Чорнобиль немає минулого

1. Гірчить Чорнобиль, крізь роки гірчить…
(захід супроводжується презентацією, уривками фільмів, музикою)
Мета
* Чорнобиль – це вже історія України, тому дітей треба навчати вболівати за минуле своєї держави,
сприймати її такою, яка вона є, до того ж формувати загально розвинену людину, що буде
протистояти злу, насильству, несправедливості та руйнуванню навколишнього світу;
* розвивати в учнів потребу будувати, створювати, відроджувати заради України;
* виховувати почуття сприймання чужого болю як свого, загальнонародного горя – як особистого,
почуття любові до людини, до землі, до держави;
* виховувати почуття поваги і пам’яті до трагічних сторінок України.
Звучить музика.
Учень малює, підходить дитина
Дитина: Намалюй, мені будь-ласка, радість і красу.
Учень: І малюю я веселку, квітку і росу,
З посмішкою на обличчі дівчину в вінку
І хлопчину, що кружляє з нею у танку.
Дитина. Намалюй мені розлуку, смуток і журбу.
Учень: Я малюю лист осінній, схилену вербу, що спустила свої віти голі до землі.
І ключами в синім небі ринуть журавлі.
Дитина: Намалюй мені ще ніжність.
Учень: Тема не проста.
І малюю я рожеві мамині вуста,
І метелика, і сонце, й квітку лугову,
І зелену шовковисту молоду траву.
Дитина: Намалюй мені, будь-ласка, намалюй біду.
Учень: Як її намалювати? Спосіб не знайду.
Чи поранену пташину, може, ледь живу?
А рука сама малює чорнобиль-траву...
Дитина: Нащо ти траву малюєш? Це біда така?
Учень: Цю траву зовуть «чорнобиль»,
ця трава гірка. В ній отрута, смерть, і сльози,
і брудна вода. В ній хвороби, сум, неспокій.
Це страшна біда!
Дитина: Краще намалюй щось гарне.
Намалюй життя. А гірку траву чорнобиль
Викинь на сміття.
Учень: Так, дитино, намалюю я життя тобі.
І надії намалюю, й мрії голубі.
Намалюю синє небо, чисте джерело.
Намалюю я лелеку, поле і село.
Намалюю, віру, розу, доброту й любов.
Та гірка трава чорнобиль проростає знов.
В 1.
Ти відомий сьогодні кожному –
Не ім’ям своїм, а бідою.
Тою вулицею порожньою

2. Понад прип’ятською водою…
Мій Чорнобиль! Зелений пагорбе!
У якому ти жив сторіччі?
Запеклись перестиглі ягоди,
Наче кров, на твоїм обличчі.
В 2. Чорнобиль. Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово
полум'янітиме чорним вогнищем скорботи. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який
заплачено дорогою ціною.
Наче збулися пророчі слова Апокаліпсису від Іоанна Богослова про зірку Полин (як відомо,
чорнобиль — трава родини полинових) «Засурмив третій Ангел, — і велика зоря впала з неба
палаючим смолоскипом. І впала вона на третину річок та водні джерела. А ймення зорі тій Полин. І
стала третина води як полин, і багато людей повмирали від води, бо згіркла вона...».
УченьВпала з неба додолу
потривожена Ангелом зірка.
Покотилась до обрію,
збурила зоряну синь.
На душі стало сумно,
на устах стало солоно-гірко,
Бо чорнобиль-трава —то полин.
В. 2 Не можна про це не казати,
Мовляв, це було вже давно.
Перед очима батько-мати,
І Україна, і Дніпро.
Не можна ні про що мовчати,
Горить тривогою чоло.
Наталія Май «Чорнобильська біда» - співають дівчата
Ведучий 1. Чорнобиль - це назва невеличкого районного центру, що знаходиться за 104 кілометри
від Києва. Заснований ще за часів Київської Русі, стародавній Чорнобиль дав свою гірку назву
потужній атомній електростанції.
Ведучий 2. Але в історію Чорнобиль увійде назавжди як місто, що дало назву одній з найбільших в
історії людства техногенних катастроф.
Учні виходять
Птахи складають гімн весні,
Всміхаються до сонця квіти,
А пам’ять лине у страшні ті дні,
Гудуть жорстоко дзвони квітня.
Летіли на Чорнобиль журавлі,
До рідної землі, додому...
І раптом крилонька вогнем пекельним зайнялись, -
Упали грудкою додолу.
Земля горіла, і горіли небеса,
І смерть невидима косила людські душі...
О Україно, страднице свята,
За що цей біль терпіти й нині мусиш?
Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз
усім здається, найтихішою і найтеплішою. І не сповіщала про біду. Навпаки всім жителям містечка
атомників ще звечора, під вихідний, жадалося отримати від природи хорошу погоду.

3. Проте в ту саму ніч з 25 на 26 квітня відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік
пішов на хвилини і секунди. (Звук вибуху, на дошці вогонь)О першій годині 23 хвилини 40 секунд,
коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної станції
несподівано велетенське полум’я розірвало нічну темряву.
( Уривок з кінофільму Аврора)
1 ведучий Хіба ж я винен, що болить
Мені та рана до нестями,
І що на серці чорні плями
Лягають вибухом щомить?
І уявити не могли
(Та й хто б сказав),
Що так розквітне
Ота весна – свинцевим квітне
Серед литавр і похвали.
2 ведучий: Евакуація. Цей термін воєнного часу, що жив тільки у пам’яті людей, які спізнали
лихоліття часів Вітчизняної, увірвався в наше сьогодення. Його викликав чорнобильський ураган,
вирвавши людей із обжитих ними місць, відірвавши від коренів, що єднали з рідною землею.
Деяких вже похилого віку людей, відселених після аварії, тягне назад: тільки їм відомими стежками
повертаються вони до покинутого дому. Так, їм гірко і страшно тут жити, вирощувати на
забрудненій землі картоплю, тримати домашню худобу, але ці люди, названі в народі самоселами,
ще більше бояться бути вигнаними звідси.
Це дуже боляче – жити в батьківській хаті за колючим дротом і бачити, як спустошується,
поступово вмирає твоя найрідніша батьківщина.
Але ще важче знати, що на твоїй з діда-прадіда землі не можна жити.
1 ведучий: Чудовими краєвидами, щедро врожайними садами, прекрасними місцями відпочинку,
багатими лісами славиться чорнобильська земля, та тільки до жахливої позначки, до радіаційної
межі, проораної квітневої ночі 1986-го. Звідтоді ця земля стала називатися зоною. Тим страшним
словом, що жило у фантастичному творі братів Стругацьких «Пікнік на узбіччі». Тепер воно
перейшло в нашу реальність, означаючи скалічену, непридатну до життя місцевість.
Виходить дівчина – мавка
В зеленім лісі я, була царівна,
В зеленім лісі я була жива…
Рудим став ліс, рудим стали тіні.
Рудою стала крона і трава.
Іржавий ліс. Пустеля. Мертва зона.
Апокаліпсис? Марсіанський краєвид?
Табличка: «Дихать і ходити заборонено!»
І незбагнене : «Не торкатися трави!».
Учень 1. Отже,про аварію було повідомлено воєнізовану пожежну частину №2. До палаючого
четвертого енергоблоку відразу ж прибув черговий караул на чолі з лейтенантом Володимиром
Правиком. А ще через п’ять хвилин із Прип’яті приїхав зі своїми бійцями лейтенант Віктор
Кібенок. Згодом до реактора прибули пожежні з Чорнобиля та Києва.
Учень 2 А ті, хто першими ступили в полум’я, першими прийняли на себе удар, за лічені хвилини
зуміли зробити майже неможливе. Їх було двадцять вісім... Вони кинулися на боротьбу з вогнем,
знаючи, що полум’я – лютий, але не найстрашніший ворог. Інший, невидимий, був набагато
підступніший – радіація. Та хлопці не думали про себе. Вони прагнули одного – якнайшвидше
загасити пожежу. І добре знали, на що йдуть, чим ризикують. Знали, але не відступили…
Учень 3 Спочатку Віктор Кібенок побачив, як скорчився Володимир Тишура. Крикнув Ігнатенкові:
“Васю! Тишурі погано!”

4. Потім захитався Микола Ващук. Чиїсь турботливі руки, обхопивши плечі, відвели його в бік, подалі
від вогню. Лейтенант Кібенок мимохіть подумав: “Двоє вибули”. Але тоді Віктор не знав і що ще
кілька хлопців уже не могли стояти на ногах. А він тримався. Поки вистачило сил...
До п’ятої години ранку пожежу було ліквідовано...
Відеофільм . Чорнобиль. Слава героям пожежникам
Учень. Ті, що згоріли в огні
В перші хвилини двобою,
Землю прикрили собою,
Як наші діди на війні.
Перший удар на себе…
Перший вогонь на себе…
З полум’ям стали до бою,
З полум’ям смертоносним.
І заступили собою
Світ – що малий, що дорослий.
Світ з посивілим житом,
З цвітом і гроном калини,
З вічним дитячим сміхом,
Що на вустах Батьківщини.
Учень. Запам’ятайте їхні імена.
На все життя запам’ятайте.
Для них домівка твердь земна,
Завчасу прийняла вона
Своїх героїв,
Тож віддайте
Їм славу, шану і печаль,
І смуток свій, свою скорботу.
Болить душа, а серцю жаль,
Не треба, Боже, срібла й злата.
Лиш чудо, Боже, сотвори:
Синів верни до матерів,
Батьків верни до дітвори,
До тої нас верни пори,
Коли реактор не горів. ( Учень запалює свічку )
Вшануймо біль хвилиною мовчання ( метроном)
І ведучий. Якби вони ціною свого життя не зупинили вогню, вибухнули б ще 3 енергоблоки.
Дослідники стверджують, що в такому випадку на місті Київської, Волинської, Чернігівської
областей та півдня Білорусі залишилась би вирва.. Україна, Білорусь та південно - західна Росія
втратила б більшість людей і тварин, а радіаційною зоною, небезпечною для життя, треба було б
оголосити усю частину Євразійського материка і Північ Африки.
ІІ вед. На жаль, з ліквідацією аварії на станції біда для України не вщухла. Радіація заразила води,
землі і повітря майже всієї України. А на деяких землях узагалі ризиковано залишатись. Ці землі
було огороджено гострою огорожею і названо Чорнобильською зоною.
«Чи безпечні пущі і ліси?
Чи немає для життя загрози?
Слухаю пташині голоси,
А на очі напливають сльози.»
Ведучий 2.Допомога в Чорнобиль йшла з усіх сторін. На ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС
працювали і мешканці нашого міста Давайте зараз привітаємо…..
Учні.

5. Чорнобиль
1.Чорнобиль - тінь, блукаюча вночі,
Що ходить під дворами до світання.
О Господи, мовчи, мовчи, мовчи...
Вшануймо біль хвилиною мовчання.
Чорнобиль - недобиті кришталі,
Напівзруйновані дитячі мрії.
Чорнобиль - пляма горя на землі,
Майбутнє без довіри і надії.
2. Розбила чорна блискавка кришталь.
Його не розмести! I не хапайте мітли.
Повірте, тих, що відцвіли, не жаль,
Жаль тих, котрі не встигли...Не розквітли.
Троянда ще не встигла розпуститись...
Їй смерть не передбачила весна...
В напівпустому слові "помилитись"
Схоронені, мов в склепі, імена.
Зламали квітку на початку цвіту,
Засипали землею попелище,
Але реальність нікуди подіти -
Вона здіймається все вище й вище.
3. Над річкою здіймається зоря,
Троянда, як гординя, кличе сонце.
Хтось скорює і гори, і моря,
А хтось згасає, дивлячись в віконце.
Зосталася трояндочка одна...
Навколо – лиш каміння, ні билини.
Ми віримо, ще не одна весна
Сплете вінок для рідної Вкраїни
ІІ ведучий. Поля і луки, ліси і озера, річки і ставки тяжко вражені невидимою хворобою. Дичавіє
земля, хоча ще квітнуть і родять сади. Ніхто не споживає тих гірких плодів, ніхто не йде до лісу за
його цілющими дарами; не п’є води, насиченої радіоактивною отрутою, і навіть повітря, яким ми
дихаємо, стало ворогом.
Учень. Як страшно це: води не скуштувати.
У тім краю де Прип’ять, де Дніпро!
І хто посмів знічев’я відірвати
Від губ народу цілого відро?
Дивлюсь на земля, на річкові води
І думаю, аж чорна від журби.
А нам казали: «Ви царі природи»…
А ми насправді - атома раби!
ІІ ведучий. Але найгірші сльози Україна проливає за дітьми. Бо підступність радіації полягає в
тому що чим молодша людина, тим сильніше радіація вражає організм. Приречені діти, що може
бути страшніше. (дитина дивиться з неба)
Дитина в білому платті
Мамо, почуй мене, мамо,
Бачиш, що я помираю.
Мамо, врятуй мене, мамо.
Мамо врятуй, я благаю.
Мамо, як весело в цвіті
Бджілка маленька літає,

6. Сонечко лагідно світить,
Вітер з хмаринками грає.
Мамо, як гарно у житі
Ластівка й жайвір літає.
Мамо, як добре в цім світі,
Мамо, я жити бажаю.
Мамо, чому я хворію?
Чого ти плачеш ночами?
Мамо, невже я зумію
Батька обняти руками?
Чом на очах твоїх сльози?
Чом не всміхнешся ніколи?
Чи заплетеш мені коси,
Коли піду я до школи?
Ненько, чого ти ридаєш?
Мамо, невже помираю?
Як помогти, ти не знаєш?
Мамо, не хочу до раю!
ІІ ведучий. Про жахливі події важко згадувати, страх проймає душу при згадці про мільйони
загиблих людей. Лунає тривожний дзвін. Тривогою та болем наповнені його звуки. Болем за нашу
землю, яку зрошують смертоносні дощі, за отруєні ріки, за майбутнє життя.
Учні 1. «Хай стане мир міцнішим у стократ,
Хай над землею чисте небо буде,
Чорнобиль – попередження, набат,
Його уроків людства не забуде!»
2. Чорнобиль був і є, і завжди буде
В серцях дитячих, мов набатний дзвін.
Ані душа, ні розум не забуде,
Що долю багатьом скалічив він.
3 Радіаційна днина б’є на сполох,
Радіаційні стогнуть небеса.
Двадцятий вік, як доля, а не спомин.
Як хліб душі, як мамина сльоза.
4. Чорнобиль дав нам кілька моральних уроків трагедії:
1-й урок – безвідповідальності( ми не були готові до такої аварії ні морально, ні технічно. І коли
вже сталося трагедія, довго все подавалося в присмерках напівправди)
2-й урок – милосердя ( всі люди відгукнулися на біду, прийшовши на допомогу.)
3-й урок – патріотизму ( ми мусимо завжди пам’ятати про подвиг пожежників, щоб у потрібну
хвилину стати на захист, прийняти правильне рішення, думати про тих, хто нас оточує, а не про
себе; бути чесними і сміливими, бути людьми; любити і берегти рідну землю).
5. Чорнобильська трагедія, як у дзеркалі, відбила наші стереотипи, стандартність мислення,
прагнення до показухи, злочинне нехтування технологічною дисципліною.
Чорнобиль пред’явив нам суровий рахунок. Чи стане квітнева трагедія 86-го для нас уроком біди,
яку ми, самі не підозрюючи того, виношували в собі? Адже Чорнобиль починався задовго до аварії,
спочатку завершився духовний Чорнобиль – Чорнобиль наших душ.
6 Коли ми цей урок засвоїмо,
Що ідучи всесильно до мети,
Не треба забувати про озони,
Про землі й води, жита срібний дзвін,
Щоби ніколи омертвілі зони
Нащадкам не залишити своїм?

7. Учні. Лунає мелодія Ave Maria.
Тож коли над Чорнобилем ніч розірвало,
Біля горла відчували ми ядерний ніж,
Не дивуймось, що в нас ця трагедія сталась,
Дивно інше – що тільки тепер, не раніш.
Триста літ поволеньки пролине –
Стронцій розпадеться і помре, -
На новому полі неодмінно
Час його, мов попіл, приоре.
Час очистить Прип’ять незглибиму,
Оживуть і луки, і сади,
Та Чорнобиль вічно берегтиме
Хрест своєї чорної біди.
Вічно буде пам’яттю судити
Тих, хто розп’яли його в огні,
І з ребра, що стронцієм пробите,
Кров його тектиме по мені.
Дитина( та, що просила малювати)
Пречиста Діво, збережи цей світ,
А в ньому нашу рідну Україну.
Сади і гори, ріки і моря,
І пташину, і звірину, й людину.
Усім хто є, усім, хто буде,
Даруй здоров’я, чистоту і вроду.
Щоб їх ім’я, а в імені – любов
Передавалися від роду і до роду.
Ведучий. Минуть десятиліття, а чорний день Чорнобильської трагедії все одно хвилюватиме
людей: і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто народився далеко від
покривдженої землі. Кажуть, час лікує, затягує рани. Неправда. Нічого він не лікує. Просто біль
відходить кудись глибоко в серце, приживається там, освоюється, і нікуди від цього не дінешся.
Ведучий. Отже, сенс життя полягає в тому, щоб поважати природу, яка створила людину. Треба
прожити достойно, підтримуючи все створене і протистоячи всьому руйнівному в житті. У
свідомості повинна відбутися революція, яка подарує Землі розумного друга — людину екологічної
доби. З'явившись під знаком біблейної "зірки Полин", той Чорнобиль став якщо й не розплатою, то
найсерйознішою пересторогою нашому варварству, сваволі, коли дозволяли знущатися з природи.
Отже, треба опам'ятатися, поки не пізно.
Ведучий.
Якщо ти віриш у майбутнє,
В його прийдешність, у життя,
Дзвони у дзвони, кричи людям,
Щастя вам усім і добра!
Віддай забуту свіжість травам,
Відмий від бруду всі хмарки,
Відреставруй нам синє небо
І дощ крізь сито проціди.
Хай ожива вода Дніпрова,
Правічні височать дуби,
І хай полин, трава-чорнобиль
Не стане іменем біди.

8. Кліп "Господи, помилуй нас" сл. і муз. Т. Петриненка.
Учитель (говорить під час кліпу). На цьому наш захід, присвячений 30 – тій річниці
Чорнобильської трагедії завершився. Дякуємо, що були з нами

9. Комунальна організація (установа, заклад) «Шостинська загальноосвітня
школа І – ІІІ ступенів №8 Шостинської міської ради Сумської області»
Виховний захід
Гірчить Чорнобиль, крізь роки гірчить…
Підготувала
класний керівник 10 класу
Бобровицька Ірина Михайлівна
2016 рік

10. Комунальна організація (установа, заклад) «Шостинська загальноосвітня
школа І – ІІІ ступенів №8 Шостинської міської ради Сумської області»
Виховний захід
Гірчить Чорнобиль, крізь роки гірчить…
Підготувала
класний керівник 10 класу
Бобровицька Ірина Михайлівна
2016 рік