1. Рекомендовані форми роботи для класних керівників:
1. Психолого-педагогічний тренінг « Майбутнє – в моїх
руках» (11 клас)
2. Профорієнтаційне заняття « Крок до успіху».
3. Діагностичне опитування учнів 9-11 класів « Зроби
правильний професійний вибір»
4. Анкетування учнів 7-9-х класів щодо вивчення їхніх
професійних нахилів.
5. Складання професіограм учнями 11-го класу.
6. Тренінг для учнів «Твоє майбутнє - у твоїх руках» (для
учнів 9-х класів)
7. Інтерактивне заняття «Популярні професії сьогодення. Ким
я стану, коли виросту?»
2. Круглий стіл
«Формування готовності учнів
до вибору успішної професії»
Проблема професійної орієнтації молоді, в тому числі і учнів загальноосвітніх
навчальних закладів, різко поглиблюється. Одним з головних кроків в житті
кожної молодої людини є вибір професії. Від правильного вирішення питання
"Ким бути?" багато в чому залежить вся подальша доля людини. Якщо підліток
вибирає професію випадково, то потім це викликає небажані наслідки для нього.
Необґрунтованийвибір професії може поставити людину перед фактом, що у неї
відсутні передумови до виконання трудових функцій за обраною професією.
Наслідком цього може стати низька продуктивність праці, помилки і брак в
роботі. А це в своючергу викликає незадоволення обраною професією і починає
пригнічуючи діяти на людину, що може призвести до психічних розладів. Але
невдалий вибір професії стосується не тільки самої особи - це має велике
значення і для суспільства. Вимушена зміна професії через помилку при її
виборі, необхідність у переучуванні та перекваліфікації потребують певних
витрат та відволікають працездатну людину від участі у суспільному
виробництві. Внаслідок цього суспільство зазнає відчутних матеріальних втрат.
За підрахунками зарубіжних вчених, правильний і своєчасний вибір професії
в шкільному віці в 2-2,5 разів зменшує плинність кадрів, в 1,5-2 рази знижує
вартість їх підготовки й на 10-15% збільшує продуктивність праці. Підготовка
молодої людини до праці і вибору професії повинна бути відповідальною
ланкою в плануванні її життєвого шляху. Ще у III віці до н.е. китайський
філософ Гуан Ци сказав: "Якщо плануєш на один рік, тоді сій зерно. Плануєш на
десять років - саджай дерева. Якщо ж плануєш на все життя, тоді навчай і
наставляй людей!".
Праця в житті людини займає значне місце. Тільки в ній формується і
розвивається повноціннаособистість, яказдатна принести користь суспільству, а
зараз це нагальна потреба. Значну частину цього завдання розв'язує
загальноосвітня школа.
Правильний вибір професій — моральне задоволення, висока самооцінка,
водночас це й висока продуктивність праці, висока якість продукції. Вибір
професії — один з головних життєвих виборів, який здійснює людина в юному
віці. Він має значення як для самої людини, так і для суспільства. Вибір професії
- це по суті, вибір життєвого шляху, вибір долі. Від вибору професії до душі у
великій мірі залежить задоволення людини своєю долею, її щастя. В умовах
швидкого економічного і соціального прогресу світ професій дуже рухливий,
виникає багато нових спеціальностей, частина старих зникає. Останнім часом
спостерігається масова "перекваліфікація". Профорієнтаційна робота має
враховувати тенденції розвитку нашого суспільства: тенденція переважного
зростання зайнятості у невиробничій сфері, перехід від менш до більш
престижних, цікавих і добре оплачуваних професій, відмова від першої професії
3. по причині того, що вона не стільки самим обрана, як продиктована певними
обставинами.
Завданням профорієнтаційноїроботи з учнями є підготовка їх до свідомого
вибору професії.
Вона складається з таких етапів:
професійна інформація,
професійна діагностика,
професійна консультація,
професійний відбір,
професійна адаптація.
Професійна інформація - психолого-педагогічна система формування в
особистості активної профорієнтаційної позиції, що відповідає суб'єктивним і
об'єктивним умовам вільного та свідомого професійного самовизначення
особистості. Вона дає школярам змогу ознайомитися з різними професіями, зі
змістом трудової діяльності в галузі кожної з них, з вимогами, які ці професії
висувають до людини, а також з тим, де ними можна оволодіти. Завдяки такій
допомозі учні виявляють свої індивідуальні схильності, психофізіологічні
можливості, вміння зіставити їх з вимогами тієї професії, до якої вони мають
інтерес і нахили, щоб прийняти правильне рішення про свою придатність до
професійної діяльності в обраній галузі праці.
Профорієнтаційна діагностика - система психологічного вивчення
особистості з метою виявлення її професійно значущих властивостей і якостей.
Профорієнтаційна консультація - надання особистості науково-
обгрунтованої допомоги щодо найбільш оптимальних для неї напрямів і засобів
професійного самовизначення, здійсненної на основі вивчення індивідуальних
особливостей людини. Окрім того, професійна консультація має на меті навчити
учнів прийомів самооцінки своїх якостей, щоб встановити їх відповідність
вимогам професії. Мріючи про ту чи іншу професію, школярі повинні водночас
замислюватися, чи справді вони підходять для такої роботи. Щоб відповісти на
це питання, вони мають знати вимоги професії до її носія. Такі вимоги
розроблено до багатьох професій.
Профорієнтаційний вибір - система роботи, спрямована на надання допомоги
учневі у визначенні й виборі конкретної професії на основі виявлення й оцінки
його загальних і спеціальних здібностей, здатностей, інтересів, потреб і
об'єктивних умов професійної підготовки і працевлаштування.
Профорієнтаційна адаптація - здійснюється тоді, коли учень вже обрав собі
професію і перебуває на стадії оволодіння нею. Профорієнтаційну роботу в
школі проводять учителі, класні керівники, психолог, інші члени педагогічного
колективу, фахівці різних галузей виробництва: провідна роль у цій роботі
належить класному керівникові. Протягом тривалого часу він спостерігає за
учнями свого класу, вивчає їх індивідуальні особливості, інтереси, здібності й
нахили, контактує з батьками, знає виховний потенціал кожної сім'ї. Це дає йому
змогу організувати профорієнтаційну роботу на належному рівні. Серед форм
такої роботи найефективнішими, що виконують класні керівники, є: екскурсії,
зустрічі з фахівцями, колишніми випускниками, вечори, диспути, конференції,
4. класні години, заняття в гуртках, факультативи, що дає їм змогу спостерігати за
розвитком у школярів професійних інтересів.
Сьогодні ми піднімаємо питання профорієнтаційної роботи в умовах
Всеукраїнського наукового психолого-педагогічного експерименту «Вибір
успішної професії».
В умовах незалежності українська школа поступово, але неухильно рухається
в напрямі інноваційного забезпечення умовами розвивальної взаємодії шкільних
знань, умінь з економічними вимогами ринку праці. Цей напрям має вивести
шкільну освіту на якісно новий рівень, що сприятиме виконанню головної її
функції – підготувати учнівську молодь до соціальних змін, адаптація до яких
потребує самостійного оволодіння новими знаннями, уміннями самоорганізації
навчально-трудової діяльності та відповідального позитивного ставлення до
різного типу праці. Постає питання не лише навчати учнів певному обсягузнань,
що визначено стандартом освіти, але й розробляти та впроваджувати в освіту
інноваційні умови розвивально-виховної та профорієнтаційної роботи на всіх
етапах шкільного навчання. Пропонований проект «Вибір успішної професії»
розглядається як один з науково-методичних підходів до модернізації сучасної
освіти, зокрема організації профорієнтаційної роботи в закладі. У ньому
пропонуються шляхи вирішення проблеми неперервного розвитку в учнів
способів економічного мислення, умінь пізнавати та користуватися власним
інтелектуальним ресурсом у розв’язуванні задач різного типу – шкільних,
побутових тощо. Проект надає можливості вчителям школи оновити зміст
навчально-виховної роботи, поглиблюючи його інноваційними формами
організації партнерської ділової співпраці, спрямованої на набуття учнями
культури ділового міжособистісного спілкування.
ПРОФІЛЬНА І ДОПРОФІЛЬНА ПІДГОТОВКА
УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ
Постановка проблеми. В педагогічній літературі підкреслюється, що
допрофільна підготовка як передумова профільної освіти старших учнів набуває
не тільки загально-педагогічного,але й соціально-педагогічного значення, так як
старша школа починає реально брати участь у покращенні якості кадрів,
зайнятих у створенні матеріальних та нематеріальних благ, стає стартовим
еталоном забезпечення конкурентоспроможності майбутніх працівників різних
професій та кваліфікацій.
Погоджуючись з цим твердженням, вважаємо за необхідно відзначити, що не
всі випускники основної школи самовизначаються тільки у відношенні
профільного навчання в старшій школі. Частина з них професійно
самовизначається по відношенню до початкової професійної освіти (ППО), а
також вищих навчальних закладів (ВНЗ) І-ІІ рівнів акредитації. Отже,
допрофільна підготовка в основній школі важлива не тільки для учнів, які
бажають продовжити навчання в 10-х класах. Дана система передбачає також
5. роботу з дев’ятикласниками, які бажають продовжити навчання в системі
початкової або середньої професійної освіти.
В концепції профільного навчання в старшій школі, у розділі “допрофільна
підготовка” підкреслюється, що ця підготовка “здійснюється у 8-9 класах з
метою професійної орієнтації учнів, сприяння у виборі ними наприклад
профільного навчання у старшій школі”.
На основі аналізу ситуації проблеми допрофільної та профільної підготовки
підростаючого покоління Н.Гужавіна констатує: “в сучасному освітньому
закладі відсутня ефективна робота підготовки підростаючого покоління до
ефективної поведінки в умовах сучасного ринку праці” Відповідно, зауважує
вона, явноюстає необхідність розробкимоделі профорієнтаційної, допрофільної
підготовки підростаючого покоління у сучасному освітньому закладі (ОЗ) в
умовах масової школи.
П.Лернер, підкреслює, що розвиток здатностей до життєвого та професійного
самовизначення стає ядром змісту загальної середньої освіти, які, на його
погляд, слабо орієнтовані на вирішення цих проблем. Тому в педагогічній
літературі допрофільна підготовка не випадково пов’язується не тільки з
проблемою попереднього самовизначення по відношенню до майбутнього
профілю навчання, вона є не тільки підсистемою профільного навчання, але й
виконує підготовчу функцію професійної освіти. Допрофільна підготовка,
підкреслює Т.Деміна, – це система роботи освітнього закладу, яка забезпечує
учням основної школи об’єктивний вибір попереднього самовизначення по
відношенню майбутньої профілюючої діяльності. Її необхідність в значній мірі
зумовлюється тим, що профіль багато в чому визначає вибір майбутнього
навчального закладу, отримання професії, професійне та соціальне
самовизначення.
Трьохступеневий підхід “пропедевтика допрофільної освіти – допрофільна
підготовка – профільна освіта”, підкреслює А.Жафяров, знижує можливу
кількість помилок у виборі профілю навчання та сфери подальшої професійної
діяльності.
Допрофільна підготовка представляє собою систему педагогічної,
психологічної, інформаційної і організаційної підтримки учнів основної школи,
яка сприяєїх самовизначеннюпісля основної загальної освіти. До допрофільної
підготовки належить інформування та орієнтація дев’ятикласників стосовно їх
можливого вибору профілю навчання в старшій школі, направлення навчання в
системі початкової або середньої професійної освіти.
З вищевикладеного ясно, що дослідники цієї проблемидопрофільну підготовку
розглядають ні як самостійну систему, а як підсистему профільної освіти
старшої школи та початкової професійної освіти. Разом з тим відзначимо, що
дане ствердження не досліджувалось в педагогіці з позиції системного підходу.
6. Аналіз досліджень і публікацій. Проблеми професійного шляху особистості
стали предметом дослідження багатьох представників як вітчизняної (Е.Климов,
В.Сластьонін, Н.Кузьміна, А.Маркова, В.Шадриков, Т.Кудрявцев,
Є.Павлютенков та ін.), так і зарубіжної (К.Маслач, Дж.Мак-Коннел, Д.Супер)
психолого-педагогічної науки.
Одна із спроб створення цілісної психологічної концепції професіоналізації
належить Т.Кудрявцеву. В рамках означеної концепції професіоналізація
розглядається як цілісний процес професійного становлення особистості та
набуття соціальної зрілості. Професійне становлення Т.Кудрявцев вважає не
короткочасним актом, що охоплює лише період навчання і виховання у стінах
одного із типів професійних навчальних закладів, а довготривалим, динамічним,
багаторівневим процесом, якийскладається з чотирьох основних стадій. Перехід
до кожної наступної стадії закладається в ході попередньої і супроводжується
виникненням у суб’єкта низки протиріч і нерідко кризових ситуацій .
Мета даної статті – проаналізувати проблему допрофільної підготовки як
передумови профільного самовизначення учнів основної школи.
Центральне місце у концепції професійного становлення особистості займає
уявлення автора про певні стадії професіоналізації. Перша стадія – “виникнення і
формування професійних намірів під впливом загального розвиткуі початкового
орієнтування у різних сферах праці”. В якості критерію цього етапу виступає
соціально і психологічно обґрунтований вибір професії.
Друга стадія – “власне професійне навчання, тобто етап цілеспрямованої
підготовки до обраної професійної діяльності... Психологічний критерій цієї
стадії – професійне самовизначення...”.
Важливо відзначити, що у даній концепції виділяються два типи входження в
професію: перший відбувається на початкових стадіях навчання у професійному
навчальному закладі, а другий – на початкових етапах самостійної трудової
діяльності.
Значне місце у розглянутій концепції професіоналізації відводиться періодам
наставання кризових ситуацій, загостренню протиріч, які відбуваються під час
переходу від однієї стадії до іншої.
Є.Павлютенков, розглядаючи етапи професійного становлення в якості
останніх виділяє трудові (дитячий садок, школа) і професійні (школа, професійні
навчальні заклади, ВНЗ). Ці етапи він пов’язує зі стадіями становлення і віком:
дошкільний, молодший шкільний, підлітковий, рання юність, молодість).
Є.Зеєр теж виділяє сім етапів професійного становлення серед яких є і стадії
які нас цікавлять: 1) стадія аморфної оптації (від 0 до 12 років) на якій
відбувається зародження професійно зорієнтованих інтересів і нахилів у дітей
під впливом родини, інститутів дошкільної та шкільної освіти завдяки сюжетно-
рольовій гри та навчальної діяльності; 2) стадія оптації (12-16 років), на якій
7. відбувається формування професійних намірів, що завершується свідомим,
бажаним або вимушеним вибором професії, під впливом навчально-професійної
діяльності.
Є.Павлютенков наголошує, що оволодіння спеціальністю можливо з різним
ступенем майстерності, тобто на різному фаховому рівні. Однак до вершин
майстерності доходять тільки одним шляхом: “знизу – вгору ”, “від малого до
великого”, він показав, що кожен попередній ступень (етап) професійного
становлення особистості є “передумовою та умовою формування подальшого”.
Прагнення особистості відшукати найбільш адекватні засоби для
самовираження на поточній та наступних стадіях її професійного ставлення
визначається цінностями та інтересами, причому настільки, що можна
стверджувати: професійна майстерність є результатом професійного
самовизначення людини [14, c.57 ]. З безлічі можливих варіантів, різних засобів
досягнення мети людина повинна вибрати ті, в яких можуть максимально
втілитися його суттєві характеристики. Причому, чим різноманітніше палітра
можливостей, які передують професійному самовизначенню форм діяльності
учня, тим більше вірогідність правильного вибору професії і, отже, шляхів для
самореалізації та самовираження і тим показовіше буде представлено в процесі
та результаті професійної діяльності системна якість – професійна майстерність
як наслідок його індивідуального вибору. А це вже залежить від системи
трудового виховання, навчання та профорієнтації, допрофільної підготовки та
профільного навчання в школі (підлітковий вік та рання юність), результатом
якої і є правильне профільне та професійне самовизначення. Профільне
навчання, підкреслює Н.Колесников та О. Ермолаєва, буде успішним, якщо
добре організована допрофільна підготовка учнів 8-9-х класів [7, c.97].
В свою чергу, включення в різні види діяльності у школі, оволодіння
професійними знаннями, уміннями й навичками, використання їх в нових
нестандартних умовах, все це неможливо без відповідного відношення до праці,
працелюбства, яке є цементуючою основою майстерності. Не випадково
відношення взагалі розглядається як одне з визначальних моментів психіки
людини в любому віці [12, c.64].
Таким чином, більшість дослідників процес професійного становлення
особистості розглядає як безупинний, що має лінійний наростаючий характер.
Соціалізація особистості зростаючої людини передбачає вже на шкільній лавці
актуалізовувати проектування саме життєвих планів, які повинні включати
ставлення до таких параметрів особистого життя, як: особисте та сімейне
благополуччя;здоров’я особистета близьких; прагнення до повноцінного життя
та залучення до культури; якість життя (достаток, відпочинок, дозвілля);
праведність, добропорядність та охайність життя; законослухняність та
соціальна безконфліктність; збереження та збільшення матеріальних, духовних
8. та культурних цінностей сім’ї та роду; ефективність особистості як працівника;
суспільне та культурне призначення; виховання майбутніх дітей.
Отже можна зробити висновок, що достойне життя передбачає постійне
активне проектування життєвих планів. Один із засобів їх реалізації та
досягнення – проектування професійних планів, бо в сучасному суспільстві
життєвий рівень будь-якої людини в значній мірі визначається успішністю
професійної кар’єри, вибором професії.
Вивчення думок учнів, батьків, педагогів
з питань організації предметного навчання
Важливим напрямом педагогічного процесу в підготовці слухачів є
застосування моделювання в двох аспектах: у діяльності викладача і навчальній
діяльності учня як засобу успішної організації засвоєння знань навчальних
дисциплін. Впровадження методів моделювання в процес вивчення навчальних
дисциплін розглядається як технологія моделюючого навчання.
Підхід до розробки технології моделюючого навчання обґрунтовується на
підставі думки, що предметна структура змісту навчання дисципліни
перешкоджає тому, що ціле буде загороджено його окремими частинами. Щоб
уникнути роздрібненостів розробцізмісту і його вивченні доцільно використати
теорію інтеграції, що розглядається, як обов'язкова умова розробки технології
моделюючого навчання і застосування її в процесі вивчення спеціальної
навчальної дисципліни, згідно з якою забезпечується цілісність економічних
знань, здобуваються вміння опанування знання в процесі моделювання,
проектування, конструювання.
Це може реалізуватися включенням у процес вивчення навчальної дисципліни
узагальнюючої мети, згідно з якою розробляється зміст (відбираються поняття,
тими) через міжпредметні зв'язки, через об'єднання навчального матеріалу
навколо провідних ідей, через формування категоріальних знань. Усе це сприяє
формуванню знань у такій послідовності:сприймання-уявлення-поняття-система
зрозуміти згідно з етапами: підготовчий, наочний, пізнавальний, систематизації.
Мета технології моделюючого навчання є озброїти слухачів теоретичними
та практичними уміннями вивчення навчальної дисципліни.
Метою впровадження технології моделюючого навчання в процес
вивчення навчальної дисципліни є також формування в учнів дослідницьких
навичок, підвищення ролі самостійності пізнання, пізнавальної активності,
забезпечення оволодіння вміннями моделювати знання спеціальної навчальної
дисципліни; перетворення навчання в двосторонній процес на основі суб'єкт-
об'єкт-суб'єктна взаємодія викладача та учня в процесі вивчення навчальної
дисципліни; сприяння становленню і розвитку в слухачів цілісного погляду на
навчання в умовах багаторівневої освіти.
Технологія моделюючого навчання розглядається як ефективний засіб
самоактуалізації слухачів. Стратегією моделюючої технології визначається
самоосвіта слухачів, її сутність полягає не в тому, щоб змусити учнів
9. відтворювати отримані знання, а в тому, щоб навчити їх самостійно набувати
нові знання в моделюючій діяльності згідно із специфікою і логікою кожної
навчальної дисципліни.
Підставою використання моделювання як технології навчання є функції, які вона
визначає. Це такі:
- ілюстративна функція як висвітлення інформації про нові об'єкти в
звичайних, чуттєво-наочних формах;
- трансляційна функція як перенесення інформації, отриманої в одній,
відносно вивченій сфері, на іншу, ще не відому сферу;
- замінювально-евристична функція як попереднє пояснення явища, що
вивчається. Вона сприяє виробленню теорії інтерпретації;
- апроксимаційна функція як спрощення об'єкта, визначеного для
моделювання, зіставлення з реальними можливостями та потребами даного
етапу пізнання;
- екстрополяційно-прогностична функція як перенесення отриманих даних
при вивченні моделі на сам об'єкт, оригінал;
- перетворююча функція-розглядання моделі як інструменту оптимізації
практичної діяльності.
Методологічною основою технології моделюючого навчання визначається
теорія поетапного формування розумових дій, розроблена П.Я.Гальперіним, яка
розглядає процес навчання як процес оволодіння системою розумових дій, що
визначає успіх діяльності, є показником якості їх орієнтовної основи.
Орієнтовна основа дій здійснюється на трьох рівнях:
-змістовно-цільова (стратегічна);
-розпізнавально-діагностична (функціональна);
- виконавча (оперативна).
Завданням технології моделюючого навчання є:
- розвиток у учнів умінь аналізу та оцінки знань навчальної дисципліни;
- розвиток навчальних умінь у процесі моделювання змісту навчальної
дисципліни;
- формування умінь вивчення дисципліни предметного блоку з позиції
інтегративного підходу; об'єднання понятійно-інформаційної сфери циклової
системи навчальних дисциплін на основі специфіки майбутньої професійної
діяльності;
- розвиток інтересу до практичного застосування знань та вмінь моделювання;
- формування навичок самоосвіти та дослідницьких навичок;
- розвитокздібностейдо діагностики та прогнозування реального педагогічного
процесу;
- формування вмінь розуміти різні поняття, проблеми, бачити будь-яку ситуацію
цілісно, розуміти будь-які концепції, застосовувати стандарти та моделювати
нові процедури;
- засвоєнню знань дисциплін предметного блоку у світлі вимог нової парадигми
освіти, що передбачає сформованість у учнів міжпредметних умінь, до яких
відносяться:
- способи діяльності в навчанні з опорою на міжпредметні зв'язки;
10. - процес вироблення загальнонаукових умінь та навичок вивчення одного і того
ж питання в різних навчальних дисциплінах, об'єднання понятійно-
інформаційної сфери навчальних дисциплін на основі логічно узгодженої
термінології, порівняльно-узагальнююче вивчення матеріалу та формування в
студентів умінь зіставляти та протиставляти явища і об'єкти, розгляд їх у різних
навчальних дисциплінах;
- зіставлення фактів, суджень про одні і ті ж явища, події, встановлення зв'язків
та закономірностей між ними; застосування у вивченні навчальної дисципліни
спільно вироблених навчальних умінь.
Типові помилки при виборі професій
1. Ставлення до вибору професії як до незмінного.
У будь-якій сфері діяльності відбувається зміна занять, посад у міру росту
кваліфікації людини. При цьому найбільших успіхів досягає той, хто добре
пройшов початкові щаблі.
Проаналізуйте ситуацію на ринку праці. Зверніть увагу на те, що з кожним
роком з'являються все нові професії. Будьте готові до того, що доведеться
регулярно підвищувати кваліфікацію, освоювати суміжні спеціальності. Не
бійтеся того, що вибір професії зараз, в 11 класі, фатальним чином визначить
всю Вашу долю. Зміна вибору, освоєння нової спеціальності зробить Вас цінним
фахівцем, необхідним у міждисциплінарних областях діяльності. Перша
професія, навіть якщо Ви потім передумаєте і знайдете щось більш привабливе,
знадобиться в несподіваних ситуаціях. Наприклад, перша освіта
мистецтвознавця допоможеюристовіпо своєму другому утворенню розібратися
в складних питаннях спадкування антикварних цінностей ...
2. Існуючі думки про престижність професії.
Відносно професії забобони проявляються в тому, що деякі важливі для
суспільства професії, заняття вважаються негідними, непристойними
(наприклад: сміттяр).
Економіст або психолог нітрохи не більш корисний для суспільства, ніж хімік
або слюсар. Престижність професії повинна враховуватися - але після обліку
Ваших інтересів і здібностей. Інакше будете володіти (якщо будете) "модної",
але не приносить задоволення спеціальністю. Або, чого доброго, опинитеся
непридатні до виконання основних робочих функцій ...
3. Вибір професії під впливом товаришів (за компанію, щоб не відстати).
Професію ми вибираємо за своїм "смаком" й "розміром" так само, як одяг і
взуття.
Почуття групи, орієнтація на однолітків - дуже позитивні особливості хлопців
твого віку. Вони потрібні для освоєння норм поведінки в суспільстві,
формування образу "Я" і самооцінки. Тому оглядайся на інших, порівнюючи
11. (себе із друзями), а не сліпо повторюючи. Намагайся побачити, чим ти
відрізняєшся від товаришів - і в чому ви подібні. Це допоможе зрозуміти, що
якщо Вася йде на пожежника (а він - ризикованалюдина), тобі ця професія може
не сподобатися (ти адже дуже обережний і розважливий).
4. Перенесення ставлення до людини, представника тієї чи іншої професії, на
саму професію.
При виборіпрофесії треба враховувати, насамперед, особливості даного виду
діяльності, а не вибирати професію тільки тому, що тобі подобається чи не
подобається людина, що займається даним видом діяльності.
Особливо небезпечне зачарування викладачем (якщо тебе захоплює душевність
фізика - це не значить, що тобі подобається фізика сама по собі, поза
"комплектом"). Крім того, часто хлопці роблять помилку, намагаючись одержати
професію кумира - спортсмена, політика, журналіста, артиста. Спортсмени -
вони не всі такі.
5. Захоплення тільки зовнішньою або якою-небудь приватною стороною
професії.
За легкістю, з якою актор створює на сцені образ, стоїть напружена, буденна
праця.
А журналісти не завжди виступають у телепередачах - частіше вони
перелопачують масу інформації, архівів, розмовляють із десятками людей -
перш, ніж підготують 10-хвилинне повідомлення, яке. того ж, озвучить інший
(диктор на телебаченні).
6. Ототожнення шкільного навчального предмета із професією або погане
розрізнення цих понять.
Є такий предмет, як іноземна мова, а професій, де потрібна здатність до мови
багато - перекладач, екскурсовод,телефоніст міжнародного зв'язку та інші. Тому
при виборі професії треба враховувати, які реальні заняття й професії за цим
предметом стоять.
Для цього найкраще не просто вивчити професіограми або словники
професій. Варто проаналізувати газети з вакансіями на біржі праці (там звичайно
вказується, яка освіта потрібна для конкретної вакансії). Наприклад, людина з
лінгвістичною освітою ("російська мова і література", "іноземна мова" у школі)
може працювати й викладачем, і перекладачем, і редактором, і секретарем-
референтом. Тим більше май на увазі, що професій існує більше, ніж шкільних
предметів. Можна стати юристом, маркетологом, апаратником. Професії
звичайно можуть бути асоційовані з декількома шкільними предметами
(звичайно відповідають вступних іспитів у ВНЗ при вступі на цю спеціальність).
Скажімо, майбутньому економістові в школі може подобатися одночасно і
математика, і географія.
7. Застарілі уявлення про характер праці у сфері матеріального виробництва.
12. В усі професії, і насамперед, у робітничі, впроваджується складна й цікава
техніка, підвищується культура праці (а комп'ютер впроваджується абсолютно
всі сфери діяльності - аж до тваринництва).
8. Невміння / небажання розбиратисяу своїхособистіснихякостях(схильності,
здібностях).
Розібратися в собі тобі допоможуть профконсультанти, батьки, вчителі,
товариші.
Корисними також можуть виявитися психологічні тести, а також статті та
публікації на тему популярної психології. Однак май на увазі, що серед них
багато непрофесійних, так що відносити критично як до результатів тестів, так і
до того, що пишуть у психологічних книжках. Завдання популярних тестів -
активізація діяльності з самопізнання (самоспостереження, самоаналізу), а не
видача тобі готової відповіді на питання про те, ким бути або наклеювання
ярлика про те, який ти.
9. Незнання / недооцінка своїхфізичних особливостей, недоліків, істотних при
виборіпрофесії.
Існують професії, які можуть бути тобі протипоказані, тому що вони можуть
погіршити твій стан здоров'я. Таких професій небагато і до них відносяться, в
основному, ті, у яких потрібна тривале напруження тих або інших фізіологічних
систем. Комп'ютерникисильно напружують очі, а льотчики - серце ...
10. Незнання основнихдій, операцій та їхнього порядкуприрішенні,
обмірковуванні завдання при виборіпрофесії.
Коли ти вирішуєш завдання по математиці, то виконуєш певні дії в певній
послідовності. Було б розумно підійти також і до вибору професії.
Наш сайт саме й створено для того, щоб направити тебе, показати основні етапи
рішення проблеми. Однак, не сприймайінструкції буквально, краще навіть, якщо
ти творчо підійдеш до справи і розробити для себе свій власний план - список
необхідних для вибору професії дій. Сюди можуть бути включені: аналіз
пропозицій на ринку освіти, аналіз попиту на ринку праці, об'єктивна оцінка
своїх здібностей, схильностей, знань (за допомогою тестів або як-небудь ще) і
т.д.
Рекомендації психолога щодо вибору майбутньої професії
Раніше чомусь вважали, що починати підбирати роботу можна тільки після
того, як ви закінчили вчитися. Але ж навіть багатовікова мудрість свідчить: чим
раніше почнеш готуватися, тим краще. Ось і ми рекомендуємо задуматися про
пошуки майбутньої роботи заздалегідь. По-перше, це збільшить свободу
маневру і дасть вам більше можливостейдля вибору. По-друге, допоможе краще
зорієнтуватися на ринку праці та заодно розібратися у власних уподобаннях.
13. Ким ви хочете стати? В якій сфері ви мрієте працювати? Яка компанія –
державна чи приватна – для вас краще? Чи достатньо для досягнення заповітної
мети буде отриманого вами освіти? Тільки давши більш-менш ясні відповіді на
всі ці питання, ви зможете приступити до повноцінного пошуку тієї роботи, яка
буде доставляти вам справжнє задоволення і стане вашим покликанням.
Але чому це так важливо? Справа в тому, що поряд з особистим життям
робота є найважливішою складовою нашого існування. Навіть у вихідні та
святкові дні ми мимоволі раз у раз подумки повертаємося до тих чи інших
робочих ситуацій, намагаючись знайти оптимальні рішення. Ми пам’ятаємо про
те, що повинні зробити, і обдумуємо, як цього домогтися. Словом, думки про
роботу не залишають нас ні на хвилину.
Якщо вірити соціологічним опитуванням, улюблена робота робить людей
щасливими і навіть допомагає впоратися з труднощами, що виникли в інших
сферах життя. Вона дає опору, дарує віру в майбутнє і одночасно створює
сприятливий емоційний фон. Не випадково людство склало стільки прислів’їв і
приказок про важливість добре зробленої роботи. Нерідко говорили про це і
великі люди минулого – від давньогрецьких філософів до видатних
письменників сучасності.
Але тут постає питання, що потрібно зробити, щоб робота була в радість.
Виявляється, для цього достатньо слідувати декільком нескладним правилам.
Перш за все її потрібно підбирати по характеру і за покликом серця. Деяким з
вас пощастило: ви ще в дитинстві знали, чим саме хочете займатися, і вступили
до відповідного вузу. Інші обрали ту ж професію, що й батьки, і не тільки
розташовані до неї всією душею, але й досконально знають усі її механізми і
особливості. Однак є й такі, хто лише під час навчання у вузі став серйозно
замислюватися про майбутню кар’єру. Нічого страшного в цьому немає, вам
потрібно взяти в руки цю книгу, прочитати її, ретельно обміркувати всі наявні
варіанти – і в путь!
Правда, в останні роки економічна і політична ситуація на пострадянському
просторіістотно змінилася. Тепер не існує обов’язкового державного розподілу
або жорсткоїприв’язкивузів до конкретних виробничихпідприємств. Настав час
для кожного самому кувати своє щастя, визначати своє майбутнє самостійно, а
не за підказкою інших людей. На щастя для нинішніх студентів і випускників, і в
системі відбору претендентів, і в системі пошуку роботи у нас стали діяти
перевірені десятиліттями популярні західні механізми. Але технологічний
прогрес приніс нам і хороші можливості знайти роботу, згадайте тільки
можливість перегляду Інтернет вакансій на таких сайтах як: робота в банку.
Для початку потрібно визначитися з пріоритетами і вивчити ринок праці.
Потім (на другому-третьому курсі) бажано подати заявку на стажування або
виробничупрактику (про це – вся друга глава цієї книги). Опинившись віч-на-віч
з реальною роботою, необхідно переконатися у власній професійній
спроможності і зважити численні «за» і «проти» даної конкретної роботи.
Максимально тверезо оцінити ваші дії на трудовому фронті допоможуть
досвідчені старші товариші – обов’язково прислухайтеся до їхніх порад і
рекомендацій. Нарешті, на четвертому – п’ятому курсі настає час не тільки
вибирати посаду, але і шукати компанію, в якій ви хочете її отримати.
14. Зробивши вибір, ви виявите, що далі все піде як по маслу. Ви навчитеся
грамотно складати резюме та супровідні листи.
Після цього роботодавець напевно запросить вас на співбесіду, щоб
познайомитися ближче і задати всі його запитання. А потім вам залишиться
лише прийти на роботусвоєї мрії і виявитися втягнутим у інтенсивний трудовий
процес у тісній взаємодії з колегами, що принесе вам тільки задоволення.
Псхолого – педагогічний семінар «Із ста доріг – одна моя!»
Психолого-педагогічний семінар — це одна з основних форм методичної
роботи, яка полягає в ознайомленні з новітніми досягненнями психолого-
педагогічної науки і передового досвіду та в обговоренні слухачами
повідомлень, доповідей, рефератів, виконаних ними за результатами досліджень
самостійно чи під керівництвом спеціалістів у цій галузі.
Організація психолого-педагогічного семінару потребує високої кваліфікації
організаторів методичної роботи або прямих зв'язків з ученими, педагогами,
кваліфікованими лекторами інститутів післядипломної педагогічної освіти.
Важливою позитивноютенденцією в роботі психолого-педагогічного семінару є
органічний взаємозв'язок теорії та практики.
Проводячизаняття психолого-педагогічного семінару, необхідно забезпечити
атмосферу творчості, неформального спілкування. У деяких випадках після
творчого повідомлення можна організувати дискусію, диспут. Під час роботи
семінару можливе колективне вирішення на- вчально-педагогічних завдань.
Психолого-педагогічнісемінари можуть бути ефективною формою залучення
вчителів до творчої науково-дослідницької діяльності. Практика свідчить, що
робота такого семінару впродовж багатьох років помітно підвищує загальну і
педагогічну культуру його учасників.
Етапи роботи семінару
1. Вибір теми.
2. Складання плану.
3. Добір літератури.
4. Визначення проблеми.
5. Вивчення проблеми.
6. Написання тез, рефератів, повідомлень.
7. Виклад змісту рефератів, повідомлень.
8. Формулювання рекомендацій.
Організація профорієнтаційної роботи в школі
Профорієнтація є складовоючастиноюнавчально-виховногопроцесу, в якому
успішно реалізуються її основні завдання: розширення професійного досвіду
учнів, формування мотивів вибору професії.
15. Компоненти профорієнтаційної роботи в школі:
І. Формування професійного досвіду та професійної спрямованості учнів у
навчально-виховному процесі.
1.Ознайомлення з професіями, професійними навчальними закладами
(професійна інформація) і формування в учнів мотивів вибору професії.
2.Організація практичної діяльності у відповідності з особливостями учнів, з
вимогами обраної професії (професійна активізація).
ІІ. Консультаційна допомога учням при професійному самовизначенні.
1.Вивчення особистості учня.
2.Управління мотивацією вибору професії.
ІІІ. Робота вчителів, психологів, соціальних педагогів, профорієнтологів із
учнями.
1.Перевірка успіхів учня в обраній професії.
2.Надання допомоги учням при вступі до вузів, професійних навчальних
закладів.
Професійну орієнтацію можна починатище з дитячого садка чи в початкових
класах, коли в дітей виникає інтерес до різних видів діяльності. У старших
класах профорієнтація формує мотиви вибору професії, інтерес і схильності до
окремих видів діяльності, які можуть стати майбутньою професією учня. Коли
професія обранаі увага молодої людини спрямована на засвоєння спеціальності,
школа допомагає школяреві адаптуватись в новій діяльності. Таким чином, у
старших класах профорієнтація стає більш дієвою та значимою, набуває нових
функцій в різні періоди розвитку учня. Тобто об’єм профорієнтаційної
інформації з класу в клас треба постійно збільшувати, розширювати та
ускладнювати.
Відповідно профорієнтаційну роботу можна поділити на фази, які
відповідають рівневі розвитку дитини і які зумовлені не лише загальними цілями
професійної орієнтації, але й динамікою професійної орієнтації самого учня:
1) підготовча фаза (рання профорієнтація) – починається ще в дитячому садку і
триває до 4 класу включно. У цей період в рамках профорієнтаційної роботи
відбувається вивчення учня, йому прищеплюють інтерес і любов до праці. Цього
можна досягти шляхом включення дітей в різні види ігрової та навчальної
діяльності.
2) фаза формування – період, коли в учня виникає актуальний інтерес до вибору
професії (5-9 класи). За допомогою спеціальних заходів у школі учням
прищеплюють мотиви вибору різних спеціальностей і професій;
3) направляюча фаза (10-11 класи) – продовжується формування мотивів вибору
професії в учнів, які ще сумніваються у виборі професії;
4) фаза закріплення – період після вибору учнем професії. Мета цієї фази –
продовжити формування професійних інтересів, створити умови для реалізації
вибору учня, адаптації в професійному середовищі.
Завершальним етапом психологічної та практичної підготовки учнів до
трудової діяльності є їх правильна професійна орієнтація.
16. Професійна орієнтація - система навчально-виховної роботи, спрямованої на
засвоєння учнями знань про соціально-економічні й психофізіологічні умови
правильного вибору професії, формування в них уміння аналізувати вимоги
різних професій до психологічної структури особистості, а також свої
професійно значущі якості, шляхи й засоби їх розвитку.
Правильний вибір професії зумовлює моральне задоволення, позитивну
самооцінку, високу продуктивність праці, якість продукції. Він є точкою, в якій
сходяться інтереси особистості та суспільства, поєднання особистих і загальних
інтересів.
Завдання профорієнтації полягає в ознайомленні учнів з професіями та
правилами їх вибору, вихованні спрямованості на самопізнання як основу
професійного самовизначення; формування вміння зіставляти свої здібності з
вимогами щодо набуття конкретної професії, складати на цій основі реальний
план оволодіння професією, а також забезпечення розвитку професійно
важливих якостей особистості.
Компонентамипрофорієнтаційної роботиє професійна інформація, професійна
діагностика, професійна консультація, професійний відбір, професійна
адаптація.
Професійна інформація - психолого-педагогічна система формування в
особистості активної профорієнтаційної позиції, що відповідає суб'єктивним і
об'єктивним умовам вільного та свідомого професійного самовизначення
особистості. Вона дає школярам змогу ознайомитися з різними професіями, з
пов'язаним із ними змістом трудової діяльності, з вимогами, які ці професії
пред'являють людині, а також з тим, де ними можна оволодіти. Завдяки цьому
учні виявляють свої індивідуальні схильності, психофізіологічні можливості,
вміння зіставити їх з вимогами професії, до якої вони мають інтерес і нахили,
щоб прийняти правильне рішення про свою придатність до професійної
діяльності в обраній галузі праці.
Професійна діагностика - система психологічного вивчення особистості з
метою виявлення її професійно значущих властивостей і якостей. Для деяких
спеціальностей вона є неминучою, ігнорування пов'язане з ризиком
непридатності особистості.
Професійна консультація - надання особистості на основі її вивчення науково
обґрунтованої допомоги щодо найоптимальніших для неї напрямів і засобів
професійного самовизначення. Вона має на меті й навчання учнів прийомам
самооцінки своїх якостей з метою з'ясування їх відповідності вимогам професії.
Мріючи про певну професію, школярі повинні водночас замислюватися, чи
справдівони годяться для такої роботи. Для відповіді на це питання вони мають
знати вимоги професії до людини, яка її обрала. Такі вимоги розроблено до
багатьох професій.
17. Аналогічні консультації слід надавати і батькам учнів, щоб вони серйозніше
підходили до обрання майбутньої професії дітьми, допомагали їм у цьому. До
професійної консультації залучають і медичних працівників школи, які знають
медичні протипоказання стосовно основних професій і можуть запобігти
небажаним випадкам, коли учням доводиться змінювати професійну орієнтацію
вже на етапі віПрофесійний відбір - система роботи, спрямована на надання
допомоги учневі у визначенні й виборі конкретної професії на основі виявлення
й оцінки його загальних і спеціальних здібностей, здатностей, інтересів, потреб і
об'єктивнихумов професійної підготовки і працевлаштування. Здійснюють його
навчальні заклади, висуваючидо вступників конкретні вимоги, або установи, які
приймають випускників на роботу. На цьому етапі важлива роз'яснювальна
робота серед молодих людей, які повинні усвідомити необхідність роботи над
собоюзадля подолання певних недоліків, досягнення професійної майстерності.
Професійна адаптація - процес пристосування людини до професійної
діяльності, її умов; досягнення бажаної продуктивностіпраці й відповідності між
професійними намірами, інтересами, якостями особистості та вимогами до
діяльності. її здійснюють на стадії оволодіння учнем професією. Ознаками
професійної адаптації є збереження і розвиток здібностей і схильностей до
обраної професійної діяльності, узгодженість суспільної та особистої мотивації
до праці, яка залежить від її змісту, впливу сім'ї та виробничого оточення.
Професійна адаптація відбувається разом із суспільною адаптацією.
У Положенні про професійну орієнтацію молоді, яка навчається, визначено
такі етапи профорієнтаційної роботи зі школярами різного віку:
а) початковий (пропедевтичний) етап. Метою його є ознайомлення дітей у
процесі навчальної, позакласної та позашкільної роботи з найпоширенішими
професіями, виховання позитивного ставлення до різних видів трудової та
професійної діяльності, інтересу до пізнання своєї особистості, формування
початкових загальнотрудових умінь і навичок, здатності до взаємодії з іншими
особами в процесі діяльності. Результатом цієї роботи має бути сформоване у
молодших школярів ставлення до себе, суспільства і професійної діяльності;
б) пізнавально-пошуковий (5-7 класи) етап. Передбачає формування ціннісних
орієнтацій, мотивації самопізнання, установки на власну активність у
професійному самовизначенні та оволодінні професійною діяльністю, а також
систематичне ознайомлення з професіями у навчально-виховному процесі. Не
менш важливими є формування умінь самооцінки, самоаналізу з метою
усвідомлення власної професійної спрямованості, консультування щодо вибору
профілю подальшої освіти, форм трудової підготовки. Оптимальним
результатом є вибір напряму (профілю) навчання, продовження освіти у 8-9
класах;
в) базовий(визначальний) (8-9, 8-12 класи) етап. Роботана цьому етапі полягає
у вивченні наукових основ вибору професії, її класифікаційних ознак, вимог
18. професій до людини, основних професійно важливих якостей, правил вибору
професії. Старшокласники мають оволодіти методиками самопізнання,
самооцінки, розвивати індивідуальні професійно важливі якості, формувати
вміння зіставляти необхідні для здобуття конкретної професії вимогиз власними
можливостямита кон'юнктуроюринку праці. Завданням школи є створення умов
для випробування можливостей учнів у різних видах трудової діяльності
(консультації щодо вибору професії та навчального закладу, професійний
відбір). Про досягнення очікуваних результатів свідчать сформованість
особистісно значущого сенсу вибору професії, певної професійної
спрямованості, професійне самовизначення учнів, їх готовність до зміни
професійної спрямованості, переорієнтації на суміжні професії, на інші види
діяльності відповідно до своїх індивідуальних особливостей та результатів
профвідбору.
Профорієнтаційну роботу в школі здійснюють учителі всіх навчальних
предметів, класні керівники, інші педагогічні працівники, фахівці різних галузей
виробництва.
У навчальних програмах з предметів природничо-математичного циклу
закладено можливості розкриття природничих основ праці, формування
практичних навичок (вимірювальних, обчислювальних, лабораторних,
графічних), необхідних для роботи на сучасному механізованому та
автоматизованому виробництві. На уроках трудового навчання учні на
політехнічній основі оволодівають системою техніко-технологічних та
економічних знань, набувають умінь і навичок самостійної роботи з різними
матеріалами, використовуючиз практичною метою інструменти, пристосування
і прилади, в них формується сумлінне ставлення до процесу праці та її
результатів. Усі ці якості мають безпосереднє значення для подальшої
професійної орієнтації.
Важливу роль у професійній орієнтації школярів відіграють факультативні
курси. Багато їх орієнтує старшокласників на конкретну професію і дає їм
певний обсяг знань, умінь і навичок з цієї професії.
Провідна роль у цій роботі належить класному керівникові. Він упродовж
тривалого часу спостерігає за учнями свого класу, вивчає їх індивідуальні
особливості, інтереси, здібності й нахили, контактує з батьками, знає виховний
потенціал кожної сім'ї, що дає йому змогуорганізувати профорієнтаційну роботу
на належному рівні.
Серед використовуваних класними керівниками форм такої роботи
найефективнішими є екскурсії, зустрічі з фахівцями, колишніми випускниками,
вечори, диспути, конференції, класні години, заняття в гуртках, факультативи.
Для ефективного інформування учнів про певну професію використовують її
професіограму, що передбачає розкриття таких питань:
19. 1. Як називається робота, у чому її суть? (Назва роботи, спеціальності,
професії, посади, можливого робочогомісця, тобто опис істотних характеристик
і видових особливостей праці.)
2. Яка ефективність і мета роботи?
3. Що є предметом праці?
4. У який спосіб виконується робота?
5. На основі чого вона здійснюється?
6. Які критерії оцінки результатів праці?
7. Яка кваліфікація потрібна для роботи?
8. За допомогою яких засобів виконується робота?
9. В яких умовах виконується робота?
10. Яка організація праці?
11. Яка кооперація праці? (Хто, що і з ким виготовляє?)
12. Яка інтенсивність праці?
13. Які моменти небезпеки та відповідальності трапляються в процесі роботи?
14. Яку вигоду дає робота працівникові? (Зарплата, премія, пільги, моральне
задоволення, суспільне визнання.)
15. Які вимоги і обмеження характерні для роботи?
Успішність професійного самовизначення старшокласників залежить від
сформованості їх ціннісної орієнтації, життєвих ідеалів у професійній сфері. В
кожній сфері професійної діяльності можна з'ясувати особистісні ідеали з метою
допомогти молоді утвердитися на власному життєвому і професійному шляху.
Ця методика вибудовується на принципах пізнавальної і творчої самореалізації
особистості, що сприяєформуваннюпрофесійної орієнтації учнів. Відповідно до
неї кожен учень протягом року обирає власний ідеал творчої самореалізації,
готує міні-урок для однокласників, проводячи його за таким планом:
1. Визначити, про яку сферу професійної діяльності буде йтися.
2. Зіставити свої інтереси з рисами обраного ідеалу професіонала: чому обрано
саме цю особистість, чим вона є привабливою, близькою.
20. 3. Стисло розповісти про найцікавіші події на життєвому шляху цієї
особистості.
4. Акцентувати увагу на тому, як ця творча особистість досягла висот у своїй
діяльності.
б. Продемонструвати вражаючий фрагмент твору, винаходу (поставити
музичний запис, накреслити на дошці схему пристрою, показати копію картини
тощо).
6. Дати творче завдання учням класу (організувати гру, відгадати загадку,
розв'язати кросворд тощо).
7. Відповісти на поставлені учнями запитання.
8. Отримати оцінку.
Оцінку за урок учні та вчителі визначають спільно. Вона має ґрунтуватися на
таких показниках: а) відповідність особистості певній професійній орієнтації; б)
рівень підготовленості матеріалу; в) вміння донести матеріал до слухачів; г)
рівень цікавості творчих завдань, запитань тощо.
Така методика активізує мотиваційні, інформаційно-пізнавальні, ціле
утворювальні, операційно-результативні та емоційно-почуттєві компоненти
діяльності особистості.
Під час орієнтації учнів на конкретну професію можливі такі помилки: поділ
професій на "престижні" й "непрестижні"; ототожнення навчального предмета з
професією; перенесення ставлення до людини - представника професії на саму
професію; вибір професії під чиїмсь впливом; застарілі уявлення про характер
праці у сфері матеріального виробництва.
