Поведінкова теорія фірми

1. Поведінкова
теорія
фірми
Глушков Сергій
Лавренчук
Володимир

2. Поведінков
а теорія
фірми - це
Напрямок(Сайерта та Марча), альтернативний
традиційній теорії фірми, заснованої на мотиві
максимізації прибутку, яке робить акцент на природі
великих компаній як складних організацій з їх
проблемами конфлікту цілей і комунікації. Поведінкова
теорія досліджує вроджений конфлікт між цілями
індивідів і підгруп всередині організації і стверджує, що
цілі організації виростають із взаємодії цих індивідів і
підгруп. Також поведінкова теорія вивчає
нераціональну(на противагу класичній економічній
теорії) поведінку людини в прийнятті тих чи інших
рішень.
2

3. Загальна
характеристик
а поведінкової
економічної
теорії
Поведінкова теорія фірми, її підходи,вважаються
альтернативними основній неокласичній течії економічної
науки. До поведінкової економічної теорії можна віднести
сукупність теорій, що описують процес прийняття рішень в
різних областях економіки. Цим вона принципово
відрізняється від неокласичної парадигми, а також від
австрійської школи, для якої важливий і цікавий не
процес прийняття рішення, а його результат.
Поведінкова теорія намагається досліджувати реальну
поведінку економічних суб'єктів, що означає набагато
більш поверхневий рівень аналізу в порівнянні з основною
течією. У той же час необхідно підкреслити, що поведінкова
теорія не обмежується суто описовими методами, а прагне
побудувати узагальнену модель прийняття рішень.
3

4. Порівняння
поведінкової
теорії з
класичною
економічною
Щоб досягти раціонального прийняття рішень,
необхідно викорінити невідповідності між
завданнями і вирішити конфлікти між цілями.
Традиційна економічна теорія, малюючи портрет
«економічної людини», здатного точно визначати
свої цілі і здійснювати дії, спрямовані на їх
досягнення, стверджує, що раціональність може
бути досягнута. Поведінкова теорія, навпаки,
заявляє, що постановка завдань носить
недосконалий характер і тому нові цілі не завжди
узгоджуються з здійснюваної політикою, що
завдання ставляться скоріше в формі цілей, до
яких потрібно прагнути, ніж у вигляді
максімізаціонних завдань, причому в світлі досвіду
мети ці то ускладнюються, то спрощуються.
4

5. Концепція
обмеженої
раціональност
і
(Г.Саймона)
Суть цієї концепції проста: на практиці,а не в теорії
на фірмах(організаціях)
рішення можуть прийматися, згідно неокласичної
теорії, неефективно. Адже на фірмі не може бути
досконала та повна інформація щодо якої
приймається те чи інше рішення.Даним поняттям
визнається факт обмеженості знань, якими
володіють індивіди при прийнятті ними
господарських рішень, наявність у них обмеженої
здатності обробляти інформацію і передбачити
розвиток ситуації, обмеженість часу для
обдумування рішень і т.п.Тому подібні рішення у
Саймона отримали найменування не оптимальних
або ефективних, а тих, які задовольняють
відповідним критеріям. І ці рішення з урахуванням
витрат і часу, необхідних для пошуку відповідної 5

6. Коаліції
Поведінкова теорія явно визнає, що в фірмі існує базова
дихотомія. З одного боку, є окремі члени коаліційної
фірми, а з іншого боку - організація-коаліція, яка
називається «фірмою». Наслідком цієї дихотомії є
конфлікт цілей, які люди можуть мати (і зазвичай мають)
цілі, відмінні від цілей організації-фірми.
Кожен член або група коаліційної фірми пред'являє
безліч вимог до організації-фірмі, часто це суперечить
вимогам інших членів і загальним цілям фірми. Потреби
кожної групи занадто великі, і не всі з них можуть бути
задоволені за один період, враховуючи обмежену
кількість ресурсів, доступних для фірми. Таким чином, в
будь-який конкретний період різні члени (або групи)
представляють вищому керівництву тільки частину
своїх вимог, які вони вважають більш важливими, в
той час як інші залишаються на більш пізні періоди.
6

7. Коаліції
(продовженн
я)
Показники, на які орієнтується учасники фірми, різні:
1) обсяг виробництва - зацікавлений відділ виробництва;
2) рівень запасів - зацікавлені відділи запасів і виробництва;
3) рівень продажів - зацікавлене вище керівництво та відділ
продажів;
4) частка ринку - зацікавлене вище керівництво та відділ
продажів;
5) величина і норма прибутку - зацікавлені відділ
капіталовкладень, вище керівництво та акціонери.
Для кожного із цих показників потрібно домогтися не
максимального, а задовільного рівня.
Обмежена раціональність на дає їм можливості утримувати
у полі зору всі проблеми та погоджувати їх оптимальним
чином.
7

8. “Організаційне
розслаблення”
Обмежена раціональність і відсутність одноосібної
відповідальності породжують і своєрідне явище, яке Сайерт
і Марч назвали “організаційним розслабленням”, властиве
великим коаліційним організаціям. Проявляється воно в тому,
що деякі члени коаліції отримують більше, ніж мінімум,
необхідний для того, щоб утримати їх в організації:
завищується зарплата, зайві привілеї одержують керуючі;
швидше, ніж це дійсно потрібно, зростає бюрократичний
апарат і т.д. ― Це означає, що організація свідомо не може
максимізувати прибуток, так як фактори виробництва
оплачуються не з їхньої граничної продуктивності, а вище.
Але існують і позитивні аспекти :
1)Вона дозволяє фірмі одночасно дотримуватися декількох,
які не повністю сумісних цілей, про що було сказано вище.
2) В несприятливих умовах фірмі є на чому економити:
“загвинчування гайок” в цьому випадку не призведе до
відходу працівників і втрати клієнтів, що дуже важливо для її
життєздатності. 8

9. Як
приймаютьс
я рішення у
фірмі?
9
-Рішення приймаються колективно, рішення є
такими, які будуть задовільняти як можна більше
вимог членів фірми;
-Вимоги визначаються такими факторами як
прагнення інших членів фірми, їх минулі досягнення,
їх очікування, досягнення інших груп в цій або іншій
фірми і т.п;
-Кожен член фірми має вплив майбутнє прийняття
рішення, адже у кожного члена фірми є свої особисті
інтереси і вони різняться між членами фірми;
-Також здібності кожного члена фірми є обмеженими,
як і інформація щодо прийняття цих рішень;
-Але, остаточно рішення приймається вищим
керівництвоим фірми, аналізуючи вище наведені
постулати;
-Ефективність прийняття рішень зменшується зі

10. Детально
про різні
цілі
різних
підрозділ
ів
Є 5 основних цілей фірми:
1. Виробничі цілі.
1. Цілі інвентаризації.
1. Цілі продажів.
1. Цілі частки ринку.
1. Цілі прибутку.
10

11. Детально про
різні цілі
різних
підрозділів
(продовження)
-Виробничі цілі виходять із виробничого відділу.
Основна мета керівника виробництва - безперебійна
робота виробничого процесу. Виробництво повинно
розподілятися рівномірно по часу, незалежно від
можливих сезонних коливань попиту, з тим щоб
уникнути надмірних потужностей і звільнень
працівників в деякі періоди.
-Цілі інвентаризації формує відділ інвентаризації,
якщо такий відділ існує, або відділ продажів і
виробництва. Відділ продажів хоче мати достатній запас
продукції для клієнтів, а виробничий відділ вимагає
достатніх запасів сировини та інших предметів,
необхідних для безперебійного процесу виробництва.
11

12. Детально про
різні цілі різних
підрозділів
(продовження)
-Цілі продажів і, можливо, цілі частки ринку лунають
із боку відділу продажів. Цей же відділ зазвичай
встановлює «стратегію продажів», тобто приймає
рішення про рекламні кампанії, програмах
дослідження ринку і так далі.
-Ціль отримання прибутку встановлюється вищим
керівництвом з метою задоволення потреб акціонерів і
очікувань банкірів та інших фінансових установ; а
також створювати фонди, за допомогою яких вони
можуть виконувати свої власні цілі і проекти або
задовольняти інші цілі фірми.
Отже, цілі та вимоги різних підрозділів відрізняються,
тому усі вимоги не можуть бути узгодженні вищим
керівництвом при прийнятті чергового рішеня.
12

13. Мінуси
поведінкової
теорії фірми
13
-В цілому, теорія приділяє занадто мало уваги
навколишньому середовищу і її впливу на процес
формування цілей, а також на рішення про ціноутворення
і виході на рівні вищого керівництва. Теорія трактує
розподіл внутрішніх ресурсів так, якщо припускається
змова з конкурентами(що відбувається не завжди). У ній
нічого не говориться про загрозу потенційного
об’єднання з іншими фірмами, яке має вирішальне
значення в сучасному світі злиттів і безперервної
диверсифікації. -Правила, за якими
оцінюються попит і витрати, правила прийняття
інвестиційних рішень і інші важливі етапи аналізу є
занадто механічними. -
Короткостоковий горизонт, який постулується в одній
частині теорії несумісний з інвестиційними рішеннями,

14. Висновок
14
Підводячи підсумки, можна стверджувати, що поведінкова
економічна теорія в цілому являє собою логічну
аналітичну структуру, вже довела свою плідність при
вивченні різноманітних економічних явищ. Незважаючи на
це, говорити про те, що ми маємо справу зі сформувалася
системою концепцій і поглядів, здається передчасним.
Лише небагато з розділів ПЕТ можуть похвалитися
стрункістю теорії та різноманітними практичними
застосуваннями.
Науковий внесок і практична значимість пророблених
представниками ПЕТ досліджень полягають в тому, що
завдяки цьому обмеження, властиві мейнстріму, поступово
усуваються. З одного боку, в наявності значне поліпшення
можливостей теорії, а з іншого - поширення її на область

15. Список
використаної
літератури
15
1. Агапова І.І. Історія економічних вчень: навч. посіб/І.І.
Агапова. - М.: Економіст, 2007. - 285 с.
2. Історія економічних вчень: навч. пособ./Под ред. В.
Автономова, О. Ананьїна, Н. Макашевой. - М.: ИНФРА-М, 2003.
- 784 с. 3. Саймон Г.А. Теорія прийняття рішень в економічній
науці та науці про поведінку// Теорія фірми/Під. ред. В.М.
Гальперіна. - СПб.: Економічна школа, 1995. - С. 54-72. 4.
Історія економічних вчень (сучасний етап): підручник/Під
загальною ред. А.Г. Худокормова. - М.: ИНФРА-М, 2007. - 733
3. Economic foundations of strategy. Joseph T. Mahoney ch.1
4.http://www.economicsdiscussion.net/firm/the-behavioural-
model-of-cyert-and-march/5724

16. Дякуємо
за увагу!
16