Kremlins war against Ukraine

1. 31 березня 2015
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ
Безпековий огляд ЦДАКР № 6 (22)
Загальні оцінки
Основні виклики і ризики для України у другій половині
березня 2015 р.
У дзеркалі експертної думки
Експертна рада виступила за прискорення створення
єдиного органу управління оборонними підприємствами
України
Невідкладні заходи щодо підвищення обороноздатності
України в умовах агресії з боку Росії
Якщо демотивована держава ухиляється від війни, то
дорікати цим простим громадянам вона не має права
Для посилення тиску на РФ НАТО потрібно посилити
консультації з Україною стосовно її майбутнього членства
в Альянсі
Перспективи членства України в НАТО на тлі конфлікту
Заходу і Кремля
Аналітичні розробки
Рекомендації експертів НАТО щодо покращення
функціонування центрального апарату Збройних Сил
України
Ториевый резерв: Национальные месторождения урана –
не единственная топливная кладовая» для ядерной
энергетики Украины
Русский «бог войны».
Часть 2. Ракетно-реактивное вооружение ВС РФ
ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ АРМІЇ, КОНВЕРСІЇ ТА РОЗЗБРОЄННЯ
CENTER FOR ARMY CONVERSION AND DISARMAMENT STUDIES
Адреса: вул. Іллінська, 10, офіс 5, Київ, 04070
тел.: +38 (044) 425-42-10, факс +38 (044) 425-16-22
www. cacds.org.ua

2. Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії, конверсії
та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється аналітиками
ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки оглядів залучаються
відомі експерти, дипломати, військові фахівці та спеціалісти усіх відомств,
що працюють у безпековому середовищі України.
Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» є оперативне
та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та
громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки України.
Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні), та містить
експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною позицією української
влади.
@2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння
У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР
Редакційна колегія:
Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР
Копчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно-промислових
проектів ЦДАКР
Члени Редакційної колегії:
Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки,
генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.)
Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный
комплекс Украины», директор інформаційно-консалтингової компанії (ІКК)
Defense Express
Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший заступник
начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної
Ради у галузі національної безпеки
Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської
безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член
Експертної Ради у галузі національної безпеки
Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і
оборони України
Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review»
Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у
галузі національної безпеки
Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра
оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України
(2014 р.)
Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор
з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense Express
Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і
Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони
навколишнього середовища (1991 - 1992)

3. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 березня 2015 3
Загальні оцінки
Основні виклики і ризики для України у другій половині
березня 2015 р.
Основні виклики і ризики для України у другій половині березня 2015
року пов’язані передусім із наявним замороженим конфліктом та постій-
ною загрозою його трансформації у війну. Як і протягом усього березня,
надалі залишається висока ймовірність проведення Росією масштабних
воєнних операцій з метою окупації нових територій України.
Іншою вагомою загрозою залишається активізація підривної діяль-
ності на території України, особливо, у Харкові та Одесі – містах, які Крем-
лем визначено як потенційно насичені проросійськими рухами та при-
хильниками.
Суттєвим викликом для державності України є високий рівень росій-
ської пропаганди, в тому числі, всередині власне України. До того ж, слаб-
ким місцем України залишається відсутність (а частіше – відсутність мож-
ливості) реалізації соціальної та інформаційної стратегії в окупованих
регіонах.
Про ці та інші ризики детальніше.
Основні ризики у військовій сфері
Як свідчать офіційні джерела (зокрема, за даними віце-спікера ВРУ
А. Парубія), на кордонах з Україною зосереджено до 55 тис. російських
військ. Готовність російського угруповання до війни - повна.
Керівник групи «Інформаційний супротив» Дмитро Тимчук, посилаю-
чись на оперативні дані, свідчить: «Триває процес нарощування боєздат-
ності формувань російсько-терористичних військ практично у всій зоні
АТО» (24 березня).
Найбільш ймовірними напрямками можливих військових атак зали-
шаються, за висновками аналітиків ЦДАКР, наступи уздовж узбережжя
Азовського моря, безпосередньо з морської акваторії (десантна операція)
та з Кримського півострову. Як і раніше, з’єднання захоплених територій
Донбасу з Кримом південним узбережжям Чорного моря для Росії залиша-
ється актуальним.
При цьому російське керівництво рішуче взяло курс на підтримку
вогнища війни за рахунок підривної діяльності, застосування мережі
підготовлених та завербованих диверсантів, а також атак нібито не-
контрольованих загонів бойовиків. Саме тому сили оборони держави
зазнають постійних атак та обстрілів, як повідомляється, з боку «нікому
не підконтрольних» банд бойовиків. На цьому тлі Організація з безпеки
і співробітництва в Європі (ОБСЄ) заявила, зокрема, про відмову теро-
ристів самопроголошеної «Луганської народної республіки» надати звіт
про відвід важкого озброєння (30 березня). На тлі цієї небезпеки осо-
Надалі залиша-
ється висока
ймовірність прове-
дення Росією масш-
табних воєнних
операцій з метою
окупації нових
територій України
Як свідчать офі-
ційні джерела
(зокрема, за дани-
ми віце-спікера
ВРУ А.Парубія), на
кордонах з Украї-
ною зосереджено до
55 тис. російських
військ
Особливу роль у
протистоянні з
путінською Росією
може і має відігра-
вати контррозвід-
ка та СБУ зага-
лом.

4. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 березня 2015 4
бливу роль у протистоянні з путінською Росією може і має відігравати
контррозвідка та СБУ загалом.
Викликом Україні та світові стала масштабна мілітаризація Криму.
Збройні сили Росії до кінця минулого року розгорнули в Криму повноцін-
не військове угруповання із 96 з’єднань і частин. Про це заявив міністр
оборони Росії Сергій Шойгу (30 березня). За його словами, Володимир Пу-
тін наказав розгорнути в Криму «самодостатнє міжвидове угруповання
військ, здатне гарантовано захищати національні інтереси РФ на цьому на-
прямку».
Головні виклики на міжнародній арені
Головним викликом для України на міжнародній арені протягом другої
половини березня залишається пасивна позиція значної частини країн Єв-
ропи в організації економічної та інформаційної протидії Кремлю, а також
застосування інших важливих важелів, зокрема, курсу на ізоляцію крем-
лівської верхівки.
Можна пригадати передусім, що Греція висловлює незгоду з санкціями
Заходу проти Росії. Це «дорога в нікуди», - заявив прем’єр-міністр Греції
(31 березня). Стримано поводиться й низка інших європейських країн, які
побоюються ескалації напруження між Росією та НАТО.
Тим часом в Австралії набули чинності розширені санкції проти Росії,
введені у відповідь на порушення територіальної цілісності і суверенітету
України. Про це повідомив 31 березня департамент міжнародних відносин
і торгівлі Австралії.
Досягнуто й позитивних сигналів від країн, які намагаються утри-
матися від конфлікту з РФ. Так, Чеська Республіка доставила 25 берез-
ня до України гуманітарну допомогу для ЗСУ, повідомив сайт Мініс-
терства оборони України. Допомога включає в себе спорядження,
черевики з високими берцями, зимовий одяг, рюкзаки, намети та ін.
Йдеться про близько десять тисяч різних найменувань. Крім того,
важливо відзначити, що разом із заступником чеського оборонного
відомства до України прибули представники низки компаній і підпри-
ємств ОПК Чехії, які взяли участь у форумі з питань оборонного спів-
робітництва. Просування проектів ВТС з країнами Європи для Украї-
ни в даний час має виключне значення та є важелем створення нових
союзників та закріплення раніше досягнутих можливостей.
Між іншим, конгрес США вдруге ухвалив резолюцію (нині №162: «За-
кликаємо президента надати Україні військову допомогу, щоб захистити
свій суверенітет і територіальну цілісність») щодо підтримки України збро-
єю. За цей документ проголосували 348 конгресменів, 48 були «проти» (23
березня).
Головним викликом
для України на
міжнародній арені
протягом другої
половини березня
залишається пасив-
на позиція значної
частини країн
Європи в організації
економічної та
інформаційної
протидії Кремлю, а
також застосуван-
ня інших важливих
важелів, зокрема,
курсу на ізоляцію
кремлівської верхів-
ки
Просування проек-
тів ВТС з країнами
Європи для України
в даний час має
виключне значення
та є важелем ство-
рення нових союзни-
ків та закріплення
раніше досягнутих
можливостей.

5. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 березня 2015 5
Основні виклики в економічній площині
Економічні проблеми для України на початку 2015 року набули сис-
темного характеру.
Важливим знаком став черговий виступ Джорджа Сороса із закликом
фінансової допомоги Україні (перший відбувся у січні 2015 р.) Він, зокрема,
звинуватив Євросоюз в ігноруванні фінансового стану України (27 берез-
ня). Так, на думку мільярдера, ЄС при цьому занадто стурбований пробле-
мами Греції, в той час, як мав би надати Києву додаткове фінансування,
заявив інвестор. «Це жахлива, жахлива помилка з боку Європи», - вважає
американський мільярдер угорського походження.
В цілому слід зазначити, що санкції Заходу діють недостатньо.
Однак важливою для України є позиція голови Європейської Ради До-
нальда Туска, який заявив про важливість збереження санкцій проти РФ
до повного виконання домовленостей у Мінську. «Це - один із кращих спо-
собів підтримати Україну», - наголосив Д.Туск 19 березня. Канцлер Німеч-
чини Ангела Меркель також наголосила у Бундестазі: «Ми не можемо і не
будемо знімати санкції, які завершуються в липні чи вересні, доки не бу-
дуть виконані Мінські домовленості».
Також з’явилися повідомлення, які є свідченнями результатів санкцій.
Так, австрійський банк Raiffeisen Bank до осені цього року закриє філії сво-
їх відділень у 15 містах Росії (25 березня).
Ще одне повідомлення має стати поштовхом для дій української влади,
щонайменше в інформаційній сфері. А саме про те, що окупований Крим
виявився одним із найбільш дотаційних регіонів РФ. Так, з Росії на півост-
рів у 2014 році надійшло 85% необхідних коштів. Крим продовжує сильно
залежати від поставок з України. У минулому році російська влада витра-
тила на утримання Криму 125 млрд. рублів, в цьому виділить ще як міні-
мум 100 млрд., зазначила російська «Независимая газета» 20 березня.
Ставлення у світі до агресії Росії та її керівництва
31 березня стало відомо, що Президент РФ Володимир Путін може ви-
ступити на відкритті 70-ї ювілейної сесії Генеральної асамблеї ООН у ве-
ресні цього року в Нью-Йорку. Поінформовані російські ЗМІ повідомля-
ють, що «поїздка готується», але остаточна ясність з’явиться на початку
серпня. Якщо це станеться, то, як вбачають в ЦДАКР, ми станемо свідками
ще однієї поразки Західного світу, що виявляється нездатним організувати
ізоляцію кремлівської верхівки. ЗМІ нагадують, що Путін востаннє був на
відкритті сесії Генасамблеї 10 років тому, коли ООН виповнилося 60 років.
До цього він виступав там двічі – у 2003 році й на «саміті тисячоріччя» у
2000-му.
Канцлер Німеччини
Ангела Меркель
також наголосила у
Бундестазі: «Ми не
можемо і не будемо
знімати санкції, які
завершуються в
липні чи вересні,
доки не будуть
виконані Мінські до-
мовленості»
Окупований Крим
виявився одним із
найбільш дотацій-
них регіонів РФ

6. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 березня 2015 6
Важливо, що збільшується кількість впливових осіб та офіційних по-
відомлень урядів низки країн щодо засудження політики Кремля та осо-
бисто президента РФ Путіна.
Аналіз вчинків російського президента Володимира Путіна вказує на
те, що агресія РФ проти України не скінчиться, – під загрозою передусім
країни Балтії, Грузія, Молдова, Азербайджан і навіть Польща. Так висло-
вився радник кількох президентів США, політолог Збігнев Бжезинський
(25 березня). Надзвичайно важливим є висновок відомого фахівця у сфері
безпеки, що Польщі передусім не варто надто покладатися на статтю 5 і со-
лідарність з атакованим союзником. «В НАТО важливу роль відіграють
процедури й одностайність. Тому, в разі чого Альянс буде певний час пара-
лізованим. Тією ж Грецією, яка є подругою РФ і має право вето», - зазначив
він.
Так само міністр оборони Фінляндії підкреслив, що Росія не залишить
територію Фінляндії у спокої, якщо між НАТО і Росією розгорнеться кон-
флікт (31 березня).
Російська пропаганда є просто «огидною», - заявив міністр закордон-
них справ Данії (Die Welt, 30 березня). Разом з країнами Балтії і Великою
Британією ми працюємо над реакцією на російську пропаганду. Ми напи-
сали листа до Європейської комісії та Європейської ради із запитом ство-
рити незалежне російськомовне ЗМІ, - зауважив він. «Російська пропаган-
дистська машина є настільки масивною і, чесно кажучи, просто
огидною», – підкреслив глава МЗС Данії.
Чергову критичну заяву зробив і генсек НАТО Єнс Столтенберг (27 бе-
резня): «Заяви президента Росії Володимира Путіна, який звинуватив Захід
у спробах підірвати його владу і дестабілізувати його країну, – це черговий
приклад проросійської пропаганди».
До означених заяв слід додати й промову депутата Бундестагу Норбер-
та Реттґена. За його словами, Європа має протидіяти російській пропаган-
ді, яка має намір розколоти західний світ (28 березня).
Варто також згадати у цьому контексті, що ЄС має намір боротися з
кампанією РФ щодо розповсюдження дезінформації. Відповідне рішення
було прийняте під час саміту ЄС, повідомлялося у висновках Європейської
ради (20 березня).
Захід має включитися в інформаційну війну з Росією з метою протидії
її «брехливим розповідям» у соціальних мережах. Про це заявив і головно-
командувач силами НАТО в Європі генерал Філіп Брідлав.
Також 21 березня стало відомо, що 63% австралійців підтримують
жорстку риторику свого прем’єра щодо президента РФ Володимира Путіна
(результати опитування минулого тижня).
Молдова видворила з країни співробітника МІА «Россия сегодня», ра-
діоведучого, блогера та письменника Армена Гаспаряна (23 березня). Біль-
Польщі передусім
не варто надто
покладатися на
статтю 5 і солі-
дарність з атако-
ваним союзником
«Російська пропа-
гандистська ма-
шина є настільки
масивною і, чесно
кажучи, просто
огидною», – під-
креслив глава МЗС
Данії

7. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 березня 2015 7
ше того, міністр оборони Молдови заявив 19 березня, що країна має готу-
ватися до загрози так званої гібридної війни – тактики, яку застосувала
Росія для захоплення частин території України.
Водночас, у самій Росії тим часом ситуація зовсім інша: росіяни вважа-
ють, що Путін відродив «велику Росію». А саме, майже половина мешкан-
ців Росії вважають, що за часів Путіна могутність Росії відродилося. При
цьому, міжнародна ізоляція РФ не заважає росіянам любити Путіна. На
думку росіян, за час свого перебування при владі президент РФ Володимир
Путін добився для країни статусу великої держави (вказують 49%), стабілі-
зував напружену обстановку на Північному Кавказі (вказують 34%), засте-
ріг РФ від розпаду (вказують 33%). Говорячи безпосередньо про особис-
тість Путіна, 41% респондентів назвали його рішучою, вольовою і
енергійною людиною (в минулому році таких налічувалося 32% опитаних).
Також зріс відсоток росіян, які вважають Путіна досвідченим політиком
(40% у порівнянні з 36% в минулому році), і справжнім лідером (25% проти
19% в 2014 році). Також фактично третина жителів Росії (35%) впевнені, що
їхню країну стали більше боятися на міжнародній арені. А також, на думку
росіян, у країни стало більше внутрішніх і зовнішніх ворогів (63% опита-
них).
Також симптоматичними є результати дослідження ставлення до
Кремлівської верхівки у деяких регіонах України. Зокрема, найсильніше
російська пропаганда крім Донбасу впливає на мешканців Харківської та
Одеської областей. Соціологи зазначають, що ефективна протидія росій-
ській пропаганді на Донбасі може знизити приплив нових ополченців до
лав сепаратистів, а також позбавити агресора можливості втягнути у про-
тистояння населення інших східних і південних областей України. Опиту-
вання проводилося з 14 по 24 лютого 2015 року. Методом особистого
інтерв’ю опитано 2013 респондентів, що мешкають в 108 населених пунк-
тах усіх областей України (крім АР Крим) за стохастичною вибіркою, ре-
презентативною для населення України старше 18 років. У Донецькій і Лу-
ганській областях дослідження проводилося як на територіях,
підконтрольних Україні, так і на територіях, непідконтрольних Києву.
Основні ризики організації українською владою оборони та
опору Кремлю
25 березня Президент України Петро Порошенко задовольнив прохан-
ня Ігоря Коломойського про відставку з посади голови Дніпропетровської
обласної державної адміністрації. Конфлікт голови Дніпропетровської
ОДА з центральною владою набув вагомих масштабів та створив додатко-
вий виклик державності. Серед іншого, І.Коломойський погрожував А.Ко-
болєву батальйонами АТО захопити «Укртрансгаз» (25 березня), а також
На думку росіян, у
країни стало
більше внутрішніх
і зовнішніх ворогів
(63% опитаних)
Найсильніше росій-
ська пропаганда
крім Донбасу впли-
ває на мешканців
Харківської та
Одеської областей

8. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 березня 2015 8
погрожував захопленням Кременчуцької ТЕЦ у відповідь на відключення
одного з підприємств.
Українські за західні ЗМІ приділили цій тематиці чимало місця та часу.
«ВіР» пропонує звернути увагу на фаховий коментар ситуації Михайлом
Гончаром, президентом Центру глобалістики «Стратегія ХХI»: «Отже, те,
що відбувається в Україні на олігархічному фронті, вписується в одну з ро-
сійських концепцій «мятежевойны», тобто війни, яка стимулюється ззовні
прихованими каналами і проявляється у вигляді такого собі бунту. Торік
він був спровокований російськими спецслужбами на низовому рівні, коли
звичайні люди бігали з триколорами, прапорами «ЛНР» і «ДНР». Тепер ми
бачимо його ж, але у вигляді бунту олігархічного. Це — персональний олі-
гархічний бунт Коломойського проти тієї системи, елементом якої він є
сам, але яка намагається його, як-то кажуть, роздерибанити. … Я побоюю-
ся того, що влада, різні її гілки насправді займають позиції підтримки різ-
них олігархічних груп. Для влади це шлях до катастрофи.» («День», 24 бе-
резня).
Крім того, Президент України Петро Порошенко ввів в дію рішення
Ради національної безпеки й оборони про планування й формування дер-
жавного оборонного замовлення (30 березня). Розв’язання проблеми ДОЗ
є надзвичайно вагомою, однак фахівці ЦДАКР переконані: до побудови
чіткої урядової вертикалі управління оборонною промисловістю вирішити
це питання буде неможливо. А управління «в ручному режимі» призведе
до низки зловживань та перекосів.
Також важливим вбачається, що Президент України заявив про при-
значення 8 командирів бригад (які проявили себе на фронті) до керівни-
цтва Збройних сил. Водночас, системного підходу до заміщення посад в
ЗСУ поки ще не застосовано, хоча даний випадок, без сумніву, є натяком на
можливі позитивні зміни.
Останнім часом в українському суспільстві активно обговорюється
тема притягнення російських керівників до Гаазького трибуналу через
анексію Криму та агресію на сході України. Це є надзвичайно важливим та
необхідним питанням. Вбачається вагомим коментар з цього приводу відо-
мого юриста-міжнародника, судді Міжнародного кримінального трибуна-
лу з колишньої Югославії (2002-2005 рр.) Володимира Василенка: «Для
ефективного захисту національних інтересів України влада повинна чітко
визначити правову позицію Української держави щодо збройної агресії Ро-
сійської Федерації й діяти відповідно. Що це означає? Необхідно на дер-
жавному рівні, насамперед, на рівні найвищих керівників, однозначно за-
явити, що Росія вчинила акт агресії проти України. У деяких своїх виступах
Президент України та досить часто прем’єр-міністр називають Російську
Федерацію державою-агресором. Але досі відсутні належним чином
оформлені й офіційно зроблені ними від імені України відповідні заяви,
«Отже, те, що
відбувається в
Україні на олігар-
хічному фронті,
вписується в одну
з російських кон-
цепцій
«мятежевойны»,
тобто війни, яка
стимулюється
ззовні приховани-
ми каналами і
проявляється у
вигляді такого собі
бунту
Я побоююся того,
що влада, різні її
гілки насправді
займають позиції
підтримки різних
олігархічних груп
До побудови чіткої
урядової вертика-
лі управління
оборонною промис-
ловістю вирішити
це питання буде
неможливо
Необхідно на дер-
жавному рівні,
насамперед, на
рівні найвищих
керівників, одно-
значно заявити,
що Росія вчинила
акт агресії проти
України

9. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 березня 2015 9
адресовані Російській Федерації як державі-агресору… Офіційно держава
Україна здійснює не індивідуальну самооборону від агресії Російської Фе-
дерації відповідно до статті 51 Статуту ООН, а Антитерористичну опера-
цію на сході України проти якихось терористів. Небажання називати речі
своїми іменами дуже шкодить національним інтересам України - посла-
блює позиції держави в сенсі переконання світового співтовариства і до-
ведення того факту, що Україна стала об’єктом російської агресії. А з іншо-
го боку, це сприяє позитивному сприйняттю російської пропаганди, яка
весь час говорить, що в Україні точиться внутрішній громадянський кон-
флікт, до якого Росія зовсім не причетна» («День», 27 березня).
Небажання нази-
вати речі своїми
іменами дуже
шкодить націо-
нальним інтересам
України

10. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 березня 2015 10
У дзеркалі експертної думки
Експертна рада виступила за прискорення створення єдино-
го органу управління оборонними підприємствами України
Переважна більшість фахівців Експертної ради з питань національної
безпеки виступило за створення єдиного органу управління оборонними
підприємствами України. Зокрема, під час засідання Експертної ради 24
березня 2015 року за ініціативою Центру досліджень армії, конверсії та
роззброєння (ЦДАКР) відбулося фахове обговорення проблем удоскона-
лення діяльності Кабінету Міністрів, інших центральних органів виконав-
чої влади, підприємств, установ та організацій щодо забезпечення поси-
лення оборони держави, оснащення Збройних Сил та інших військових
формувань озброєнням і військовою технікою, ефективної роботи обо-
ронної промисловості, здійснення військово-технічного співробітництва з
іноземними державами тощо.
Під час дискусії наголошувалося, що діяльність Уряду, Міністерства
оборони, інших центральних органів виконавчої влади, а також підпри-
ємств оборонної промисловості у сфері переозброєння ЗСУ та інших
збройних формувань залишається вкрай незадовільною внаслідок низки
причин.
Одна із причин такої ситуації полягає в тому, що вже майже рік у скла-
ді Уряду не має першого віце-прем’єр-міністра, до компетенції якого, зо-
крема, належать питання щодо забезпечення зміцнення національної без-
пеки і обороноздатності держави, оснащення її Збройних Сил та інших
військових формувань, охорони та захисту державного кордону, забезпе-
чення проведення антитерористичної операції, охорони важливих дер-
жавних об’єктів, цивільного захисту населення, організації спеціального
зв’язку та захисту інформації, телекомунікацій, користування радіочас-
тотним ресурсом тощо.
В результаті цього неефективною залишається діяльність Урядового
комітету з питань оборони, оборонно-промислового комплексу та право-
охоронної діяльності, який має очолювати перший віце-прем’єр-міністр
України. Кабінет Міністрів України досі не визначив пріоритетні напрями
розвитку оборонно-промислового комплексу, немає Програми розвитку
оборонної промисловості як дорожньої карти реформування цього висо-
котехнологічного сектору. На даний час не реалізовано положення Коалі-
ційної угоди щодо утворення при Кабінеті Міністрів України у форматі
консультативно-дорадчого органу Міжвідомчої комісії з питань розвитку
оборонно-промислового комплексу.
У державі відсутня централізована система управління оборонними
підприємствами, установами та організаціями.
Суттєвого покращення потребує діяльність Державного концерну
«Укроборонпром», підприємств Державного космічного агентства Украї-
Одна із причин
такої ситуації
полягає в тому, що
вже майже рік у
складі Уряду не має
першого віце-
прем’єр-міністра,
до компетенції
якого, зокрема,
належать питан-
ня щодо забезпе-
чення зміцнення
національної без-
пеки і обороноз-
датності держави,
оснащення її
Збройних Сил та
інших військових
формувань, охоро-
ни та захисту
державного кордо-
ну, забезпечення
проведення анти-
терористичної
операції, охорони
важливих держав-
них об’єктів,
цивільного захис-
ту населення, орга-
нізації спеціально-
го зв’язку та
захисту інформа-
ції, телекомуніка-
цій, користування
радіочастотним
ресурсом тощо.

11. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 березня 2015 11
ни, оборонних підприємств інших відомств, а також профільних приват-
них підприємств у частині формування та виконання державного оборон-
ного замовлення.
За підсумками дискусії більшість її учасників вважають за необхідне
рекомендувати Президентові України та Прем’єр-міністрові України:
• пришвидшити призначення на посаду першого віце-прем’єр-
міністра України, який має активізувати діяльність Урядового ко-
мітету з питань оборони, оборонно-промислового комплексу та
правоохоронної діяльності, а також утворити у форматі консульта-
тивно-дорадчого органу Раду з питань діяльності та розвитку обо-
ронної промисловості;
• утворити новий центральний орган виконавчої влади при Кабінеті
Міністрів України з функцією управління та координації діяльнос-
ті оборонних підприємств України, діяльність якого б спрямовува-
лася Кабінетом Міністрів України через першого віце-прем’єр-
міністра України;
• передати до згаданого центрального органу виконавчої влади при
Кабінеті Міністрів України оборонні підприємства усіх установ та
організацій.
Переглянути витяги з нормативно-правової бази з цього питання мож-
на за посиланням: http://cacds.org.ua/ru/activities/443
Невідкладні заходи щодо підвищення обороноздатності
України в умовах агресії з боку Росії
Комунікація влади з експертним середовищем серйозно кульгає. На-
рікання людей з досвідом і фаховими знаннями в секторі безпеки свідчать,
що представники з високих кабінетів або вважать, що вони все знають, а
тому експерта допомога їм не потрібна, або елементарно побоюються ро-
зумніших і досвідченіших за них. В часи війни, звичайно, ситуація непри-
пустимо. Задля покращення комунікації експертів з владою Центр дослі-
джень армії, конверсії, та роззброєння та Рада реформ національної
безпеки за умов інформаційної підтримки газети «День» провели 19 берез-
ня в «Укрінформі» круглий стіл на тему «Невідкладні заходи щодо підви-
щення обороноздатності України в умовах агресії з боку Росії»
Нижче наводитимуться головні тези учасників.
Володимир ГОРБУЛІН, радник Президента України, директор На-
ціонального інституту стратегічних досліджень:
В країні повністю зруйнована система державного управління сектора
безпеки та оборони — це головна причина наших труднощів і бід. У країні
не виявилося органу ні у виконавчій, ні у законодавчій владі, який міг би
об’єднати зусилля країни у різних напрямках. Це мобілізаційна підготовка,
Задля покращення
комунікації експер-
тів з владою
Центр досліджень
армії, конверсії, та
роззброєння та
Рада реформ націо-
нальної безпеки за
умов інформацій-
ної підтримки
газети «День»
провели 19 березня
в «Укрінформі»
круглий стіл

12. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 березня 2015 12
робота військкоматів, виготовлення необхідних систем озброєнь, прогно-
зування подальшого розвитку воєнних дій на сході, що треба для вирішен-
ня поставлених завдань. У Кабміні немає жодної людини, яка безпосеред-
ньо відповідала б за питання оборонно-промислового комплексу.
Юрій БУТУСОВ, військовий експерт, головний редактор «Цензор.нет»:
Зважаючи на останні події на фронті, досвід боїв у січні-лютому цього
року, очевидно, що нам потрібна термінова реорганізація системи оборони
країни.
Реорганізація необхідна, адже ті ресурси, які маємо у своєму розпоря-
дженні, особливо ресурси важкого озброєння, досить обмежені. І ми не мо-
жемо вести війну марнотратно. Більше того, противник має великі сили й
кошти. Тому для нас украй важливі гнучкість, грамотне оперативне плану-
вання й організація структури, яка могла б найефективніше використову-
вати наші кошти й ресурси.
Абсолютно очевидно, що нам потрібен перехід до професійної армії.
Сучасне важке озброєння можуть застосовувати лише професійно підго-
товлені, організовані люди, для яких армія — це професія.
Андрій АРТЮШЕНКО, заступник директора Департаменту розро-
бок і закупівель ОВТ Міністерства оборони України:
Нам доводиться розраховувати на наш ОПК, а ми не використовуємо
його навіть на 70%. Якщо ми модернізуємо літаки й вертольоти, у нас не
вистачає виробничих можливостей, тому що немає державної програми
реформування ОПК. Державні програми, які розробляє МОУ, не викону-
ються. Ми завалили «Корвет», комплекс «Сапсан», наявність якого могла б
впливати на сьогоднішню ситуацію.
Модернізація всіх бойових літаків практично зайшла в безвихідь, тому
що алгоритм бойового управління міститься в Москві, адже вони виробля-
лися в СРСР. А купувати нові дуже дорого. Ми почали працювати над так-
тичним ракетним озброєнням — теж виникає безліч банальних проблем,
тому що раніше не давали грошей. Сьогодні, коли Росія перейшла на нові
метальні речовини, ми дивуємося, чому вони підривають наші нові танки.
Начальник ГШ сказав, що 75% танків ми втрачаємо через влучення мін у
верхню півсферу, дах або корму танка, хоча ми традиційно підсилювали
лобову броню, бічну броню й розробляємо одні з найкращих ПТРК. А до-
свід показав, що ми не на тому шляху. Купувати американські Javelin доро-
го, тому зараз поставлено завдання, і є конструкторські бюро, які на це ре-
агують і виконують.
Сергій ТАРУТА, народний депутат України:
Проблема, яка у нас є, — закрита система зв’язку, яка одразу розв’язує
проблему секретності. Те саме з безпілотниками. Це те, на чому ми повинні
концентруватися. У нас досить багато напрацьовано, але всім компаніям у
країні бракує нормального технічного завдання з боку військових.
У Кабміні немає
жодної людини, яка
безпосередньо
відповідала б за
питання оборонно-
промислового
комплексу
Абсолютно очевид-
но, що нам потрі-
бен перехід до
професійної армії
Нам доводиться
розраховувати на
наш ОПК, а ми не
використовуємо
його навіть на 70%

13. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 березня 2015 13
Треба аби іноземні військові експерти допомогли нам сформувати тех-
нічне завдання, зробити експертизу того, що ми вже напрацювали, налаго-
дити спільне виробництво в Україні. Далі у нас будуть великі замовлення,
адже нині оборонпром не працює в режимі війни. У цьому винні зокрема й
ті, хто займається цими питаннями, а ними займатися повинен прем’єр-
міністр. Комісія й перший віце-прем’єр, який має займатися ОПК, — це
дуже важливо. Це системні речі, без яких нам неможливо запустити весь
механізм.
Сьогодні приватні підприємства готові інвестувати, й вони набагато
ефективніше й швидше, ніж державна неповоротка машина, налагодять
процес виробництва. Треба щоб на 25% в держпідприємства заходили при-
ватні власники (як це відбувається на Заході).
Важлива тема — броньовані швидкі допомоги, які допоможуть збері-
гати життя хлопців. Згідно зі статистикою, близько 30% гинуть від втрати
крові через неефективну медичну допомогу. Командир взводу думає про
бойові дії, а не про свій склад. Якщо у нас будуть спеціалізовані підрозділи
швидкої допомоги на броньованих автомобілях, вони зможуть забирати
поранених з поля бою.
Вадим ТЮТЮННИК, військовий експерт, співробітник апарату
РНБО України (1992—2011), фахівець НІСД:
Не треба забувати, що ми законодавчо закріпили, що вступатимемо в
НАТО. І іншого шляху у нас немає. Питання сумісності у нас найгострі-
ше — щодо зв’язку, управління, логістики, тилу. Те саме стосується питань
держтаємниці. Я хотів би, щоб у Кабміні був хороший і сильний секретарі-
ат. Можна створити сильний секретаріат в уряді, але міністерства зали-
шаться нікчемними. Чи може взяти на себе секретаріат КМУ функції мініс-
терств і вирішувати всі ці питання? Основа — міністерство, а в уряді мають
бути політичні фігури. Наші політичні сили в будь-який спосіб уникають
відповідальності в таких критичних сферах. Політичну систему треба змі-
нювати, адже в країні, де немає політично відповідальних осіб, не буде
сильних міністерств і відомств.
Олексій СКРИПНИК, народний депутат, фракція «Самопоміч»:
Нещодавно ми мали розмову з Президентом та прем’єром, і вони по-
годились на створення Комісії з контролю по створенню озброєнь. В її
рамках ми повинні мати Раду генеральних конструкторів, щоб розуміти,
що в подальшому розробляти. Ми так само повинні розуміти, що воєн-
но-політична доктрина має розроблятися не на рівні МОУ, а на рівні
РНБО. Але, якщо ми не сформуємо оборонну промислову політику та не
матимемо її в рамках цієї Комісії, цього ніхто не зробить. Без посади пер-
шого віце-прем’єра говорити про можливість керування ВПК неможли-
во. Якщо немає керівної вертикалі, то в рамках цих структур нічого пра-
цювати не буде.
Комісія й перший
віце-прем’єр, який
має займатися
ОПК, — це дуже
важливо. Це сис-
темні речі, без
яких нам неможли-
во запустити весь
механізм
Треба щоб на 25% в
держпідприємства
заходили приватні
власники
Нещодавно ми
мали розмову з
Президентом та
прем’єром, і вони
погодились на
створення Комісії
з контролю по
створенню озбро-
єнь

14. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 березня 2015 14
Леонід ПОЛЯКОВ, перший заступник міністра оборони України
(2005—2008); заступник міністра оборони України (2014):
Чому ми досі не маємо профільного віце-прем’єра та структури, яка
формує цю політику? Тому що є певні особи, які в ручному режимі хочуть
управляти цими процесами.
У нас МОУ та Генштаб залишаються доволі еклектичними структура-
ми — там немає системності бачення реформування та будівництва ЗСУ,
немає широкого бажання будувати нові Збройні сили. Там є бажання
якимсь чином впливати на процес.
Зараз Верховна Рада збільшила чисельність генералів із порушенням
закону про оборонне планування, оскільки програму будівництва Зброй-
них сил не створено. Я підтримую це рішення, але лише після того як це
збільшення буде обґрунтовано.
Між спецназівцем та десантником різниця колосальна. Спецназівець
за боєздатністю може замінити десантну роту — у нас цього немає і близь-
ко. Ми не маємо ядерної зброї, тому ми повинні в разі потреби мати мож-
ливість засилати в тил противника людей, які можуть захоплювати страте-
гічно важливі об’єкти. Ракети з’являться невідомо коли, а люди є вже
зараз — їх треба підготувати. За допомогою наших партнерів це можливо
зробити доволі швидко. Але бар’єром є недалекоглядність закостенілість
керівництва МОУ та ГШ.
Щодо Об’єднаного оперативного командування. Ми рік воюємо без
центрального органу бойового управління, бо Генштаб не є таким. В пер-
спективі МОУ та Генштаб мали б інтегруватися в єдину структуру, щоб ми
забули про ці псевдорозподіли, через які існує дублювання функцій, руй-
нування бюджету, стосунків і інше.
Ігор КАБАНЕНКО, адмірал запасу, заступник міністра оборони
України 2014 року, військовий експерт:
Рішення про відновлення Об’єднаного оперативного командування
було прийнято минулого року, але питання в тому, чому воно не реалізу-
ється.
Ми всі дивимось на схід, на сушу. А якщо подивитись на Чорне море,
то вже влітку цього року протилежна сторона матиме там посилене ударне
наступальне угруповання. Це підводні човни проекту 636.3, нові фрегати,
ракетні кораблі з ракетами «Москіт». Невелике угруповання з 6 одиниць —
це 76 ракет середньої дальності комплексу ППО зразка «Іджиса», засоби
ППО колективної оборони, 40 крилатих ракет, які мають надзвукову швид-
кість і їх важко збивати. Підводні човни — також носії ракетної, торпедної
зброї, з комплексними системами автоматизованого управління,
зав’язаними на космос. Це угрупування створить зону, в якій можуть бло-
куватися будь-які дії прибережної держави. Розмах фронту — 160—180
миль, в глибину — до 80 миль. Такі потужності якраз охоплюють нашу бе-
регову зону, зону Азову та Кавказу.
Щодо Об’єднаного
оперативного
командування. Ми
рік воюємо без
центрального
органу бойового
управління, бо
Генштаб не є
таким
Чому ми досі не
маємо профільного
віце-прем’єра та
структури, яка
формує цю політи-
ку? Тому що є певні
особи, які в ручно-
му режимі хочуть
управляти цими
процесами

15. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 березня 2015 15
Також міністр оборони РФ проводив навчання морської піхоти для ви-
садки на узбережжя інших держав. Тобто, готується наступальний компо-
нент для якихсь активних дій.
Що ж до нас, то стосовно ДОЗу, то програму «Корвет» заморожено, за-
куповуються іноземні зразки техніки. Наприклад, закуповується за 14 млн
грн один зразок — в умовах, коли у нас існує виробник, який входить до
п’ятірки світових лідерів і пропонує комплексну систему, яка закриває со-
тні об’єктів в рамках визначеної ділянки. З іншого боку, вкладають 1 млрд
грн в ремонт корабля, якому 39 років. Ми бачимо продовження історії,
коли з Одеси намагалися вивезти штаб флоту, а зараз його намагаються ви-
вести з того місця, де є всі засоби управління, в іншу частину міста.
Щодо кадрових питань, то скорочено ряд ключових посад, зменшено їх
ранг. Наприклад, скорочена посада заступника начальника Генштабу з єв-
роатлантичної інтеграції. Ми зберегли цю посаду за часів Януковича, а за-
раз її скорочують. Не визначено, хто триматиме зв’язок з флотами НАТО,
хто займатиметься навчанням, отриманням військової допомоги і інше.
Виходить, ми закриваємо цей проект.
У нас відсутня стратегія національного флоту, відсутня розуміння си-
туації. Тому треба негайно звертати увагу на морський напрямок, адже за
багатьма індикаторами ситуація там небезпечна. Вона потребує системної
стратегії, системного визначення, фінансування. Якщо у нас визначено, що
14 млрд спрямовано на озброєння, то не менше 2 млрд ми маємо вкладати
у морські сили. Фактично, це можливість добудувати «Корвет» та закласти
новий, побудувати низку катерів, закупити необхідні зразки озброєння, за-
грузити наш оборонпром та ті підприємства, які можуть займатися цим
питанням. Ситуація розвивається таким чином, що загрози, які є на сьо-
годнішній день, будуть реалізовані. А у нас головний інспектор ВМС — ге-
нерал сухопутних військ, який жодного дня не служив у Військово-мор-
ських силах.
Євген МАРЧУК, прем’єр-міністр України (1995—1996), міністр обо-
рони України (2003—2004):
І Президент, і прем’єр, і наші іноземні партнери однозначно та нео-
дноразово заявляли, що воєнного вирішення цієї проблеми немає. Але
чи можна вирішити цю проблему без воєнного компоненту — тільки
дипломатичними засобами? Не можна. Офіційно у нас АТО, і зрозуміло
який цей статус має наслідки, в тому числі міжнародно-правового ха-
рактеру. Але хто відповість — що відбуватиметься далі в воєнному, по-
літичному та міжнародно-правовому відношенні, окрім замороження
конфлікту? Ми маємо бути відкритими хоча б для себе. Ми розуміємо,
що наші друзі і партнери з Заходу зацікавлені, щоб законсервувати цей
конфлікт. І нам не треба на це ображатись. Хоча для нас це серйозна
стратегічна поразка.
Тому треба негай-
но звертати увагу
на морський на-
прямок, адже за
багатьма індика-
торами ситуація
там небезпечна
Але чи можна
вирішити цю
проблему без воєн-
ного компонен-
ту — тільки ди-
пломатичними
засобами? Не
можна

16. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 березня 2015 16
Влада повинна пояснювати військовим, їх родинам, експертному се-
редовищу та просто свідомим громадянам — яка воєнно-політична страте-
гія у керівництва держави. Зрозуміло, що на це запитання дуже важко дати
відповідь, але, якщо залишати цю проблему під питанням, то не варто ди-
вуватись, чому стільки невмотивованих людей. Цифра в 17 тис. дезерти-
рів — це погано, і у професіоналів виникає питання: чи знайшов хтось за-
гальну закономірність для цих 17 тис.?
Ми всі спостерігали, як Росія рухалась від своїх абстрактних агресив-
них амбіцій до втілення їх у воєнну агресію. Вона змінила воєнну доктри-
ну — збільшила компоненти агресії аж до застосування ядерної зброї за
межами Росії. 3—4 роки тому вона створила сили спецоперацій та законо-
давчо закріпила — «для дії за межами Росії». Її воєнний бюджет за останні
роки збільшився в кілька разів. В 2007 році Росія заявила, що вона вихо-
дить з Договору про звичайні сили в Європі (11 березня 2015 року вже
остаточно завершила цей процес). Через рік Росія напала на Грузію.
Я знаю, що таке воєнна доктрина — мені особисто довелося працювати
над цим документом, тому не розумію, чому у керівництва держави із нею
виникають проблеми. Вона стоїть на вершині піраміди, від якої розбудову-
ються всі інші напрямки в оборонному і безпековому секторі. Відсутність
таких документів — це не просто формалістика, а сигнал, пусковий меха-
нізм для бардака, який присутній в інших сферах.
Україні доведеться готувати сили спецоперацій, адже ми дуже запізни-
лися з цим питанням. У сучасних та майбутніх конфліктах це буде один із
найефективніших компонентів захисту та вирішення інших питань. І тут
досить серйозно стоїть проблема забезпечення військовослужбовця як біо-
логічної істоти усіма елементами життєдіяльності.
Валентин БАДРАК, директор Центру досліджень армії, конверсії та
роззброєння (ЦДАКР):
З піднесеним настроєм сприйняв реакцію експертного середовища, бо
майже всі висловилися за створення професійної армії. Головним питан-
ням на сьогодні залишається здатність України впоратись з новим викли-
ком, пов’язаним з демобілізацією. Демобілізованим, які пройшли рік ві-
йни, варто пропонувати стати її ядром — військовою елітою, яка б складала
5—7 тис. вмотивованих професійних військових. Вони повинні отримува-
ти інше грошове забезпечення та мати інший статус. Я також озвучив про-
позицію щодо законодавчого забезпечення створення приватних військо-
вих компаній, коли б існувало утримання діючих та формування нових
елітних спецпідрозділів. Це збігається з законодавчою ініціативою щодо
дозволу розвідці проводити операції за лінією фронту.
Другий момент, який одностайно підтриманий експертним середови-
щем і який треба впроваджувати — створення центрального органу вико-
Цифра в 17 тис.
дезертирів — це
погано, і у професі-
оналів виникає
питання: чи знай-
шов хтось загаль-
ну закономірність
для цих 17 тис.?
3—4 роки тому
вона створила
сили спецоперацій
та законодавчо
закріпила — «для
дії за межами
Росії».
Україні доведеться
готувати сили
спецоперацій, адже
ми дуже запізнили-
ся з цим питанням
Головним питан-
ням на сьогодні
залишається
здатність України
впоратись з новим
викликом,
пов’язаним з демо-
білізацією

17. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 березня 2015 17
навчої влади зі спеціальним статусом на чолі з віце-прем’єром, який би опі-
кувався переозброєнням українських збройних формувань, налагодив
справжню роботу оборонної промисловості та міжнародну співпрацю в
цій сфері. Масштабну ревізію цього сектору може зробити лише структура,
яка стоїть над будь-яким міністерством. Крім того, є Комісія, яка існує все-
редині РНБО та яка опікується політичними питаннями військово-техніч-
ного співробітництва, вирішує питання доцільності та політичних ризиків
під час виконання проектів постачання озброєння.
Для нас залишається дивним, що досі не прийнята ані нова воєнна
доктрина, ані стратегія нацбезпеки, адже вони були готові ще до нового
року.
Але те, що така розмова відбулась та на неї звернули увагу медіа — це,
можливо, важливий початок розмови, яка може перерости в діалог з вла-
дою.
Якщо демотивована держава ухиляється від війни, то дорі-
кати цим простим громадянам вона не має права
Микола Сунгуровський,
директор військових програм Центру Разумкова
Пропоную припинити самим і вимагати припинення іншими викорис-
тання виразу: «Воєнним способом цей конфлікт розв’язати неможливо.
Крапка». Жодної крапки тут бути не може. Конфлікт не можна врегулюва-
ти ані воєнним, ані санкціонним, ані дипломатичним, ані інформаційним,
ані будь-яким іншим способом – окремо один від одного. Всі вони є (мають
бути) складовими загальної технології. Якщо усунути будь-який з її еле-
ментів, то про бажаний результат можна забути.
Саме через комплексність (гібридність) конфлікту бажано відмовитися
від іншого помилкового твердження про те, що він не має тотального ха-
рактеру – через різні канали впливу (військові, економічні, інформаційні)
він із самого початку торкнувся абсолютно всього суспільства, і все суспіль-
ство, а не окремі його представники, мають дати відповідь на цей виклик.
Відмова визнавати конфлікт тотальним дезорієнтує і державу і суспільство,
демотивує і деконсолідує їх. Поки ми не визнаємо тотальний характер кон-
флікту, в суспільстві та державі завжди будуть легітимно залишатися демо-
тивовані групи громадян. Зокрема, якщо демотивована держава «косить»
від війни, то дорікати цим простим громадянам вона не має права.
Якщо ні в кого не викликає сумніву в комплексному характері кон-
флікту, то виникає правомірне питання – чому досі йдуть розмови про во-
єнну доктрину, а не доктрину національної безпеки, де визначалися б за-
сади взаємодії всіх органів сектору безпеки, держави та суспільства в
цілому у протидії комбінованим загрозам?
Другий момент,
який одностайно
підтриманий
експертним серед-
овищем і який
треба впроваджу-
вати — створення
центрального
органу виконавчої
влади зі спеціаль-
ним статусом на
чолі з віце-
прем’єром, який би
опікувався пере-
озброєнням україн-
ських збройних
формувань, нала-
годив справжню
роботу оборонної
промисловості та
міжнародну співп-
рацю в цій сфері
Конфлікт не мож-
на врегулювати
ані воєнним, ані
санкціонним, ані
дипломатичним,
ані інформацій-
ним, ані будь-яким
іншим способом –
окремо один від
одного

18. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 березня 2015 18
Сьогодні Україна протистоїть Росії, чий економічний і військовий по-
тенціал, слід відверто визнати, набагато перевищує український (але не є
необмеженим!). Грати з таким противником за правилами «військо на вій-
сько» означає прирікати себе на поразку. Якщо шукати адекватну відпо-
відь, то слід пригадати, внаслідок чого Україна втратила частину територі-
альної цілісності (слабкість держави) та за рахунок чого вона зберегла свій
суверенітет (сила суспільства), на чиї плечі дотепер покладено головний
тягар війни. Так, цією силою та опорою стали добровольчий і волонтер-
ський рухи.
Не можна розраховувати на перемогу у протистоянні двох ієрархічних
структур, маючи слабший потенціал. Рятувальним чинником для слабшої
сторони є створення, паралельно з державними силовими структурами,
мережевої гнучкої і стійкої організації – відносно самостійного, але коор-
динованого державою народного ополчення. За яким принципом і на якій
базі її створювати (територіальні громади, українське козацтво), яку назву
вона буде мати (Народний резерв, Резервна армія, Українська військова ор-
ганізація, тощо) – окрема справа. Перше, що вимагається від влади – при-
пинити боятися власного народу, відкинути амбіції та домовитися про на-
прями врегулювання конфлікту і стабілізації ситуації, про цілі та напрями
наступних реформ і почати зрештою діяти, а не забруднювати інформацій-
ний простір, суспільну свідомість начебто правильними гаслами.
Одним з головних завдань – і сьогодні, і надалі – є формування вій-
ськово-технічної політики та реструктуризація оборонної промисловості.
Першочерговими кроками називаються запровадження посади віце-
прем’єра з питань оборонної промисловості і створення при РНБО вій-
ськово-технічної комісії. З цим можна, у принципі, погодитися. Але якщо
туди будуть призначені чергові нікчеми (а очікувати на краще, з огляду на
існуючу практику, немає підстав), то ці кроки навряд чи призведуть до по-
кращення ситуації.
Тим більше, що до початку вжиття організаційних заходів бажано було
б мати уявлення про оновлений (побудований на ринкових механізмах а не
старих радянських схемах) процес функціонування оборонної промисло-
вості та детальну технологію керівництва цим процесом (а не підприєм-
ствами, про що часто йдеться). Органи управляння мають бути призначені
для реалізації цієї технології, а не навпаки.
З цієї точки зору, можна запропонувати декілька кроків:
• для стабілізації ситуації піти на запровадження посади віце-
прем’єра з питань оборонної промисловості і створення при РНБО
військово-технічної комісії – з налагодженням механізмів парла-
ментського контролю і взаємодії з волонтерськими організаціями;
• звільнити (під приводом, наприклад, структурної перебудови) весь
склад департаментів МО, що відповідають за формування оборон-
Рятувальним
чинником для
слабшої сторони є
створення, пара-
лельно з державни-
ми силовими
структурами,
мережевої гнучкої і
стійкої організа-
ції – відносно
самостійного, але
координованого
державою народно-
го ополчення

19. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 березня 2015 19
ного замовлення, формування та реалізацію військово-технічної
політики та матеріально-технічного забезпечення, залишивши
найбільш дієздатних осіб як консультантів; запропонувати звільне-
ні посади представникам волонтерського руху з відповідною квалі-
фікацією;
• створити в ГШ спеціальний підрозділ, відповідальний за форму-
вання потреб в ОВТ, технічних вимог, контроль їх дотримання під
час виробництва і прийом завершених результатів; налагодити
конструктивну взаємодію підрозділу з відповідними структурами
МО;
• ініціювати і стимулювати створення асоціації оборонних підпри-
ємств (у рамках Українського союзу промисловців і підприємців
або, краще, окремо) і запровадження при ній (а не при органах дер-
жавної влади) ради генеральних конструкторів; запропонувати
асоціації розробити кодекс поведінки, який після приєднання до
неї переважної більшості підприємств можна трансформувати у
відповідний законодавчий акт.
Загалом можна погодитися з висловленими пропозиціями стосовно
реформування ЗСУ та системи державного та військового управління –
але з одним зауваженням. Будь-яка реформа природно тимчасово осла-
блює систему, що реформується, чого сьогодні допускати не можна. Тому
реформувати (трансформувати, удосконалювати) доцільно ті складові, що
працюють погано, не працюють зовсім або вести розмову про створення
чогось нового, наприклад, системи кризового менеджменту в системному
його розумінні.
Для посилення тиску на РФ НАТО потрібно посилити кон-
сультації з Україною стосовно її майбутнього членства в
Альянсі
Роберт Ондрейчак,
директор Центру європейських та північноатлантичних справ
(Словаччина)
Про російсько-український конфлікт
Сьогодні своїми діями в Україні Російська Федерація порушила осно-
вні принципи, на яких базується система європейської безпеки, зокрема,
територіальну цілісність європейських країн та невикористання військової
сили для досягнення своїх зовнішньополітичних цілей. Як наслідок таких
дій, Росія сьогодні перетворилась не лише на стратегічного противника За-
ходу, але й на реальну військову загрозу для нього. В свою чергу, це змінило
й відношення НАТО до Росії. По-перше, НАТО практично зупинило будь-
яку співпрацю з РФ у різних сферах, а по-друге, що найголовніше, змінило
Cтворити в ГШ
спеціальний під-
розділ, відпові-
дальний за форму-
вання потреб в
ОВТ, технічних
вимог, контроль їх
дотримання під
час виробництва і
прийом заверше-
них результатів
Росія сьогодні
перетворилась не
лише на страте-
гічного противни-
ка Заходу, але й на
реальну військову
загрозу для нього

20. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 березня 2015 20
основний напрям своєї діяльності, зокрема, повернулось до свого першо-
чергового завдання територіальної оборони.
За таких умов, а також у разі продовження російської агресії в Україні,
НАТО і ЄС мають реагувати на кожен крок РФ і протиставляти їм свої
контрзаходи. Такими контрзаходами повинне бути поєднання економіч-
них, політичних та військових дій стосовно РФ за пріоритетності перших.
Пріоритетність економічним діям віддається з огляду на те, що на сьогодні
всі економіки країн Заходу (США і ЄС) в 25 разів є більшими ніж російська
і можуть завдати їй навіть суттєвішої шкоди, аніж військові дії. В даному
контексті слід зазначити, що у Заходу уже є позитивний досвід економічно-
го тиску. Так, метод впливу шляхом введення різних економічних санкцій,
був вдало застосований проти Ірану. При цьому весь спектр випробуваних
на Ірані санкцій вводитиметься проти РФ за мірою загострення нею кон-
флікту в Україні. Так, наприклад, наступною відповіддю Заходу на росій-
ську агресію може стати відключення РФ від системи SWIFT. Поряд з цим
можуть бути застосовані економічні санкції призначені для цілеспрямова-
ного впливу на здатність РФ до нарощування військової агресії в Україні.
При цьому головною метою таких санкцій має стати створення в РФ такої
ситуації, при якій ризик для її економіки через збільшення агресії буде ви-
щим, аніж вона зможе витримати. Аж до її руйнування.
Що стосується безпосереднього військового втручання НАТО у кон-
флікт, то така ймовірність виключається, оскільки Україна не є членом
Альянсу і на неї не розповсюджується дія ст.5 його статуту. В той же час, у
разі ймовірної агресії РФ проти балтійських країн, НАТО буде захищати їх
використовуючи всі доступні військові сили і засоби. Альянс буде змуше-
ний їх захищати, оскільки це покаже його надійність та ефективність. В
противному випадку, якщо НАТО дозволить противнику захопити хоча б
невелику територію будь-кого з його членів, то це суттєво підірве його ав-
торитет, як найпотужнішого гаранта безпеки в світі. Іншими словами, ймо-
вірний конфлікт в прибалтійських країнах буде визначальним для існуван-
ня НАТО.
Більш того, сьогодні НАТО необхідно наростити свою військову при-
сутність в Центральній Європі, зокрема в країнах Вишеградської групи,
Румунії та Болгарії. При цьому особливу увагу слід звернути на військову
присутність в Чорному морі. Такий крок, може відновити порушений після
анексії Криму баланс сил в чорноморському регіоні. Це, зокрема, можна
зробити шляхом посилення присутності ВПС НАТО в Румунії та Болгарії.
По-друге, деякі з країн НАТО (ті що володіють сильними ВМС) можуть по-
силити свою військово-морську присутність в Чорному морі. При цьому,
розміщувати нові ВМБ НАТО не потрібно. Достатньо буде щоб деякі кора-
блі з високими бойовими можливостями, наприклад, з того ж 6-го флоту
ВМС США, були розміщені в Чорному морі на ротаційній основі – що, зо-
крема, вже робиться на сьогодні.
Ймовірний кон-
флікт в прибал-
тійських країнах
буде визначальним
для існування
НАТО