1. ТЕМА 15
СУЧАСНІ ТЕОРІЇ ТА МОДЕЛІ РОЗВИТКУ
ПІДПРИЄМСТВА. ТРАНСФОРМАЦІЯ
(РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ) ПІДПРИЄМСТВА У
ПРОЦЕСІ РОЗВИТКУ

2. ПОНЯТТЯ ТА КОНЦЕПЦІЇ РОЗВИТКУ
ПІДПРИЄМСТВА
Слід зазначити, що поняття «розвиток» та «зростання», хоча й
взаємопов’язані, однак за своїм змістом часто можуть не
співпадати. Під зростанням підприємства часто розуміють
збільшення його розмірів та обсягів виробництва. Про
зростання підприємства свідчать показники випуску продукції,
обсягу продаж, чисельності працівників тощо.
Наявні підходи до визначення поняття «розвитку
підприємства», дозволили обґрунтувати дві його концепції
еволюційну та революційну.

3. ПОНЯТТЯ ТА КОНЦЕПЦІЇ РОЗВИТКУ
ПІДПРИЄМСТВА
«Революційна» концепція розвитку була запропонована
американськими фахівцями у галузі менеджменту М. Хаммером та
Дж. Чампі у 1991 році, яка набула ще назву концепції реінжинірингу
бізнесу, тобто принципового переосмислення та радикального
перепроектування підприємства і його найважливіших процесів з
метою кардинального поліпшення найважливіших кількісно
вимірюваних показників сучасної ефективності: вартості, якості,
сервісу та оперативності.
«Еволюційна» концепція розвитку (або концепція організаційного
розвитку) базується на концепції планування, ініціювання та
здійснення процесів зміни соціальної системи, що передбачає
залучення великої кількості учасників. Тобто, організаційний розвиток
розглядається як довготерміновий, ретельний та всеохоплюючий
процес зміни та розвитку підприємства та людей, які на ньому
працюють.

4. ЗАГАЛЬНІ ЗАКОНИ РОЗВИТКУ
ПІДПРИЄМСТВА
• синергії;
• пропорційності;
• стійкості;
• розвитку;
• самозбереження;
• найменшої стійкості;
• інформованості-впорядкованості;
• пропорційності-композиції;
• інерційного, еластичного, безперервного, стабілізуючого розвитку;
• життєздатності економічних систем;
• необхідної не рівноваги;
• необхідної дистанції границі хаосу;
• самоорганізації підприємства;
• неповної передбачуваності реакції на вплив зовнішнього середовища.

5. СПЕЦИФІЧНІ ЗАКОНИ УПРАВЛІННЯ ТА
РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА
Значно менш відомі, до них можна віднести такі: закон єдності
синтезу та аналізу, закон композиції та пропорційності керуючої
та керованої підсистем, закон цілісності та єдності системи
управління, закон оптимального співвідношення централізації
та децентралізації системи управління, закон інформаційної
насиченості тощо. Варто зазначити, що список специфічних
законів управління та розвитку підприємства не є закритим. Він
може доповнюватися за результатами аналізу взаємовідносин
між окремими елементами системи підприємства та їхньої
взаємною зміною через певний первісний імпульс.

6. МОДЕЛІ РОЗВИТКУ
ФУНКЦІОНУЮЧОГО ПІДПРИЄМСТВА
Структурно-ситуаційна модель (Дж. Лорша, П. Лоуренса, Дж. Томпсона)
сформувалася у другій половині 60-х років ХХ століття в рамках ситуаційного
підходу до управління підприємством. Вона являє собою раціонально-штучну,
екзогенну, балансову, адаптивну модель організаційного розвитку.
Інноваційна модель організаційного розвитку підприємства сформувалася до
початку 70-х років (М. Кіртон, С.М. Сігел, І. Ансофф, Ч. Арджирис, Р. Данкан),
будучи раціонально-штучною, екзогенно-ендогенною, балансовою,
адаптуючою, передбачає можливість змін не тільки внутрішнього, але і
зовнішнього середовища підприємства.
Селекційна модель розвитку підприємства відмітною особливістю має
орієнтацію організаційного розвитку підприємства на зовнішнє середовище,
коли ефективність персоналу розглядається як засіб адаптації підприємства до
зовнішнього середовища. Основні представники Х. Олдріх, Дж. Пфеффер, М.
Ханнон, Дж. Фрімен, Г. Керрол.

7. МОДЕЛІ РОЗВИТКУ НОВОСТВОРЕНИХ
ПІДПРИЄМСТВ
Модель Сутність
Модель А Ідеальна модель розвитку для всіх нових підприємств,
показує, що нове підприємство стрімко зростає і в
перспективі може зайняти лідируючі позиції на ринку
Модель Б Позитивна для підприємства, показує, що підприємство має
ряд проблем і сповільнений ріст, однак воно набуває
досвіду, і після вирішення цих проблем продовжує стабільно
зростати. В перспективі підприємство може зайняти свою
нішу на ринку і бути в числі його основних гравців
Модель В Описує підприємство, якому ледь вдається зводити кінці з
кінцями, проте воно все ще тримається на ринку. Якщо
проблеми, які виникнуть у підприємства вчасно не вирішити,
його частка на ринку суттєво зменшиться. З часом
підприємство, найімовірніше, буде поглинуте лідером ринку
або іншим великим підприємством
Модель Г Згубна для підприємства і означає, що перша серйозна
проблема призведе до його банкрутства

8. ВАРІАНТИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА
• внутрішнє зростання за рахунок використання власних
ресурсів;
• злиття, поглинання як засіб збільшення ресурсів;
• перерозподіл внутрішніх ресурсів, зосередження їх на
пріоритетних напрямках;
• припинення непріоритетних напрямків діяльності, не
забезпечених ресурсами, за допомогою продажу акцій та
активів або внутрішньої ліквідації та переорієнтації;
• відокремлення, передача видів діяльності, не забезпечених
ресурсами, іншим виконавцям на договірній основі, через
продаж або відділення активів.

9. РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА
По суті, рест­руктуризація підприємства трактується як
здійснен­ня організаційно-економічних, правових, технічних
заходів, спрямованих на:
а) реорганізацію підприємства, зокрема шляхом його поділу з
переходом боргових зобов'язань до юридичної особи, що не
підлягає санації,
б) зміну форми власності, управління, організаційно-правової
форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню
підприємства, збільшенню обсягів випуску
конкурентоспро­можної продукції, підвищенню ефективності
виробництва та задоволенню вимог кредиторів.

10. РЕОРГАНІЗАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА
Реструктуризація є ширшим поняттям, ніж реорганізація.
Реорганізація підприємства (його злиття з іншим, економічно
міцним підприємством, приєднання до іншого фінансово-
стійкого підприємства, розподіл на самостійні підприємства,
перетворення в підприємство іншої форми власності)
проводиться за рішенням влас­ника його майна або
уповноваженого власником органу, а також за рішенням
господарського суду.

11. РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ НА
ПІДПРИЄМСТВІ
Ризик – це ймовірність зазнати втрат очікуваної економічної
(фінансової) користі або прямих збитків через по­яву непевної
(випадкової) події, що стосується майнового ін­тересу членів
суспільства.
Ризик-менеджмент як система охоплює три послідовні етапи, а
саме:
аналіз ризику;
контроль за ризиком;
фінансування ризику.
Кожний із цих етапів передбачає здійснення багатьох
різно­манітних заходів організаційно-фінансового характеру.

12. СТРАХУВАННЯ ЯК ФОРМА ТРАНСФЕРУ
РИЗИКІВ
Страхування. Двосторонні економічні відносини, які полягають
у тому, що страхувальник, сплачуючи грошовий внесок,
забезпечує собі (чи третій особі) у разі настання події,
обумовленої договором або законом, суму виплати з боку
страховика, який утримує певний обсяг відповідальності і для її
забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви,
вживає превентивні заходи, спрямовані на зменшення ризику,
а при потребі перестраховує частину своєї відповідальності.
Основна мета страхування полягає у захисті майнових інтересів
фізичних та юридичних осіб.

13. ФУНКЦІЇ СТРАХУВАННЯ
Ризикована, що полягає у переданні за певну плату страховикові
матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого
подіями, перелік яких передбачено чинним законодавством або
договором.
Створення і використання страхових резервів (фондів). Страхування
є можливим лише за наявності у страховика певного капіталу,
достатнього для забезпечення покриття збитків (у разі їх
виникнення), заподіяних страхувальнику стихійним лихом, нещасним
випадком чи іншою страховою подією.
Заощадження коштів, оскільки населенню вигідніше заощаджувати
кошти у страховій системі аніж у банках;
Превентивна, яка враховує, що усі учасники страхування, тобто як
страховики так і страхувальники зацікавлені зменшити наслідки
страхових подій та вдаються до правової та фінансової превенції.

14. ПРИНЦИПИ СТРАХУВАННЯ
Конкурентність
Страховий ризик
Страховий інтерес
Максимальна сумлінність
Страхові відшкодування не повинні приносити
страхува­льникові прибутку
Франшиза
Суброгація
Контрибуція
Співстрахування і перестрахування
диверсифікація