1. ФРАНЦ КАФКА
1883 -1924
Все, що не належить до
літератури, наганяє на
мене нудьгу й викликає
зненависть, бо дратує
мене або стримує, хоч
це, можливо, тільки
здається.
(21 серпня 1913 р)
2. РОДОВІД
Родовід Франца Кафки
представляв дві сімейні
лінії: з одного боку,
сімейство Кафки,
«зазначене силою,
здоров'ям, хорошим
апетитом, сильним
голосом, даром слова,
самовдоволенням,
почуттям переваги над
усіма, завзятістю,
дотепністю, знанням
людей, певним
благородством»
З іншого — материнська лінія
сімейства Леві, наділена такими
якостями, як «завзятість,
чутливість, почуттям
справедливості, занепокоєння».
3. Єврей за походженням,
пражанин за місцем
проживання, за мовою –
німець, а за культурною
традицією – австрійський
письменник.
Він був чужий усім:
державі, німцям, чехам,
євреям.
4. НАРОДЖЕННЯ
Кафка народився 3 липня 1883 року в єврейській сім'ї, в
Празі, в родині торговця галантерейними товарами Германа
Кафки, який вийшов з чеськомовної єврейської громади та
Юлії Кафки (Леві), яка віддавала перевагу німецькій мові.
Будинок, в якому народився Франц Кафка, був красивою
будівлею 18 століття, побудованою колись монахами
Страхова.Будинок цей був зруйнований, потім
реконструйований, і на ньому зараз існує меморіальна
дошка.
5. Кафки було два молодших брати та три молодші сестри.
Обидва брати, не досягши і дворічного віку, померли до того,
як Кафці виповнилося 6 років. Сестер звали Еллі, Валлі та
Оттла (всі троє загинули під час Другої світової війни в
нацистських концентраційних таборах у Польші).
6. ВИХОВАННЯ В РОДИНІ
Життя в родині позначилось жорстокістю
батька. Наслідки такого виховання мали
плачевні наслідки для Франца: він
втратив всяку довіру до себе, він
відчував себе винуватим, втратив
здатність вільно говорити. У листі до
батька (листопад, 1919) він
згадує:«Великим оратором я, звісно, однаково б
не став, проте звичайну, вільну людську розмову
все ж опанував би. Але ти дуже рано позбавив мене
слова. Твоя погроза: «Жодного слова всупереч!» —
і водночас піднесена рука супроводжують мене з
давніх-давен. Ти наділив мене (коли мова заходить
про твої власні справи, ти — чудовий оратор)
манерою розмовляти із запинками й заїканням,
але тобі й цього було мало, зрештою я замовк —
спершу, мабуть, через упертість, а згодом тому,
що при тобі я не здатний був ні думати, ні
розмовляти»
7. Жорстокість, гнів,
несправедливість Германа
Кафки увійшли в літературну
історію. Так, найбільшим
красномовним епізодом став
«балконний» епізод, коли за
примхою, властивою маленьким
дітям, Франц одного разу вночі
попросив принести йому пити, в
«Листі до батька» він це
пояснює: «(…)вочевидь не через те, що
вмирав від спраги — просто хотів
трохи, мабуть, позлити вас, а трохи —
розважитися самому».Батько
прийшов, витяг його з ліжка,
повів в одній нічній сорочці на
дерев'яний балкон, який виходив
у двір, і залишив його там,
замкнувши за ним двері.
Від цього страждав не тільки Франц. На
дітей без кінця сипалися погрози,
наприклад: «Я розірву тебе на частини», і
вони були такі численні, що діти втратили
їм рахунок. Друга дочка, Валлі, більш
гнучка, пристосувалася до Германа Кафки
схоже, без особливих зусиль. Але Еллі,
старша з дочок, якщо і гнула спочатку
спину, то в молодості поспішила вийти
заміж, щоб уникнути сімейної тиранії. Про
старшу, Еллі Франц говорить дуже
уїдливо: «… Вона була такою незграбною,
млявою, боязкою, похмурою, прибитою
усвідомленням своєї провини, покірливою, злою,
ледачою, охочою до ласощів, жадібною дитиною».Що
до Оттли, наймолодшої, то вона ще
більше, ніж Франц, стала жертвою
батьківського переслідування, звідки,
безсумнівно, і виникають задушевність і
дружній характер відносин, що склалися
між нею і Францем.
8. Звісно, що при такому
неприборканому батькові
Кафка шукав заступництва в
своєї матері. В «Щоденнику»
за 1911 рік існує запис:
«Вже досить давно я нарікаю на те, що
постійно хворий, ніколи, втім, не
маючи конкретної хвороби, яка
змусила б мене лягти в ліжко. Це
бажання, звичайно, здебільшого
виникає тому, що я знаю, якою мірою
моя мати здатна втішити, коли,
наприклад, вона виходить з освітленої
вітальні, щоб увійти в напівтемряву
кімнати, відведеної для хворого…».
Кафка бачив матір мало: весь день вона
працювала в магазині і з'являлась лише
пізно до вечері. Юлія Кафка любила свого
старшого сина, який був єдиним сином, так
як два хлопчики, які народилися після нього,
прожили недовго. Вона служила певним
бар'єром між своїм чоловіком і сином. Але,
що б вона не робила, вона завжди була
ближчою до свого чоловіка, ніж до кого б то
не було. «Зразкова пара, пише Кафка, яка
могла б збентежити всіх тих, хто хотів би їй
наслідувати». «Моя мати, — каже він Феліції
Бауер, — кохана рабиня мого батька, мого
закоханого батька, який тиранить її». У цієї
доброї, слабкої, поступливої жінки (як
показують кілька збережених її листів) кращі
наміри зводяться нанівець і поглиблюють
біду: батько не міг простити своїх дітей, коли
вони ставали між ним і дружиною.
Самотність навколо Кафки посилювалася,
сестри також не допомагали йому вийти з
неї.
9. Під час сімейних торжеств Кафки влаштовували
маленькі театралізовані вистави, що доводить:
якщо ця сім'я і справді була пеклом, то це пекло
знало також періоди затишшя. Грали жартівливі
п'єски, чиїм автором і постановником одночасно
був Франц Кафка. Сам він не грав, актрисами були
його сестри і в разі необхідності той чи інший
слуга. Глядачами були батьки і дядько Ріхард Леві.
Збереглися навіть назви деяких з цих комедій:
«Жорж з Подібрада», «Жонглер», «Ті, що говорять
фотографії», але самі тексти не збереглись.
10. ДИТИНСТВО ТА ОТРОЦТВО
Кафка-підліток, Кафка-юнак був з тих,
хто є не надто помітним. Його товариш
по навчанню Еміль Утіца,
підтверджуючи це, пише:
«Те, що я можу розповісти про Кафку, не бозна
що. Я знав про його людські якості, але на свій
сором повинен визнати, що лише значно пізніше я
пізнав в ньому поета. Якщо мені і слід щось
сказати щодо характеристики Кафки, так
тільки те, що в ньому не було нічого вражаючого».
А в іншому випадку він повідомляє
протилежне:
«Ми всі його любили і цінували, але ніколи ми не
могли бути з ним повністю відвертими, він
завжди ніби оточений якийсь скляною стіною. Зі
своєю спокійною і люб'язною посмішкою він
дозволяв світу приходити до нього, але сам був
закритий для світу».
11. У вересні 1889 року, коли Францу
виповнилось шість років, його вперше
ведуть в початкову німецьку школу на
Флейшмаркт, поблизу м'ясного ринку.
До школи його супроводжувала
кухарка, щоб трохи налякати, вона
постійно загрожувала йому, що
розповість вчителю про всі дурниці, які
були зроблені ним протягом дня. Ці
погрози ніколи не виконувались, але з
кожним днем ставали все
правдоподібнішими.
«Я чіплявся за портали лавок, за кам'яні
рекламні тумби на вулицях, я не хотів йти,
поки вона мене не простить, я хапався за її
спідницю (я теж ускладнював їй життя), але
вона тягла мене, запевняючи, що розповість про
все це вчителю …»
Цю невинну історію Кафка буде з
гумором розповідати пізніше, але
історія, в той же час передає страхи
його дитинства, почуття вини, невіри в
себе. В кінці 1919 року він згадує слова
одного зі своїх вчителів, Маттіаса Бека,
який порадив його батькам, щоб їх син
провчився рік у п'ятому класі початкової
школи, перш ніж відправити його до
гімназії: «Він дуже слабкий, такий
надмірний поспіх потім буде даватись
взнаки». Цю думку Кафка висловлював
пізніше сам:
«Дійсно, я ріс, як занадто швидко, як саджанець,
який витягнувся про нього забули, з відомою
артистичною витонченістю ухиляючись від
протягів».
12. НАВЧАННЯ В ЛІЦЕЇ
До думки Маттіаса Бека все ж
не прислухалися: Кафка
вступив до ліцею в десять
років. Оскільки він пропустив
п'ятий клас початкової школи,
треба було здати невеликий
вступний іспит з німецької
мови, з релігії і з математики.
Це випробування, ймовірно,
він витримав без вагомих
зусиль і став навчатись в
Державній гімназії з німецькою
мовою навчання, розташованій
в районі Старого міста,
всередині палацу Кінскі, того
самого, де пізніше його батько
відкриє свій магазин.
Дім, де знаходилася гімназія, яку
закінчив Кафка, а також пізніше
знаходився магазин його батька
13. Гімназія Старого Міста була, безумовно,
класичним ліцеєм, в якому акцент
робився на вивченні літературних
дисциплін і стародавніх мов. Рівень
літературної освіти за часів Кафки не
був вищим, ніж в епоху Гете. Цей
«гуманізм» був настільки порожнім і
неживим, що значно пізніше Кафка
продовжив разом з Максом Бродом
читати Платона в оригіналі. За рік учні
повинні були вивчити напам'ять 467
віршів. Сам Кафка сумнівається в собі і
відчуває постійно, ніби він знаходиться
на грані провалу. Це було життя у
постійному страху. Наприклад, він
розповідає в одному з листів до Мілени
про жахи на уроках рахунку, коли
викладач шукав його прізвище в своєму
журналі, а потім викликав до дошки.
14. ДОДАТКОВІ ЗАНЯТТЯ
Вдома, крім двох обов'язкових годин чеської мови, де він
поповнював знання, і вивчення французької, яку йому викладала
гувернантка мадемуазель Байі, його також змушували брати уроки
музики: спочатку це було піаніно, потім скрипка. Це робилося
марно, тому що він був абсолютно закритий для музики: «Мій
учитель гри на скрипці, — розповідає він Феліції Бауер, — уведений
у відчай повною відсутністю у мене музичного слуху, волів
змушувати мене стрибати через палицю, яку тримав він сам, і мої
успіхи в музиці полягали в тому, що від уроку до уроку він піднімав
палицю трохи вище»
15. ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ
Франц Кафка був дитиною, яка швидко росла вгору: незабаром після
досягнення отроцтва його зріст становив 1,80 м, а потім досягнув 1,82 м.
Він соромився свого високого зросту, ходив, як говорив він сам,
згорбившись, з перекошеними плечима, із нерозкутими рухами рук, він
боїться побачити себе в дзеркалах — до такої міри відчуває себе
потворним, але, додає він, дзеркала не показували повною мірою це
каліцтво, в іншому випадку люди ще частіше оберталися б у його
сторону. Насправді ж фотографії зображують дуже красивого юнака з
сумним поглядом. «Я був худим — найхудішою людиною, яку я знав», —
скаже він Феліції в одному зі своїх перших листів. Коли він збирався
поплавати в міському басейні, він соромився свого жалюгідного тіла, свого
«маленького скелета», який невпевнено рухався по помосту перед своїм
батьком, чиїм прекрасним тілом він захоплювався, який був для нього
«мірилом всіх речей» і з яким після купання він відправлявся випити
кухоль пива. Цю чудову мить Кафка буде згадувати в останні дні, коли
втратить голос і зможе лише нашкрябати на папері кілька слів.
16. УНІВЕРСИТЕТСЬКІ РОКИ
1901 року Франц Кафка стає студентом
юридичного факультету Празького
Університету Карлов. Єдиним захопленням
цього часу було вивчення англійської мови,
він дуже добре знав чеську та французьку і
збирався трохи пізніше вчити італійську. На
цьому ґрунтувалась одна з граней його
таланту і його знань. 23 жовтня 1902 Кафка
прийшов прослухати лекцію «Доля і
майбутнє філософії Шопенгауера» і цей
день став одним із важливим у його житті.
Лекцію читав Макс Брод, який був на рік
молодший від Франца Кафки. По
закінченню лекції, Кафка, який в минулому
трохи читав Ніцше, сказав, що лектор
надмірно суворо обійшовся з філософом,
тому вони пройшли по вулицях міста,
сперечаючись один з одним, і це стало
початком дружби, якій не судилося більше
перерватися.
Початок дружби з Максом Бродом
став для Кафки початком періоду
розваг та вечірок. Після канікул 1903
року він напише Оскару Поллаку, що
набрався хоробрості. Стан його
здоров'я покращився, він став
сильнішим, він вийшов у світ
навчився розмовляти з жінками.
Найважливішим стало те, як напише
Кафка сам, він відмовився від життя
відлюдника. Десять років по тому,
згадуючи ці перші роки юності, він
написав Феліції Бауер:
17. ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ
У період між 1912-м та
1917-м роками він
залицявся до берлінської
дівчини Феліції Бауер, з
якою двічі був заручений і
двічі розривав заручини
(наслідком цих стосунків
стало написання роману
«Процес»). Спілкуючись з
нею головним чином
через листи, Кафка
створив її образ, який
зовсім не відповідав
дійсності. І справді вони
були дуже різними
людьми, що виявляється з
їхнього листування.
18. Другою нареченою Кафки
стала Юлія Вохрицек, але
заручини знову ж таки
незабаром були розірвані. На
початку 1920-х років він мав
любовні стосунки із
заміжньою чеською
журналісткою, письменницею
та перекладачкою — Міленою
Есенською.
19. У 1923 році Кафка, разом з
дев'ятнадцятирічною Дорою
Дімант, на декілька місяців
переїхав у Берлін, в надії
віддалитися від впливу сім'ї та
сконцентруватися на
письменництві; потім він
повернувся до Праги.
Здоров'я в цей час
погіршувалося.
20. 3 червня 1924 року Кафка
помер в санаторії під
Віднем, ймовірно, від
виснаження. Тіло перевезли
до Праги, де воно і було
поховане 11 червня 1924 на
Новому єврейському
кладовищі в районі
Страшніце, в спільній
сімейній могилі.
Могила Кафки на Новому єврейському
кладовищі міста Праги. Надпис івритом
говорить:
«Аншл син Гениха Кафки та Етл; нижче
— батько: Гених син Якова Кафки та
Фрадл, мати: Етл, дочка Якова Леві та
Ґути»
