177

1. ПОЗАКЛАСНИЙ ВИХОВНИЙ ЗАХІД
Присвячений літературній пам’яті Бориса Олійника
«Є поети для епох»
(Сценарій літературно-музичного вечора, присвяченого творчості Б. Олійника)
«Ще не було епохи для поетів,
Але були поети для епох»
Ліна Костенко
Мета заходу: ознайомитиучнів та гостей із творчістю БорисаОлійника, осмислити його
творчудолю, світосприймання та уподобання;розкритиосновнітеми та мотиви його
віршів, нових поезій; бачити переваги високої духовностінад буденністю; вдосконалювати
навички виразного читання напам’ять творів БорисаОлійника, уміти аналізувати
прочитане; пробудитипочуття національної гідності; виховувати любов до рідного слова,
до всьогоукраїнського,повагудо письменника-ювіляра БорисаОлійника, бажання
розмовлятирідноюмовою.
Обладнання: плакати із висловами, презентація біографії БорисаОлійника, відеофрагмент
до інсценізації «Пісня про матір», презентація до пісні «Сіяла мати сон» та «Моїй
Україні», лірична композиція «Україно!» книжковавиставка, проектор, стінгазети, Прапор
України, епіграфи до заходу.
Тип заходу: літературно-музична вітальня
Хід заходу
Слайд 1
Лунає лірична композиція Миколи Петриченка «Україно!»(фрагмент)
Вступне слово вчителя. Презентація книжкової виставки
На сцену виходять ведучі та читець:
Учениця Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Усе повторювалось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.

2. Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.
Учень. Доброго дня вам, любі діти, дорогі вчителі та гості! Ми раді вітати вас сьогодні на нашому святі,
присвяченому літературній пам’яті Бориса Олійника. Саме цими рядками із поезії Ліни Костенко хочеться
розпочати нашу зустріч, наше знайомство з талановитим поетом.
Учень. Кажуть, що талант, якщо він є - то проявляється в усьому. Це ж можна сказати і про геніальність
поета, нашого сучасника, земляка, публіциста, громадського та політичного діяча Бориса Ілліча Олійника.
Учень. І ми зібралися, щоб теплими і ніжними словами вшанувати його творчість, подбати, щоб слово,
дух і поклик нашого земляка звучав для наших сучасників та майбутніх поколінь.
Учень. Поет, публіцист, перекладач. Автор понад трьох десятків поетичних книг, уславлений
лауреатськими званнями, перекладений багатьма мовами світу, невтомний громадський та політичний
діяч – таким є Борис Олійник.
Слайд 2
Учень. Народився поет 22 жовтня 1935 року в с. Зачепилівка Новосанжарського району. Хлопець рано
полюбив художню літературу. Любив читати, пробував писати. Він був ще в п'ятому класі, коли
новосанжарська районна газета надрукувала його перший вірш. Згодом він став позаштатним її
кореспондентом.
__________________ Середню школу він закінчив у Нових Санжараˊх. Спогади дитинства поет проніс
через все своє життя і відобразив у своїй творчості.
Учень Я тут родився восени:
Морозом бралася стерня –
І падолист у пеклі сни
Мене вгорнув, немов зерня.
А навесні пішов у ріст,
Прийнявши мамину купіль,
І перший крок у дивен світ
На полі отчому ступив.
І з того дня вже сто земель,
Переходив, переверстав,
Та щовесни, як журавель,
У рідні креси повертав.
І, надивившись різних див,
Клянуся на мечі пера
Дивнішого не сподобив
Від України і Дніпра.
Учень Тут мій поріг. І перший гріх.
У всеочищення вогонь.
Тут стиглу зірку, як горіх,
Вона взяла з моїх долонь.
...Я тут родивсь. І просто жив.
І горе знав. І щастя пив.
І в сизу паморозь ожин
За перший полудень ступив.
І так же просто, слід у слід,
За предком звіривши ходу.
Як мій безсмертний, чесний рід. –
Свої натруджені складу.
Скажу лиш: де б ти не ходив,

3. Та – хай засвідчує перо! –
Що не знайти дивніше з див,
Як Україна і Дніпро.
Слайд 3
Учень. 1953 року Борис Олійник вступив на факультет журналістики Київського державного
університету ім. Т. Г. Шевченка. Студентом відвідував літературну студію, друкувався в газетах та
журналах.
У 1957 році на Всеукраїнському поетичному конкурсі твори Б. Олійника зайняли перше місце.
Закінчивши університет 1958 року, поет працював у редакції газети «Молодь України», у журналах
«Ранок», «Дніпро», «Вітчизна», обирався секретарем правління Спілки письменників України.
Слайд 4
Учень. 1962 року побачила світ його перша збірка «Бʼють у крицю ковалі», уже в ній зазвучали ті
мотиви, що визначили особливий стиль його творчості – це щирість та активна суспільна позиція,
задушевна публіцистичність.
Книги Бориса Олійника «Сива ластівка», «У дзеркалі слова», «Дума про місто», відзначені Державною
премією України ім. Т. Г. Шевченка (1983).
Учень. Поет оспівує людину праці, національну історію, звеличує моральні цінності. Народ — найвищий
суд поета, у його природний розум та воˊстре око вірить Олійник, тільки перед ним звітується:
Учениця Я гордий, як козацький предок мій,
Що перед можними не скинув шапки.
Такий, як є, стою на кружині.
Мені нема що від людей ховати:
Он сад цвіте. Он... одцвітає мати.
Он батьків сміх... у рамці на стіні.
Це - мій народ. Спогорда не дивись,
Що руки в нього з праці вузлуваті,
Душа ж його пречиста, яко свято,
А в серці дума й пісня обнялись.
Я весь у нього. Весь він - в мені
Своєю колосковою судьбою:
З веселим сміхом понад градобої,
І з павутинням думи по стерні,
Зоря любистком пахне над Дніпром.
Пливуть отари в надвечір'я з паші.
Це все - моє. Це все довіку - наше.
Але й твоє, коли прийшов з добром.
Заходь у гості. Ось моя рука,
У щедрості надійна й незрадлива.
___________________________. Свою творчу і громадську діяльність Борис Олійник почав у молодіжній
пресі на рубежі п'ятдесятих-шістдесятих років. То був пік хрущовської «відлиги» - п'янкої, молодої і ...
непослідовної.
__________________________. Працюючи завідуючим відділом культури редакції газети «Молодь
України», Борис Олійник гуртує всі найкращі молоді літературні сили, видає на шпальти великі добіˊрки,
оповідання провідних й нині поетів і прозаїків-шістдесятників.
Всі газети прицільно «били» по них, критикували, наче підводили їх до лави суду, а молодіжна
газета стараннями поета відчайдушно підтримувала майбутніх речників національного відродження.

4. _______________________. Як згадував сам поет, поезія — це його перше кохання, журналістика —
друге, а політикою Борис Ілліч почав займатися по нещастю. Річ у тім, що кожному письменнику
довелось відчути національні проблеми на власній шкурі. Тому так багато митців слова зайнялися
політичною діяльністю.
Ведучий. Він благословив у світ перший у республіканській пресі вірш свого університетського товариша
Василя Симоненка «Дід умер». Він організував «круглий стіл» майбутніх дисидентів і нинішніх
національних лідерів. За це його постійно «били» в ЦК, вимагали каяття – він робив своє, бо був вільним.
А значить – ЖИВИМ.
Музична пауза
Співає учениця
_____________________. Коли редагував журнал «Зміна», комсомольські «вожді» за підказкою з великого
партійного дому проводили як не бюро, так секретаріат для обговорення «проколів» та поразок Олійника.
А «протоколи» були більш ніж вагомі – гучні публікації Бориса Антоненка-Давидовича, Івана Бойчака,
Миколи Вінграновського ... Кілька доган – і редактора «прибрали»..Але він не переставав писати, бо
володів рідкісним даром не розчаровувати у собі.
Слайд 5
Учень. 0 дивна ніч, о дика ніч жаги,
Коли тремтить і чадіє любисток!
Травневий шал - до забуття любити -
Лишає обережні береги.
Усе в чеканні: спілі краплі рос,
Земля і місяць, вишні і тополі.
І тиша в тиші. І туман у полі.
І навіть вуж нечутний, мов донос.
Не оскверни цю мить і не поруш
Цинічним словом чи гріховним жестом,
Коли сріблом здаються кусні жерсті
І золотом - окалини калюж.
Бо встане день і буде править суд.
Він цей міраж розвіє і остудить,
І поведе нас у робочий будень,
Де все таке, як і насправді суть.
Усе в чеканні: від зорі до пня...
Ти не сумуй, що промине ця казка.
Усе в чеканні істинної ласки,
Бо навіть ніч свого чекає дня.
Слайд 6
________________________. Борис Олійник у своїй творчості ідеаліст Але це нове покоління ідеалістів,
які з історичних прикладів знають, що найкращі принципи нічого не варті, якщо не відстоювати їх
кожного дня, не очікуючи нагороди, тому схвалює й уславляє він тих, хто «йшли на кривду з праведним
мечем, нерідко забуваючи кольчуги», тобто людей беззахисних перед неправедною силою, але незламних
і відчайдушних захисників правди. Найстрашнішим для нього є болото самозадоволення, намір прожити
життя якнайтихіше
Ведуча. Вірність друзям, принципам, раз у житті обраним орієнтирам – честі, совісті, рідній землі,
батьківським заповітам, здатність на вчинок – і є основним поетичним і життєвим спрямуванням поета.
У його творчості одним з основним об'єктів є український трудовий народ і рідна ненька Україна,
ЗІ СВОЇМИ СИНІМИ ВОЛОШКАМИ, МИРНИМ НЕБОМ І КОЛОСИСТИМ ПОЛЕМ. Тому й не дивно,
що лірика Б. Олійника сповнена пафосом гуманістичних, патріотичних і людинознавчихначал.

5. Слайд (5)
Трансляція відеоролика «Країно моя»
Співає учениця
_________________________________У часи, коли почалися політичні репресії шістдесятих років,
скільки його колег «зламалися!», каялися, виступали з осудом товаришів, які «спіткнулися». Борис
Олійник принципово відмовлявся брати участь у зрадницьких акціях і не підписав «колективного осуду»
під назвою «Еверест підлості», який розпочав чорний період у гоніннях на шістдесятників. Отут і засяяла
перед людьми найпримітніша олійникова риса – незрадливість.
Учениця. В небі купається голуб-вертун.
Серце жура проколола:
Я вже ніколи туди не вернусь,
Не повернуся ніколи
В край, де ще батькові зичать сто літ,
Світ ще не вмився кров'ю,
Рід мій увесь ще живий при столі,
Мати іще при здоров'ю.
Ще не ділили кинджалом тупим
Нас то на лівих, то правих.
Я вже повік не вернуся туди -
Це вже остання правда.
...Господи, я ж не молю: поверни!
Не повернуть, що збулося.
Вам таки легше живеться, сини,
Нам таки важче жилося.
Але пройшовши крізь горно пожеж,
Звідавши рай на засові,-
Навіть життям офіруючи, все ж
Не загубили ми совість.
То вже простіть, що за власні труди
Ми не надбали вам скрині,
Що як прийшли, так і підем туди...
Але зате ми синам назавжди
Передамо нетлінне;
Нашу любов - як єдиний хосен,
Нашу вам раду і сповідь,
Що продається на світі не все,
І не купується совість.
Слайд 7
_________________________. Будучи тільки-но обраним наймолодшим заступником голови спілки
письменників, він, чи не єдиний з членів президії, не підкориться партійній дисципліні, проголосує проти
виключення з Спілки Івана Дзюби і «полетить» з посади. Саме Олесь Гончар і Борис Олійник першими
сказали світові правду про Чорнобиль. Олійник був серед перших українських літераторів, хто прорвався
у зону ядерної катастрофи і під палючим травневим стронцієм вів телерепортажі про чорний біль
України, першим розсекретив «державну таємницю» про масштаби трагедії.
_______________________. Як голова Комісії з питань культури Верховної Ради очолював роботу над
Законом про державність української мови ...І це не повний перелік добрих справ Бориса Олійника. Сам
Олійник володіє українською мовою, як коваˊль молотом. Він кує то знаряддя праці, прості та вічні, то
тонкі троянди ліричних пелюсток.
СЛАЙД 8

6. Ведуча. Глибокий слід у пам'яті Бориса Олійника залишив батько Ілля Іванович, який працював
редактором Новосанжарської районної газети.
Він був людиною принциповою ідоброю, глибоко відданою поезії та Батьківщині. За станом здоров'я він
мав право не йти на фронт. Та совість і вірність ідеалам повели його у сорок першому захищати від
ворогів рідну землю. Радості його повернення з фронту, зустрічі з батьком-фронтовиком малому Борисові
доля не судила.
Учень Був чоловік... І нема.
Як же це, вічний світе?
Вернеться осінь... зима.
Прийдуть весна і літо.
А чоловіка – нема...
Як же це, клятий світе?!
Грошей не дбав у мішок.
Справно ходив на роботу,
Якось і не знайшов
Дня, щоб спочить по турботах.
Що їй – стоїть робота!
... А чоловік пішов.
Космос в собі дріма.
Діти біжать до школи.
Осінь мина... Зима...
Літо й весна – по колу.
А чоловіка нема...
Страшно – не те, що нема,
А що й не буде ніколи!
________________________. Серед жанрів, які поет розробляв й активно використовував, виділяються
притчі, пісні, балади, вальси, оди, послання, присвяти, ліричні цикли, поеми. До найбільш проникливих,
найбільш драматичних творів Бориса Олійника належить видрукуваний у збірці «Заклинання вогню»
лірико-філософський цикл «Сиве сонце моє», що звернений до образу матері, проникнутий великою
пошаною до її життя-подвигу. Твір підносить невимовнустійкість материнської душі й безмежність
материнського серця, сповнений болю за ті страждання і випробування, які випали і випадають на долю
матері.
________________________ Мати і хліб — два провідних образи, що тісно переплелися в поезії Бориса
Олійника.
Вчитель.
В ОБОРОНУ ХЛІБА
Юначе мій, чиєїсь мами сину,
Зодягнений на джинсовий мотив, -
Я аж завмер, коли ти... півхлібини
«В дев'ятку» натреновано вгатив!
Солоним потом заливає спину...
Футбол, як бачиш, - не солодка гра!
Перепочинь. Та поговорим, сину,
Бо є про що. І - вже давно пора.
Я просто, не домішуючи меду,
Скажу: коли ти замахнувсь ривком

7. Ударить хліб, твоя весела кеда
Мені під серце влучила носком.
Ти вдарив так, що потемніло в оці
І по державні крайні рубежі
У всіх, безхлібних в сорок шостім році,
Від жаху похололо у душі.
А у батьків, які на полі ратнім
Ділили хліб, мов долю, у бою,
Озвалися старі солдатські рани
І заболіли в смерті на краю.
І в матерів, коли ти через луки
Котив хлібину, як футбольний м'яч, -
Так засногнали, затужили руки,
Немов по них ти потоптавсь навскач...
Ми всі із хліба виростали, сину,
Із праці себто - чуда із чудес, -
Вона ж і народила в нас Людину,
Піднявши з чотирьох до піднебесь.
Нас кликав хліб на добре, чесне діло
До братнього трудящого коша.
Ми в нім шануємо не тільки діло,
У нім - народна світиться душа.
_________________________Вічним болем закарбує пам'ять хвилини прощання. Він з матір'ю
проводжають батька на фронт із Зачепилівки до Нових Санжар. Попрощалися перед мостом, що з'єднував
старе русло Ворскли. Батько перейшов місток, який пізніше був підірваний саперами, які таким чином
відрізали дорогу наступу фашистським танкам. Так і залишився Борис з матір'ю на одному березі, а
батько – на березі вічності. Спогади дитинства поет проніс через все своє життя і відобразив у своїй
творчості.
Ведуча. Його лірика вражає. Особливо його поезія, присвячена матері. Адже зростав він, вдовиний син,
під опікою матері, бабусі та тіток. Для Олійника мати – це міра всього чесного та людяного в житті, міра
совісті. Він порівнює Матір із сонцем. Вона – сива ластівка, сиве сонечко. Ця сильна волею жінка мужньо
терпіла свою вдовинудолю.
Слайд (9)
Трансляція відеоролика «Мамо, вечір догора»
Звучить запис пісні «Сива ластівка» ("Мамо, вечір догоря") муз. І. Поклада
ВИКОНУЄ учениця
_________________________. Борис Ілліч з святою трепетністю розповідав: «Я в неї був один, до того ж,
дуже схожий на батька. А те, що ми з нею не бачилися тижнями, оскільки колгоспні лани розкинулися на
7-10 км від Зачепилівки і в жнива їй доводилося виїжджати в степ на кілька днів, робило наші зустрічі
справжнім святом. Це свято не потьмарилося для мене і по сей день».
______________________________. З ніжністю згадував поет і ті дні, коли він «виривався» в рідні
полтавські краї, в батьківський дім, де на порозі чекала свого дорослого сина найкраща, найсвітліша для
нього Мати.

8. Учениця. Як до великої святої сповіді перед матір'ю йшов поет до збірки «Сива ластівка». Випустив
книгу у світ, коли мати пішла за вічну межу…
До глибини пронизує душу поезія «Пісня про матір»
Слайд (10)
ТРАНСЛЯЦІЯ ВІДЕОРОЛИКА ПІД ІНСЦЕНІЗАЦІЮ
Звучить музика «Пісні про матір»
Інсценізація за поезією «Пісня про матір»
ВИКОНУЮТЬ учні
Автор. під музику
Посіяла людям літа свої, літечка житом,
Прибрала планету, послала стежкам споришу,
Навчила дітей, як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко - і тихо пішла за межу.
Учениця 1- Куди ж це Ви, мамо?! - сполохано кинулись діти.
Учениця 2 - Куди ж Ви, бабусю? - онуки біжать до воріт.
Мати - Та я недалечко... де сонце лягає спочити.
Пора мені, дітки... А ви вже без мене ростіть.
Учениця 1- Та як же без Вас ми?... Та що ж ви намислили, мамо?
Учиниця 2 - А хто ж нас, бабусю, у сон поведе по казках?
Мати - А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах, і золото на колосках.
Учениця 1 - Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злота,
Аби тільки Ви нас чекали завжди край воріт.
Та ми ж переробим усю Вашу вічну роботу, -
Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть!
Автор. Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,
Махнула рукою - злетіли увись рушники.
Мати — Лишайтесь щасливі... - і стала замисленим полем.
На цілу планету, на всі покоління й віки.
_________________________. За цією поезією Борис Олійник став в одну шеренгу як рівний з рівними зі
своїми вчителями Максимом Рильським, Володимиром Сосюрою, Андрієм Малишком. От така життєва
закономірність – хоч і несправедлива. Адже не має в світі нікого, хто б не втратив в житті близької
людини.
Слайд 9
__________________________. На вірші Б. Олійника написано чимало музичних творів. Олександр Білаш
за його творами 1985 року написав оперу «Прапороносці», окрім цього він же створив низку пісень («Ода
Полтаві», «Мелодія»).
Ведуча. До поетової творчості зверталися Ігор Поклад («Мамо, вечір догоря...», «Пісня не забудеться
моя»), Петро Майборода («Луна»), Іван Карабиць («Матір», «Заклинання вогню»), Віталій Кирейко
(«Пісня про матір»), Віктор Тилик («Тополина вулиця», «Мати сіяла сон», «Пісня дитинства»), Леся
Дичко («Ода музиці», «Колискова киянину») та інші.
_________________________. Багатогранна творчість Бориса Олійника приваблює не лише читачів, а й
діячів мистецтв. Цого пісні вже стали народними, на його вірші створено оперу. За творами Б. Олійника
1981 року в Київському театрі поезії йшла вистава «Заклинання вогню», 1987 року в Київському
драматичному театрі ім. І, Франка — вистава «Пам'ять». Поет виступив співавтором кіносценарію

9. багатосерійного фільму «Тарас Шевченко. Заповіт» (1992-1994), поставленого на Київській кіностудії
художніх фільмів.
Слайд (11)
ТРАНСЛЯЦІЯ ВІДЕОРОЛИКА ПІД ПІСНЮ
Звучить пісня у виконанні «Мати сіяла сон»
Виконує учениця
__________________________. Борис Олійник ніколи й словом не дорікнув тим, хто жив в системі інших
координат. Він не критикує й тих, хто еволюціонував у своїх поглядах від комуністичної ідеї до
демократичної, хоч і не бачить між ними принциповоїрізниці.
СЛАЙД 10
Ведуча. Кого він критикує, так це тих, хто, зрікшись старих переконань, паразитує на нових, як і
колишніх. Поет проніс цвіт своїх поезій крізь духовну порожнечу тоталітарного режиму, що зовсім
недавно існував в Україні, і тепер хоч повагом, але продовжує говорити про наболіле серцю, і в цих
словах увесь Борис Олійник.
Учениця Літа вже не мчать,
як лошата прудкі в табуні,
Повільно бредуть, як верблюди в піску марокканськім.
Все легше когось підловити на щирій брехні,
Все важче купитись на срібну блешню провокацій.
І вже починаєш не час цінувати, а мить.
Холодний аналіз чуття затискає в лещата…
Все легше чийсь відступ од юних замрій зрозуміть,
Все важче і важче той відступ прощати.
На перше захоплення око не вельми зважа —
Досвідчене око навчилось вивчати й мовчати…
Все ближче з імли підкрадається вічна межа,
Все далі назад відпливає безхмарний початок.
_________________________. Відомо, що поезія і політика – ледве чи не взаємовиключаючі. Однак саме
ці дві якості не лише уживаються, а й доповнюють і взаємозбагачують одна одну у внутрішньому світі
Бориса Олійника, як ні в кому з тих поетів, що на вітрах перебудови й незалежності рвонули в
депутатство.
__________________________. Рвонули в політику і ... присмирніли як поети. Розгубили й те, чого колись
досягли в поезії. Бо сказано ж: поет має завойовувати свого читача постійно! Щоразу майже заново.
Ведуча. Саме так у Бориса Олійника: все нові й нові його добірки віршів в періодиці, поеми «Трубить
Трубіж», «Таємна вечеря» та нові книги міцно приймають читацьку увагу, зацікавленість, а то й
захоплення і виводять його щоразу на передній край літератури, бо зоріють словами душевного болю
народу
Учень Це ще у тому столітті,
- В тому столітті було:
Біла сорочка на вітрі
Рвалась з-за спини о крило.
Біг я, веселий і босий,
Серед гречаних медів.

10. Сонце купало волосся,
Світ мені юно радів.
Повз піонерів у полі
Біг я, не знати куди.
Мати ударила в поли,
Батько схмарнів:- Не впади. -
Біг я. Усе мені пахло,
Все закликало в зеніт.
Мить ще - і вишугну птахом...
Вибух - і обертом світ.
...Скільки ж минуло, відколи
Стямивсь? Згадати недуж.
Все, ніби й знане довкола,
І незнайоме довкруж.
(Жити в часи несусвіття,
Коли на шальках біди
Рік переважить століття,-
Господи, не приведи!)
Тільки ж, здається, учора
Біг він назустріч мені
У піонерській рідні,
А вже сьогодні в покорі,
Сивий, лежить у труні.
Поруч - медаль по війні.
Хто ж це так люто, так чорно
Викреслив роки і дні?!
__________________________. Борис Олійник — поет, що знайшов свою тему і не боїться раз у раз
повертатися до неї, бо глибина питань, які він ставить, виключає швидку й однозначну відповідь.
СЛАЙД 11
____________________________. Людська гідність і честь, вибір, що робимо ми між правдою й кривдою,
швидкоплинність людського життя, пам'ять та відповідальність — основні мотиви його поезії.
_______________________________. Не захоплюючись собою, критично ставлячись до своїх здобутків,
Олійник продовжує працю, досліджуючи перегини сучасного життя. Усе, що він ; створив, уже увійшло
до історії української літератури. Найкращі поезії Олійника кожне покоління буде відкривати заново.
Учень Застогнало, заплакало,
- Чи сова чи вдова?
Покотило байраками.
Задиміла трава.
Недобілене окало...
Щітка випала з рук.
Тільки здавлено охнула,
І осіла на рунь.
...Він спіткнувся край битого
За сусіднім селом.
Підняли на граніт його
В піднебесся чолом.
...Прийде, здійме натруджені
У небесну безмеж:
- Що ж ти довго так, суджений,
Все додому не йдеш?

11. Скільки білено около,
Стільки сипався квіт.
Вже онуки, як соколи,
Розлетілись у світ.
Вже й сусіда не сватає -
Удівець-самина.
Вже і свято не святиться,
А тебе все нема.
...Поховати замовила
Біля того села.
Побілила ще й около,
І покірно лягла.
На причасті отерплими
Прошептала душа:
- Я до тебе хоч... мертвою,
Мій єдиний, прийшла...
________________________. Мотив вірності своїй землі і своєму народові присутній у поезії Бориса
Олійника то відкрито, то поза текстом, але ніколи він не відступає від своїх творчих принципів. Поет знає,
що можна поділитися усім і треба ділитися по-братерськи, та є щось, що неможливо віддати:
Слайд (12)
ТРАНСЛЯЦІЯ ВІДЕОРОЛИКА «Моїй Україні»
Звучить пісня «Моїй Україні»,
виконує учениця
Чорний птах розправив крила
Біль і смуток полонили
Україну, мов дівчину
Обійма печаль
Розділю печаль з тобою
І нехай над головою
Білим птахом відлітає
У блакитну даль
Я нікому не віддам твою весну
Край зелений і незайману красу
Дикий ліс, квітучий яблуневий сад
Тиху велич переплетенихКарпат
Україна - моя радість і журба
Моя тиха, віком стомленна сльоза
Ми разом з тобою будемо завжди
Моя пісне білим голубом лети
Ланцюгом могутнім гори
Затягли її простори
Україна мов дитина притулилася
Зачароване красою
І блискучою росою
Жовте сонце охоронцем зупинилося
Я нікому не віддам твою весну
Край зелений і незайману красу
Дикий ліс, квітучий яблуневий сад
Тиху велич переплетенихКарпат

12. Україна - моя радість і журба
Моя тиха, віком стомленна сльоза
Ми разом з тобою будемо завжди
Моя пісне білим голубом лети
Повтор останнього куплета
Слайд 12
_______________________. Майбутнє починається кожної миті. Наше життя – це миттєвість між минулим
і майбутнім. Поет окреслює систему духовних цінностей, які варто брати з собою в майбутнє з
безперервного потоку днів, що минають. Людина без кореня залишиться без свого ґрунту і не проросте на
чужому. Таким коренем є для Олійника пам'ять поколінь, чистий струмінь, з якого бере він силу, енергію
і творчий хист:
__________________________. Без цих віршів і без поем Бориса Олійника, не можна уявити нашої
сучасної української поезії. І треба гордитись, що в нас є такий поет і велика людина.
___________________________. Наразі літературне знайомство з видатним поетом Борисом Олійником
підійшло до завершення. Дякуємо усім за увагу, до зустрічі.
Лунає лірична композиція Миколи Петриченка «Україно!»