Kremlins war against Ukraine

1. Безпековий огляд ЦДАКР №13 (29)
15 липня 2015
Редакційна колегія Зміст

2. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 липня 2015
2
Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і
РИЗИКИ» Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння (ЦДАКР,
www.cacds.org.ua ) здійснюється
аналітиками ЦДАКР за підтримки
банку «Аркада». Для підготовки
оглядів залучаються відомі
експерти, дипломати, військові
фахівці та спеціалісти усіх відомств,
що працюють у безпековому
середовищі України.
Метою публікацій Безпекового
огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»
є оперативне та аналітичне
інформування зацікавлених
профільних структур, ЗМІ та
громадян, що цікавляться
актуальними проблемами безпеки
України.
Кожний огляд присвячений
короткому періоду (1 – 2 тижні),
та містить експертні думки, які
можуть не збігатися з офіційною
позицією української влади.
@2014 Центр досліджень армії,
конверсії та роззброєння
У разі цитування обов’язкове
посилання на ЦДАКР
Редакційна колегія:
Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР
Копчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно-
промислових проектів ЦДАКР
Члени Редакційної колегії:
Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної
безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт»
(2005-2010 рр.)
Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия
и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-
консалтингової компанії (ІКК) Defense Express
Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший
заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.),
член Експертної Ради у галузі національної безпеки
Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської
безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член
Експертної Ради у галузі національної безпеки
Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і
оборони України
Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense
Review»
Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної
Ради у галузі національної безпеки
Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник
міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра
оборони України (2014 р.)
Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки,
директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК)
Defense Express
Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний
і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр
охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)

3. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 липня 2015
3
ЗМІСТ
Загальні
оцінки
У дзеркалі
експертноі
думки
Аналітичні
розробки
Основні виклики і ризики для України у першій половині липня
2015 р.
Роль Росії у залученні і вербуванні іноземних бойовиків-
терористів в Україні
Как долго «чемберлены нашего времени» собрались
умиротворять агрессора?
Стратегію національної безпеки України необхідно
доопрацювати
Стратегія повноцінної інтеграції Донецької і Луганської
областей в гуманітарний та соціально-економічний простір
України
Cпецназы России: тайное и явное

4. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 липня 2015
4
Основні виклики і ризики для
України у першій половині липня
2015 року засвідчили поступове
погіршення ситуації – переважно
внаслідок загострення внутрішніх
проблем. Внутрішні негаразди
України в усіх сферах тісно
пов’язані із можливими сценарія-
ми реагування на події з боку Крем-
ля. З високою ймовірністю можна
стверджувати, що Москва діятиме
відповідно до «досягнень» у сфері
дестабілізації політичної та еконо-
мічної ситуації та долучатиметься
до більшого розхитування суспіль-
ства в разі появи таких ознак. Зо-
крема, Кремль вже почав активно
реагувати на протистояння у Мука-
чеві радикального добровольчого
парамілітарного об’єднання «Пра-
вий Сектор» із владними структу-
рами МВС (в організації цих подій,
не виключено, Москва брала участь
через створену в Україні агентурну
мережу). Існує висока ймовірність,
що вибухи поблизу пунктів міліції
у Львові (використовувалися гра-
нати РГД-5) інспіровані саме пред-
ставниками прокремлівських сил в
Україні або агентами – для розви-
тку дестабілізації політично-сус-
пільної ситуації.
Дані події є вкрай небезпечни-
ми для України, оскільки на цьому
тлі поширилися спроби Кремля пі-
дірвати ситуацію, повернувшись до
фази активного протистояння. Ак-
туальним викликом стала поява
«початкових ознак нагнітання
збройного громадянського проти-
стояння» (за визначенням громад-
ських активістів, що коментували
події).
Фактично внаслідок такої ситу-
ації 12 липня президент України
Петро Порошенко констатував, що
вздовж українсько-російського
кордону з боку Російської Федера-
ції розміщено рекордну кількість
російських військовослужбовців.
Загальні
оцінки
Основні виклики і ризики для України у
першій половині липня 2015 р.
У суто воєнному сенсі ключовим
елементом активності Кремля, як і
раніше, залишається збереження
або збільшення динаміки ураження
особового складу сил оборони Украї-
ни з метою підриву довіри до влади
та, за певних умов, її остаточної
дискредитації

5. 5
У цьому контексті варто наго-
лосити, що головною причиною
збройного внутрішнього конфлік-
ту стала відсутність реформ та по-
вільні дії усіх гілок влади у сфері
створення ефективних сил оборо-
ни країни. Ця ситуація призвела до
передумов для Кремля знову роз-
глядати військовий сценарій втру-
чання та захоплення територій
України.
Головні ризики військового харак-
теру
Фахівці відзначають декілька
факторів погіршення ситуації та
можливого повернення до сцена-
рію масштабних військових дій на
сході України. Ці фактори надали
змогу 15 липня офіційному пред-
ставникові альянсу заявити, що
НАТО готується до найгіршого
сценарію розвитку подій на Донба-
сі. А саме, заступник помічника ге-
нерального секретаря Північноат-
лантичного Альянсу із термінових
викликів безпеці Джеймі Ші зазна-
чив таке: «Я задоволений, що ЄС
підготував новий пакет санкцій.
Тепер ЄС чітко знає, що зробить у
разі подальшої ескалації». Хоча за-
ява має попереджувальний харак-
тер, в штаб-квартирі НАТО чітко
усвідомлюють можливість розгор-
тання війни Росією та й цілком
ймовірний сценарій застосування
регулярних частин ЗС РФ у розви-
ток протистояння між створеними
Кремлем терористичними угрупо-
ваннями та силами оборони Украї-
ни.
За усіма ознаками Росія прагне
не лише підтримувати конфлікт на
Донбасі в активній фазі, але й здій-
снювати серію більш активних атак
сил оборони України. Головними
цілями таких атак стає викорис-
тання критичного моменту в Укра-
їні для дискредитації влади та її
зміни на більш лояльну до Кремля.
Одним із ключових подразників
для Кремля може стати прийнятий
Верховною Радою України Закон
про місцеві вибори (15 липня, див.
нижче).
За даними секретаря РНБОУ
Олександра Турчинова (станом на
13 липня), на кордоні з боку Росії
перебуває 20 тактичних груп
збройних сил РФ уздовж окупова-
ної території та дуже потужний ре-
зерв. Зокрема там розташовано 56
тактичних груп (42 батальйонні і
14 ротних), готових у будь-який
момент перейти кордон і підклю-
читися до наступу. Крім того, се-
кретар РНБОУ вважає, що «на сьо-
годні на окупованій території в
окремих районах Донецької й Лу-
ганської областей перебуває 20
тактичних груп Збройних сил РФ
(14 батальйонних і 6 ротних)».
Також показово висловився ро-
сійський військових аналітик Пав-
ло Фельгенгауер (10 липня), зазна-
чивши, що нині «оптимальний час,
до того ж російські збройні сили
знаходяться в оптимальній формі».
У цьому контексті варто наголоси-
ти, що головною причиною збройно-
го внутрішнього конфлікту стала
відсутність реформ та повільні дії
усіх гілок влади у сфері створення
ефективних сил оборони країни. Ця
ситуація призвела до передумов для
Кремля знову розглядати військовий
сценарій втручання та захоплення
територій України
Що НАТО готується до найгіршого
сценарію розвитку подій на Донбасі

6. 6
Він підкреслив: «У нас така особли-
вість, що є два призови на рік по
130 тисяч солдатів. Російські гене-
рали хочуть провести битви, до-
сить потужні, але не глибокі, з ме-
тою захопити важливі частини
територій, відсунути лінію фронту і
нанести українським силам образ-
ливу, принизливу поразку. Зламати
їх моральний дух і, відповідно, ви-
кликати політичну кризу в Києві з
очевидною зміною режиму».
Водночас, власне в Росії збіль-
шилися коливання залучених до
війни громадян. З’явилися дані (11
липня) про те, що російських сол-
датів судять за відмову їхати вою-
вати в Україну на боці бойовиків.
При цьому, за даними прези-
дента України, «в зоні АТО знахо-
диться понад 64 тис. військовос-
лужбовців ЗСУ» (без урахування
Нацгвардії, СБУ, прикордонників).
То ж, можливості суто військо-
вого сценарію збільшилися внаслі-
док внутрішніх проблем, але ознак
повної готовності перейти до тако-
го сценарію з боку Росії поки що
немає. Можна передбачати, що
найближчими днями Кремль нама-
гатиметься усіма способами (осо-
бливо, диверсійною діяльністю)
розхитувати українське суспіль-
ство та посилювати кризу влади в
Україні.
Виклики на міжнародній арені
«Протягом останнього періоду
кардинально змінився й усклад-
нився як міжнародний, так і вну-
трішній український контекст, в
якому відбувається реалізація єв-
роінтеграційних завдань. В цьому
контексті виникає низка нових
чинників, як позитивного, так і не-
гативного характеру. Щодо остан-
ніх - в тому числі й події в Мукаче-
вому, які створили серйозні
виклики для євроінтеграційних
планів України, отримання безві-
зового режиму з ЄС. Це не сприяє
позитивного іміджу України в Єв-
ропі та світі, переносячи нестабіль-
ну ситуацію вже на кордон України
з ЄС», – таку думку висловила Світ-
лана Мітряєва, директор Регіо-
нальної філії Національного Інсти-
туту стратегічних досліджень в м.
Ужгород (13 липня).
В цілому Західний світ зберігає
консолідацію рішень та єдину стра-
тегію щодо стримування Кремля.
Однак, збільшилися спроби Крем-
ля розв’язати питання протистоян-
ня із Заходом шляхом застосуван-
ня подвійних стандартів. Так, з
одного боку, Москва продовжує
реалізацію стратегії залякування
зброєю, з іншого, - активізувала зу-
силля на повернення до втраченого
рівня економічної співпраці та
«вербування» союзників. Напри-
клад, президент Росії Володимир
Путін 11 липня заявив, що у Росії і
Греції є духовна спорідненість. А
Євросоюз Путін назвав «торго-
вельним партнером номер один
для Росії, незважаючи на жорстку
То ж, можливості суто військового
сценарію збільшилися внаслідок
внутрішніх проблем, але ознак
повної готовності перейти до
такого сценарію з боку Росії поки що
немає. Можна передбачати, що
найближчими днями Кремль нама-
гатиметься усіма способами (осо-
бливо, диверсійною діяльністю)
розхитувати українське суспільство
та посилювати кризу влади в
Україні

7. 7
антиєвропейську риторику Мо-
скви останнім часом». До того ж,
роблять свій внесок й ЗМІ. Зокре-
ма, The Daily Beast 9 липня написа-
ла, що Греція може передавати Росії
секретну інформацію НАТО. На
даний момент вже не є фантасти-
кою той факт, що Афіни можуть
потрапити під вплив Москви, не-
зважаючи на номінальні політичні
й військові зв’язки з Заходом, на-
писало американське видання.
Водночас, збільшується розрив
між Заходом та РФ у зв’язку із ві-
йною РФ проти України. Так, 9
липня ПА ОБСЄ визнала факти
військової агресії Росії проти Укра-
їни. 14 липня у Вашингтоні розгля-
дали план розширення підготовки
Збройних сил України (до трену-
вань є намір залучити, окрім Наці-
ональної Гвардії, і регулярну армію,
а також загони спеціального при-
значення). Крім того, новопризна-
чений посол України в США Вале-
рій Чалий зазначив, що Україна від
країн Заходу активно отримує
зброю, в тому числі летальну. При
цьому, йдеться про більше десятка
держав лише з Європи.
Також збільшилися загрози Ро-
сії з іншого боку. Так, варто відзна-
чити статтю Джоани Паращук
«ІДІЛ запускає російськомовний
пропагандистський канал», опублі-
ковану газетою The Guardian
(13.07.2015). У ній, зокрема, йдеть-
ся про те, що воєнізоване угрупу-
вання Ісламська держава активізу-
вала свою кампанію з
розповсюдження російськомовної
пропаганди. Це, на думку автора,
ще одна ознака того, що ІДІЛ зміц-
нює свої позиції в пострадянських
країнах. Більше того, за даними га-
зети, воєнізоване угрупування ого-
лосило про створення провінції на
Північному Кавказі, всередині
власне Російської Федерації.
Відповідну реакцію на віддален-
ня Росії вже мають і деякі країни
Європи. Зокрема, показову заяву
13 липня зробив прем’єр-міністр
Великобританії Девід Кемерон: де-
далі більша агресивність Росії,
джихадисти і хакери - головні за-
грози для Британії. При цьому, чи-
новник поінформував, що пріори-
тетами для розвитку британської
оборони мають бути безпілотники
та елітні збройні формування.
Виклики у площині економіки
Загальні оцінки у галузі еконо-
міки для України не є обнадійливи-
ми. Варто звернути увагу на погля-
ди незалежних фахівців у цій
галузі. Наприклад, відомий в Укра-
їні економіст Володимир Лановий у
своїй статті (Економічна правда, 10
липня) зазначив: «Постмайданів-
ський уряд повинен був повернути
економіці саморегулювання, укрі-
пити фінанси, прибрати пута з ніг і
рук малого та середнього бізнесу.
На жаль, нова влада спочатку пока-
зала розгубленість, безініціатив-
ність, надмірну пусту галасливість,

8. 8
а потім переключила свою увагу на
неекономічний фронт». Вердикт
аналітика звучить серйозно: «Нова
влада не усунула ключові елементи
з моделі управління, яку вона
успадкувала від Януковича». Цей
фактор, безумовно, має відбиток на
сприйнятті влади суспільством – в
цілому рейтинги політичних сил
президента та прем’єр-міністра
суттєво погіршилися.
Слід додати: офіційна статисти-
ка оцінює зниження реальної се-
редньої зарплати за перші три міся-
ці 2015 року на 21,3%.
Позитивним моментом для вла-
ди України залишається лише факт
ще більших економічних проблем у
Росії. Так, 8 липня туркменський
урядовий портал Oilgas.gov.tm пові-
домив, що російський монополіст
«Газпром» став неплатоспромож-
ним за контрактами закупівлі газу в
Туркменістані. Станом на середину
липня кількість бідних в Росії зросла
до 22 мільйонів осіб (про це заявила
віце-прем’єр російського уряду Оль-
га Голодець). До того ж, вона назвала
цю цифру критичною.
Важливо й позитивно для Украї-
ни є те, що з 1 липня 2015 року «На-
фтогаз» спромігся призупинити за-
купівлю газу в російської компанії
«Газпром».
Ставлення у світі до агресії Росії та її
керівництва
В цілому липневий період містив
невелику кількість повідомлень з не-
гативними оцінками дій В.Путіна.
Однак, поглибилися закиди та натя-
ки на причетність президента Росії
до злочинів. Серед іншого, заяви та
публікації про те, що трибунал щодо
визначення винних у знищенні ци-
вільного літака малайзійських авіалі-
ній зачіпають безпосередньо Путіна.
А 30 червня з’явилася симптоматич-
на інформація про те, що окремі со-
ратники президента РФ Володимира
Путіна, включаючи Голову Правлін-
ня ВАТ «Газпром», заступника
прем’єра і двох колишніх міністрів,
допомагали одному з найбільших ро-
сійських злочинних угруповань, що
діють в Іспанії протягом більш ніж
десятиліття. Згідно з даними розслі-
дування, члени Петербурзько-Там-
бовського злочинного синдикату пе-
ребралися до Іспанії в 1996 році, коли
Путін був заступником мера Санкт-
Петербурга.
Тим часом Росія перетворюється
на ще більш агресивну, репресивну
державу стосовно як своїх грома-
дян, так і оточуючого світу. Напри-
клад, 14 липня суд виніс вирок
шкільному вчителеві з селища Кро-
ми Орловської області Олександру
Бившеву за публікацію вірша на під-
тримку України, - його засудили на
півроку виправних робіт. Його вірш
під назвою «Українським патріо-
там», який він виклав у соцмережі,
суд визнав екстремістським.
13 липня стало відомо, що укра-
їнська льотчиця Надія Савченко
може бути засуджена в Росії до тю-
Тим часом Росія перетворюється на
ще більш агресивну, репресивну
державу стосовно як своїх грома-
дян, так і оточуючого світу

9. 9
ремного ув’язнення на термін до 25
років. Савченко була викрадена лу-
ганськими бойовиками і вивезена в
Росію, де вже більше року утриму-
ється у в’язницях.
Основні ризики організації
українською владою оборони та
опору Кремлю
Значна кількість експертів заува-
жує, що перестрілка в Мукачеві за
участі добровольчих батальйонів
викрила низку недоліків у підготов-
ці України до оборони проти зо-
внішнього ворога. Вона абсолютно
відображає нинішню ситуацію та
здатна викликати негативні наслід-
ки у сфері протистояння агресії з
боку РФ.
Показова й негативна реакція з
боку західних країн. Угорці, як стало
відомо, посилили охорону на кордо-
ні. Фактор контрабанди як показник
відсутності системного реформуван-
ня держави, став стимулом альтерна-
тивних дій внаслідок зневіри у владі.
«Ця влада, яка отримала мандат
від народу і прийшла на крові патрі-
отів у владні кабінети, абсолютно не
відповідає суспільному запиту на
справедливість», – таким є коментар
газеті «День» громадського активіс-
та, правника Геннадія Друзенко, й іс-
нуютьпідставиказатипротиповість
такої думки (13 липня).
Окремим викликом та внутрішнім
дестабілізуючим фактором стала зая-
ва «Правого сектору» про готовність
спрямувати усі свої запасні батальйо-
ни до будь-якої точки країни, «у тому
числі під будівлі Адміністрації прези-
дента і МВС у Києві, у разі потреби».
Про це 12 липня на брифінгу заявив
речник«Правогосектора»АртемСко-
ропадський. За його словами, «у зоні
бойових дій у нас перебувають два ба-
тальйони, а загалом в Україні у нас 18
чи 19 запасних батальйонів. Вони тре-
нуються, проходять підготовку, готу-
ються до відправки на фронт».
Серед ключових факторів згада-
них подій слід назвати відсутність
законодавчого врегулювання питан-
ня організації територіальної оборо-
ни, відсутність нормативно-право-
вої бази проведення системної
оборонної реформи, відсутність
адекватної кадрової політики у сек-
торі безпеки та відсутність відпові-
дальності за помилки і прорахунки.
Не розв’язані й системні пробле-
ми забезпечення українських сил
оборони озброєннями та військо-
вою технікою.
Хоча до позитивних подій можна
віднести повідомлення 5 липня міні-
стра оборони України Степана Пол-
торака про те, що найближчим ча-
сом буде прийнята програма
розвиткуозброєнняітехнікиЗброй-
них сил України до 2020 року.
Важливою подією стало при-
йняття Верховна Радою закону про
місцеві вибори. Так, згідно із зако-
ном, вибори 25 жовтня на окупова-
них територіях Донбасу та в Криму у
зв’язку із агресією РФ проводитися
не будуть.
Серед ключових факторів згаданих
подій слід назвати відсутність зако-
нодавчого врегулювання питання
організації територіальної оборони,
відсутність нормативно-правової
бази проведення системної
оборонної реформи, відсутність
адекватної кадрової політики у
секторі безпеки та відсутність
відповідальності за помилки і про-
рахунки

10. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 липня 2015
10
Сьогодні слід звернути увагу на
ряд фактів, що свідчать про теро-
ристичну війну, що ведеться на те-
риторії цивілізованої, демократич-
ної і вільної Європи, ключового
учасника глобальної системи ко-
лективної безпеки. Ця війна ве-
деться країною-агресором і, судячи
із кількості залучених сил і засобів,
процес рухається назустріч третій
світовій війні.
Які інструменти використо-
вує Росія для досягнення своїх
цілей на шляху до світового па-
нування і створення умов хаосу і
перманентної кризи? У глобаль-
ному вимірі - шляхом створення
асиметричних загроз на конти-
ненті й «гібридною війною», що
стала механізмом реалізації цих
загроз.
Серед іншого йдеться про таке:
• реалізація планів зі знищення
економічного та військового
потенціалу України з допомо-
гою високопоставлених аген-
тів впливу та корупційних
схем;
• демонстрація цивілізованому
світові неминучості протекто-
рату Росії над колишніми ра-
дянськими республіками,
включно з Україною;
• реалізація політики, коли Росія
втручається і корегує відноси-
ни між Україною і Заходом;
• створення умов за кордоном в
ряді країн, коли цілі сектори
Роль Росії у залученні і вербуванні
іноземних бойовиків-терористів в Україні
У дзеркалі
експертноі
думки
Яна Косович,
Служба Безпеки України

11. 11
економіки залежали б від Ро-
сії;
• реінкарнація ідеї «русского
міра»;
• використання міжнародних
партнерських програм для
збору розвідданих, тощо.
Новий «бліц-кріг» мав включати:
• анексію українського Криму
військовими без знаків розріз-
нення на тлі фейкового рефе-
рендуму і підробки його ре-
зультатів;
• створення маріонеткового ге-
ографічного утворення «Ма-
лоросія» (пізніше ця ідея
трансформується у «Новоро-
сію») на території Донецької
та Луганської областей, як
трамплін для подальшого роз-
ширення воєнної експансії;
• швидке захоплення більше
шести регіонів на півдні і сході
України, що мало забезпечи-
ти: географічний зв’язок з не-
визнаною Придністровською
Республікою; контроль над ре-
гіонами Азовського і Чорного
морів; стратегічну перевагу в
протистоянні з ЄС і НАТО на
шляху до розширення зони
протекторатом Росії на конти-
ненті.
Два фактори унеможливили ре-
алізацію цього «бліц-крігу»:
• лише консолідацією зусиль
українського народу, в тому
числі, ціною людських жертв
можна було зупинити агресо-
ра саме в той час, коли він був
повний рішучості реалізувати
свої імперські плани;
• засудження світом анексії
Криму та невизнання факту
його приєднання до Російської
Федерації.
Російська державна машина із
залученням спецслужб створила
організації ДНР і ЛНР, що відпо-
відно до міжнародних стандартів
(ООН, тощо) є терористичними.
Це дало можливість:
• здійснити проби приховати
участь регулярних російських
військ на Сході України;
• спробувати сформувати інші
штучні політичні сили,
відповідальні за конфлікт;
• здійснювати політику терору і
залякування місцевого насе-
лення;
• вжити кроки для дестабілізації
економічної, соціальної та
внутрішньополітичноїситуації
в Україні;
• здійснити проби політично
шантажу світового
співтовариства.
Сьогодні, завдяки зусиллям
українського керівництва і націо-
нальних спецлужб, світових ліде-
рів, неурядових/громадських орга-
нізацій, інформація про наявність
регулярної російської армії в Укра-
їні широко представлена у засобах
масової інформації. Було зібрано
базу неспростовних доказів, що ба-
гаторазово демонструвалися у сві-
Лише консолідацією зусиль
українського народу, в тому числі,
ціною людських жертв можна було
зупинити агресора саме в той час,
коли він був повний рішучості
реалізувати свої імперські плани

12. 12
ті. Яскравим прикладом є робота
«Hiding in Plain Sight» Атлантичної
Ради про війну Путіна проти Укра-
їни.
Цілком зрозуміло, що російська
державна машина, як і раніше, не
визнаватиме і відкидатиме ці не-
спростовні докази так довго, як
лише зможе, використовуючи не-
переконливу риторику високопос-
тавлених представників свого зо-
внішньополітичного відомства для
введення в оману світової спільно-
ти.
Тепер стосовно джерел небезпе-
ки для світової спільноти і ролі
міжнародних організацій у припи-
ненні війни.
Ще 2 роки тому концепція аси-
метричних загроз використовува-
лася лише у вузькому колі фахівців
з питань безпеки. Поважні гло-
бальні форуми недооцінили сер-
йозність економічного, енергетич-
ного, продуктового та інших
важелів для боротьби, які потужна
російська держава використовува-
ла проти слабших сусідніх держав.
Терористична загроза в осно-
вному сприймається як фактор, пе-
реважно пов’язаний із ісламським
екстремізмом. За світовими рей-
тингами терористичних загроз
Україна зазвичай посідала 56-те
місце (Росія, до речі, - 9-те).
Недостатня увага була приділе-
на так званим локальним конфлік-
там під девізами боротьбі корінно-
го населення за самоідентифікацію,
які швидко перетворювалися у за-
морожені конфлікти. Разом із цим,
ідеї етнічної, мовної та інших не-
рівностей пропагувалися в багато-
національних державах. Професій-
ний і потужний ресурс ЗМІ
слугував для ідеологів цих процесів
ширмою, що забезпечувала подан-
ня цих процесів під правильним
«кутом», тим самим приспавши
увагу світової спільноти.
Саме на такому тлі ідеологи
створили формулу виправдання -
захист «руського мира», яка,
врешті-решт, стала підставою для
неповаги до людського життя і
норм міжнародного права. Сьогод-
ні настав час, щоб сказати правду і
визнати, що новий формат асиме-
тричних загроз під сучасною на-
звою «гібридна війна» реалізується
Російською Федерацією не лише
проти України. А одним з інстру-
ментів цієї війни є тероризм.
Так, сьогодні Російська Федера-
ція є: ініціатором, фінансистом,
спонсором і безпосереднім учасни-
ком війни на сході України; безпо-
середнім виконавцем анексії Кри-
му; гарантом ескалації військової
напруженості у Придністров’ї, На-
гірному Карабасі, на Північному
Кавказі, Близькому Сході.
Російські лідери виступали із
заявами про історичну помилку
стосовно державності України, Бі-
лорусі та Казахстану; «фліртували»
на державному рівні з Північною
Кореєю. Через підконтрольні ЗМІ
Терористична загроза в основному
сприймається як фактор, переваж-
но пов’язаний із ісламським
екстремізмом Терористична загро-
за в основному сприймається як
фактор, переважно пов’язаний із
ісламським екстремізмом
Новий формат асиметричних загроз
під сучасною назвою «гібридна
війна» реалізується Російською
Федерацією не лише проти України.
А одним з інструментів цієї війни є
тероризм

13. 13
лунали погрози перетворити США
у радіоактивний попіл і забрати
Аляску. Постійно йдуть провокації
із порушенням повітряного про-
стору Канади, агресивна поведінка
російських військових літаків в
небі Прибалтики, Північної Євро-
пи та країн Скандинавії, імітація
атак на канадські і американські
військові кораблі під час навчань у
Чорному морі. На додачу - свавіль-
не, не погоджене з Арктичним клу-
бом, освоєння шельфу Північного
Льодовитого океану, цинічні по-
грози державній цілісності Латвії,
Литви та Естонії, погрози втор-
гнення в Польщу, тощо. Не припи-
няються енергетичний тиск і мані-
пуляції із енергозалежними
економіками ряду європейських
держав; гра на сепаратистських на-
строях у Молдові; «флірт» та фі-
нансування ультраправих і ультра-
лівих партій в Старій Європі.
Окремо стоїть неприхована і ци-
нічна заява президента Російської
Федерації щодо легітимності
збройної агресії проти Криму (піс-
ля року невизнання російської вій-
ськової присутності в Україні). І,
нарешті, хіти сезону - загроза вве-
дення військ в європейські столиці,
щоб провести парад перемоги в
Берліні і кричуща заява російсько-
го віце-прем’єр-міністра Дмитра
Рогозіна, що «танкам не потрібні
візи»…
Факти свідчать про те, що згід-
но з декларацією Женевської кон-
ференції з боротьби з тероризмом
1987 року, в якій міститься визна-
чення «державного тероризму»,
сьогодні РФ є державою-експорте-
ром тероризму.
Яскравим прикладом такого екс-
порту є процес залучення та підго-
товки бойовиків-терористів. Щоб
приховати участь своїх кадрових
військовослужбовців, російська
пропагандистська машина створи-
ла легенди про «добровольців, які
беруть участь у війні в Донбасі під
час відпусток», «добровольцях-
контрактниках», «добровольчих ко-
зачих формуваннях», тощо.
Насправді, центри рекрутуван-
ня для участі у війні в Україні на
боці терористів функціонують в
Санкт-Петербурзі, Московській
області, Ростові-на-Дону, Новоси-
бірську, в мережі російських війсь-
ккоматів і ветеранських об’єднань.
Зафіксовано факти, що теро-
ристичні організації ДНР і ЛНР
брали до своїх лав жінок і навіть ді-
тей.
Факти затримання правоохо-
ронними органами європейських
держав бойовиків, що брали участь
у бойових діях на боці ДНР/ЛНР
демонструють, що російський екс-
порт тероризму досяг європейсько-
го ринку. Позитивним прикладом,
який показує, що європейські на-
роди розуміють нагальну необхід-
ність зупинити розширення теро-
ристичної діяльності в контексті
«гібридної війни» є законодавче ре-
Факти свідчать про те, що згідно з
декларацією Женевської конференції
з боротьби з тероризмом 1987 року,
в якій міститься визначення «дер-
жавного тероризму», сьогодні РФ є
державою-експортером тероризму

14. 14
гулювання (або ініціативи врегу-
лювати) про кримінальну відпові-
дальність за участь у військових
діях на боці так званих ДНР/ЛНР.
Ще декілька фактів, що гово-
рять самі за себе:
1. Результати річної окупації укра-
їнського Донбасу жахливі. Гума-
нітарна катастрофа, загальна
криміналізація, грабежі – ось
неповний перелік тяжких зло-
чинів внаслідок підтримки Росі-
єю терористів і надто висока
ціна безпечності і довірливості
ошуканих місцевих жителів.
2. Не менш обдуреними є й ро-
сійські громадяни. Фінансова
та економічна кризи, міжна-
родна ізоляція, безглузді смер-
ті російських солдатів, від
яких відразу відреклася дер-
жава, яка послала їх на цю ві-
йну. Все це означає неминучий
розпад кривавих імперських
амбіцій .
3. Нарешті, єдиний позитивний
сигнал цього фактажу - жерт-
вуючи людськими життями, за
рахунок хоробрості, патріо-
тизму і любові до власного на-
роду українці змогли зупини-
ти агресора і захистити
Європу.
Кремль добре розуміє, що «бліц-
кріг» провалився. Не менш очевид-
ним є факт, що подальше фінансу-
вання терористичної війни на
Донбасі та інфраструктури в анек-
сованому Криму стають все більш
важким тягарем для державного
бюджету Росії. Відправку військ в
Україну все важче і важче прихову-
вати від власних громадян.
У той же час, російський істе-
блішмент продовжує заперечувати
власну причетність до кривавої ві-
йни проти сусідньої держави для
того, щоб відкласти власну відпові-
дальність у міжнародних судах і пе-
ред світом за свої злочини проти
людства.
Ось чому найближчим часом
можна очікувати такі кроки росій-
ської влади:
• судомні спроби деяких «яскра-
вих» перемог будь-якою ціною
з широким висвітленням у
пропагандистських росій-
ських ЗМІ;
• залучення всіх можливих ва-
желів у світі для скасування
санкцій;
• потужну інформаційну кам-
панію з дискредитації та комп-
рометації української сторо-
ни;
• спроби представити війну на
Донбасі як чисто внутрішній
локальний конфлікт;
• спроби реваншу через легалі-
зацію лідерів терористичних
організацій ДНР/ЛНР на міс-
цевих виборах на Донбасі во-
сени поточного року;
• відволікання уваги світу від
анексованого Криму, викорис-
товуючи його як елемент торгу в
обмін на уявний мир на Донбасі;

15. 15
• зусилля з дестабілізації ситуа-
ції в Україні в усіх сферах сус-
пільного життя;
• маніпулювання – що особливо
небезпечно – благородними
цілями міжнародних організа-
цій, що прагнуть зупинки
війни на Донбасі.
Всупереч неправдивим заявам
російських ЗМІ, які вже отримали
прізвисько «LieNews», представни-
ки дипломатичного корпусу, акре-
дитованого в Україні, іноземні ци-
вільні активісти, політики мали
можливість поговорити з місцеви-
ми жителями міст, які протягом де-
якого часу перебували під владою
терористів - маріонеток проросій-
ського режиму ДНР/ЛНР і були
звільнені українськими силовика-
ми. Безпосередньо від місцевих
жителів Донбасу вони могли почу-
ти їх бажання жити в єдиній, віль-
ній і незалежній Україні.
На жаль, російська воєнна і
ідеологічна машина агресії регу-
лярно проводить заходи для мані-
пулювання метою і завданнями
Спеціальної Місії спостереження
(SMM) ОБСЄ. Російська сторона
з цілком зрозумілих причин не
визнає себе стороною конфлікту і
має власних спостерігачів в SMM,
які ігнорують Кодекс етики
ОБСЄ, відкрито і нахабно співп-
рацюють з терористами, переда-
ють конфіденційну інформацію
своїм кураторам з російських
спецслужб, використовують офі-
церів інших держав у своїх цілях.
Таким чином, вони спотворюють
благородну місію ОБСЄ в Україні,
дезінформують світ і, найголовні-
ше, – стають співучасниками те-
рористичних проявів, беручи на
себе частину відповідальності за
загибель цивільних і військових
українців.
Але окрема подяка іншим чле-
нів SMM, хто з честю, хоробрістю і
ризиком для життя захищає права
Європейського товариства на мир-
не життя, розвиток, верховенство
закону. Роблю це від імені україн-
ського народу, матерів і дружин,
для кого ця війна є частиною їхньо-
го життя.
Вже у короткостроковій пер-
спективі актуальною є реалізація
ідеї створення ефективної сучасної
системи колективної безпеки, адап-
тованої до боротьби з «гібридною
війною», головним інструментом
якої є експортований міжнародний
тероризм.
Окреме звернення до росій-
ської делегації. Агресивна пове-
дінка з вашого боку є великою по-
милкою. Ви краще, ніж будь-хто,
знаєте про біль і страх батьків,
дружин і дітей російських солда-
тів, загиблих в Україні. Ви розумі-
єте, що ці речі вже неможливо
приховати. Ви як дипломати кра-
ще за будь-кого відчуваєте ізоля-
цію від світового співтовариства.
Зараз вам важко сказати правду, -
у вас інші інструкції, боязнь за
Вони спотворюють благородну
місію ОБСЄ в Україні,
дезінформують світ і,
найголовніше, – стають
співучасниками терористичних
проявів, беручи на себе частину
відповідальності за загибель
цивільних і військових українців
Вже у короткостроковій
перспективі актуальною є
реалізація ідеї створення
ефективної сучасної системи
колективної безпеки, адаптованої
до боротьби з «гібридною війною»,
головним інструментом якої є
експортований міжнародний теро-
ризм

16. 16
себе і свій особистий добробут…
Однак, цей ваш добровільний ви-
бір…
Даний матеріал э доповіддю до
презентації СБУ, що була представ-
лена під час міжнародної конфе-
ренції під егідою ОБСЄ на тему
«Боротьба із залученням і вербов-
кою іноземних бойовиків-терорис-
тів» (Відень, 30 червня – 1 липня
2015 року). Власне із презентацією
можна ознайомитись за посилан-
ням: http://cacds.org.ua/ru/
research/515.

17. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 липня 2015
17
Чемберлен пытался умиротво-
рить Гитлера в в безнадежном
стремлении избежать войны. Он
даже был достаточно честен для,
чтобы сказать, что именно он дела-
ет. Но когда Гитлер нарушил Мюн-
хенские договоренности и захватил
Чехословакию, он все же предло-
жил гарантии безопасности дру-
гим странам, которые также почув-
ствовали угрозу.
Затем, когда нацистский лидер
вторгся в Польшу, Чемберлен при-
слушался к тем членам его партии,
которые потребовали, чтобы он
остановил Гитлера; пригласил Уин-
стона Черчилля в правительство, и
в конце концов объявил войну Гер-
мании. То, что произошло в после-
дующие месяцы, некоторые
называют «странной войной», по-
скольку Гитлер сделал паузу, пре-
жде чем двинуться на Запад, а пре-
мьер-министр Великобритании
тем временем способствовал пере-
вооружению армии.
При этом, несмотря на явную
ошибочность позиции британско-
го политика, считавшего, что он
сможет победить путем умиротво-
рения диктатора вроде Гитлера,
Чемберлен выглядит удивительно
мудрым государственным деяте-
лем по сравнению с некоторыми
современными главами госу-
дарств. Когда Владимир Путин
вторгся в Украину и захватил
Крым, они отказались принимать
Как долго «чемберлены нашего времени»
собрались умиротворять агрессора?
Пол Гобл,
Политолог, автор блога Window on Eurasia (Вашингтон, США)
Когда Владимир Путин вторгся в
Украину и захватил Крым, они отка-
зались принимать какие-либо меры
или даже использовать имеющиеся
условия для противодействия ему

18. 18
какие-либо меры или даже исполь-
зовать имеющиеся условия для
противодействия ему.
Сначала они бросились в
Минск, чтобы достичь соглаше-
ния, которое Путин в итоге про-
игнорировал. Затем они решили,
что наилучшим выходом будет
вернуться в Минск и подписать
еще одно соглашение, хотя крем-
левский лидер нарушил его рань-
ше, чем высохли чернила. Все это
позволяет путинским войскам
продолжать экспансию на терри-
тории Украины.
Когда же Украина попросила
оружия, чтобы защититься от рос-
сийской агрессии, они больше бес-
покоились о том, чтобы не обидеть
Путина, чем о защите демократи-
ческой страны от захватчика, и,
если верить вчерашним сообщени-
ям, в конце концов решили не пред-
оставлять таких вооружений,
которые позволят Украине защи-
тить не только себя, но принципы,
которыми, по его словам, Запад
оперирует.
На каждом этапе западные
лидеры оправдываются тем, что
«Путин не Гитлер», словно
международных норм не существу-
ет, или что владение Россией
ядерным оружием автоматически
означает, что Запад не сможет ей
противостоять. Таким образом, ев-
ропейские лидеры посылают
опасный сигнал Ирану и другим
подобным государствам о том, что
любой, обладающей ядерным ору-
жием, теперь может делать все, что
ему нравится.
Более того, они предположили,
что экономические санкции – это и
есть признак того, что они на са-
мом деле «остановили Путина»,
хотя уже давно понятно, что крем-
левского лидера не волнует, что
происходит с его собственным на-
родом, и он будет использовать
страдания людей лишь для того,
чтобы укрепить свою власть, обви-
няя во всем Запад.
Западные лидеры утешают себя
мыслью, что снижение интереса их
избирателей к теме войны будет
означать, что об Украине переста-
нут говорить сразу, как только она
исчезнет из новостей. По крайней
мере, именно так действовал Чем-
берлен в 1930 году, поскольку тогда
ни он, ни кто-либо другой мог
забыть, что происходило в окопах
Первой мировой войны.
В начале сентября 1939 года,
когда Чемберлен еще пытался най-
ти выход из короткой войны, Чер-
чилль неоднократно жаловался,
что поляки в результате гитлеров-
ской агрессии страдают и умирают
в течение трех дней. Следует спро-
сить себя: сколько месяцев будут
страдать украинцы, пока Запад, на-
конец, не сделает то, что сделал
Чемберлен 3-го сентября?
(Перевод Ксении Кирилловой)
Все это позволяет путинским
войскам продолжать экспансию на
территории Украины
Таким образом, европейские лидеры
посылают опасный сигнал Ирану и
другим подобным государствам о
том, что любой, обладающей
ядерным оружием, теперь может
делать все, что ему нравится

19. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 липня 2015
19
Стратегію національної безпеки України
необхідно доопрацювати
Олександр Скіпальський,
віце-президент Центру стратегічних досліджень та аналізу,
начальник Головного управління розвідки Міноборони (1992 - 1997),
заступник голови СБУ (2007)
1. Щодо необхідності доопра-
цювання Стратегії національної
безпеки України, введеної в дію
Указом Президента України
№ 287/2015 від 26 травня 2015 р.
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/
show/287/2015
У зв’язку із тим, що сьогодні ви-
повнився місяць із введення в дію
Стратегії національної безпеки
України, у першій частині свого ви-
ступу я хочу коротко торкнутися
питання національної безпеки і
оборони України у контексті цієї
стратегії.
Я не буду піддавати аналізу весь
текст стратегії, тим більше, що у
відкритій пресі коментарів цього
документу і так вистачає (напр.
стаття Р. Зварича в ДТ «Мильні
бульбашки монопольно-олігархіч-
ної стратегії»:http://gazeta.dt.ua/
i n t e r n a l / m i l n i - b u l b a s h k i -
m on op o l n o - o l i g a r h i c h n oy i -
strategiyi-_.html або стаття науко-
вого співробітника Служби
інформаційного забезпечення ор-
ганів державної влади Національ-
ної бібліотеки України А. Поті-
хи, «Нова стратегія національної
безпеки України в умовах зовніш-
ньої загрози»http://nbuviap.gov.ua/
index.php?option=com_content&vie
w=article&id=1122:strategiya-
n a t s i o n a l n o j i -
bezpeki&catid=8&Itemid=350 а тор-
кнусь декількох ключових питань,
зокрема таких:

20. 20
• на якій концепції будується
стратегія?
• яку силу буде поставлено в ос-
нову оборонної діяльності
України? Хто виконає місію
списа перемоги?
1.1. На якій концепції будується
стратегія?
Наприклад в основу китайської
стратегії національної безпеки і
оборони покладена концепція ві-
йни без обмежень, а у сфері ракет-
но-ядерного стримування китайці
реалізують відому концепцію «3
тисячі тисяч тунелів».
В рамках концепції війни без
обмежень Китай воює невоєнними
методами в усіх сферах життєді-
яльності країн: так, китайці скупо-
вують боргові зобов’язання Аме-
рики задля ліквідації долара, як
основної резервної одиниці, вони
перетворили свою територію на
виробничий майданчик для всього
світу: спробуй напасти на них і зу-
пиниться виготовлення не тільки
електронних плат, а і більшості ін-
ших товарів, до яких вже звикли в
світі як до повітря. Також китайці
досягли революційного прориву у
воєнній сфері завдяки політиці
«спочатку скопіювати, а потім пе-
ревершити». Китайські вчені пра-
цюють в усік провідних науково-
технічних центрах світу
залишаючись ри цьому спочатку
китайцями, а потім – громадянами
інших країн. У сфері ракетно-ядер-
ного протистояння Китайці впро-
ваджують відому концепцію «3 ти-
сячі тисяч тунелів» в яких, за
даними американської організації
стратегічних розробок (US Strategic
Command, STRATCOM), Пекін ні-
бито скрито розмістив 3 тисячі
атомних боєголовок http://novorus.
info/news/vmire/29548-boysya-ne-
silnogo-a-sumasshedshego-ili-kak-
vashington-izuchal-vozmozhnost-
pervogo-atomnogo-udara.html І так
у всьому без обмежень і без кордо-
нів.
США будують свою стратегію
на основі концепції беззаперечного
і тотального домінування (лідер-
ства) з позиції сили, яка ґрунтуєть-
ся на принципах абсолютної пере-
ваги у воєнній, технологічній,
економічній, інформаційній сфе-
рах.
«Любая стратегия, нацеленная
на защиту американской нации и
на продвижение наших интересов
в области национальной безопас-
ности должна базироваться на не-
преложной истине – Америка обя-
зана быть лидером. Вопрос
заключается не в том, следует ли
соединенным Штатам занимать
лидирующие позиции, а в том – как
именно их обеспечить. При этом на
всех направлениях деятельности
США должны лидировать с пози-
ции силы». Барак Обама.
06.02.2015 г.
Що стосується глобального ра-
кетно-ядерного протистояння то в
США будують свою стратегію на
основі концепції беззаперечного і
тотального домінування
(лідерства) з позиції сили, яка
ґрунтується на принципах
абсолютної переваги у воєнній,
технологічній, економічній,
інформаційній сферах

21. 21
рамках стратегії преемтивного зни-
щення загроз США впроваджують
Концепцією миттєвого глобально-
го обеззброюючого удару у т.ч. не-
ядерною зброєю, заснованою на
нових фізичних принципах. Одно-
часно, вдосконалюючи взаємодію
зі світовими центрами впливу.
США намагаються перекласти на
них розв’язання більшої частини
проблем у їхніх регіонах, за кон-
цепцією «діяти із задніх рядів» і т.д.
Росія споконвічно прагне досяг-
нути паритетного із США доміну-
вання, правда вдається їй це в мен-
ших масштабах, в основному на
пострадянському просторі. Одно-
часно Росія погрожує ядерним по-
пелом. Але, аналізуючи методи до-
сягнення геополітичних цілей
шляхом силових дій на полі бою і
тіньових спеціальних операцій,
вище керівництво Росії констатує,
що в боротьбі провідних держав
світу за свої інтереси, типовими
стали «непрямі дії», маніпуляція
соціальними протестами, викорис-
тання провокаторів, кримінальних
авторитетів (у т.ч., олігархів) і ко-
румпованих чинуш, ірегулярно-ре-
гулярних формувань, тощо. Управ-
лінням цими процесами і акторами
займаються розвідки, які на думку
Росії стали основним джерелом за-
гроз.
Наприклад, в Стратегії націо-
нальної безпеки Російської Федера-
ції до 2020 р. http://www.scrf.gov.ru/
documents/1/99.html відзначається:
«Основными источниками
угроз национальной безопаснос-
ти в сфере государственной и об-
щественной безопасности явля-
ются: разведывательная и иная
деятельность специальных служб
и организаций… деятельность
террористических организаций,
транснациональных преступных
организаций и группировок и со-
храняющийся рост преступных
посягательств, направленных
против личности, собственности,
государственной власти, обще-
ственной и экономической безо-
пасности, а также связанных с
коррупцией».
Тому російським керівництвом
затверджена не тільки оновлена
Воєнна доктринаhttp://www.scrf.
gov.ru/documents/18/129.html щодо
участі у глобальних миро-війнах.
А і «Стратегия противодей-
ствия экстремизму в Российской
Федерации до 2025 года» http://
www.scrf.gov.ru/documents/16/130.
html задля протидії кольоровим
революціям на своїй території.
А яка концепція покладена в
основу Стратегії національної без-
пеки України? В тексті Стратегії
така ключова концепція відсутня.
А між рядків проглядається прин-
цип «доженемо і переженемо Росію
віддзеркалюючи те, що робить
вона». У Росії супутники – і ми собі.
У Росії танки – і ми туди ж. У Росії
збільшення чисельності ЗС і ми бу-
демо збільшувати і збільшувати.
Росія споконвічно прагне досягнути
паритетного із США домінування,
правда вдається їй це в менших
масштабах, в основному на постра-
дянському просторі. Одночасно
Росія погрожує ядерним попелом

22. 22
У такий спосіб, хто більше
жертв (життів, каліцтв, зубожіння
нації задля випуску відсталих
озброєнь архаїчним ВПК) покладе
на вівтар війни, агресора не подо-
лати. Власну країну зробити оста-
точно злиденною можна, а досягти
воєнного потенціалу Росії по чи-
сельності військ і ЗВТ – ні. Це ти-
пове совкове мислення. Пам’ятаєте:
«доженемо і переженемо Амери-
ку». Чим все скінчилося?
То ж нам потрібен власний ре-
цепт перемоги над більш потуж-
ним за потенціалом ворогом у спо-
сіб, що зветься «зосередження сили
слабшого на слабостях сильнішо-
го».
Нам потрібна гонка, але не в
кількості танків, а в кількості
об’єднаного інтелектуального по-
тенціалу, потужністю якого Украї-
на завжди славилась. Потрібна ін-
телектуальна перевага у розробці
не прорахованих ворогом стратегій
і тактик, інтелектуальна перевага у
впровадженні проривних воєнних
технологій, інтелектуальна перева-
га у війні за свідомість нації, пере-
вага у знищенні воровского обща-
ка, яким Янукович накрив всю
країну і т. ін..
Так, починалось все з нуля і тре-
ба було робити у пожежному по-
рядку хоч якусь оборону. Але коли
вже взялись виписувати Стратегію
то хай це буде наша особиста стра-
тегія війни ХХІ а не компіляція різ-
них думок різних країн.
1.2. Яку силу планується поставити
в центр оборонної політики і
оборонної системи України?
Стратегія національної безпеки
України на перше місце ставить
«потужні збройні сили». У зв’язку з
цим виникають питання:
• якої потужності мають бути
потужні збройні сили задля
подолання агресії РФ, яка за
заявою Президента України
має саму сильну армію в
світі http://topwar.ru/67829-
petr-poroshenko-rossiyskaya-
armiya-samaya-silnaya-v-mire-
i-ukraina-ne-v-sostoyanii-ey-
protivostoyat.html
• де взяти грошей на створення
таких потужних ЗС і, що не
менш важливе – на їх утри-
мання?
• яким чином потужні Збройні
сили України будуть досягати
геополітичних цілей держави
в умовах миро-війни, коли
більшість таких цілей досяга-
ються у невоєнний спосіб?
• як зберегти потужні ЗС від
розлагання, в умовах, коли
вони не воюють, а тупо чека-
ють, хто за сьогоднішню добу
загине?
З наведених скоріше риторич-
них питань вибудовується висно-
вок: покладання на ЗС завдань
перемоги над іррегулярно-регу-
лярним супротивником в умовах
миро-війни, і в умова коли обсяги
фінансування на оборону в Украї-
Нам потрібна гонка, але не в
кількості танків, а в кількості
об’єднаного інтелектуального
потенціалу, потужністю якого
Україна завжди славилась

23. 23
ні у 10 разів менші, ніж у РФ і у
100 разів менші від США, – це
ілюзія.
Може дипломатія? Дипломаті-
єю «Воєнторг не подолати».
Може чарівний економічний
зліт зі 168 місця у першу десятку,
аж так що Крим, а за ним і Росія по-
чнуть проситися до України? Сміш-
но і Сумно.
То що ж може бути поставлене в
центр оборонної політики держа-
ви? Стратегія адекватної відповіді
не дає.
Задля відповіді на це питання
привертаю увагу до такого: У своє-
му виступі в Конгресі США в бе-
резні 2014 р., адмірал Уїльям Ма-
крейвен, глава американського
командування спеціальних опера-
цій, заявив, що «прямий підхід сам
по собі не є рішенням проблем, кі-
нець кінцем, це тільки відстрочен-
ня перед застосуванням непрямого
підходу. Врешті-решт, це все пере-
твориться на таку собі глобальну
мережу непрямих операцій, які ма-
тимуть вирішальне значення для
нашої безпеки в світі». Ну а непря-
мі дії – це єпархія Командувань
розвідок і сил спеціальних опера-
цій. http://defpol.org.ua/site/index.
p h p / r u / a r h i v / a l t e r n a t i v
no/13224-2012-12-20-11-39-24
То ж у сучасному світі на пере-
дові позиції у геополітичних зма-
ганнях вийшли не класичні а тіньо-
ві сили, засоби і методи, а головним
інструментом їх реалізації стають
розвідки. Але для того, щоб розвід-
ка в Україні почала належним чи-
ном виконувати функції основи і
ядра оборонної системи, навколо
якого формуються всі інші сили,
потрібна фундаментальна транс-
формація розвідувальної організа-
ції держави на основі всеохоплюю-
чої теорії розвідки і принципово
нових законів, настанов і статутів
про розвідку.
Сьогодні розвідки перетвори-
лися з розрізнених невеличких ві-
домчих розвідувальних органів на
загальнонаціональні розвідувальні
системи, як новий елемент (сег-
мент) державних систем, а розвід-
увальна діяльність перейшла від
виконання функцій інформаційно-
го забезпечення процесів прийнят-
тя політичних рішень і планування
воєнних операцій в новий само-
стійний вид державної діяльності, і
отримала нові завдання, яких ста-
ло більше ніж у класичної армії.
Наразі розвідка трактується як
«третя сила» поряд з ядерними си-
лами і звичайними збройними си-
лами, також розвідка сьогодні
трактується як максимальна безпе-
ка при мінімальних затратах.
Розвідка XXI має власні коман-
дування (не комітети з координа-
ції, а саме командування в першу
чергу), могутню взаємно просякну-
ту і одночасно розсерджену серед
інших інституцій держави органі-
заційну структуру, випереджу-
вальну динаміку фінансування і
У сучасному світі на передові позиції
у геополітичних змаганнях вийшли
не класичні а тіньові сили, засоби і
методи, а головним інструментом
їх реалізації стають розвідки

24. 24
надсучасну науково-технічну базу,
яка виготовляє «штучний товар»
дрібними партіями, для чого не по-
трібні величезні цехи і штат Обо-
ронпрому, натомість край необхід-
на підвищена конспірація в умовах
наявності чисельної ворожої аген-
тури на всіх рівнях.
Трансформація розвідувальної
організації України не означає
якесь фантастичне збільшен-
ня. Потрібна трансформація логіки
розвідувальної діяльності. А для
цього потрібен, як сказав Іван Ар-
регуін Тофт, концептуальний стри-
бок у мисленні. Наведу приклад:
інструментом виконання спеціаль-
них операцій ізраїльської Служби
розвідки і спеціальних завдань
МОССАД є бойовий підрозділ КІ-
ДОН (Багнет). Його чисельність – 3
групи по 12 бійців (це привіт тим,
хто збирається зробити Українські
ССО окремим видом ЗС). Або ін-
ший приклад: в Росії і Україні осно-
вною тактичною одиницею є взвод,
В сетецентричній системі воєнних
операцій США, тактичною одини-
цею стає солдат. А невдовзі такою
одиницею стане Дрон.
У зв’язку із зазначеним привер-
таю увагу всіх небайдужих до пи-
тань обороноздатності людей і ко-
лективів,щоСтратегіянаціональної
безпеки це скоріше проект для об-
говорення ніж основополагаючий
документ, який вже дав відповіді як
побудувати і укріпити сектор наці-
ональної безпеки і як надати гаран-
товану відсіч головним ворогам
України: агресивній Росії і підтри-
муваній нею в Україні олігархічно-
корумпованій раковій пухлині.
Пропоную ЦДАКР стати ініціа-
тором збирання пропозицій щодо
доопрацювання Стратегії від лю-
дей, не зашорених старими тради-
ціями старих воєнно-експертних
систем держави.
2. Закликаю Президента, Уряд і
РНБО створити дієвий механізм
залучення інтелектуального по-
тенціалу нації в інтересах знахо-
дження креативних рішень подо-
лання ворога і відтворення
територіальної цілісності Украї-
ни. Те що з Оборонної системи
держави створили такий собі за-
критий клуб для обраних – це
шлях до збагачення одних і крах
для всієї системи. Те, що держав-
ницької думки вистачає на те, щоб
створити фонди матеріальної під-
тримки для депутатів і працівни-
ків обладміністрації, а розуму на
те, щоб створити фонди підтрим-
ки Проривних технологій в сфері
оборони і національної безпеки
нема – це втрата мізків нації.
Ми ж всі бачимо:
У вищих ешелонах влади нема
знання, що робити з Кримом.
У вищих ешелонах влади нема
знання, як бути з окупованими те-
риторіями.
У вищих ешелонах не хочуть
сприймати очевидний факт, що в
умовах бунту озброєних інсурген-
Пропоную ЦДАКР стати
ініціатором збирання пропозицій
щодо доопрацювання Стратегії від
людей, не зашорених старими
традиціями старих воєнно-
експертних систем держави

25. 25
тів, яких підтримує потужна іно-
земна держава і внутрішня п’ята
колона, весь силовий блок – ар-
мія, міліція, національна гвардія -
змушені займати реактивну пози-
цію, кожний захищаючи свій
напрямок в режимі оборони. І
тільки розвідка здатна діяти в
атакуючому режимі, наносячи
ураження критичним об’єктам і
структурам супротивника неспо-
дівано у місцях і у спосіб, які не
прораховані ворогом. Але для
цього розвідку треба фундамен-
тально трансформувати і поста-
вити в основу оборонної системи
країни, а також надати їй право
самостійно планувати і реалізо-
вувати активні акції в межах ви-
значених завдань.
Незважаючи на викладене, і за-
мість створення механізмів колек-
тивного пошуку відповідей у т.ч. на
наведені питання, остаточні рішен-
ня щодо всієї оборонної політики
довірили фактично двом особам,
призначивши їх за квотним прин-
ципом.
Це є стратегічна помилка, яку
треба терміново виправити.
Пропоную ЦДАКР напрацюва-
ти механізми і вжити реальних
заходів задля стати Центром кон-
солідації інтелектуального потен-
ціалу нації в інтересах оборони і
національної безпеки, а також –
створити механізми, щоб ті, хто
приймають рішення в сфері без-
пеки і оборони, прислуховувались
і брали на озброєння розумні про-
позиції і ініціативи, оскільки і на
жаль сьогодні ситуація розвива-
ється за відомим висловом Лазаря
Лагіна:»Одни люди вносят в об-
щее дело свою лепту, другие - свой
лепет».

26. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 15 липня 2015
26
Пріоритети інтеграції Донецької і
Луганської областей в простір
України.
Стратегія української держави
має полягати в якісній розробці та
ефективному довготривалому
впровадженню домінанти гумані-
тарного розвитку в країні та регіо-
нах над економічним. Насамперед
це стосується Донецької та Луган-
ської областей.
1. Стан гуманітарної складової
в Україні та Донецькій і Луган-
ській областях. Характерною ри-
сою розбудови української держа-
ви стала декоративність та
символічність дії гілок влади та
певної частини суспільства. В ре-
зультаті у гуманітарній сфері скла-
лася підтримувана Москвою мов-
на і культурна шизофренія, що
блокує усвідомлення самодостат-
ності, самобутності і перспектив-
ності української культури та дер-
жавності.
1.1. Особливості соціального
досвіду (архетипу) жителів Доне-
цької та Луганської областей, або
вплив колективно несвідомого на
поведінку в умовах надзвичайних
ситуацій.
До визначальних особливостей
формування «колективно несві-
домого» для мешканців Донбасу
слід віднести багаторічне наса-
джування криміналізованими фі-
нансово-промисловими групами
та представниками місцевої і об-
Стратегія повноцінної інтеграції Донецької і
Луганської областей в гуманітарний та
соціально-економічний простір України
Олександр Корнійчук,
системний аналітик Центру національних інтересів України
Характерною рисою розбудови
української держави стала
декоративність та символічність дії
гілок влади та певної частини
суспільства