Kremlins war againts Ukraine

1. 16 березня 2015
ВИКЛИКИ і РИЗИКИ
Безпековий огляд ЦДАКР № 5 (21)
Загальні оцінки
Основні виклики і ризики першої половини березня 2015 р.
У дзеркалі експертної думки
12 кроків для відродження і розвитку ВМСУ
Виклики інформаційного простору України
Ручные реактивные противотанковые гранатометы
(гранаты) в системе противотанковой обороны
Украинской Армии
Аналітичні розробки
Герман Греф. Придворный инакомыслящий
«UA.RPA» як основа національного кластера високих
технологій
Русский «бог войны»
Часть 1. Организация ракетных войск и артиллерии ВС РФ
ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ АРМІЇ, КОНВЕРСІЇ ТА РОЗЗБРОЄННЯ
CENTER FOR ARMY CONVERSION AND DISARMAMENT STUDIES
Адреса: вул. Іллінська, 10, офіс 5, Київ, 04070
тел.: +38 (044) 425-42-10, факс +38 (044) 425-16-22
www. cacds.org.ua

2. Безпековий огляд «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» Центру досліджень армії, конверсії
та роззброєння (ЦДАКР, www.cacds.org.ua ) здійснюється аналітиками
ЦДАКР за підтримки банку «Аркада». Для підготовки оглядів залучаються
відомі експерти, дипломати, військові фахівці та спеціалісти усіх відомств,
що працюють у безпековому середовищі України.
Метою публікацій Безпекового огляду «ВИКЛИКИ і РИЗИКИ» є оперативне
та аналітичне інформування зацікавлених профільних структур, ЗМІ та
громадян, що цікавляться актуальними проблемами безпеки України.
Кожний огляд присвячений короткому періоду (1 – 2 тижні), та містить
експертні думки, які можуть не збігатися з офіційною позицією української
влади.
@2014 Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння
У разі цитування обов’язкове посилання на ЦДАКР
Редакційна колегія:
Бадрак В.В. – головний редактор, директор ЦДАКР
Копчак В.І. – відповідальний секретар, керівник оборонно-промислових
проектів ЦДАКР
Члени Редакційної колегії:
Бондарчук С.В. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки,
генеральний директор ДК «Укрспецекспорт» (2005-2010 рр.)
Згурець С.Г. – головний редактор журналу «Экспорт оружия и оборонный
комплекс Украины», директор інформаційно-консалтингової компанії (ІКК)
Defense Express
Кабаненко І.В. – заступник міністра оборони (2014 р.), перший заступник
начальника Генерального штабу ЗСУ (2012 – 2013 рр.), член Експертної
Ради у галузі національної безпеки
Конопльов С.Л. – директор Гарвардської програми з чорноморської
безпеки та програми з безпеки США-Росія і США-Південна Азія, член
Експертної Ради у галузі національної безпеки
Литвиненко О.В. – заступник секретаря Ради національної безпеки і
оборони України
Міхненко А.В. – головний редактор журналу «Ukrainian Defense Review»
Паливода К.В. – голова правління банку «Аркада», член Експертної Ради у
галузі національної безпеки
Поляков Л.І. – голова Експертної Ради ЦДАКР, перший заступник міністра
оборони України (2005 – 2007 рр.), заступник міністра оборони України
(2014 р.)
Рябих В.О. – член Експертної Ради у галузі національної безпеки, директор
з розвитку інформаційно-консалтингової компанії (ІКК) Defense Express
Щербак Ю.М. – письменник та громадський діяч, Надзвичайний і
Повноважний Посол України в США (1994 - 1998 рр.), міністр охорони
навколишнього середовища (1991 - 1992)

3. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 березня 2015 3
Загальні оцінки
Основні виклики і ризики першої половини березня 2015 р.
Основнівикликиіризикипершоїполовиниберезня2015рокупов’язані
із загрозою проведення Росією масштабних воєнних операцій з метою оку-
пації нових територій України. Незважаючи на стрімке зростання потенці-
алу українських сил оборони, досі не виключається ведення супротивни-
ком відкритої повномасштабної війни з використанням сучасної військової
техніки, в тому числі, ракетних та авіаційних комплексів покоління «4+» та
«4++». Лише останнє у нинішніх умовах може надати Кремлю суттєву пе-
ревагу. Водночас, застосування нових потужних озброєнь можливе лише
за умов подальшої демонстрації слабкості західного співтовариства, зокре-
ма, відсутності консенсусу в Європі щодо реалізації політики стримування
Кремля та реальної відмови від подальших спільних кроків.
Не меншим викликом стала у першій половині березня активізація
Кремлем підривної роботи в регіонах Одеси та Харкова. Загроза терактів
проти мирного населення за останні декілька місяців перетворилася на
фактор впливу та залякування. Кремль відверто створює агентурні мережі,
підтримує прояви сепаратистських настроїв у всіх без виключення регіо-
нах України. При цьому набирає обертів й тенденція зростання «точкових
операцій» - диверсій проти конкретних, подекуди відомих осіб. Серед най-
більш показових ілюстрацій – підрив машини командира батальйону «Сло-
божанщина» Андрія Янголенко у Харкові за допомоги магнітної міни.
Вбивства та знищення мирного населення у зоні війни також мають
тенденцію до поширення. При цьому, Кремль заохочує такі розправи, на-
рікаючи на «неконтрольовані загони» бойовиків. Збільшення простору ха-
осу та безладу, поширення зони гуманітарної катастрофи стало однією із
стратегій Кремля у даній війні. По-перше, Кремль перекладає відповідаль-
ність за розвиток ситуації на українську владу та посилює недовіру до чин-
ної влади з боку населення охоплених війною регіонів. По-друге, здійснює
спробу видавати власну агресію за громадянську війну. І, по-третє, збіль-
шує можливості на «легітимність» власного втручання – шляхом надси-
лання найманців та так званих гуманітарних конвоїв. Так, у цьому контек-
сті можна згадати, що лише у Дебальцевому в підвалах житлових будинків
знайдено 500 тіл мирних жителів міста (про це заявила постійний пред-
ставник США при ООН Саманта Пауер під час засідання Ради Безпеки
ООН, 6 березня 2015 р.).
Основні виклики в економічній площині
Попри певну стабілізацію гривні та факт нового траншу від МВФ, еко-
номічний фактор для України досі залишається визначальним.
По-перше, через зростання недовіри до чинної влади у значної частини
населення, – це на тлі військових проблем створює додаткові ризики.
Збільшення про-
стору хаосу та
безладу, поширен-
ня зони гуманітар-
ної катастрофи
стало однією із
стратегій Кремля
у даній війні

4. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 березня 2015 4
По-друге, через вплив цього фактору на позицію західних держав та
можливість для Кремля маніпулювати цим важелем та активно використо-
вувати незадоволених у своїх підривних цілях.
При цьому Президент України Петро Порошенко наголошує, що Укра-
їні на цьому етапі потрібна міжнародна фінансова допомога в обсязі понад
40 млрд. дол.
Основні ризики у військовій сфері
Дані РНБО про активізацію бойовиків уздовж всієї лінії розмежуван-
ня можуть свідчити про підготовку активної наступальної операції. Вона
може початися в будь-який момент. Ці розрахунки збігаються з аналізом
іноземних фахівців.
Так, представники американської аналітичної компанії Stratfor опри-
люднили можливі сценарії подальшої російської агресії в Україні. Одним із
найчастіше обговорюваних сценаріїв у Stratfor назвали з’єднання захопле-
них територій Донбасу з Кримом південним узбережжям Чорного моря.
Іншим можливим сценарієм американські аналітики розглядають захо-
плення всього південного узбережжя України з виходом до Придністров’я.
Це може повністю відрізати Україну від моря і забезпечити усі російські
інтереси в регіоні, але «пов’язане з проведенням складних і небезпечних
операцій на великій річці (Дніпрі) з широкою і вразливою логістикою».
За оцінками екс-заступника начальника Генерального штабу ЗСУ Іго-
ря Романенка («День», 12 березня), «зараз все, що знаходиться на території
АТО, розраховано на найменший сценарій. Тобто на те, щоб не дати про-
бити коридор до Криму». Він вказує на важливу проблему: «за всі бойові дії
у нас, на жаль, досі немає стратегічних резервів».
Джерела ЦДАКР в середовищі українського генералітету свідчать, що
Україна поки не спроможна організувати ешелоновану оборону на ділянці
фронту до 500 км. З іншого боку, військові фахівці переконані, що цього
розвиток подій не потребує. Оскільки, з одного боку, РФ не має можливості
до проведення довготривалої масштабної воєнної операції. А з іншого, усе
свідчить про наміри здійснювати «вогнищеві, точкові операції» переважно
тактичного рівня, метою яких стає поступове розширення контрольованих
територій. Плюс також здійснювати ураження особового складу військ обо-
рони України, що стало психологічно вразливим для України за умов, коли
командування нав’язує режим тиші, а ворог продовжує обстріли.
«Атаки будуть локальні. Російські війська вторгнення воюватимуть у
другому ешелоні противника, виступатимуть як ударні частини, мобільні
резерви, а також здійснюватимуть вогневу підтримку артилерією, забезпе-
чуватимуть радіоелектронну й артилерійську розвідку», - переконаний ре-
дактор «Цензор.НЕТ» та військовий експерт Юрій Бутусов («Дзеркало
тижня», 13 березня). При цьому він зазначає, що «стратегічна стійкість во-
Дані РНБО про
активізацію бойо-
виків уздовж всієї
лінії розмежування
можуть свідчити
про підготовку
активної насту-
пальної операції

5. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 березня 2015 5
рога пояснюється наявністю на Донбасі регулярних частин ЗС РФ». За да-
ними експерта, одночасно в бойових місіях в Україні беруть участь не мен-
ше 5—6 батальйонно-тактичних груп регулярних військ РФ. Спираючись
на зведені аналітичні дані, фахівець каже про наявність у зоні бойових дій
до 5 тис. чол. у складі «ударних підрозділів найманців», до 15 тис. чол. у
складі «підрозділів другої лінії, обмежено боєздатних», та до 5 тис. чол. – у
складі «неорганізованих банд». Російські ж війська складають «до 10 тис.
військовослужбовців, із них до 5—6 тис. — ударний компонент сухопутних
військ і десантників».
Майже такої ж думки дотримується й організатор групи «Інформацій-
ний спротив» Дмитро Тимчук: «у бойовиків на Донбасі розгорнуто 2 армій-
ських корпуси – це близько 30-33 тисячі осіб, 80-85% яких – російські на-
йманці» (12 березня).
Британський Королівський об’єднаний інститут оборонних дослі-
джень також оприлюднив свій звіт. Згідно з дослідженням, російські вій-
ськові беруть участь у війні на сході України, починаючи з 14 липня 2014
року. Так, станом на середину серпня 2014 р., стверджують дослідники, в
Україні перебували від 3500 до 6000 російських військових. Найбільша їх
кількість – 10 000 – спостерігалася в грудні 2014 р. В останній тиждень лю-
того 2015 р., згідно з документом, в Україні перебували 9000 військових, але
з того часу їхня кількість зросла на 1500 – 2000.
На тлі такої обстановки Президент України Петро Порошенко заявив,
що Україна активно нарощує бойовий потенціал Збройних сил (12 берез-
ня). Глава держави також повідомив про затвердження ним плану будівни-
цтва фортифікаційних споруд та низку інших заходів (детальніше – у роз-
ділі нижче).
Головні виклики на міжнародній арені
Головним викликом для України на міжнародній арені протягом пер-
шої половини березня стало виявлення безпрецедентної слабкості країн
Європи у організації протидії Кремлю. Так, голова Євроради Дональд Туск
констатував неготовність країн Євросоюзу до введення додаткових санк-
цій проти Росії (про це він заявив в інтерв’ю газеті The New York Times 8
березня).
При цьому деякі країни почали відверто підігравати країні-агресору.
Наприклад, попри конфлікт на Донбасі, влада Швейцарії дала згоду на по-
ставку в Росію високотехнологічної тканини, яку можна використати у вій-
ськових цілях. За даними швейцарських ЗМІ, обсяг угоди становить ре-
кордні 91 мільйон швейцарських франків (близько 85 мільйонів євро).
Цікаво, що 3 березня сенатор Джон Маккейн наголосив про слабкість
НАТО як військово-політичного блоку. «Якщо Путін захопить Маріуполь,
Головним викликом
для України на
міжнародній арені
протягом першої
половини березня
стало виявлення
безпрецедентної
слабкості країн
Європи у організації
протидії Кремлю

6. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 березня 2015 6
влаштує сухопутний прохід і продовжуватиме тиснути на Молдову та кра-
їни Балтії, захопить територію Балтійських країн, а ми на це не відреагує-
мо, — це буде кінець НАТО». «Наші військові лідери в НАТО вже поперед-
жали про такі речі. На жаль, президент Обама відмовляється визнати
реальність амбіцій Росії, амбіцій Путіна», - вважає Маккейн.
В цей період часу стало відомо, що Росія витратить 40% бюджету на
армію і силовиків (міністр фінансів РФ Антон Сілуанов, 2 березня 2015).
Доходи бюджету РФ у 2015 р. складуть 12,46 трильйони рублів, витрати -
15,22 трильйони рублів, дефіцит - 3,8% ВВП. Водночас, щоб РФ вийшла на
бездефіцитний бюджет в 2017 році, ціна на нафту має становити близько
$70 за барель. Така ситуація свідчить про певні ресурсні проблеми Росії.
Сполучені Штати під тиском подій почали змінювати ставлення до ре-
агування. Зокрема, прийняли рішення поставляти Україні безпілотники та
броньовані військові автомобілі Humvee, а також системи зв’язку, радари
для визначення мінометних позицій противника. Загалом вартість нової
допомоги США оцінюють у 75 мільйонів доларів (11 березня, віце-прези-
дент США Джо Байден в телефонній розмові з президентом України Пе-
тром Порошенком).
Військові фахівці НАТО попереджають про небезпеку подальшої мілі-
таризації Криму. Окупований півострів став плацдармом для подальшого
застосування сили, вважає головнокомандувач Об’єднаними збройними
силами НАТО в Європі генерал Філіп Брідлав.
У Європі з’являється все більше прихильників надання військово-тех-
нічної допомоги Україні. «Озброєння і зміцнення українських збройних
сил – в інтересах Європи, Польщі і самої України, оскільки це допоможе у
деескалації конфлікту на Донбасі», - заявив глава Бюро нацбезпеки Польщі
Станіслав Козєй (5 березня).
Наразі Президент України Петро Порошенко поінформував, що Укра-
їна має контракти з 11 країнами ЄС на поставки зброї, у тому числі, леталь-
ної (13 березня). «У нас зараз укладені договори про постачання зброї, в
тому числі, і летальної, з 11 країнами Європейського Союзу», - Президент
України упевнений, що ЄС, США та інші держави негайно нададуть Украї-
ні летальну зброю за умов ескалації російської агресії.
Ставлення у світі до агресії Росії та щодо особистості В.Путіна
Зухвале вбивство опозиціонера Бориса Нємцова викрило суперечки,
що існують в оточенні президента РФ Володимира Путіна. Фахівці вважа-
ють, що Нємцова могли вбити люди із оточення Путіна, намагаючись та-
ким чином натиснути на російського президента. Цікаву думку висловив
Дмитро Козлов, керівник Лабораторії аналізу особистості Центру дослі-
Росія витратить
40% бюджету на
армію і силовиків
На жаль, прези-
дент Обама від-
мовляється визна-
ти реальність
амбіцій Росії,
амбіцій Путіна»
Україна має
контракти з 11
країнами ЄС на
поставки зброї, у
тому числі, ле-
тальної

7. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 березня 2015 7
джень армії, конверсії і роззброєння. «Якщо зі здоров’ям і безпекою Воло-
димира Путіна все гаразд, його тимчасове «зникнення» може пояснювати-
ся гіпотетичним протоколом дій у разі недієздатності лідера країни». Він
переконаний: «Який би сценарій контрольованої передачі влади - або її імі-
тації - в майбутньому не захотіла здійснити російська правляча каста, це
неминуче буде серйозним стрес-тестом для всієї державної машини. Не-
зважаючи на наявність чітких інструкцій для дій у випадку надзвичайної
ситуації, щось напевно може піти не так, і деякі вузли системи можуть дати
збій. І бажання російського керівництва підстрахуватися, перевіривши в
дії частину найважливішого механізму, є цілком зрозумілим. Одним з осно-
вних результатів подібної інформаційної «спецоперації» буде уважне від-
стеження поведінки ключових фігур, які не посвячені у програму «на-
вчань» – насамперед, звичайно, силовиків, керівників спецслужб і
регіональних лідерів».
Готовність діяти проти режиму Путіна зростає в США. Американська
влада заблокувала активи обох банків, контрольованих трьома російськи-
ми мільярдерами з близького оточення Володимира Путіна. Загальна сума
заблокованих коштів становить $640 млн. (6 березня, Wall Street Journal). За
даними видання, під санкції потрапили банк «Росія», заснований Юрієм
Ковальчуком, і СМП-Банк братів Ротенбергів.
Поступово збільшується кількість впливових експертів, які виступа-
ють проти Путіна. Зокрема, віце-президент Атлантичної ради США Дей-
мон Вілсон під час слухань у середу в американському Сенаті 5 березня за-
уважив, що країнам Європи, в тому числі, членам НАТО, загрожує
виникнення нових конфліктів і криз у разі, якщо Сполучені Штати не бу-
дуть діяти для припинення російської агресії в Україні. «Якщо ми не змо-
жемо зупинити Путіна в Україні, ми зіткнемося з цілою низкою конфліктів
і криз в найближчі місяці і роки», - підкреслив керівник впливової експерт-
ної структури США.
Цікаве припущення щодо розширення боротьби проти режиму Путіна
зробив директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуров-
ський: «Другий фронт буде відкритий в Середній Азії і на Північному Кавказі
вже цієї весни. Там очікується наступ Ісламської держави. А якщо там відбу-
деться союз з Талібаном, то угруповання значно посиляться» (11 березня).
Незадоволення політикою Путіна поширюється навіть на бойовиків -
колишніх учасників наступів в регіоні Донбасу. «На президента РФ Воло-
димира Путіна може очікувати доля сербського лідера Слободана Мілоше-
вича, який потрапив до Гаазького трибуналу», - вважає екс-ватажок
бойовиків «ДНР» Ігор Гіркін (15 березня). «Розрахунок ворогів у тому й
полягає – ще півроку-рік так поштовхатися, і проти президента РФ будуть
не лише ліберали, які його ніколи не підтримували, а й патріоти повернуть-
ся проти Путіна», - зазначив колишній керівник російського бандитського
угруповання.
«Якщо ми не змо-
жемо зупинити
Путіна в Україні,
ми зіткнемося з
цілою низкою
конфліктів і криз в
найближчі місяці і
роки»

8. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 березня 2015 8
Основні ризики організації українською владою оборони та
опору Кремлю
Ризики внутрішньої роботи з організації оборони залишаються до-
сить високими, незважаючи на певні важливі рішення.
Рада національної безпеки і оборони України на засіданні 12 березня
ухвалила низку рішень щодо посилення обороноздатності країни. Перший
заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України Михай-
ло Коваль поінформував, що передбачено більш ефективне використання
потенціалу оборонно-промислового комплексу України, прискорення об-
лаштування рубежів оборони, забезпечення ЗСУ та інших військових фор-
мувань новими озброєннями та військовою технікою. Серед важливих рі-
шень – схвалення РНБОУ законопроекту про зміни до Закону «Про
правовий режим воєнного стану» та запропоновано Президентові внести
його на розгляд Верховної Ради як невідкладний (важливо позначити, що
Експертна рада наполягала на цьому пункті з вересня 2014 р., що свідчить
про повільність проходження рішень в українській владі).
Крім того, Міністерству оборони доручено невідкладно підготувати
законопроект щодо забезпечення прав військовослужбовців на перенесен-
ня не використаних протягом особливого періоду щорічних відпусток на
інший період або одержання компенсації; а також забезпечити проведення
практичних занять для військових щодо надання медичної допомоги від-
повідно до стандартів НАТО.
Серед проблемних питань залишаються такі: Стратегія національної
безпеки України досі не ухвалена, не затверджена Воєнна доктрина, хоча
обидва документи мали бути підписані Президентом ще до кінця 2014 року.
Влада сама робить чимало для зростання недовіри з боку населення. З
часом це може стати найбільшим викликом та найнебезпечнішим ризиком
з огляду на можливість використання цього чинника ворожою Росією.
Негативно суспільством та фахівцями було сприйнято, що після звіту
голови держави щодо вдалої поїздки на виставку озброєнь до ОАЕ, в якому
Порошенко згадав про укладання мільйонних контрактів про постачання
озброєння до України, з’явилося офіційне повідомлення на сайті МЗС
ОАЕ, що поки що жодних угод про постачання зброї не підписано.
Викликом стає зростання недовіри до військового командування в
офіцерському середовищі. Так, офіцери підрозділів, які брали участь в обо-
роні Дебальцевого, виступили з проханням до Президента негайно відпра-
вити у відставку все керівництво Генштабу ЗСУ. Також переважно негатив-
но сприймаються й реформаторські спроби чинного керівництва
оборонного відомства та Генштабу ЗСУ.
Полковник В.В.Покуса — начштабу 20-го мотопіхотного батальйону
(«День», 11 березня) та вже згаданий вище експерт Юрій Бутусов («Дзерка-
ло тижня», 13 березня) виступили з серйозною критикою Генштабу ЗСУ.
Серед важливих
рішень – схвалення
РНБОУ законопро-
екту про зміни до
Закону «Про пра-
вовий режим воєн-
ного стану»
Стратегія націо-
нальної безпеки
України досі не
ухвалена, не за-
тверджена Воєнна
доктрина

9. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 березня 2015 9
«Негайним результатом реформування військової системи управління має
стати заміна нездатних кадрів, наступним результатом – заміна прогнилої
системи кадрового відбору в збройних силах. Від початку кадрового онов-
лення системи військового управління слід відмовитися від волюнтаризму
в кадровій роботі як основного системоутворюючого принципу корумпо-
ваних та кланових систем. Тільки конкурсний відбір і конкурсне змагання
за чіткими критеріями відбору. Сучасний кадровий склад органів військо-
вого управління доцільно тотально пропустити через військову ланку у во-
юючих з’єднаннях і військових частинах в зоні АТО. Це дасть змогу, по-
перше, відродитися значній кількості штабних офіцерів як бойових
командирів, по-друге, позбутися явного баласту у вигляді офіцерів, які ні-
защо не поїдуть в зону АТО навіть під загрозою звільнення з лав ЗС Украї-
ни, а також тих, хто не зможе професійно і морально утвердитись в вій-
ськовій ланці», – пише полковник Покуса.
«Керівництво Генштабу та армії втратило будь-яку довіру в особового
складу, і насамперед у польових офіцерів та солдатів. Це головна загроза», –
зазначає Юрій Бутусов. Його основні тези такі: «Більшість бойових завдань
на фронті виконують підрозділи, що за чисельністю не перевищують рот-
но-тактичної групи. Про якусь концентрацію сил не йдеться. Збільшення
загальної чисельності військовослужбовців до 250 тис. чоловік, тоді як тре-
ба збільшувати не загальну чисельність, а чисельність бойових механізова-
них частин, — усе це величезні ресурсні затрати, абсолютно невиправдані
в умовах війни, які нашій армії та економіці абсолютно не по кишені». До
речі, саме з критикою необґрунтованого збільшення чисельності ЗСУ
останні місяці виступав Центр досліджень армії, конверсії і роззброєння.
Фахівці зробили чимало нарікань владі, що процес переозброєння ар-
мії перетворився на глобальну проблему держави. До цього можна додати
висновки оглядачів «Дзеркала тижня» (6 березня): «Як і торік, найімовірні-
ше, і в 2015-му, зберігатиметься тенденція зменшення можливостей вітчиз-
няних підприємств оборонно-промислового комплексу щодо задоволення
потреб Збройних сил у сучасній військовій техніці. Насамперед, це викли-
кано розбалансованістю структури оборонно-промислового комплексу,
наявністю на підприємствах обладнання, яке не використовується на по-
вну потужність, старінням основних фондів, критичним фінансово-еконо-
мічним станом ОПК, браком кваліфікованих кадрів. Ніхто навіть не думає
про налагодження масового виробництва систем високоточної зброї.
Ясинський (керівник департаменту Міноборони України – «ВіР») приму-
дрився навіть вилучити дослідно-конструкторську роботу з модернізації
вертольота Мі-24 за участі французької фірми SAGEM, що перебувала на
завершальному етапі виконання».
Означені кроки влади, без сумніву, містять загрози та ризики у сфері
організації належної оборони та опору агресору, а також потребують пере-
гляду низки позицій та неприйнятих рішень.
Ніхто навіть не
думає про налаго-
дження масового
виробництва
систем високоточ-
ної зброї

10. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 березня 2015 10
У дзеркалі експертної думки
12 кроків для відродження і розвитку ВМСУ
Глен Грант,
провідний експерт з питань оборони,
Centre for Civil Military Relations, USA
Андрій Риженко,
заступник начальника штаба (з питань Євроатлантичної інтегра-
ції) командування ВМС України
1. Підготовка та затвердження Військово-Морський Доктрини
України та Державної Програми будівництва кораблів ВМС в РНБО і
Верховній Раді.
2. Створення Департаменту ВМС у складі МО / ГШ з функціями:
концептуального розвитку ВМС, визначення та закупівель платформ
(кораблів і техніки) для ВМС, визначення стандартів підготовки та освіти
персоналу ВМС.
3. Створення бюджету ВМС у розпорядженні командувача (секре-
таря) ВМС. Реалізація повного циклу менеджменту в ВМС України і в ін-
ших видах ВС: завдання - бойові можливості - ресурси.
4. Вивчення ринку і підбір найбільш оптимальних варіантів мор-
ського озброєння для ВМС України з поставками з 2015 року (нового і
вживаного), особливо багатофункціональних кораблів та катерів модуль-
ного типу, ударного ракетного комплексу, морської авіації і берегової обо-
рони національного та іноземного виробництва. Налагодження діалогу
(зустрічі не рідше раз в квартал) з представниками ВПК України та іно-
земними виробниками, що виготовляють продукцію для ВМС. Заохочен-
ня здорової конкуренції та ведення високотехнологічних розробок.
5. Підготовка пакету законів щодо здешевлення будівництва ко-
раблів в Україні з національних проектів і зарубіжним ліцензіями, за-
конів щодо пільгового оподаткування внутрішніх військових закупівель
(паливо).
6. Комплексне обстеження, оцінка, проектування та будівництво
(модернізація) сучасної інфраструктури базування і управління ВМС
України: штабів, баз, містечок, причалів, аеродромів та полігонів.
7. Реформа і децентралізація системи забезпечення ВМС (як части-
на системи всіх ВС) - МО / ГШ визначають номенклатуру закупівель, гра-
ничні ціни і постачальників, готують оперативні та стратегічні запаси на
випадок війни. Потокові витрати на життєдіяльність і військові запаси по
максимуму набувають частини самі на місцях. Відмова від натурального
виду індивідуального забезпечення військовослужбовця номенклатурою
тилу: харчування, форма. Замість цього - виплата надбавок грошима, на
які потім військовослужбовець ці позиції купує.

11. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 березня 2015 11
8. Адаптація стандартів НАТО (СТАНАГ) в систему бойової підго-
товки, знання англійської мови - вимоги для всіх офіцерів і молодших ко-
мандирів - старшин. Використання іноземних радників зі стратегії та ме-
неджменту.
9. Перепідготовка викладачів оперативно-тактичного та оперативно-
стратегічного рівнів у військових навчальних закладах США та Європи.
Введення а адаптація іноземного досвіду в дисципліни «Національна без-
пека», «Стратегія і політика», «разновідових військові операції», «Страте-
гічне лідерство». Відправка курсантів і слухачів для навчання за кордон
строком на 1-3 роки.
10. Відмова від видачі квартир МО військовослужбовцям. Замість
цього — виплата «квартирних грошей» і гарантія держави можливості
придбати одну квартиру в кредит або іпотеку (під 2-3%)
11. Впорядкування робочого дня військовослужбовця, посилення со-
ціального пакету: збільшення грошового забезпечення (рядовий склад - в
два рази вище середньої по країні), медичне обслуговування для військо-
вих і членів сімей (на період служби в ЗС), навчання у ВНЗ на бюджетних
місцях, фонд службового житла.
12. Посилення інформаційно-патріотичної роботи: розширення
прес-служб, розширення військових медіа: телецентрів, газет, журналів.
Виклики інформаційного простору України
Павло Кост,
координатор проектів Демократичного співтовариства «Схід»
(Варшава, Республіка Польща),
член Експертної ради ЦДАКР
Агресія Російської Федерації проти України продемонструвала важли-
вість ведення Києвом системної інформаційної політики. Довготривалі за-
недбання в цьому напрямі значною мірою зіграли на руку Кремлю в Криму
та на Донбасі.
Так, за даними Володимира Горбуліна, ще в січні 2013 року в Москві від-
булися загальні збори Академії військових наук, на яких виступив начальник
ГШ ЗС РФ Валерій Герасімов. У своїй доповіді він наголошував на зростанні
ролі невійськових методів тиску на противника, передусім, через політичний,
економічний і гуманітарний елементи. А інформаційне протиборство взагалі
визначив, як «наскрізну діяльність на всіх етапах конфлікту».
Системний підхід
Щоб оцінити ефективність України в інформаційному протиборстві
потрібно структурувати характер поточних процесів, пов’язаних з проти-

12. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 березня 2015 12
стоянням. По-перше, на фоні анексії Криму та війни на Донбасі, інформа-
ційна війна з Росією точиться на неформальних чотирьох фронтах: 1) між-
народній арені, 2) території України, підконтрольній Києву, 3) окупованих
територіях та 4) території РФ.
На кожному з цих фронтів Україна воює з різним успіхом. Якщо на
першому та особливо другому фронті Україна дає собі раду відносно непо-
гано, то у випадку з окупованими територіями та Росією можна говорити
про повний крах українських зусиль. Безумовно, кожен фронт вимагає різ-
них підходів та засобів. Також слід визнати, що найбільші ризики та водно-
час потенціал приховуються на внутрішньоукраїнському фронті. Можли-
вості Києва на інших напрямках, як мінімум, у середньостроковій
перспективі, є обмеженими. Саме тому, Україні варто зосередити зусилля
на інформаційній роботі на території України, яка знаходиться під контр-
олем Києва. Власне в цьому матеріалі цей фронт пропонується розглядати
як основний.
По-друге, на даному етапі в інформаційній сфері може йти мова в пер-
шу чергу про мінімізацію негативних ризиків, пов’язаних з всебічною агре-
сією Росії. Тобто, розробляючи заходи в інформаційній сфері, слід спочат-
ку ідентифікувати ризики національній безпеці України та джерела їх
появи.
По-третє, Києву потрібно пам’ятати просту істину: кожен захід пови-
нен мати конкретну мету та має бути розрахований на конкретну групу
громадян. Іншими словами, необхідно визначити, хто має бути кінцевим
споживачем того чи іншого посилу. Громадян можна умовно поділити на
прихильників Києва, нейтральних та налаштованих ворожо. Прихильни-
ків в принципі немає сенсу ні в чому переконувати, бо вони вже «перекона-
ні». Також важко сподіватися на істотні результати спроб здобути при-
хильність ворожої частини населення – більшість з них навряд чи вдасться
схилити на свій бік. Тому, досить логічно, що ключовою аудиторією має
бути частина громадян, яку можна умовно назвати нейтрально-байдужою.
По-четверте, чіткі цілі можуть бути визначені лише після проведення
аналізу поточних тенденцій і очікувань суспільства, а також врахування
наслідків тих чи інших процесів у країні, особливо економічно-соціальних.
По-п’яте, Україна стоїть перед необхідністю проведення непопуляр-
них реформ, які будуть неоднозначно сприйматися суспільством.
Методологічні виклики
Основним ризиком для безпеки України є доведення до дестабілізації
внутрішньої ситуації, що, як мінімум, унеможливить реформи, а в гіршому
випадку призведе до чергової політичної кризи (наприклад, т. зв. ІІІ Май-
дану) з непередбачуваними наслідками. Російські та проросійські інформа-
ційні канали будуть формувати, особливо в південно-східних регіонах
Інформаційна
війна з Росією
точиться на не-
формальних чоти-
рьох фронтах
Україні варто
зосередити зусилля
на інформаційній
роботі на терито-
рії України, яка
знаходиться під
контролем Києва

13. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 березня 2015 13
України, поганий імідж керівництва України та міф про його негативне від-
ношення до громадян, що живуть в цій частині країни. На цьому тлі по-
трібно чітко виділити для себе потенційні конкретні теми, які можуть ста-
ти предметом маніпуляцій та нагнітання, що, в свою чергу, призведе до
збільшення ризиків для стабільності України. Про них нижче.
До викликів загального характеру слід віднести очевидну рису сус-
пільних настроїв – їхню динаміку та нестабільність, а інколи навіть супер-
ечність. Це є доказом того, що велика частина громадської думки зараз пе-
ребуває у перехідному періоді, своєрідному пошуку нових орієнтирів. Це
додатковий фактор і стимул до інтенсифікації роботи в інформаційному
плані. Влада має посилати чіткіший сигнал щодо напрямку, яким рухається
країна із застосуванням ключа: цілі політики, засоби їх досягнення та на-
слідки для окремих сфер життя в короткій та середній перспективі.
За даними соціологічних опитувань, оприлюднених на початку року в
«Дзеркалі тижня», лише 39,6% громадян України вважають події на сході
війною України з РФ. Наприклад, в Одеській області такої думки дотриму-
ється лише 9,8%, а в Харківській лише 6,9% мешканців. Така оцінка реаль-
ності є неприпустимою і зобов’язує державу докласти всіх зусиль, щоб до-
нести до громадян очевидні речі. Особливо, коли мова йде про чутливі - з
точки зору російських впливів - регіони. Із цим пов’язані також значно
ширші наслідки російської агресії: громадяни мають знати, що велика час-
тина проблем в економіці та соціальне становище напряму залежать від
агресії з боку Москви.
Натомість дані чергового опитування показують іншу тенденцію: за
період з квітня по грудень 2014 року в південно-східних областях упала
кількість тих хто не має наміру вмішуватися в конфлікт і буде сидіти вдома
(в 1,3 рази), тих, що будуть вітати прихід російських військ (в 3,3 рази) та
тих, які мають намір вступити в ряди армії агресора (в 3,5 рази). Це лише
підтверджує, що необхідність наголошування на агресії з боку Росії є оче-
видною.
Чільне місце в громадській думці в Україні завжди посідали вектори
зовнішньої політики, і зараз ситуація не змінилася. Наприклад, опитуван-
ня показують, що мешканці Харківської області, яка потенційно може ста-
ти черговим місцем дестабілізації, пріоритетом вважають інтеграцію з
Митним союзом, а не з ЄС. Також на південному-сході (без Донбасу) зрос-
ла кількість невизначених щодо цього питання: ще донедавна вони висту-
пали за МС, а зараз вагаються. Саме з ними держава має вести діалог.
Причому, якщо Київ буде вести цей діалог лише на рівні зовнішньопо-
літичного курсу (геополітичного вибору), це не сприятиме стабілізації на-
строїв. Перевагою євроінтеграції є її внутрішній вимір, тобто глибокі ре-
форми, яких так очікують українці у всій країні. Боротьба з корупцією,
реформа міліції, системи охорони здоров’я, децентралізація влади – ці та
До викликів за-
гального характе-
ру слід віднести
очевидну рису
суспільних настро-
їв – їхню динаміку
та нестабіль-
ність, а інколи
навіть супереч-
ність
Необхідність
наголошування на
агресії з боку Росії
є очевидною

14. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 березня 2015 14
інші елементи прямо пов’язані з європейським курсом, і це потрібно по-
стійно пояснювати. Більше того, кожен українець має дізнаватися з інфор-
маційних посилів, що та чи інша реформа означатиме для нього особисто.
В цьому контексті важливу роль має грати роз’яснювальна робота
щодо реформи самоврядування, яку довго розробляє Київ. Саме її наслідки
можуть дуже скоро відчути безпосередньо на собі пересічні громадяни.
Тим часом меседжі суспільству щодо прогресу її проведення, цілей та на-
слідків є поки що туманними. Якщо вірити заявам представників влади,
восени реформа увійде в ключову фазу. Тому саме до того часу варто під-
готувати громадян в інформаційному плані.
Необхідність проведення роз’яснювальної роботи щодо реформ під-
тверджують інші дані – для 58% громадян реформи означають зняття недо-
торканності з депутатів, для 51% – це підвищення зарплат та пенсій, а для
48% – це зняття недоторканності з суддів. Таке розуміння реформ полег-
шить маніпулювання та призведе до суспільного розчарування змінами,
чим зовнішні сили зможуть без проблем скористатися. Підготовка насе-
лення до складної соціальної ситуації на фоні реформ вимагає особливої
уваги влади – громадяни мають право знати не тільки про те, що найближ-
чі рік-два будуть вкрай важкими, але й задля чого доведеться затягувати
паски та як довго це триватиме...
Чи не одним з ключових питань, яке викликає великий суспільний ін-
терес, є підняття тарифів на комунальні послуги. Рішення щодо цього було
продиктовано об’єктивною реальністю. Проте, громадянам особливо ніхто
не пояснює чому так відбувається. Правда, зафіксовано поодинокі спроби
такої роботи (як приклад, варто згадати голову «Нафтогазу» Андрія Кобо-
лєва, який особисто з’являється на телеефірах задля пояснення ситуації),
але вони носять поодинокий, ситуативний характер. А таке чутливе питан-
ня, з точки зору суспільних настроїв, має бути об’єктом посиленої уваги
керманичів. Термінового посилення вимагає робота щодо роз’яснення но-
вих правил адресних субсидій для незабезпечених груп населення.
Пов’язані з ними непорозуміння, потенційно можуть стати предметом ма-
ніпуляцій вже восени. Ще є час виправити ці помилки і недопрацювання.
Організаційні виклики
Окрім формування правильних посилів, Києву варто подумати про
покращення організаційної складової інформаційної політики. Мова йде
про вбудовування нових елементів або усунення тих, які загрожують ін-
формаційній безпеці. По-перше, слід вирішити питання технічних обме-
жень для трансляцій українського центрального телебачення та радіо, що
стосується в першу чергу територій Донбасу, підконтрольних ЗСУ. Подаль-
ше отримування мешканцями цих територій інформації з російських або
місцевих джерел – а це на сьогодні факт – загрожуватиме формуванням
або утвердженням ворожих до України переконань.
Слід вирішити
питання техніч-
них обмежень для
трансляцій україн-
ського централь-
ного телебачення
та радіо, що сто-
сується в першу
чергу територій
Донбасу, підконтр-
ольних ЗСУ

15. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 березня 2015 15
По-друге, негайного вирішення вимагає проблема функціонування в
українському медіа-просторі російських або відкрито проросійських ви-
дань. Звичайно, певною мірою від цього постраждає свобода слова, але в
умовах війни це не має стати перешкодою. Як відомо, історії не мала пре-
цедентів, щоб держава виграла війну без будь-яких обмежень в інформа-
ційному просторі. Наприклад, безкоштовну газету «Вести», яку безкоштов-
но роздають щоденно у великих містах, відома компанія TNS вже зараховує
до лідерів за популярністю. В той же час, про маніпулятивні технології, які
застосовує це видання, говорилося вже неодноразово… В цьому контексті
експерт Інституту масової інформації Роман Кабачій нагадує, що ніхто не
відміняв норми закону, за якою те чи інше видання можна закрити за роз-
палювання ворожнечі. Також на часі проведення медіа-реформи, що зокре-
ма передбачатиме необхідність прозорості медіа-власності. І, якщо вия-
виться, що за певним ЗМІ стоять гроші поваленого режиму Януковича чи
взагалі російський слід, таке ЗМІ не має права функціонувати на території
України.
По-третє, вже традиційною проблемою для інформаційної політики
офіційного Києва є слабка позиція державних ЗМІ, в першу чергу, ключо-
вих телеканалів. «Перший національний» ледве входить в десятку найпо-
пулярніших, що обмежує коло його потенційної аудиторії. Паралельно
найбільшою популярністю користуються телеканали, які належать провід-
ним олігархам. Зараз новини на них можна охарактеризувати, як такі, що
не йдуть врозріз з державними інтересами. Проте, немає жодних гарантій,
що під впливом розвитку внутрішньої та зовнішньої ситуації, власники не
гратимуть в свою гру, незважаючи на інтереси держави, і використовувати-
муть для цього власні інформаційні важелі. В минулому ми це спостерігали
вже неодноразово. Тому варто убезпечити себе від подібного сценарію та
поставити медіа-ринок України в більш жорсткі рамки і визначити більш
амбітні вимоги до ЗМІ щодо дотримання цих рамок. Навіть ціною певного
зниження свободи слова. Ключове значення для успіху цих зусиль матиме
розробка ефективного та швидкого механізму, який забезпечуватиме до-
тримання цих вимог. Інший варіант – це координація зусиль і робота в
форматі рекомендацій, але такий підхід навряд чи буде результативним.
Відомий медіа-експерт Олег Панфілов вважає, що Україні потрібен ро-
сійськомовний телеканал, який змістом будуть наповнювати місцеві жур-
налісти (мешканці південно-східної України). За зразок пропонує взяти
Перший інформаційний кавказький. Водночас, Панфілов зазначає, що не
варто йти стопами Громадського ТВ – воно акумулює обмежену аудиторію,
яка і так є налаштована позитивно до України.
Нарешті, треба визнати, що недостатнім є рівень співпраці офіційного
Києва з представниками громадянського суспільства. Кількість низових
ініціатив, груп, сайтів, які створювались і створюються після Майдану, вра-
Історії не мала
прецедентів, щоб
держава виграла
війну без будь-яких
обмежень в інфор-
маційному просторі
Вже традиційною
проблемою для
інформаційної
політики офіцій-
ного Києва є слабка
позиція державних
ЗМІ, в першу чергу,
ключових телека-
налів
Недостатнім є
рівень співпраці
офіційного Києва з
представниками
громадянського
суспільства

16. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 березня 2015 16
жає. Проте, їхній потенціал далеко не завжди використовується опти-
мально. Мова не йде про те, щоб контролювати, йдеться про співпра-
цю. Для цього достатньо налагодити регулярний діалог.
Без права на помилку
На завершення, слід виділити більш загальні риси процесу інфор-
мування. В першу чергу, це потреба впорядкування та систематизації
політики держави. Київ мусить для себе визначити основні вектори ін-
формаційного курсу, засоби задля його реалізації та послідовно втілю-
вати в життя свої задуми. Розробляючи ці вектори, слід чітко виходити
з поточних та майбутніх загроз національній безпеці та очікувань сус-
пільства. Також настав час сміливих рішень щодо ситуації у вітчизня-
ному інформаційному просторі, які в умовах війни визріли давно.
На цьому тлі певною мірою розчаровує нинішній підхід керівни-
цтва Міністерства інформаційної політики. Схоже, що в новому відом-
стві роблять ставку на зусилля не на тому фронті інформаційної війни.
Навряд чи ідея створення англомовного телеканалу «Ukraine Tomorrow»
та телеканалу ЗСУ є адекватними нинішнім ризикам і загрозам. Таке
враження, що в міністерстві залишили поза увагою важливий момент:
в січні 2015 року був оприлюднений лист чотирьох міністрів закордон-
них справ (Данії, Литви, Великобританії та Естонії) напередодні саміту
глав дипломатії ЄС щодо необхідності протидії російській пропаганді.
В листі йде мова, наприклад, про збільшення імунітету громадян ЄС та
країн-сусідів ЄС від інформаційної політики Москви, а також підтрим-
ку незалежних ЗМІ в Росії. Також в інших європейських столицях ця
тематика жваво обговорюється. Враховуючи фінансовий потенціал
України та його реальні можливості, Київ має ретельно спостерігати за
ходом цієї дискусії в ЄС та в міру можливостей адекватно реагувати та
підключатися до заходів, які зможе розробити Євросоюз. І все це має
робитися паралельно із вирівнюванням внутрішнього інформаційного
фронту.
Врешті-решт, є ще фактори, що можуть зробити всі дискусії довко-
ла інформаційної політики фікцією. Держава має почати функціонува-
ти на нових принципах. Бо, наприклад, якщо заклики до затягування
пасків на тлі скорочення соціальних витрат та підвищення комуналь-
них тарифів, будуть супроводжуватися новими масштабними коруп-
ційними скандалами, а їх фігуранти не потраплятимуть до суду, - жодні
інформаційні заходи не допоможуть.
Історія України останнього року демонструє, що права на помилку
в Києва вже нема.

17. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 березня 2015 17
Ручныереактивныепротивотанковыегранатометы(гранаты)
в системе противотанковой обороны Украинской Армии
Вячеслав Целуйко,
доцент кафедры политологии ХНУ им. В.Н. Каразина,
специалист по современным вооруженным конфликтам,
член Экспертного совета ЦИАКР
Предыстория
Вторая мировая война наглядно продемонстрировала важное значе-
ние легких пехотных средств противотанковой обороны (ПТО). На на-
чальном этапе войны эффективным средством борьбы с танками с
противопульным бронированием были многочисленные противотанковые
пушки: дешевые, подвижные и скорострельные. Высокая насыщенность
соединений и частей такими средствами ПТО позволяло уделять внимание
противотанковым средствам пехоты в последнюю очередь.
Ситуация резко изменилась с появлением и широким распростране-
нием танков с противоснарядным бронированием. Борьба с ними привела
к росту калибра орудий противотанковой артиллерии, их массы и стои-
мости. Это вызвало сокращение числа орудий в соединениях, снижение их
подвижности и рост уязвимости. Причем орудия, адекватные угрозам со
стороны новых танков появлялись в войсках с запаздыванием. Потому
насыщение пехоты легкими средствами, способными поражать танки ста-
ло одной из приоритетных задач воюющих армий.
Наиболее эффективно эта задача была решена в немецкой армии, где
пехота получила «тандем» относительно эффективных средств:
многоразовые гранатометы «Офенрор» и «Панцершрек» и семейство
одноразовых гранатометов (противотанковых гранат) «Панцерфауст». Не-
смотря на то, что эти противотанковые средства были далеки от совершен-
ства, в первую очередь в плане эффективной дальности, немецкая пехота
получила оружие, способное поразить любой танк союзников. Сочетание
болеедальнобойныхиточныхмногоразовыхгранатометовсодноразовыми
«Панцерфаустами» оказалось удачным. Последние были хороши тем, что
ими можно было вооружить каждого пехотинца на танкоопасном направ-
лении, а простота применения позволяла обучить стрелять из «Панцерфа-
устов» даже пенсионеров и женщин из «Фольксштурма» или подростков из
«Гитлерюгенда».
Завершающие сражения Второй мировой выработали тактику приме-
нения данных противотанковых средств (ПТС), а также тактику противо-
действия им. Можно выделить основные принципы:
1. Так как данные ПТС обладали крайне ограниченной дальностью, то
для их эффективного применения требовалась высокая концентра-
Завершающие
сражения Второй
мировой вырабо-
тали тактику
применения дан-
ных противотан-
ковых средств
(ПТС), а также
тактику проти-
водействия им

18. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 березня 2015 18
ция на участке обороны, атакованной танками. Ввиду большой про-
тяженности фронта равномерное насыщение войск данными грана-
тометами потребовало бы колоссальных объемов производства.
2. Небольшая дальность и невысокая кучность, особенно ранних
«Панцерфаустов» требовали от стрелка не только крепких нервов,
но и приобретения ими определенных навыков стрельбы, послед-
нее требовало расхода выстрелов на обучение, а их не хватало. По-
тому обучать всех солдат и ополченцев стрельбе из данных
противотанковых средств оказалось не выгодно.
3. Ответом на два предыдущих затруднения стало создание
специализированных штатных и нештатных истребительных
противотанковых подразделений, как в составе регулярной ар-
мии, так и ополчения. К первым можно отнести истребительные
противотанковые роты, включая, на первый взгляд довольно
экзотические, роты велосипедистов из «Гитлерюгенда» с парой
«Панцерфаустов», закрепленных на руле велосипедов. Ко вторым
нештатные команды истребителей танков на уровне рота-батальон,
сформированные из наиболее подготовленных бойцов, где были
сосредоточены основные противотанковые средства подразделе-
ния. Создание истребительных команд и подразделений оказалось
более эффективным, чем равномерное распределение РПГ по
линейным подразделениям.
Что касается опыта противодействия немецким гранатометчикам, то
Вторая мировая показала, что наиболее эффективным оказалось сопро-
вождение танков и САУ пехотой непосредственного прикрытия впереди
или вместе с танками. Низкая дальность и специфика применения РПГ
требовала от гранатометчиков производить выстрел под огнем пехоты
прикрытия танка, которая зачастую вооружалась скорострельными писто-
летами-пулеметами и ручными пулеметами. Такая ситуация привела к оче-
видному выводу – пехотинцы-истребители должны прикрываться соб-
ственной пехотой даже в населенных пунктах, где для применения
гранатометов с близкого расстояния были куда более благоприятные усло-
вия, чем на открытой местности. Тем не менее, даже в Берлине немецкие
«фаустники» добились умеренных успехов в борьбе с советской бронетех-
никой, из-за советских групп прикрытия танков. Там же, где такие группы
использовались ограниченно, советская бронетехника несла тяжелые по-
тери от огня пехотных противотанковых средств.
Гранатометы Украинской Армии
В советской армии, как и в Вермахте также стоял на вооружении
гранатометный «тандем». Многоразовая ниша была занята РПГ-7, совер-
шенствование которого шло по пути повышения бронепробиваемости его

19. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 березня 2015 19
гранат. Более поздний РПГ-16 с калиберными гранатами не получил широ-
кого распространения, кроме ВДВ, и был снят с вооружения. Причина
этого заключалась в калиберной гранате, которая в отличие от
надкалиберных гранат РПГ-7 имела ограничения по росту бронепробивае-
мости. Хотя высокая начальная и максимальная скорость гранаты РПГ-16
в сочетании с высокой кучностью делали его эффективным средством по-
ражения движущихся целей на большей дальности, чем у РПГ-7.
В тоже время рост защитных свойств лобовой брони современных
танков привел к тому, что даже наиболее мощная из постсоветских гранат
(выстрел) к РПГ-7 – ПГ-7ВР «Резюме» не обеспечивает поражение
современных танков во фронтальную проекцию. Более того, применение
выстрелов ПГ-7ВЛ и тем более ПГ-7ВР существенно сокращает
эффективную дальность РПГ-7.
С учетом того, что в Вооруженных Силах Украины наиболее мощным
выстрелом к РПГ-7 является ПГ-7ВЛ можно утверждать, что расчеты РПГ-
7 могут поражать танки только в борт, корму или крышу. Этот фактор
имеет определяющее значение при выборе позиций для гранатометчиков.
В тоже время более легкая бронетехника до БМП-3 включительно может
поражаться из РПГ-7 в любую проекцию. Стоит отметить, что при совре-
менном состоянии танкового парка России РПГ-16 был бы в украинской
армии более эффективен, чем РПГ-7.
Реактивные противотанковые гранаты («одноразовые гранатометы»,
«Мухи») в СССР и Украинской Армии представлены РПГ трех типов: РПГ-
18, РПГ-22 и РПГ-26. Эти РПГ имеют близкие характеристики бронепроби-
ваемости с ранними выстрелами к РПГ-7, не считая ПГ-7ВЛ и тем более
ПГ-7ВР. Как и в случае с РПГ-7 реактивные противотанковые гранаты мо-
гут поражать танки только в борт, корму и крышу, а более легкую броне-
технику в любую часть корпуса и башни.
Поражение бронетехники в борт требует брать упреждение при
стрельбе, особенно, если скорость танков и БМП не ограничивается ско-
ростью спешенной пехоты. Особенно это чувствительно для реактивных
противотанковых гранат, которые обладают довольно примитивными
прицельными приспособлениями, ограничивающими возможность по
взятию упреждения. Более того, из-за невысокой скорости полета у
реактивных противотанковых гранат больше полетное время, чем у гранат
РПГ-7, что требует брать большее упреждение по сравнению с последним.
Практически из РПГ-18/-22/-26 по движущейся колонне бронетехники
можно вести огонь на дистанции до 100 м, а по быстро движущейся колес-
ной бронетехнике до 50м.
Второй особенностью советских РПГ является их довольно скромный
заброневой эффект при хорошей бронепробиваемости. На практике это
означает, что выведение из строя танка или БМП зачастую требует не-
Реактивные
противотанковые
гранаты могут
поражать танки
только в борт,
корму и крышу, а
более легкую броне-
технику в любую
часть корпуса и
башни

20. ВИКЛИКИ і РИЗИКИ / 16 березня 2015 20
скольких проникающих попаданий. Такая ситуация требует ведения огня
несколькими расчетами РПГ по одной бронированной цели.
Отдельно стоит сказать о новых российских РПГ, которые могут стать
трофеями украинских военных, и о западных РПГ, которые могут быть
получены в качестве военной помощи.
Первая группа представлена многоразовым РПГ-29 «Вампир», который
обладает выстрелом близким по поражающему действию с ПГ-7ВР, но име-
ющий большую эффективную дальность, чем РПГ-7 с этим выстрелом.
Аналогична по поражающему действию реактивная противотанковая гра-
ната РПГ-27. Более мощная граната РПГ-28, возможно, способна поразить
танквлобовуюброню.ВтожевремяРПГ-27иРПГ-28обладаютнегативными
свойствами более ранних советских реактивных противотанковых гранат:
низкая начальная скорость и эффективная дальность.
Также стоит упомянуть о реактивных штурмовых гранатах и термо-
барическом выстреле к РПГ-7, эти гранаты могут быть использованы для
борьбы с легкой бронетехникой и примерно соответствуют по своей вне-
шней баллистике кумулятивным модификациям.
Среди западных образцов стоит выделить семейство шведских
многоразовых гранатометов 84-мм M2/3 Carl Gustav. Данные гранатометы
обладают широкой номенклатурой калиберных гранат различного назна-
чения (включая тандемные кумулятивные). Высокая начальная скорость и
нарезной ствол обеспечивают данным гранатам высокую кучность и малое
полетное время. Как и РПГ-7 этот гранатомет не может эффективно пора-
жать лобовую броню современных танков, однако более эффективен, чем
последний для поражения легкой бронетехники и при стрельбе по движу-
щимся колоннам.
Реактивные противотанковые гранаты условно можно разделить на лег-
кие, средние и тяжелые. Первые представлены американскими М72 (не имею-
щими особых преимуществ по сравнению с советскими). Вторые - шведскими
АТ4, обладающими вдвое большей начальной скоростью гранаты, чем у совет-
ских РПГ, что позволяет более эффективно поражать бронецели на большем
расстояниииупрощаетвзятиеупреждениянаблизкихдистанциях.Втожевре-
мя масса шведских РПГ вдвое больше советских. К тяжелым относятся фран-
цузские APILAS и немецкие Panzerfaust 3. Первые сочетают высокую началь-
ную скорость с довольно высокой бронепробиваемостью. Однако способность
их поражать лобовую броню российских танков неоднозначна. Бронепробива-
емостьнемецкогогранатометавыше.ОбщейчертойэтихРПГявляетсявысокое
заброневое действие, рассчитанное на поражения танка одним выстрелом.
Тактика
Борьба с бронетехникой может быть условно разделена на две
взаимосвязанные фазы: создание выгодных условий для поражения бро-
нетехники и собственно ее поражение.
Среди западных
образцов стоит
выделить семей-
ство шведских
многоразовых
гранатометов
84-мм M2/3 Carl
Gustav