26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній електростанції, що на Київщині, сталася найбільша в історії людства техногенна катастрофа – Чорнобильська аварія. Лише завдяки самопожертві ліквідаторів наслідків катастрофи, багато з яких заплатили за це власним життям і здоров’ям, вдалося локалізувати аварію та врятувати країну і світ від радіаційного забруднення.
Тож згадаймо тих, хто брав участь у ліквідації наслідків страшної аварії, хто на собі відчув дію «мирного» атому.
Шана і подяка Вам, дорогі ліквідатори!
3. Щороку 14 грудня ми відзначаємо День вшанування учасників
ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.
Саме цього дня у 1986 році завершилося будівництво
захисного саркофагу над зруйнованим четвертим енергоблоком.
4. Аварія на Чорнобильській АЕС стала справжньою
національною трагедією, наслідки якої ми відчуваємо й досі.
Ядерна стихія опалила долі мільйонів українців, породила
величезну кількість проблем. З плином часу вони змінюються,
трансформуються, але не зникають.
5. Ми в неоплатному боргу перед героями-
чорнобильцями, які захистили теперішні й
прийдешні покоління від радіаційного лиха.
Схиляємо голови в пошані перед кожним,
чиє життя та здоров’я забрав невидимий ворог –
смертоносне радіоактивне випромінювання.
6. Лише завдяки самопожертві ліквідаторів
наслідків катастрофи, багато з яких заплатили за це власним життям
і здоров’ям, вдалося локалізувати аварію та врятувати країну і світ
від радіаційного забруднення.
7. За різними даними протягом лише одного місяця після
Чорнобильської катастрофи від отриманого опромінення загинуло
від 30 до 200 пожежників і працівників АЕС.
8. На початковому етапі зусиль з мінімізації наслідків
величезного викиду радіоактивних речовин до робіт залучалися
військовослужбовці строкової служби.
9. Пізніше, влітку 1986 і далі, величезний обсяг робіт
виконували залучені військові запасу та вільнонаймані працівники.
За неповними даними, через чорнобильський майданчик
пройшли понад 600 тисяч осіб.
10. Працювали вахтовим методом – приїздили одні, отримували
максимально допустиму дозу радіації і їхали назад. На зміну
приїздили інші.
12. Чорнобильська трагедія
Відлуння страшної картини лишилось в кожної людини.
Хто був в Чорнобилі, той знає, що атом «мирний» - не буває.
Цей звір скалічив людські душі та екологію порушив,
Приніс він горе, сльози, смуток – отож такий його здобуток.
Тоді найшлися хлопці дружні: і загартовані, і мужні.
Удар на себе цей прийняли, відвагу й стійкість показали.
Пожежу «адську» загасили, яка забрала усі сили,
І врятували інші блоки – багато випало мороки.
Вони за це життя віддали,
щоб ми їх завжди пам’ятали.
І хай їх душа навіки воскресне.
Пухом земля їм – і царство небесне.
В. Малюченко
13. ***
Лейтенанти – хлопці непохитні,
Молоде, вогненне покоління.
Ви, як пам’ять, у тривожнім світі,
Роду незнищенного коріння.
Першим важко, Ви ж були найперші,
Із вогню та в полум’я шагали,
Не до подвигів і не до звершень. –
Ви ж собою людство заступали.
14. Та серця, мов промені, не гасли,
Залишались іскрами на тверді, -
І палахкотіли, наче гасла:
Станемо життям супроти смерті.
Тільки жити – в нас бунтує спрага,
Та продовжить пісню родоводу…
А лишилась вірності присяга –
Батьківщині. Матері. Народу.
Л. Горлач
15. Подвиг ліквідаторів
На грозових вітрах століть,
Прищеплена у вік ХХ-й,
Всиха моя зелена віть,
Яку зламав холодний атом.
Я вижив. Я піднятись зміг.
Над смертю, вивищитись дивом.
Я, мов на амбразуру, ліг
На блок четвертий. Снігом сивим
16. Душа укрилась… Свій політ
Я, ніби птах, навчивсь любити.
А навкруги квітучий цвіт,
Врятовані від смерті діти
Життю радіють, щоб громи
Чорнобиля вже гриміли…
Це ми четвертий блок грудьми
Своїми в ніч лиху закрили.
М. Дубович
17. Біля мертвої Прип’яті – дерево-хрест,
Поруч – братська ЧАЕС,
Ліс рудий хоронили і щоночі, й щодня,
Тільки хрест уберігся, як нагадування.
Із могилою поруч і побіля ЧАЕС,
Біля мертвої Прип’яті – дерево-хрест,
Тих, що впали у квітні, мов у герці війни,
Просить дерево-пам’ять:
«Пом’яни… Пом’яни…»
С. Урвін
