створення ситуації успіху

1. Методичний посібник.
Учитель української
мови і літератури
НВК № 24
Ісак Т. В.
Кам’янське
2017

2. Прагнення до знань, живиться
тисячами невсипущих, невтомних
корінців нелегкої, але радісної,
привабливої, жаданої для дитини
праці.
В. Сухомлинський
Головна мета діяльності вчителя – створити ситуацію успіху для
розвитку особистості дитини, дати можливість кожному вихованцю відчути
радість досягнення успіху, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні
сили.
Технологія «Створення ситуації успіху» виробляє найціннішу
людську якість – стійкість у боротьбі з життєвими труднощами. Вона
включає створення різноманітних видів радості, використання прийомів, за
допомогою яких розгортають роботу з різними категоріями учнів. У цій
педагогічній технології учнів умовно поділяють на групи.
Категорія учнів «НАДІЙНІ» – це школярі різного віку, які мають гаррі
здібності, сумлінно ставляться до виконання своїх обов’язків, активні у
громадській роботі, самостійні, впевнені у собі, рівень їх домагань
адекватний можливостям. У класі такі діти почуваються спокійно, впевнено,
захищено. Взаємини у сім’ї, зазвичай, добрі.
У «ВПЕВНЕНИХ» – здібності можуть бути і вищими, ніж у
«надійних», але система не відлагоджена. Періоди підйому, злету
змінюються розслабленням; спадом. Діти дуже емоційно реагують і на
досягнення, і на поразки. У класі викликають симпатію і в однокласників, і у
вчителів. Недоліки таких учнів: збої в роботі, швидке звикання до успіхів,
переростання впевненості у самовпевненість. Ростуть такі діти у дружніх,
дбайливих сім’ях.
Учні третьої категорії – «НЕВПЕВНЕНІ» – цілком успішні школярі,
пізнавальні інтереси яких пов’язані, зазвичай, з навчанням. Мають добрі
2

3. здібності і відповідально ставляться до справи, але невпевнені у своїх силах.
Причинами можуть бути: занижена самооцінка, нестійкий настрій, складна
атмосфера в сім’ї, епізодичні поразки тощо. Найбільш хворобливо такі діти
реагують на упередженість вчителів і необ’єктивне оцінювання. Вибір
прийомів роботи вчителя з учнем категорії «невпевнені» залежить і від
особистості учня, і від стилю міжособистісних взаємин, і від конкретної
ситуації.
«ЗНЕВІРЕНІ» мають непогану підготовку, здібності, успіхи в
навчанні. Однак, після відчутої колись радості сподівань, що здійснилися, з
різних причин втратили її. Причини відчаю: серія поразок, безтактність
педагога, позиція в сім’ї (улюбленець –„попелюшка”). Педагогам слід знати,
що чим менше у дитини надії на успіх, тим скоріше вона замикається у собі і
виставляє щодалі більш глибокий захист проти втручання. Така дитина
легко стає „ізгоєм” через свою вразливість, нестандартність, небажання
змінювати свій світогляд. Основні прийоми в роботі з такими дітьми –
створення ситуації успіху через виконання серії доступних доручень і
завдань.
Треба правильно добирати слова, з якими ми звертаємось до дітей, щоб
допомогти їм спрямувати думки та дії в потрібному ракурсі. Завжди
стосовно дітей необхідно казати те, що ми бажаємо бачити, а не те, чому
намагаємося запобігти. Діти не можуть існувати, не відчуваючи уваги до
себе, на підсвідомому рівні, це для них – найважливіший фактор життя. Їм
потрібна підтримка, захист, надійність, віра, любов. І тому вони постійно, на
тому ж підсвідомому рівні, привертають до себе увагу як позитивними, так і
негативними вчинками. Тому, наголошуючи час від часу на гарних якостях
дитини, ми стимулюємо їх закріплення та розвиток як рис, характерних для
цієї особистості.
Треба звертати увагу й на такий цікавий елемент властивості мозку, як
«остання вербальна конструкція». Тому слова, що вимовлені останніми,
3

4. відразу набувають образного втілення, яке (на підсвідомому рівні) стає для
мозку спонуканням до дії.
У розмові з дітьми ми завжди повинні після завершення спілкування
акцентувати увагу на тому, що бажаємо бачити, а не на тому, від чого ми їх
застерігаємо.
Наприклад, „..працюємо спокійно, врівноважено, щоб встигнути..”, а не
„..не поспішайте, не галасуйте, не сперечайтеся, бо не встигнете...”; або
„...тобі сьогодні не вистачає впевненості...”, а не „...ти відповів , як
нездара...”. Щоб створити мотивацію на успішну діяльність, треба робити
наголос на цьому: „..ви легко зрозумієте...”, „... сконцентруємо увагу, щоб
краще засвоїти...”, „...ваші можливості необмежені...”, „...усі проблеми ми
успішно подолаємо...”, „...ваша праця завжди плідна...”.
Великою стимулюючою силою, що сприяє розвитку особистості,
спонукає до співпраці у навчальному та виховному процесах, є віра педагога
у позитивні властивості дитини, її сили, її успішність, втілена на
вербальному рівні.
Тому планую і проводжу заняття, в основі яких покладено принцип
навчання у співпраці, цим самим надаю учням можливість досягнути
високого рівня взаєморозуміння, взаємоспілкування, а також розвивати
здібності працювати і навчатися самостійно.
Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил учня, що народжує
енергію для подолання труднощів і бажання вчитися.
Однією з найважливіших педагогічних задач є формування впевненості в
успіху у кожного учня ще до початку виконання певного завдання.
Існують типи успіху. До них можна віднести такі різновиди:
Неочікувана радість – це почуття задоволення від того, що результати
діяльності учня перевершили його очікування. З педагогічної точки зору –
це результат продуманої, підготовленої діяльності вчителя.
Спільна радість – полягає в тому, щоб учень досяг необхідної для себе
реакції колективу. Вона може бути підготовленою вчителем або
4

5. спонтанною. Спільною радістю вважають тільки ті реакції колективу, які
дають можливість дитині відчути себе задоволеним, стимулюють її зусилля.
Це, перш за все, має бути емоційний відгук оточуючих на успіх члена свого
колективу.
Радість пізнання – це радість пізнання нового, хоча вона по своїй суті
альтруїстична. Пізнання опирається на самоосвіту й самопізнання. Така
радість не може вирости на пустому місці, народитися без серйозних
причин. Її головна умова – спілкування.Немає більш цінних мотивів для
навчання, ніж інтелектуальні, в основі яких лежить проблема пізнавати світ,
коли важливий не стільки результат, скільки процес пізнання. Радість
навчального процесу та радість пізнання тісно пов’язані.Створення
пізнавального інтересу є предметом турботи вчителя, який формує радість
пізнання.
Проблема внутрішньої активізації учнів, забезпечення умов для
створення кожному учневі ситуації успіху пов’язана з оціночною
діяльністю.
Основним завданням педагогів є виховання дитини, як може жити
успішно в сучасному світі. Тому необхідно формувати особистість з
позитивною «Я-концепціею», вірою у свої власні можливості, емоційно
стійкою у випадку невдач. Шлях до реалізації – підвищення індивідуального
рівня «Я можу» в учнів.
А як це практично здійснити, якщо близько 85% учнів старших класів
мають занижений рівень самооцінки, що приводить до пасивності, байдужого
ставлення до навчання, страху перед життям, що очікує за межами шкільних
стін. На допомогу тут може прийти психологія, що дає можливість створювати
на уроках ситуації, які допоможуть учням відчути власну значимість, власні
сили, ствердитись як особистості. Тому вчитель повинен допомогти підліткам
виховати в собі позитивну я-концепцію, тобто систему уявлень про себе, яка
пов'язана з їхньою оцінкою. Для цього вчитель повинен вміти адекватно
висловлювати оціночні судження:
5

6. а) оцінюючи учня, виходити з його позитивних проявів;
б) оцінюючи дії чи вчинки, не переходити на оцінку особистості;
в) оцінюючи роботу учнів, не порівнювати їх з іншими, а тільки з їх
власними досягненнями;
г) при оцінюванні неуспішних дітей, створити певну сферу для застосування
їхніх здібностей, тобто створити ситуацію успіху.
А якщо звернути увагу на те, що серед учнів звичайної загальноосвітньої
школи відсоток неуспішних учнів достатньо високий, то створення ситуації
успіху має велике значення для формування психологічно врівноваженої
особистості. Розвиток учня насамперед залежить від виконання ним
завдань, особливо довготривалих. Найкраще, якщо це не «школярські», не
тренувальні завдання, а справжні. Виконання цих завдань може
супроводжуватися успіхами або поразками. Поразок уникнути неможливо.
Вони неминучі, тому розповідайте про помилки.
Учні схильні журитися с приводу своїх помилок і не бачити помилок
інших людей. Звідси впевненість, що всі навколо кращі, здібніші й гарні, ніж
вони. Вчитель може змінити цю установку, якщо покаже, що помилки є в
природною складовою процесу навчання. Не робить помилок той, хто
взагалі нічого не робить, і що головне – це робити вірні висновки й не
повторювати помилки в майбутньому. Починайте з себе. Треба мати
мужність визнавати власні помилки, які ви зробили на заняттях. У кінці
уроку можна попросити учнів назвати хоча б одну помилку, яку він зробив
на заняттях. Таким чином, учні з часом будуть ставитися до помилки, як до
нормальної складової навчального процесу.
Але щоб користь від них була якомога більшою і щоб траплялися вони
якомога рідше, доцільно ознайомитися з факторами, від яких залежить успіх
певної діяльності. Учитель повинен враховувати ці фактори при плануванні
власних заходів, а також в оцінюванні їхніх результатів. До цих заходів можна
віднести спроби нововведень у способі розв’язання деяких навчальних
проблем. Цей крок являє собою використання так званого методу спіральних
6

7. розв’язань, який полягає в кількаразовому розв’язанні тієї ж самої
проблеми і, звичайно, може бути застосований стосовно завдань, які мають не
один, а багато конкурентних способів розв’язання (це властиве, як правило,
проблемам, що потребують творчого підходу). Схема застосування методу
спіральних розв’язань така:
ПЕРШИЙ ЕТАП
Розв’язання перше, попереднє, на основі наявної підготовки (в крайньому
випадку такою підготовкою можуть бути глузд і набутий досвід). Наприклад,
при вивченні новели М.М.Коцюбинського «Іntermezzo» можна
запропонувати учням відповісти на питання:
1.Чи можна самотність вважати ліками для душі?
2.Які методи використовуєте Ви, коли хочете зняти напругу, скинути свою
втому?
3.Деякі молоді люди звертаються у таких випадках до алкоголю і наркотиків.
Чи можна таким чином відпочити, відновити свої сили?
Відповідають учні, спираючись на власний досвід, і тому тут не може
бути «правильних» чи «неправильних» думок, що дає можливість кожному з
підлітків висловити свою думку.
ДРУГИЙ ЕТАП
Спроба наново розв’язати завдання (це вже буде друге розв’язання). Учні
відповідають на питання вже спираючись на текст твору. Другий етап можна
повторювати багато разів, аж доки буде знайдено найкраще рішення.
Інтерактивна вправа «Дерево рішень».
Проблема:
Яке рішення могла б прийняти Катерина, коли залишилася з
дитиною?
Рішення 1 Рішення 2 Рішення 3
Випросила прощення у
батьків
Підкинула дитину
бездітним заможним
людям
Пішла б у найми у
місто
7

8. позитивне негативне позитивне негативне позитивне негативне
Залишилася
б із
дитиною,
допомагала
б батькам
Чула б
докори з
боку
односельців
та батьків, з
дитини
глузували б
Залишилася
б і сама
жива, і
дитина
Позбулася б
материнства
Виростила
б свого
сина сама
Позбулася
б батьків,
переживала
б великі
труднощі
Якщо учневі вдається самостійно розв’язати таке завдання, то
складається ситуація успіху, тобто досягнення чогось важливого завдяки власним
зусиллям і старанням. Успіх характеризується не тільки якісними, а й
кількісними параметрами. Так, величина успіху може бути різною. Крім того,
ця величина має відносний характер. Якщо слабкий у літературі учень одержує 9
чи 10 балів, він, слушно, вважає це успіхом. А відмінника дев’ятка засмутить,
як своєрідна поразка. Річ у тім, що суб’єктивним визначником успіху є його
індивідуальний рівень прагнень. У міру того, як учень досягає дедалі більших
успіхів, цей рівень зростає разом із нашими вміннями та здібностями.
Тому дуже важливо використовувати при роботі завдання різних рівнів
складності, щоб дати можливість кожному учню виявити свої успіхи. Ось приклад
письмового опитування за романом В. Підмогильного «Місто»:
1 рівень (2 бали за одне питання)
1. Які проблеми міста й села порушує В. Підмогильний у романі «Місто»?
2. Чому «Місто» – урбаністичний роман?
3. Які почуття переживає Степан Радченко одразу по приїзді до міста?
4. Яке його ставлення до міських жителів? Як воно змінюється з часом?
5. Як ви розумієте епіграф роману?
6. Як боротьба між «тваринним» та «янгольським» відбувається в Степанові?
2 рівень (3 бали за одне питання)
1. Яким ми бачимо героя на початку твору? Які почуття володіють ним, коли
він уперше ступив на міські вулиці?
2. Що зближувало Степана і Надію?
3. Яка роль жінок у житті героя?
8

9. 4. Як впливають героїні на розвиток особистості Степана?
5. Чого прагнула кожна жінка у стосунках із Степаном?
6. Чи можна назвати Радченка негідником у цих стосунках?
3 рівень (4 бали за одне питання)
1. Чому отримавши листа з села, Степан вирішує не повертатись туди, хоча
ще не був добре влаштований у місті?
2. Як змінюється ставлення Степана до міста в процесі збільшення кількості
його життєвих успіхів?
3. Чому Степан Радченко відносно легко ввійшов в літературні кола міста,
спромігшись зайняти непогану посаду?
4. Чому жодній із жінок, з якими герой був близький, він не дав щастя? Чи
справедлива теза, що всіх їх Степан тільки використовував? Прокоментуйте
слова Зоськи: «Душа у тебе погана».
5. Чому, досягши успіху, Степан Радченко раптом захотів змінити своє міське
життя на сільську працю? Яку роль у цьому повинна була зіграти Надія?
6. Як ви думаєте, чи допише письменник Стефан Радченко повість про людей?
Відповідь на кожне з питань обґрунтувати цитатами з тексту.
Виконуючи цю роботу, одинадцятикласники мають можливість
обрати питання будь-якого рівня, але пам'ятати, що виконати їх потрібно
протягом обмеженого часу.
Одна з умов успіху полягає в тому, що треба знайти вид роботи, в якому
учень може виявити певні досягнення, бо не можна говорити про умови успіху
взагалі, незалежно від того, чи полягає він в опануванні орфографічних правил,
в написанні твору чи відповіді на складне питання з літератури.
Повідомляйте про будь-які досягнення учня. Слабкі учні через страх
невдачі можуть відмовлятися щось писати, тому що вони не довіряють
паперу, щоб помилки не були виставлені на загальний розсуд. Але вони
можуть бути активними в усних відповідях і класних дискусіях. Акцентуйте
9

10. увагу на цінність та їх активності, учні таким чином роблять свій внесок у
колективну працю, а це є однією з умов успішного навчання.
Сформулюйте віру в успіх
Учні повинні вірити в те, що успіх завжди можливий. «Кожен учень
талановитий, треба уважно шукати іскри таланту і не дати їм згаснути»
(В.Ф. Шаталов)
Визначайте складність ваших завдань. Учні дуже часто сприймають
будь-яку нову задачу як складну. Пам’ятайте про це, не треба називати
завдання легким. Що має думати про себе учень, який не може розв’язати
легку задачу? Краще повідомити дітям, що це завдання не дуже легке, але
вони можуть його виконати, використовуючи отримані знання. У цьому
випадку самоповага учнів значно збільшують при його виконанні, а у випадку
невдачі можна заховати обличчя, тому що завдання було складне.
Концентруйте увагу учнів на минулих успіхах. Учителі часто
акцентують увагу на тому, що учень щось робить не вірно. Вони щиро
сподіваються таким чином змусити його в майбутньому робити щось краще.
Сьогодні психологи радять чинити навпаки. Успіх народжує успіх, тому
вчитель повинен підкреслювати минулі досягнення, щоб сприяти новим
успіхам.
Оплески.
Це похвала, яка висловлена з ентузіазмом, записи в щоденнику, подяка за
допомогу в підготовці заходу.
Будьте щедрі на похвалу, намагайтеся підкреслити сильні сторони учня,
особливо в складних для нього ситуаціях.
Винагорода.
Чим більше досягнень ми знайдемо і відзначимо, тим більш позитивною
буде атмосфера в колективі. Визнавати потрібно не тільки кращі результати,
але й зростання зусиль.
10

11. Виставки.
Організація виставок досягнень учнів: спортивних винагород, творчих
робіт, малюнків.
Позитивна ілюзія.
Цей прийом дуже корисний для невпевнених учнів. Виберіть момент і
поговоріть сам-на-сам з учнем про його успіхи. Це може бути коротка
розмова, для учня головне – увага вчителя.
Самовизнання.
Навчайте учнів визнавати власні успіхи, а не чекати цього від інших
дітей. Попросіть кожного школяра встановити, яке його особисте досягнення
варте того, що бути визнаним. Спочатку для багатьох учнів це буде важко, але
потім воно принесе їм радість, підвищить внутрішній рівень. «Я можу».
Гра.
Активізації пізнавальних інтересів школярів сприятиме гра «Впізнай
героя». Один з учасників гри на хвильку виходить з класу. Діти під
керівництвом задумують героя, а тоді пропонують вгадати його. Гравцеві,
що вгадує його, дозволено задавати запитання, проте такі, відповідь на які,
складають слова «так», «ні», «час від часу». Кількість питань можна
обмежити до п’яти, домовитися, щоб між питаннями пауза тривала не
довше 30 секунд. Обумовити також слід і те, що учню, який ставить
питання, забороненого висловлювання типу: «Це Петро Сагайдачний»,
інакше він одразу вибуває з гри.
Наприклад:
11

12.  Гостинець «від зайчика»
 Шила в мішку не втаїш
 Гарбузове насіння
 Чоботи – найкращий подарунок
 Чорнило з бузини
 Ключі від неба
(Михайлик з повісті М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять») Або:
 Машиніст великого паровоза ФД
 Діжурка, якій сто літ
 Чай замість молока
 Святкова сукня
 Італійці у рідному місті
 Сіль із Слов’янська
(Климко з однойменного твору Гр. Тютюнника)
Плідними виявляються у роботі такі прийоми як ігрова постановка завдань.
Ці види роботи відповідають закономірностям розумового розвитку молодших
школярів, вносять у процес пізнання емоційно-образний струмінь,
забезпечуючи успішне долання шляху від явищ до сутності.
Відрізнити правду від неправди можна лише тоді, коли ви володієте
знаннями і логічним мисленням. Як ви вмієте це робити, ми зараз з’ясуємо. Будь
ласка, дайте відповіді на запитання:
1. У чобота завжди є (шнурок, підошва, ремені, ґудзик).
2. В теплих краях живе (ведмідь, олень, вовк, верблюд, тюлень).
12

13. 3. В Україні не живе (соловей, лелека, синиця, страус, шпак).
4. Батько старший за свого сина (часто, завжди, інколи, рідко, ніколи).
5. Вода завжди (прозора, холодна, рідка, біла, смачна).
6. У дерева завжди є (листя, квіти, плоди, корінь, тінь.
Дидактична гра «Кола на воді». Учні вибирають довільне слово. Воно
записується на дошці стовпчиком. На ці букви добираються нові слова, до
слів – речення. На основі отриманих результатів складають оповідання,
казку,веселу історію, вірш.
С – сніжок – настав ранок, прокинулась сніжинка;
Т – танок – закружляла у веселому танку;
І – іней – іней вкрив усе навкруги;
Н – небо – небо посилало сонячне проміння;
А – акація – сніжинка сіла на акацію перепочити.
Такі вправи розвивають мовлення, допомагають в написанні яскравих
оповідань про навколишній світ, вчать фантазувати, розвивають уяву.
Досить цікавою під час роботи з невеликими за обсягом текстами може
стати гра «tabula rasa». Додатковий пізнавальний ефект може дати
обігравання назви «tabula rasa». Вперше пропонуючи цю гру дітям, вчитель
може пояснити, що вислів «tabula rasa» прийшов з латинської і означає
буквально чисте місце, де можна написати все, що хочеш, а переносно так
кажуть про свідомість дітей та неосвічених людей. Перед опрацюванням
тексту вчитель звертає увагу дітей на дошку з підготовленими наперед
запитаннями. «Відповіді на них, – пояснює вчитель, – ви знайдете,
опрацювавши оповідання. Після читання, в процесі аналізу тексту, ви
відповідатимете на них, а я витиратиму опрацьовані. Робота буде успішною,
коли на кінець уроку дошка буде чистою». Ефект цієї гри в тому, що вона
допомагає різнобічно проаналізувати текст, дає можливість висловитися
кожному учню. Проводячи гру не варто переривати відповідями на запитання
перше читання тексту. Натомість і його можна «прибрати в ігрові шати». Так,
13

14. під час роботи над уривками з повісті С. Васильченка «У бур’янах» вчитель
може запропонувати п’ятикласникам дати відповіді на такі питання:
1. Яку долю новонародженої дитини побачила бабуся?
2. Чим годувала Катря маленького Тараса ?
3. Де любив гуляти малий Тарас?
4. Як родина Шевченка почула чумаків?
5. Що розповідав про свою пригоду Тарас?
Вчитель підбиває підсумок вивченого.
Не менш цікавою для п’ятикласників є гра « Реставратор», основна
мета якої – реставрувати пошкоджений історичний текст у якому бракує слів,
дат, певних назв і т.д. .
Свій серед своїх
Анаграми. Учням пропонуються слова, із яких треба утворити нові
шляхом перекомбінування літер, складів. За кожне правильно утворене
слово гравці одержують по одному балові, які потім додаються і дають
остаточний результат оцінювання.
Тексти для гри
І варіант. Зерно (резон), піон (поні), актор (токар), ракета (карета), краб
(брак), ранок (Коран), клапан (планка), гонор (гроно), волос (слово), касир
(рисак), голова (волога), зірка (різка).
14
1. Тарас Шевченко народився в ______ році в селі _________. 2.
Граючи з Оксаною, Тарас часто уявляв себе ________, а панами
поставали _________. 3. Тарас дуже _________ учитися.
4. Перше горе, що отруїло серце хлопця, — ________.
5. Мачуха ставилася до Тараса ____________. 6. Найбільшим
захопленням хлопця було ________. 7. У панській конторі
управитель пана на прохання Тараса сказав, що _______.

15. II варіант. Сокіл (лісок), наказ (казан), банка (кабан), шарф (фарш), норма
(роман), попіл (поліп), кілер (лікер), масло (смола), насос (сосна), пошта (по-
таш), чумак (кучма), жало (ложа).
III варіант. Сарай (сайра), липа (пила), салат (атлас), докер (кредо), осел
(село), вибір (виріб), сода (осад), канал (ланка), колба (бокал), бузок (козуб),
дошка (шкода), замок (мазок), морока (комора).
Цінність гри виявляється в тому, що за її допомогою тренується увага
дітей, зосередженість, наполегливість, глибше засвоюються закони сло-
вотвору, орфоепії й правопису
Гра «Коріння» розвиває мовленнєву пам’ять школярів, тренує увагу і
кмітливість, побільшує словниковий запас, зміцнює правописні навички, при-
вчає дітей до активності й самостійності в роботі.
Перед початком гри учням пропонується вихідне слово, до кожної з літер
якого як початкової треба дібрати і записати вертикально по одному слову з
певною кількістю літер.
Наприклад, використаємо слово «ПЕРЕМОГА».
Слова на три літери Слова на чотири літери
П Е Р Е М О Г А П Е Р Е М О Г А
а р и м и д о р е л і с о з о р
р а с у р а л а р ь к е р о р ф
о ф а й е н а а
Слова на п’ять літер Слова на шість літер
П Е Р Е М О Г А П Е Р Е М О Г А
и к о с о с о к о г е к а ч о р
р р м т р и р у р о к о р е л о
15

16. і а а е о к о л о ї о л е р о м
г н н т з а х а д с р о в е в а
а т д г о т а т
Слова на сім літер Слова на вісім літер
П Е Р Е М О Г А П Е Р Е М О Г А
е п о к о б е к р к о п е б і л
р і з с н о н р о з м і т е п е
е г м к о р е о т о а т а р о г
к р о у л о р б о т н а ф е т о
а а в р о н а а т и т ф о м е р
з ф а с г а л т и к и і р о з і
п а к я а к а я
Слова на дев’ять літер Слова на десять літер
П Е Р Е М О Г А П Е Р Е М О Г А
р к е н е к і в е к е к і п а м
е с ч е т с п т р с с в ф о р ф
а к и р о и е о е п п і о в д і
м у т г н м р н к о у в л і е б
б р а е і о б о л з б а о д м р
у с т т м р о м а и л л г а а а
л і и и і о л і д ц і е і н р х
а я в к я н а я а і к н з н и і
ч я а т м я н й
Час гри може обмежуватися залежно від кількості літер, які мають
міститися в дібраних словах, як також гра може тривати до першого
правильного виконання її завдань. З дібраними словами може виконуватися
певна діяльність: пояснення значень, добір синонімів, відмінювання,
16

17. введення у контекст тощо. Добір слів може обмежуватися за певними
ознаками: слова слід добирати певного роду, з певними словотвірними
елементами, з певних тематичних груп чи груп за походженням іподібні.
Ребуси дуже корисні для розвитку мислення дітей, розвитку кмітливості та
логіки.
Підказка: народний театр.
Вертеп
Підказка: чи то страва, чи то риба або, навіть, чуприна.
Оселедець
Підказка: її співають.
Пісня
Прагнення дати користь суспільству
17

18. Цілі, що входять до цієї групи, спрямовують нашу увагу на
конструктивну працю, яка сама по собі варта заходу і може дати чимало
задоволення. У такому разі успіх – це наслідок досягнення мети, що
полягає в прагненні дати користь суспільству, а не мати користь лише для себе.
Щоб, як то кажуть, «поєднати приємне з корисним», вчитель має
можливість об’єднати прагнення до особистого успіху та прагнення дати
користь суспільству в учнів, які не займають лідируючого положення у
колективі. Наприклад, можна запропонувати таким дітям індивідуальне
завдання, що пов’язане з роботою не серед однокласників, а серед учнів
молодших класів. Це може бути усна літературна газета, коли
дев’ятикласникам пропонується виступити перед п’ятикласниками з
розповіддю про життя і творчість Шевченка. При цьому «лектори» повинні
самостійно дібрати матеріал, використовуючи набуті знання з поданої теми.
Таким чином дев’ятикласники досягають власного успіху, отримуючи гарну
оцінку, а головне – авторитет та повагу серед малюків, що допомагає
підвищити власну самооцінку та приносить користь суспільству, допомагаючи
учням молодших класів оволодівати знаннями.
Повторюйте та закріплюйте успіхи.
Якщо просування до нових навчальних задач загальмувалось, не
поспішайте й поверніться до успішних завдань. Згадайте, що учні завжди с
ентузіазмом демонструють те, що вони добре вивчили виражають своє не
задоволення щодо нового і ще не до кінця не зрозумілого матеріалу.
Використовуючи вже добре засвоєнні знання і навички, вони переживають
приємне відчуття успіху, яке допомагає їм краще засвоїти новий складний
матеріал.
Робить процес навчання відчутним.
Учневі для підтримання віри у власні можливості необхідно відчувати
прогрес у навчанні. Оцінки результатів Поточного контролю не завжди
дають позитивний результат, тому одним з прийомів у психології навчання є
врахування росту дитини над собою. Треба порівнювати її досягнення
18

19. відносно початкових знань і вмінь, ураховувати це при виставлені оцінки,
таким чином створюючи для неї додаткову ситуацію успіху.
Успіх створює сильний додатковий імпульс до активної роботи, сприяє
становленню гідності учня. Це засада позитивного ставлення до навчання,
школи, науки, праці як такої. Отже, ситуація успіху стає фактором розвитку
особистості школяра.
Ситуація успіху – суб’єктивна та індивідуальна. Її переживає як учень
слабкої успішності, так і учень високої продуктивної діяльності, як мудрий,
досвідчений педагог, так і молодий фахівець.
З педагогічної точки зору ситуація успіху – це таке цілеспрямоване,
організоване поєднання умов, за яких створюється можливість досягти
значних результатів у діяльності як окремо взятої особистості, так і колективу
в цілому. Це результат продуманої та підготовленої стратегії і тактики
вчителя, сім’ї.
Ситуація успіху – це суб’єктивне переживання людиною особистісних
досягнень у житті. Тут маємо на увазі не продукцію масштабу світової
культури, а конкретні досягнення особистості, які щодня здійснюються на
уроці.
Створення ситуації успіху на уроці
1.Перша обов’язкова умова – атмосфера доброзичливості в класі
впродовж усього уроку. (Складові доброзичливості: усмішка, добрий погляд,
увага одне до одного, інтерес до кожного, привітність, м’які жести.)
2.Друга умова – «авансування» дітей перед тим, як вони розпочнуть
виконувати завдання. Авансувати успіх означає повідомити про позитивні
результати до того, як їх буде отримано. Ця операція збільшує міру
впевненості в собі дитини, підвищує її активність і свободу. (Прийом
персональної винятковості; підставою є будь-яке достоїнство школяра, що
відповідає пропонованому виду діяльності: фізична сила, чіткість мислення,
оригінальність сприйняття, гарна пам’ять, кмітливість тощо.)
19

20. 3.Ключовий момент – висока мотивація пропонованих дій: «В ім’я
чого? Заради чого? Навіщо?» Мотив – найсильніший механізм.
4.Реальна допомога в просуванні до успіху – прихована інструкція
діяльності, що надається суб’єкту для ініціювання розумового образу
майбутньої діяльності та шляху її здійснення.
5.Нетривалий експресивний вплив – педагогічне навіювання, зібране в
яскравий фокус («До справи! Розпочинаймо!»).
6.Педагогічна підтримка в процесі виконання роботи (короткі репліки
або мімічні жести).
7.Оцінювання: оцінку не визначають загалом, не подають «згори», вона
розставляє акценти на деталях виконаної роботи.
Існує чимало способів підтримати учня під час виконання завдань на
уроці. Ця підтримка потрібна постійно. І це має бути чимось більшим, ніж
кілька фраз, які весь час повторюються: «добре», «дуже добре» і«відмінно».
Щирість, творчість і розмаїтість— сильне знаряддя в побудові самоповаги
дитини.
Принцип навчання й виховання успіхом є одним із факторів розвитку
особистості школяра. Цей принцип сприяє формуванню позитивного
ставлення до навчання, школи, праці, тобто сприяє ефективності навчання.
Кожен учитель має взяти за основу запропонований алгоритм створення
ситуації успіху на уроці.
Таким чином, робота заради успіху – це не каторжна праця, а
джерело задоволення. Не відчуваючи задоволення від самого процесу
діяльності, дуже важко роками працювати й наполегливо вчитись. Діти, що не
люблять праці, знаходять стимул до діяльності лише тоді, коли уявляють собі
кінцеву мету або вдаються до сили волі. Проте, не одержуючи задоволення від
діяльності, вони лише потрапляють у становище каторжанина. Учень, що працює
вимушено, завжди мріє про бездіяльність і мало думає про те, що робить.
Мотивація осіб, що працюють без радості, не тільки менш комфортна, а й
нестійка та оманлива. Вона дуже швидко згасає.
20

21. Отже, здібності часто йдуть у парі із захопленням, працьовитістю і
компетентністю, які з часом дають результати, що вивільняють нову
енергію для подальшої діяльності. А чергові, щораз більші успіхи, — це не
тільки вияв, а й школа здібностей. Тому найголовніша мета вчителя –
допомогти кожному учневі досягти «власного» успіху.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.Волков И.П. Приобщение школьников к творчеству: Из опыта работы.-М:
Просвещение, 1982.- 144 с.
2.Гансберг Э. Творчество и игра // В кн.: Одаренные дети.- М.: Прогресс,
1991.- С. 351-368.
3.Заика Е.В. Комплекс игр для развития воображения // Вопросы
психологии.-1993.-№2.-С.54-62.
4.Занков Л.В. Избранные педагогические труды.- М.: Педагогика, 1990.- 420
5.Ильин Е.Н., Мертенс С.В. Давайте соберемся. Новые методы.- М.: Просве-
щение, 1994.- 173 с.
6.Львова Ю.Л. Развивающий дар творчества.- К.: Дніпро, 1987.- 112 с.
7. Малышева Л.М. Игра словом.- М.: Знание, 1985.- 79 с.
8. Матюнин Б.Г. Нетрадиционная педагогика.- М.: Просвещение, 1994.- 89 с.
9. Мащенко М.М. Про музику і живопис на уроці літератури.- К.: Наукова
думка, 1966.- 73 с.
10. Момот Л.Л., Шелестова Л.В. До проблеми формування творчих
здібностей у процесі навчання // Педагогіка і психологія.-1997.-№2.-С.13-
15.
11. Никитин Б.П. Ступеньки творчества и развивающие игры.- М.:
Просвещение, 1991.- 160 с.
12. Павленко Ю.І. Щоб учитися було цікаво.- К.: Наукова думка,
1989.- 136 с.
13. Падалко А.Е. Задачи и упражнения по развитию творческой
фантазии.- М.: Просвещение, 1985.- 126 с.
14. Піхманець В.В. Психологія художньої творчості.- К.: Наукова
думка, 1991.-105 с.
15. Родари Джанни. Грамматика фантазии.- М.: Прогресс, 1990.- 191
с.
16. Сухомлинский В.А. Как воспитать настоящего человека.- М.:
Педагогика, 1990.- 274 с.
17. Сухомлинський В.О. Сто порад вчителю.-К.: Радянська школа,
1984.- 250
18. Федоренко В.Л. Енциклопедія інтелектуальних ігор на уроках
української мови.-Х.: Основа, 2007.-425 с.
21

22. 19. Юрченко З.В. Ігрові методики розвитку художньо-словесних
здібностей учнів 5 - 11 класів // Практична психологія та соціальна
робота.- 2000.-№2.-С.9-12.
22