Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека. Заснований у 2016 році. Видається раз на тиждень. Адреса редакції: НБУВ, Голосіївський просп., 3, Київ, 03039, Україна.

1. Засновники: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека.
Заснований у 2016 році. Видається раз на тиждень.
Адреса редакції: НБУВ, Голосіївський просп., 3, Київ, 03039, Україна.
Адаптація переселенців в Україні
Зміст
1. СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ...................................................................................2
2. ОСВІТА..............................................................................................................9
3. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУ АДАПТАЦІЇ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ.....................12
4. ПРАВОВІ АСПЕКТИ ТА ВІДГУКИ ПРО ЕФЕКТИВНІСТЬ СОЦІАЛЬНОЇ
ПОЛІТИКИ............................................................................................................51
5. СТАТИСТИКА ТА СОЦІОЛОГІЧНІ ДАНІ..................................................72
6. МІЖНАРОДНА ПІДТРИМКА......................................................................74
7. КРИМСЬКІ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ..........................................................................84
№ 5 (46)
(26 січня – 1 лютого 2017 р.)
1

2. 1. СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ
26.01.2017
Shkvarki.org
http://shkvarki.org/dimitrov/item/13000-v-mirnograde-bezrabotnye-
sobralis-pod-odnoj-kryshej
В Мирноградском городском центре занятости «под одной крышей»
в очередной раз собрались представители социальных партнеров и
общественных организаций для решения актуальных вопросов
социальной защиты внутренне перемещенных лиц, демобилизованных
военнослужащих, участников АТО, инвалидов и других социально уязвимых
категорий населения.
Присутствующие получили информацию о состоянии рынка труда
региона, возможностях службы занятости в вопросах трудоустройства,
содействии развития малого и среднего бизнеса, поддержки
предпринимательской инициативы среди безработных, расширении
возможностей осуществления профессионального обучения, в том числе с
использованием электронных сервисов и технологий дистанционного
обучения.
Особое внимание специалисты центра занятости уделили новым
формам работы как с безработными, так и с работодателями, которые
внедряет сегодня государственная служба занятости, превращаясь в
современное сервисное учреждение с максимальным использованием
онлайн-ресурсов и дистанционных форм предоставления услуг клиентам.
Все участники мероприятия в процессе общения определили пути
касательно усиления мотивации безработных к поиску работы, внедрении
новых форм занятости с учетом тенденций в экономике нашего региона,
решении неотложных вопросов, которые возникают в процессе
жизнедеятельности нашего общества.
***
27.01.2017
УНІАН
http://www.unian.ua/society/1745986-tuka-zaproponuvav-variant-
virishennya-jitlovoji-problemi-pereselentsiv.html
Тука запропонував варіант вирішення житлової проблеми
переселенців
Заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і
внутрішньо переміщених осіб Георгій Тука вважає, що вирішити житлову
проблему внутрішньо переміщених осіб можна шляхом запровадження
програми з викупу державою житла цих осіб, яке залишилося на
непідконтрольних територіях.
Як передає кореспондент УНІАН, про це Г. Тука сказав на прес-
конференції. Він зазначив, що головною проблемою на сьогодні для
2

3. внутрішньо переміщених осіб є відсутність житла та неспроможність
платити за винаймання помешкання. На його думку, вирішити цю проблему
могло б використання ізраїльського досвіду, коли держава викупає у людей
їхнє житло, яке залишилося на тимчасово непідконтрольних територіях, а за
ці гроші громадяни можуть або купити нове на вторинному ринку, або
інвестувати в новобудову.
“Якщо зараз ніхто не може взяти на себе відповідальність щодо
термінів повернення непідконтрольних територій, то те, що держава має
проводити політику на повернення цих територій, не підлягає сумніву…”, -
сказав Тука.
***
27.01.2017
Луганский радар
http://lugradar.net/2017/01/151112
В Луганской области полицейские-переселенцы получат 61
квартиру (ВИДЕО)
На Луганщине полицейские-переселенцы получат 61 квартиру. По
решению министра внутренних дел были выделены 18 миллионов гривень
на приобретение служебного жилья, для правоохранителей, которые остались
верными присяге.
Об этом говорится в сюжете телеканала ЛОТ.
Они вместе с семьями выехали из оккупированной боевиками
территории Донбасса. В настоящее время в полиции Луганской области
работают около 900 полицейских-переселенцев. Пока вместе со своими
детьми они живут в казармах.
***
27.01.2017
Наш День
http://nday.te.ua/torik-u-sluzhbi-zajnyatosti-ternopilschyny-projshly-
profnavchannya-majzhe-chotyry-tysyachi-krayan/
Торік у службі зайнятості Тернопільщини пройшли профнавчання
майже чотири тисячі краян
Одним із шляхів вирішення питання зайнятості безробітних,
розширення професійних знань та набуття відповідних фахових умінь є
професійне навчання.
У 2016 році, за направленням служби зайнятості Тернопілля,
профнавчання проходили майже 4 тисячі осіб, і з них 3568 були забезпечені
роботою… Про це повідомив директор обласного центру зайнятості
Василь Олещук…
Також профнавчання за сприяння обласної служби зайнятості
проходили й 110 інвалідів та 13 переселенців. Із числа тих, хто завершив
3

4. навчання, 99 осіб з обмеженими можливостями та 11 переселенців
працевлаштовано…
***
27.01.2017
Rbn.cc
http://rbn.cc/ua/regional-news/7662-donechchyna-na-starti-chergovoji-
medychnoji-reformy
Донеччина на старті чергової медичної реформи
Госпітальні округи, рівні медичного обслуговування та страховий
принцип оплати праці лікарів - ці та інші питання звучали на брифінгу, який
пройшов 25 січня в Антикризовому медіа-центрі. Спікери - директор
Департаменту охорони здоров'я Донецької обласної державної
адміністрації Юрій Узун і начальник Краматорського відділу охорони
здоров'я Валерія Мельник - розповіли про реалізацію в Донецькій області в
2017-2020 роках медичної реформи…
Начальник Краматорського охорони здоров'я Валерія Мельник
уточнила, що при укладенні договорів не будуть ущемлені права
переселенців: «Тимчасово переміщені особи зможуть так само вільно
вибирати собі лікаря, як і краматорчане, і укладати з ними контракти.
Власне, і зараз вони отримують весь обсяг медичної допомоги»…
***
30.01.2017
Католицький Оглядач
http://catholicnews.org.ua/u-frankivsku-trivaie-budivnictvo-kliniki-
svyatogo-luki
У Франківську триває будівництво Клініки Святого Луки
…Розуміючи важливість реалізовувати милосердя на практиці та
беручи за приклад святих Католицької Церкви, а також маючи за зразок
соціальну діяльність Церкви у Західній Європі в галузі охорони здоров’я,
Івано-Франківська Архієпархія намагається перейняти на себе соціальну
відповідальність…
Так, у 2014 році в Івано-Франківську був відкритий перший в Україні
церковний медичний заклад – Лікувально-діагностичний центр св. Луки…
За час своє праці центр св. Луки надав понад 4 500 безкоштовних та
пільгових медичних послуг для соціально незахищених верств населення,
дітей-сиріт, біженців, переселенців та військовослужбовців АТО…
***
30.01.2017
Наш Город плюс
http://news.mspravka.info/news/152434
Власти удалось увеличить бюджет развития втрое
4

5. В 2016 году сумма бюджета развития Мелитополя составила чуть
больше 30 миллионов гривен. Но городской власти удалось привлечь
дополнительно значительно большую сумму на развитие инфраструктуры
города – 75 миллионов гривен.
За счет европейских и азиатских партнеров в городе утепляют детские
сады и строят общежития для переселенцев. Немецкий банк развития KfW
выделил 25 миллионов гривен на реконструкцию трех объектов под
жилье для 100 переселенцев и утепление трех детских садов…
***
30.01.2017
6264.com.ua - сайт города Краматорска
http://www.6264.com.ua/article/1528250
Хорошие перспективы для переселенцев и жителей Донетчины
Чешская неправительственная организация «Человек в беде»
(People in need) принимает заявки от жителей и переселенцев Донбасса на
получение денежных грантов в рамках проекта «Стимулирование создания
новых рабочих мест для временно перемещенных лиц».
Этот проект создан с целью стимулирования действующего малого и
среднего бизнеса, который имеет потенциал к расширению и созданию новых
рабочих мест для граждан Украины, имеющих статус переселенца и
постоянно проживающих на территории Донецкой области.
Кто может принять участие в проекте?
Устойчивость и долгосрочность рабочего места, которое создается,
одни из важнейших его параметров, имеющих решающее значение для
соискателей работы, которые являются конечными участниками этого
проекта.
«Именно поэтому гранты будут предоставлены только действующим и
опытным предприятиям (предпринимателям), которые смогут доказать
потенциал к расширению своего бизнеса и предоставят короткое, но
достаточное технико-экономическое обоснование (бизнес план). Гранты
предоставляются на условиях совместного финансирования – получатель
гранта обязан предварительно инвестировать собственные средства в размере
не менее 40% от запрашиваемой суммы гранта, в развитие собственного
бизнеса», - сообщает «Человек в беде».
Этапы и общие правила участия в проекте
Для того чтобы принять участие в проекте, необходимо заполнить
заявку на участие. Пожалуйста, принимайте участие в проекте только если вы
уже имеете продуманный и обоснованный бизнес план расширения вашего
бизнеса. Максимальная сумма гранта определяется количеством рабочих
мест, которые вы планируете создать и составляет не более 38 тыс. гривен на
каждое рабочее место. Общая максимальная сумма гранта составляет 152
тыс. гривен, то есть предполагает создание сразу 4-х рабочих мест.
5

6. Исходя из предоставленной вами информации, оценочная комиссия
примет решение относительно дальнейшего рассмотрения вашей заявки. Со
всеми заявителями, которые пройдут этот этап, будут проведены телефонные
консультации и выездные интервью для более подробного изучения вашей
деятельности, а также будет востребован бизнес план по использованию
гранта.
После того как комиссия примет положительное решение о
предоставлении гранта, между вами и «Человек в беде» будет заключено
соглашение о предоставлении гранта.
В этом соглашении будут закреплены:
-общая смета расширения бизнеса и создания новых рабочих мест;
-обязательства получателя гранта относительно частичного
финансирования согласованного сметы и трудоустройству ВПЛ;
-обязательства Чешской неправительственной организации
«Человек в беде» о предоставлении денежного гранта.
На протяжении 1 месяца с момента заключения сделки, вам будет
необходимо предоставить подтверждение осуществления собственных
инвестиций (не менее 40% от запрашиваемой суммы гранта), в соответствии
с условиями соглашения. Денежный грант будет перечислен вам в срок 10
рабочих дней после этого.
Заявки на участие в проекте принимаются до 10 февраля 2017 года.
Все вопросы по проекту вы можете отправить на электронную почту
проекта job.ua@pinf.cz
***
31.01.2017
Трибуна
https://tribuna.pl.ua/news/u-poltavi-pochav-robotu-sotsialnij-punkt-
prokatu-pobutovoyi-tehniki/
У Полтаві почав роботу соціальний пункт прокату побутової
техніки
30 січня відбулася презентація проекту «Соціальний пункт прокату
побутової техніки». Він спрямований на підтримку сімей, що опинились у
складних життєвих обставинах.
Про це журналістам “Трибуни” повідомили в Громадській організації
“Крим-СОС”.
Послуга доступна для усіх бажаючих, і безкоштовна для самотніх
літніх людей з I групою інвалідності, які неспроможні самотужки привезти
одяг на прання (для них працюватимуть волонтери, які будуть доставляти усе
необхідне в пункт прокату і назад). Для усіх інших ціна буде в межах 15-20
грн., кошти підуть на те, щоб покрити вартість прального засобу та
комунальні послуги. Окрім того, у пункті прокату можна попрасувати щойно
випрані речі.
6

7. Ідею реалізувала ініціативна група «Полтава Самодопомога», яка
складається із переселенців зі сходу України. Наталія Діда, одна із
керівників групи, говорить, що їй хотілося зробити щось хороше для міста,
яке вже стало рідним:
– Багато із тих, хто був вимушений покинути свою домівку в
Донецьку і Луганську, стикнулися із проблемою: уся побутова техніка
лишилася вдома, а на нову не було коштів. – пояснює жінка. – Це питання
болюче і для місцевого населення, а особливо для тих, хто опинився у
скрутних життєвих обставинах.
Проект отримав фінансування від Агентства ООН у справах біженців
у рамках грантової програми з підтримки ініціатив переселенців, що
впроваджується ГО «КримSOS». Приміщення надала Церква адвентистів
сьомого дня АДРА.
Пункт прокату відкритий для всіх бажаючих за адресою вул. Київське Шосе, 82.
Прання речей відбувається за попереднім записом за телефоном: +38 095 007 50 59.
***
01.02.2017
Громадська організація «Подільська правова ліга»
http://podil-liga.at.ua/news/robotodavci_diznalisja_pro_osobliv/2017-02-01-368
Роботодавці дізналися про особливості трудових прав учасників
АТО та переселенців
31 січня 2017 року юрист ГО "Подільська правова ліга" Роман Рачок
прийняв участь у проведенні семінару-наради "Законодавчі гарантії
дотримання прав та свобод осіб, які постраждали внаслідок конфлікту
на Сході України", що проводилась правлінням облспоживспілки для
керівників правлінь кооперативних організацій і підприємств
облспожиспілки.
Під час заходу юрист ознайомив присутніх із особливостями
працевлаштування учасників АТО та внутрішньо переміщених осіб, а
також із основними трудовими правами цих категорій громадян.
***
01.02.2017
ФАКти ЕЛисаветграду
http://fakel.kr.ua/index.php/suspilstvo/25860-maizhe-398-pereselentsiv-
zvernulos-u-mynulomu-rotsi-do-tsentriv-zainiatosti-u-poshuku-roboty
Майже 398 переселенців звернулось у минулому році до центрів
зайнятості у пошуку роботи
Обласна служба зайнятості спрямовує свою роботу щодо сприяння в
працевлаштуванні громадянам, які переміщуються з тимчасово окупованої
території та районів проведення антитерористичної операції на
Кіровоградщину, шляхом надання їм соціальних послуг з урахуванням їхніх
7

8. можливостей, бажань, інтересів та ситуації, що склалася на регіональному
ринку праці.
Зокрема, це підбір підходящої роботи; професійна орієнтація;
організація професійного навчання та перенавчання для підвищення
конкурентоспроможності на ринку праці; сприяння в започаткуванні власного
бізнесу; залучення до громадських та інших робіт тимчасового характеру, а
також інформаційні та консультаційні послуги тощо.
Упродовж минулого року до центрів зайнятості Кіровоградської
області по допомогу в працевлаштуванні звернулося 398 осіб з числа
громадян, які переселяються з АР Крим, м. Севастополя, Донецької і
Луганської областей, із них 350 отримали статус безробітного; 241
призначено виплату допомоги по безробіттю; 94 громадянина
працевлаштовано на постійні робочі місця. Крім того, для забезпечення
тимчасової зайнятості шукачів роботи організовуються громадські та інші
роботи тимчасового характеру, у яких взяли участь 34 особи та ще 23 були
направленні на проходження професійного навчання за направленням
служби зайнятості.
***
01.02.2017
Паноптикон
http://www.panoptikon.org/articles/90094-na-dengi-nemeckogo-granta-v-
zaporozhskojj-oblasti-sozdaetsja.html
На деньги немецкого гранта в Запорожской области создается
жилье и инфраструктура для беженцев
В Запорожье состоялось заседание областного наблюдательного
совета Украинского фонда социальных инвестиций по вопросу реализации
проекта «Содействие развитию социальной инфраструктуры. УФСИ V в
Запорожской области».
По информации пресс-службы ЗОГА, проект введен для
восстановления жилых домов для внутренне перемещенных лиц,
объектов социальной инфраструктуры в населенных пунктах, где
поселились вынужденные переселенцы, а также социальных учреждений
для уязвимых групп населения. Реализация первой его фазы продлится в
течение 2015-2018 годов в Днепропетровской, Запорожской и Харьковской
областях благодаря гранту от Правительства Германии в размере
9 миллионов евро.
По состоянию на 31.01.2017 в Запорожской области реализованы
микропроекты на сумму 56 тыс. грн..
В Запорожской области начаты следующие проекты: создание
жилищных условий для переселенцев в г. Мелитополь на базе бывшего
детсада по ул. Интеркультурной, 380, на базе первого этажа дома по
ул.Героев Сталинграда, 13 и на базе бывшего военного профилактория по ул.
Гвардейской, 38; улучшение условий предоставления услуг дошкольного
8

9. образования для общины г. Мелитополь и первоочередные мероприятия по
капитальному ремонту и энергоэффективности детских учебных заведений
№14, №38 и №39. Следующие проекты будут реализовываться в Бильмацком,
Приморском, Токмакском районах и г. Токмак.
2. ОСВІТА
26.01.2017
Урядовий кур'єр
http://ukurier.gov.ua/uk/articles/mi-peretnuli-kordon-mizh-minulim-i-
majbutnim/
ДРУГЕ ДИХАННЯ
«Ми перетнули кордон між минулим і майбутнім»
Горлівський інститут іноземних мов успішно обживається в Бахмуті
Ми — колектив Горлівського інституту іноземних мов, вищого
навчального закладу-переселенця, подолали багато болісних моментів, перш
ніж пустити коріння на новому місці. І не шкодуємо про це, бо прагнемо
міцно триматися на землі.
Нещодавно в нашій новій оселі відбулося свято, на яке запросили
гостей — жителів міста Бахмута. Саме сюди нас закинула доля у грудні
тривожного 2014-го. Але тоді будівля, де мали працювати, зовсім була не
схожа на облаштований навчальний корпус. Наприклад, найперша Вчена рада
інституту відбувалася в холодній кімнаті з одним-єдиним стільцем на всіх.
Умови не злякали ні викладачів, ні студентів. І всі разом, від професора до
першокурсника, всі ми, хто перетнув кордон між минулим та майбутнім,
узялися наводити лад у новій оселі.
Виявилося, що шановані науковці, незважаючи на свої солідні звання та
регалії, вміють прекрасно мити підлогу, виносити величезні оберемки
накопиченого десятиліттями сміття, лагодити електрику та вчити новачків-
студентів не тільки філології й історії, а й того, як пристосувати під аудиторію
обшарпану кімнату.
У народі кажуть: очі бояться, а руки роблять. Так і було. І світлішала
стара занедбана будівля, дивлячись на вулицю чистими вікнами, і теплішало
від довгоочікуваного опалення в корпусі та в наших душах. А потім
розлилися поверхами молоді веселі голоси, якось вдалося знайти та
відремонтувати старий дзвоник, життя почало налагоджуватися. Нехай
складно, нехай незручно, але викладачі вчили молодь в аудиторіях, а не
дистанційно, і всі розуміли, що труднощі єднають нас навіть не як колектив, а
як єдину дружну родину.
Нам була потрібна допомога, і ми стукали в різні двері,
сподіваючись знайти вихід із скрутного становища. Небайдужі люди, які
тепер стали нашими друзями, допомагали, чим могли. Щоб у нас
9

10. повірили, ми брали участь у багатьох регіональних проектах,
спрямованих на стабілізацію громад на Донбасі. І ось, нарешті, ми
виграли перший грант! І в нашому новому (уже другому!) навчальному
корпусі почалися майже казкові зміни. У будівлі, що 25 років стояла
порожньою, з’явилися нові господарі, котрі змогли під шаром пилу
розгледіти сучасні аудиторії, мультимедійні, ресурсні центри, кімнати
для гурткових занять, а найголовніше — нову бібліотеку, оснащену
найсучаснішим обладнанням.
Усе це стало можливим за підтримки проекту «Українська ініціатива
зміцнення громадської довіри», що його фінансує Агентство США з
міжнародного розвитку (USAID). Нові вікна, сучасні різноманітні меблі,
оргтехніка та комп’ютерна техніка і найдорожче — найсучасніші
підручники, наукова й художня література для наших аспірантів та
студентів.
Мрії здійснюються — просто треба в це вірити! У цьому на власні очі
пересвідчилися всі запрошені на наше свято новосілля. Присутні докладно
ознайомилися насамперед з витворами мистецтва учасниць народної
майстерні «Оберіг». Завдяки їхнім роботам із соломки, шкіри, паперу,
вишиванкам та рушникам, хол інституту став схожий на теплу яскраву
веселку. Певного колориту додало й те, що гостей зустрічали студенти,
одягнені в стилізовані національні костюми різних областей України. І від
цього прекрасного різнобарв’я та щирих посмішок ставало тепло на серці.
Потім усі підіймалися сходами і майже кожна сходинка мала на стіні
фотографічне зображення нашого шляху від розпачу та безвиході до
прекрасного сьогодення.
У просторій залі, де не було вільних місць, чергове засідання клубу
««Іняз» збирає друзів» вітальним словом відкрила директор Горлівського
інституту іноземних мов Євгенія Бєліцька. До мікрофона виходили
представники різних організацій та установ і розповідали присутнім про
спільні проекти та заходи, на новому інтерактивному екрані одна презентація
змінювалася іншою. Перелік гостей був великий: представники будинків
культури та дитячої творчості, місцевих музеїв, народних майстерень,
бібліотек, громадських організацій, ліцеїв, шкіл…І навіть захід із страшною
назвою «Синдром емоційного вигоряння вчителів» подарував усім гарний
настрій, адже завдання, які пропонували, були веселими. Висновок
однозначний: до емоційного вигоряння нам ще далеко, і це добре, бо
попереду багато справ.
Ми прощалися з нашими друзями та дякували їм за те, що вони,
підтримавши колись інститут у біді, розділили з ним і радість перемоги.
І зовсім не хотілося повертатися додому. Наші домівки — це
гуртожитки інших навчальних закладів, свого ще немає. Але тепер ми
вже добре знаємо, що мрії здійснюються. І колись наш інститут
презентуватиме власний гуртожиток. Обов’язково! Та найбільше ми хочемо,
щоб скінчилася ця безглузда війна, і всі ми повернулися в рідні оселі.
10

11. ***
26.01.2017
Херсонщина за день
http://ksza.ks.ua/news/society/68109-pereselenc-otrimayut-diplomi-u-
herson.html
Переселенці отримають дипломи у Херсоні
25 січня для 59 внутрішньо переміщених осіб став цей день
особливим. Вони отримали дипломи за спеціальністю «Менеджмент
торгівельної діяльності». Про це повідомляє прес-служба мєрії Херсона.
Вручення дипломів пройшло на базі Міжрегіональної Академії
управління персоналом в межах проекту «Активізація територіальної
громади міста Херсона для подолання проблем внутрішньо переміщених
осіб», що фінансується Європейським Союзом.
Новоспечених спеціалістів вітали в.о.заступника міського голови
Олена Рузгіс та директор міського центру соціальних служб для сім'ї,
дітей та молоді Антон Єфанов.
За словами Антона Єфанова, слухачі проходили навчання з 12 жовтня
по 30 грудня 2016 року і здобули знання та навички у сфері торгівельного
менеджменту.
Довідка. У 2015 році між Представництвом Європейського Союзу в
Україні та управлінням соціальної політики Херсонської міської ради був
підписаний контракт з імплементації проекту щодо сприяння інтеграції
внутрішньо переміщених осіб на території м.Херсон шляхом тимчасового
розміщення та розселення, надання соціальних послуг та соціального
супроводу, а також стимулювання їх економічної активності.
***
30.01.2017
Информационное агентство «Вчасно»
http://vchasnoua.com/donbass/49237-studenty-i-prepodavateli-vuzov-
pereselentsev-iz-donbassa-poluchat-finansirovanie-britanskogo-soveta-dlya-
svoikh-proektov
Студенты и преподаватели вузов-переселенцев из Донбасса получат
финансирование Британского совета для своих проектов
Объявлен конкурс на финансирование и реализацию социальных
проектов для вузов-переселенцев из Донбасса и Крыма.
Креативные и инновационные идеи социальных проектов для
украинских вузов-переселенцев на 300 тысяч гривен готов финансировать
Британский совет, сообщает ИА «Вчасно».
Вузы Донетчины и Луганщины, которые переехали с
оккупированных территорий, получат шанс на развитие в новых условиях,
где теперь они ведут свою деятельность.
11

12. Количество предлагаемых для финансирования проектов от одного вуза
не ограничено. Подавать идеи могу администрации учебных заведений,
научные сотрудники, студенты, общественные организации. Средняя сумма
по каждому проекту — около 15 тыс гривен.
Заявки на финансирование пройдут четыре этапа — подача идеи,
экспертная оценка проекта, питчинг проектов — презентация
представителям Британского совета, бизнесменам, общественным
деятелям. Ожидается, что на презентацию также придут нардепы,
журналисты, послы, ректоры университетов.
Четвертый этап — финансирование проекта.
Идеи проектов и заявки на участие в питчинге принимаются до 1
февраля на электронную почту: a.kolvakh@outlook.com. Телефон для справок:
099 371 37 93 (Антон Кольвах).
Проект реализуется в рамках программы «Активные граждане»
Координационного центра перемещенных вузов.
3. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУ АДАПТАЦІЇ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ
23.01.2017
Полілог
http://polilog.com.ua/2017/hor-v-kotorom-poyut-pereselenki-vzyal-pervoe-
mesto-v-mezhdunarodnom-konkurse/
Хор, в котором поют переселенки, взял первое место в
международном конкурсе (ВІДЕО)
Жюри слушало наших девчат со слезами на глазах, а соперницы из
России аплодировали стоя, скандируя «Браво!».
В декабре мы писали о талантливой хористке Диане Емцовой из
Донецка, которая нашла себя в коллективе девичьего хора Киевской средней
специализированной музыкальной школы им. Н. Лысенко (КССМШ). Здесь
помимо Дианы поют еще четыре девочки-переселенки.
Недавно хор под руководством заслуженного деятеля искусств Украины
Юлии Пучко-Колесник вернулся из Даугавпилса. Во втором по значимости
городе Латвии с 13 по 15 января проходил один из самых престижных
хоровых конкурсов – 12-й Международный фестиваль духовной музыки
«Серебряные колокола». Сюда съехались около 90 сильнейших хоров и
ансамблей из разных уголков Европы.
Наши девчонки участвовали в двух категориях – «молодежная» и
«фольклор». В обеих украинки одержали уверенную победу, получив приз −
1 000 евро. Успех коллективу принесли произведения «Stabat Mater»
латышского композитора Евгения Устинскова, песни современных
украинских авторов − «Ой, у місті Віфліємі» Анны Гаврилец и «Свят
12

13. Господь, Саваоф» Ирины Алексийчук, а также «Горы мои» Владимира
Зубицкого и «Щедрик» Николая Леонтовича.
«Во время нашего исполнения «Ой, у місті Віфліємі» у одной из членов
жюри от Латвии на глазах были слезы. Но больше всего меня впечатлила
реакция хора из Санкт-Петербурга. Когда мы уходили со сцены после
исполнения «Горы мои» Владимира Зубицкого, питерцы сделали нам
«дорожку» и провожали криками «Браво!». Это было очень трогательно», −
вспоминает руководитель хора им. Н. Лысенко Юлия Пучко-Колесник.
По ее словам, после выступления нашего коллектива представитель
департамента культуры Даугавпилса поблагодарила украинок за прекрасное
исполнение произведений латышских композиторов.
«Приятно было видеть, что некоторых наши песни пробрали до слез и
заставили задуматься над серьезными вещами, а во время веселых народных
композиций люди искренне радовались вместе с нами. Мне кажется, это
важно», − поделилась с нами дончанка Диана Емцова.
Помимо конкурсной программы девичий хор выступил с концертом в
одном из костелов Даугавпилса…
Сейчас хор готовится к еще более ответственному конкурсу − «Гран-
При Наций 2017» в Берлине. Коллектив единственный, кто будет
представлять украинскую хоровую культуру, и именно наши девчата должны
будут открывать самый престижный конкурс хористов…
***
26.01.2017
Vpoltave.info
http://vpoltave.info/post/52244
У Полтаві журналістка розповіла про переселенців з Криму та зони АТО
29 січня 2017 р. на 2 поверсі Полтавської обласної універсальної
наукової бібліотеки ім. І.П. Котляревського (вул. Небесної Сотні, 17)
пройшла презентація газети «Ми є в Україні» про життя переселенців із
зони АТО та Криму в рамках німецько-українського проекту «Чужа
батьківщина: біженець у рідній країні».
Проект «Чужа батьківщина: біженець у рідній країні» - серія медіа-
майстерень на тему «Переселенці зі сходу України й Криму», організований
Міжнародною мережею журналістів і медіа-ініціатив з ЄС і Східної
Європи n-ost у співпраці з Інститутом міжнародних відносин у галузі
культури (ifa), які пройшли у серпні - листопаді 2016 р. в Харкові, Одесі,
Чернівцях, Львові та Києві. Проект реалізовано за фінансової підтримки
Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччина.
У рамках проекту разом з тренерами та експертами в галузі медіа з
Німеччини та України учасники програми з різних куточків України
аналізували становище вимушених переселенців та висвітлення цієї теми в
ЗМІ та Web 2.0. Слухачі отримали базові знання у галузі журналістики:
13

14. починаючи з того, як знайти тему, зібрати матеріал, провести інтерв’ю, аж до
техники журналістської фотографії та письма.
Заходи були орієнтовані на молодих людей 18 – 30 + років з усієї
України, які цікавляться ситуацією вимушених переселенців і тим, як
висвітлюється ця тема в ЗМІ та в інтернеті. Під час третього етапу
тренінгу, в рамках великого засідання редакції, на основі дискусій, своїх
письмових матеріалів та фоторобіт участниками у співпраці з редакторами
було сформовано друковану газету.
Наставниками виступили Ульріке Бутмалою, журналістка з Берліна,
одна із засновників мережі журналістів, які працюють в країнах Східної
Європи – «n – ost», Мар’яна Вербовська, журналістка львівського видання
«ZAXID.NET», дописувачка «Української правди», «Життя», ресурсу БЖ
(про урбаністику) та сайту «Повага» (кампанія проти сексизму у
політиці і ЗМІ) та Романія Горбач, редактор аналітичного відділу
інформаційно-політичного видання «Politeka», журналістка, тренерка.
Романія Горбач презентував газету «Ми є в Україні» в Полтаві. Вона
розповіла про перебіг проекту та про особливості самого видання.
Матеріалом для газети послужили реальні історії переселенців з Криму та
зони АТО, зібрані з багатьох міст і містечок України.
Основною темою випуску є дім як загальне поняття, адже «Дім – це не
там, де ти живеш, а там, де тебе розуміють» (Крістіон Моргенштерн). Герої
газети (школярі, студенти, підприємці, бюджетники, митці тощо)
розмірковують над поняттям дому, розповідають про свої нові оселі, згадують
старі, в які навряд чи колись повернуться.. Хтось зміг пристосуватися до
нового життя, а хтось так і залишився між двома світами. На особливу увагу
заслуговує фоторепортаж Єлізавети Колеснікової «Речі, які пахнуть домом».
Головними героями фото є речі, які переселенці взяли з собою: кружка,
іграшка, вуглинка тощо. Часом улюблені речі можуть розповісти більше за
своїх господарів. Незважаючи на досить проблемну тематику, газета в цілому
вийшла досить позитивною. Так, на останній сторінці можна знайти
традиційно розважальні матеріали: рецепт справжнього «Шахтарського»
торту та бліц-опитування «Про що мріють жінки з Донбасу».
Кожен учасник заходу отримає примірник газети безкоштовно.
14

15. ***
30.01.2017
0372.ua - Cайт міста Чернівці
http://www.0372.ua/news/1528230
"Чернівці - це місто, в якому ботанічний сад старший за весь
Донецьк" , - враження переселенеця
Через АТО на Сході мільйони людей опинилися переселенцями у
власній країні.
Для багатьох таких людей, Чернівці стали другою домівкою.
Переселенці з Донецької, Луганської та Кримської областей комфортно
облаштувалися у нашому місті.
Свою історію успіху, для видання "МИ Є. Газета про переселенці в
Україні" розповів макіївчанин, Карен Гамбарян. До Чернівців він переїхав
разом з дружиною, в листопаді, на початку 2014-го. В 2015-ому був
призваний в АТО, уже демобілізувався. Зараз влаштовує у Чернівцях
мистецькі перфоманси.
- Чернівці - невелике західноукраїнське місто з красивою
західноєвропейською архітектурою та своїм шармом. Багатокультурним та
толерантним місто залишається і зараз. Можливо, тому багато переселенців
тут швидко знаходжують себе, - розповідає Карен.
- У Чернівцях багато цікавих та талановитих людей. Тут можна робити
великі й цікаві культурні проекти, - переконаний 51-річний Олександр
Таламбуца, теж з Макіївки.
Як переселенці зі Сходу знайшли свій другий дім в Чернівцях, читайте
на сторінках газети "МИ Є. Газета про переселенці в Україні"
Стаття підготовлена за матеріалами Катерини Барило.
15

16. ***
26.01.2017
Голос Карпат
http://goloskarpat.info/society/5889d041bc46b/?utm_content=0312
Життя після війни: переселенці розповіли, як стати своїм на
Закарпатті (ВІДЕО)
Вже третій рік як Закарпаття стало домівкою для багатьох українців з
Донеччини, Луганщини та Криму.
Багато хто з цих людей – справжній скарб для Ужгорода, Мукачева та
інших міст нашої області. Саме про них і йдеться у матеріалі порталу
Варош (див. нижче).
12.01.2017
Varosh
http://varosh.com.ua/all/post/ludyshow/zhittya-pislya-vijni-yak-stati-
svoim-na-zakarpatti#.WIxQ27nD5dl
Життя після війни: як стати своїм на Закарпатті
Над матеріалом працювали Росана Тужанська та Рената Мельник
…
Яна Мурзаєва, візажист (Авдіївка, Донецьк – Мукачево, Ужгород)
Переїхала до Закарпаття 2,5 року тому. Живе в Мукачеві, працює в
Ужгороді.
… Виїхавши з Донецька, я планувала “пересидіти” тут 2 тижні і ось
вже минуло кілька років…
В моєму оточенні зараз різні люди. Частина з них розмовляє
російською, інші – українською, а хтось – закарпатською. Кожну з цих мов я
розумію.
Після переїзду до Закарпаття я жодного разу не їздила до Авдіївки. Це
дорого – і для мого душевного стану, і для гаманця. Не думаю, що колись
зможу повернутися… Планую залишатися на Закарпатті і розвиватися тут.
Але теж не хочеться загадувати, бо статися може різне.
Напевно, той Донецьк, який зараз існує, все ж не мій. По-перше, багато
людей виїхало, настрій змінився, загальний стан…
Швидше всіх на Закарпатті соціалізувався мій син. Він у Мукачеві
пішов у перший клас. З нами він розмовляє російською, в школі –
українською, а з дітьми у дворі – закарпатською говіркою… Додатково також
вивчає англійську та угорську мови…
Напевно, це бажання жити в гарному місті, з охайними будинками та
маленькими вуличками, привело мене саме в цей край.
У Донецьку я працювала візажистом – працювала в популярному
салоні. В Ужгороді – заснувала власну справу і це, звісно, позитив, адже це
ріст. Більше того, я почала здобувати нових фах. Окрім візажу, вивчаю таку
професію як “шоппер”. Для Закарпаття це щось нове і тому мені цікаво
16

17. розвивати цю справу тут. Поки це лише старт власної справи, але я вже бачу у
цьому перспективу – люди цікавляться, приходять, пишуть повідомлення…
З волонтерами тримаю досі зв’язок – допомагаю, чим можу…
За ці 2,5 роки я по-справжньому полюбила Закарпаття. Мій топ – це
природа, архітектура та люди.
Євген Кудрявцев, фотограф (Луганськ – Ужгород)
Переїхав до Ужгорода з родиною майже 3 роки тому.
Знаю на Закарпатті близько 20 людей, які переїхали сюди зі Сходу.
Усі вони доволі добре себе почувають тут. Власне, багато з них переїхали
завдяки нашій інформації…
Між життям в Ужгороді та Луганську – колосальна різниця. Начебто
одна країна, але все абсолютно по-іншому. Комфортніше мені, звісно, тут. В
Ужгороді мені спокійніше. Я загалом і в Луганську себе непогано почував –
мав свій бізнес, великі гонорари, займався рекламою. Замовники там
грошовиті, а бюджети захмарні. Але там ти постійно на якомусь “стрьомі”.
На Закарпатті люди, з фінансової точки зору стабільніші, ніж там.
Немає такої великої різниці між багатими та бідними. На Луганщині,
напевно, 80% населення жили за межею бідності. Я брав участь у деяких
соціальних проектах, з якими побував у всіх куточках області, і мав
можливість побачити на власні очі, як живуть люди не в обласному центрі.
Такого надивився… Це одна з причин, чому все відбулося саме так, як
відбулося. Люди звикли до того, що за них все мають зробити і вирішити. От
і вирішили…
Тут люди захоплені – життям, своєю роботою, подорожами…
Мене вражає те, що в Ужгороді місцевий письменник може
презентувати книгу у кафе, і на презентацію приходить купа творчих людей.
Вони спілкуються, сміються. В Луганську творчим людям не було, чого
робити. Вони їхали в Київ, Львів… Все, що могло тримати в Луганську – це
гроші.
Після переїзду мене врятував фотоапарат. І, звісно, добрі люди в
Ужгороді, які допомагали з роботою. Дуже круті хлопці з ComedyOrg взяли
мене до себе. Мені з ними дуже комфортно, ми один одного доповнюємо. І
приємно, що тут люди цінують фотографію, цінують творчість.
В Луганську я був у трійці найпопулярніших фотографів. Ми диктували
правила ринку, цінову політику – ми створювали цей ринок.
Я себе відчуваю закарпатцем. Не знаю, як мене сприймають інші, але
мої відчуття саме такі. До того ж, вже доволі давно. І мені дуже подобається,
коли чую – “Євген Кудрявцев – фотограф із Закарпаття”.
Єдине, що мене тримало в Луганську – це мої друзі. Але зараз там
нікого немає. Тому Луганськ я для себе закрив.
Я люблю Закарпаття, перш за все, за людей. Вони дуже круті – добріші,
спокійніші, життєрадісніші, вміють відпочивати та насолоджуватися життям.
17

18. У них немає того “стрьому” в очах, як у Луганську. Тут люди читають книги,
катаються на велосипедах, цікавляться мистецтвом, ходять в картинні галереї.
Даша Норожнова, працівниця нової поліції (Донецьк – Ужгород)
Переїхала з батьками до Ужгорода 2,5 роки тому.
На Закарпатті я відчуваю себе як вдома. Якогось конкретного моменту,
коли прийшло це розуміння – не було, бо насправді переїзд був доволі
болісним процесом. Але нещодавно я зрозуміла, що настільки асимілювалася
та звикла, що немає відчуття, що я в гостях.
Між життям тут і там – велика різниця. Я не просто переїхала в інший
куточок країни, а повністю змінила життя. Коли ти переїздиш з одного міста в
інше, бо так хочеш – це одна історія, а коли за тебе вирішує хтось – зовсім
інша.
Каталізатором переїзду стало те, що мій брат пішов у добровольчий
батальйон “Донбас”, а ми на одному прізвищі і почала з’являтися інформація,
що до рідних військових, які пішли в АТО, починають приходити додому і
т.д. По-друге, я ніколи не приховувала своєї проукраїнської позиції. До слова,
всі мої знайомі, сприймали її з повагою…
Мені добре в Ужгороді через мультикультурність міста. Люди
толерантні, терпимі один до одного…
Робота в поліції з’явилася в моєму житті випадково. Я завжди була
законослухняною, тому особливо ніколи і не спілкувалася з колишньою
міліцією, але добре розуміла цю систему в Україні. Тому, коли у Києві
почалася реформа, я за нею пильно спостерігала… наважилася спробувати.
Моя робота – не з легких, але вона мені дуже подобається, я нею живу.
І, як виявилося, я на своєму місці і по-справжньому щаслива…
Ігор Тодоров, науковець, історик (Донецьк – Ужгород)
Переїхав з дружиною 2 роки тому.
…Після початку всіх подій, з університету звільнився заочно, навіть не
приїжджаючи туди – в серпні 2014 року. Але згодом, коли вони переїхали до
Вінниці, відновив зв’язки.
Я ніколи не приховував своїх поглядів. Студенти навіть подарували
мені футболку з написом “Почетный НАТОвец Донбаса”.
Так сталося, що в Києві я був на самому початку Євромайдану, в
листопаді. В Донецьку Євромайдан був, звісно, не чисельний, збиралися
переважно на вихідних. Навіть лекцію прочитав про євроінтеграцію для
учасників…
Звісно, обставини впливають на людей, але якогось внутрішнього
сепаратизму в Донецьку ніколи не було, на відміну від Криму, де було “модно
ненавидеть все украинское”…
Десь наприкінці квітня мене запросили в якості експерта на
акредитацію спеціальності “Країнознавство” в УжНУ. Вже тоді дуже складно
було виїхати, квитків не було. Тоді на Закарпатті було дуже добре, декан повіз
18

19. мене в Невицький замок, тепло, сонячно, ніяких сепаратистів… Коли я
повернувся з Ужгорода, то зрозумів, що події розвиваються не так як хотілося
б і про всяк випадок написав своїм колегам в різні міста Західної України, аби
мали на увазі мене та дружину, якщо у них є відкриті вакансії. І лише з
Ужгорода одразу поступила конкретна пропозиція на повну ставку.
Коли переїхали до Закарпаття, то спершу поселилися в готелі в
Сторожниці. 1 вересня я вже вийшов на роботу…
В Ужгороді добре, бо тут ніхто нікуди не поспішає. Раніше ми жили в
шумному місті і гамір був нормою, а зараз, до прикладу, їду до Львова і мені
вже там забагато шуму, машин. До хорошого звикаєш швидко…
З Ужгорода вже нікуди не поїду, мені тут подобається…
Закарпаття люблю, по-перше, за спокійних, толерантних та не
агресивних людей. Для мене це був абсолютний культурний шок після
Донбасу, де агресія повсюдно. По-друге, за фантастичну природу…По-третє,
за історію… По-четверте, близькість до кордону, адже в нас дві доньки
живуть у Німеччині. І, по-п’яте, це моя робота та колектив – мені подобається
робити те, чим займався останні 20 років.
Антоніна Недбайло, викладає танці у Мукачеві (Крим – Мукачево)
та Денис Недбайло, моряк (Крим – Мукачево)
Переїхали з родиною майже 3 роки тому.
…
Антоніна: За професією я бухгалтер і працювала у Криму за
спеціальністю. Потім працювала в університеті лаборантом. У Мукачеві
хорошу роботу я так і не знайшла. Але, здається, змогла перетворити хобі у
справу, якою подобається займатися – викладаю східні танці. В Мукачеві це
доволі екзотично.
Денис: Я за професією моряк – в Мукачеві це рідкісна професія.
Вчився в Керчі. Працюю за спеціальністю і досі. Мої контракти зазвичай на
4-5 місяців. Тобто виходить, що цей час я працюю, а в Мукачеві –
відпочиваю. Робота доволі важка – цілодобово ти напоготові. Тому, коли я
вдома, ми або увесь час в місті, або подорожуємо країною. Дуже любимо
музичні фестивалі з якісною українською музикою.
Я сам рок-музикант. В Криму у мене був гурт, ми грали доволі важку
музику – рок, метал. Зараз, на жаль, він в недіючому стані, але я продовжую
грати для себе і можливо ще колись створю щось тут…
Захід України мені завжди подобався. Мене вабило все українське…
…
Антоніна: У нас, до речі, з Денисом цікава історія наших родин саме у
контексті двох міст. Мій дідусь з Керчі, а бабуся – із Мукачівщини… А зараз
от ми з Денисом переїхали знову в Мукачево.
Денис: Процес прозріння у кримчан починається. Зараз вони пишуть,
що вже не все так добре, як вони думали. Наприклад, у одного знайомого
19

20. виникли проблеми з ФСБ через те, що у нього Вконтакті знайшли
проукраїнські записи кількарічної давнини…
Тетяна Хорошилова, співзасновниця ГО «Закарпаття-Донбас»
(Макіївка – Ужгород)
Переїхала до Закарпаття з родиною понад 2 роки тому.
Ми переїхали саме до Ужгорода, бо тут у нас живуть родичі. Тому,
напевно, ми трохи в кращому становищі були, ніж інші люди. Але, тим не
менше, переїзд я переживала дуже важко, адже переїхала з дитиною, а це
доволі непросто. Я встигла звільнитися там і була впевнена, що знайду тут
роботу. Але якось не склалося.
Моя близька подруга із Нагірного Карабаху розповідала мені про
страшні речі, які там відбувалися. Але я ніколи її не розуміла. І лише, коли
сама опинилася в подібних умовах, зрозуміла, що пережила людина. Тому
очікувати від людей навколо, що вони тебе зрозуміють – не варто. Вони
співчувають, спілкуються, намагаються підтримати, але зрозуміти не можуть.
Тому одного разу я взяла участь в тренінгу, де були переселенці – хотілося
поспілкуватися з тими людьми, які з тобою в однаковому становищі. Потім до
Ужгорода приїхав Костянтин Блажевич, який вирішив зібрати всіх
переселенців через громадську організацію “Закарпаття-Донбас”. Вже тоді
було зрозуміло, що ми нікуди не повернемося…
Основна та пріоритетна мета нашої організації – це житлове питання
для переселенців. І це найважча мета. За результатами нашого опитування,
ще влітку 2015 року ми вияснили, що 75% опитаних не збираються
повертатися назад. А 100% людей, які їхали із Закарпаття, робили це через
житлове питання та невлаштований побут. Людей, які були благополучні там і
змогли облаштуватися тут – одиниці.
Зараз в області понад 4 тисячі переселенців, третина з них – діти. Вони
всі хотіли б залишитися. Переважно це люди з кваліфікацією, спеціалісти, які
звикли працювати, вони соціалізовані та адаптовані. Вони шукають роботу –
як постійне джерело доходу. З цим проблема, адже за оренду житла на місяць
потрібно заплатити в середньому 3 тисячі гривень, а зарплата – 3,5 тисячі.
Невтішна арифметика…
Якщо там ми були забезпечені житлом і мали постійне джерело доходу,
могли щось планувати, то тут усього цього немає…
Але поза роботою та боротьбою за ідею нашої організації, звісно, є й
хороші моменти і хвилини для відпочинку. Я обожнюю Ужгород і Закарпаття.
Навіть не очікувала, що мені тут настільки сподобається. Я абсолютно
зачарована цими усіма кав’ярнями, кожна з яких абсолютно аутентична.
Ярмарки – як збір усієї великої родини. Я ніколи до цього не бачила як
цвітуть сакури, магнолії вперше в житті побачила саме в Ужгороді. Мені тут
дуже добре…
Мене часто питають про адаптацію. Насправді ми всі люди і всі живемо
в одній країні, тому якихось сильних адаптаційних процесів немає. Єдине, що
20

21. ми вирішуємо – хочемо ми жити в конкретному місці за конкретних умов чи
ні.
Костянтин Блажевич, засновник ГО «Закарпаття-Донбас»
(Донецьк – Ужгород)
На Закарпатті вже 2 роки. Переїхав разом з дружиною та двома
дітьми.
Ми переїхали на Закарпаття, бо дружині запропонували роботу
Ужгороді. Вона надсилала своє резюме по всій країні і Ужгород виявився
єдиним містом, яке прийняло лікаря-стоматолога на роботу. Я в Донецьку, до
усіх подій, працював економістом, але на Закарпатті за фахом роботу поки не
знайшов. Натомість, створив громадську організацію “Закарпаття-
Донбас”, головна мета якої спробувати допомогли вимушеним
переселенцям із житловим питанням.
Усі ті люди, які реєструються в штабі та в соціальному захисті,
переважно не мають житла. Наша задача – побудувати тут один будинок, в
якому вони зможуть жити. Принаймні, спробувати. Зараз ми над цим
активно працюємо. Попередньо була розмова у міськраді про те, що якщо
у нас все вийде, то ми зможемо будувати цілий житловий комплекс з 5-6
будинків. Ми налаштовані оптимістично і віримо у те, що все вийде. Це
лише питання часу.
Скажу відверто, переважна більшість людей доволі пасивні – вони
спостерігають за процесом, чекають на результат, думають чи щось із цього
вийде. Активних людей, які хотіли б щось справді змінити – небагато. В
організації близько 200 сімей, але активних – 10-15. Це ті люди, які
чогось прагнуть та реально допомагають.
До переїзду на постійне місце проживання, я бував на Закарпатті, але в
Ужгороді – ні. Для мене це дуже комфортне місто і життя не таке як на Сході.
Перш за все, ритмом, розміреністю, неспішністю. Але я деякі моменти, які
мене не влаштовують. Наприклад, дуже довго приймаються рішення. На
Сході люди, якісь більш енергійні, життя якесь активніше.
Ужгород можна любити за спокій та клімат. Також у вашого міста є
запах. Ви, можливо, цього не відчуваєте. Але ми, приїжджі, чуємо цю суміш
лісу, гір і чогось ще. Це все створює запах «Ужгород». В Донецьку – це
вугільний попіл і сіра… ми тут збираємося залишитися, нам тут подобається.
21

22. 22

23. Проект здійснюється за фінансової підтримки Уряду Канади через Міністерство
міжнародних справ Канади.
***
26.01.2017
ТВ плюс
http://tvplus.dn.ua/news/11/full/3118/
От Славянска до польской границы на «Поезде дружбы»
Светлана Вьюниченко
Путешествие через всю Украину в «Поезде дружбы» стало
увлекательным продолжением зимних каникул для славянских школьников. В
благотворительной поездке, организованной в рамках акции «Восток и
Запад вместе», приняли участие 36 учеников средних и старших классов.
Как рассказал руководитель славянской группы, учитель ООШ №15
Святослав Сторожев, всего в акции были задействованы 540 детей из
Луганской и Донецкой областей, включая «серую» зону. Поезд, состоящий из
11 вагонов, вышел из Лисичанска 11 января, его конечной станцией стал
город Хырив Львовской области, расположенный на границе с Польшей.
«Славянск - это Украина»
Славянских ребятишек (это были дети 12-16 лет из так называемых
социально незащищенных категорий: многодетные семьи, переселенцы,
родители - участники АТО) сопровождали трое педагогов. Свой вагон
славянцы разделили с ребятами из Бахмута.
23

24. Все вагоны «Поезда дружбы» были украшены в рождественско-
патриотичном стиле…
- Мы разучили колядки и щедривки, смастерили Вифлеемскую звезду,
подготовили театрализованное представление, - рассказывает
сопровождающая поездки, учитель ООШ №13 Светлана Бугаева…
Столица встречает гостей
Первой остановкой «Поезда дружбы» стал Киев. Здесь ребят разбили
на группы - по городам и вагонам. Каждую группу встречали экскурсоводы,
соцработники и волонтеры… у каждой группы была своя программа….
Славянцы посетили самый большой в стране музей исторического
оружия - «Київська фортеця», на стадионе «Олимпийский» побывали в музее
братьев Кличко, для них провели обзорную экскурсиюпо столице. Вечером,
собравшись всем огромным коллективом, ребята посетили представление в
цирке «Кобзов»…
- … Нас встречали, как самых дорогих гостей. Артисты
относились к бесплатному представлению не как к сверхурочной работе.
Было видно, что они полностью выкладываются для детей, переживших
войну, - рассказывает сопровождающая славянской группы. учитель ООШ
№13 Инна Бадражан.
По словам взрослых, трепетное отношение к детям из Донбасса
проявлялось на всем пути следования. Проводники «славянско-
бахмутского» вагона не сдерживали слез, когда ребятишки распевали колядки
и умилялись национальному убранству состава.
Древний Львов
После очередного ночного переезда «Поезд дружбы» прибыл во Львов.
С вокзала славянская детвора шла большой колонной, с Вифлеемской звездой
впереди. На всем пути до Политехнического университета пели колядки.
Прохожие улыбались и подпевали. Когда узнавали, откуда прибыли юные
колядники, начинали аплодировать.
Во Львове ребята побывали в «Копальні кави», аптеке-музее, увидели
исторический центр древнего города, посетили музей религии.
- Нам попался отличный экскурсовод, она смогла увлечь детей
информацией. Ребята внимательно слушали, охотно отвечали на вопросы.
Когда выходили, в холле взяли свою звезду. Увидев, что мы с «реквизитом»,
сотрудники предложили поколядовать. Собрался весь коллектив, они
слушали нас, плакали, просили приезжать еще и говорили, что всегда
молятся за Донбасс, - рассказывает Светлана Бугаева.
Совместным мероприятием для всех участников поездки стал концерт
во Львовской филармонии. Ребята с удовольствием слушали украинские
народные и обрядовые песни, подпевали, и, по мнению взрослых, увлеклись
темой и вписали в национальный колорит.
Даешь рекорд
Утром следующего дня «Поезд дружбы» прибыл в приграничный
Хырив - маленький городок, расположенный в 15 км от Польши. Западная
24

25. граница встретила детвору с востока страны снежными заносами. Но
настроения это не испортило, зато привело к национальному рекорду.
Взявшись за руки, протоптав дорожки в снегу, дети Хырива и Донбасса
составили самый большой герб Украины. Это достижение
зафиксировали представители «Книги рекордов Украины»…
Детвору в Хыриве встречали фестивалем колядок-щедривок и полевой
кухней. Местные школьники просили передать всем жителям Донбасса, что
их на Западной Украине любят и ждут в гости.
Сюрприз от организаторов
Сюрпризом для участников «Поезда» стало приятное дополнение к
программе. В качестве не заявленного в программе бонуса от польской
границы состав отправился не на восток страны, а в Трускавец. Здесь детей
ждали дельфинарий и большой спортивный спа-комплекс с бассейнами.
Домой возвращались переполненными впечатлениями. Обратный путь
до Донбасса поезд прошел без остановок. В Славянск ребята вернулись 16
января.
- … главное, что ребята прочувствовали и осознали: Украина - большая
прекрасная страна, в каждом уголке которой их любят и ждут, - говорит
Святослав Сторожев.
***
26.01.2017
0642.ua - Сайт города Луганска
http://www.0642.ua/article/1524373
Переселенец из Луганщины наладил в Виннице чугунно-литейное
производство
Дмитрий Акишин - переселенец в Виннице, которому удалось
перевезти из Луганщины оборудование непростого производства —
чугунно-литейного цеха.
Он до сих пор не верит, что сделал это. Завод работает уже на новом
месте. Дает работу переселенцам, местным. Пишет "Восточное партнерство"
со ссылкой на "Голос України".
В Луганске Дмитрий Акишин занимался чугунно-литейным
производством. Имел два цеха: один — в областном центре, второй — в
поселке Станица Луганская.
«Надо было думать не о заводе, а о том, как спасать семью, —
рассказывает Дмитрий. — У нас с женой трое маленьких детей…» Он
перевез их в Киев. Сам не переставал думать, как спасти завод. В его
приобретение вложено немалые средства. Между тем обстрелы Станицы
Луганской не прекращались. Несмотря на это, Акишин вернулся с одной
целью — попытаться спасти завод. И ему это удалось. Как?
— Почему переехал в Винницу? — спрашивает Дмитрий. — В вашем
городе был один-единственный раз. Областная власть проводила
инвестиционный форум. Принимал в нем участие. Имел информацию о
25

26. площадках, возможных для размещения производственных мощностей.
Чувствовалось, что власть действительно намерена помогать
переселенцам. Во-вторых, чугунно-литейное производство в Винницкой
области мало развито. С перевозкой оборудования предприниматель
рисковал, как никогда раньше. Для этого занял большую сумму денег, при
том, что жена и дети в чужом городе, на чужой квартире. Он влез в долги. Не
знал, как все сложится в дальнейшем…
От Станицы Луганской до Винницы — тысяча километров. Перевозили
оборудование автомобилями. Предпринимателю помогли военные. На
значительном участке пути сопровождали колонну. В общем пришлось
преодолеть 25 блокпостов. Дмитрий говорит, это были посты украинской
армии. Когда слышали, что эвакуируется завод из района боевых действий,
всячески способствовали в том, чтобы быстрее провести обзор и пропустить
колонну дальше
Дал работу и переселенцам, и местным
В чугунно-литейном цехе трудится пока 25 рабочих. Десять из них
переселенцы, остальные — местные…
48-летний Петр Житник переехал из Докучаевска Донецкой
области. Объясняет, что на самом деле вернулся туда, где родился. Когда ему
было три года, родители перебрались из Винницы на Донбасс…Работал на
железной дороге, был машинистом. После начала конфликта на Донбассе
долго не раздумывал…
— Ради ребенка переехали, — говорит Петр. — Хочется, чтобы
получила нормальное образование, паспорт гражданина Украины. Там у нас
дом с земельным участком, была неплохая работа. Все оставили…
Адаптировались на новом месте. Самая большая проблема — отсутствие
собственного жилья
Ридван Халилов, 42 года, родом из Бахчисарая. В Крыму остался дом,
земельный участок. Мама ухаживает. По словам собеседника, от матери
требуют, чтобы переоформила землю по российским законам. Она не
соглашается. Боится, что отберут. «Я не могу туда вернуться, чтобы помочь
ей, — говорит Ридван. - Не поддерживал и не поддерживаю того, что сделала
Россия. В Бахчисарае об этом знают. Поэтому появляться там мне опасно». У
него с женой двое детей. Сын поступил в колледж, дочь — девятиклассница.
В Винницу перебрались сразу после оккупации полуострова. Сначала
занимался ремонтом квартир. По программе переселенцев ему оплатили
обучение по повышению категории водителя. Мужчина хотел бы работать
на больших автомобилях дальнобойщиком. Говорит: не берут, потому что не
имеет стажа работы. В Виннице все устраивает. Непросто только с
квартирой. Дорого приходится платить за жилье, которое снимают…
Очень надеется, что, возможно, переселенцам предоставят земельный
участок. Мечтает о собственном доме. Хотя бы маленьком…
26

27. ***
26.01.2017
CXID.info
http://cxid.info/harkovskie-volontery-zapustili-novuu-akciu-dlya-
pereselencev-n134340
Харьковские волонтеры запустили новую акцию для переселенцев
Волонтерская организация «Станция Харьков» начала сбор данных
и мониторинг потребностей переселенцев, которые живут в Харьковской
области. Об этом сказано на сайте инициативы.
«Если вы или ваша семья находитесь в сложных жизненных
обстоятельствах и не имеете реальной возможности самостоятельно выйти из
нее, заполняйте анкету», - сказано в сообщении.
По словам председатель правления «Станции Харьков» Юлии
Конотопцевой, в приоритете — семьи ВПЛ, которые ещё не обращались в
«Станцию Харьков». Представители фонда будут адресно помогать им тем,
что в качестве благотворительности передают люди.
«Мы будем отбирать те семьи, которые действительно нуждаются. Те,
кто получал или сейчас получает помощь в других фондах, не подходят под
критерии. Но мы можем предоставить им другую помощь —
консультационную, юридическую, психологическую и помощь с
устройством на работу», — цитирует Конотопцеву МедиаПорт.
Только за одни сутки онлайн-форму заполнили около 800 человек.
Заполнить анкету можно до 3 февраля.
По данным на конец 2016 года, в Харькове проживало 119 тысяч
переселенцев.
***
26.01.2017
Інтеграція через діалог
http://dialogos.org.ua/u-m-bila-tserkva-vidbuvsya-vechir-khoku-dlya-
ditey-voyiniv-ato-i-vpo-prysvyachenyy-roku-yaponiyi-v-ukrayini-foto
У м. Біла Церква відбувся вечір хоку для дітей воїнів АТО і ВПО,
присвячений Року Японії в Україні
…Зустріч 26 січня 2017 р. представників Білоцерківського
Локального Центру громадянської освіти з учнями 6 класів БЗШ № 15,
серед яких були й діти переселенців і воїнів АТО, стала для малечі
справжньою прогулянкою чудовою східною країною разом із поетом-
мандрівником Мацуо Басьо. І хоча ця подорож була умовною, символічною,
але в ній були присутніми справжні сходинки, що ведуть до вміння творчо
мислити, аналізувати нові знання, формувати особисту думку.
Під час зустрічі школярі отримали також змогу ознайомитися з
книжковою викладкою «Пізнай таємниці хоку», взяти участь у вікторині
«Особливості хоку» та скористатися «відкритим мікрофоном» у конкурсі на
краще читання цього жанру японської лірики.
27