2. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 травня 2018
2
Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і
РИЗИКИ» Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння (ЦДАКР,
www.cacds.org.ua ) здійснюється
аналітиками ЦДАКР за підтримки
банку «Аркада». Для підготовки
оглядів залучаються відомі
експерти, дипломати, військові
фахівці та спеціалісти усіх відомств,
що працюють у безпековому
середовищі України.
Метою публікацій Безпекового
огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ»
є оперативне та аналітичне
інформування зацікавлених
профільних структур, ЗМІ та
громадян, що цікавляться
актуальними проблемами безпеки
України.
Кожний огляд присвячений
короткому періоду (1 – 2 тижні),
та містить експертні думки, які
можуть не збігатися з офіційною
позицією української влади.
@2014 Центр досліджень армії,
конверсії та роззброєння
У разі цитування обов’язкове
посилання на ЦДАКР
Редакційна колегія:
Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР
Копчак В.І. – відповідальний секретар, заступник директора ЦДАКР
Самусь М.М. — заступник директора ЦДАКР з міжнародних питань
Члени Редакційної колегії:
Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної
безпеки, генеральний директор ДК «Укрспецекспорт»
(2005-2010 рр.)
Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия
и оборонный комплекс Украины», директор інформаційно-
консалтингової компанії (ІКК) Defense Express
Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший
заступник начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.),
член Експертної Ради у галузі національної безпеки
Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської
безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член
Експертної Ради у галузі національної безпеки
Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і
оборони України
Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense
Review»
Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної
Ради у галузі національної безпеки
Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник
міністра оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра
оборони України (2014 р.)
Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки,
директор з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК)
Defense Express
Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний
і Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр
охорони навколишнього середовища (1991 - 1992)
3. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 травня 2018
3
ЗМІСТ
Загальні
оцінки
У дзеркалі
експертноі
думки
Аналітичні
розробки
Основні виклики та ризики для України у другій половині
травня 2018 року
Парад 9 мая в Москве: что нового и почему
Піхотні роботи революційно змінять поле бою?
Військово-технічна політика України. Час будувати
Люди «Х». Центр спеціальних заходів ЦРУ США
Збройні сили країн Вишеградської групи: близько, але порізно
4. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 травня 2018
4
Фахівці Центру досліджень армії,
конверсії та роззброєння (ЦДАКР)
пропонують свій аналіз ключових
тенденцій у сфері безпеки і оборони
другої половини травня 2018 року.
Ризики військового характеру
Ситуація в районі проведення
Операції Об’єднаних сих (ООС)
протягом всього травня зберігала
тенденцію до загострення. За оцін-
кою першого заступника голови
СММ ОБСЄ в Україні Олександра
Хуга, період з 14 по 21 травня був
найскладнішим з початку року на
Донбасі. Спецпредставник Держде-
пу США з питань України Курт Вол-
кер, описуючи поточний характер
протистояння, вжив епітет «гаряча
війна», зазначивши, що за інформа-
цією СММ ОБСЄ в ці дні було вста-
новлено «рекорд за кількістю пору-
шень перемир’я». Справді, за
оцінкою місцевих жителів та україн-
ських військових нинішні бої набу-
ли найбільшої інтенсивності з 2015
року. Ворог продовжує застосовува-
ти танки, 152-мм та 122-мм артиле-
рію, 120-мм та 82-мм міномети. Та-
кож неодноразово позиції
українських захисників зазнавали
вогневих ударів з РСЗВ «Град». Мо-
сква заздалегідь «попіклувалась»
про належне забезпечення актив-
ності бойовиків – за даними україн-
ської розвідки, залізницею з РФ до
окупованого Іловайська була пере-
міщена чергова партія боєприпасів,
набої до стрілецької зброї та зеніт-
них установок.
Тим часом найбільш загрозлива
бойова обстановка склалась на Ма-
ріупольську напрямку. Традиційно
гаряче залишається на Світлодар-
ській дузі та на околицях Авдіївки.
Під обстрілами бойовиків опини-
лись житлові квартали Троїцького,
Зайцевого, Мар’їнки, Авдіївки, Во-
дяного та інших населених пунктів
поблизу лінії розмежування. З ме-
Загальні
оцінки
Основні виклики та ризики для України у
другій половині травня 2018 року
Нинішні бої набули найбільшої інтен-
сивності з 2015 року
Найбільш загрозлива бойова обста-
новка склалась на Маріупольську
напрямку
5. 5
тою витіснення окупантів з позицій,
контроль над якими дозволяє їм за-
вдавати вогневих ударів по цивіль-
ним об’єктам, ЗСУ протягом травня
встановили контроль над населени-
ми пунктами «сірої зони» - Півден-
ним (Чигирі) та Петрівським (офі-
ційного підтвердження від штабу
ООС щодо останньої операції нара-
зі не надходило).
Активна оборона українських
сил змушує РФ в чергове демонстру-
вати, що сепаратисти Донбасу зна-
ходяться під «парасолькою» росій-
ської армії. З цією метою Москва
продовжує концентрувати свої
сили в безпосередній близькості до
україно-російського кордону. У
зв’язку з цим в Раді національної
безпеки і оборони України вислови-
ли припущення, що ці маневри
«свідчить про підготовку росій-
ським військово-політичним керів-
ництвом масштабних провокацій та
наступальних дій, які можуть реаль-
но розпочатись вже в липні після за-
вершення Чемпіонату світу з футбо-
лу, який відбудеться в РФ».
За оцінкою ЦДАКР, Кремль
утримається від значного загострен-
ня ситуації на Донбасі, коли країни
ЄС постануть перед необхідністю
посилити санкції. Суперечності між
провідними країнами ЄС та Білим
домом (щодо ядерної угоди з Іраном,
відкриття посольства США в Єруса-
лимі) на фоні втоми європейського
політикуму від непередбачуваної
політики американської адміністра-
ції, в кремлівських лінзах вигляда-
ють спокусливою можливістю посі-
ятизернарозбратувєвроатлантичній
спільноті.
Такий міжнародний контекст
якнайкраще сприяє тактиці Крем-
ля – засунути український кейс в
найбільш віддалений ящик перего-
ворного столу і продовжувати вес-
ти торгівлю з європейськими сто-
лицями, наче жодної інтервенції в
сусідні країни не відбувається.
Тепла ванна для Путіна
Після інавгурації 7 травня росій-
ський президент провів цілу низку
зустрічей з іноземними лідерами на
«домашніх полях» - у Москві, Сочі та
Петербурзі.СпершупрезидентиСер-
бії та Ізраїлю разом з Путіним взяли
участь у святкових заходах 9 травня.
Згодомаудієнціїбули«удостоєні»но-
вий прем’єр Вірменії Нікол Пашинян
та вже давно відомі друзі Кремля -
президенти Сирії і Молдови.
Далі естафетну паличку перехо-
пили лідери Євросоюзу. 18 травня
Ангела Меркель та Путін провели
півторагодинну розмову, а в рамках
Петербурзького міжнародного еко-
номічного форуму (ПМЕФ-2018)
гостями російського президента
стали президент Франції та прем’єр
Японії, заступник голови КНР Ван
Цішань, інспектор-розпорядник
Міжнародного валютного фонду
Крістін Лагард.
Особливо завзято курив фіміам
навколо Путіна Еммануель Макрон.
Суперечності між провідними краї-
нами ЄС та Білим домом (щодо
ядерної угоди з Іраном, відкриття
посольства США в Єрусалимі) на
фоні втоми європейського політи-
куму від непередбачуваної політики
американської адміністрації, в
кремлівських лінзах виглядають
спокусливою можливістю посіяти
зерна розбрату в євроатлантичній
спільноті
Особливо завзято курив фіміам
навколо Путіна Еммануель Макрон
6. 6
Зокрема, французький президент
заявив, що НАТО виконало не всі
свої зобов’язання, на які розрахову-
вала Росія (при цьому не уточнив, в
якому саме документі зафіксовані
невиконані зобов’язання Альянсу
перед Москвою). Навіть коли Путін
заперечив причетність Росії до збит-
тя малайзійського Боїнга рейсу MH-
17 в небі Донбасу (напередодні Між-
народна слідча група оприлюднила
результати дослідження, які свід-
чать про те, що «Бук», з якого збили
літак, належав 53-й зенітній ракет-
ній бригаді підрозділу збройних сил
Російської Федерації, дислокованій
в Курську). Макрон не вигадав нічо-
го кращого, ніж погодитись (!) з ро-
сійським президентом: «Пан Путін
має рацію: треба думати насамперед
про сім’ї загиблих ... Я згоден з па-
ном Путіним. Потрібно співпрацю-
вати з голландським правосуддям!».
Звісно, «медову» тональність слів
французького лідера можна списати
на дипломатичний етикет і брак до-
свіду у переговорах з такими аксака-
лами геополітики, яким є господар
Кремля. Як би там не було, в ході пе-
реговорів французькою стороною
було чітко заявлено – санкції ЄС за-
лишатимуться в силі до повного ви-
конання Міських домовленостей.
Тому, звісно, про поступки Кремлю
мова не йде. Однак не слід відкидати
ту обставину, що Париж є учасни-
ком Норманської четвірки, яка по-
ступово реанімує свою діяльність
після простою, пов’язаного з електо-
ральними кампаніями у ФРН і
Франції 2017 року. Відтак увагу при-
вертає те, що в ході зустрічі прези-
дентів позиції Парижу в українсько-
му питанні не були чітко визначені.
Цю обставину російська влада може
розцінити як ознаку слабкості і під-
няти ставки на наступних етапах пе-
реговорного процесу.
З українських позицій супереч-
ливою виглядає також пропозиція
глави французького енергетичного
гіганта Total Патріка Пуяне, адресо-
вана Путіну на панельній сесії
ПМЕФ-2018. Французька кампанія
зацікавлена в отриманні дозволу
для спільної компанії Total і росій-
ського «Новатека» на експорт газу
до Європи по російському газопро-
воду (зараз монополія у даній сфері
належить «Газпрому»). На підтрим-
ку своїх слів Пуяне зазначив, що та-
кий дозвіл міг би сприяти реалізації
російських газопровідних проектів,
вочевидь натякаючи на «Північний
потік-2».
Що ж до практичної площини, то
в рамках ПМЕФ-2018 голова прав-
ління «Новатек» і виконавчий ди-
ректорTotalпідписализобов’язуючу
угоду про умови входження у про-
ект «Арктік СПГ-2» (проект із видо-
бутку природного газу і подальшого
виробництва скрапленого природ-
ного газу на Гиданському півостро-
ві, РФ. Запуск проекту заплановано
на 2023 рік.) Документ передбачає
придбання Total 10% частки участі в
«Арктік СПГ-2». За оцінкою експер-
7. 7
тів ЦДАКР, вихід Росії на міжнарод-
ний ринок зрідженого газу за участі
європейських кампаній може стати
черговим викликом для енергетич-
ної безпеки не тільки України, але й
всього ЄС.
Кремль затискає Україну
в «газпромівських» лещатах
Українська проблематика в кон-
тексті будівництва «Північного по-
току-2» стояла на порядку денному в
ході травневого візиту Ангели Мер-
кель в Сочі. За підсумками перего-
ворів німецький політик запевнила
присутніх журналістів у тому, що за-
безпечення транзиту російського
газу через українську ГТС – питання
«стратегічного» значення, а, відтак,
Берлін відіграватиме активну роль у
його врегулюванні. Тим не менш,
фарисейська відповідь Путіна мала
розвіяти рожеві ілюзії керівництва
ФРН. Російський президент заявив,
що після запуску «Північного пото-
ку-2» зупинка транзиту голубого па-
лива через українську трубу не пе-
редбачається, але одразу показово
обмовився: «Якщо вони (поставки
газу територією України - ЦДАКР)
виявляться економічно обґрунтова-
ними і доцільними для учасників
економічної діяльності». Вже за де-
кілька днів прихований зміст цього
«уточнення» позбувся тіні – «Газп-
ром» і уряд Туреччини підписали
протокол про сухопутну ділянку
другої нитки «Турецького потоку» (
пропускна спроможність 15,5 млрд
куб. м в рік). Фактично Анкара дала
добро на будівництво туби до кор-
дону з ЄС. Для реалізації цього про-
екту Кремль не поскупився на сут-
тєвіпоступки –Туреччинаотримала
10% знижку на російський газ, а
«Газпром» поверне їй 1 млрд доларів
раніше накопиченої переплати. За
оцінкою експертів, «Турецький по-
тік» зможе запрацювати вже в 2020-
21рр. Якщо об’єми споживання при-
родного газу в Європі
залишатимуться на поточному рів-
ні, то в середньостроковій перспек-
тиві транзитний потенціал вітчиз-
няної ГРС буде зведений нанівець.
Отож, на думку фахівців ЦДАКР,
Києву варто розпочати консультації
з Єврокомісією з метою уточнення
позиції Брюсселю. В 2014 р. Євро-
парламент «потопив» російський
енергопроект «Південний потік».
Наразі українська дипломатія має
докласти максимальні зусилля для
того, щоб «Турецький потік» повто-
рив долю свого попередника – «Пів-
денного потоку». Більш того, урок
«Північного потоку-2» свідчить, що
ініціатива України має ґрунтуватись
не на політичних прокламаціях, а
альтернативних пропозиціях щодо
забезпечення енергобезпеки ЄС.
Кремль «зливає» Волкера?
Переговори Волкера з Сурковим
залишаються на паузі з січня поточ-
ного року. Напередодні виборів пре-
зидента РФ в російській пресі поши-
рились чутки про відставку «сірого
8. 8
кардинала» Кремля - радника Путі-
на і переговорника Владислава Сур-
кова. Попри це, відомий в Україні як
«архітектор» анексії Криму і куратор
бойовиків на Донбасі, Сурков був
помічений серед учасників зустрічі
Путіна та Меркель у Сочі 18 травня.
На погляд експертів ЦДАКР,
Кремль свідомо затягує з визначен-
ням ролі свого представника в пе-
реговорному процесі. Така тактика
знецінює значимість формату Вол-
кер-Сурков, що автоматично б’є по
позиціях американського диплома-
та, який справедливо вважається
одним із найпомітніших прихиль-
ників в нинішній адміністрації пре-
зидента США поставок летального
озброєння Україні та розгортання
миротворчої місії ООН на Донбасі.
З іншого боку, в такий спосіб
Кремль блокує миротворчі ініціа-
тиви Заходу та України. Схоже, ро-
сійське керівництво планує дочека-
тися президентських виборів в
Україні, коли відкриється додатко-
ве вікно можливостей для дестабі-
лізації внутрішньополітичної ситу-
ації в нашій країні.
На фронтах інформаційної війни
За оцінкою ЦДАКР, на середину
травня припало декілька інформа-
ційних атак з боку РФ. Серед них
можна виокремити такі:
• Перша пов’язана з затриманням
керівника «РИА Новости Украи-
на» Кирила Вишинського, якому
ГПУ закидає державну зраду. Ро-
сійські медіа розгорнули актив-
ну кампанію, мета якої полягала
у насадженні тези про системні
порушення владою свободи сло-
ва в Україні. У зв’язку з цим, в
ЦДАКР вважають блокування
ряду російських медіаресурсів в
Україні ефективною відповіддю
в умовах інформаційної війни.
Єдиний недолік такого кроку це
те, що він був зроблений лише на
п’ятому році війни, а не значно
раніше.
• Поширення в соціальних мере-
жах дезінформації про можливі
теракти в рамках проведення фі-
налу Ліги Чемпіонів в Києві. Зо-
крема, стверджувалось, що теро-
ристи сумнозвісної ІДІЛ начебто
планують атаки в українській
столиці на час приїзду десятків
тисяч футбольних фанатів з
усього світу. Втім перевірка ака-
унтів, які розповсюджували по-
дібну інформацію, виявила, що
жодного стосунку до мереж ісла-
містів вони не мають. Навпаки,
існують усі підстави підозрюва-
ти причетність російських ха-
керських груп до організації цієї
кампанії.
• ЗМІ сепаратистів так званих
ЛДНР увесь травень розпинали-
ся про планування штабом ООС
наступу на Горлівку. Окрім того
почастішали повідомлення про
втрати української сторони, які
перебільшуються в рази (а інко-
ли в десятки разів). На думку фа-
На думку фахівців ЦДАКР, це свід-
чить про низький моральний дух
бойовиків і тотальну зневіру місце-
вого населення у квазідержавні
проекти Москви на Донбасі. Тому
окупаційна адміністрація мобілізує
людський ресурс примітивною
пропагандою
9. 9
хівців ЦДАКР, це свідчить про
низький моральний дух бойови-
ків і тотальну зневіру місцевого
населення у квазідержавні про-
екти Москви на Донбасі. Тому
окупаційна адміністрація мобі-
лізує людський ресурс примі-
тивною пропагандою.
• Локальний інформаційний на-
пад відбувся в Бердянську. На
мобільні телефони місцевих жи-
телів та через соцмережі розси-
лались повідомлення з заклика-
ми «до рибалок» вийти 25 травня
під будівлю міської державної
адміністрації. Мета акції - звіль-
нення затриманого в Азовсько-
му морі російського судна
«Норд». За оцінкою експертів,
усе вказує на почерк підрозділів
радіорозвідки та радіоелектрон-
ної боротьби ФСБ РФ.
Азовське море:
у фокусі протистояння
Ймовірна спроба російських
спецслужб дестабілізувати ситуацію
в Бердянську – один з вимірів про-
тистояння Києва та Москви навколо
акваторії Азовського моря, яке по-
силилось в останні місяці і містить
значні потенційні безпекові загрози.
Показовою є ситуація навколо
Кримського моста, будівництво яко-
го здійснювалося з грубим пору-
шення правил екологічної безпеки.
Зокрема, був фактично знищений
унікальний острів Тузла. В Інституті
водних проблем і меліорації НАН
України підрахували, що орієнтовні
збитки, заподіяні екосистемі Чорно-
го та Азовських морів при будівни-
цтві Керченського мосту, можуть
становити щонайменше 10 млрд
грн. Водночас, Міністерство інфра-
структури оцінило прямі збитки
України від скорочення тоннажу су-
дів, які заходять в порти на Азов-
ському морі в 500 мільйонів гривень
на рік. Непрямі втрати, на думку
профільного міністра Володимира
Омеляна, можуть сягнути мільярд-
них сум.
Разом з тим, в ЦДАКР зауважу-
ють, що Кремль продовжує демон-
струвати свою вседозволеність в ак-
ваторії Азовського моря. Так, з 21 по
23 травня Росія провела тут навчан-
ня зі стрільбами, закривши для
українських суден в ультимативній
формі дві тисячі квадратних кіломе-
трів водного простору. При цьому
вже з 19 травня росіяни почали за-
тримувати (на півтори години)
українські судна, які прямували до
Бердянська та Маріуполя.
Такими діями РФ вкотре грубо
порушила норми «Договору між
Україною та Російською Федераці-
єю про співробітництво у викорис-
танні Азовського моря і Керчен-
ської протоки». Власне, Кремль
викинув цю угоду з Україною в
смітник ще у 2014 році, анексував-
ши Крим. Тому розірвання Украї-
ною Договору (до чого останнім ча-
сом звучать заклики) жодним
чином не вплине на політику Мо-
Кремль продовжує демонструвати
свою вседозволеність в акваторії
Азовського моря
10. 10
скви в регіоні, а Київ втратить важ-
ливий козир в міжнародних судах у
справах проти РФ.
Навпаки, більш дієвим меха-
нізмом протидії експансії Росії в
Азовському морі може стати зако-
нопроект №8361 «Про встанов-
лення прилеглої зони України у 24
морські милі». Документ апелює
до положень статті 33 Конвенції
ООН з морського права 1982 року,
яка уможливлює створення при-
леглої зони, в якій прибережні
держави мають право здійснюва-
ти контроль, необхідний для за-
побігання порушенням митних,
фіскальних, імміграційних та са-
нітарних правил, а також для по-
карання за порушення зазначених
правил.
Відповідно до положень законо-
проекту, ДПСУ та ВМС України
зможуть затримувати та оглядати
кораблі в 24-мильній прилеглій
зоні. Ініціатива також передбачає,
що у прилеглій зоні усім суднам за
виключенням катерно-корабельно-
го складу ВМС України та ДПСУ за-
бороняється відключення автома-
тичної ідентифікаційної системи,
що ускладнить використання ті-
ньових схем у морі. Окрім того, та-
кий крок створить дієвий інстру-
ментарій боротьби з незаконними
заходами комерційних судів до за-
критих портів окупованого Криму.
11. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 травня 2018
11
Слід визнати, що Україна протя-
гом періоду своєї незалежності ні-
коли не мала власної воєнно-техніч-
ної політики (ВТП). Більше того,
навіть сьогодні, після чотирьох ро-
ків війни в державі фактично немає
документа, який би чітко визначав
засади ВТП. Що ж стосується про-
екту «Закону України про націо-
нальну безпеку», незважаючи на
значну кількість прогресивних ідей,
включених у документ, він лише
частково торкається окремих пи-
тань ВТП. Зокрема, у частині визна-
чення ОПК як складової частини
сектору безпеки і оборони, необхід-
ності створення центрального орга-
ну виконавчої влади, що забезпечу-
ватиме формування та реалізації
державної військово-промислової
політики та визначення повнова-
жень Міністерства оборони Украї-
ни щодо запбезпечення заходів обо-
ронного планування. Між іншим,
вказаний у Законі України як доку-
мент довгострокового планування -
Стратегія розвитку оборонно-про-
мислового комплексу України
відповідно до документу, у першу
чергу, опікуватиметься визначен-
ням та реалізацією пріоритетів роз-
витку самого оборонно-промисло-
вого комплексу на довгостроковий
період.
Що ж до засад ВТП, то для сучас-
ної України, яка залишається екс-
портно-орієнтованою країною,
вкрай важливо поступово перейти
Військово-технічна політика України.
Час будувати
У дзеркалі
експертноі
думки
Валентин Бадрак,
директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння
Що ж стосується проекту «Закону
України про національну безпеку»,
незважаючи на значну кількість
прогресивних ідей, включених у
документ, він лише частково торка-
ється окремих питань ВТП
12. 12
до збалансованої моделі, коли
близько 50% оборонно-промисло-
вої продукції закуповуватиметься
для потреб національних замовни-
ків, у першу чергу, ЗСУ1
. І цей чин-
ник було б варто закріпити законо-
давчо. А також проголосити
головною метою ВТП є саме забез-
печення потреб армії та інших вій-
ськових формувань держави. Це
важливо тому, що в іншому разі
більшість зусиль спрямовувати-
меться власне на розвиток ОПК, що
може не співпадати із завданнями
переозброєння, а підпорядковува-
тися пріоритету збільшення зброй-
ного експорту.
Звісно, найважливіший еле-
мент – хто, який орган вироблятиме
та реалізовуватиме ВТП. Як і рані-
ше, ЦДАКР переконаний, що важ-
ливо утворити центральний орган
виконавчої влади (ЦВВВ), підпоряд-
кований профільному віце-прем’єр-
міністру. Враховуючи 16 наявних за-
мовниківуособахрізнихміністерств
і відомств), важко собі уявити, що
таку функцію може виконати під-
розділ Мінекономрозвитку і торгів-
лі з заступником міністра на чолі.
Такий ЦОВВ має формувати та реа-
лізовувати воєнно-технічну держав-
ну політику із функцією розпоряд-
ника бюджетних коштів, наділеного
законодавчою ініціативою. Цей ор-
ган повинен також виконувати
функцію формування загальної по-
1 Нині понад 80% продукції йде на експорт
треби всіх силових відомств, відпо-
відати за розв’язання проблем як
впровадження нових технологій,
створення спільних (з іноземними
компаніями виробництв), уніфіка-
цію та сертифікацію ОВТ, включно,
зокрема, із створенням мережі лабо-
раторій для випробувань ТТХ ОВТ
(нині ця проблема унеможливлює
сертифікацію з урахуванням стан-
дартів НАТО). Крім того, саме цей
урядовий орган в межах реалізації
воєнно-технічної політики міг би
прискорити реструктуризації та ак-
ціонування підприємств ОПК, ство-
рення умов для майбутньої прива-
тизації та утворення спільних
виробництв (підприємств) із іно-
земними компаніями.
Що ж має належати до ВТП? Дій-
сно, це варто уточнити, оскільки рі-
вень сприйняття ВТП держави може
суттєво відрізнятися. Отже, за на-
шими розрахунками, до ВТП має
належати реалізація наступних
функцій з формування відповідних
систем та прийняття рішень з боку
ЦОВВ щодо їх підтримки і розвитку.
1. Система планування та управ-
ління відповідно до вимог, за-
тверджених Генеральним шта-
бомЗСУ,ресурснихможливостей
та рекомендацій Ради національ-
ної безпеки і оборони (форму-
вання балансу між потребами і
можливостями).
2. Система формування та реаліза-
ції державного оборонного за-
мовлення.
Головною метою ВТП є саме забез-
печення потреб армії та інших
військових формувань держави. Це
важливо тому, що в іншому разі
більшість зусиль спрямовувати-
меться власне на розвиток ОПК, що
може не співпадати із завданнями
переозброєння, а
підпорядковуватися пріоритету
збільшення збройного експорту
13. 13
3. Система військово-технічного
співробітництва – у частині реа-
лізації вище означеної мети,
включно, з експортом, імпортом
та проектами спільного створен-
ня ОВТ, а також, експортним
контролем.
4. Система розвитку технологій,
включно,зпідсистемамизв’язків
з науковими та освітніми уста-
новами.
5. Система оборонних вироб-
ництв, включно приватних.
Крім того, експерти також напо-
лягають, щоб до означених осно-
вних пунктів було включено й до-
даткові, такі як:
6. Система інформаційного забез-
печення реалізації ВТП.
7. Система мобілізаційної підго-
товки (робота виробничих по-
тужностей під час особливого
періоду та в умовах війни).
8. Система розробок та вироб-
ництв, що прямо не відноситься
до забезпечення військових фор-
мувань держави (наприклад, ви-
робництво мисливської зброї та
набоїв та ін.)
І наостанок. Гадаємо, було б до-
цільним розглянути можливість зако-
нодавчого закріплення обов’язкового
для будь-якого міністра оборони 25%
бюджету на потреби національної
оборони країни витрачати на закупів-
лю, модернізацію, ремонт ОВТ та на
дослідно-конструкторські роботи у
сфері створення нових ОВТ.
Було б доцільним розглянути мож-
ливість законодавчого закріплення
обов’язкового для будь-якого міні-
стра оборони 25% бюджету на
потреби національної оборони
країни витрачати на закупівлю,
модернізацію, ремонт ОВТ та на
дослідно-конструкторські роботи у
сфері створення нових ОВТ
14. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 травня 2018
14
Докорінні зміни у характері й
стратегії сучасного збройного та
невійськового асиметричного про-
тистояння (із стрімким зміщенням
наголосу на останньому) законо-
мірно породили якісне зростання
ваги сил спеціальних операцій
(ССО), таємного протиборства без
формального оголошення війни,
застосування нетрадиційних засо-
бів досягнення власних інтересів.
Відтак, дослідники теорії та історії
військової справи цілком виправ-
дано приділяють все більше уваги
вивченню мистецтва спеціальних
операцій, організації й тактиці
«елітних військ» (які нині стрімко
трансформуються у ССО як ком-
понент збройних сил), взаємодії
ССО зі спеціальними службами як
такими тощо.
Універсальні солдати
Одним із найменш відомих на-
віть експертам є Центр спеціаль-
них заходів2
(ЦСЗ), спеціалізова-
ний підрозділ ЦРУ США,
відповідальний за організацію і
проведення таємних тактичних
військових спеціальних операцій
та політичних акцій.
ЦСЗ подає на розгляд прези-
денту США варіанти дій, якщо та-
ємні військові чи дипломатичні за-
ходи неможливо відкрито
реалізувати або втілити політични-
2 До 2016 р. існував у статусі відділу.
Люди «Х».
Центр спеціальних заходів ЦРУ США
Дмитро Вєдєнєєв,
доктор історичних наук, професор, полковник запасу
Андрій Слюсаренко,
кандидат історичних наук, доцент, полковник
15. 15
ми важелями. Готує розвідувальні
завдання за дорученням безпосе-
редньо президента США або підко-
мітету загальної оцінки обстанов-
ки Ради національної безпеки
(РНБ)). Центр налічує значно мен-
шу кількість особового складу, в
порівнянні з такими частинами, як
1-й окремий оперативний загін
спеціального призначення СВ
«Delta Force» або «морські котики»
(«SEAL Team Six»)3
.
За деякими джерелами, ЦСЗ
налічує лише близько 150 офіцерів-
оперативників, пілотів та інших
спеціалістів. Під час виконання за-
вдань вони працюють у команді,
яка складається з шести або менше
людей, однак їх індивідуальна під-
готовка дозволяє виконувати
складні завдання і силами одного
оперативника.
Організаційно структура ЦСЗ
включає дві окремі групи: спеці-
альну оперативну групу (СОГ) та
групу політичних дій (ГПД)4
.
СОГ є воєнізованим підрозді-
лом та відповідає за організацію й
проведення тактичних напіввій-
ськових спеціальних операцій5
.
3 http://www.americanspecialops.com/delta-
force
4 https://en.wikipedia.org/wiki/Special_
Activities_Division
5 Joint Publication 1-02, Department of Defense
Dictionary of Military and Associated Terms (JP
3-24) (http://www.dtic.mil/doctrine/jel/ new_
pubs/jp1_02.pdf). United States Department of
Defense. 2008-10-17. pp. 512
Термін «напіввійськові операції»
використовується для операцій
ЦРУ, при цьому спеціальні операції
відрізняються від регулярних вій-
ськових операцій за ступенем фі-
зичного, політичного ризику та пе-
реважно оперативними методами
їх проведення6
.
Виходячи із досвіду бойового
застосування СОГ в сучасних
збройних конфліктах, на неї покла-
дався збір розвідувальних відомос-
тей у ворожих країнах і регіонах, й
проведення усіх особливо небез-
печних військових і розвідуваль-
них операцій, під час яких уряд
США не бажав виступати відкрито.
Наприклад, члени групи, як прави-
ло, не носили військової форми
одягу чи окремих її елементів, які б
видавали їхню відомчу приналеж-
ність7
. У разі їх викриття під час ви-
конання відповідного завдання,
уряд міг заперечувати будь-який
зв’язок з ними8
.
У СОГ існують чотири осно-
вних відділення: повітряне, мор-
ське, наземних дій і бронетехніки,
спеціальних галузевих програм.
Останні два мають завдання орга-
нізовувати розроблення, тестуван-
6 Special Operations Forces (SOF) and CIA
Paramilitary Operations: Issues for Congress,
CRS-2 https://fas.org/sgp/crs/natsec/RS22017.pdf
7 Special Operations Forces (SOF) and CIA
Paramilitary Operations: Issues for Congress,
CRS-2 https://fas.org/sgp/crs/natsec/RS22017.pdf
8 http://www.americanforeignrelations.com/
A-D/Covert-Operations.html
16. 16
ня і проведення таємних закупі-
вель нового обладнання,
транспортних засобів, засобів за-
хисту, поповнення запасів боєпри-
пасів і систем озброєння для по-
треб СОГ. Показово, що основна
частина оснащення групи розсе-
кречувалась за кордоном, для того,
щоб забезпечити оперативників
СОГ і їх іноземних стажерів озбро-
єнням і екіпіруванням країни пере-
бування.
Слід зазначити, що під час ві-
йни в Афганістані в 1980-х рр.
співробітники СОГ зіграли важ-
ливу роль у навчанні, оснащенні і,
подекуди, керівництві силами мо-
джахедів у боротьбі проти радян-
ських і урядових військ. Головним
архітектором цієї стратегії був мо-
лодий співробітник ЦРУ Майкл
Вікерс9
.
Зазвичай, СОГ здійснює свою
діяльність за трьома напрямами:
Наземний – фахівці даного на-
пряму є експертами з орієнтування
на місцевості, тактичної розвідки,
стрілецької зброї, операцій зі звіль-
нення заручників, ведення ближ-
нього бою та керування транспорт-
ними засобами.
Морський – зосереджує увагу
на проведенні морських десантних
операцій, до яких залучаються пе-
редусім колишні «морські котики»
9 http://www.straikbol.ru/gamessocium/2013/11/16/
istoriya-operaciy-specnaza-cru-posle-vetnama.
html
Джерело: http://imperiya.by/video/mmb80Nk6kKS/Delta-Force-1st-SFOD_D-CAG.html
17. 17
та бійці диверсійно-розвідуваль-
них підрозділів морської піхоти.
Повітряний – характеризується
проведенням повітряних операцій.
Усі співробітники СОГ за умов
цілковитої таємності планово і по-
слідовно проходять підготовку до
виконання завдань за кожним з
цих напрямів, вдосконалюючи свої
навички оперативників спеціаль-
ного призначення10
. Офіційно ЦРУ
визначає статус співробітників
СОГ як воєнізованих оперативни-
ків, котрих готують в умовах по-
вної секретності за програмою
агентів агентурної розвідки.
Головними перевагами кваліфі-
кації військовослужбовців СОГ ви-
ступають універсалізм, кмітли-
вість, інтелект, вміння
пристосовуватись до різних етно-
територіальних умов, здатність до
самооборони. Вони часто діють ма-
лочисельними групами, що склада-
ються, в основному, з шести опера-
тивників, які мають всебічну
військову і спеціальну підготовку,
що не властиво жодному іншому
підрозділу ССО США. Окрім того,
їх готують як оперативних співро-
бітників зовнішньої розвідки, на-
вчаючи усім секретним прийомам.
Ці співробітники, як правило, про-
водять операції у віддалених міс-
цях за лінією фронту, виконуючи
такі завдання, як здійснення рейдів
та диверсій, надання підтримки
10 «Special OPS: America’s elite forces in 21st
century combat» By Fred J. Pushies
агентурній розвідці, забезпечення
контррозвідувального захисту, ор-
ганізація партизанської війни си-
лами лояльного місцевого населен-
ня, або війни із застосуванням
нетрадиційних форм бойових дій,
проведення операцій зі звільнення
заручників11
.
Як і ССО, військовослужбовці
СОГ виконують бойові завдання
шляхом ведення відкритих дій, та-
ких як раптові дії з засідки, дивер-
сії, вбивства політичних діячів і
вбивства із застосуванням зброї
масового ураження (наприклад,
підготовка та ведення бойових дій
партизанами і військовими підроз-
ділами інших країн). Вони також
ведуть спеціальну розвідку, яка
може здійснюватися під управлін-
ням або збройних сил, або служб
розвідки.
Співробітники структурних
підрозділів ЦСЗ відбираються ви-
ключно з найбільш елітних частин
та підрозділів спецпризначення
США, серед них – «Delta Force»,
Оперативний полк спеціального
призначення ВМС для боротьби з
тероризмом у морі, 24-й окремий
батальйон авіанавідників сил
спецпризначення ВПС США
тощо12
.
ГПД відповідає за приховану ді-
яльність, пов’язану з політичним
11 https://fas.org/sgp/crs/natsec/RS22017.pdf
12 https://en.wikipedia.org/wiki/Special_
Activities_Division
18. 18
впливом, психологічними операці-
ями та економічною війною. Через
швидкий темп розвитку техноло-
гій, група також проводить опера-
ції, які стосуються комп’ютерної та
кібервійни.
Слід зазначити, що відповідно
до законодавства США, ЦРУ має
право проводити таємні операції,
як було визначено в Законі про на-
ціональну безпеку 1947 р. Прези-
дент Рональд Рейган в 1984 р. від-
дав розпорядження № 12333 під
назвою «Розвідувальна діяльність
Сполучених Штатів». У ньому було
закріплено порядок проведення та-
ємних операцій – як політичних.
так і військових.
Таємні друзі борців за демократію
ГПД проводить операції психо-
логічної війни, відомі як «чорна»
пропаганда, а також як «таємний
вплив» з метою інспірації політич-
них змін, що є важливою частиною
зовнішньої політики США13
. Най-
більш важливою формою «полі-
тичної зміни» є таємне втручання в
іноземні вибори. Формами полі-
тичної зміни можуть бути фінансо-
ва підтримка бажаних кандидатів,
управління засобами масової ін-
формації, технічна підтримка захо-
дів в рамках «зв’язків з громад-
ськістю», рекламна кампанія,
допомога в спостереженні за голо-
суванням та інші засоби прямого
13 http://www.americanspecialops.com/delta-
force/
втручання. Агенти можуть вплива-
ти на діяльність офіційних осіб
країни, котрі при виконанні
обов’язків здатні приймати рішен-
ня, що сприяють розвитку інтере-
сів США14
.
Величезне значення надається
спецпропаганді. Остання включає в
себе використання листівок, газет,
журналів, книг, радіо і телебачення,
які позитивно впливають на поси-
лення впливу США у відповідному
регіоні. Ці методи були поширені та-
кож на Інтернет. Співробітники ГПД
можуть наймати місцевих громадян
для роботи як журналістами, вербу-
вати агентів впливу, керувати медіа-
платформами, організовувати регу-
лювання інформації з метою
формування громадської думки.
Для цього в ЗМІ може розміщувати-
ся інформація, яка приваблює увагу
громадськості, або заперечується і /
або дискредитується інформація,
яка вже є надбанням громадськості і
невигіднадляСША.Увсіхпропаган-
дистських заходах, термін «чорні»
операції використовується для по-
значення тих заходів, де аудиторія не
має уявлення, що є джерелом інфор-
мації, «білими» заходами називають-
ся ті, в яких ініціатор (автор) відкри-
то вказує на себе як на джерело
інформації, і «сірі» операції є ті, в
яких джерело інформації є частково,
але не повністю розпізнане.
Деякими прикладами успішних
14 https://en.wikipedia.org/wiki/Special_
Activities_Division
19. 19
дій політичної групи, які, по суті
вплинули на перебіг післявоєнної
політичної історії, є запобігання
перемозі Італійської комуністичної
партії на виборах 1948 р. і напри-
кінці 1960-х рр.; повалення уряду
Моссадика в Ірані у 1953 р. та Х.
Арбенса в Гватемалі у 1954 р.,
озброєння повстанців в Індонезії у
1957 р., а також надання коштів і
підтримка профспілкам руху «Со-
лідарність» після введення воєнно-
го стану в Польщі у 1981 р.15
.
До ЦСЗ зараховуються військо-
вослужбовці з таких підрозділів спе-
ціального призначення, як: «Delta
Force», 75-й полк рейнджерів, групи
СпП «зелені берети», «морські коти-
ки», бойова морська особлива група
швидкого розгортання, сили розвід-
увальної групи Корпусу морської пі-
хотиСША,командуваннясилспецо-
перацій Корпусу морської піхоти,
група передових авіаційних навідни-
ків повітряних сил і загін парамілі-
тарних рятівників повітряних сил16
.
Щоб «працевлаштуватися» до
ЦСЗ, потрібно мати, як мінімум сту-
пінь бакалавра. Значна кількість
співробітників має наукові ступені, а
також юридичну освіту. Багато кан-
дидатів приходить з відомих амери-
канських університетів, наприклад з
так званої «Ліги Плюща» – асоціації
15 http://www.straikbol.ru/books/voenspravka/
special-activities-division.-spetsnaz-cia
16 https://www.sourcewatch.org/index.php/
Special_Activities_Division
восьми приватних американських
університетів, розташованих на пів-
нічному сході США.
Проте більшість новобранців
ЦСЗ сьогодні складають представ-
ники середнього класу. Співробіт-
ники ЦСЗ готуються на базі Кемп-
Пірі, штат Вірджинія (також
відомий як «Ферма»), і в приватних
навчальних центрах по всіх Сполу-
чених Штатах Америки. ЦРУ також
проводить навчання своїх співро-
бітників на військовій базі Харві
Пойнт, штат Північна Кароліна.
На додаток до дванадцяти міся-
ців навчання за програмою стаже-
рів таємної служби, співробітники
груп отримують високу кваліфіка-
цію в галузі використання і бойо-
вого застосування надзвичайно
широкого спектру сучасного зброї,
вибухових пристроїв та вогнепаль-
ної зброї (американського вироб-
ництва і іноземного), рукопашного
бою, орієнтування на місцевості,
втеч з полону, використання само-
робних вибухових пристроїв, кі-
бервійни, прихованого переміщен-
ня, бойового десантування (в тому
числі і з затяжними стрибками і
плануванням), використання бо-
йових і комерційних аквалангів та
підводних апаратів замкнутого
контуру. Вони навчаються інозем-
ним мовам, гірській та пустельній
підготовці, наданню екстреної ме-
дичної допомоги, тактичному
зв’язку та використанню систем
стеження.
20. 20
В оперативному відношенні
ЦСЗ підпорядковується Головному
управлінню спеціальних операцій
Головного управління військ спеці-
ального призначення Міністерства
оборони США (УСО ГУ СпП).
Окрім того УСО ГУ СпП в опера-
тивному відношенні також підпо-
рядковуються всі розвідувально-
диверсійні частини і підрозділи
військ спеціального призначення
США, постійно готові до відправки
на заморські ТВД.
«Червоний світанок» нового
світового порядку
На даний час до розвідувально-
диверсійних частин постійної бо-
йової готовності Сил спеціального
призначення США офіційно вхо-
дять: «Delta Force», Оперативний
полк спеціального призначення
ВМС з боротьби з тероризмом у
морі, 24-й окремий батальйон авіа-
навідників СпП ВПС. Спільно з
частинами постійній бойовій го-
товності до виконання спеціальних
завдань за наказом УСО ГУ СпП
можуть залучатися також такі час-
тини як 75-й парашутно-десантний
полк СпП («рейнджери»), 160-й
авіаційний полк армійської авіації
СпП «Нічні мисливці».
У районах бойових дій опера-
тивні співробітники розвідки Роз-
відувального управління СВ діяли
в безпосередньому контакті з під-
розділами Управління спеціальної
розвідки Розвідувального управ-
ління МО США, групами ЦСЗ та
http://21region.org/news/world_news/51734-trenirovochnyj-lager-cru-camp-peary-foto.html
21. 21
спецпідрозділами командування
спеціальних операцій США17
.
Цікаво, що про існування ЦСЗ
стало більш відомо після початку
«глобальної війни з тероризмом».
Слідзазначити,щозапланомоперації
«Непохитна свобода», оперативники
ЦСЗ ЦРУ були першими американ-
ськими вояками, котрих направили
до Афганістану у вересні 2001 р. Гру-
пиЦРУ,щоскладалисязрізнихопера-
тивних співробітників та «парамілі-
тарних» офіцерів, нав’язали стосунки
з противниками руху «Талібан» (ко-
мандирами т. зв. Північного альянсу).
Їх завданнями були репрезентація ін-
тересів уряду США, збір розвідуваль-
них даних про терористичну органі-
зацію «Аль-Каїда» та радикального
ісламістського руху «Талібан» (органі-
зацій, до створення яких вони самі ж
доклали зусиль), підготовка нанесен-
няповітряногоударусиламикоаліціїі
забезпечення сприятливих умов для
введення військ спецпризначення
США в країну18
.
Спецгрупи налагоджували кон-
такти з командуванням Північного
альянсу, зміцнювали з ним стосун-
ки, що було ключовим елементом в
поваленні режиму «Талібан». Опе-
ративники ЦСЗ взаємодіяли з на-
ціональним командуванням та ко-
мандуванням Сил спеціального
призначення СВ США в ході бага-
17 http://specialoperations.com/447/usasoc/
18 https://www.sourcewatch.org/index.php/
Special_Activities_Division
тьох операцій, включаючи витіс-
нення талібів з ключових міст пів-
нічних провінцій Афганістану, міст
Кабула та Мазарі-Шаріфа. Опера-
тивники ЦРУ взаємодіяли з бри-
танськими спецпризначенцями, в
придушенні повстання ув’язнених
талібів у форті Квала-і-Джангі.
За декілька місяців до проведен-
ня операції «Свобода Іраку»
(2003 р.), групи ЦСЗ проникли на
територію Іраку з метою збору роз-
відувальних даних щодо програми
зброї масового ураження Хусейна
та місцевої терористичної групи
«Ансар аль-Іслам». Оперативники
ЦСЗ підготували, оснастили, орга-
нізували і очолили сили курдських
повстанців, щоб вступити в бойове
протистояння з іракською армією
на півночі Іраку. Під час проведен-
ня згаданої операції групи ЦСЗ
взаємодіяли з підрозділами сил
спеціального призначення СВ
США та курдськими повстанцями
на півночі країни. Їхні спільні дії
скували сили Іраку в цьому регіоні
і не дозволили їм з’єднатися з осно-
вними силами Хусейна в південній
частині країни. Групи ЦСЗ схиляли
методами спецпропаганди особо-
вий склад збройних сил Іраку до
припинення опору коаліційним си-
лам. У рамках подальшого просу-
вання сил міжнародної коаліції,
групи ЦСЗ проводили розвідку, зо-
крема, проти лідерів партії БААС
та керівників антиамериканських
повстанських загонів.
22. 22
Операція ССО США, в результаті
якої був захоплений Саддам Хусейн,
отримала назву «Червоний світа-
нок». Вона проводилася 13 грудня
2003 р., і полягала у пошуку та захо-
пленні іракського президента в місті
Ед-Даур, неподалік від його рідного
міста Тікріту. Передбачалося, що за-
хоплення буде проводитися діями
об’єднаного підрозділу військовос-
лужбовців «Delta Force» та оператив-
ників СОГ під кодовою назвою
«Оперативна група 121».
Операцію підтримували близь-
ко 600 солдатів з 1-ї бригади 4-ї пі-
хотної дивізії. Кількість спецназів-
ців становило близько 40 бійців.
Саме «Цільова група 121» у прямо-
му розумінні витягла Саддама з
ями, як потім повідомив Роберт
Ендрюс, колишній заступник по-
мічника міністра оборони зі спеці-
альних операцій і конфліктів низь-
кої інтенсивності19
.
Анонімні зірки
Незважаючи на завісу таємни-
чості навколо проведених спецопе-
рацій, про роботу співробітників
ЦРУ були опубліковані численні
книги, зокрема, «Таємні операції
ЦРУ в Індонезії» та «Історія таєм-
ної війни Америки в Лаосі». У 2003
р. в книзі «Спеціальні операції: бо-
ротьба елітних сил Америки в 21-у
столітті», її автор Фред Дж. Пушес
зазначав: «ЦСЗ вважається видат-
19 https://digitalcommons.law.byu.edu/cgi/
viewcontent.cgi?article=1298&context=jpl
ним оперативним спецпідрозділом
усвіті.Цеелітазеліти.Цепов’язано
з джерелами, з яких організація
відбирає на роботу своїх членів»20
.
Воєнізовані формування ЦРУ
продовжували діяти в Іраку і в 2007
р. Вони провели там ліквідацію або
захоплення багатьох ключових фі-
гур «Аль-Каїди». Деякі високопос-
тавлені американські чиновники
заявили, що спільними зусиллями
ЦРУ і військових був внесений
найзначніший внесок у розгром
«Аль-Каїди» в Іраку»21
.
1 травня 2011 р. президент США
Барак Обама оголосив, що Усама
бен Ладен був убитий у Пакистані
«невеликою групою американців»,
що діяли за його вказівкою під час
операції ЦРУ «Спис Нептуна». У
рейді брали участь «морські коти-
ки» та оперативники ЦРУ. Опера-
ція стала результатом багаторічної
розвідувальної роботи, яка вклю-
чала операцію ЦРУ щодо захоплен-
ня і допиту Халіда Шейха Мохам-
меда, який виконував функції
кур’єра «Аль-Каїди». Матеріали,
виявлені в ході рейду показали, що
бен Ладен, аж до моменту смерті,
як і раніше відповідав за розробку
планів «Аль-Каїди» і визначення
цілей для нападу. Деякі експерти
стверджували, що певні структури
20 «Special OPS: America’s elite forces in 21st
century combat» By Fred J. Pushies
21 http://www.americanspecialops.com/cia-
special-operations/
23. 23
пакистанського уряду, зокрема,
Міжвідомча розвідка могла прихо-
вувати факт знаходження Усами
бен Ладена у цій країні. Вищі поса-
дові особи США заявили, що
смерть бен Ладена «змінить прави-
ла гри і завдасть смертельного уда-
ру по «Аль-Каїди»»22
.
Таким чином, оперативники
ЦСЗ відзначилися практично у
кожному збройному конфлікті, в
яких брали участь США після Дру-
гої світової війни. Співробітники
ЦРУ проводили таємні операції з
1947 р. в таких країнах, як Північна
Корея, В’єтнам, Лаос, Камбоджа,
Ліван, Іран, Сирія, Лівія, Ірак,
22 http://www.straikbol.ru/gamessocium/2013/11/16/
istoriya-operaciy-specnaza-cru-posle-vetnama.
html
Сальвадор, Гватемала, Колумбія,
Мексика, Нікарагуа, Гондурас,
Чилі, Боснія і Герцеговина, Сербія,
Сомалі, Косово, Афганістан і Па-
кистан.
Співробітники ЦСЗ складають
більшість оперативників ЦРУ, удо-
стоєних «Хреста за видатні заслуги
в розвідці» і «Розвідувальної зір-
ки» – двох вищих нагород цієї роз-
відслужби. Вони також складають
більшість з тих, на честь кого виби-
ті анонімні «зірки» на меморіаль-
ній стіні в штаб-квартирі ЦРУ у
Ленглі.
Проведене дослідження свід-
чить про створення в США в інтер-
есах досягнення глобального воєн-
но-політичного домінування,
багатовидової вертикалі управлін-
Джерело: http://baltnews.lv/pasaule/20161219/1018454036.html
24. 24
ня спеціальними операціями за
кордоном та власне ССО, яка охо-
плює усі частини і підрозділи спе-
ціального призначення, а саме:
ЦСЗ ЦРУ, ССО видів збройних сил
США під загальним оперативним
керівництвом Головного управлін-
ня військ спеціального призначен-
ня МО США.
Оперативно-бойовий підрозділ
ЦРУ, який виник у перші ж роки
«холодної війни» та розгортання
міжблокового протистояння у сві-
ті, від підрозділу таємних дій із під-
тримки політичної опозиції у стані
держав-противників, швидко на-
був функцій осередку із усебічного
забезпечення силової зміни полі-
тичної реальності в інтересах Ва-
шингтона (включаючи згадані дер-
жавні перевороти). Така
поліфункціональність, не в остан-
ню чергу, базується на специфічній
індивідуальній підготовці, поєд-
нанні опанування співробітником
ЦСЗ навичок агентурно-оператив-
ної роботи, політичної розвідки,
методів військової розвідки та ди-
версійно-підривного ремесла,
спецпропаганди, серйозної краї-
нознавчої підготовки.
Безсумнівно, існування такої уні-
кальної структури можливо лише у
наддержаві, із відповідними ресурс-
ними можливостями, прагматичним
ставленням до міжнародного права
https://en.wikipedia.org/wiki/CIA_Memorial_Wall#/media/File:CIA_Memorial_Wall_-_
Flickr_-_The_Central_Intelligence_Agency.jpg
25. 25
та інститутів суверенітету, тим біль-
ше, що ефективне застосування ЦСЗ
передбачає її підтримку усією вій-
ськовою міццю США.
Вельми широким є спектр функ-
цій та завдань спецпідрозділу ЦРУ:
політична й воєнно-політична роз-
відка, підготовка та управління дія-
ми політичної опозиції (включаючи
озброєну), союзними іррегулярни-
ми збройними формуваннями, дії зі
зміни внутріполітичної ситуації у
країні – об’єкті наступальних дій,
диверсійно-терористичні акції (із
наголосом на усуненні ватажків
противника), глибинна розвідка із
опорою на місцеві союзні сили і в
інтересах проведення як ССО
збройних сил, так і масштабних за-
гальновійськових операцій. У су-
часних умовах додається участь у
кібервійні, інформаційно-психоло-
гічних операціях тощо.
Обґрунтованим видається ви-
сновок і про те, що за умов розпаду
СРСР, спроб побудови «однопо-
люсного світу» та військового па-
нування США, проведення ними (у
межах глобальної стратегії) вій-
ськових операцій та «ненасиль-
ницьких» кампаній зі зміни полі-
тичної ситуації у віддалених
регіонах світу, на перший план ви-
ходить саме оперативно-бойова
функція ЦСЗ, що, у свою чергу, за-
кономірно веде до більш тісної ін-
теграції ЦСЗ із ССО збройних сил
США, застосування «бойових опе-
ративників» ЦРУ як авангарду ар-
мійських спецпризначенців у ло-
кальних війнах та збройних
конфліктах нового концептуально-
го типу. Подібні до ЦСЗ формуван-
ня стають перспективним знаряд-
дям асиметричного («гібридного»)
типу конфліктності.
Доцільно відзначити чіткий роз-
поділ оперативних функцій між
частинами та підрозділами спеці-
ального призначення США, у тому
числі завдання, які покладаються на
оперативні групи ЦСЗ. Вони прак-
тично тотожні з армійським спец-
назом, хоча і мають певні особли-
вості. Наприклад, для груп ЦСЗ є
притаманними виконання завдань
приховано в умовах недопущення їх
ідентифікації, та оперативні дії на
початковому етапі майбутньої вій-
ськової операції чи збройного кон-
флікту. Привертають увагу вимоги
щодо суворого відбору для служби
ЦСЗ і особливості всебічної підго-
товки оперативників, яка ведеться
на основі ретельного відбору кра-
щих військовиків армійських ССО
та випускників елітних університе-
тів США.
26. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 30 травня 2018
26
У лютому 1991 р. в угорському
місті Вишеград президент Польщі
Лех Валенса і Чехословаччини Вац-
лав Гавел та прем’єр-міністр Угор-
щини Йожеф Антал підписали де-
кларацію про співробітництво на
шляху до євроатлантичної інтегра-
ції23
. Водночас, спільність історич-
ного минулого, цілей закордонної
політики та географічна близькість
спричинили появу нового регіо-
нального утворення, названого піс-
ля розпаду Чехословаччини «Више-
градською четвіркою» або «V-4».
Зусилля цих країн не були змарно-
23 Visegrad Declaration 1991. – [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://www.
visegradgroup.eu/documents/visegrad-
declarations/visegrad-declaration-110412-2
вані, – у 1999 р. Польща, Чехія та
Угорщина приєдналися до НАТО
(Словаччина вступила до Альянсу
через п’ять років). А у 2004 р. усі
держави «V-4» стали членами Євро-
пейського союзу.
У контексті реалізації Спільної
безпекової та оборонної політики
ЄС, а також політики регіональної
безпеки, націленої на взаємодію між
Євросоюзом і НАТО, у травні 2011 р.
керівники оборонних відомств «Ви-
шеградської четвірки» домовилися
про створення багатонаціональної
бригади швидкого реагування, при-
значеної для несення бойового чергу-
вання в ЄС. Правда, відповідний до-
кумент щодо цього був підписаний
лише у березні 2013 р., а на завершен-
Збройні сили країн Вишеградської групи:
близько, але порізно
Володимир Паливода, старший науковий співробітник
відділу проблем національної безпеки
Національного інституту стратегічних досліджень
27. 27
ня процесу формування такої струк-
туризнадобилосящетрироки.Осно-
ву бригади склали польські військові
(1200 осіб, включаючи командування
і штаб), а інші 1800 військовослуж-
бовців відкомандировані від Словач-
чини, Угорщини та Чехії. Крім цього,
остання передала у розпорядження
бригади бойову техніку та забезпечує
логістику. Угорська сторона пред-
ставлена військовими інженерами, а
словацька – спеціалістами захисту
від зброї масового ураження. Брига-
да, готовність якої до повного роз-
гортання складає 15 днів, призначена
для використання в районах кон-
фліктів або криз, де її бійці мають
охоронятипоставкигуманітарноїдо-
помоги або брати участь в миротвор-
чих операціях24
.
Фактичне домінування Польщі у
цій бригаді пояснюється низкою
причин. Полякам краще за всіх у
«Вишеградській четвірці» вдалося
зберегти свої Збройні сили. У 2017
р. військовий бюджет РП (8,7 млрд.
доларів) більш ніж удвічі перевищу-
вав аналогічні бюджети її партнерів
разом узяті (3,8 млрд. доларів)25
. До
24 Новая армия для Европы. – [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://www.rosbalt.
ru/main/2013/03/07/1103211.html
25 Trends in world military expenditure, 2017. –
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
Джерело: http://superbiz.se.pl/wiadomosci-biz/915-mld-dla-wojska-wiemy-na-co-dokladnie-
pojda-pieniadze_613672.html
28. 28
того ж, Варшава завжди намагалася
виступати у ролі самого активного
гравця співдружності «V-4», утво-
реної всередині ЄС.
У 2015 р. Польща приступила
до масштабної модернізації своїх
Збройних сил з бюджетом у 32,7
млрд. доларів і розрахованої до
2022 р. Свої оборонні програми
РП свідомо протиставляє модерні-
зації російської армії та зовнішній
політиці Кремля. На думку фахів-
ців, дисбаланс, який виник у полі-
тиці безпеки всередині «Више-
градської групи», швидше змусить
Польщу посилювати свою військо-
ву кооперацію з Німеччиною і
країнами Північної Європи, цен-
тром яких є Швеція, ніж шукати
важелі впливу на Словаччину,
Угорщину та Чехію26
.
Починаючи з Валлійського са-
міту НАТО (вересень 2014 р.),
партнери Польщі по «Вишеград-
ській групі» стали поступово збіль-
шувати витрати на оборону, але
«наздогнати» РП їм навряд чи
вдасться. Виконати вимогу Альян-
су щодо доведення цих витрат до
рівня 2 % ВВП угорці та словаки
збираються не раніше, ніж у 2024-
2026 рр. Чехія планує довести вій-
ськовий бюджет до рівня 1,4 %
https://w w w.sipr i.org/sites/defau lt/
files/2018-04/sipri_fs_1805_milex_2017.pdf
26 Боевая бригада Вышеградской группы. –
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.warandpeace.ru/ru/reports/
view/77949/
ВВП, але ставить це у залежність
від економічної ситуації27
.
Збройні сили Словаччини, Угор-
щини і Чехії беруть участь в опера-
ціях під проводом НАТО та ЄС.
Підрозділи, відповідальні за проти-
повітряну оборону, співпрацюють
із союзниками по Альянсу в рамках
Інтегрованої системи протипові-
тряної та протиракетної оборони
НАТО. Чеська 4-а бригада швидко-
го реагування та 252-ий дивізіон 25-
го зенітного полку входять до скла-
ду Сил реагування НАТО, 7-а
механізована бригада є частиною
багатонаціональної дивізії «Північ-
Схід». Угорщина і Чехія брали
участь у місії НАТО з патрулювання
повітряного простору країн Балтії,
Чехія – повітряного простору Іслан-
дії, а Угорщина – повітряного про-
стору Словаччини. У рамках зміц-
нення свого східного флангу 17
країн-членів НАТО створили так
звані батальйонні бойові групи роз-
ширеної передової присутності.
Чеський підрозділ із 250 військо-
вослужбовців увійшов до складу та-
кої групи, дислокованої у Литві, а
мінометний взвод із 30 військовос-
лужбовців, – у Латвії.
Угорщина бере участь у програмі
стратегічних повітряних перевезень
НАТО (спільна експлуатація трьох
27 Blisko, ale oddzielnie. Wyszehrad odbudowuje
armię. – [Електронний ресурс]. – Режим до-
ступу: http://www.defence24.pl/blisko-ale-
oddzielnie-wyszehrad-odbudowuje-armie-
analiza
29. 29
транспортних літаків «C-17», які
розміщені на авіабазі на угорській
території), а Словаччина і Чехія – у
програмі наземного спостереження
з використанням стратегічних роз-
відувальних БПЛА «RQ-4 Global
Hawk Block 40».
Угорщина та Чехія ведуть пере-
говори про створення об’єднаної
авіаційної ескадрильї, оснащеної
шведськими літаками «JAS-39
Gripen», що знаходяться на озбро-
єнні ВПС обох країн. Підключити-
ся до цієї ініціативи пропонувало-
ся і Словаччині, але на перешкоді
стоїть рішення Братислави про по-
дальше використання винищува-
чів «МіГ-29».
Останнім часом країни «V-4», з
огляду на ситуацію в Україні та агре-
сивну політику Росії, стали активні-
ше залучатися до різних видів на-
вчань,щопроводяться,восновному,
в рамках НАТО. Наприклад, в Угор-
щині, за участю американських вій-
ськовослужбовців, пройшли вій-
ськові маневри «Steadfast Javelin III»,
сценарій яких передбачав спільну
відсіч збройній агресії.
Чехія
У 2015 р. була затверджена нова
стратегія оборони Чеської Республі-
ки та план довгострокового розви-
тку Збройних сил до 2030 р. З цих
документів випливає, що протягом
найближчих років чеський уряд
планує подвоїти суму коштів на по-
треби ЗС і збільшити їх чисельність
(з нинішніх 21,3 тисяч до 26-27 ти-
сяч осіб у 2025 р.). З 2004 р. армія ЧР
повністю переведена на професійну
основу, хоча зараз розглядається
можливість відновлення загального
(або часткового) військового
обов’язку і формування корпусу ре-
зервістів (5 тисяч осіб). У чеському
війську 13 % штатних посад заміще-
ні жінками, а у травні 2017 р. впер-
ше в історії країни жінка отримала
генеральське звання). Міністром
оборони теж є жінка, при чому вже
третя на цій посаді.
Передбачається поступове збіль-
шення оборонних витрат, яке у 2020
р. має становити 1,4 % ВВП. Це озна-
чатиме реальне збільшення обсягів
фінансування до більш ніж 3 млрд.
доларів, які будуть витрачені на за-
безпечення нових посад, підготовку
резервістів та модернізацію ЗС. У
першу чергу, планується придбання
нових багатоцільових вертольотів,
літаків, бойових машин піхоти,
створення нової системи ППО, за-
міна зброї і спорядження на зразки,
що відповідають стандартам НАТО.
На сьогодні сухопутні війська ЗС
ЧР складаються з двох бригад (на їх
озброєнні стоять австрійські броне-
машини «Pandur II», чеські модифі-
кації радянських БМП-2 і танків
«T-72M4CZ») та підрозділів під-
тримки (артилерійських, інженер-
них, хімічних, електронної розвідки
тощо). На етапі формування - третя
бригада, оснащена бронемашинами
британського, італійського та чесь-
