3

2. Регулювання туристичної діяльності в Україні
здійснюється шляхом:
 визначення і реалізації основних напрямів
державної політики в галузі туризму, пріоритетних
напрямів розвитку туризму;
визначення порядку класифікації та оцінки
туристичних ресурсів України, їх використання та
охорони;
спрямування бюджетних коштів на розробку і
реалізацію програм розвитку туризму;
визначення основ безпеки туризму;
нормативного регулювання відносин у галузі
туризму (туристичного, готельного, екскурсійного
та інших видів обслуговування громадян);
ліцензування та стандартизації послуг;

3.  визначення кваліфікаційних вимог до посад
фахівців туристичного супроводу;
 встановлення системи статистичного обліку і
звітності в галузі туризму та курортно-
рекреаційного комплексу;
 організації і здійснення державного контролю
за дотриманням законодавства в галузі
туризму;
 визначення пріоритетних напрямів і
координації наукових досліджень та підготовки
кадрів у галузі туризму;
 участі в розробці та реалізації міжнародних
програм з розвитку туризму.

4. ОСНОВНІ ЦІЛІ РЕГУЛЮВАННЯ
ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:
забезпечення закріплених Конституцією
України прав громадян на відпочинок,
свободу пересування, відновлення і
зміцнення здоров'я, на безпечне для життя і
здоров'я довкілля, задоволення духовних
потреб та інших прав;
безпека туризму, захист прав та законних
інтересів туристів, інших суб'єктів
туристичної діяльності та їх об'єднань, прав
та законних інтересів власників або
користувачів земельних ділянок, будівель та
споруд;

5.  збереження цілісності туристичних ресурсів
України, їх раціональне використання, охорона
культурної спадщини та довкілля, врахування
державних і громадських інтересів при
плануванні та забудові територій;
 створення сприятливих умов для розвитку
індустрії туризму, підтримка пріоритетних
напрямів туристичної діяльності.

6. Основними пріоритетними напрямами
державної політики в галузі туризму є:
удосконалення правових засад регулювання
відносин у галузі туризму;
 забезпечення становлення туризму як
високорентабельної галузі економіки України,
заохочення національних та іноземних
інвестицій у розвиток індустрії туризму,
створення нових робочих місць;
 розвиток в'їзного та внутрішнього туризму,
сільського, екологічного (зеленого) туризму;
 розширення міжнародного співробітництва,
утвердження України на світовому туристичному
ринку;

7.  створення сприятливих для розвитку
туризму умов шляхом спрощення та
гармонізації податкового, валютного,
митного, прикордонного та інших видів
регулювання;
 забезпечення доступності туризму та
екскурсійних відвідувань для дітей, молоді,
людей похилого віку, інвалідів та
малозабезпечених громадян шляхом
запровадження пільг стосовно цих категорій
осіб.

8. Мета ліцензування туроператорської
діяльності
створення рівних можливостей суб'єктам
туристичної діяльності на ринку туристичних
послуг;
забезпечення захисту прав і законних
інтересів громадян;
захист навколишнього природного
середовища;
підвищення рівня туристичного
обслуговування

9. Суб'єкт підприємницької діяльності,
який отримав ліцензію на
туроператорську діяльність, має
виключне право на надання послуг з
оформлення документів для виїзду за
межі України.
Туроператор може здійснювати також
і турагентську діяльність.
Загальний розмір частки
туроператора в статутних фондах інших
туроператорів України не може
перевищувати 20 відсотків їх статутних
фондів.

10. Суб'єкт господарювання не має права у
своїй назві використовувати слово
"туроператор" без отримання ним ліцензії
на здійснення туроператорської
діяльності.
Не може бути видана ліцензія на
туроператорську діяльність суб'єкту
підприємницької діяльності із назвою,
тотожною назві іншого суб'єкта
підприємницької діяльності, якому
ліцензія видана раніше і інформація про
нього внесена до відповідного реєстру.

11. Державна система стандартизації у сфері
туристичної діяльності спрямована на:
захист інтересів споживачів і держави з
питань безпеки туризму, життя і здоров'я
громадян, охорони майна та довкілля;
класифікацію туристичних ресурсів України,
забезпечення їх охорони, встановлення
гранично припустимих навантажень на
об'єкти культурної спадщини та довкілля;
підвищення якості товарів, робіт, послуг
відповідно до потреб споживачів;

12.  забезпечення безпеки об'єктів туристичних
відвідувань з урахуванням ризику
виникнення природних і техногенних
катастроф та інших надзвичайних ситуацій;
 взаємозамінність та сумісність товарів,
робіт, послуг, їх уніфікацію;
 створення нормативної бази
функціонування систем стандартизації.

13. Стандартизація - діяльність, що
полягає в установленні положень для
загального та неодноразового
використання щодо наявних чи
потенційних завдань і спрямована на
досягнення оптимального ступеня
впорядкованості в певній сфері; (З-н
України «Про стандартизацію»);
стандартизація – встановлення й
застосування правил з метою
впорядкування діяльності в певних
областях на користь і при участі всіх
зацікавлених сторін (міжнародна
організація із стандартизації ISO);
13

14. стандарт – це нормативно-технічний
документ із стандартизації, що
встановлює комплекс правил, норм,
вимог до об'єкта стандартизації й
затверджений компетентним органом та
спрямований на досягнення оптимального
ступеня впорядкованості в певній сфері;
14

15. ВИДИ СТАНДАРТІВ:
- державні стандарти України - ДСТУ (ГОСТ);
- галузеві стандарти України - ГСТУ;
- стандарти науково-технічних та інженерних
товариств і спілок України - СТТУ;
- технічні умови України - ТУУ;
- стандарти підприємств - СТП;
- кодекси усталеної практики; -
- міжнародні стандарти (ISO / ІЕС);
- регіональні стандарти;
- міждержавні стандарти;
- національні стандарти.
15

16. З 1 січня 2016 європейські та
міжнародні стандарти діятимуть на території
України замість національних стандартів.
Про це йдеться в наказі Міністерства
економічного розвитку і торгівлі
України №1493 "Про прийняття європейських
і міжнародних нормативних документів як
національних стандартів України, змін до
національних стандартів України та
скасування національних стандартів України"
від 30 грудня 2014 року.
16

17. 17
Сировина і природне
паливо
Матеріали та продукти
Окремі аспекти од-
норідних груп про-дукції
(терміни поз-начення,
параметри, розміри,
технічні вимоги, методи
контролю, правила
приймання, упаков-ки,
маркування, зберігання)
Готові вироби
Матеріальні
Нематеріальні
(соціально-культурні)
Окремі аспекти
однорідних груп
послуг (терміни,
технічні вимоги,
методи оцінки,
класифікація під-
приємства, вимоги до
персоналу)
Процеси, що від-
буваються на окремих
стадіях життєвого
циклу продукції;
процеси пов’язані з
нема-теріальним
вироб-ництвом,
управ-лінські
процеси,
вимірювальні про-
цеси, процеси
врахування та
переробки інфор-
мації, процеси
захисної дії
ОБ’ЄКТИ СТАНДАРТИЗАЦІЇ
Продукція
(споживчі товари, засоби
виробництва)
Послуги
(побутові, виробничі)
Процеси
(роботи)

18. Національний орган стандартизації -
“Український науково-дослідний і навчальний
центр проблем стандартизації, сертифікації
та якості" (ДП "УкрНДНЦ").
Підприємства, установи та організації
мають право у відповідних сферах діяльності та
з урахуванням своїх господарських і
професійних потреб організовувати та
виконувати роботи із стандартизації.
Міжнародна організація зі стандартизації ISO
(International Organization for Standardization) –
це всесвітня федерація національних органів
стандартизації (комітетів членів ISO).
18

19.  ISO 9000 — ISO 9004 - найбільш поширені у світі
стандарти щодо систем якості.
 ISO 14000 - серія міжнародних стандартів по
створенню системи екологічного менеджменту.
 Стандарт ISO 14001 – мінімум, якого має
дотримуватися кожне підприємство, щоб звести
нанівець шкоду довкіллю.
У ряді країн в доповнення до ISO 14001 були
створені власні стандарти.
19

20.  Організації країн світу, що займаються
розробкою і впровадженням систем екологічного
менеджменту: British Airways Holidays,
Certification for Sustainable Tourism, Green
Globe, Green Key, HAC Green Leaf , HVS Eco
Services, Touristik Union International, Green
Hotel.
20

21. У 2004 році Україна увійшла до складу GEN (Global
Ecolabelling Network – міжнародної організації, яка
об’єднує 27 програм екологічного маркуваня І типу
згідно зі стандартом ISO 14024 та 60 країн світу).
А у 2011 році українська програма екологічного
маркування пройшла сертифікацію за Міжнародною
програмою взаємної довіри та визнання GEN -
GENICES, яка передбачає взаємне визнання
результатів оцінки відповідності між програмами, що
пройшли процедуру сертифікацій. Це надає
можливість українським виробникам продуктів,
товарів, виробів та послуг, які підтвердили екологічні
переваги продукції в українському органі з
екологічного маркування, просувати екологічно
сертифіковані товари та послуги на світовий ринок за
спрощеною процедурою підтвердження відповідності.
21

22.  ISO 50001:2011 "Energy management systems –
Requirements with guidance for use“ - Системи
енергоменеджменту. Вимоги та настанови щодо
застосовування.
 Розробкою стандартів ISO в туристичні сфері
займаєься технічний комітет ISO/TC 228
«Туристичні послуги», який в даний час працює
над стандартами в галузі пригодницького
туризму, дайвінгу, охорони заповідників і
курортних зон. Ще однією важливою групою
стандартів у сфері туризму є стандарти на
інформаційні символи.
22

23. Iнформаційні табло/піктограми
23

24.  Актуальним для готелів є стандарт,
розроблений ISSA (International Sanitary
Supply Associacion) - Cleaning Industry
Management Standard (CIMS). Якщо готель
сертифікований ISSA CIMS, це гарантує
базовий стандарт чистоти і санітарії в усіх
приміщеннях готелю, а також передбачає
письмові інструкції з очищення і обов’язкові
навчальні програми.
24

25. Мета присвоєння категорії якості та рівня
обслуговування об'єктам туристичної
інфраструктури:
підвищення рівня туристичного обслуговування,
сприяння споживачам у свідомому виборі
туристичних послуг,
забезпечення рівних можливостей суб'єктам
туристичної діяльності на ринку туристичних
послуг,
забезпечення захисту прав і законних інтересів,
життя, здоров'я та майна громадян,
підвищення рівня екологічної безпеки

26. Встановлення об'єктам туристичної
інфраструктури (готелям, іншим об'єктам,
призначеним для надання послуг з
розміщення, закладам харчування,
курортним закладам тощо) відповідної
категорії здійснюється за заявою його
власника.
Види категорій об'єктів туристичної
інфраструктури, порядок їх встановлення та
зміни визначаються Кабінетом Міністрів
України.

27. Встановлення категорії об’єктів
туристичної інфраструктури (готелів, інших
об’єктів, призначених для надання послуг
з розміщення, закладів харчування,
курортних закладів тощо) здійснюється
центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує реалізацію державної політики
у сфері туризму та курортів, а об’єктів
туристичної інфраструктури, розташованих
на території Автономної Республіки Крим, -
органом виконавчої влади Автономної
Республіки Крим з питань туризму.
{ Статтю 19 доповнено частиною
четвертою згідно із Законом N 639-VII
( 639-18 ) від 10.10.2013 }

28. Забороняється надавати послуги з
розміщення без наявності свідоцтва про
встановлення відповідної категорії.
{ Статтю 19 доповнено частиною п'ятою
згідно із Законом N 639-VII ( 639-18 ) від
10.10.2013 }