1. Відділ освіти Перемишлянської районної
державної адміністрації
Методичний кабінет районного відділу освіти
Загальноосвітня школа І-ІІІ ст.
ім. Уляни Кравченко м. Бібрки
К.С. Микитів
КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ПРОЕКТИ
В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
(методичні матеріали на допомогу
вчителям початкових класів)
Бібрка 2013
2. Микитів К. С. Культурологічні проекти в початковій школі
(методичні матеріали на допомогу вчителям початкових класів). –
Бібрська ЗОШ І-ІІІ ст. ім. Уляни Кравченко, 2013.- 56 ст.
Даний посібник містить матеріали з досвіду використання
проектної технології навчання у початкових класах.
Спрямований на допомогу вчителям початкових класів.
Рецензенти: Нагірна О.Г., методист райметодкабінету.
Островерха
Г.М.,
директор
Бібрської
загальноосвітньої
школи І-ІІІ ст. ім. Уляни
Кравченко
Матеріали схвалено на засіданні методичної ради відділу
освіти Перемишлянської районної державної адміністрації
від 25. 11. 2013 р.
Протокол № від 25. 11. 2013р.
Відповідальний за випуск; Тарасюк С.А., завідувач районного
методичного кабінету.
Комп'ютерна верстка: Микитів К. С.
3. Передмова
Сучасний світ спілкується «мовою проектів». Людина на будьякому рівні будує та реалізує життєві проекти.
Користь методу проектів для початкового навчання важко
переоцінити. Це передусім пов’язано з тим, що цей метод будується
на засадах гуманістичної та дитиноцентриської педагогіки, в якій
головною у навчальному процесі є дитина з її особливостями,
інтересами, потребами.
Навчальний процес для учнів – це нова й незвична діяльність, що
допомагає виявити свої нахили та здібності, самоутвердитися,
застосувати свій життєвий досвід; це дослідження, корисна справа,
це нові відкриття й нові знання; це можливість щось зробити
самостійно чи з товаришами.
У процесі проектної діяльності створюються надзвичайно
сприятливі умови для виявлення та розвитку обдарованості дитини,
реалізації творчого потенціалу кожного школяра.
У змістовному наповненні проекту можна виділити такі чинники,
що стимулюють інтерес:
новизна та оригінальність матеріалу;
широкий спектр відомостей з різноманітних джерел
інформації;
практична спрямованість матеріалу.
Здатність бачити можливості для застосування знань у
повсякденному житті також є актуальною для розвитку пізнавальних
інтересів молодших школярів.
Метод проектів не є альтернативою класно-урочній системі, а
додатковим засобом, що дає змогу поглибити знання учнів із
навчальних предметів, визначити їхні здібності, розвинути інтерес до
дослідницької
роботи, сформувати
вміння
працювати
з
різноманітними інформаційними джерелами, навчити проводити
спостереження та робити висновки, залучитися до пошукової
діяльності, відкриває в учнів здібності лідерів, які вчаться
організовувати роботу в групах, уміння співпрацювати, відчувати
себе членом команди, брати відповідальність на себе, реалізовувати
результати діяльності. Це відповідає соціальному запиту сучасності:
надається перевага комунікативній компетентності – учитися жити
разом.
4. Презентація культурологічного
поурочного проекту
«Я ваша!.. Сеї ж я землі дитина»
Мета проекту: розширити знання учнів про життєвий і творчий шлях
Уляни Кравченко (Юлії Шнайдер); удосконалювати
вміння самостійно здобувати знання, виховувати
любов і повагу до рідного краю.
Параметри проекту:
- культурологічний (мистецько-літературний);
- колективний (учні під керівництвом учителя);
- середньої тривалості;
- поурочний.
5. Вступне слово вчителя
Хочу розповісти про велику Людину. Жінку, поетесу, педагога,
перекладача, друга і сподвижника Івана Яковича Франка, активного
громадського діяча.
Її поетичні й прозові твори для дорослих та дітей актуальні й
зараз, проте два покоління українських читачів лише краєчком вуха
чули ім'я класика української літератури Уляни Кравченко.
40 років вона пропрацювала в різних школах Галичини, була
зразком відданості педагогіці для колег, чуйним і вдумливим
учителем для дітей, щирим порадником для батьків. Дитяча поезія
Уляни Кравченко мудра і цікава, хоч у читанці її не зустрінеш. Тому
на уроках позакласного читання ми вивчаємо її поезію.
Знайду ж дітей я, щоб мене любили?
Чи полюблю нових істотою цілою?
Любов, бач, здобувається любов'ю,
нову здобути чи ще стане сили?..
Уляна Кравченко
Уляна Кравченко (1860 - 1947) - справжнє ім'я Юлія Юліївна
Шнайдер - Велика Галичанка, поетеса, вчителька, громадський діяч,
жила, творила і працювала в ім'я України.
Тоді, коли цвів ранній квітень у садах
і зеленіло все весняно в хатині, в Миколаєві маленькім
родилась дівчинка Уляна.
Вона весну перетворила в пісню,
навчала в школах рідне слово,
і виганяла темряву з-під стріхи –
Франка надія і опора.
Ті самі липи і Високий камінь,
стежки все ті ж, що і колись.
Я знаю. Ти живеш із нами,
бо мрії всі твої збулись.
Виходить дівчинка Уляна Кравченко:
Я ваша !.. Сеї ж я землі дитина,
безвольні люди!
Одна мене і вас веде стежина
6. на працю і труди.
Не власний біль мені тьмить сонце ясне
в тій сліз долині:
Сестер, братів бідовання нещасне
рве серце в мені.
Спішу в дорогу цю, що перед нами
лежить покровом
імлистим вкрита...вся вогка сльозами,
і сію слово.
Коли ж мене лиша при трудах сила,
як цвіти в'ялі,
не хилюся, лечу скріпити крила
в світ ідеалів...
Туди знімаюсь, де не сягне горе,
не мліють крила,
не плаче серце, де блакиті — море,
а сонце - сила.
Де зорі - букви вічнії, вогнисті,
горять над млами,
і з них дух молитви складає чисті,
а все за вами.
Там я кріпшаю, вольного простору
вогнем розтлію,
в любові світла знов найду підпору,
найду надію.
І знов вертаю, де мене ждуть труди
і скорбна чаша,
щоб з вами жить для вас, бездольні люди,
і знов я ваша!
Так, вона наша, бо народилась у сонячний великодній квітневий
ранок у Миколаєві, що на Львівщині. Чарівна природа Миколаєва
була їй колискою в дитинстві. Дівчинку захоплював швидкоплинний
Дністер і невеличкий Чорний Потік. М'якою зеленню милували її
7. навколишні ниви і ліси. А на горі Галі купалась у золотім промінні
сонця, збирала запашні польові квіти.
Про квіти склала і багато віршів.
Проліски
Сонечко сіяє повне сили й хвали,
вітерець тепленький віє між лугів –
а з небес блакиту, із спокою царства
весну нам віщує жайворонка спів.
Весну нам віщує - хоч весна з зимою
ще не раз завзяту боротьбу ведуть –
молодую зелень - прапор перемоги
ще і сніг покриє, і зморозить лють.
Не тривожся, серце ! Бач, з снігів і льоду
квіти розквітають в захисті сосон —
до світла і тепла, до життя і сонця
проліски піднесли ряд дрібних корон.
Конвалії
Дзвіночки конвалій покрили діброву,
ах, глянь, що в дзвіночках тих чару і дива,
і квітів тайну зрозумієш ти мову,
у тебе ж, дитино, душа так чутлива...
Любов до природи - велика то сила,
що розкішно буде серце поїти.
До діл вона добрих подасть тобі крила,
дитино, хай будуть з тобою все квіти!
Лелії
Бачиш, доню, цвіт лелії, що нині зацвів,
одягом велично-пишним весь сад прикрасив.
Стебло струнке несе високо над дрібний хабаз –
а на сніжнобілих шатах плям нема ні раз.
В чаші скарб ховає - росу чисту, як алмаз –
бо красу велику, чисту цвіт з'єднав цей враз.
Нашому садку цілому надає краси...
Серця чистого картини, доню, бережи.
Як на квітки пелюсточках сяє роса –
Так нехай із личка сяє серденька краса.
8. Незабудка (дует)
Квітко з зіркою ясною, квітко ніжна з синім оком,
а відкіль ти тут узялась над водою, над потоком?
Як огрілася землиця від весняного проміння,
так на крилах теплий легіт тут заніс дрібне насіння.
Хто ж тебе поїв і ростив, зберігав тебе, як треба,
малював листки і цвіт сей, цвіт, що має колір неба?
Дощик і роса поїли, вітер колисав легенько –
цвіт мій сонце малювало, ростила земля, мов ненька.
Ще скажи, як звешся, квітко, я тебе так полюбила,
до життя яка, скажи ще-тут тебе призвала сила?
Незабудкою я звуся, се затям, дитино мила,
а життя мені дала та, що й тобі, могутня сила.
Цвіт дрібненький незабутки хай прикрасою все буде,
хай за щире, добре серце не забудуть мене люди.
Квіти
Квіти! О, вітайте, квіти, ви весни найкращі діти!
По снігах і хуртовині мир віщуєте людині.
Ледве вкрили ви леваду - серденько знайшло розраду.
Чар принесли ви з собою пахощами й барв ігрою.
Діти любі, чемні діти - й ви в житті неначе квіти,
В личку щирість вам зоріє, око і душа радіє.
Ваша ніжність, ваша врода - се для мене осолода.
Забуваю зло і муку, виджу щастя запоруку.
Серед зілля маєвого і проміння золотого
Як вас бачу, любі діти, ви, життя найкращі квіти,
вірю - здобудемо долю, правду, і добро, і волю.
У розкоші потопаю! Ви завдаток раю!
Справжнє ім'я поетеси Уляни Кравченко Юлія Юліївна Шнайдер.
Юля Шнайдер росла серед освічених людей, і, хоча була німецького
походження, завжди відчувала себе українкою. Тому й, коли стала
поетесою, вибрала собі українське ім'я.
Так німкеня Юлія Шнайдер стала українкою Уляною Кравченко.
Батько майбутньої поетеси - Юлій Шнайдер, хоч служив
комісаром, вважав себе народовцем. Іноді друкував у газеті
«Галицька зоря» вірші. Дочку свою навчав української мови. Змалку
привчав дівчинку все робити як слід - « в житті шукати ідеалу».
9. Вихованням дівчинки займалася її мати, Юлія Лопушанська.
Вона походила зі священичої сім'ї, тож була вихована в релігійному
дусі, сама змогла прищепити дочці найкращі людські риси. Юлина
мама гарно, задушевно співала українські і польські народні пісні.
Тому з дитинства дівчинка полюбила чарівність українського слова,
мелодійність рідних пісень. Це вони виховали її лагідною і
скромною, сповнили серце любов'ю до людей.
Щаслив, хто рідну матір має, хоч зморшки вкрили вже чоло,
на світ спокійно споглядає, не знає, що то в світі зло.
Для матері ти все дитина, хоч ти розрісся, наче дуб;
вона піклується тобою, хоч в тебе сивіє вже чуб...
Ти все для матері дитина, ти ціль життя її і зміст;
вона тобі вінки сплітає, для тебе досягає звізд.
Вона все дбає, пам'ятає, готовить тисячі утіх,
вона, як ангел-хоронитель, змете з дороги зло і гріх.
У мами захист-оборона у кожну мить і вдень, і в ніч;
у горю поцілунок мами осушить сльози з твоїх віч...
Під доглядом її ти ставиш свій перший крок на шлях життя,
коли шал юний тягне в пропасть, при тобі матінка твоя!
І жертв немає завеликих, щоб рятувати, зберегти;
вона для тебе все жертвує - її дитина - ти!
Ах серце матері незмінне: його часу не знищить зуб;
для матері ти все дитина, нехай і сивий в тебе чуб ...
Рідне гніздо
У кубельці, у рідненькім тепленько пташині –
При батеньку і при неньці весело дитині.
Рідний батько, рідна мати хоч би й умлівали,
Ще дітям хлібця добули - зірок би їм зняли.
І ти, сину, погуляєш соколом в чужині,
Аж побачиш - нема раю, як в рідній країні.
І ти, доню, найдеш долю між людьми і втіху,
Та все згадка літатиме під рідную стріху.
Всюди гарно, всюди славно, всюди добрі люди Але краще, ніж удома, вам ніде не буде!
Юлія Шнайдер вчилася спочатку вдома, а потім у Львівській
учительській семінарії. Освіту отримала невеличку, але була більш
освічена і начитана за тодішніх викладачів університету. Перекладала
із старих мов, а також з французької, німецької, польської. Грала на
10. фортепіано, компонувала музику до власних поезій. Закінчивши у
1881 році Львівську учительську семінарію, Юлія Шнайдер одержує
призначення на посаду тимчасової вчительки у повітове місто Бібрку.
Молоду вчительку під час першої зустрічі з школярами вражають
захоплені погляди чорних та синіх дитячих очей. Серце
наповнюється задоволенням і розкішною, ніжною любов'ю до
маленьких хлопчиків і дівчаток.
Голос твій, дитино, як ті срібні дзвони,
Бо у нім лиш чути правди срібні тони.
Бо той голосочок облуди не знає,
ним само серденько мовить - промовляє.
Голосочок чистий і слівце пещене,
голосом тим наче мовить Бог до мене.
В твоїх оченятах чистий чар принади,
Бо душа не знає злоби ані зради.
Очі - мов вод тихих дзеркало незмінне,
небо в них я бачу прозоре, промінне.
Ясний одсвіт раю погляд зберігає –
Бо душа провини ні гріху не знає.
Уляна Кравченко: «Мило мені з дітьми в класі, мовби нічого
поза ними в світі не існувало. Добре мені в моїм новім житті, весело
на дорозі нових обов'язків. Усміхом милим і посміхом щирозолотим
принаджують мене діти до себе. Діти, діти, велика Божа благодать!
Чарують мене ваші ясні головки, личка рум'яні, живі очі і слова,
дзвінкі-срібні слова! Хочеться мені вас приголубити, взяти в обійми і
промовляти до вас найніжнішими словами...»
Інсценівка «Розмова»
1 дитина
В мене ляльочка велика у суконці, черевиках,
І ведмедика я маю, цілий день бавлюсь, гуляю.
2 дитина
Я бавлюся лиш у свято, бо нема часу багато Годі цілий день гуляти, треба вчитись, працювати.
1 дитина.
Сукні дістаю готові - модні, золоті, чудові, Забавки, цукорки маю, що сама лиш забажаю.
2 дитина.
В мене стрій не золотистий, не коштовний - простий,
Чистий.
Ми народ не є багатий - не про одяг нам би дбати.
1 дитина.
Я люблю ще й оксамити, шовки, стрічечки і квіти,
Віддам усі гроші радо на цукерки й шоколадку.
11. 2 дитина.
Ласощів я не купую, гріш даю тим, що бідують,
Тим, що вчаться, хоч голодні - різні цілі є народні.
1 дитина Кажеш: «вчаться, хоч голодні...», кажеш «цілі є народні»
О, про це я ще не знала, може, й я була б що дала!
2дитина Не дивуюсь, ти ж маленька, згодом будеш аж старшенька
Гріш для бідних даш так радо, як тепер на шоколадку.
- Ти питаєшся, дитино,
Що треба любити...
Полюби ту міць, що каже
Сонечку світити.
А відтак вітця і неньку
Любити потреба –
Бо вони тобі защита,
Придана із неба.
Полюби людину бідну,
Наче свого брата –
Най будуть тобі ще милі
Край рідний і хата.
Полюби в природі квіти,
Всю красу , всі дива –
Серцем обійми вселенну,
І будеш щаслива.
Щирим порадником, другом довгі роки для учительки,
поетеси був Іван Франко. Від першого Юлиного листа провадив
Каменяр свою «дорогу сестричку» тернистими шляхами поезії та
прози, вправляв у теорії, виховував мистецький смак, редагував і
видавав її твори.
Як зацвіли проліски навесні
побував у Бібрці Франко на сосновій горі,
де капличка Святої Покрови, бо на віче
зібралися люди старі й молоді,
щоб почути Шевченкове слово.
Влітку знову поет сюди завітав
12. І латаття біле на долині з поетесою збирав.
«Поетичною надбібрянкою» її називав
І що вид на місто з гори як «швейцарський» - сказав.
Товариство «Руська бесіда» восени
Запросило Каменяра літературний вечір у домі
«Просвіта» провести.
Тоді втретє він приїхав у Бібрку,
Читав свого «Мойсея», спілкувався з людьми.
Поет і поетеса писали одне одному листи.
Він називав її «ласкава пані».
«На ниві поезії» бажав їй «дальше працювати
витривало».
З 1883 року почали видаватися твори молодої вчительки під
псевдонімом Уляни Кравченко:
1885р. —« Рrіма vеrа» - перша в Галичині збірка поезій жінки українки;
1891р. - «На новий шлях»;
1912р. - «В дорогу»;
1921р. - «Проліски»;
1924р. - «Лебедина пісня»;
1929 р. - «У ЖИТТІ є щось»;
1932р. - «Шелести нам, барвіночку» - вірші для наймолодших найкращі перлини творчості Уляни Кравченко, адже у них можна
знайти найцінніше, що тільки можна дитині дати в доросле життя любов до людини, рідного краю, Батьківщини, нації, до Бога, рідної
мови.
Як палають в темнім борі ягідки калини,
Так любов палає в серці Нені України.
Як найкраща в темнім борі червона калина
Так на всім немає світі як та Україна.
Як далека, як простора наша Україна
В ній мені всі серцю рідні, всі одна родина.
Гнесь у низ верба зелена віттями гнучкими,
Тут дівчата наче сестри, хлопці побратими.
Тут і шум твій розумію луже і діброва,
А музикою для мене українське слово.
Ой музикою для серця, Матінко Христова,
Є для мене наша пісня, українська мова.
13. Чи звін звонить, - легіт віє, чи шумить діброва
Всюди чується для мене українська мова.
42 роки свого довгого творчого життя віддала Уляна Кравченко
школі. Їй доводилося не тільки навчати школярів у селах, містечках
Львівщини, а й організовувати школи для сільських дітей.
Юлія Шнайдер / Уляна Кравченко/ прожила цікаве, насичене
життя довжиною у 87 років. Народила і виховала трьох дітей. За
чудову поезію, багаторічне учителювання заслужила подяку і шану
від народу.
У час жорстокий вистояла ти, не піддалася прикрій долі,
Ішла вперед до світлої мети, що сяяла зорею волі.
В твоїх руках було мечем перо, слова - щитом від зла й негоди,
Ти, наче зерна, сіяла добро, щоб стали правди буйні сходи.
Далека мрія здійснилась твоя - наш край щасливий, вільні
люди.
В серцях живе й твоє ім'я і твоє слово вічним буде.
14. Презентація позаурочного культурологічного проекту
«Пісня – душа народу»
Мета проекту: формувати розуміння того, що українська пісня –
душа нашого народу, виховувати повагу до пісенної скарбниці
українського народу, почуття гордості за свій край, його талановитих
людей, зокрема й тих, хто створює і співає пісні.
Звучить пісня « На нашій Україні»
На нашій Україні і небо голубіше.
На нашій Україні і сонце на тепло.
На нашій Україні дівчата наймиліші.
На нашій Україні і пісня на добро.
Приспів
У саду калина, на ставку верба,
Пісня журавлина радість і журба.
Сонячна долина, стежка з пориша
І співа пташина, як моя душа.
На нашій Україні і зорі найрясніші.
І хата біла-біла, неначе у вінку.
На нашій Україні молитва найсвятіша.
І пісня солов’їна в вишневому садку.
Ведучий. Україна! Країна вічної краси, країна радості та печалі,
розкішний вінок з рути та барвінку, над яким світить яскрава зоря.
Це — історія мужнього народу, що віками боровся за волю, за
щастя, свідками чого є високі могили в степу, обеліски та прекрасна
на весь світ українська пісня.
1-ша дитина
2-га дитина
Україно! Мій духмяний дивоцвіте,
Голубінь над чистим золотом колосся,
Через терни йшли до волі стільки літ,
І настав той світлий день,
Коли все омріяне збулося.
У рідному краї і серце співає,
Лелеки здалека нам весни несуть.
У рідному краї і небо безкрає,
І ріки-потоки, мов струни, течуть.
15. 3-тя дитина
Тут кожна травинка і кожна билинка
Вигойдують мрії на теплих вітрах.
Під вікнами мальви, в саду материнка,
Оспівані щедро в піснях.
4-та дитина
Тут мамина пісня лунає і нині,
її підхопили поля і гаї.
її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов'ї.
5-та дитина
І я припадаю до неї вустами,
І серцем вбираю, мов спраглий, води.
Без рідної мови, без пісні, без мами
Збідніє, збідніє земля назавжди!
Пісня «Наша мова»
Тепла, як сонячна днина,
Добра, неначе весна,
Мова віків України
Казка її чарівна.
2р.
Мова - усміхнена квітка,
Радість весела, дзвінка.
16. Гарна, як небо улітку,
Ніжна, як пісня струмка. 2р.
Мова - джерельна криниця,
Райдужно-сонячний цвіт.
Це українська зірниця,
Що зачаровує світ. 2р.
Ведуча. Українська пісня — це ніби цілюще джерело, з якого що
більше п'єш, то більше хочеться пити, що більше співаєш, то більше
хочеться співати. В українській пісні є ніжність і сум, і дотепний жарт,
в українській народній пісні — вся історія нашого народу.
Дитина.
Народна пісня — голос невмирущий.
Душі людської вічне відкриття.
Вона ніколи, як і хліб насущний,
Не вийде з моди сущого життя.
(Виходить дівчинка в одязі, ніби Мавка, на платті квіти, ноти).
Пісня.
Хоч сонечко вже притомилось,
Хоч вітру у садках нема,
А я літаю легкокрила,
Весела, радісна, сумна.
Я скрізь: у сонячнім промінні,
В траві зеленій, у листку,
У висіянім в грунт насінні,
В пшеничнім стиглім колоску.
Я ангельським малим стебельцем
В душі невинній проросту.
І разом з вашим добрим серцем
Ми будем вічно на посту.
Щоб пісня мамина не згасла,
Співайте, ниви і гаї!
По всій чудовій Україні
Співайте з нами солов’ї!
Ведучий Тож перегорнемо сьогодні кілька сторінок тієї мудрої та
величної книги, яку віками створював український народ.
17. Дитина. Були часи, коли в нашій пісні кохалась навіть Москва. При
дворі царя Михайла Федоровича органістами служили українці,
співаком був і наш філософ Григорій Сковорода.
Дитина. А були часи, коли мову й пісню нашу гнали з життя.
Композитору Миколі Лисенку не дозволяли ставити слова під своїми
нотами. Та голосно лунала і німа його пісня.
Дитина. Забороняли співати рідною мовою. Коли українці бажали
проспівати рідну пісню, губернатори вимагали співати французькою,
російською. В Одесі губернатор Зелений примусив замість «Ой, не
ходи, Грицю, та й на вечорниці» співати «Ой, не ходи Гришка, да и на
пикник».
Дитина. Царський уряд забороняв кобзарям співати, бо розумів силу
того співу. Боролися з кобзарями й у ХХст. За наказом Сталіна у
Харкові зібрали всіх українських кобзарів. Сліпим музикантам казали,
що вони мають взяти участь у першому в Україні з’їзді кобзарів. А
потім вивезли за місто і там розстріляли. Так нищили душу нашого
народу.
Минулося старе кобзарювання,
Але нема без пісні існування.
Сліпці із нею зрячими були
Без неї зрячі — темнота остання.
Ведучий. То ж звідки взялася пісня в Україні ? Для цього
перенесемося у далеке минуле і послухаємо ось таку легенду.
У запису на фоні ніжної мелодії звучить легенда.
Легенда
Якось Господь Бог вирішив наділити своїх дітей талантами.
Французи дістали елегантність і красу, німці — дисципліну і лад,
італійці — хист до музики.
Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог з престолу і раптом побачив
у кутку дівчину. Вона була вбрана у вишивану сорочку, на голові
багрянів вінок із червоної калини.
- Хто ти? Чого ти плачеш? — запитав Господь Бог.
Я — українка. Я плачу, бо стогне моя земля від крові і пожеж.
Брати мої на чужині працюють, вороги знущаються з сиріт, у своїй хаті
немає правди й волі.
- Чому ж ти не підійшла до мене вчасно? Я всі таланти роздав. Як
18. зарадити твоєму лихові?
- Я подарую тобі найдорожче — пісню.
Узяла україночка дарунок і міцно притиснула його до серця. І понесла
пісню в народ.
Ведучий. Гарна легенда! Тож пригадаймо і заспіваймо наших
улюблених пісень.
Пісня «Україно моя»
Україно моя, рідна моя нене,
Краю неозорий, рідна сторона.
Тут почула вперше Тараса Шевченка,
Тут зустріла вперше пісню солов’я.
Тут у цьому краї, краї барвінковім,
Тут мене матуся рідна сповила.
Тут почула вперше мову солов’їну.
Україно моя, я твоє ім’я.
6-та дитина.
Мій край чудовий — Україна!
Тут народились ти і я.
Тут над ставками верба й калина,
Чарівна пісня солов’я.
7- ма дитина. Все найдорожче в цілім світі,
Бо тут почався наш політ.
Цвітуть волошки сині в житі,
Звідсіль веде дорога в світ.
8 -ма дитина
9-та
дитина
І найдорожча рідна мова
Джерельцем радісно дзвенить,
І мила пісня колискова,
Чумацький шлях кудись зорить.
Усе найкраще і єдине,
І радощі всі, і жалі...
Мій рідний краю, Україно!
Найкраще місце на землі!
19. Ведуча. Українське село... Над хатами тихо опускаються сутінки.
Пахне м'ятою та матіолою. Он там з хати, що на горбочку, линуть
пахощі різнотрав'я: м'яти, любистку, ромашки. Це мати купає дитину. І
починає ніжно звучати пісня.
Дитина купає ляльку і співає.
Купалися ластів'ята
Українська народна пісня
Купалися ластів'ята та в чару-водиці,
Щоб були ми білотілі
Та ще й білолиці.
Купалися ластів'ята та в чару-водиці,
Щоб були ми чорнобриві
Та ще й білолиці.
У любисточку купали, живу воду наливали,
Щоб здоров'я тіло мало,
Лиха-горенька не знали.
Ведуча. Та от дитина викупана і мати кладе її в колисочку, ніжно і
по-доброму посміхаючись. Тихо порипує колиска, а над селом лине
ніжна, лагідна і така прекрасна мамина колискова пісня.
20. Дитина
Подаруй мені, мамусю, пісню,
Що маленьким мені ще співала.
Ой як хочеться ще раз почути
І дитинство своє пригадати.
Звучить колискова пісня
«Вишивала мати над колискою»
Вишивала мати над колискою
Чарівною голкою і ниткою.
Вишивала мати, вишивала,
Ніжно колискової співала.
Виростай же, сину, синочку,
Вишиваю я тобі сорочку.
Голубими й синіми нитками
На щасливу долю для мами.
Вишивала мати небо голубе,
Хай ота сорочка береже тебе.
Пам’ятай, синочку, завжди пам’ятай
Свою матір рідну і свій рідний край.
Дитина. Мама.. Тато... Бабуся і дідусь... Скільки тепла і любові
вміщають у собі ці слова! Скільки шани і поваги ми повинні
віддати їм! Адже саме вони благословляють нас на світ, саме з
колисковими піснями ми вбираємо в себе жадобу до життя, любов
до свого народу, до мови, до пісні.
Пісня «Мамина я доня»
Мамина я доня, татусева зірочка.
Пісеньку співаю, бо я україночка.
Надягну намисто, стрічки та віночок,
Закружляю швидко в запальнім таночку.
Приспів:
Гоп-гоп, хоч маленька,
Гоп-чики, гоп!
Українка чепурненька,
Гоп-чики, гоп!
21. Я, хоч і маленька, люблю працювати,
І своїй бабусі теж допомагати.
Хоч моя бабуся все робити вміє,
Всім сусідам каже: я -її надія.
Пісню цю співати мати научала,
А бабуся мила квіти вишивала.
Виросту велика - все навчусь робити,
І моя бабуся зможе відпочити.
Всі навколо кажуть, що я помічниця,
Бо встаю раненько, теж мені не спиться.
Нашого я роду невеличка гілка.
Працювати люблю, бо я українка!
Ведуча. А вже зранку в селі гамірно: діти прокинулись і гайда на
вулицю гуляти та жартівливих пісень співати.
Хоровод «Вербовая дощечка», українська народна мелодія.
Вербовая дощечка, дощечка, дощечка.
По ній ходить Насточка, Насточка, Насточка.
Де ти, Насте, бувала, бувала, бувала,
Як діброва палала, палала, палала?
Збанком воду носила, носила, носила,
Край-діброву гасила, гасила, гасила.
Скільки в збанку водиці, водиці, водиці,
Стільки в дівчат правдиці, правдиці, правдиці.
Що в решеті водиці, водиці, водиці,
Стільки в хлопчат правдиці, правдиці, правдиці.
Діти розказують смішинки:
1- ша дитина.
Муха-муха, цокотуха,
Сіла Грицеві на вухо.
Грицик чує: щось гуде,
Та як крикне: «Звір іде!»
2-
а
дитина.
Апріль! Сіла баба на таріль,
А з тарелі в бочку,
Намочила сорочку.
22. 3-тя дитина.
Ой на дубі, на вершині
Сидить баба в кожушині.
Кожушина лопнула,
Баба з дуба гопнула.
4-та дитина.
Танцювала баба з дідом,
Загубила торбу з хлібом.
«Гірке моє танцювання!
Загубила харчування!»
5-та дитина.
Колисала баба діда
З вечора до обіда.
Ой спи, діду, колишу тебе,
А як заснеш, лишу тебе.
Сама піду на роботу І
прийду аж у суботу.
Ведуча. Гарно погуляли діти на вулиці, вже і їсти час, але іноді між
любителями смачно поїсти відбувалися от такі суперечки.
Катерина і Василь
Українська народна пісня
Катерина і Василь посварились за кисіль. (Двічі.)
Ой, Василю, Василю, не їж мого киселю. (Двічі.)
А Оксана і Тиміш посварились за куліш. (Двічі.)
Ой, Тимоше, Тимошу, не їж мого кулешу. (Двічі.)
А Марійка і Дем'ян посварились за бур'ян. Двічі.)
Ой, Дем'яне, Дем'яну, не рви мого бур'яну. (Двічі.)
Ведуча. Шановні гості, ви нічого не чуєте? А я чуто. Здається,
віз рипить. Ану придивлюсь... Так і є! Нашим селом на возі
хтось іде.
На возі виїжджає Явтух (дитина).
Ведуча. Ти хто?
Явтух. Не скажу!
Ведуча. Який сердитий пан! Та скажи, як тебе звати?
Явтух. Явтух!
Ведуча. Куди їдеш?
Явтух. Не скажу!
Ведуча. Мабуть, я йому не сподобалась! Але я знаю дівчат, які
можуть його розговорити.
23. Виходять З дівчинки.
1-ша дівчинка. Куди їдеш, Явтуше, куди їдеш, мій друже?
Явтух. Не скажу!
1-ша дівчинка. Ой коли ж твоя добра ласка, то й скажеш!
Явтух. На базар!
2-га
дівчинка. Ой що везеш, Явтуше, ой що везеш, мій друже?
Явтух. Не скажу!
2-га дівчинка. Ой коли ж твоя добра ласка, то й скажеш!
Явтух. Груші!
3-тя
дівчинка. Ой дай мені, Явтуше, ой дай мені, мій друже!
Явтух. Не дам!
3-тя дівчинка. Ой коли ж твоя добра ласка, то й даси!
Явтух. Візьми, та гниленьку!
(Явтух дає гнилу грушу, дівчинка намагається скуштувати,
кривиться, віддає назад. Дівчатка починають плакати, Явтух
свариться на них.)
Ведуча. Чого плачете, дівчатонька? Чого плачете, голуб'ятонька?
Дівчатка. Нас Явтух на вулицю не пускає.
Ведуча. Чи відпустиш дівчаток на вулицю погуляти?
Явтух. Не пущу!
Ведуча. Ой коли ж твоя добра ласка, то й пустиш!
Явтух, Та вже йдіть!
Гра з Явтухом
( Явтух закриває очі, дівчатка його обертають.)
Дівчатка. Дід Явтух, на чому стоїш?
Явтух. На льоду!
Дівчатка. Що продаєш?
Явтух. Квас!
Дівчата. То лови скоріше нас!
(Явтух із закритими чи зав'язаними очима ловить дівчаток, ті зі
сміхом розбігаються. Виходять хлопчик-лежебока і хлопчикнечупарик. їх ведуть дівчатка, підганяють; хлопчики не хочуть
іти, сваряться.)
Ведуча. Дівчатка, хто ці хлопчики і куди ви їх ведете?
Дівчатка. Це — лежебока, а це — нечупарик. Ми їх ведемо на базар,
24. щоб продати, але навряд чи їх хто купить.
На веселім базарі
Українська народна пісня
Ой там, на веселім базарі, лежебоку молодого продавали,
Стали думать і гадать, що за нього можна дать, можна дать.
Ой радились ми, говорили.
Та й на тому усі разом порішили,
Лежебоку не продать, бо не хочуть купувать, купувать.
Ой там, на веселім базарі, нечупарика малого продавали.
Стали думать і гадать, що за нього можна дать, можна дать.
Ой радились ми, говорили.
Та й на тому усі разом порішили,
Нечупару не продать, бо не хочуть купувать, купувать.
Ведуча. У нашому селі живуть працьовиті люди. І діток вони
привчають до роботи. От дивіться, селом іде гарна господиня. Вона
хоче купити окуня, щоб наварити юшки і пригостити усіх охочих. А
найкраще буде частувати того, хто їй сподобається.
25. Звучить українська народна пісня «Ой, я молода»
Ой я, молода , на базар ходила.
На базар, на базар, на базар ходила я.
Ой я, молода, окуня купила.
Окуня, окуня, окуня купила я.
Ой я, молода, юшки наварила.
Юшки я, юшки я, юшки наварила я.
Ой я, молода, хлопця запросила.
Хлопця я, хлопця я, хлопця запросила я.
Ведуча. Але, на жаль, не всі дівчатка могли бути такими вправними,
гарними господинями. І от що виходило, коли вони бралися до
роботи.
Два городи обробила
Українська народна пісня
Два городи обробила...
Два городи обробила, одна диня уродила,
Гуляю я, гей, гуляю я.
Як повезла продавати...
Як повезла продавати, то й не знаю, що казати.
Гуляю я, гей, гуляю я.
Поки люди ціну склали...
Поки люди ціну склали, то цигани диню вкрали,
Гуляю я, гей, гуляю я.
Поки діжу замісила...
Поки діжу замісила, свиня двері прокусила.
ГУЛЯЮ Я, гей, гуляю я.
Попід вікна квітки в'ються,..
Попід вікна квітки в'ються, а за мною хлопці б'ються.
Гуляю я, гей, гуляю я.
Ой не бийтесь, нема за що...
Ой не бийтесь, нема за що, хоч я гарна, та ледащо.
Гуляю я, гей, гуляю я.
26. Ведуча. Ой лишенько! Що ж то в нас на вулиці робиться? Поки ми
співали, он коза відв'язалась та вже й шкоду робить!
Коза бігає, брикається.
Я – коза – дереза
Українська народна пісня
Я – коза-дереза,
півбока луплена.
За три копи куплена.
Тупу-тупу ногами,
сколю тебе рогами.
Ніжками затопчу,
хвостиком замету.
Тут тобі й смерть.
Ведуча. Антоне, ану йди упіймай цю вередливу козу!
Інсценування української народної пісні «Антон іде, козу веде».
Антон іде, козу веде,
Антонова коза не йде.
Він її віжками, вона його ріжками.
Він ії уздою, вона його буц ногою.
Буц, буц ногою... Буц!
Ведуча. Та іди вже, козо, додому! (Заганяє козу.) Коли був вільний
час, діти бігли за село, скликали гарних музик і весело та завзято
танцювали.
27. Український танок
Ведуча. Діти, нумо в «Бочечку» грати!
Українська народна гра «Бочечка».
Котилася велика бочка із маленького горбочка.
Та об землю — трісь, та об землю — трах! Розбилася так!
1, 2-й рядки — діти ідуть по колу.
3-й рядок — сходяться на середину кола, на слово «трісь» —
сплескують.
3- й
рядок — вертаються назад, на слово «трах» — сплескують і
розбігаються.
(Бондар, який стоїть у середині кола, ловить дітей.
Чути стуків барабанів, дудки грають.)
Ведуча. Але що це? Поки ми грали і танцювали, на вулиці
зчинився гамір. Що ж то може бути? Ой, це ж у село козаки
прийшли! Браві, завзяті, мужні.
Звучить «Козацький марш». До зали заходять козаки, дівчата їх
зустрічають.
1- й козак. Гляньте, козаки, все село вийшло нас зустрічати!
2- й козак. Добрий день вам, люди добрі!
3- й козак. Круточола наша доля.
Як вода вона тече.
Козакам найперше — воля!
Козакам найперше — честь!
Пісня «Гей, шуми, Великий Луже»
Г ей, шуми, Великий Луже,
Мати-Хортиця, співай!
Запорожців плем'я дуже
Повернулось в рідний край.
Щоб воскресла наша слава,
Наша пісня і душа,
Земляки, ставайте в лави
запорозького коша!
Приспів:
Наша мова солов'їна
28. Піде з нами у віки.
Доти буде Україна,
Доки будуть козаки.
То не вітер лине з поля
В придніпровській стороні,
То летить козацька воля
На буланому коні.
Сходить сонце, золотиться,
Мов козацька булава.
Ще не висохла криниця,
Запорізька Січ жива!
Приспів.
4- й козак. Гей, дівчата, йдіть до нас!
(Дівчатка підходять, танцюють.)
1-ша дівчинка. Добрий день вам, козаченьки!
З дому вам уклін від неньки.
Будем разом ми співати.
Всіх навколо звеселяти?
1- й козак.
А ви хіба співати вмієте?
га дівчинка. Ой, козаченьки, як почнемо співати, то ви
потомитесь нас слухати.
2-
2-й козак. Ну, починайте, а ми вам допоможемо.
Всі.
Зву чить віночок українських народних пісень.
Марширують козаченьки раз, два, три.
Марширують молоденькі раз, два, три.
Ніженьками вліво, вправо,
Все відважно, гордо, жваво,
Раз, два, раз, два, раз, два, три.
Хлопці.
Добрий вечір, дівчино, куди йдеш,
Скажи мені правдоньку, де живеш?
Дівчатка.
Не питай, козаченьку, куди йду,
Пожартую трішечки та й піду.
Дівчатка.
Ой, я, молода, на базар ходила,
Ой, я, молода, окуня купила.
Юшки я, юшки я, юшки наварила,
29. Хлопця я, хлопця я, хлопця запросила.
Хлопчики.
Що на нашій вулиці, пробиті кілочки.
А на вашій вулиці вередливі дочки.
Приспів:
Ой, думалося, передумалося.
Хлопчик дівчину бере та й за ручку веде.
Дівчатка.
Що на нашій вулиці, побиті пеньочки.
А на вашій вулиці шкідливі синочки.
Приспів:
По дорозі жук, дук, по дорозі чорний.
Подивися, дівчинонько, який я моторний. (Двічі.)
По дорозі галка, по дорозі чорна.
Подивися, козаченько, яка я моторна. (Двічі.)
Гей, заграйте в барабани раз, два, три
Кожен хай у ряд наш стане раз, два, три.
Хлопчики.
Дівчатка.
Всі.
Ніженьками вліво, вправо,
Все відважно, гордо, жваво.
Раз, два, раз, два, раз, два, три.
(Дівчатка дражнять козаків.)
1-ша дівчинка. Ой на тобі, козаченьку,
Бідному вояці,
Чобітки-сап'янці,
Видно п'яти й пальці.
2-га дівчинка. Шапка-бирка,
зверху дірка.
Травою пошита,
А вітром підбита.
3-тя дівчинка.
Гей, козаче-козаченьку,
Що то за причина?
В тебе гола голова,
А зверху чуприна!
(Дівчатка біжать до криниці, хлопці за ними, сваряться на них.)
Козаки. Дівчата, а вода в криниці холодна?
Дівчатка (бризкаються). Холодна, холодна!
Козаки. А напитися дасте?
30. Дівчатка. Ну, а ви нам що за те?
Козаки. А ми вам пісню заспіваємо!
Дівчатка. Тю, та ми й самі співати вміємо!
Інсценування української народної пісні «Несе Галя воду».
Несе Галя воду, коромисло гнеться,
А за нею Йванко, як барвінок в’ється.
«Галю ж моя, Галю, дай води напиться,
Ти така хороша, дай хоч подивиться!»
«Вода у ставочку - скільки хоч напийся,
Я буду в садочку - прийди подивися.»
Прийшов у садочок, зозуля кувала...
«А ти ж мене, Галю, та й не шанувала!»
«Стелися, барвінку, буду поливати!
Вернися, Іванку, буду шанувати!»
«Скільки не стелився - ти не поливала,
Скільки не вертався - ти не шанувала».
1-й козак. Пора, люди добрі, в дорогу нам, путь-доріженька не
близька.
2-й козак. Бувайте здорові!
3-й козак. До побачення.
31. Звучить «Козацький марш», козаки йдуть.
Ведуча. Пішли козаки, а в селі ще довго згадуватимуть їх... От і
день закінчується, вже й вечоріє. На село опускаються сутінки,
місяць сходить на небі, засвічуються зіроньки,
Дитина.
Над зеленим гаєм
Та над тихим бережком
Місяць виринає золотим ріжком.
Посріблить отаву, віття лугове
І на той бік ставу човником пливе.
Ген, туман вітрила підніма навстріч.
Ой, яка ж ти мила, українська ніч!
Ведуча. І саме в цей час все село виходило на берег річки. І починає
звучати чарівна, невмируща музика української сопілки.
Гра на сопілці.
1-
ша дитина. Не цурайтесь мови, люди,
Рідного джерельця.
Хай вона струмочком буде,
Хай дійде до серця.
2-
га дитина.
Хай вона в піснях лунає
Кожен день і свято.
Соловейком хай співає
В українській хаті.
32. 3-
тя дитина. Бо вона ж така багата
І така чудова,
Неповторна і крилата
Українська мова.
4-
та дитина. І цвіте у ній кохання
Рушники з квітками,
Мрії наші і бажання,
Верби над ставками.
5-
та дитина.
6-
та дитина. Не цурайтесь, люди, мови,
Не цурайтесь роду,
Як зачахне рідне слово —
Не буде народу!
Найрідніше, сокровенне,
Найдорожче в світі,
І святкове, і буденне,
В ній батьки і діти.
Не цурайся пісні
Не цурайся пісні, яку чув од мами.
Не згуби, то мова прадідів твоїх.
33. Бо зректися пісні, що цвіла віками.
Мов забуть народ свій, даль його доріг.
У яких би фарбах небо не світилось,
Бережи кровинку рідного тепла.
Тільки б вічні зорі в криниці дивились,
Тільки б наша пісня нас пережила.
Дитина. Є край, де найкраще співають пташки,
І квіти цвітуть, наче диво.
А в небі, мов човник, білі хмарки
Пливуть собі тихо й красиво.
Є край, де найкращі у світі пісні,
І цвітом чарує калина,
Де сонечко вперше всміхнулось тобі,
Де дім твій — твоя Україна!
Композиція з квітами «Квітуча Україна»
Де сяє сонце золоте і журавлі курличуть.
В саду черешенька цвіте, вечерять мама кличе.
Співає сонячні пісні уся моя родина.
Бо я вродилась на землі, що зветься Україна.
Приспів:
За квітучі гаї і калини цвіт у лузі.
Станьмо, браття мої, помолімось разом, друзі.
Хай молитви слова в небо птахою полинуть,
Щоб завжди берегла Матір Божа Україну.
Любов’ю сповнена земля, одна така на світі.
Тут кожен день стрічаю я серця добром сповиті.
То ж покладемо за мету від малу до загину
Любити землю цю святу, що зветься Україна.
34. Презентація культурологічного позаурочного проекту
«Новорічна казка»
Вступне слово вчителя.
Коли зима сковує землю своїм морозяним сріблом, усі з
нетерпінням чекають зимових свят.
І ось свято на порозі. Скрізь сяють гірлянди, зірки. Всі ми, і
дорослі, і діти чекають дива. Бо свято Нового року – це свято
радості, свято надії, свято віри в к раще і, звичайно, свято
єднання людських душ. Світ зародився з любові, і ми кожного
разу, згадуючи про це, немов би заново народжуємося.
Сподіваємося, що цей Новий рік подарує нам здійснення
бажань, додасть невичерпної енергії і віри в краще. А щоб
наші мрії здійснилися, і посіяне в цьому році дало плоди в
наступному, ми запросили в гості новорічну казку.
(Під музику на сцену виходять всі учасники свята.
За ними вибігають зірочки і завмирають,
Ніч Новорічна їх засвічує.)
Пісня «Новий рік»
В чудеса не вірять діти, бо відомо всім давно,
Що чудес ніде не стріти, крім казок і крім кіно.
Але раптом так буває у найкращий день зими
Чудо в гості завітає і повірим в чудо ми.
35. Новий рік, здрастуй!
Новий рік, здрастуй!
Новий рік здрастуй!
Здрастуй, рік Новий!
В календарику малому рік по днях вмістився весь.
І , звичайно, завжди в ньому сторінки є для чудес.
Казку в гості кличуть люди, так ведеться споконвік.
Рік, який почнеться з чуда, буде щедрим цілий рік.
Танець Новорічної Ночі і зірочок
Новорічна Ніч
Я - Ніч Новорічна! Найкраща у році!
Мені підкоряться інші всі ночі!
Мене виглядають від року до року.
Без мене Новий рік не ступить ні кроку.
А це - доні мої, ясноокії зорі,
Усім вам бажають щасливої долі.
1 - а зірочка
Я вмію сказати найкращі вітання.
Вдивіться у даль, коли зірка летить.
2 - а зірочка
Я вмію бажати найкращі бажання,
І мрії здійснити в казкову цю мить.
Я в Ніч Новорічну освічу дорогу,
3 - я зірочка
І сріблом засяє вечірній сніжок.
36. 4 - а зірочка
А я Новий рік приведу до порогу,
І щастя йому покладу у мішок.
Новорічна Ніч
Я - Ніч Новорічна, а значить казкова.
Лиш взимку буває ця казка чудова.
Гей ви, донечки-зорянички,
Несіть сюди чарівні зірнички.
Та ще промінчик чарівний.
Якщо промінчиком торкнутись зірочок –
Враз оживуть й розкажуть вам багато казочок.
Пісня «Загадай бажання»
Загадай бажання в Новий рік.
В час, коли сніжиночки летять,
Мов перлинки, зорі чарівні
В небі ясно мерехтять.
Нехай живе ця мрія чарівна.
Що новорічна ніч дарує нам дива.
І мрії всі згадаються в цей час.
Надія і любов не залишать нас.
Загадай бажання в Новий рік.
В час, коли іскриться зорепад.
Над землею місяць чарівний
Посміхається до нас.
1 - а зірочка
Я зіронька незвична,
А карнавальна, новорічна.
Швидше, паличко, чаруй,
Гарну казку подаруй!
Пісня Білосніжки
Я живу в лісі густому,
І в гущавині мій дім.
Добрі гномики у всьому
Помагають мені в ніч.
Білосніжка, Білосніжка
Називають так мене.
Білосніжка, Білосніжка
Гномів люблю над усе.
37. Білосніжка
Вже незабаром новорічне свято Ялинку вогникам потрібно прибирати.
А гномиків нема й нема.
Напевно, їм хурделиця дорогу замела.
( З ' являється Хурделиця-зима).
Хурделиця
Я - віхола - метелиця!
Хай сніг довкола стелиться.
Я замітаю всі доріжки,
Щоб гноми не знайшли
своєї Білосніжки,
І вогників не засвітили,
Та свято новорічне не зустріли.
Замітаю, замітаю, усе снігом засипаю.
(Танець «Хурделиця»)
Білосніжка
Зірочка
Що робити, що робити?
Як же гномам підсобити,
Щоб доріженьку знайшли,
Та до ялиноньки прийшли?
Білосніжці ми допоможемо,
Піснею метелицю переможемо.
Давайте, малята, веселіше співати,
Щоб метелицю швидше прогнати.
Пісня «Зимонька жартує»
Наша зимонька - зима любить жартувати.
Нас морозом й холодом хоче залякати.
Пощипала носики, щічки пощипала.
Але все одно вона нас не налякала.
Наша зимонька-зима любить жартувати.
Нас вітрами сильними хоче налякати.
Пощипала носики, щічки пощипала.
Але все одно вона нас не налякала.
А санчата, а санчата цілий день катають.
А сніжинки, а сніжники пісеньку співають.
38. 1 - й гном
2 - й гном
3 - й гном
4 - й гном
5 - й гном
6 - й гном
Нас морозом не злякаєш, буде все дарма.
Бо ми любимо тебе, зимонько-зима.
Добрий вечір. Білосніжко і усі малята!
Ми вітаємо усіх із новорічним святом!
Вибачайте нам усім, що спізнились трішки.
Хурделиця замела в лісі всі доріжки.
Та хурделиці ми зовсім не злякались,
І стежину до ялинки відшукали.
На свято новорічне ми прийшли.
Золотисті вогники принесли.
Щоб ялиночка вогнями засвітилась,
І усі на святі новорічнім веселились.
Ну що, братики Гномики,
Засвітимо вогники?
Хай ялиночка вогнями сяє,
З Новим роком усіх ми вітаємо!
Хай завжди у вашім домі
Сміх лунає і пісні.
Хай обійдуть стороною
Всі нещастя, ніби в сні.
Хай Новий рік несе вам віру
І впевненість у завтрашньому дні.
Щоб зло і жорстокість
Залишались лише в страшних казках .
Ялинко, ялинко,
Вогнями засяй!
З Новорічним святом
Усіх привітай!
( Г номики вішають на ялинку ліхтарики,
на ялинці засвічуються вогники.)
7 - й гном
Ось ялиночка заіскрилась вогнями,
Білосніжко, затанцюй разом із нами.
У таночок всі підемо,
Свято наше розпочнемо.
Пісенька гномиків
Відгадайте, хто ми, хто ми.
Подивіться всі на нас.
39. М и веселі добрі гноми Затанцюємо
вам враз.
А ми ростом невеличкі
І в нас біла борода.
Всі нас кличуть просто гноми.
Ми всі дружимо здавна.
(Танець Білосніжки і гномів)
Зірочка
Попелюшка
Зірочка
Тож паличку чарівну ми будемо прохати.
Сьогодні добре диво усім подарувати.
Швидше, паличко, чаруй,
Ще одну казочку нам подаруй.
Попелюшкою назвали,
Бо працюю день при дні.
Та на святі бути з вами
Дуже хочеться мені.
Я так давно вже мріяла про бал,
А то робота все, тяжка робота...
І ось - такий дарунок - карнавал!
Жаль, що на все дивитимусь лиш збоку.
У цьому дранті тільки танцювати.
Я ще не справжня чарівниця,
А тільки вчуся,
40. А цьому лихові зарадити можна...
(Підходить до Попелюшки, скидає накидку).
І хай ці очі, що сумують, засміються.
Твій час настав! До танцю! Прошу!
Пісенька П опелюшки
Чарівна дівчина, з печальними очима.
Завжди привітна й мила,ти в казку вірила,
Ти мріяла про принца, про бал в палаці білім,
І фея кришталеві туфельки тобі дала.
Приспів
Сказала: «Попелюшко, Попелюшко.
До принці в палац білий, скоріш спіши на бал.
Та повертайся, Попелюшко,
До того як годинник, проб' є дванадцять раз.
Все швидко зникне враз.
На сходинках палацу, принц туфельку підніме.
Згадає як з красунею весь вечір танцював,
Погляд її ніжний, як серце полонило.
Зосталась лише туфелька, що фея їй дала.
Попелюшка
Тоді в таночок прошу всіх!
А тільки ж не годиться
Тут бути мені без Принца
Допоможіть мені, малята,
Із казки Принца погукати.
(Діти гукають: «Принце! Принце!».
З'являється Принц).
Принц
Ось і наблизилась ніч.
Година чекана настала.
Діву чарівну карета
41. На бал до нас привезла.
Та тільки сьогодні вона зненацька
Не буде зникати.
А буде співати пісні
І рік Новий з нами стрічати.
Пісня «Карнавал»
Новорічне свято кличе нас.
Казка розпочнеться у цей час.
Завітали гості у наш клас
На веселий дружний карнавал.
То ж запрошуєм, запрошуєм
Усіх на карнавал.
Ми запрошуєм, запрошуєм
На святковий карнавал.
Всі костюми гарні у малят.
Не впізнати хлопчиків й дівчат.
І, здається, що до нас прийшли
Із казок герої чарівні.
Принц
Так чудово на балу.
Ми не хочемо його залишати.
А будемо разом з вами
Усіх гостей звеселяти.
42. Зірочка
Це добре, що вам весело гуляти,
Та чудеса й надалі буду дарувати.
Чи бачили ви, малята,
Як знімали кліп до пісні
«Чому ведмідь взимку спить?»
Не бачили. Тож слухайте уважно.
Ведуча
Ми – сучасна молодь.
Кліпи – це наш хіт.
Линь далеко, пісенько,
Кліп про Новий рік.
Ведмідь
У кліпі головний – ведмідь – товстун,
Точніше я.
Прошу, маестро, ноту дайте!
(Підходить до музиканта, налаштовується співати)
Ведуча
Ведмідь
Всі
Ведмідь
Лисиця
Дятел
А-а-а-а-а, а-а-а-а-а!!!
Чудово, незрівнянно,
Бо це співаю я!
Неправда, вигадка – це ясна річ,
Бо взимку всі ведмеді спокійно сплять в барлозі.
Що за насмішки?
Я – ведмідь-ведмедище.
А ось моє лапище!
Хто сумнівається?
Ніхто. Ха-ха-ха-ха!
Відставить смішки!
Я – не хвалько, нітрішки!
Пацан я класний і крутий,
І реповський, і діловий.
Я відірватися люблю,
Тому зимою і не сплю!
Пацан, крутий – таке мені за диво,
Безхвосте, косолапе!
Господи, та одведи ти од гріха
Мене, правдиву!
Ох, правда в тебе?
Де їй взятись?
43. Лисиця
Режисер
Хіба на кінчику хвоста сховатись!
Мовчать, пернате ти нещастя,
Я – лисонька від кутюр'є.
«Кармен» на ніжках,
А спідничка від Версаче.
І чобітки з «Лар'є».
Та що ти в цьому тямиш, птахо?
Я – режисер. Шановні, ну ж, зберіться,
Годі вам сваритись!
Он гості кліп чекають
Й недобре поглядають.
( Діти вишиковуються в одну шеренгу і
починають співати пісню «Чому ведмідь взимку спить»)
По галяві лісовій, як мороз був міцний,
Йшов ведмідь в затишок свій
В теплій шубі хутряній.
До свого ішов барлога,
Не збиваючись з дороги.
Як проходив через міст
Став Лисиці він на хвіст!
Лисиця
Рятуйте, людоньки, прошу.
Оце лісове опудало
Хоча б навчилося ходить!
Ой, ой, так хвіст болить!
Злізай з хвоста, нещастя клишоноге,
44. Що вайлувате та іще й сліпе –
По хвостику моєму, як по бульвару ходить!
Ну, хто з вас бачив отаке?
(Діти продовжують співати пісню )
Дятел
А ведмідь злякався, втік,
На сосну стару поліз.
На сосні старезний дятел
Білці хату конопатив.
З чим приперся, друже косолапий?
Ведмідь
Я теє, так ну, я того, я просто так …
Дятел
За так до лікаря не ходять!
Ти що не знав? Де мій презент?
Ведмідь
Який презент?
Дятел
По-українському – хабар.
Чи бачиш, друже, отаке життя настало,
Що я досвідчений хірург,
З людей збираю мито,
Хоч це і не погано.
Тепер на віллі з дуба я живу.
Лакей, де моя кава?
(Виходить дитина в одязі черв'яка. Вона несе в руках чашечку на блюдечку.
На руці висить білий рушничок. Звертається до людей у залі)
Черв'ячок
Ох, і влетів же я, черв'як – невдаха,
Працюю в дятла стукачем.
То кофе, то цигарку, чи салатик,
А все те бідний черв’ячок несе.
Бо дятел «щотчика включив»!
От тобі і все!
(Підходить до дятла і подає каву)
Дятел
Черв'як
Режисер
Каву подано!
Сер!
Сер, сер, сер і ще раз сер!
Ви знов про кліп забули!
Шановні, до уваги!
Ведмідь (підходить до музиканта)
Хвилинку, налаштуймося, Маестро!
45. А-а-а-а-а, а-а-а-а-а (співає).
(Всі разом починають співати кінцівку пісні).
Ведучий
Дятел
Режисер
На сосні старезний дятел
Білці хату конопатив.
І сказав: «Ходить навчись
І, куди стаєш, дивись».
Тоді вирішив Ведмідь:
Як зима – треба спать.
У барлозі він без страху
Мирно спить під сніжним дахом
І радіє неспроста,
Що родився без хвоста.
І купив він собі віллу –
Ні, не гіршу від усіх.
Й спить він тихо, без тривоги,
Йому сняться гарні сни.
Вау, клас! А вам як?
Леді енд джентльмени,
Пані та панове,
Одним словом, всі присутні в цьому залі,
Не чую море оплесків!
(Діти беруться за руки, підходять до краю сцени, кланяються.)
Зірочка Прийшла тепер черга мені чарувати.
Швидше, паличко, чаруй,
Гарну казку подаруй!
Пісенька Червоної Шапочки
46. Під Новий рік, під Новий рік летять сніжинки на поріг.
Немов вертаються назад додому із чужих доріг.
Із побажаннями до нас приходить добрий Дід Мороз.
Бажає щастя і добра, всього, що й досі не збулось.
Я бажання загадаю, хай ніхто його не знає,
Тільки я і тільки ви.
Хай на світі зла не буде, стануть всі добріші люди
На Землі, усій Землі.
Під Повий рік, під Новий рік лунаю скрізь веселий сміх
1 наче у казковім сні кружляє новорічний сніг.
Із побажаннями до нас приходить добрий Дід Мороз
Бажає щастя і добра, всього, що й досі не збулось.
Вовк
Добридень, Червона Шапочко!
Червона Шапочка
Добридень.
Вовк
Що це в тебе?
Червона Шапочка Дід Мороз доручив мені віднести дітям
пиріжки на Новорічне свято.
Вовк
Пиріжки? А з чим вони?
Червона Шапочка
Вовк
Є і з яблуками, і з вишнею, і з маком.
А з м'ясом немає? Якби з'їв пиріжків із свіжою
курятиною.
Червона Шапочка
З чим? Чим?
47. Вовк
З курагою, з курагою. Дуже люблю пиріжки з
курагою!
Червона Шапочка
На жаль, з курагою немає. Вибачте, але
мені час поспішати на свято, та й бабуся
хвилюватиметься. До побачення!
Вовк Бувай, бувай! Привіт бабусі!
Зірочка
Я - смішинка зірочка,
Усміхатися люблю.
Сміх на землю всім я шлю.
Всі, малята, усміхніться,
Казочка в ту ж мить з'явиться.
Пісенька Баби Яги
Я красуня лісова, знають мене всі.
Я ж літаю на мітлі швидше за таксі.
Хоче гарно танцювати з дітками Яга
Та ступою шкандибає кістяна нога.
Будуть танцювати ніженьки мої.
Пісеньку співати весело мені.
Танцювала як могла - бачили усі.
Все старалася для вас, діточки мої.
А тепер платити час за оцей танок.
Дід Мороз давай сюди дорогий мішок.
Чахлик Невмирущий
48. Хм! Хотіла здивувати!
Чим, скажи? Оцим ля-ля?
Якщо хочеш знати,
Так співає і маля.
Йолка, йолочка... І годі?
А де танці? Де атас?
Видно треба тебе вчити Починаю шоу - показ!
(Танцюють танець рок-н-рол)
Чахлик Невмирущий
Ой, бабо, закрутила ти мені голову, що й
забув, чого сюди приїхав.
Баба Яга
Як ти міг забути? Сьогодні ж свято!
Ти подивись, як діти святково одягнені!
Чахлик Невмирущий
Тю! Яке ще свято?
Баба Яга
Оце на тобі! Добалакалась, що й сама забула.
Діти, підкажіть мені.
Діти
Новий рік!
Зірочка
Стривайте, а ми вас на свято не запрошували.
Чахлик Невмирущий
Але візьміть нас на свято –
Гарних діток так багато.
Я не буду рекетиром,
А займуся добрим ділом.
Баба Яга
І я вмію доброю бути
І злі наміри забути.
Пісня «We wish you Merry Chrismass»
Зірочка
Залишайтесь і ви на новорічному святі.
Співа Білосніжка , танцюють і гноми,
І посмішка сяє у Баби Яги…
49. А біля ялинки хлоп’ята й дівчата –
Їх казка усіх запросила сюди.
Не буду сьогодні і я зволікати,
А буду чарувати.
Буратіно
Діти
Мальвіна
Від розбійників втікав,
В небі ясному літав,
Півня, взявши за коня,
Мчав по полю навмання.
Карабас із бородою
Круг сосни ганяв за мною,
Друзів у біді не кинув
Знаменитий …
Бу – ра – ті – но!
Ні, вам, друзі, не здалося:
Голубе моє волосся.
Я - артистка знаменита,
Провела спекотне літо
На природі між квіток,
Слухаючи спів пташок.
Всі чекали на гостину
Милу й чарівну …
50. Діти
Мальвіна
Мальвіну!
Ти – хлопчик надзвичайний,
Хоч трішки неслухняний.
Буратіно Ой, годі вже. Мальвіно,
Навчаєш ти постійно.
Та в новорічне свято
Потрібно жартувати.
Мальвіна Всі чекають рік Новий,
А я жалію рік Старий.
Бо він старим, старим зоветься.
Він вже до нас не повернеться.
Буратіно
І я до нього звик.
За рік з ним подружився,
Тому що у басейні я плавати навчився.
Новорічна Ніч
У Ніч Новорічну, я хочу вам сказати,
Ви можете, хорошії, самі почарувати.
Тож скажемо сьогодні слова чарівні враз,
Щоб Дід Мороз й Снігуронька
Мерщій прийшли до нас.
Які чарівні слова ви знаєте?
Дідусю і Снігуронько, із чарівної казки
Загляньте на ялиночку до нас, будь ласка.
51. Снігуронька
Доброго дня, гості й діти,
Всіх вітаю вас в цій залі.
Хай в майбутньому ніколи
Не турбують вас печалі.
Хай минають дні у щасті
І здійсняться ваші мрії.
Зустрічайте рік прийдешній
У любові та надії.
Дід Мороз З Новим роком вас вітаю,
Щастя я усім бажаю.
Довгих літ і днів ясних
Для дорослих і малих!
Де ж Старий рік?
Давайте покличемо його гарненько:
Всі
Ласкаво просимо на свято!
(Входить Старий рік.)
Дід Мороз
А чому сумує Старий рік?
Старий рік
Як мені не сумувати?
Я ж залишаю вашу хату.
Але з вдячністю й любов'ю
Всіх вас можу пригадати.
Снігурочка
Не сумуй, наш добрий друже,
Час іде своїм порядком.
А за те, що був ти з нами,
Ми тобі сердечно вдячні.
Дід Мороз
А зараз – стрічайте –
Це рік найновіший,
Він лагідним словом
Усіх вас потішить!
52. Новий рік
Дід Мороз
Мене чекали ви, я знаю,
Вже вас люблю я й поважаю.
Шаную кожну вашу мить
І постараюсь все зробить,
Щоб у достатку вам жилося всі 365днів.
Щоб настрій був завжди хороший
І навіть зуб вас не болів.
Я – рік Новий – віншую радість
Всім добрим людям на добро,
Щоб на Землі, в родині кожній
Вам щастя кожен день цвіло.
Хлопці й дівчата, сьогодні вже й колядувати
годиться. Давайте заколядуємо!
Колядка «Старий рік минає»
53. ЗМІСТ
1. Передмова ……………………………………………. 3
2. Презентація культурологічного поурочного проекту
«Я ваша! Сеї ж я землі дитина…» …………………. 4-13
3. Презентація культурологічного позаурочного проекту
«Пісня – душа народу» ……………………………...14-33
4. Презентація культурологічного позаурочного
проекту «Новорічна казка» …………………………34-52
5. Література……………………………………………
54
54. Література
1. Кравченко Уляна. Проліски /збірка/ - Мостиська районна
друкарня, 1994.
2. Кравченко Уляна. Шелести нам барвіночку /збірка/ 1992.
3. Кравченко Уляна. Спогади сучасників. Львів: Каменяр,
1996.
4. Матеріали журналів та газет
«Початкова школа»,
«Розкажіть онуку», «Початкове навчання та виховання».
2008- 2012.
5. Паронова В.І., Шевченко Н.М. Бал казкових героїв.
Збірник сценаріїв новорічних свят для дітей дошкільного
і молодшого шкільного віку. – Тернопіль: Навчальна
книга – Богдан, 2008. – 96 с.
6. Проекти в початковій школі / Упоряд. О.М.Кондратюк. –
К.: Редакції газет з дошкільної та початкової освіти, 2012.
– 128 ст. (Бібліотека «Шкільного світу»).
7. Традиційні свята та розваги. Початкова школа /Упоряд.
О.В.Гноінська. – Х.: Ранок-НТ, 2005. -176с. (Сценарії).
8. Царик Я. Поетична надбібрянка. – Бібрка, 2002.
9. Шкода М.Н. Традиції і свята українського народу. –
Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2008. – 384 с.
