Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.

як заохотити дитину до навчання

13,245 views

Published on

Інформація для батьків

Published in: Education
  • Be the first to comment

як заохотити дитину до навчання

  1. 1. Як заохотити дитину до навчання Не завжди говори те, що знаєш але знай завжди, що говориш Клавдій Чи любите ви вчитися? Задайте це питання будь-якій дитині, і, за умови, щовам відповідають чесно, дев’ять дітей з десяти відреагують у відповідь більш-менш негативно. Як відомо, діти люблять ходити до школи … і зі школи … Оттільки ці години між ходьбою, для них, найчастіше, самі нудні і неприємні. То чиможна в принципі зацікавити дитину навчанням, і що для цього потрібнозробити? Перш за все, як зазначають психологи, є те, чого робити не потрібно: • Не потрібно залякувати і карати, цим ви прищепите дитині не любов донавчання, а відразу до неї і страх перед вами. • Не потрібно ―платити‖ за гарне навчання - цим ви розвинете у дитиниспоживацьке ставлення до життя взагалі, і до вас зокрема. • Не потрібно ставити умови і обмеження в категоричній формі - нічого, крімнегативних емоцій у дитини це не викличе. З іншого боку, потрібно і навіть необхідно: • З самого дитинства заохотити дитину до постійного здобуття нових знань. • Сприяти йому в навчальному процесі, але не робити нічого за дитину, і ненамагатися позбавити його від навантажень взагалі. • У випадку якщо є проблеми з вчителями, залагоджувати їх по можливостідипломатично, не даючи педагогам приводу ―зриватися‖ на дитині. • У разі проблем з однолітками в школі, намагатися вирішити їх разом здитиною, з найменшими втратами для останнього, щоб він не зненавидів школувже за саме її існування. • Пояснити дитині, наскільки важливий результат отримання знань зсоціальної точки зору. 1
  2. 2. • Спробувати всебічно розвивати дитину, щоб вона могла самостійнонадолужити те, чого недоотримав у школі. • Не перетворювати процес навчання в ―битву за відмінні оцінки‖. • Спробувати, щоб дитина зрозуміла - навчання важлива - з тих чи іншихпричин - передусім для нього, і вже потім - для його батьків. І, нарешті, батькам необхідно пам’ятати, що життя людини не можескладатися тільки з роботи і навчання, навіть якщо цій людині всього сім,дванадцять чи п’ятнадцять років. *** Вчись не для того, щоб знати більше, а для того, щоб знати краще. Анней Луцій Сенека *** Той, хто припиняє вчитись є старим, незалежно чи в 20 чи в 80років. Той, хто постійно вчиться залишається молодим. Найчудовішоюріччю в житті є вічна молодість думки. Генрі Форд 2
  3. 3. Як пояснити дитині необхідність вчитися Як стверджують вчені, батьки намагаються перенести стосунки зі своїмибатьками на відносини своїх дітей. Вони мимоволі повторюють цю модель. Але ще гірше, коли вони хочутьвиправити колишні помилки в нових відносинах. Що хочеш від життя? Це є вічним батьківським питанням. У всі часи батькинарікають, що їхні діти не хочуть вчитися. Тата і мами із завидною завзятістюповторюють це питання і не хочуть розуміти, що діти взагалі не хочуть вчитися.Батьківський талант проявляється саме в тому, що дитину необхідно зацікавити внавчанні. Батьки, стурбовані небажанням дитини вчитися, дуже активно захоплюютьсяпроцесом навчання своєї дитини. Можна сказати, що такі батьки майже займаютьмісце своєї дитини за партою. Роблять за нього всі завдання, контролюють іукладають йому рюкзак. Повинні ж коли-небудь такі "божевільні" батькизупинитися і пояснити дитині необхідність вчитися? Кожен батько впевнений, що хороша освіта та успішне навчання забезпечатьїх дітям прекрасне майбутнє. Батьки, природно, мають рацію. Але є зворотний бікмедалі. Інтенсивне навчання, страх стати невдахою і бути розкритикованийбатьками або отримати "почесне" звання "ботаніка" можуть перетворити шкільніроки в справжнє пекло. Вчитися щодня "з-під палки" неможливо, у постійномустресовому стані не можна полюбити навчання. Спочатку дитина буде намагатися якомога швидше закінчити навчання, апотім все життя буде ненавидіти школу, батьків і вчителів, які змушували йоговчитися. Виходить, що силою можна досягти абсолютно протилежнихрезультатів. Не помічали, що більшість дітей навіть не підходять до піаніно післянавчання в музичній школі. Сьогодні сучасна освіта є складним і важким справою. Цю "тягар" можнавідчути, піднявши портфель учня. Додайте до цього ще ненаситні амбіції батьків,непомірні вимоги вчителів і т. д. Перед дитиною ставиться нереальне завдання - 3
  4. 4. здійснити нездійснені плани своїх батьків. При цьому батьки не замислюютьсянавіть на мить, що їхнє бажання може перевищити здібності їхніх дітей. Інодібатьки приходять в жах, коли отримують "задоволення" спостерігати за своєюдитиною, якій вдалося на деякий час "відірватися" від батьківського контролю. Більшість батьків переконані, що їхня дитина просто лінується і хоче лишевідхилитися від своїх обовязків. Звичайно, подібна переконаність має під собоюпідстави. Однак не всі діти думають однаково, насправді більшість з них готовівчитися. Вони можуть займатися і ділом, і відпочинком, розумно їх поєднуючи.Діти теж мріють про успішне майбутнє. Вони здатні добре вчитися і сумліннозайматися справою. В таких випадках дитині необхідність вчитися пояснювати непотрібно і залишається тільки радіти. Як же досягти цього? Насамперед, батьки самі повинні зрозуміти, що все і завжди контролюватинеможливо і не все підвладне регулюванню. Якщо батьки зможуть зрозуміти, щоперемоги, прорахунки і поразки дітей не тільки їх успіх і помилки, але й дітей.Вони зможуть це пояснити і своїм дітям. Необхідно дати дитині трохи свободи інавчити його самоорганізації. Дитина набагато швидше відгукується, коли йомунадають деяку самостійність, коли він зайнятий справою, яка їм же організовано іпозитивний результат буде залежати тільки від того, як він зможе розподілитисвої дії і час. Виходить, що перед батьками не повинно гостро стояти питання, як пояснитидитині необхідність вчитися? Часто така задушлива турбота про свою дитинувиникає у мам, які не працюють і живуть тільки проблемами своєї дитини. Маючибагато вільного часу, мама починає "допомагати" вчитися своїй дитині. Наймаєкупу репетиторів, записує дитини у всілякі секції та групи. Від такої інтенсивноїжиття дитина стає ще більш слабким і неуважним, а у відповідь мама починаєпосилювати контроль. Натомість мама повинна навчити дитину нехитримспособам керувати собою. Неуважними і гальмуваннями діти стають через те, щобатьки все вирішують за них і роблять замість них. Їх опіка не має взагалі жоднихобмежень. Ще до школи батьки не дають дитині можливості проявити себе ізробити щось самому, а зі вступом до школи проблема лише загострюється. 4
  5. 5. Свої дії батьки підкріплюють виправданнями типу: "Дитина не справляєтьсяж сам!" Саме батьки не бажають помічати, що джерело всіх проблем не в дитині,а в них. Школяр зростає, а з ним і посилюється контроль і вимога старших.Дитину спочатку умовляють, потім лякають, що буде в майбутньому помстидвори, потім переходять до покарань і роблять все за нього. У результаті дитинавзагалі перестає вчитися. Батьківські бажання і воля відбиває тягу дитини донавчання. Завдання батьків – зрозумітидитину і його стан, чому він чинить опірнавчанню. Поставте на місце дитини себе, а потім уявіть, що хтось постійно васконтролює і перевіряє: їли ви, чи взяли необхідне, виходячи з дому, чи заплатилиза рахунками, порозумілися чи з подругою, чи не забули документи і т. д .? Все цебуде відбуватися з вами не моментами, а постійно. Цікаво, скільки пройде часу,перш ніж Ви почнете бунтувати проти такої опіки і ненавидіти контролюючого? !Все це ж саме дитина відчуває проти батьків. Тепер уявіть, скільки сил витрачаєдитина на опір, навіть на саме пасивне. Так, йде дуже багато сил та енергії дляцього. У результаті дитина слабшає і втрачає мотив до навчання. Що ж робити? Не можна зовсім не контролювати дитину? Крім того,надання сучасній дитині повної свободи є абсурдним рішенням з боку батьків.Батькам потрібно буде вибрати або прекрасні оцінки в школі, або формування вньому якості самоорганізації, самоконтролю та самоврядування. Батьки повиннісформувати в дитині смак до перемоги і успіхам. Важка задача, а й батькам ніхтоне обіцяв простий і легкого життя. 5
  6. 6. Формування у дитини емоційно-позитивного ставлення до навчання Інтерес до навчання може зявитися у дитини лише, якщо з першого днядорослі створять умови для формування у неї прагнення пізнавати, а такожпочуття обовязку, відповідальності тощо. Важливе значення у формуванні у дітей цінностей і мотивів мають запитаннядорослих. Якщо одразу після повернення малюка зі школи бабуся насампередзапитує: «Чим вас сьогодні годували?», дитина, не бажаючи того, поставитьнавчання на друге місце. Коли батьки маленького учня запитують: «Ти відповідав сьогодні?»; «Якіоцінки одержав?»; «Тебе похвалила вчителька?», то у дитини, відповідно,формується інтерес до оцінки, похвали, а не до навчальної праці. З такоюмотивацією перші невдачі у неї викличуть негативне ставлення до школи,оскільки школа не змогла задовольнити її амбіцій. Отже, першими інайголовнішими запитаннями батьків, які хочуть сформувати у дитини інтерес донавчання, мають бути: «Що ви сьогодні вчили на уроках?»; «Що ти новогодізнався?»; «Щонайбільше сподобалося?»; «А що виявилося склад­ним?» тощо.Такі бесіди поставлять на перше місце навчальну діяльність як найважливішу вшколі. Як відомо, ключем до будь-якого виду навчання є читання. Що ж робити уразі, коли дитина не хоче читати? Жоден учень не зможе залюбки робити те, щозавдає йому неприємностей. Що робити, аби у дитини не виникла відраза дочитання? З цього приводу можна дати батькам кілька найпростіших порад. Не сварити за погане читання, а навпаки, захоплюватися ним, хвалити малюка за те, що сьогодні він прочитав краще, ніж учора. Просити малюка читати щодня не тому, що він погано це робить, а тому, що вам дуже приємно його слухати, що, мовляв, у вас краще виходить приготування вечері, коли він читає вам на кухні. Під час читання корисно зупинити дитину, висловити свої враження від прочитаного. Цим ви вносите у процес читання емоційно привабливий момент 6
  7. 7. діалогу, допомагаєте зрозуміти текст і водночас даєте дитині можливість відпочити. Не слід забувати, що дітям читати ще важко, і тому недоцільно змушувати читати одразу весь текст. Якщо дитина не хоче читати, то не потрібно змушувати її робити це більш, ніж пять хвилин поспіль. Краще поділити завдання на невеличкі частини, між якими давати можливість відпочити. У такому разі дитина не перевантажується домашнім завданням і має можливість виконати його досконало та якісно. Усі перелічені прийоми рекомендується використовувати з перших днівнавчання, адже виправляти негативне ставлення дитини до школи, яке вжесклалося, значно важче, ніж сформувати позитивне. Найтиповішими причинами зниження інтересу у дітей до навчання є: • завищені вимоги батьків; • неадекватне оцінювання діяльності, догани в сімї та школі; • часті конфлікти з приводу навчання дитини. Великі надії щодо своєї дитини є природними: всі батьки бажають, щоб їхнядитина вчилася тільки на «відмінно», тим більше що й здібності має, і до школидобре підготовлена. Помилкою є те, що багато хто з батьків намагається навіятидітям свої неабиякі споді­вання: «Я в школі була відмінницею, тато вчивсявідмінно, і ти повинен бути відмінником!» Що приховує у собі така помилка? Слід памятати, що самі тальки здібності та знання ще не гарантуютьшкільних успіхів. У дитини можуть бути не виховані працелюбність, умінняпереборювати труднощі — навчання даватиметься їй нелегко. На фоні навіяних учневі великих сподівань будь-який бал, нижчий за «10»,змусить її зненавидіти навчання, опустити руки, адже сприйматиметься якнесправедливе покарання: «Я працював, старався, мені „9" поставили». Такийнастрій заважає дитині поступово підвищувати успішність, тому що воназорієнтована тільки на негативний успіх, якого чекають її батьки. 7
  8. 8. Друга типова причина зниження інтересу до школи в молодших школярівзумовлена тим, що багато батьків мають неправильне уявлення про можливостідітей цього віку і схильні надто високо оцінювати успіхи своєї дитини. Те, щоодна й та сама робота вдома викликає захоплення, а в класі оцінюється«задовільно», звісно позначається на ставленні до школи. Дитина дуже швидкоробить висновок, що вчитель навмисне занижує їй оцінки, що до неїнесправедливо ставляться в школі, її не люблять... Таким чином, батьки самівиробляють у дітей негативне ставлення до школи замість того, щоб своєчаснодізнатися про критерії оцінювання роботи учнів і скоригувати свої вимоги звимогами педагога. Часті конфлікти з приводу шкільних невдач чи домашніх завдань не тількизавдають невиправної шкоди взаєморозумінню в сімї, не лише привчають дитинудо сварок, псують її характер, негативно впливають на нервово-психічне здоровямалюка, а й безпосередньо позначаються на навчальній діяльності. По-перше, навчання, що стало причиною домашніх сварок, втрачаєпривабливість в очах дитини; по-друге, страх перед невдачею (докорами,погрозами, покараннями) різко знижує вірогідність успіху в навчальній роботі.Конфлікти з приводу домашніх завдань виникають, якщо: • дитина зволікає з виконанням домашніх завдань: «Дві години йому можнадовбати, що час сідати за уроки, а він і вухом не веде»; • невиправдано великі витрати часу на виконання домашніх завдань:«Годинами сидить, чим завгодно займається — тільки не уроками»; • незадовільна якість виконання завдань: «По сто разів змушуюпереписувати, й умовляю, і караю, а все робить будь-як. Йому бракуєстаранності». Цих конфліктів можна уникнути, якщо відразу встановити час початкувиконання домашніх завдань і будь-що дотримуватися його. Тоді замість того,щоб боротися з невдоволеною дитиною і підкоряти її собі, дорослий може навітьвиступати на її боці, разом із нею «підкорятися часові», розуміти дитину,співчувати їй, змушеній такого чудового дня йти не на прогулянку, а вчити уроки. 8
  9. 9. Унаслідок такої зміни позицій стосунки батьків і дитини помітнополіпшаться, адже дитину розуміють, їй співчувають, просто нічим не можутьдопомогти — вона сама призначила цей час! А головне — дотримання такогорежиму занять протягом місяця допомагає виробити відповідне психологічнеставлення до часу: готовність до занять, яка виявляється в тому, що ігровадіяльність гальмується, а пізнавальні процеси активізуються. Значні витрати часу на виконання домашніх завдань повязані з тим, щомолодші учні ще не вміють зосереджено працювати, часто відволікаються,виконують багато зайвої роботи. Але якщо в цьому віці не привчити дитинуекономити свій час, працювати на повну силу, то в майбутньому, коли обсягдомашніх завдань зросте, вико­нати їх буде просто неможливо. А щоб увагавідволікалася якнайменше, необхідно організувати дитині постійне місце длязанять — без ілюстрованих календарів, картинок і листівок під склом та іграшокна столі. Краще, щоб вона не сиділа біля вікна, з якого добре видно, як у дворіграються товариші. Обовязковою умовою стосунків у системі «батьки — дитина» є взаємнаповага й довіра. Дорослим варто бачити в дитині самобутню особистість, а необєкт виховних дій, шанобливо ставитися до неї, розвивати в собі вміння підійтидо дитини з позитивною наста­новою. 9
  10. 10. Як вчитися на відмінно і зберегти здоровя? Здоровя дитини багато в чому залежить від того, наскільки успішним іблагополучним він себе відчуває. У початковій школі йому дуже важливі йогошкільні результати і ставлення батьків до його зусиль. Ось про що вартопамятати, якщо ви хочете, щоб дитина мала бажання йти до школи і відчувалапсихологічний захист в сімї. Починайте ранок з чогось хорошого - смачного сніданку, приємної розмови.Розповідайте дитині історії про той час, коли ви самі були школярами, як визбиралися вранці (теж не завжди бадьоро і швидко), чи проводжав вас хтось, чині. Постарайтеся не лаятися і не дратуватися, якщо дитина збирається повільно,краще придумайте щось на кшталт конкурсу: хто встигне зібратися за 20 хвилин -отримає приз! Нехай ранок заряджає хорошим настроєм! Цікавтеся шкільним життям дитини, розпитуйте її про шкільні справи -уроки, перерви, про шкільних друзів і не турбуйтеся, якщо малюк не будерозповідати багато. Це якраз нормально, йому треба навчитися описувати,узагальнювати і виражати в словах свій новий досвід. Якщо у вчителя є претензії до вашої дитини, не обєднуйтеся з ним протималюка ні подумки, ні емоційно. Навіть якщо ваша дитина дійсно нашкодила. Зучителем, звичайно, сперечатися не потрібно. Все вислухайте, усвідомте для себеточку зору вчителя, а з дитиною поговоріть вдома. Памятаєте, у малюка вдомамає бути надійний тил, місце, де він може відпочити душею і набратися сил. Дуже важливо пояснити першокласнику (а заодно і гарненько засвоїти цебатькам), що не треба боятися помилок, що помилки - це добре! Помилки завждиі всі робили і роблять, і здорово вміти вчитися на помилках, вміти аналізуватипричини помилок. Можна частіше повторювати такі крилаті фрази, як «Непомиляється той, хто нічого не робить», «Успіх радує, а помилка вчить»,«Розумний не прагне уникати помилок, але прагне їх виправити». Частіше хваліть дитину і вірте в неї! Відзначайте всі її успіхи, навітьнайменші. Нехай дитина росте з відчуттям, що все у неї обовязково вийде, що всі 10
  11. 11. труднощі переборні. Щоб дитина росла успішною і впевненою у собі, важливо,щоб навколо неї звучало багато різноманітної позитивної лексики, а не тільки«молодець» і «добре». «Сьогодні ти повів себе дуже сміливо», «Знаєш, але ж тизробив такий благородний вчинок», «Дорогий мій, ти так мудро відповів на цепитання», «Треба ж, як здорово і швидко ти навчився це робити» - нехай похвалибуде багато і різної. Нехай у житті дитини буде щось цікаве, приємне і захоплююче, що неповязане ні зі школою, ні з сімєю. Прекрасне будь-яке хобі - катання на роликах,ковзанах або лижах, малювання, шахи... Нехай навіть захоплення змінюються -лише б вони були. Заради того, щоб зайнятися своєю власною цікавою справою,дитина навчиться концентруватися і робити уроки набагато швидше. 11

×