1. ТЕМА 4
ОСНОВНІ НУТРІЄНТИ РАЦІОНАЛЬНОГО ХАРЧУВАННЯ
4.1. Біологічна, харчова та енергетична цінність харчового раціону
Нутриціологія характеризує раціональне харчування як повноцінне
харчування людей з урахуванням їх статі, віку, характеру праці та інших
чинників.
Раціональне харчування забезпечує потреби організму у необхідній
кількості білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мінеральних сполук та інших
нутрієнтів. Завдяки цьому воно сприяє збереженню стану здоров’я на
належному рівні, забезпечує високий імунний захист від шкідливих чинників
довкілля, сприяє розумовій і фізичній працездатності, а також активному
довголіттю.
Загалом, відповідно до принципів раціонального харчування, до
щоденного раціону повинні входити 4 групи харчових продуктів:
м'ясо, риба, яйця – джерела білків та мінеральних речовин;
картопля, хліб, крупи та інші продукти із зернових – джерела білків,
вуглеводів, вітамінів групи В;
молоко та молочні продукти – джерела білків, вуглеводів, кальцію;
фрукти та овочі – джерела вітамінів та мінеральних речовин.
Орієнтовний набір традиційних харчових продуктів, який забезпечує
фізіологічні потреби організму в енергії та основних нутрієнтах, наведено у
таблиці 2.
Таблиця 2. Рекомендований набір продуктів
Основні продукти Кількість продуктів
г / день кг / рік
Усі хлібопродукти 330 120,4
Картопля 265 96,7
Овочі та баштанні 400 146,0
Фрукти свіжі 260 94,9
Сухофрукти 10 3,6
Цукор 70 25,6
Олія рослинна 20 7,3
М'ясо та м’ясопродукти 205 74,8
Риба й рибопродукти 50 18,2
Сало 5 1,8
Молоко 450 164,2
Масло вершкове 15 5,5
Сир кисломолочний 20 7,3
Сметана 18 6,6
2. Сир твердий 18 6,6
Яйця 40 14,6
За енергетичною цінністю (калорійністю) харчові продукти поділяють
на 4 групи:
особливо високоенергетичні – шоколад, жири, халва (400…900 ккал);
високоенергетичні – борошно, крупи, макарони, цукор (250…400
ккал);
середньоенергетичні – хліб, м'ясо, ковбаса, яйця, алкогольні напої
(100…250 ккал);
низькоенергетичні – молоко, риба, картопля, овочі, фрукти, біле вино
(до 100 ккал).
Енергетичну цінність основних харчових продуктів зазначено в таблиці
3.
Таблиця 3. Енергетична цінність харчових продуктів (на 100 г
продукту)
Харчові продукти Енергетична цінність
кДж ккал
Олія (соняшникова, кукуру-
дзяна), масло вершкове,
горіхи, шоколад, тістечка з
кремом, свинина смажена,
ковбаса сирокопчена
2,79 – 4,23 400 – 900
Сметана 20%-ної жирності,
сир кисломолочний жирний,
морозиво пломбір, ковбаси
варені, сосиски, оселедець
жирний, ікра, крупи,
макарони, цукор, мед,
варення, цукерки
0,84 – 1,68 200 – 400
Сир кисломолочний
напівжирний, морозиво
молочне, телятина, баранина,
кури, яйця, сардини
0,42 – 0,83 100 – 199
Молоко, кефір, сир
нежирний, тріска, хек, судак,
фрукти, ягоди, картопля,
морква, буряк
0,13 – 0,42 30 – 99
Кабачки, капуста, огірки,
редис, салат, томати, перець,
гарбуз, журавлина, гриби
свіжі
менше 0,13 менше 30
3. 4.2. Білки як основний субстрат життя
Кожен із компонентів їжі має свої властивості і свій вплив на
функціонування організму людини. Аналіз цих компонентів доцільно
розпочати з білків.
Білки – життєво необхідні речовини. Вони служать матеріалом для
побудови клітин, тканин і органів, утворення ферментів, гормонів та інших
сполук, що виконують в організмі особливо важливі і складні функції. Білки
забезпечують імунітет, беруть участь у процесах засвоєння жирів, вуглеводів,
мінеральних речовин і вітамінів. Білки, на відміну від жирів і вуглеводів, не
утворюються з інших речовин, тобто є незамінною частиною їжі.
Добова потреба у білках складає 0,8 г на 1 кг маси тіла. Для спортсменів
ця потреба зростає до 1…1,5 г на 1 кг маси тіла.
Різні харчові продукти містять різну кількість білків. Наведені нижче
таблиці складено на основі довідника І. М. Скурихіна «Химический состав
пищевых продуктов». Щоб орієнтуватись у цьому питанні, можна
користуватись даними таблиці 4.
Таблиця 4. Вміст білку у харчових продуктах
(г /100 г)
Харчові продукти Вміст білку,
г /100 г
Сири кисломолочні нежирні, тверді сири, м'ясо тварин
та курей, риба, соя, горох, квасоля, амарант, горіхи понад 15 г
Сири кисломолочні жирні, свинина, ковбаси варені,
сосиски, яйця, крупа (манна, гречана, вівсяна), пшоно,
борошно пшеничне, макарони, гриби
10 – 15 г
Хліб житній і пшеничний, крупа перлова, рис, зелений
горошок 5 – 10 г
Молоко, кефір, сметана, морозиво, шпинат, капуста
цвітна, картопля 2 – 5 г
Майже всі овочі, фрукти, ягоди 0,4 – 2 г
Щоб орієнтовно і швидко розрахувати кількість спожитого білку, треба
пам’ятати, що 10 г білку міститься у 40 г твердого сиру, 60 г риби або
кисломолочного сиру, 2 яйцях, 125 г пшеничного хліба, 350 г молока.
Найкраще засвоюються білки, якщо рослинні продукти споживати з
тваринними, тобто молочні продукти з хлібом, крупами, м’ясні продукти з
овочами тощо.
Основним елементом, з якого побудовані білки, є амінокислоти.
Харчові білки складаються з 20 амінокислот, 8 – незамінні, тобто вони
не синтезуються в організмі людини і повинні надходити з їжею. Із
4. тваринних продуктів в кишечнику засвоюється понад 90 % амінокислот, із
рослинних – 70.
Тому харчові раціони повинні містити всі необхідні амінокислоти.
4.3. Жири харчового раціону
Наступним компонентом харчових продуктів є жири. Це передусім
джерело енергії (1 г жиру виділяє 9 ккал енергії). З жирами в організм
людини надходять необхідні речовини: вітаміни А, D, Е, незамінні жирні
кислоти, лецитин.
Жири беруть участь у процесах обміну речовин, у тому числі
холестерину; разом з білками вони служать будівельним матеріалом для
клітин. Тільки в присутності жирів відбувається засвоєння в організмі
жиророзчинних вітамінів та деяких мінеральних речовин.
Жири поліпшують смак їжі і викликають відчуття ситості.
Для орієнтовного розрахунку кількості жирів, що надходять в організм з
їжею, слід пам’ятати, що 10 г жиру міститься в 10 г рослинної олії, 11 г
свинячого сала, 12 г вершкового масла, 25 г копченої ковбаси, 60 г оселедця,
90 г м’яса кролика, 100 г морозива, 300 г молока, 800 г хліба. Особливо
корисними є жири риб.
У таблиці 5 наведено класифікацію харчових продуктів за вмістом
жирів.
Таблиця 5. Вміст жирів у харчових продуктах (г/100 г продукту)
Харчові продукти Вміст жирів, г/100 г
Масло (вершкове, топлене), олії рослинні, маргарин,
жири кулінарні, шпиг свинячий, ковбаси копчені понад 80 г
Сметана 20%-ної жирності, твердий сир, свинина, гуси,
качки, ковбаси напівкопчені і варені, шоколад, тістечка,
халва
20 – 40 г
Сир жирний, морозиво вершкове, яйця, баранина,
телятина і кури I категорії, сардельки, оселедці жирні,
ікра зерниста
10 – 19 г
Молоко, кефір жирний, морозиво молочне, баранина,
телятина і кури II категорії, скумбрія, горбуша, здоба,
цукерки помадні
3 – 9 г
Сир та кефір знежирені, судак, тріска, хек, крупи, хліб менше 2 г
Сучасна нутриціологія встановила, що 30 % енергетичних витрат
організму має покриватись за рахунок енергії жирів харчового раціону.
Раціональним є споживання в день близько 90 г жирів, з них 30 г
рослинних олій.
4.4. Вуглеводи як постачальники енергії
5. Не менш важливими компонентами їжі є вуглеводи. Їх найбільше
міститься у рослинах. Є прості вуглеводи (глюкоза, фруктоза, сахароза) і
складні (крохмаль, клітковина, пектинові речовини).
Вуглеводи складають основну частину раціону у співвідношенні до
білків та жирів, а саме:
білки : жири : вуглеводи = 1 : 1,1 : 4.
Вуглеводи забезпечують 55…60 % енергетичної цінності раціону. Вони
необхідні для нормального обміну білків та жирів. У комплексі з білками
вуглеводи утворюють деякі гормони і ферменти.
Особливе значення має глюкоза. Із 80 сполук для живлення мозку
глюкоза посідає перше місце.
Важливими для нормалізації роботи шлунково-кишкового тракту є
складні вуглеводи – клітковина та пектинові речовини. Раніше їх називали
баластними сполуками і намагались вилучити з харчових продуктів. І лише
теорія адекватного харчування академіка О. Уголєва довела їхню
надзвичайно важливу роль. Ці вуглеводи об’єднали під назвою «харчові
волокна», і добова їх потреба становить 25…40 г.
Основними природними джерелами вуглеводів є ягоди, фрукти, овочі.
У таблиці 6 наведено класифікацію основних харчових продуктів за
вмістом вуглеводів.
Таблиця 6. Вміст вуглеводів у харчових продуктах (г /100 г продукту)
Харчові продукти Вміст
вуглеводів,
г /100 г
Цукор, цукерки, мед, мармелад,
печиво здобне, крупи, макарони,
варення, фініки, родзинки
понад 65 г
Хліб, квасоля, горох, вівсяна крупа,
шоколад, халва, тістечка, чорнослив,
курага
40 – 60 г
Сирки солодкі, морозиво, картопля,
зелений горошок, буряк, виноград,
вишня, інжир, банани, черешня
11 – 20 г
Морква, гарбуз, диня, кавун, груші,
яблука, персики, слива, апельсини,
мандарини, полуниця, смородина,
чорниця
5 – 10 г
Молоко, кефір, сметана, сир, огірки,
капуста, кабачки, редис, салат,
томати, лимони, журавлина, гриби
свіжі
2 – 5 г
6. Дорослим людям необхідно людям споживати 400-500 г вуглеводів, а
спортсменам – 600-700 г.
Надлишок вуглеводів в організмі, особливо глюкози, фруктози,
сахарози, може призвести до діабету та ожиріння.
Таким чином, енергетична цінність раціону людини складається з
енергетичної цінності білків, жирів та вуглеводів при їх різноманітних
комбінаціях у складі різних харчових продуктів. При цьому вони виконують
в організмі різні функції.
4.5. Основні положення вітамінології
Надзвичайно важливим класом незамінних нутрієнтів є вітаміни. Вони
не мають енергетичної цінності, однак без вітамінів організм функціонувати
не може.
Вітаміни – низькомолекулярні органічні сполуки різної хімічної
природи. Це каталізатори та біорегулятори усіх процесів, які відбуваються в
живому організмі.
Для нормальної життєдіяльності вітаміни необхідні у невеликих
кількостях, однак, оскільки організм не може задовольнити свої потреби в
них за рахунок біосинтезу (він або не синтезує деякі вітаміни, або синтезує їх
у недостатніх кількостях), то вони повинні надходити у достатніх кількостях
з їжею.
Відсутність або недостатність вітамінів в організмі викликає серйозні
захворювання, авітамінози та гіповітамінози, що може навіть призвести до
смерті.
Разом з тим, при прийомі вітамінів у кількостях, що значно
перевищують фізіологічні норми, можуть розвиватися гіпервітамінози. Це
особливо характерно для жиророзчинних вітамінів.
Свою назву ця група сполук отримала за пропозицією польського
біохіміка К. Функа – від лат. Vita (життя).
Перші вітаміни було відкрито на початку ХХ ст. і зараз відомо понад 13
сполук, що відносяться до вітамінів або вітаміноподібних речовин. До
вітаміноподібних сполук відносять біофлавоноїди, вітаміни В4, В13, Р15,
вітамін U, ліпоєву кислоту, карнітин.
Вітаміноподібні сполуки з точки зору сучасної нутриціології можна
віднести до важливих біологічно активних сполук їжі, які також виконують
різнобічні функції. Відомий ще клас провітамінів, тобто сполук, які здатні
перетворюватись на вітаміни – наприклад, β-каротин перетворюється на
вітамін А; ергостероли під дією ультрафіолетових променів перетворюються
на вітамін D.
Разом з тим, у харчових продуктах містяться також сполуки, які
називають антивітамінами, оскільки вони не виконують функцій вітамінів, а
лише конкурують із ними.
7. Потреба людини у вітамінах залежить від її віку, статі, умов життя,
характеру діяльності, пори року тощо.
Вітаміни діляться на водорозчинні та жиророзчинні. Водорозчинними є
вітамін С, вітаміни групи В, біофлавоноїди.
Таблиця 7. Вміст аскорбінової кислоти у харчових продуктах (мг/100
г продукту)
Харчові продукти Вміст вітаміну
С (мг)
Смородина чорна, аронія
чорноплідна, чорниці, перець
солодкий, петрушка, кріп,
журавлина
понад 100 мг
Капуста, щавель, шпинат, горобина,
апельсини, лимони, полуниця,
смородина червона, шипшина
40 – 100 мг
Печінка, цибуля, томати, редис,
картопля молода, салат, кабачки,
мандарини, малина, смородина біла,
капуста квашена, чорнослив
15 – 39 мг
Огірки, буряки, гарбуз, морква,
баклажани, банани, яблука, груші,
виноград, сік томатний
5 – 14 мг
Сир, інжир, компоти, варення 1 – 4 мг
Сир кисломолочний, сметана,
борошняні вироби
менше 1 мг
Добова потреба вітаміну С для дорослої людини складає 200 мг. Він
міститься в найбільших кількостях у смородині, аронії чорноплідній,
шипшині, недозрілих яблуках, волоському горіхові, петрушці, кропиві.
Вітамін С потрібно отримувати з продуктами щодня, оскільки він бере
участь у всіх окисно-відновних процесах і є вітаміном-антиоксидантом, тобто
захищає організм від шкідливої дії надмірної концентрації вільних радикалів.
Вітаміни групи В беруть участь у процесах обміну речовин, позитивно
впливають на стан нервової системи, тому їх називають «антистресовими
вітамінами».
Добова потреба у вітамінах групи В становить від 1 до 5 мг. Для
жіночого організму надзвичайно важливим є вітамін В9 – фолієва кислота,
його потреба становить 200…400 мкг.
Хорошими природними джерелами вітамінів цієї групи є зернові
культури (овес, гречка, пшоно) та продукти тваринного походження.
Жиророзчинні вітаміни (А, E, D, K, β-каротин) також беруть участь у
важливих біохімічних процесах в організмі.
При нестачі вітаміну А погіршується зір, знижуються захисні функції
організму.
8. Він міститься лише в продуктах тваринного походження, особливо
багато його у печінці морських тварин і риб. Хорошими рослинними
джерелами вітаміну А є морква, солодкий перець, обліпиха. Добова потреба у
вітаміні А – 1,5…2,5 мг.
Вітамін D регулює вміст кальцію і фосфору в крові, бере участь у
мінералізації кісток. Міститься в продуктах тваринного походження –
печінці, яйцях, риб’ячому жирі. Також утворюється в шкірі під впливом
ультрафіолету.
Сучасні дослідження нутриціології встановили, що найбільш ефективно
вітаміни діють у складі композицій. Наприклад, найпотужнішою
антиоксидантною композицією є поєднання вітамінів А, С, Е та
мікроелементу Se (селену).
В аптеках такий вітамінно-мінеральний комплекс реалізують під назвою
«Оліговіт» або «Олігогал Se». Його дуже корисно приймати протягом місяця
у міжсезонний період для зміцнення імунітету і захисту організму від
інфекцій.
4.6. Мінеральні речовини харчових продуктів
Надзвичайно різноманітною в організмі є роль мінеральних речовин,
хоча не всі вони є обов’язковим компонентом харчування.
Мінеральні речовини підтримують кислотно-лужну рівновагу,
забезпечують постійний осмотичний тиск, що є необхідною умовою
нормальної життєдіяльності клітин і тканин.
Вони є пластичним матеріалом для побудови кісткової і зубної тканин.
Мінеральні елементи беруть участь у передачі нервових імпульсів,
забезпечують зсідання крові та інші фізіологічні процеси в організмі.
Залежно від вмісту мінеральних речовин в організмі людини їх
класифікують на макро-, мікро-, та ультрамікроелементи.
До макроелементів відносять калій, натрій, кальцій, магній, фосфор,
хлор, сірку.
До мікроелементів відносять залізо, мідь, цинк, марганець, йод, бром,
фтор, молібден.
Ультрамікроелементи – це селен і кобальт.
У харчуванні сучасної людини найбільш дефіцитними є такі
мінеральні елементи: кальцій, магній, залізо, йод. Надлишок елементів
складають натрій та фосфор.
Тому у раціонах харчування щодня мають бути продукти, що містять у
достатніх кількостях біогенні (життєво необхідні) мінеральні елементи.
Оскільки різні харчові продукти містять різну кількість мінеральних
елементів, то лише різноманітний продуктовий набір забезпечує раціональне
їх надходження.
Наприклад, молочні продукти – найкращі джерела легкозасвоюваного
кальцію, однак вони містять мало магнію та заліза. А на ці елементи багаті
зернові культури. Таким чином, поєднання у раціоні харчування молочних
9. продуктів із зерновими (каші) забезпечує організм життєво необхідними
елементами – кальцієм, магнієм і залізом.
Загалом, збалансований раціон із продуктів тваринного і рослинного
походження незалежно від пори року містить достатній для організму
людини набір макро-, мікро- та ультрамікроелементів.
При формуванні раціону харчування слід враховувати вміст основних
мінеральних елементів у різних видах харчової сировини.
Так, максимальний вміст кальцію знаходиться в молоці та молочних
продуктах, трохи менше в яйцях, крупах, моркві, оселедцях.
Магнію найбільше у висівках, сухофруктах, вівсяній каші, пшоні,
горіхах. Трохи менше в яйцях, гречці, горохові, петрушці.
Калію найбільше в сухофруктах, квасолі, горохові, картоплі, бананах.
Трохи менше у рибі, цибулі, смородині, абрикосах, сливах.
Максимальну кількість заліза можна отримати, споживаючи
субпродукти (печінка, нирки, язик), гречану крупу, квасолю, горох, шоколад.
Йодом особливо багаті морська риба і морепродукти (креветки, мідії,
морська капуста), горіхи, особливо воскової стиглості.
За відповідними довідниками можна знайти багаті природні джерела цих
та інших мінеральних речовин.
4.7. Харчові волокна у теорії адекватного харчування
Теорія адекватного харчування надає великого значення наявності у
продуктах харчових волокон, які сприяють нормалізації роботи шлунково-
кишкового тракту, стимулюють перистальтику, адсорбують і виводять із
організму радіонукліди, важкі метали та інші токсичні сполуки.
У таблиці 8 наведено орієнтовний вміст харчових волокон у різних
продуктах.
Таблиця 8. Вміст харчових волокон у продуктах (г / 100 г продукту)
Харчові продукти Вміст харчових
волокон, г
Висівки пшеничні, квасоля, вівсяна крупа, горіхи,
фініки, полуниця, смородина, малина, інжир,
чорниці, сухофрукти
понад 2,5 г
Крупа ( гречана, перлова, ячмінна), горох лущений,
картопля, морква, капуста, горошок зелений,
перець, гарбуз, апельсини, лимони
1 – 2 г
Хліб житній, пшоно, крупа кукурудзяна, огірки,
буряк, томати, редис, капуста цвітна, диня,
абрикоси, персики, яблука, виноград, мандарини
0,6 – 0,9 г
Хліб пшеничний з борошна 2-го ґатунку, рис,
крупа пшенична, кабачки, салат, кавун, вишня,
слива, черешня
0,3 – 0,5 г
10. Хліб пшеничний із борошна 1-го і вищого ґатунку,
манна крупа, макарони, печиво 0,1 – 0,2 г
4.8. Вода у харчових продуктах
Надзвичайно важливою частиною харчового раціону з точки зору
сучасної нутриціології є вода. Вона забезпечує в організмі людини процеси
обміну речовин (метаболізм), травлення, виведення відходів, регулює і
стабілізує температуру тіла, бере участь у інших фізіологічних процесах.
Організм людини на 75-80 % складається із води. Втрата понад 10 %
води загрожує його життєдіяльності.
Потреба у воді залежить від клімату, стану здоров’я та інших чинників.
Середня добова потребу дорослої людини складає 2,5…3 л, з них 1…1,5 – у
вигляді чаїв, компотів, чистої води; а 1…1,5 – у складі харчових продуктів. У
їстівній частині овочів, фруктів, ягід міститься 85…95 % води, молоці – 88 %,
сирі – 40…45 %, м’ясі – 60…70 %, хлібі – 40…45 %.
Найкраще задовольняють потребу у рідині вода, підкислена лимонною
або аскорбіновою кислотою, вода з соками фруктів або ягід, різноманітні
морси.
ВИСНОВКИ
1. Харчування є одним із найважливіших чинників навколишнього
середовища, з яким людина контактує безпосередньо.
2. Всі компоненти харчових продуктів – білки, жири, вуглеводи,
вітаміни, мінеральні елементи – перетворюються в організмі людини на
різноманітні сполуки, надходять в кров і до кожної клітини, забезпечуючи
організм енергією, пластичними матеріалами, зумовлюючи необхідну
розумову та фізичну працездатність.
3. Компонентний склад продуктів, у тому числі вода, є одним із
найважливіших чинників, що визначають стан здоров’я кожної людини.
4. Білки в харчуванні людини посідають особливе місце. Вони
виконують ряд специфічних функцій, властивих лише живій матерії. Білки в
організмі людини оновлюються постійно, незалежно від її віку.
5. Вуглеводи містяться в зернових культурах, фруктах, овочах та інших
продуктах. Важливою групою вуглеводів є харчові волокна. Продукти
тваринного походження містять значно менше вуглеводів, ніж рослинні.
6. Жири широко розповсюджені в природі і разом з білками та
вуглеводами складають основну масу органічних сполук усіх живих
організмів. Вони є обов’язковим компонентом кожної клітини.
7. Жири широко використовуються при отриманні харчових продуктів і
значною мірою визначають їхню харчову, біологічну цінність та смакові
якості.
8. Мінеральні елементи у вигляді мінеральних солей, іонів,
комплексних сполук і органічних сполук входять до складу живої матерії і є
11. незамінними нутрієнтами, котрі повинні щоденно надходити в організм
людини з їжею.
9. Незамінним компонентом харчових продуктів є вітаміни –
низькомолекулярні органічні сполуки різної хімічної природи, біорегулятори
усіх процесів, що відбуваються у живому організмі.
КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ТЕМИ 4
1. Яка роль білків у харчуванні людини?
2. Рекомендовані норми білку у харчуванні. Від яких чинників вони
залежать?
3. Які функції в організмі людини виконують вуглеводи? Роль
харчових волокон у процесах травлення та дезінтоксикації організму.
4. Енергетична цінність вуглеводів та класифікація основних харчових
продуктів за вмістом вуглеводів.
5. З’ясуйте основні функції жирів в організмі людини. Наведіть
приклади харчових продуктів підвищеної енергетичної цінності та з
максимальним вмістом жирів.
6. Підберіть за довідниками набори харчових продуктів із
максимальним вмістом макроелементів, мікроелементів,
ультрамікроелементів. Оцініть свій раціон за вмістом есенціальних
(біогенних) елементів.
7. Підберіть за довідниками набори харчових продуктів із
максимальним вмістом вітамінів. Оцініть свій раціон за вмістом водо- та
жиророзчинних вітамінів.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Авцын, А. П. Микроэлементозы человека : этиология, классификация,
органопатология / А. П. Авцын, А. А. Жаворонков, М. А. Риш,
Л. С. Строчкова. – М. : Медицина, 2001. – 287 с.
2. Гичев, Ю. П. Введение в общую микронутриентологию / Ю. П. Гичев,
Э. И. Оганова. – Новосибирск : Наука, НО, 2008. – 216 с.
3. Идз Мэри Дэн. Витамины и минеральные вещества : полный
медицинский справочник / Мэри Дэн Идз ; пер. с англ. – СПб : Комплект,
2005. – 503 с.
4. Корзун, В. Н. Гігієна харчування : підручник / В. Н. Корзун. – К. :
КНТЕУ, 2003. – 236 с.
5. Нечаев, А. П. Пищевая химия / А. П. Нечаев, С. Е. Траубенберг,
А. А. Кочеткова и др. / под ред. А. П. Нечаева. – СПб : ГИОРД, 2007. – 592 с.
6. Павлоцька, Л. Ф. Фізіологія харчування : підручник / Л. Ф. Павлоцька,
Н. В. Дуденко, Є. Я. Левітін. – Суми : Університетська книга, 2011. – 473 с.
7. Скурихин, И. М. Химический состав пищевых продуктов : справочник
в 2-х т. / И. М. Скурихин. – М. : Агропромиздат, 1987. – 726 с.
