До вашої уваги наступний випуск циклу розповідей про письменників, що захищають Україну. Історія про українського письменника, кандидата філологічних наук, культуролога, літературознавця, куратора мистецьких проєктів – Олександра Михеда, який на п’ятий день від початку повномасштабної війни в Україні разом із десятками інших добровольців пішов записуватись у ЗСУ.

2. Олександр Михед

3.  Олександр Михед – український письменник, культуролог,
літературознавець, куратор мистецьких проєктів.
 Народився 1988 року.
 Живе і працює у Києві.
 Навчався у Київському національному університеті ім. Тараса
Шевченка. Кандидат філологічних наук.
 На сьогодні є співробітником Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка
НАН України.
 Арт-директор видавництва ArtHuss. В якості відповідального
редактора підготував до друку близько 20 видань.
 Лектор освітніх проєктів та програм Києво-Могилянської бізнес-
школи, LitOsvita, Botan, Platfor.ma, «Культурного Проєкту» тощо.
 Дописувач у численних українських виданнях («Дзеркало тижня»,
«Кореспондент», «Сучасність», «Український тиждень», «ЛітАкцент»
тощо) та у виданнях США, Німеччини, Сербії, Польщі, Чехії, Білорусі.
 Гостьовий редактор українських тем міжнародного он-лайн журналу
світової літератури Words Without Borders (Нью-Йорк, США).
 У 2018 році долучився до створення декількох сезонів анімаційного
проєкту «Книга-мандрівка. Україна» як головний сценарист.

4.  Член українського ПЕН (ПЕН - культурна і правозахисна громадська
організація).
 Організатор, куратор, модератор та учасник багатьох літературно-
мистецьких і освітніх заходів, міжнародних конференцій. Зокрема: -
- куратор літературних заходів PinchukArtCentre (2010-2012);
- експерт «Книжка року 2011»;
- учасник «Школи кінокритиків» Одеського міжнародного
кінофестивалю (2012);
- куратор літературних заходів ГогольFest (2012-2013);
- ментор Школи літературної критики і книжкової журналістики
«Контекст-2»;
- учасник Міжнародного літературного фестивалю «Місяць авторських
читань»;
- куратор у «Міфологема міста» у рамках «Код міста» (2017);
- учасник літературно-мистецьких резиденцій у США, Франції,
Фінляндії, Ісландії тощо.
 На основі книги «Амнезія» створено літературно-мистецький
мультимедійний проєкт «Амнезія project: відкрита платформа», який
увійшов до сімки найкращих у світі (за версією фестивалю
«SOUNDOUT! New Ways of Presenting Literature», Берлін, 2014 рік).

5. «… коли минув перший шок, у мене визріло рішення йти записуватись у
Збройні сили України. Мій перший крик і реакція на вторгнення
зафіксовані в тексті «Мова війни». Цей текст вийшов в Financial Times.
Крапку в цьому тексті було поставлено 28 лютого, і я поїхав ночувати в
казарму. І ось на восьмому місяці війни я розумію, що є ідентичність
солдата, який давав присягу, є ідентичність родинна, а є стержень
письменницької ідентичності. Тому саме цей прокачаний
письменницький м’яз тримає мене на плаву. Це відчуття важливості все
зафіксувати і проговорити, що відбувається» – сказав Олександр Михед.

6. «Сьогодні вранці російські нацистські окупанти розбили
його», – написав Михед на своїй фейсбук-сторінці. «Наш дім.
Той із червоними цеглинами по центру. Тепер він виглядає
так. У мене немає дому.
Але ціла країна – мій дім» – додав він.

7. «АмнезіЯ» – перша художня книга
автора. Уривки книги перекладено
англійською, німецькою та
польською мовами. Книга стала
підґрунтям для літературно-
мистецького мультимедійного
проєкту «АмнезіЯ project: відкрита
платформа», який здобув широкий
резонанс у Мережі та ЗМІ, а з самою
книгою вже познайомилися кілька
тисяч читачів.

8. «Понтиїзм» – це 25 історій про
черговий кінець світу в країні,
життя в якій уже давно є безкінечним
апокаліпсисом. Оповіді про прірву, що
ховається за кожним полотном – хоч
асфальтом, хоч картиною. Казки про
любов, зраду, кров, ненависть, м’ясо
і шлюб. Хроніки віртуальної війни
під проводом віртуальних генералів
невіртуальної держави. Проповіді
жорстокого вірування в понти, яким
поклоняється більшість країни.

9. .«
«Астра» – це захоплива історія
життя Віктора Варецького,
розказана ним самим. Історія
пошуку відповідей на запитання,
які краще не ставити. Пошук
правди, на шляху до якої губиш
усіх, кого любив. І розумієш: усе
вигадка, все ілюзія. Мандрівка
дорогою, що веде серце темряви,
в основу світобудови.

10. «Транзишн» Олександра Михеда
– це перевірка на міцність оболонки
реальності, спроба зазирнути за межу
людського, зняти з нього шкаралупу
й залишити найважливіше. Що там,
усередині? Хіть? Ненависть? Страх?
Старі рани, які болять усе життя?
Письменник блукає між минулим
і майбутнім, і скрізь перед його очима
– тільки самотність, тільки морок.

11. Немає страшнішої вигадки за
реальність. Немає загрозливішої
темної сили, ніж людина. Повість
і оповідання Олександра Михеда
та картини Софії Мельник
створюють химерний світ. Світ,
в якому свідомість породжує мороки.

12. Захопливий нон-фікшн
Олександра Михеда – це результат
багаторічного дослідження і пошуку
відповіді на питання – чим є сучасна
реальність? Із чого починалося шоу
«Прихована камера»? Чому кожен
із нас сам став Великим Братом?
Як красуні завойовують чергового
«Холостяка», а телебачення – мільйони
глядацьких сердець? Чи багато телемагії
у «Битві екстрасенсів»? Як реаліті-шоу
впливають на суспільство, на літературу
та мистецтво? І чи вплинуло реальне
телебачення на стрім-трансляції
з Майдану?

13. Котик, Півник і Шафка наче й казкові,
але водночас дуже справжні – врятовані
й збережені у зруйнованій російськими
обстрілами Бородянці під Києвом. Готові
боротися і попереджати про небезпеку,
у цій казці вони оберігають всесвіт однієї
родини – бабусі Лізи, дядька Андрія
і онуки Соні – родини, яка покоління
за поколінням циклічно проживає історію
і врешті стає сильнішою, ніж будь-коли.
Нагріта теплом дідусевих рук Шафка,
подарований на свято Півник і врятований
Котик втілюють силу й незламність,
бережуть рід і дарують надію. Це надія на
майбутнє, у якому рани будуть заліковані,
але пам’ять про скоєне зло житиме у віках.
У майбутньому, після нашої перемоги.

14. Який нacпpaвдi укpaїнcький Cxiд? Щo xoвaєтьcя
зa тepикoнaми тa бeзкpaїми пoлями? Що будe,
якщo пoдивитиcя кpiзь вугiльний пил тa
пociчeний cнapядaми фacaд нa cпpaвжнє cepцe
Cxoду?
Oлeкcaндp Миxeд пpoтягoм poку дocлiджувaв
укpaїнcький Cxiд – йoгo культуpу, iдeнтичнicть,
ocoбливocтi шecти мicт Дoнбacу тa їxнix
мeшкaнцiв. Вiн нe лишe oпиcує пoбaчeнe,
пoчутe i вiдчутe, a й poбить вiдчaйдушну
i щиpу cпpoбу зpoзумiти Cxiд з уciмa йoгo
пpoтиpiччями тa кoнфлiктaми – зoвнiшнiми
i внутpiшнiми. Aвтop poзпoвiдaє пpo
випpoбувaння i пepeмoги, втpaти i здoбутки,
минулe, тeпepiшнє i мaйбутнє Cxoду, пpo тe,
як нoвa уpбaнicтичнa утoпiя мoжe icнувaти
нa pуїнax cтapoгo пopядку, a нaдiя нa кpaщe
– нa бaгaтopiчнiй пoтpeбi вижити.

15. Вибрані публікації зі Facebook сторінки
Олександра Михеда, письменника і тепер
військовослужбовця, об’єднані темою втрати
дому у місті Буча. У цій втраті багаж родинної
пам’яті – сімейний фотоархів, бібліотека, речі
родичів і близьких, мистецькі твори друзів
і знайомих.

16. Книга «Contemporary Ukrainian
prose and poetry» . Автори: Сергій Жадан,
Оксана Забужко, Олександр Михед.
Під обкладинкою зібрані голоси
українських прозаїків і поетів, що
живуть як в Україні, так і за її межами.
Твори цієї антології написані спеціально
для українського Vogue – більшість
із них створена вже після початку
повномасштабної війни. Вони
розповідають про тремке кохання
і жаский біль, незвичайні пригоди
та потаємні мрії, про українські
архетипи й артефакти, історичні
рефлексії та виклики сьогодення.

17. Під час повномасштабної російсько-
української війни, французький письменник
Еммануель Рубен запросив українських
колег – чотирнадцятьох авторів та авторок
– розповісти про свою Україну. Про її міста
й села, місця та краєвиди, простори та людей,
які тут творили. Про речі, які є символічними
для українців та уособлюють те, що
називається Домом. Так з’явилася збірка
Hommage l’Ukraine – «Ода до України».
Це книга есеїв, оповідань та віршів, які
написані під час війни і в яких автори
діляться своїми спогадами й відчуттями,
радощами і тривогами, думками про те,
як війна змінює рідні місця та сприйняття
дому, та історіями, які показують Україну
такою, як вона є. У цій збірці історії про
11 областей із 24 та про Крим.

18. Олександр Михед почав писати книжку
«Позивний для Йова» у перший день
широкомасштабного вторгнення, що
трапилося на восьмому році російсько-
української війни. Автор працював над
книжкою протягом тринадцяти місяців,
писав про те, що пережив разом із
дружиною, про своїх батьків, які майже
три тижні були в Бучі під час окупації.
Про те, як змінюємося ми, як наша
повсякденна мова стає мовою війни,
колись звичні й важливі речі – болючими
тригерами, а певні відчуття та емоції –
такими, які хочеться забути, але
й водночас запам’ятати назавжди.