Kremlins war against Ukraine

1. 31 січня 2015
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ
Безпековий огляд ЦДАКР № 2 (18)
Загальні оцінки
Основні виклики і ризики другої половини січня 2015 р.
У дзеркалі експертної думки
Експертна рада розпочала взаємодію з ініціативною
групою депутатів Верховної Ради України
Росія Путіна – імперія, яка прагне бути цивілізацією
Чому Захід не поспішає називати ДНР і ЛНР
терористичними організаціями
Проблема нової організаційно-штатної структури ВМС:
перехід від імітації до реальних дій
Нарратив как средство оправдания агрессии
Аналітичні розробки
Дмитрий Рогозин. Национал-радикал, или придворный
шут?
«Дзюдократия». Путинские «друзья по дзюдо» и
восточные единоборства как фактор мышления
политической элиты
Милитаризация Крыма: продолжение следует
ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ АРМІЇ, КОНВЕРСІЇ ТА РОЗЗБРОЄННЯ
CENTER FOR ARMY CONVERSION AND DISARMAMENT STUDIES
Адреса: вул. Іллінська, 10, офіс 5, Київ, 04070
тел.: +38 (044) 425-42-10, факс +38 (044) 425-16-22
www. cacds.org.ua

2. Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії, конверсії
та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється аналітиками
ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки оглядів залучаються
відомі експерти, дипломати, військові фахівці та спеціалісти усіх відомств,
що працюють у безпековому середовищі України.
Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» є оперативне
та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та
громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки України.
Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні), та містить
експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною позицією української
влади.
@2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння
У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР
Редакційна колегія:
Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР
Копчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно-промислових
проектів ЦДАКР
Члени Редакційної колегії:
Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки,
генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.)
Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный
комплекс Украины», директор інформаційно-консалтингової компанії (ІКК)
Defense Express
Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший заступник
начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної
Ради у галузі національної безпеки
Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської
безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член
Експертної Ради у галузі національної безпеки
Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і
оборони України
Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review»
Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у
галузі національної безпеки
Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра
оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України
(2014 р.)
Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор
з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense Express
Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і
Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони
навколишнього середовища (1991 - 1992)

3. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 січня 2015 3
Загальні оцінки
Основні виклики і ризики другої половини січня 2015 р.
Основні виклики і ризики другої половини січня 2015 року пов’язані
передусім зі зростанням масштабів війни на сході України та поступовою
трансформацією її у постійно діючий фронт. Разом з цим паралельно від-
бувається, та ймовірно, розширюватиметься терористична війна проти
України у стабільних регіонах держави у вигляді спорадичних актів проти
мирного населення (вибухів у будівлях, руйнуванні споруд та, не виключе-
но, вбивств).
Розширення диверсійно-підривної роботи Кремля спирається переду-
сім на раніше створені мережі прихильників поглядів російської верхівки,
створених завдяки довготривалій пропаганді симпатій особисто до Путіна
та відвертому підкупі українських громадян.
При цьому глобальним ризиком у військовій площині на тлі активіза-
ції військових наступів та вогневих атак кремлівських сил стає неспромож-
ність сил оборони України вести адекватну наступам безконтактну війну
та війну вночі. Цей фактор має стимулювати владу до активізації перео-
зброєння з урахуванням даної позиції.
Що ж стосується «розхитування» стабільних регіонів, то ймовірно у
загрозливий період варто орієнтуватися не тільки на контр розвідуваль-
ний режим, а й на проведення інформаційних кампаній серед населення,
створення багаторівневої системи запобіжних заходів та захисту мирного
населення від окремих терористичних угруповань, що можуть діяти у ве-
ликих містах. Деякі фахівці наголошують на необхідності термінового по-
силення військової контррозвідки.
Небезпечним викликом залишається високий рівень російської про-
паганди всередині України. Суттєвою загрозою стали заходи російських
спецслужб. Службі безпеки України прийдеться звернути більшу увагу не
тільки на діяльність всередині України медійних структур, але й на роботу
деяких політиків, громадських діячів, представників влади. Є підстави ка-
зати про намір Москви у найближчі місяці активізувати пропагандистські
сили всередині України з метою дискредитації влади та поширення зони
хаосу, недовіри владі. Одним із завдань Кремля стало втручання у прове-
дення мобілізації з намаганням зірвати її на тлі нарощування військових
атак у зоні бойових дій на сході України. Згаданий виклик на тлі зі справ-
жніми проблемами військового управління в зоні бойових дій створює
значні ризики зниження довіри самих військових до влади. «Інформаційні
спецоперації - це завжди сума дій фізичних та інформаційних. Метою та-
ких операцій є зміна свідомості людей, щоб вони вважали, що самі при-
йшли до того чи іншого рішення» – так окреслює ситуацію соціальний пси-
холог Олег Покальчук (Українська правда, 26.01.15). Це має стимулювати
владу України щодо удосконалення інформаційної складової оборони та
протидії агресорові. Цікаво, що російський президент Путін особисто під-
При цьому гло-
бальним ризиком у
військовій площині
на тлі активізації
військових насту-
пів та вогневих
атак кремлівських
сил стає неспро-
можність сил
оборони України
вести адекватну
наступам безкон-
тактну війну та
війну вночі
Згаданий виклик
на тлі зі справжні-
ми проблемами
військового управ-
ління в зоні бойо-
вих дій створює
значні ризики
зниження довіри
самих військових
до влади

4. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 січня 2015 4
ключився до спроб зірвати мобілізацію в Україні, запропонувавши україн-
цям призовного віку «пересидіти» мобілізацію на території РФ.
Саме позначені вище зовнішні чинники поглибили наявні проблеми
мобілізації (про них нижче), що потребує термінових рішень української
влади щодо формування мотивації у українських громадян для участі у ві-
йні проти російського агресора. А також невідкладного удосконалення ро-
боти оборонної промисловості з виробництва та вчасних поставок ОВТ
відповідним підрозділам. Зволікання Уряду затвердження Держоборонза-
мовлення (знаходиться у КМУ з 28 січня) також є окремою загрозою, вра-
ховуючи нестачу зброї та невідповідність її якості в зоні бойових дій.
Основні ризики у військовій сфері
Основними викликами та ризиками у військовій сфері стає можли-
вість розширення українських територій, підконтрольних Кремлю через
окупацію та діяльність на них російсько-терористичних військових фор-
мувань. Москва намагається реалізувати такий задум завдяки більш кра-
щому забезпеченню своїх збройних формувань – передусім системами
озброєнь та фінансовими винагородами. Про посилення загрози конти-
нентальної війни в результаті російської агресії в Україні заявив Президент
України Петро Порошенко (27 січня). Такої думки дотримується й росій-
ський політолог Дмитро Марков, який називає себе радником російського
президента Володимира Путіна: 19 січня він заявив, що армія РФ може
вторгнутися в Україну (The Daily Beast).
Цей виклик для української влади створює необхідність перегляду все-
бічного забезпечення військ оборони, та й власне визначення оновленого
вигляду Збройних сил і інших збройних формувань. Зважаючи на необхід-
ність підтримки патріотизму та мотивації українських військових, ЦДАКР
постійно наполягав на необхідності оголошення переходу на контрактний
спосіб комплектування армії. На цей час (очевидно, з економічних розра-
хунків) владою обрано заходи, які можна назвати паліативними. Зокрема,
28 січня Кабмін ухвалив рішення щодо доплат бійцям АТО за знищення
техніки бойовиків. Крім того, українським військовим вирішено збільши-
ти рівень грошового утримання. Так, постанова Уряду передбачає виплачу-
вати: грошове забезпечення у двократному розмірі військовослужбовцям,
які беруть безпосередню участь в АТО, воєнних конфліктах; у троєкратно-
му розмірі тим, що беруть безпосередню участь в бойових діях з моменту
оголошення воєнного часу; 1000 грн за кожну добу безпосередньої участі
військовослужбовця в бойових діях (цікаво, що аналітики видання «Дзер-
кало тижня» вказують, що останньої позиції немає у постанові Уряду). А
також додаткову винагороду за знищення військової техніки противника.
Наприклад, за знищення танку винагорода становить 40 мінімальних за-
Рішення Уряду, без-
умовно, є своєчас-
ним. Водночас,
недостатнім для
формування сис-
темно підготовле-
ної оборони проти
агресії Росії

5. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 січня 2015 5
робітних плат (48 тис. грн.), а реактивної системи залпового вогню — 50 мі-
німальних заробітних плат (60 тис. грн.). Рішення Уряду, безумовно, є сво-
єчасним. Водночас, недостатнім для формування системно підготовленої
оборони проти агресії Росії.
Окремим викликом часу стали свідомі атаки російсько-терористични-
ми угрупованнями мирного населення – передусім у Маріуполі (Тридцять
чоловік загинули і понад 100 отримали поранення в результаті обстрілу
Маріуполя 24 січня). Соціальний психолог Олег Покальчук висловився з
цього приводу, що жертви серед мирного населення - це частина інформа-
ційно-психологічних спецоперацій. Їх мета - змінити нашу поведінку, по-
сіяти страх, паніку, недовіру (Українська правда, 26.01.15). «Удар по Маріу-
полю саме по спальному району був цілеспрямованим. Звичайно, крім
тактичного завдання, ставилося завдання максимального психологічного
впливу. Відвернути увагу на Маріуполь, щоб прорвати лінію фронту десь в
іншому місці». – це визначення має стати поштовхом для вибудовування
стратегії підготовки мирного населення у сфері громадянської оборони.
Проблема поповнення арсеналів ЗСУ та НГУ стає дедалі гострішою.
Так, за останній рік через агресію Росії та анексію Криму Україна втратила
половину своєї військової авіації. Про це свідчать дані звіту про стан пові-
тряного флоту в світі Flightglobal Insight’s World Air Forces 2015. «Конфлікт
став важким ударом по українських силах, багато літаків було збито чи
знищено на землі. Наші підрахунки показують, що її (України) військові
реєстри зменшились із 400 діючих одиниць до 222 впродовж 12 місяців
звітного період», - йдеться в документі. Згідно з даними, зараз українська
військова авіація налічує тепер 222 одиниці, включаючи понад 60 винищу-
вачів, бомбардувальників та штурмовиків, близько 30 військово-тран-
спортних літаків та понад 90 вертольотів.
Водночас частіше з’являються повідомлення про вдалі дії українських
військових. Так, підрозділи Збройних сил України провели успішну спецо-
перацію, в результаті якої були знищені літаки та бойові вертольоти бойо-
виків (27 січня).
Ставлення у світі до агресії Росії та щодо особистості В.Путіна
Рада ЄС схвалила продовження санкцій проти РФ до вересня 2015
року (29 січня, 2015). А також список відповідних осіб і компаній буде за-
тверджено на наступному засіданні Ради 9 лютого. Рада ЄС у закордонних
справах підкреслила відповідальність Росії за ескалацію бойових дій на
Донбасі. Це позначено у висновках за результатами засідання міністрів за-
кордонних справ країн ЄС (29 січня 2015). Водночас, російська делегація в
ПАРЄ змогла пролобіювати виключення ключових санкцій проти себе з
проекту резолюції, яку буде ухвалено на поточній сесії асамблеї (27 січня).
Найбільш впливовий гравець на світовій арені – США, - може посту-
пово змінити позицію у питанні військово-технічної та фінансової допо-
Удар по Маріуполю
саме по спальному
району був ціле-
спрямованим

6. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 січня 2015 6
моги на краще. Колишній Надзвичайний і Повноважний Посол США в
Україні Джон Хербст, нині директор Євразійського центру, заявив 20 січня
(в інтерв’ю газеті «День»), що Захід має наважитися на більшу допомогу
Україні.
У світі все більше набуває підтримки думка щодо необхідності вій-
ськово-технічної допомоги Україні. Традиційним союзником України у
цьому питанні залишається Польща. Зокрема, з цікавою ініціативою 30 січ-
ня виступив колишній командувач Сухопутними військами Польщі гене-
рал Вальдемар Скріпчак, запропонувавши передати Україні танки. Водно-
час, він визнав, що даний крок треба узгодити з Євросоюзом. «Санкції не
діють на Путіна і не будуть діяти, тому нам треба допомогти Україні захис-
тити свої кордони. Це важлива умова припинення конфлікту на сході Укра-
їни», - висловився генерал в інтерв’ю польському виданню Rzeczpospolita.
Швидше допомогти Україні зі зброєю закликав і американський сенатор
РобертМенендес,якийнаправиввідкритийлистдержсекретаревіДж.Керрі,
нагадавши йому про прийняття Акту щодо підтримки свободи в Україні.
Американський сенатор Роберт Менендес, старший член комітету із закор-
донних справ верхньої палати Конгресу США, написав у листі наступне:
«Санкції, введені США та ЄС, дуже сильно вплинули на російську економі-
ку. Тим не менш, це не зупинило агресію Володимира Путіна на сході Укра-
їни, про що свідчать звіти ОБСЄ та НАТО».
Багато хто вважає, що існуючих санкцій недостатньо. «На цей час санк-
цій недостатньо, щоб зупинити Путіна, і він це знає». – Такий висновок
зробили фахівці агентства Bloomberg (28 січня). Аналітики цієї впливової
структури прогнозують, що «на жаль, санкції, які в даний час розглядає
ЄС, навряд чи змінять все це» (агресію РФ проти України). «Якщо ви дій-
сно хочете ефективно впливати на економіку в Росії, вам потрібно буде на-
ростити санкції різко, але ніхто не готовий зробити це», - вважає старший
віце-президент Teneo Intelligence in Berlin Карстен.
Однак колишній заступник міністра енергетики Росії Володимир Мі-
лов вважає, що російський уряд робить акцент на внутрішніх запасах, у
тому числі на резервах - 400 млрд доларів, але вони існують тільки на папе-
рі (27 січня).
Основні виклики в економічній площині
Наприкінці січня черговий раз відбулося падіння курсу гривні – до іс-
торично мінімального рівня (16,1578 грн/дол.), що негативно впливає на
настрої населення. Аналітики нарікають українській владі, що відсутність
запровадження власне українських санкцій щодо Росії вкрай негативно
відбивається на розвитку ситуації. «Увесь цей час (скоро рік!) українська
влада не тільки не зважувалася на запровадження серйозних санкцій, а й
не намагалася синхронізувати з Заходом дії з торговельно-фінансового
«Якщо ви дійсно
хочете ефективно
впливати на еконо-
міку в Росії, вам
потрібно буде нарос-
тити санкції різко,
але ніхто не гото-
вий зробити це»

7. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 січня 2015 7
примушування Росії до припинення агресії та відновлення територіальної
цілісності України» («Дзеркало тижня», 30 січня).
Надзвичайний і Повноважний Посол США в Україні Джеффрі Пайєтт
прямо заявив, що «гальмування реформ перші 11 місяців після революції
породило фрустрацію» (Дзеркало тижня, 30.01). «Я бачу колосальну різни-
цю у словах. Питання полягає в тому, щоб реально змінити практику. У
часи попередньої влади всі говорили про корупційні схеми в енергетиці,
сільському господарстві, управлінні тощо. Тепер мене обнадіює те, що ви
маєте настільки мобілізоване громадянське суспільство, що воно не дозво-
лить владі вести справи так, як це було раніше». – Фактично дипломат на-
тякає на неприпустимі дії представників української влади, оскільки вони
можуть суттєво вплинути на рішення щодо підтримки України. Говорячи
про ризики в економічному секторі, він зазначив, що «головний сектор,
який потребує реформи, — енергетика. … Коли я востаннє перевіряв циф-
ру субсидій у цьому секторі, то виявив, що вона становить 7% вашого ВВП.
А більша частина доходу з цього сектора йде в кишені великих олігархів».
Виклики на міжнародній арені
Новий прем’єр-міністр Греції Алексіс Ціпрас, який є главою проросій-
ської партії Syriza, що перемогла на виборах, не підтримав заяви лідерів
країн Євросоюзу щодо обговорення та введення нових санкцій проти Росії
(28 січня). Це може перетворитися на негативний чинник у прийнятті рі-
шень всередині ЄС.
Після того, як ще 10 січня 2015 р. військові літаки НАТО перехопили
над Балтійським морем шість російських бомбардувальників, здатних не-
сти ядерні заряди, Кремль не припинив лякати Захід такими польотами.
Винищувачі королівських ВПС Британії Eurofighter Typhoon 28 січня були
змушені піднятися на перехоплення двох російських бомбардувальників,
здатних нести ядерні заряди. Отже, Путін продовжив стратегію формуван-
ня думки про власну неадекватність – з наміром, щоб Захід відступився від
України.
Однак, фахівці вказують: саме військово-технічна допомога Україні
змусить Путіна піти з конфлікту шляхом переговорів. Якщо б Захід допоміг
зі зброєю Україні, витрати Росії на підтримання конфлікту в Донбасі стали
б для неї непомірно великими.
Російський президент Володимир Путін не проявляє інтересу до при-
пинення військових дій в Донбасі чи до пошуку політичного розв’язання
конфлікту в Україні, пише президент Чиказької ради з міжнародних справ
Іво Даалдер для The Financial Times. За його словами, військова допомога
повинна включати в себе смертельну зброю, враховуючи велику кількість
бронетехніки, яку росіяни розгорнули в Донецьку і Луганську, і жахливий
стан зброї української армії. Автор зазначає, що допомогти Україні із озбро-

8. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 січня 2015 8
єнням повинні не тільки США, але і інші члени НАТО. Як писало напере-
додні видання The Daily Best, битва за Маріуполь потрібна Путіну, щоб ви-
торгувати зняття санкцій.
Основні ризики організації українською владою оборони та
опору Кремлю
25 січня Рада національної безпеки та оборони ухвалила рішення за-
провадити санкції проти Росії. Суть його викладено в офіційному повідо-
мленні в короткому абзаці: «Для посилення тиску на Росію РНБО прийняла
рішення про обов’язкове застосування на території України санкцій, запро-
ваджених країнами ЄС, Швейцарською Конфедерацією та країнами Великої
сімки проти Російської Федерації, і внесла пропозиції щодо їх посилення».
Важливим днем для України стало 27 січня, коли Верховна Рада Украї-
ни визнала Російську Федерацію державою-агресором (проголосували 271
депутат).
Проте аналітики наголошують: усі проголосовані законопроекти та
постанови свідчать лише про одне – Петро Порошенко надає перевагу ди-
пломатичним шляхам вирішення конфлікту. Саме тому парламент не при-
йняв ані радикальних законопроектів, ані жорстких заяв – в Україні з цим
обережні, враховуючи що радикалізм може призвести до невигідних для
української влади наслідків з боку Росії.
Перенесення центру ваги на дипломатичне розв’язання конфлікту,
зниження ваги військової складової робить українську позицію на пере-
мовинах свідомо збитковою. У цьому переконаний аналітик Юрій Райхель
(«День», 23 січня)
До позитивних та вагомих дій влади можна віднести заяву міністра ін-
формаційної політики України Юрія Стеця про плани створення коорди-
наційного центру блогерів, який міг би поширювати правдиву інформацію
про ситуацію на сході країни або спростовувати помилкові новини. Інфор-
маційно-психологічна «війна смислів» вже перетворилася на один голо-
вних полігонів у організації протидії Кремлю, однак Україна частіше реагує
на операції Росії, нехтуючи необхідністю переходу у наступ.
Ще одною позитивною новиною стало запровадження диференційова-
ного підходу до проголошеної люстрації. Так Президент Порошенко повер-
нув у Генштаб люстрованого генерал-полковника Воробйова, що можна
ідентифікувати як одне з ефективних рішень у кадровій політиці. Однак
загалом відчувається значний кадровий дефіцит команди Президента
України у секторі безпеки, має місце прийняття непрофесійних рішень та
намагання посадовців цього чутливого сектору перетворювати події на за-
ходи власного «піару».
Однак новим викликом для влади стали факти мародерства і погромів
під виглядом «зачистки сепаратистів». З’явилися повідомлення, що вій-
Петро Порошенко
надає перевагу
дипломатичним
шляхам вирішення
конфлікту

9. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 січня 2015 9
ськові добровольчих батальйонів відбирають цінне майно і б’ють господа-
рів. Такі випадки надзвичайно дискредитують чинну владу, викликають
ненависть у місцевого населення регіонів, що знаходяться у стані війни.
Загалом дії влади щодо посилення обороноздатності експерти оціню-
ють негативно. Так, владі не вдалося налагодити привабливу систему ство-
рення сучасного війська нового типу. Не взято курс на створення профе-
сійної армії, не модернізовано систему роботи оборонної промисловості,
не ухвалено ДОЗ на 2015 рік. Проблеми мобілізації минулого року мають
тенденцію до поглиблення (у 2014 р. було відкрито 1172 кримінальні про-
вадження щодо військовозобов’язаних за ухилення від військової служби).
Ефективність заходів держави з мобілізації військовозобов’язаних
значно знизилася, вважає військовий аналітик Юрій Бутусов (Дзеркало
тижня, 30.01). Він пише, що ключові виконавці процесу мобілізації — вла-
да на місцях – деградувала. «Військові комісари, призначені Генштабом, на
жаль, масово заражені корупцією та некомпетентністю», «не вирішено
основної проблеми — якості обліку військовозобов’язаних резервістів».
Оглядач наголошує: очевидно, що встановленням високої зарплати дуже
багато негативних проблем було б знято, а сама мобілізація здобула б кра-
щу рекламу. (А ще краще, разом із високим грошовим утриманням можна
було б забезпечити початок формування професійної армії – Ред. «ВіР»).
Україна потребує створення професійного ядра в армії, і насамперед в
ударних бойових з’єднаннях. Є необхідність розробити та оперативно
ухвалити військову доктрину України.
«Минув рік, але у ЗСУ все ще немає жодної цілком укомплектованої
бригади, яка б могла в повному складі вести бойові дії», - позначає експерт
та додає, що Україна абсолютно не використовує мобілізаційного резерву
іноземців і не віддає данину пошани тим добровольцям, котрі воюють за
нас (за Україну – Ред. «ВіР»). без жодних формальностей. А «бойова під-
готовка — це повний провал Генерального штабу». Підкреслив фахівець і
проблему довіри до влади і військового керівництва.
Загалом, протягом січня 2015 р. з’явилося набагато більше публікацій
та закулісних розмов про подвійні стандарти української влади по відно-
шенню до країни-агресора та до її керівника. Цю ситуацію владі потрібно
якомога швидше змінювати.
Очевидно, що
встановленням
високої зарплати
дуже багато нега-
тивних проблем
було б знято, а
сама мобілізація
здобула б кращу
рекламу
«Минув рік, але у
ЗСУ все ще немає
жодної цілком
укомплектованої
бригади, яка б
могла в повному
складі вести бойо-
ві дії»

10. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 січня 2015 10
У дзеркалі експертної думки
Експертна рада розпочала взаємодію з ініціативною групою
депутатів Верховної Ради України
Фахівці Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння
Неурядова Експертна рада з питань національної безпеки у січні по-
чала активну взаємодію з ініціативною групою депутатів Верховної Ради
України, які небайдужі до створення потужної національної армії та сут-
тєвого посилення сектору безпеки країни і оборони України. Так, за про-
позицією віце-спікера Парламенту О.І.Сироїд відбулося спільне обгово-
рення можливих напрямів співпраці з незалежними фахівцями
оборонного сектору, спільної підготовки найбільш необхідних на даний
час законопроектів у цій сфері.
Серед іншого, переважна більшість представників неурядової Екс-
пертної ради з питань національної безпеки висловилася за визначення
пріоритетним курсу держави щодо створення професійно-контрактної ар-
мії, здійснення рішучих змін в системі закупівлі озброєнь та забезпечення
пришвидшеного формування і створення належних умов для виконання
державного оборонного замовлення (ДОЗ) на 2015 та наступні роки. В ці-
лому депутатська група висловилася за підтримку рекомендацій експертів
стосовно першочергових заходів із посилення протидії агресії путінської
Росії та законодавчої підтримки патріотизму українського народу.
Під час спільного засідання також висловлювалися пропозиції щодо
необхідності підтримки законодавчою владою наступних дій.
По-перше. Доцільно у стислі терміні підготувати зміни до Конституції
та відповідних законів України що розширення функцій та завдань Зброй-
них Сил України. Йдеться, зокрема, про: їх участь у захисті конституцій-
ного ладу України, цілісності її території від спроб зміни їх у насильниць-
кий спосіб спільно з Національною гвардією, формуваннями Міністерства
внутрішніх справ, Служби безпеки України та Державної прикордонної
служби; покладання на них завдань з оборони державного кордону у мир-
ний час і в особливий період; розширення формату участі сил спеціальних
операцій Збройних Сил України як у мирний час, так і в особливий період
у боротьбі з незаконними збройними формуваннями, терористичними
угрупованнями, з диверсійними та розвідувальними групами іноземних
держав тощо.
По-друге. Конче необхідно підготувати та внести серйозні зміни до
законів України «Про правовий режим воєнного стану» та «Про правовий
режим надзвичайного стану». Кабінет Міністрів та Міністерство оборони
України мають розробити та подати до Верховної Ради проект Закону
України «Про територіальну оборону».
По-третє. Пропонується визначити у Концепції розвитку сектору без-
пеки і оборони України пріоритетним для Збройних Сил та інших військо-
За визначення
пріоритетним
курсу держави
щодо створення
професійно-контр-
актної армії,
здійснення рішучих
змін в системі
закупівлі озброєнь
та забезпечення
пришвидшеного
формування і
створення належ-
них умов для вико-
нання державного
оборонного замов-
лення (ДОЗ) на
2015 та наступні
роки

11. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 січня 2015 11
вих формувань професійно-контрактний принцип їх комплектування.
Відмовитися від повернення до призовної армії та збільшення чисельності
ЗСУ, в також створення нових військових структур. Оскільки існує поміт-
ний некомплект офіцерів та ОВТ в існуючих розгорнутих бригадах. Крім
того, лінійне збільшення чисельності у принципі не вирішить завдання по-
силення обороноздатності країни. Фахівці наполягають вжити заходів
щодо пришвидшення переведення на професійно-контрактну основу заді-
яних в АТО військовослужбовців (що складає близько 25 тис. залучених
безпосередньо з ЗСУ).
Також вжити заходів для розв’язання проблеми некомплекту офіцер-
ським складом та системами озброєнь. «Не кількість людей з автоматами, а
сучасні системи й професійне їх використання зможе забезпечити відмову
Кремля від воєнної агресії. Тільки в рамках курсу на професійну-добро-
вільну армію можна вирішити два глобальні завдання для армії: перехід до
безконтактної війни та організація успішних бойових дій уночі». – Такі
думки неодноразово підкреслювалися під час засідання.
По-четверте. Слід створити ефективну систему мотивації особового
складу ЗСУ та інших збройних формувань (експертне обговорення відбу-
валося до ухвали Кабміном рішення про доплату за знищення техніки бо-
йовиків). Потрібно розробити механізми стимулювання і схеми залучення
перспективних кадрів для створення ядра майбутньої професійної армії.
Все це не суперечитиме проведенню мобілізації як тимчасового заходу,
спрямованого за відбиття наступу керованих кремлем терористичних
угруповань.
Військовослужбовці професійної української армії мають змінити ста-
тус, одержувати набагато більш високе грошове забезпечення та отримати
«мотиваційний пакет», створений завдяки адміністративним важелям дер-
жави (в тому числі, можливість одержати на пільгових умовах житло (без-
оплатно для родин загиблих і Героїв України), здобути безоплатну освіту,
мати ранню пенсію за вислугою років (а також пенсію внаслідок поранення
та пенсії сім’ям загиблих), медичне страхування, страхування життя).
По-п’яте. Слід забезпечити належні умови для участі у війні проти ро-
сійських військ для добровольців нерезидентів України. Останні поки бе-
руть участь у забезпеченні військових дій як волонтери. За свідченням
учасників АТО, іноземних фахівців було б значно більше за умов належно-
го та всебічного забезпечення їх участі, у тому числі безпосередньо у бойо-
вих діях.
По-шосте. Найважливішим завданням є забезпечення належного рів-
ня переозброєння українських сил оборони (ЗСУ та інших збройних фор-
мувань) сучасним озброєнням, військовою та спеціальною технікою. Для
цього Уряду слід якомога швидше затвердити держоборонзамовлення на
2015 рік, а у подальшому робити це 2—3 роки з щорічним уточнюванням
Фахівці наполяга-
ють вжити захо-
дів щодо пришвид-
шення переведення
на професійно-
контрактну осно-
ву задіяних в АТО
військовослужбов-
ців
Тільки в рамках
курсу на професій-
ну-добровільну
армію можна
вирішити два
глобальні завдання
для армії: перехід
до безконтактної
війни та організа-
ція успішних бойо-
вих дій уночі»

12. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 січня 2015 12
його показників. Це дозволить виконавцям здійснювати довготривале пла-
нування. Серед іншого, забезпечити можливість підприємствам виконува-
ти держоборонзамовлення на 2015 рік в рамках визначених державою га-
рантій – проблема, що залишається нерозв’язаною (це складає близько 4
млрд. грн.; відносно використання їх оборонними підприємствами меха-
нізму не існує).
По-сьоме. Необхідно створити вертикаль державного управління обо-
ронною промисловістю. А саме, виконати умови Коаліційної угоди щодо
створення якнайшвидше міжвідомчого органу з питань її координації при
Кабінеті Міністрів України (незалежно від назви - центральний орган ви-
конавчої влади зі спеціальним статусом).
Воєнний час вимагає такої жорсткої міжвідомчої вертикалі управлін-
ня із віце-прем’єр-міністром України на її вершині, що дасть змогу виріши-
ти завдання координації завдань щодо реформування та розвитку підпри-
ємств ДК «Укроборонпром», Державного космічного агентства,
Міноборони, науково-промислових структур, що стоять окремо (як-от ДП
«Антонов»), і низки приватних підприємств. Формування і реалізація вій-
ськово-технічної політики даним органом може здійснюватися шляхом
розподілу ДОЗ та видачі ліцензій на ВТС (ідеться не стільки про експорт та
імпорт зброї, скільки про спільні проекти, рішення щодо ліцензійного ви-
робництва, закупівлі необхідних технологій).
Крім того, експерти висловилися за переведення управлінської ланки
«Укроборонпрому» до складу нового, означеного вище, органу (ДК «Укро-
боронпром» створювався минулою владою для корупційних схем, то ж
варто здійснити модернізацію системи).
По-восьме. Необхідно забезпечити досягнення високого рівня вій-
ськово-технічного співробітництва (ВТС) із західними державами — щоб
отримати приплив технологій для вирішення непосильних завдань. А та-
кож, щоб не втратити ринки, які традиційно слугували для отримання дер-
жавою валютних прибутків.
Для цього доцільно вивести з-під юрисдикції ДК «Укроборонпром»
спецекспортерів, відокремивши завдання переозброєння від завдань ВТС
(що не суперечить завданням спецекспортерів у частині вивчення можли-
востей оптимального імпорту комплектуючих, технологій чи озброєння).
По-дев’яте. Треба законодавчо впровадити розвинуті у світі принци-
пи державно-приватного партнерства в оборонній промисловості. Три де-
сятки приватних оборонних підприємств України виробляють дві третини
всієї оборонної продукції країни (усього в країні понад 200 структур за-
ймається розробкою та виробництвом ОВТ). Приватні підприємства не
тільки гнучкіші, але й готові витратитися — традиційно вони проводять
випробування нової зброї власним коштом та часто готові виробляти про-
дукцію за умов гарантії держави.
Це складає близько
4 млрд. грн.;
відносно викори-
стання їх оборон-
ними
підприємствами
механізму не існує
Створення якнай-
швидше міжвідом-
чого органу з пи-
тань її
координації при
Кабінеті Міні-
стрів України
Треба законодавчо
впровадити розви-
нуті у світі прин-
ципи державно-
приватного
партнерства в
оборонній промис-
ловості.

13. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 січня 2015 13
В цілому фахівці наполягають на необхідності розпочати формування
в державі оборонно-промислового лобі. Спираючись на фаховий потенці-
ал експертного середовища та на можливості активних законодавців про-
лобіювати прийняття низки важливих законів, в тому числі,
А також підтримати і просувати ключові збройові програми: зі ство-
рення в Україні ракетної зброї, модернізації артилерійських систем, вироб-
ництва високоточних та звичайних боєприпасів та систем захисту від ви-
сокоточної зброї, виробництва вертольотів, а також систем управління,
виявлення та цілевказівки.
Серед іншого, слід спільно допрацювати, обговорити та підготовити
до прийняття законопроекти «Про виробництво озброєнь та військової
техніки», «Про державно-приватне партнерство у сфері озброєнь, військо-
вої техніки та технологій оборонного і подвійного використання», «Про
військово-технічне співробітництво з іноземними державами», «Про оф-
сетні угоди у сфері озброєнь і військової техніки іноземного виробництва»
та низку інших.
Довідково.
Неурядову Експертну раду з питань національної безпеки було створе-
но за ініціативи Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння у квітні
2014 року. До її складу увійшла низка відомих у країні профільних експерт-
них організацій та оборонних аналітиків, з початку 2015 року до даного
форуму, що працює в режимі «закритого клубу фахівців», приєднався ряд
директорів великих оборонних підприємств і народних депутатів Верхо-
вної Ради України.
Росія Путіна – імперія, яка прагне бути цивілізацією
Януш Онишкєвіч,
радник міністра оборони Республіки Польща
(переклад – Павло Кост, член Експертної Ради ЦДАКР)
Події останнього року вкотре актуалізують запитання: що таке Росія
президента Путіна та якою країною вона прагне бути? Запитання не нове і
відповідь на нього також не проста. Якось Черчілль сказав, що Росія це
«енігма, загорнута в загадку».
Після періоду безладу та невизначеності, який дуже часто асоціюють з
правлінням Єльцина, все-таки можна було сподіватися на те, що Росія ста-
не менш таємничою і зловісною та почне перетворюватися у більш перед-
бачувану країну на внутрішній та зовнішній аренах. Також присутніми
були сподівання на те, що Росія прийматиме систему цінностей, що набли-
зило б її до країн демократичного Заходу. Доказом на існування схожих
сподівань були концепції єдиного політичного простору «від Ванкувера до
Владивостоку», а також угода між Росією та ЄС, в якій було визначено ши-
Розпочати форму-
вання в державі
оборонно-промис-
лового лобі

14. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 січня 2015 14
рокий спектр близької співпраці як в економічних та суспільних сферах,
так і в секторі безпеки та зовнішній політиці. Ряд дуже впливових особис-
тостей пропонували навіть прийняття Росії в НАТО.
В свою чергу, Європейський Союз сприймався Росією як основний
партнер для створення противаги США, Китаю, який нарощував силу, та
інших азійських держав. Основою такого мислення для Росії було переко-
нання, що в суперництві зі США, ЄС доведеться шукати підтримки в Мо-
скві. В Росії вважали, що у Європи більше спільних політичних та еконо-
мічних інтересів з Росією, ніж зі США – хоча б тому, що американська та
російська економіки гостро конкурують, а російська економічна система
доповнює європейську.
Переконання про високу привабливість російської економіки для ЄС
укріплювалося відчуттям її могутності. Росіяни вже забули пертурбації
1998 року, коли єльцинська Росія постала перед проблемою дефолту та му-
сила девальвувати рубль, а рівень реальних прибутків населення знизився
на більш як 30%. У 2006 році в російському експертному середовищі домі-
нувало переконання, що за правління Володимира Путіна Росія скоро пе-
ретвориться в одну з найбільших економічних сил, рубль буде глобальною
резервною валютою, а Москва одним з основних фінансових центрів світу.
Проте, 2008 рік приніс різке протверезіння. Хоча спочатку здавалося,
що з періоду кризи, яку викликали негаразди на фінансових ринках, Росія
вийде сухою, то потім виявилося, що падіння російського ВВП є найбіль-
шим серед усіх держав G-20 і його масштаби навіть перевищують пробле-
ми в особливо постраждалій Греції. Надії на стабільний та швидкий розви-
ток на зразок Китаю розвіялись, також зникло переконання про недалеку
перспективу посідання Москвою належного місця серед ключових еконо-
мічних центрів світу.
Більш того, подальший розвиток ситуації не налаштовував на опти-
мізм. Попри високі ціни на нафту та газ, економіка Росії демонструвала
прояви тривалої стагнації. Водночас, діючий вже тривалий час неформаль-
ний договір Володимира Путіна з суспільством: «я Вам забезпечую стабіль-
не та швидке зростання рівня життя, а Ви не втручаєтесь у справи влади»,
опинився під загрозою зриву так, як це сталося в Україні. Загрозу можна
було нейтралізувати лише шляхом мобілізації російського суспільства на-
вколо іншої ідеї – знову великої та могутньої держави, яку поважають у
світі.
В цьому контексті у 2008 році Росія отримала новий, важливий полі-
тичний досвід. Проведена війна з Грузією показала, що Захід не схильний
до рішучих кроків щодо Росії та заплющить очі на перевірену (особливо в
Абхазії) російську концепцію превентивної війни, а також практику «від-
кушування» окремих територій та прив’язування їх до себе. Свідченням
цього була хоча б американська політика «перезавантаження», яку в Мо-
скві сприймали, як підхід «бізнес, як завжди».
2008 рік приніс різке
протверезіння
В Росії вважали,
що у Європи біль-
ше спільних полі-
тичних та еконо-
мічних інтересів з
Росією, ніж зі
США – хоча б
тому, що амери-
канська та росій-
ська економіки
гостро конкуру-
ють, а російська
економічна систе-
ма доповнює євро-
пейську.

15. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 січня 2015 15
Також не збулися російські надії на побудову величі Росії завдяки ста-
тусу «повного» партнерства з НАТО та ЄС. Для Москви це означало б отри-
мання права вето щодо ключових питань зовнішньої, економічної та без-
пекової політики ЄС або НАТО.
Таким чином, амбіції Кремля щодо повернення позиції глобального
гравця та одного з «центрів впливу» за допомогою особливого партнерства
з ЄС та США, яке Москва розуміла по своєму, так і залишились лише амбі-
ціями. Для Кремля неприпустимими були висловлювання видатних захід-
них політиків, що Росія є всього на всього «локальною імперією». Щоб
«встати з колін» та повернутися на світову сцену в ролі ключової глобаль-
ної держави Кремлю довелось шукати іншого сценарію.
Якщо не можна забезпечити собі прихильності населення лозунгом
«багатійте!», треба його здобути іншою ідеєю – ідеєю величі Росії.
Проте, якщо Росії не вдається стати ключовим елементом європейської
архітектури, виринає запитання про її роль в світі та про побудову систе-
ми, де б Москва відігравала домінуючу роль. Більше того, сама система
мала б бути настільки міцною, щоб забезпечити Росії місце одного з «цен-
трів впливу». Іншими словами, йшлося про відтворення (за інших обста-
вин) позиції, яку мала Росія за часів Радянського Союзу. Разом з тим, для
цієї політичної конструкції слід знайти справді інше від комуністичної ідеї
обґрунтування.
І таку ідею Росія президента Путіна знайшла у вигляді дещо модифіко-
ваних та відомих ще з царських часів концепцій щодо ролі Росії та її істо-
ричної місії.
Принципи, на яких побудована політична система Росії, найчіткіше
описав царський міністр С.Уваров: самодержавство, православ’я та націо-
нальність. А місією Росії називав не лише «збирання» всіх слов’янських зе-
мель, але також захист православних, де б вони не знаходились. Самодер-
жавство означало домінування держави, яку ототожнювали з царем.
Таким чином, єдині реформи про які можна було говорити - це реформи,
введені «з гори». Кожна ініціатива «з низу» не співпадала з основною сис-
темною ідеєю – самодержавством.
Згідно з цією концепцією, Росія є правовою та ідейною спадкоємницею
Візантії, депозитаркою його традиційних цінностей – православ’я. На від-
міну від збоченої та викривленої раціональністю християнської віри Захо-
ду. З цього випливала особлива роль Росії, як бастіону єдиної автентичної
цивілізації, яка базується на тривалих цінностях. Вона відрізнялася від
«прожертої розпустою та безсором’ям знань», а також зв’язаної правовим
легалізмом західної цивілізації. І завданням Москви є не лише захист своєї
цивілізації, але в першу чергу її поширення, зокрема через імперську полі-
тику. До речі, звідси народилося переконання про дволику поведінку Поль-
щі, яка виявившись слабшою, не була готова визнати, що це саме Росія має
Амбіції Кремля
щодо повернення
позиції глобально-
го гравця та одно-
го з «центрів
впливу» за допомо-
гою особливого
партнерства з ЄС
та США, яке Мо-
сква розуміла по
своєму, так і зали-
шились лише амбі-
ціями
Росія є правовою
та ідейною спадко-
ємницею Візантії,
депозитаркою
його традиційних
цінностей –
православ’я

16. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 січня 2015 16
виконувати історичну місію об’єднання слов’янських земель та «злиття
усіх слов’янських рік в російське море».
Переконання про винятковість російської цивілізації та неможливість
її раціонального розуміння відображалося в різноманітних текстах, з яких
найчастіше посилаються на короткий тетраптих Тютчева з початку ХХ сто-
ліття. Тютчев чітко говорить, що розумом Росію зрозуміти не можна так
само, як виміряти її якоюсь об’єктивною міркою, - Росія настільки винят-
кова, що може бути лише об’єктом віри.
Сьогодні, дивлячись на політику Росії Володимира Путіна, не можна не
помітити певних аналогій з царським періодом. Концепція «контрольова-
ної демократії», яка на практиці означає все більшу концентрацію влади,
знищення громадянського суспільства з повним контролем судів та ЗМІ
(особливо електронних) та зростаючу тривогу перед всілякими низовими
рухами, дуже схожа на царське самодержав’я.
Проте сьогоднішня Росія має певну нову рису. Не буде перебільшен-
ням парафраз відомого старого прислів’я про колишню Пруссію, що «це не
є держава, яка має армію, а держава яку має армія». Й так, як помітив Адам
Данієл Ротфельд, путінська Росія також «не є державою, яка має спецслуж-
би, проте, спецслужби мають державу». Достатньо нагадати оцінку відомої
дослідниці російської еліти Ольги Криштановської з Російської Академії
Наук, яка стверджує, що 77–78% еліти теперішньої російської влади пев-
ною мірою пов’язана зі спецслужбами.
Також повертається державна роль православної церкви, хоча ніхто не
сумнівається, що вона повністю контролюється владою. Однак церква не-
обхідна для відновлення зв’язків між усіма православними та створення
міфу «Русского мира» - світу зовсім іншої цивілізації, яка базується на тра-
диційних, забутих або відкинутих Заходом цінностях, світ, який путінська
Росія має захищати та об’єднувати. Деякі більш радикальні ідеологи, як на-
приклад, Олександр Бовданов з Московського університету, стверджують
навіть, що «визнаючи цивілізаційне підґрунтя конфлікту Росії з Заходом,
ми маємо намагатися знищити Захід в теперішньому вигляді як цивіліза-
цію».
Отже, Росія повертається до своєї імперської традиції. Змінилася лише
мова російської політичної дискусії. Як слушно зауважив Олексій Арбатов
«термін «імперіалізм» втратив своє негативне значення та часто отримує
героїчне звучання». Об’єднання «Русского мира» не завжди мусить озна-
чати чергові анексії, може обмежуватися втягуванням все нових країн та
просторів до основної структури, яка забезпечує Кремлю домінування -
свіжого та формально створеного Євразійського союзу. Союз має бути
якщо не новим «Русским миром», то його природним розширенням, оазою
іншої автентичнішої та незахідноєвропейської цивілізації. Також це має
бути дуже сильним підкріпленням позиції Росії, яке дасть змогу досягти
Концепція
«контрольованої
демократії», яка
на практиці
означає все більшу
концентрацію
влади, знищення
громадянського
суспільства з
повним контролем
судів та ЗМІ (осо-
бливо електрон-
них) та зростаючу
тривогу перед
всілякими низови-
ми рухами, дуже
схожа на царське
самодержав’я
Росія також «не є
державою, яка має
спецслужби, проте,
спецслужби мають
державу»
Повертається
державна роль
православної церк-
ви, хоча ніхто не
сумнівається, що
вона повністю
контролюється
владою

17. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 січня 2015 17
рівного статусу зі США та ЄС. Дехто вважає, що Євразійський союз має на-
віть запропонувати членство таким країнам, як Греція, Болгарія чи Кіпр,
оскільки їхня православна культура робить їх природними елементами но-
вої політично-цивілізаційної архітектури.
Територіально величезна та з численним населенням Україна має для
цього нового імперського проекту абсолютно ключове значення. Як не як,
це Київ - «мать городов русских», а для Путіна українці є російською етніч-
ною групою, які розмовляють на одному з російських діалектів. Їхня дер-
жава - це тимчасова аберація, а справжнє (бо православне) християнство
було введено хрещенням Русі в Криму.
Історія любить повторюватися. Кажуть: першого разу вона є драмою, а
вдруге - фарс. Однак поточний розвиток ситуації в Росії примушує поста-
вити під сумнів правдивість цього прислів’я. Історія повторюється – це
правда. Проте, другий раз, за яким ми спостерігаємо, це не фарс, а абсолют-
на драма, може навіть трагедія. Бо існує загроза, що на фоні наростаючої
економічної катастрофи, пов’язаної з падінням цін на нафту та західними
санкціями, у владних середовищах путінської Росії може з’явитися ідея
«втечі вперед» та переходу до чергового етапу об’єднування «Русского
мира» так, як це сталося з Кримом. Анексія забезпечила президенту Путіну
неймовірну популярність. Так само, як генералу Гальтерьєрі – лідеру арген-
тинської хунти – величезну популярність забезпечила інвазія на Фолклен-
ди в 1982 році. Проте, у випадку з Гальтерьєрі ця ейфорія не тривала довго...
Україні та українцям слід допомогти якнайбільше не лише тому, що
вони мають право на збереження своєї територіальної цілісності, але та-
кож й тому, що мають право на самостійне визначення свого місця в Євро-
пі та світі. І звичайно, йдеться не лише про Україну, а й також про Росію.
Бо, на щастя, Путін не є всією Росією так само, як Гальтерьєрі не був всією
Аргентиною. Однак його також треба зупинити, а зробити це можуть лише
українці...
Чому Захід не поспішає називати ДНР і ЛНР терористични-
ми організаціями
Володимир Солов’ян,
Експерт Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння
Про необхідність визнання ЛНР і ДНР терористичними організаціями
в Україні говорять давно. Ще в травні минулого року ГПУ «присвоїла» цим
організаціям статус терористичних.
Потім катастрофа Боїнга-777 малайзійських авіаліній дала змогу впер-
ше на міжнародному рівні заговорити про включення самопроголошених
республік Донбасу до списків терористичних організацій. Та на Заході ви-
рішили не робити поспішних кроків. Мотивували це тим, що, мовляв, по-
Територіально
величезна та з
численним населен-
ням Україна має
для цього нового
імперського проек-
ту абсолютно
ключове значення
Потім катастро-
фа Боїнга-777
малайзійських
авіаліній дала
змогу вперше на
міжнародному
рівні заговорити
про включення
самопроголошених
республік Донбасу
до списків терори-
стичних
організацій

18. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 січня 2015 18
трібно дочекатись результатів розслідування. Офіційному Києву також за-
бракло політичної волі. В умовах літньої наступальної операції, коли
українська армія щоденно тіснила сепаратистів, цьому питанню не надава-
ли особливого значення.
Однак, після того як наприкінці серпня ситуація на фронті для україн-
ської сторони значно погіршилась, довелося повернутись на політичні
шляхи врегулювання кризи. Одним із результатів «Мінських домовленос-
тей» став суперечливий Закон України «Про недопущення переслідування
та покарання осіб - учасників подій на території Донецької та Луганської
областей». Поміж іншого, він передбачає закриття кримінальних прова-
джень по багатьом злочинам членів ДНР і ЛНР, які були здійснені на мо-
мент прийняття Закону.
Але результати переговорів не вдовольнили жодну зі сторін, і спроби
налагодити мирний процес зайшли у безвихідь. На Донбасі знову віднови-
лися активні бойові дії, які з кожним днем стають усе запеклішими. З но-
вою активністю запрацював російський «воєнторг» і виникла загроза по-
вномасштабної війни. Одночасно актуалізувалося питання визнання
самопроголошених республік терористичними організаціями, яке до цьо-
го відкладали в довгий ящик.
14 січня парламент звернувся до країн ЄС, Європарламенту, ПАРЄ,
США, Канади, Австралії та Японії з проханням визнати ДНР і ЛНР теро-
ристичними організаціями. Формальний привід - події на блокпосту непо-
далік міста Волновахи, коли в результаті обстрілу бойовиків загинуло 13
мирних жителів.
Відповіддю Європарламенту стала резолюція, в якій він обмежився
формулюванням про «застосування терористичних методів діяльності».
Хоча війна, розв’язана Кремлем проти України почалося майже рік тому,
Європейський Союз усе ще не хоче поглиблювати конфронтацію з Росією.
На думку експерта Інституту міжнародних відносин (Польща) Анжея
Шептицького, для цього є щонайменше три причини: «По-перше, це важ-
ливість співпраці з Росією не тільки в економічному (наприклад, енерге-
тична безпека ЄС), але і на стратегічному рівні (Ісламська Держава). По-
друге, розбіжності між державами-членами ЄС у питанні того, наскільки
велику загрозу становить нині Росія для самої Європи. По-третє, відпові-
дальність за мир і стабільність в регіоні, яка лежить на ЄС, стримує євро-
пейську бюрократію від різких геополітичних кроків і більш активного
втручання в протистояння Вашингтону і Москви».
Якщо ж ЄС офіційно визнає ДНР і ЛНР терористичними організація-
ми, Росії загрожує статус «держави-спонсора тероризму». «Але Захід зо-
всім не зацікавлений в тому, аби ставити таку велику ядерну державу як
Росія в один ряд із Кубою, Суданом, Іраном та Сирією», - резюмує пан Шеп-
тицький.
14 січня парла-
мент звернувся до
країн ЄС, Європар-
ламенту, ПАРЄ,
США, Канади,
Австралії та
Японії з проханням
визнати ДНР і
ЛНР терористич-
ними організація-
ми
По большому
счету, Путин
будет пытаться
превратить Укра-
ину в подобие
сегодняшнего
Донбасса
Якщо ж ЄС офіцій-
но визнає ДНР і
ЛНР терористич-
ними організація-
ми, Росії загрожує
статус «держави-
спонсора терориз-
му»

19. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 31 січня 2015 19
Аналогічну точку зору у своєму коментарі для ЦДАКРу висловив і
старший аналітик Центру досліджень Східної Європи Маріуш Лаурінаві-
чюс (Литва): «Проблема полягає в тому, що у політичній площині це питан-
ня вирішити вкрай важко, бо це означало би, що і Росію треба оголосити
державою-спонсором тероризму. Поки ні Євросоюз, ані США до цього не
готові».
Єдина країна ЄС, яка закликала визнати бойовиків на сході України
терористами – Литва. «Була резолюція сейму Литви, яка наголошувала на
необхідності визнати їх (ЛНР і ДНР – авт.) терористичними організаціями.
Але в ЄС система така, що одна або дві країни, навіть якщо це великі краї-
ни, нічого вирішити не можуть. Потрібна згода усіх членів об’єднання» -
відзначає експерт.
«Треба називати речі своїми іменами – на ході України іде війна між
Росією та Україною. А на полі бою, яким став увесь Донбас, здійснюються
терористичні акти, жертвами яких вже стали сотні мирних жителів. Діяль-
ність ДНР і ЛНР має всі ознаки терористичних організацій, тож ЄС таки
слід було б визнати їх такими», - резюмує Маріуш Лаурінавічюс.
Більш стриманий в оцінці перспективи надання Об’єднаною Європою
квазідержавам українських сепаратистів статусу терористичних радник
міністра оборони Польщі Януш Онишкєвіч. Коментуючи обстріл бойови-
ками автобусу під Волновахою, він нагадує, що загибель цивільних інколи
може бути наслідком помилки тих, хто здійснює обстріл, а не цілеспрямо-
ваним актом терору. «Подібні трагічні випадки за участі цивільного насе-
лення часто трапляються в сучасних війнах. Тому міжнародне визнання
цієї жахливої події як акту терору, може відкрити скриньку Пандори вза-
ємних звинувачень сторін конфлікту у сповідуванні подвійних стандар-
тів», – зазначив Януш Онишкєвіч.
Втім, на практиці ми є свідками саме такої політики подвійних стан-
дартів. Наприклад, нещодавно Рада ЄС прийняла рішення оскаржити рі-
шення Суду загальної юрисдикції ЄС про виключення ХАМАС зі списку
терористичних організацій. Не секрет, що фінансову і дипломатичну під-
тримку палестинському ісламістському рухові, який у США, Ізраїлі, Японії
та деяких інших країнах визнаний терористичною організацією, активно
надають Катар і Туреччина. Однак при цьому ніхто у світі й не звинувачує
керівництво цих країн у сприянні тероризму. Особливо тепер, коли обидві
є важливими учасниками міжнародної коаліції проти Ісламської держави.
Але цікаве в цій історії інше. Відомо, що третьою стороною підтримки
ХАМАСу є Росія, яка активно використовує палестинське питання в своїх
геополітичних цілях. До анексії Криму, Вашингтон і його союзники на
Близькому Сході спостерігали за активністю Кремля в цьому регіоні крізь
пальці. На Заході воліли не помічати навіть того, про що говорили експер-
ти, а саме постачання Росією зброї палестинським бойовикам. Одним із
Тому міжнародне
визнання цієї
жахливої події як
акту терору, може
відкрити скриньку
Пандори взаємних
звинувачень сто-
рін конфлікту у
сповідуванні по-
двійних стандар-
тів»
Поки ні Євросоюз,
ані США до цього
не готові»