2. Хто такий підприємець?
Підприємництво — це
самостійна систематична і
заснована на власному ризику
область діяльності (з виробництва
продукції, наданню послуг з метою
отримання прибутку), яка
здійснюється фізичними та
юридичними особами,
зареєстрованими як суб’єкти
підприємницької діяльності в
установленому законодавством
порядку.
3. Поняття “підприємець” часто вживають як
синонім такого поняття, як “господар”,
“бізнесмен”. Людину, яка організувала своє діло і
веде його, називають саме одним з цих понять.
Але виникає запитання: суб`єкта, який має свою
ферму або майстерню, де виробляється нова
продукція, реалізація якої дає йому змогу лише
існувати, можна назвати підприємцем,
бізнесменом? Якщо так, тоді й великий власник,
багатство якого зростає високими темпами, і
дрібний товаровиробник, який ледь-ледь животіє
від своєї діяльності, тому й стає банкрутом підприємці. Обидва вони, як і всі інші, хто
самостійно на свій страх і ризик займаються
певним ділом, мають від нього певний дохід, є
господарюючими суб`єктами . Це поняття більш
широке, ніжпідприємець.
4.
У науковий обіг поняття «підприємець» увів
банкір-економіст Р. Кантільйон на початку XVII
ст. До підприємців він зараховував людей з
нефіксованими прибутками (ремісників, селян),
тобто тих, хто був зайнятий економічною
діяльністю в умовах нестабільності та
непередбаченості цін. Головною рисою
підприємця він вважав готовність до ризику.
А.Сміт, один з тих, хто заклав теоретичні
підвалинипідприємництва, розглядав
підприємця як власника. Саме цим
визначаються його дії в економічному житті,
мотивація, поведінка, психологія.
5. Враховуючи інтереси, вигоду як невід`ємний атрибут
підприємця, не можна лише ним визначати мотиви
його діяльності. Адже в умовах ринкового середовища
суб`єктів підприємницької діяльності багато і між ними
точиться конкурентна боротьба за кращий результат прибуток. Отримати останній можна лище за умови
застосування найбільш ефективного варіанта
використання ресурсів, оцінки економічного ризику,
новаторських ідей. Це спонукає підприємця йти
непротореним шляхом, застосовувати найкращі якості
працівника: творчість, сумлінну працю, організаторські
здібності.
6. Підприємницька діяльність
Підприємницька діяльність — праця індивіда,
заснована на розвитку особистих якостей,
розширенні знань щодо своїх можливостей,
спрямованих на досягнення найкращого
результату у господарській діяльності,
реалізацію власної мети, отримання економічної
вигоди і насамперед привласнення додаткового
продукту.
Підприємництвом не можна вважати виконання
будь-якого завдання, отриманого від іншої
особи, якщо у виконавця був відсутній хоча б
один особистісний фактор і не було права на
свободу такої діяльності.
7.
Розпочинаючи свою діяльність, підприємець
повинен здійснити вибір щодо:
1) сфери і масштабів діяльності;
2) місця розташування підприємства, фірми;
3) форми підприємницької діяльності і назви
фірми;
4) способів і джерел фінансування та
інвестування.
При виборі форми підприємництва до уваги
насамперед беруть масштаб діяльності, форму
відповідальності підприємця, можливості
отримання кредитів, існуючий рівень
оподаткування, можливий обсяг реалізації
продукції та інші фактори.
8. Обираючи сферу діяльності майбутній
підприємець повинен заздалегідь
проаналізувати потреби ринку у певних видах
товарів і послуг, доцільність залучення коштів
ззовні, визначитись з партнерами у постачанні
сировини, комплектуючих виробів тощо, з
торговельними організаціями та ін. Після цього
складають бізнес-план, обирають організаційноправову форму підприємства, добирають кадри,
укладають угоди з підприємствамисубпідрядниками і постачальниками, залучають
(у разі необхідності) зовнішні джерела
фінансування, розпочинають процес будівництва
тих чи інших об'єктів.
9.
Саме ініціатива, самостійність, творчість
та динамізм, дозволяють енергійним
людям, якими і є підприємці,
перетворювати цікаві ідеї на реальність.
Які ж основні функції виконує
підприємець? Він виконує чотири
функції, властиві саме цьому виду
діяльності:
- ресурсну,
- управлінську,
- інноваційну,
- ризикову.
10. Ресурсна функція полягає у тому, що
підприємець бере на себе ініціативу поєднання
фінансових, виробничих, матеріальних,
сировинних, людських, інформаційних,
інтелектуальних та інших ресурсів у процесі
виробництва товару чи надання послуги,
організовує виробництво, розподіляє засоби
виробництва і трудову діяльність.
Управлінська функція підприємця полягає у
прийнятті управлінських рішень на всіх стадіях
виробничої та збутової діяльності, здійснення
організації, планування, мотивації та контролю
виробництва.
11. Інноваційна функція передбачає здійснення
інновацій (нововведень), освоєння нової
продукції, нових технологій та нових форм
організації виробництва і праці, пошук нових
ринків збуту, нових засобів задоволення потреб
споживача, перехід від традиційних до нових
форм господарювання, які не мають аналогів у
господарській діяльності.
Ризикова функція полягає в необхідності
прийняття рішень, які спрямовані на досягнення
успіху, але не гарантують його через
невизначеність та мінливість економічної
ситуації. Підприємець ризикує не лише своєю
власністю, вкладеними коштами, а й своєю
працею, часом діловою репутацією.
12. Характерні риси підприємця
Характер підприємницької діяльності
висуває певні вимоги до особистості
підприємця. Тому підприємець повинен
мати не лише бажання або нахил до
підприємництва, а й певні ділові якості й
риси характеру. За даними п’ятирічного
проекту виявлення “профілю підприємця
”, організованого американською фірмою
“Мак-Бер енд Компаніі, виділено 21
найважливішу рису “оптимального типу
підприємця”. Найбільш важливі серед
них:
13. 1. організаційно-господарське новаторство;
2. готовність та здатність до ризику;
3. пошук нових можливостей та ініціативність;
4. орієнтація на ефективність та якість продукції і
обслуговування;
5. майнова відповідальність та
цілеспрямованість;
6. висока інформованість та постійне
спостереження;
7. здатність до жертв в інтересах справи;
8. чіткість, планомірність у роботі;
9. здатність переконувати людей,
комунікабельність, чесність, надійність тощо
14. Підприємець повинен мати такі
найважливіші якості, що групуються
навколо відповідних функцій:
1) здатність бачити в людині основне
джерело підвищення ефективності
роботи підприємства, генератора нових
ідей; проводити політику формування
лідерів і новаторів, стимулювати у них
виправданий ступінь ризику; формувати
економічне мислення; постійно
здійснювати пошук нових можливостей,
бути ініціативним та ін.;
15. 2) уміння об'єднати людей для досягнення
спільної мети, здатність переконувати їх,
приділяти увагу прагненням людей, їх духовним
якостям, домагатись, щоб цінності фірми
підтримували всі працюючі тощо;
3) професійна підготовленість для пошуку
оптимальних варіантів розвитку підприємства,
інтенсифікації його діяльності; здатність постійно
орієнтуватись на ефективність та якість,
здійснювати систематичне планування, прагнути
до всебічної інформованості, йти на розумний
ризик; впроваджувати такі форми і системи
заробітної плати, які сприяють економії ресурсів
(сировини, електроенергії, палива, праці);
надавати підрозділам певну автономію в
поєднанні з жорстким централізмом щодо
досягнення стратегічних цілей та ін.;
16.
4) постійне орієнтування на потреби споживачів;
сплата податків відповідно до чинного
законодавства; прагнення не забруднювати
довкілля; добиватись оптимального поєднання
індивідуальних, колективних та суспільних
інтересів; відповідати за свої дії;
5) уміння діяти цілеспрямовано, енергійно, вірити
в успіх справи, бути наполегливим і гнучким,
розвивати свої творчі, організаторські здібності
тощо.
Розвиток суспільної форми капіталу має певні
історичні межі, сутність яких розкривається в
історичній тенденції капіталістичного
нагромадження.
17. Висновок
Отже підприємець - суб`єкт, що поєднує у собі
новаторські, комерційні та організаторські здібності
для пошуку і розвитку нових видів, методів
виробництва, нових благ та їхніх нових якостей, нових
сфер застосування капіталу. А звідси і підприємництво
- це тип господарської поведінки підприємців з
організації розробки, виробництва і реалізації благ з
метою отримання прибутку і соціального ефекту.
У вияві ініціативної, новаторської, самостійної
діяльності акумулюється сутність підприємництва.
Його мета зводитьься, з одного боку, до отримання
прибутку або особистого доходу, в результаті не
якихось кон`юнктурних справ, а передбачення точного
розрахунку, а з іншого - до найбільш ефективного
використання факторів виробництва, прагнення
реалізувати творчі потенції людини.
