2. Основні завдання правового регулювання
туристичної діяльності:
збільшення валового національного
доходу від рекреаційно-туристичної
діяльності;
захист споживача туристичних послуг;
організація рекреаційно-туристичної
діяльності у правових межах;
збереження і охорона рекреаційно-
туристичних ресурсів.
3. регулюється податковим законодавством
України, яке повинно передбачати відповідні
важелі заохочення розвитку туристичної
індустрії.
Поповнення місцевих бюджетів за
рахунок рекреаційно-туристичної діяльності
досягається додатковими місцевими
податками, зборами і платежами в межах
діючого законодавства (туристичний та
інші збори тощо).
4. здійснюється для фізичних осіб
(громадян) у межах Закону України "Про
захист прав споживачів", а також у
судовому порядку, а юридичних
(підприємств, організацій, закладів та
фірм) - у судовому порядку через
господарський суд.
регулюється на законодавчому рівні
згідно з діючими законами України в
цій галузі.
5. нормативно-правовими актами
реєстрації юридичних осіб, а також
фізичних осіб, які займаються
підприємницькою діяльністю;
законодавчими актами про
стандартизацію в туризмі та
ліцензування туристичної діяльності;
податковим законодавством.
6. Закон України «Про туризм»
ТУРИЗМ - тимчасовий виїзд особи з місця
проживання в оздоровчих, пізнавальних,
професійно-ділових чи інших цілях без
здійснення оплачуваної діяльності в місці,
куди особа від'їжджає;
ТУРИСТ - особа, яка здійснює подорож
по Україні або до іншої країни з не
забороненою законом країни перебування
метою на термін від 24 годин до одного року
без здійснення будь-якої оплачуваної
діяльності та із зобов'язанням залишити
країну або місце перебування в зазначений
термін;
7. ТУРИСТИЧНИЙ ПРОДУКТ - попередньо
розроблений комплекс туристичних послуг,
який поєднує не менше ніж дві такі послуги,
що реалізується або пропонується для
реалізації за визначеною ціною, до складу
якого входять послуги перевезення, послуги
розміщення та інші туристичні послуги, не
пов'язані з перевезенням і розміщенням
(послуги з організації відвідувань об'єктів
культури, відпочинку та розваг, реалізації
сувенірної продукції тощо)
СУПУТНІ ТУРИСТИЧНІ ПОСЛУГИ ТА
ТОВАРИ - послуги та товари, призначені для
задоволення потреб споживачів, надання та
виробництво яких несуттєво скоротиться без
їх реалізації туристам;
8. ХАРАКТЕРНІ ТУРИСТИЧНІ ПОСЛУГИ ТА
ТОВАРИ - послуги та товари, призначені для
задоволення потреб споживачів, надання та
виробництво яких суттєво скоротиться без їх
реалізації туристам;
ПРОСУВАННЯ ТУРИСТИЧНОГО ПРОДУКТУ
- комплекс заходів, спрямованих на
створення та підготовку до реалізації
туристичного продукту чи туристичних
послуг (організація рекламно-
ознайомлювальних подорожей, участь у
спеціалізованих виставках, ярмарках,
видання каталогів, буклетів тощо);
9. МІСЦЕ ПРОДАЖУ (РЕАЛІЗАЦІЇ) ТУРИСТИЧНИХ
ПОСЛУГ - країна, в якій зареєстровано
відповідний суб'єкт господарювання, що
реалізує туристичний продукт;
МІСЦЕ НАДАННЯ ТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ -
країна, на території якої безпосередньо
надаються туристичні послуги;
ГОТЕЛЬ - підприємство будь-якої
організаційно-правової форми та форми
власності, що складається з шести і більше
номерів та надає готельні послуги з
тимчасового проживання з обов'язковим
обслуговуванням. Порядок встановлення
категорій готелям визначається Кабінетом
Міністрів України;
10. ГОТЕЛЬНА ПОСЛУГА - дії (операції)
підприємства з розміщення споживача
шляхом надання номера (місця) для
тимчасового проживання в готелі, а також
інша діяльність, пов'язана з розміщенням та
тимчасовим проживанням. Готельна послуга
складається з основних та додаткових
послуг, що надаються споживачу відповідно
до категорії готелю;
АНАЛОГІЧНІ ЗАСОБИ РОЗМІЩЕННЯ -
підприємства будь-якої організаційно-
правової форми власності, що складаються з
номерів і надають обмежені готельні
послуги, включно з щоденним заправлянням
ліжок, прибиранням кімнат та санвузлів.
11. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ ТУРИЗМУ
1. Міжнародний туризм:
в'їзний туризм - подорожі в межах України
осіб, які постійно не проживають на її
території;
виїзний туризм - подорожі громадян
України та осіб, які постійно проживають на
території України, до іншої країни.
2. Внутрішній туризм:
подорожі в межах території України
громадян України та осіб, які постійно
проживають на її території.
12. ВИДИ ТУРИЗМУ
залежно від категорій осіб, які здійснюють
туристичні подорожі (поїздки, відвідування), їх
цілей, об'єктів, що використовуються або
відвідуються, чи інших ознак:
• дитячий; • релігійний;
• молодіжний; • екологічний (зелений);
• сімейний; • сільський;
• для осіб похилого віку; • підводний;
• для інвалідів; • гірський;
• культурно- пізнавальний; • пригодницький;
• лікувально-оздоровчий; • мисливський;
• спортивний; • автомобільний;
• самодіяльний тощо.
13. УЧАСНИКИ ВІДНОСИН, ЩО ВИНИКАЮТЬ
ПРИ ЗДІЙСНЕННІ ТУРИСТИЧНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ - юридичні та фізичні особи, які
створюють туристичний продукт, надають
туристичні послуги (перевезення,
тимчасового розміщення, харчування,
екскурсійного, курортного, спортивного,
розважального та іншого обслуговування) чи
здійснюють посередницьку діяльність із
надання характерних та супутніх послуг, а
також громадяни України, іноземці та особи
без громадянства (туристи, екскурсанти,
відвідувачі та інші), в інтересах яких
здійснюється туристична діяльність.
14. СУБ'ЄКТИ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:
туристичні оператори (туроператори);
туристичні агенти (турагенти);
інші суб'єкти підприємницької діяльності,
що надають послуги з тимчасового
розміщення (проживання), харчування,
екскурсійних, розважальних та інших
туристичних послуг);
гіди-перекладачі, екскурсоводи,
спортивні інструктори, провідники та інші
фахівці туристичного супроводу;
фізичні особи, які не є суб'єктами
підприємницької діяльності та надають
послуги з тимчасового розміщення
(проживання), харчування тощо.
15. ТУРИСТИЧНІ ОПЕРАТОРИ (далі -
туроператори) - юридичні особи, створені
згідно із законодавством України, для
яких виключною діяльністю є організація
та забезпечення створення туристичного
продукту, реалізація та надання
туристичних послуг, а також
посередницька діяльність із надання
характерних та супутніх послуг і які в
установленому порядку отримали
ліцензію на туроператорську діяльність;
16. ТУРИСТИЧНІ АГЕНТИ (далі - турагенти)
- юридичні особи, створені згідно із
законодавством України, а також фізичні
особи - суб'єкти підприємницької
діяльності, які здійснюють посередницьку
діяльність з реалізації туристичного
продукту туроператорів та туристичних
послуг інших суб'єктів туристичної
діяльності, а також посередницьку
діяльність щодо реалізації характерних та
супутніх послуг;
17. ГІДИ-ПЕРЕКЛАДАЧІ, ЕКСКУРСОВОДИ,
СПОРТИВНІ ІНСТРУКТОРИ, ПРОВІДНИКИ
ТА ІНШІ ФАХІВЦІ ТУРИСТИЧНОГО
СУПРОВОДУ - фізичні особи, які
проводять діяльність, пов'язану з
туристичним супроводом, крім осіб, які
працюють на відповідних посадах
підприємств, установ, організацій, яким
належать чи які обслуговують
об'єкти відвідування; { із змінами,
внесеними згідно із Законом N 1193-
VII ( 1193-18 ) від 09.04.2014 } ;
18. Перелік посад фахівців
туристичного супроводу та
кваліфікаційні вимоги до них
визначаються центральним органом
виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері
туризму та курортів, за погодженням із
центральним органом виконавчої влади,
що забезпечує формування державної
політики у сфері трудових відносин.
19. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
прийнята на п'ятій сесії Верховної
Ради України 28 червня 1996 року
( Відомості Верховної Ради України
(ВВР), 1996, N 30, ст. 141 )
{ Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2952-VI ( 2952-17 ) від 01.02.2011, ВВР,
2011, N 10, ст.68 }
Конституція містить ХV розділів
20. Верховна Рада України від імені Українського
народу - громадян України всіх
національностей, виражаючи суверенну волю
народу, спираючись на багатовікову історію
українського державотворення і на основі
здійсненого українською нацією, усім
Українським народом права на самовизначення,
дбаючи про забезпечення прав і свобод людини
та гідних умов її життя, піклуючись про
зміцнення громадянської злагоди на землі
України, прагнучи розвивати і зміцнювати
демократичну, соціальну, правову державу,
усвідомлюючи відповідальність перед Богом,
власною совістю, попередніми, нинішнім та
прийдешніми поколіннями, керуючись Актом
проголошення незалежності України від 24
серпня 1991 року (1427-12), схваленим 1 грудня
1991 року всенародним голосуванням, приймає
цю Конституцію - Основний Закон України.
21. Р о з д і л I ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ
Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і
гідність, недоторканність і безпека визнаються в
Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії
визначають зміст і спрямованість діяльності
держави. Держава відповідає перед людиною за
свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав
і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип
верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу.
Закони та інші нормативно-правові акти приймаються
на основі Конституції України
і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Звернення до суду для захисту конституційних прав і
свобод людини і громадянина безпосередньо на
підставі Конституції України гарантується.
22. Стаття 9. Чинні міжнародні договори,
згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України, є частиною
національного законодавства України.
Укладення міжнародних договорів, які
суперечать Конституції України, можливе
лише після внесення відповідних змін
до Конституції України.
Стаття 11. Держава сприяє
консолідації та розвиткові української
нації, її історичної свідомості, традицій і
культури, а також розвиткові етнічної,
культурної, мовної та релігійної
самобутності всіх корінних народів і
національних меншин України.
23. Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне
повітря, водні та інші природні ресурси, які
знаходяться в межах території України,
природні ресурси її континентального шельфу,
виключної (морської) економічної зони є
об'єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права
власника здійснюють органи державної влади
та органи місцевого самоврядування в межах,
визначених цією Конституцією.
Кожний громадянин має право
користуватися природними об'єктами права
власності народу відповідно до закону.
Власність зобов'язує. Власність не повинна
використовуватися на шкоду людині і
суспільству.
24. Р о з д і л II ПРАВА, СВОБОДИ ТА
ОБОВ'ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА
Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у
своїй гідності та правах. Права і свободи
людини є невідчужуваними та непорушними.
Стаття 22. Права і свободи людини і
громадянина, закріплені цією Конституцією,
не є вичерпними.
Конституційні права і свободи
гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або
внесенні змін до чинних законів не
допускається звуження змісту та обсягу
існуючих прав і свобод.
25. Стаття 23. Кожна людина має право на
вільний розвиток своєї особистості, якщо
при цьому не порушуються права і свободи
інших людей, та має обов'язки перед
суспільством, в якому забезпечується
вільний і всебічний розвиток її особистості.
Стаття 24. Громадяни мають рівні
конституційні права і свободи та є рівними
перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за
ознаками раси, кольору шкіри, політичних,
релігійних та інших переконань, статі,
етнічного та соціального походження,
майнового стану, місця проживання, за
мовними або іншими ознаками.
Рівність прав жінки і чоловіка ….
26. Стаття 26. Іноземці та особи без
громадянства, що перебувають в Україні на
законних підставах, користуються тими
самими правами і свободами, а також
несуть такі самі обов'язки, як і громадяни
України, - за винятками, встановленими
Конституцією, законами чи міжнародними
договорами України.
Іноземцям та особам без громадянства
може бути надано притулок у порядку,
встановленому законом.
27. Стаття 33. Кожному, хто на законних
підставах перебуває на території України,
гарантується свобода пересування, вільний
вибір місця проживання, право вільно
залишати територію України, за винятком
обмежень, які встановлюються законом.
Громадянин України не може бути
позбавлений права в будь-який час
повернутися в Україну.
28. Стаття 42. Кожен має право на
підприємницьку діяльність, яка не
заборонена законом.
Підприємницька діяльність депутатів,
посадових і службових осіб органів державної
влади та органів місцевого самоврядування
обмежується законом.
Держава забезпечує захист конкуренції у
підприємницькій діяльності. Не допускаються
зловживання монопольним становищем на
ринку, неправомірне обмеження конкуренції
та недобросовісна конкуренція. Види і межі
монополії визначаються законом.
Держава захищає права споживачів, здійснює
контроль за якістю і безпечністю продукції та
усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності
громадських організацій споживачів.
29. Стаття 43. Кожен має право на працю,
що включає можливість заробляти собі на
життя працею, яку він вільно обирає або
на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного
здійснення громадянами права на працю,
гарантує рівні можливості у виборі професії
та роду трудової діяльності, реалізовує
програми професійно-технічного навчання,
підготовки і перепідготовки кадрів відповідно
до суспільних потреб.
…….
Громадянам гарантується захист від
незаконного звільнення.
30. Стаття 45. Кожен, хто працює, має право
на відпочинок.
Це право забезпечується наданням днів
щотижневого відпочинку, а також
оплачуваної щорічної відпустки,
встановленням скороченого робочого дня
щодо окремих професій і виробництв,
скороченої тривалості роботи у нічний час.
Максимальна тривалість робочого часу,
мінімальна тривалість відпочинку та
оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та
святкові дні, а також інші умови
здійснення цього права визначаються
законом.
31. Стаття 49. Кожен має право на охорону
здоров'я, медичну допомогу та медичне
страхування.
Охорона здоров'я забезпечується державним
фінансуванням відповідних соціально-
економічних, медико-санітарних і оздоровчо-
профілактичних програм.
Держава створює умови для ефективного і
доступного для всіх громадян медичного
обслуговування. У державних і комунальних
закладах охорони здоров'я медична допомога
надається безоплатно; існуюча мережа таких
закладів не може бути скорочена. Держава
сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх
форм власності.
Держава дбає про розвиток фізичної
культури і спорту, забезпечує санітарно-
епідемічне благополуччя.
32. Стаття 50. Кожен має право на безпечне
для життя і здоров'я довкілля та на
відшкодування завданої порушенням
цього права шкоди.
Кожному гарантується право вільного
доступу до інформації про стан довкілля, про
якість харчових продуктів і предметів
побуту, а також право на її поширення. Така
інформація ніким не може бути
засекречена.
33. Стаття 54. Громадянам гарантується
свобода літературної, художньої, наукової і
технічної творчості, захист інтелектуальної
власності, їхніх авторських прав, моральних і
матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку
з різними видами інтелектуальної діяльності. …
Держава сприяє розвиткові науки,
встановленню наукових зв'язків України зі
світовим співтовариством.
Культурна спадщина охороняється законом.
Держава забезпечує збереження історичних
пам'яток та інших об'єктів, що становлять
культурну цінність, вживає заходів для
повернення в Україну культурних цінностей
народу, які знаходяться за її межами.
34. Стаття 55. Права і свободи людини і
громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в
суді рішень, дій чи бездіяльності органів
державної влади, органів місцевого
самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право звертатися за захистом
своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради
України з прав людини.
Кожен має право після використання всіх
національних засобів правового захисту
звертатися за захистом своїх прав і свобод до
відповідних міжнародних судових установ чи до
відповідних органів міжнародних організацій,
членом або учасником яких є Україна.
Кожен має право будь-якими не
забороненими законом засобами захищати свої
права і свободи від порушень і
протиправних посягань.
35. Стаття 66. Кожен зобов'язаний не
заподіювати шкоду природі, культурній
спадщині, відшкодовувати завдані ним
збитки.
Стаття 67. Кожен зобов'язаний
сплачувати податки і збори в порядку і
розмірах, встановлених законом.
Усі громадяни щорічно подають до
податкових інспекцій за місцем проживання
декларації про свій майновий стан та доходи
за минулий рік у порядку, встановленому
законом.
36. Законодавство України про туризм
складається з Конституції України, Закону
України «Про туризм» , інших нормативно-
правових актів, виданих відповідно до них.
Майнові відносини в галузі туризму, засновані
на рівності, автономії волі і майновій
самостійності їх учасників, регулюються
Цивільним та Господарським кодексами
України з урахуванням особливостей,
встановлених Законом України «Про туризм» .
Якщо міжнародним договором України, згода
на обов'язковість якого надана Верховною Радою
України, передбачені інші правила, ніж ті, що
встановлені Законом України «Про туризм»,
застосовуються правила міжнародного договору.
37. Трирівневий науковий підхід виділяє три
рівні конституційно-правового регулювання
туризму в залежності від юридичної сили
нормативно-правових актів:
конституційні,
законодавчі
підзаконні.
За предметом регулювання нормативно-
правові акти України в сфері туризму
поділяються на загальні й спеціальні.
Загальні характеризуються тим, що предмет
їх регулювання досить широкий та охоплює як
туристичні, так і інші суспільні відносини.
Спеціальні – акти, які цілком присвячені
питанням туризму.
38. За характером правового регулювання
нормативно-правові акти України в сфері
туризму поділяються – на матеріальні та
процесуальні.
Матеріальні – акти, що містять
матеріальні норми права: встановлюють
права й обов`язки, а також відповідальність
учасників відповідних відносин.
Процесуальні - регулюють процесуальні
відносини в сфері туризму: ліцензування
діяльності в сфері туризму, порядок в`їзду
та виїзду громадян України, іноземних
громадян та осіб без громадянства з метою
туризму, захист прав і свобод людини та
громадянина в сфері туризму тощо.
39. ЧОТИРИ ГРУПИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ
АКТІВ З ПИТАНЬ ТУРИЗМУ:
1. Конституція України, що є основою
законодавства про туризм, норми якої
регламентують найважливіші відносини в
сфері туризму.
2. Законодавство України про туризм
загальної дії, яке регулює як туристичні, так
і інші суспільні відносини, тобто так зване
законодавство загальної дії, та створює
умови для реалізації людиною і
громадянином права на свободу
пересування, відпочинок та інших суміжних
прав і свобод у туристичних подорожах.
40. 3. Спеціальне законодавство України
про туризм, що охоплює Закон України “Про
туризм”, постанови Верховної Ради України з
питань туризму, Укази Президента України та
постанови Кабінету Міністрів України щодо
туризму, відомчі акти державних
компетентних органів з питань туризму.
4. Міжнародно-правові акти в сфері
туризму (міжнародні договори (двосторонні)
України в сфері туризму; міжнародні
конвенції, що регламентують порядок
надання турпослуг, здійснення туристичних
формальностей; рішення міжнародних
недержавних організацій з питань туризму
тощо).
41. • Конституція України
• Кодекси України
• Закони України
• Укази Президента України
• Декрети Кабінету Міністрів України
• Постанови Кабінету Міністрів України
• Державні стандарти України
• Інструкції, правила, положення, кодекси
усталеної практики та інші нормативні
документи
• Рішення місцевих органів державної влади
та місцевого самоврядування
42. ОСНОВНІ КОДЕКСИ УКРАЇНИ, що
застосовуються в правовому
регулюванні туризму:
1.Цивільний кодекс України
2.Господарський кодекс України
3.Податковий кодекс України
4.Кодекс законів про працю
43. ЗАКОНИ УКРАЇНИ:
Закон України «Про господарські товариства»
від 19.09.1991 р., №1576-ХІІ // ВВР, 1991,
№49, ст.682.
Закон України «Про захист від
недобросовісної конкуренції» від 7.06.1996
р., №236/96-ВР // ВВР, 1996, №36, ст.165.
Закон України «Про захист прав споживачів»
від 12.05.1991 р., №1023-ХІІ // ВВР, 1991,
№30, ст.379.
Закон України «Про зовнішньоекономічну
діяльність» від 16.04.1991 р., №959-ХІІ // ВВР,
1991, №29, ст.377.
Закон України «Про охорону навколишнього
природного середовища» від 25.06.1991 р.,
№1264-ХІІ // ВВР, 1991, №41, ст.546.
44. ЗАКОНИ УКРАЇНИ:
Закон України «Про державний кордон
України» від 4.11.1991 р., №1777-ХІІХІІ // ВВР,
1992, №2, ст.5.
Закон України «Про природно-заповідний
фонд України» від 16.06.1992 р., №2456-
ХІІ //ВВР, 1992, №34, ст.502.
Закон України «Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті» від
23.09.1994 р., №185/94-ВР // ВВР, 1994, №40,
ст.364.
Закон України , “Про порядок виїзду з України
і в`їзду в Україну громадян України” від
21.01.1994 р., №3857-ХІІ // ВВР, 1994, №18,
ст. 101.
45. ЗАКОНИ УКРАЇНИ:
Закон України «Про музеї та музейну справу»
від 29.06.1995 р., №249/95-ВР // ВВР, 1995, N
25, ст. 191.
Закон України “Про туризм” від 15.09.1995
р., №324/95-ВР // ВВР, 1995, N 31, ст.241.
Закон України “Про страхування” від
7.03.1996 р., №85/96-ВР // ВВР, 1996, №18,
ст.78.
Закон України «Про рекламу» від 3.07.1996
р., №270/96-ВР // ВВР, 1996, №39, ст.181.
Закон України "Про спеціальну економічну
зону туристсько-рекреаційного типу
"Курортополіс Трускавець" від 18.03.1999 р.,
№514-ХІV // ВВР, 1999, N 18, ст.139.
46. ЗАКОНИ УКРАЇНИ:
Закон України "Про курорти“ від 5.10.2000
р., №2026-ІІІ // ВВР, 2000, N 50, ст.435.
Закон України «Про захист економічної
конкуренції» від 11.01.2001 р., №2210-
ХІV // ВВР, 2001, №12, ст.64.
Закон України “Про свободу пересування та
вільний вибір місця проживання в Україні”
від 11.12.2003 р., №1382-ІV // ВВР, 2004, N
15, ст.232.
Закон України “Про правовий статус
іноземців та осіб без громадянства” від
22.09.2011 р., №3773-VІ //ВВР, 2012, N 19-
20, ст.179.
47. ЗАКОНИ УКРАЇНИ:
Закон України «Про стандартизацію»
від 5.06.2014 р., №1315-VII // ВВР,2014,
№31, ст.1058.
Закон України «Про метрологію та
метрологічну діяльність» від 5.06.2014
р., № 1314-VII // ВВР, 2014, № 30,
ст.1008.
Закон України “Про ліцензування видів
господарської діяльності” від 2.03.2015
р. №222-VІІІ // ВВР, 2015, №23, ст.158.
Закон України «Про технічні
регламенти та оцінку відповідності» від
15.01.2015 р., №124-VIII // ВВР, 2015,
№14, ст.96.
48. ДЕКРЕТ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
Декрет Кабінету Міністрів України №46-93
від 10.05.93 „Про стандартизацію і
сертифікацію” (втратить чинність з
01.01.2018);
Декрет Кабінету Міністрів України від
19.02.93 №15-93 «Про систему валютного
регулювання і валютного контролю» // ВВР,
1993, №17, ст.184.
49. ПОСТАНОВИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ
УКРАЇНИ
Постанова КМУ "Про спеціальну
економічну зону туристсько-
рекреаційного типу "Курортополіс
Трускавець" від 9 серпня 1999 р. N 1441.
Постанова КМУ «Про строки дії ліцензії
на провадження певних видів
господарської діяльності, розміри і
порядок зарахування плати за її видачу»
від 29.11.2000 р. №1755.
Постанова КМУ «Про затвердження
переліку органів ліцензування» від
14.11.2000 №1698.
50. Постанова КМУ «Про затвердження
Порядку встановлення категорій
готелям та іншим об’єктам, що
призначаються для надання послуг з
тимчасового розміщення (проживання)»
від 29 липня 2009 р. №803.
Постанова КМУ від 15.03.06. №297 „Про
затвердження Порядку надання послуг з
тимчасового розміщення
(проживання)»(в редакції 13.09.2012 р.).
Постанова КМУ «Про внесення змін до
переліку органів ліцензування» від
15.04.2015 №199.
51. Постанова КМУ «Про затвердження
Порядку продовження строку
перебування та продовження або
скорочення строку тимчасового
перебування іноземців та осіб без
громадянства на території України» від
15.02.2012 р., №150 .
52. Інструкція щодо заповнення форм
державних статистичних спостережень
зі статистики послуг та інформатики,
затверджена наказом Державного
комітету статистики України від
20.07.07 №228
Правила користування готелями й
аналогічними засобами розміщення та
надання готельних послуг/
Затверджено Наказом Державної
туристичної адміністрації України від
16.03.2004 р. №19.
53. Порядок оформлення ваучера на надання
туристичних послуг та його
використання // Наказ Державної
туристичної адміністрації України від
6.06.05 №50 (з інструкцією про порядок
оформлення ваучера);
Правила роботи закладів (підприємств)
ресторанного господарства / Затверджено
наказом Мiнiстерства економiки та з питань
європейської iнтеграцiї України вiд 24
липня 2002 р. №219.
Положення про туристичний збір в
м.Києві // Рішення Київради від 23 червня
2011 року №242/5629.
54. Національні стандарти України:
„Послуги туристичні. Класифікація готелів”
ДСТУ 4269:2003;
„Послуги туристичні. Засоби розміщення.
Загальні вимоги” ДСТУ 4268:2003;
„Послуги туристичні. Засоби розміщення
Терміни та визначення” ДСТУ 4527:2006;
„Управління якістю та елементи системи
якості. Частина 2. Настанови щодо послуг”
ДСТУ ISO 9004-2-96
55. Введено в дію - 14 листопада 1995 року
(згідно з Постановою Верховної Ради України
від 15 вересня 1995 року N 325/95-ВР)
Із змінами і доповненнями,
внесеними Законами України
від 29 травня 2001 року N 2470-III,
від 18 листопада 2003 року N 1282-IV
(Законом України від 18 листопада 2003 року N 1282-IV
цей Закон викладено в новій редакції),
від 16.04.2009 N 1276-VI, від 8.07.2010 N 2468-VI,
від 19.10.2010 року N 2608-VI, від 8.07.2011 №3679-VI,
від 9.02.2012 №4385-VI, від 2.10.2012 №5316-VI, від
10.10.2013 №639-VIІ, від 9.04.2014 №1193-VIІ, від
15.01.2015 №124-VIІІ
56. • Визначає загальні правові, організаційні та
соціально-економічні засади реалізації
державної політики України в галузі туризму та
спрямований на забезпечення закріплених
Конституцією України прав громадян на
відпочинок, свободу пересування, охорону
здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я
довкілля, задоволення духовних потреб та
інших прав при здійсненні туристичних
подорожей.
• Встановлює засади раціонального використання
туристичних ресурсів та регулює відносини,
пов'язані з організацією і здійсненням туризму
на території України.
57. Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
•Стаття 1. Визначення термінів
•Стаття 2. Законодавство України про туризм
•Стаття 3. Туристичні ресурси України
•Стаття 4. Організаційні форми та види
туризму
•Стаття 5. Учасники відносин, що виникають
при здійсненні туристичної діяльності
58. Розділ II. ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ТА ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ В
ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ
•Стаття 6. Основні способи та цілі державного регулювання в
галузі туризму. Основні пріоритетні напрями державної
політики в галузі туризму
•Стаття 7. Органи, що здійснюють регулювання в галузі туризму
•Стаття 8. Повноваження Верховної Ради України, Верховної
Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого
самоврядування в галузі туризму
•Стаття 9. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі
туризму
•Стаття 10. Повноваження центральних органів виконавчої
влади в галузі туризму
•Стаття 11. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки
Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів
місцевого самоврядування в галузі туризму
•Стаття 12. Програми розвитку туризму в Україні
59. Розділ III. БЕЗПЕКА ТУРИЗМУ
•Стаття 13. Безпека в галузі туризму
•Стаття 14. Захист інтересів українських
туристів за межами України
•Стаття 15. Фінансове забезпечення
відповідальності туроператора та турагента
•Стаття 16. Страхування туристів при
здійсненні туристичних поїздок
60. Розділ IV. ОРГАНІЗАЦІЯ ТУРИСТИЧНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ
Стаття 17. Ліцензування туристичної діяльності
Стаття 18. Стандартизація у сфері туристичної
діяльності
Стаття 19. Встановлення категорій об'єктів
туристичної інфраструктури
Стаття 20. Договір на туристичне обслуговування
Стаття 21. Договір на екскурсійне обслуговування
Стаття 22. Договір на готельне обслуговування
Стаття 23. Ваучер
Стаття 24. Права та обов'язки суб'єктів туристичної
діяльності
Стаття 25. Права та обов'язки туристів і екскурсантів
61. Розділ V.
ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ ТА
НАУКОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТУРИЗМУ.
ОБ'ЄДНАННЯ ПІДПРИЄМСТВ ТА НЕПРИБУТКОВІ
ОРГАНІЗАЦІЇ В ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ
Стаття 26. Професійна підготовка фахівців у
галузі туризму
Стаття 27. Наукові дослідження розвитку
туризму
Стаття 28. Об'єднання суб'єктів туристичної
діяльності та неприбуткові організації в
галузі туризму
62. Розділ VI. КОНТРОЛЬ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ В ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА
УКРАЇНИ ПРО ТУРИЗМ
Стаття 29. Органи, уповноважені на здійснення контролю за
діяльністю в галузі туризму
Стаття 30. Відповідальність за порушення законодавства в
галузі туризму
Стаття 31. Відповідальність органів державної влади, органів
місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб у
галузі туристичної діяльності
Стаття 32. Цивільно-правова та інші види відповідальності
суб'єктів туристичної діяльності
Стаття 33. Відшкодування шкоди, завданої порушенням
законодавства у галузі туристичної діяльності
Стаття 34. Порядок розгляду спорів з питань надання
туристичних послуг
63. Розділ VII. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІ
ТУРИЗМУ
Стаття 35. Міжнародні договори України в галузі
туризму. Участь України в міжнародних туристичних
організаціях
Стаття 36. Представництва України в галузі туризму
за межами України
Стаття 37. Особливості здійснення діяльності в
Україні іноземними суб'єктами туристичної
діяльності
Розділ VIII
ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
