2. ПланПлан
1. Основні етапи формування і розвитку
української національної мови.
2. Поява писемності у східних слов’ян.
Кирилиця як основа для розвитку сучасних
слов’янських систем письма.
3. Види письма в період Київської Русі: устав,
напівустав, скоропис.
4. «Граматика» Мелетія Смотрицького (1619).
5. Перша рукописна граматика української
мови Івана Ужевича (1643).
6. Сучасний український алфавіт.
7. Особливості розвитку української мови
на сучасному етапі.

3. Основні етапи формуванняОсновні етапи формування
і розвитку українськоїі розвитку української
національної мовинаціональної мови
Праслов’янська моваПраслов’янська мова
(III тис. до н. е.— VІ ст. н. е.)(III тис. до н. е.— VІ ст. н. е.)
Саме тут на основі одного з праіндоєвропейських
діалектів формувалася праслов’янська мова.
До плану
Прабатьківщина слов’ян –
південно-східна частина
Центральної Європи, середнє
Подунав’я, північне Прикарпаття.

4. Праслов’янська моваПраслов’янська мова
(III тис. до н. е.— VІ ст. н. е.)(III тис. до н. е.— VІ ст. н. е.)
Основу праслов’янського словника становила
праіндоєвропейська лексика.
III–I тис. до н. е. У фонетиці втрачені деякі
складні для вимови
праіндоєвропейські звуки
I тис. до н. е.—
VІ ст. н. е
Спрощення, асиміляція,
дисиміляція, пом’якшення
деяких приголосних тощо

5. • У VІ ст. східні слов’яни виділилися із
праслов’янської етномовної
спільноти.
• В період VІІ–ІХ ст. вони становили
союзи племен.
Протодавньоруська моваПротодавньоруська мова
(VІ–ІХ ст.)(VІ–ІХ ст.)
Сукупність діалектів цих
племен дістала назву
«протодавньоруська
мова».

6. Протодавньоруська моваПротодавньоруська мова
(VІ–ІХ ст.)(VІ–ІХ ст.)
Упродовж VІІ–ІХ ст. східні слов’яни
виробили чимало специфічних
фонетичних рис:
1) виникли повноголосні форми -оро-,
-оло-, -ере-, -еле-:
голова, золото, молодий, берег,
береза, борода
(у болгарській мові: глава, злато,
млад, бряг, бреза, брада)

7. 2) звукосполучення [йе] на початку
слова змінилося на [о]:
один, олень, озеро, осінь
(у польській мові: jeden, jeleń, jezero,
jesień)
3) на початку слова короткий [а]
змінився на [о]:
Олексій, Опанас, Олександр

8. Давньоруська моваДавньоруська мова
(ІХ — перша половина ХІІІ ст.)(ІХ — перша половина ХІІІ ст.)
Давньоруською
називають мову східних
слов’ян, які населяли
Київську Русь.
Східнослов’янська мовна територія —
це сукупність діалектів різних племен,
що входили до державного об'єднання.

9. Давньоруська моваДавньоруська мова
(ІХ — перша половина ХІІІ ст.)(ІХ — перша половина ХІІІ ст.)
«Повість минулих літ»«Повість минулих літ»
«Руська Правда»«Руська Правда»
«Слово про похід Ігорев»«Слово про похід Ігорев» «Повчання» Володимира Мономаха«Повчання» Володимира Мономаха

10. Давньоруська моваДавньоруська мова
(ІХ — перша половина ХІІІ ст.)(ІХ — перша половина ХІІІ ст.)

11. Староукраїнська літературна моваСтароукраїнська літературна мова
(друга половина ХІІІ — ХVІІІ ст.)(друга половина ХІІІ — ХVІІІ ст.)
Староукраїнська літературна мова —
жива розмовна народна стихія, яка базувалася
на літературно-писемних традиціях Київської
Русі.
Грамота (ХІІІ ст.)Грамота (ХІІІ ст.)
Зразки — українські
грамоти ХІV–ХV століть:
 дарчі й купчі
грамоти,
 заповіти,
 скарги,
 позови до суду.

12. Староукраїнська літературна моваСтароукраїнська літературна мова
(друга половина ХІІІ — ХVІІІ ст.)(друга половина ХІІІ — ХVІІІ ст.)

13. Староукраїнська літературна моваСтароукраїнська літературна мова
(друга половина ХІІІ — ХVІІІ ст.)(друга половина ХІІІ — ХVІІІ ст.)
XVII–XVIII ст. — розквіт шкільної освіти,
заснування Києво-Могилянської академії.
XVII — 1-а чверть XVIII ст. — староукраїнська
літературна мова досягла свого розквіту.
Кінець XVIII ст. — староукраїнська
писемна мова поступилася місцем
російській в усіх сферах суспільного
життя, окрім розмовно-побутової.
Києво-Могилянська
академія
Києво-Могилянська
академія

14. Нова українська моваНова українська мова
(XIX–XXI століття)(XIX–XXI століття)
• Почала формуватися напр. XVIII —
у 1-й половині XIX ст.
Пріоритетний напрям
розвитку — орієнтація на живі
народнорозмовні джерела.
• Поема «Енеїда» (1798), п’єси
«Наталка Полтавка» (1818) та
«Москаль-чарівник» (1818)
І. Котляревського написані мовою
середньонаддніпрянських говорів.
І. Котляревський

15. Л. Боровиковський
О. Афанасьєв-
Чужбинський
П. Гулак-
Артемовський
Є. Гребінка Г. Квітка-Основ’яненко

16. Т. Г. Шевченко виробив
і відшліфував літературні
норми національної мови.
Він органічно поєднав
стилістично-художні
прийоми українського
фольклору, національні
образи-символи, народно-
розмовну лексику.
Т. Г. ШевченкоТ. Г. Шевченко

18. Вироблення єдиної літературної мови
на Західній Україні

19. Нова українська моваНова українська мова
(XIX–XXI століття)(XIX–XXI століття)
Протягом XIX ст. низкою
наказів обмежувалося або
зовсім заборонялося
функціонування
української мови.
Накази:
Валуєвський
циркуляр (1863),
Емський акт (1876).

20. Нова українська моваНова українська мова
(XIX–XXI століття)(XIX–XXI століття)
Кін. XIX —
поч. XX ст.
Українська мова починає
зміцнювати свої позиції у сфері
законодавства, права, освіти,
науки, культури
Поч. ХХ ст. Нормування фонетичного,
орфоепічного, орфографічного,
лексичного і граматичного
рівнів мови
З 30-х років
ХХ ст.
Русифікація мови за радянської
доби

21. Поява писемності у східних слов’ян.Поява писемності у східних слов’ян.
Кирилиця як основа для розвиткуКирилиця як основа для розвитку
сучасних слов’янських систем письмасучасних слов’янських систем письма
До плану

22. Письмо у словянських земляхПисьмо у словянських землях
додо появи азбуки Кирилапояви азбуки Кирила
Теорія 1 Теорія 2
До ІХ століття слов’яни
не мали власної азбуки.
«Черти і рєзи» —
примітивні знаки, позначки
для рахунку, ворожіння,
означення власності,
календарних дат тощо
Передкирилівське
письмо
базувалося на графічних
системах тих народів,
з якими слов’яни мали
торговельні та культурні
зв’язки

23. • Еволюцію письма активізувало
поступове поширення
християнства у слов’янських
землях.
• Початкові спроби — запис
слов’янського мовлення
римськими (латинськими)
або грецькими літерами.
• Грецькою графікою неможливо
передати специфічні слов’янські
звуки
[б], [ж], [з], [ц], [ч], [ш], [йу], [йа].

24. Костянтин (Кирило)
(827?–869)
та
Мефодій (815?–885)
походили із Солуні
(нині м. Салоніки,
Греція).

25. Запозичені буквиЗапозичені букви
Графічною основою для більшості слов’янських букв
служило грецьке написання літер.

26. Нові буквиНові букви
Головний принцип створення нових букв — урахування
фонетики старослов’янської мови.
У результаті цієї роботи слов’янська азбука отримала всі
букви, необхідні для точної і правильної передачі звуків.

27. КирилицяКирилиця

28. Порівняння можливостей передачіПорівняння можливостей передачі
графічними знаками звуків інших мовграфічними знаками звуків інших мов
• Азбука Костянтина (Кирила) становить майстерну,
складну, творчу переробку грецької (візантійської)
азбуки.
• Дещо видозміненою кирилицею ми послуговуємося
й у XXI столітті.

29. Види письма в період Київської Русі:Види письма в період Київської Русі:
устав, напівустав, скорописустав, напівустав, скоропис
До плану
Зразок напівуставу:
Лаврентіївський
літопис (1377)
Зразок напівуставу:
Лаврентіївський
літопис (1377)
Зразок скоропису:
Жалувана грамота
(1539)
Зразок скоропису:
Жалувана грамота
(1539)
Зразок уставу:
Служебник (1400)
Зразок уставу:
Служебник (1400)

30. УставУстав
• Найдавніша форма
кириличного письма,
характерна для рукописів
XI–XIV століть.
• Красиве, величне, урочисте
письмо (церковно-релігійне).
Основні ознаки:
– чітке архітектурне накреслення ліній, геометрична
правильність, ретельність графіки;
– відсутність поділу тексту на слова;
– форма літер наближалася до квадрата;
– відсутність скорочень.

31. Основні ознаки:
– почерк дрібніший і округліший;
– графічне накреслення букв простіше;
– лінії допускають кривизну, з’являється нахил;
– подекуди трапляються скорочення,
поєднання букв — лігатури.
НапівуставНапівустав
• Характеризує добу XV–XVII ст.
• Письмо перестає мати виключно
літургійний характер,
поширюється на інші сфери життя.
• Поєднує естетику і зручність.

32. СкорописСкоропис
Основні ознаки:
– поєднання букв у словах, розмашистість графіки;
– відносна свобода накреслення літер;
– допущення виходу елементів букв за межі рядка.
• Мета утворення: пришвидшити
процес письма.
• З’являється наприкінці XIV ст., значного
поширення набуває в XVI–XVII ст.,
насамперед у пам’ятках, що служили
практичним цілям.

33. «Граматика»«Граматика»
Мелетія Смотрицького (1619)Мелетія Смотрицького (1619)
До плану

34. Мелетій Смотрицький
— видатний український
філолог XVI–XVII століть.
Мета створення «Граматики слов’янської»
(1619) — унормувати книжну церковнослов’янську
мову, виробити й описати єдині норми та правила
на всіх її структурних рівнях.

35. Пунктуація:
– коротка пауза (знак /) та тривала пауза (знак ,);
– двокрапка (:) вказує на завершену думку, після якої
речення може продовжуватися;
– в абсолютному кінці речення ставиться крапка (.);
– питальні речення (?) та окличні (!);
– чуже висловлювання береться в квадратні дужки.
Розділ «Просодія» присвячений нормалізації
наголошування.

36. Розділ «Орфографія»
• Опис фонетики та орфоепії.
• Поділ звуків на голосні та приголосні,
їх характеристика, правила вимови.
• Твердість приголосних перед е.
• Введено нову букву — ґ,
подано випадки
написання слів із г та ґ.
• Чергування приголосних.

37. Розділ «Орфографія»
• Переглянуто співвідношення звуків та букв
(s та з служили для передачі одного звука [з]).
• Унормовано випадки подвоєння букви н.
• Встановлено правила переносу, вживання
великої літери.
• Запропоновано принцип транслітерації для
графічної передачі чужомовних слів.

38. Розділ «Етимологія»
• Ґрунтовне дослідження традиційних восьми частин
мови.
• Уперше виділено як категорію дієприслівник.
• Виокремлено місцевий відмінок.
• Описано систему відмінків іменника.
• Вперше схарактеризовано відмінювання
прикметників і числівників.
• Запропоновано принцип поділу дієслів на дієвідміни.
Розділ «Синтаксис»
• Розрізнення «простого» синтаксису та «образного» —
синтаксису художньої мови (початки стилістики).
• Подано відомості про порядок слів у реченні.

39. • Граматика є невеликою за
обсягом.
• Подано наукові відомості
з орфографії, морфології,
словозміни, синтаксису.
• Написана латиною.
• Українські мовні явища
порівняно з граматичними
системами латини, грецької
мови, давньоєврейської.
Перша рукописна граматика українськоїПерша рукописна граматика української
мови Івана Ужевича (1643)мови Івана Ужевича (1643)
До плану

40. Сучасний український алфавітСучасний український алфавіт
До плану

41. Алфавіт — це сукупність усіх літер мови,
розміщених у певному історично усталеному
порядку.
Сучасний алфавіт бере початок від кирилиці,
що закріпилася у східних слов’ян у X–XI століттях.
Графіка кириличного письма протягом
X–XVIII ст. зазнавала змін:
– вийшли з ужитку носові голосні [ен], [он] —
(юс малий), (юс великий);Ѧ Ѫ
– усунено грецькі звуки [кс] ( «кси»),Ѯ
[пс] ( «пси»).Ѱ

42. За російською реформою 1708–1710 років,
«гражданський» шрифт — новий шрифт із
простішим і заокругленішим накресленням літер.
Остаточне впорядкування українського алфавіту
відбулося у 20-х роках XX ст.
Протягом XIX ст. :
– поступово вийшли з ужитку літери («ять»),
(«єр»), («єри»);
– закріпилися в сучасному звуковому значенні є та ї;
– унормувалося написання і та и.
Протягом XIX ст. :
– поступово вийшли з ужитку літери («ять»),
(«єр»), («єри»);
– закріпилися в сучасному звуковому значенні є та ї;
– унормувалося написання і та и.

43. • Українська мова – державна.
• Володіння українською мовою — необхідна
вимога до претендентів на високі посади в
різних сферах суспільної діяльності.
• Українську мову вивчають у Польщі, Франції,
Німеччині, Китаї, Японії та багатьох інших
країнах світу.
Особливості розвитку українськоїОсобливості розвитку української
мови на сучасному етапімови на сучасному етапі
До плану

44. Використання мови в засобахВикористання мови в засобах
масової інформаціїмасової інформації
• Законом встановлена вимога транслювати
рекламу українською мовою.
• Українізація кінопрокату — частка
закордонних фільмів, дубльованих або таких,
що супроводжуються субтитрами,
наближається до 100%.
• Збільшується обсяг добового мовлення
українською мовою в інформаційному
просторі.

45. БілінгвізмБілінгвізм
• Характерне змішування української та
російської мов у межах телетрансляцій,
у книговиданні, виданні газет і журналів.
Російська мова як рідна (за даними перепису 2001 р.)

46. Розвиток лексичного складуРозвиток лексичного складу
та словотвору мовита словотвору мови
Поповнюється словник абстрактних назв:
політизація, провінціалізація,
американізація.
Конкурування варіативних словотворчих
формантів -изація (-ація) та -ування:
дотація — дотування, інвестиція —
інвестування.

47. Розвиток лексичного складуРозвиток лексичного складу
та словотвору мовита словотвору мови
Запозичення:
кіножанр, моніторинг, шопінг,
інтерактив, супермаркет,
фаст-фуд.
Похідні одиниці з чужомовних слів:
релаксувати, клікнути,
сканування.
Складання основ або слів:
Internet-магазин, флеш-пам’ять,
CD-плеєр.
флеш-пам’ять
CD-плеєр
ді-джей

48. Активними є запозичені префікси
супер-, ультра-, гіпер-, екстра-:
супергра, гіпермаркет,
ультрамодний, екстраклас.
Збагачення різногалузевої
термінології:
сайт, блоґ, факс, блютуз, браузер,
ноутбук, айфон, органайзер.
Розвиток лексичного складуРозвиток лексичного складу
та словотвору мовита словотвору мови
гіпермаркет
ноутбук
сайт

49. Повернення витіснених питомих
або запозичених слів:
Розвиток лексичного складуРозвиток лексичного складу
та словотвору мовита словотвору мови
філіжанка
мапа
гелікоптер
світлина
філіжанка
мапа
поступ
речник
царина
обрус
фотографія
чашка
карта
прогрес
прес-секретар
сфера
скатертина

50. Розвиток лексичного складуРозвиток лексичного складу
та словотвору мовита словотвору мови
Формули звертання:
пане, пані, добродію.
Західні говіркові елементи
(полонізми, германізми):
міліціянт (міліціонер),
атракційний (привабливий),
cателітарний (супутниковий).
Апробація нових слів:
продавчиня, суперовий,
стресувати.
продавчиня
сателітарний
суперовий