3. Хто ж вона така – Сапфо?
«Я невелика на зріст, але своїм іменем можу наповнити
всі країни», - такі слова Овідій вклав в вуста Сапфо
За свідченням
сучасників, Сапфо
була невисокого
зросту, дуже
смаглява, з живими
блискучими очима і
довгими темними
локонами уздовж щік
4. Сапфо. Жінка, яка вміла красиво і пристрасно кохати. А ще вміла
так само красиво і пристрасно сказати про це у своїй ліриці.
До богів подібний мені здається
Той, хто біля тебе, щасливий, сівши,
Голосу твого ніжного бриніння
Слухає й ловить
Твій принадливий усміх: від нього у мене
Серце перестало б у грудях битись;
Тільки образ твій я побачу – слова
Мовить не можу.
І язик одразу німіє, й прудко
Пробігає пломінь тонкий по тілу.
В вухах чути шум, дивлячись, нічого
Очі не бачать.
Блідну і тремчу, обливаюсь потом,
Мов трава пожовкла, безсило никну,
От іще недовго й, здається, має
Смерть надлетіти...
6. •Що ви можете сказати про автора цих рядків?
•Вона любить природу, красу і розкіш; має палке серце».
•Який настрій вірша?
•Оптимістичний, життєствердний
•Визначте тему вірша.
•Поетизація краси
•У чому полягає краса для Сапфо?
•В умінні жити, радіти життю, милуватися красою природи.
•Що ви можете сказати про автора цих рядків?
•Вона любить природу, красу і розкіш; має палке серце».
•Який настрій вірша?
•Оптимістичний, життєствердний
•Визначте тему вірша.
•Поетизація краси
•У чому полягає краса для Сапфо?
•В умінні жити, радіти життю, милуватися красою природи.
7. Народилася Сапфо на острові,
якому самі боги призначили
посісти особливе місце в
еллінській поезії, бо, як
мовилося, саме до нього морські
хвилі принесли ліру загиблого
співця Орфея. Тож не дивно, що
на цьому острові народилася
поетеса, рівна талантом
божественному Орфеєві.
8. Біографічні дані про Сапфо
мізерні і неоднозначні.
Сапфо народилася у 612 році до
н.е на о. Лесбос, за одними
відомостями в місті Мітілени, за
іншими - в місті Ерес.
Відомо, що її батько
Скамандронім був «новим»
аристократом; представником
знатного роду, займався
торгівлею. Матір звали Клеїс.
У шість років дівчинка осиротіла;
родичі віддали її в школу гетер.
Почуття слова і ритму виявилося
у Сапфо в ранньому віці; вже в
школі гетер вона писала оди,
гімни, елегії, святкові і застільні
пісні.
9.
10.
11. Під час демократичного
перевороту на Лесбосі
змушена була разом з
родиною тимчасово залишити
острів. Сапфо перебувала у
вигнанні на острові Сицилія з
595 по 579 до н. е., в 32 роки
вона з братами змогла
повернутися на батьківщину
Під час демократичного
перевороту на Лесбосі
змушена була разом з
родиною тимчасово залишити
острів. Сапфо перебувала у
вигнанні на острові Сицилія з
595 по 579 до н. е., в 32 роки
вона з братами змогла
повернутися на батьківщину
12. За переказами, в цей час нею
захопився Алкей (збереглися
фрагменти поетичного діалогу
між Алкеєм і Сапфо).
Сапфо и Алкей
14. Алкей і Сапфо.
Червонофігурний розпис.
VII-VI ст. до н.е.
ДО САПФО
Сказати дещо хочу тобі одній,
Але, як тільки глянеш на мене ти,
Уста мої змикає сором,
Перед тобою стою безмовний.
ВІДПОВІДЬ САПФО
Коли б твій намір чистий і добрий був,
Тоді б і слово легко злетіло з уст,
І вниз очей не опускав би,
Сміло сказав би, чого бажаєш.
15. Однак Сапфо вийшла заміж за багатого
андрійця Керкіласа; у неї народилася дочка
(названа Клейс, або Клеіда), якій Сапфо
присвятила цикл віршів. І чоловік, і дитина
Сапфо прожили недовго.
Дівчинка у мене гарна.
Наче квітка золотая,
Пречудової подоби
Моя Клеїс дорогая
За всі Лідії багатства,
Хоч така вона мала,
І за весь наш любий Лесбос
Я б її не віддала.
16. Соціальний статус жінки на о. Лесбос
(і взагалі в Еоліді) відрізнявся
більшою свободою, ніж в інших
областях грецького світу. Жінки в
соціальній активності тут не мали
майже ніяких обмежень; частина
сімейного майна, наприклад, могла
передаватися по жіночій лінії; разом з
чоловічими гетеріями на острові
зберігалися фіаси, аналогічні
співдружності жінок. Сапфо
очолювала такий ФІАС - культове
об'єднання, присвячене Афродіті,
одним із завдань якого було
приготування до заміжжя знатних
дівчат. В рамках програми ФІАС
Сапфо навчала дівчат музиці, танцям,
віршування.
18. На Лесбосі чоловіки і жінки становили
замкнуті співдружності і проводили
час поза сім'єю. На чолі жіночого
співдружності - “будинку Муз" - стояла
поетеса Сапфо (або Сафо). Коло
інтересів співдружності становило і
тематику її поезії - жіночі культи,
любов, ревнощі.
19.
20.
21. Сапфо була надзвичайно
знаменитою. Про неї створювали
багато неймовірних вигадок,
насмішок, легенд. Серед них
легенда про кохання поетеси до
юнака Фаона. Французький
художник Жак Луї Давід у 1809 році
створив картину "Сапфо і Фаон”, яка
нині зберігається в Ермітажі.
23. Існує легенда про кохання
поетеси до корабельника Фаона,
надзвичайно вродливого юнака,
що перевозив пасажирів з
Лесбосу на азійський берег, але
не знайшла взаємності. Ніби
через це кохання вона покінчила
життя, скинувшись з Левкадської
скелі. Дослідники вважають, що
це тільки легенда, Фаон –
постать вигадана і життя поетеси
закінчилося природною смертю,
а не самогубством. Також
«кинутися з Левкадської скелі»
було поширеною метафорою,
що означала «очистити душу від
пристрастей», — подібні вчинки
вважалися ритуальними і
практикувалися в рамках культу
24. Поезія Сапфо
Поезія Сапфо сповнена світом дівочих
почуттів, проникнута музикою кохання, яка
несе бажання кохати і чітке розуміння, що
кожне нове почуття принесе біль і
страждання. Поетеса переконана, що лише
це велике почуття, підносить дущу людини
до незримих висот. Кохання, на її думку,
породжує у світі красу, без нього взагалі
життя не має сенсу.
25. У Сапфо виходила самобутня поезія: свіжа та наївна – з одного боку,
з іншого – розпечена, ніби змішана з вогнем. Дівчина швидко відчула
свій талант і почала експериментувати з віршовими розмірами.
Родзинкою її ритміки стала особлива строфа – в ній три одна- кових
за розміром рядки завершуються короткою окличною четвертою
-ν---νν-ν-ν Пістрявим троном славна Афродіта,
-ν---νν-ν-ν Зевса дочка, майстерна у хитрих ковах.
-ν---νν-ν-ν Молю тебе, не вбивай моє серце
-νν-ν Горем, благаю!
Перші три вірші мають 11 складів, четвертий – 5.
Ця витончена строфа швидко прижилась серед ліриків під назвою
«сапфічної строфи».
27. САПФОСАПФО
Давньогрецька
поетеса
Народилася
на о. Лесбос
Віршіпрокохання
Мала доньку Поетеса-
легенда
Перша жінка-
лірик
Оспівала красужінки
Очолю
вала
фіас
Рафаель.
“Сапфо”.
Рафаель.
“Сапфо”.
ГронуванняГронування
ЗапитанняЗапитання
Чому Сапфо назвали “ десятою
музою ”? Як ви розумієте цей
вислів?
Чому Сапфо назвали “ десятою
музою ”? Як ви розумієте цей
вислів?
29. Золотую. Мчала тебя от неба
Над землей воробушков малых стая;
Трепетали быстрые крылья птичек
В далях эфира,
И, представ с улыбкой на вечном лике,
Ты меня, блаженная, вопрошала,
В чем моя печаль и зачем богиню
Я призываю,
И чего хочу для души смятенной.
«В ком должна Пейто, скажи, любовно
Дух к тебе зажечь? Пренебрег тобою
Кто, моя Сапфо?
Прочь бежит — начнет за тобой гоняться.
Не берет даров — поспешит с дарами,
Нет любви к тебе — и любовью вспыхнет,
Хочет, не хочет».
О, приди ж ко мне и теперь от горькой
Скорби дух избавь и, что так страстно
Я хочу, сверши и союзницей верной
Будь мне, богиня.
(Перев. В. В. Вересаев)
К Афродите
Пестрым троном славная Афродита,
Зевса дочь, искусная в хитрых ковах!..
Я молю тебя, не круши мне горем
Сердца, благая!
Но приди ко мне, как и раньше часто
Откликалась ты на мой зов далекий
И, дворец покинув отца, всходила
На колесницу
30. [Нет, она не вернулася!]
Умереть я хотела бы...
А прощаясь со мной, она плакала,
5 Плача, так говорила мне:
«О, как страшно страдаю я.
Псапфа! Бросить тебя мне приходится!»
Я же так ответила ей:
«Поезжай себе с радостью
10 И меня не забудь. Уж тебе ль не знать,
Как была дорога ты мне!
А не знаешь, так вспомни ты
Все прекрасное, что мы пережили:
Как фиалками многими
15 И душистыми розами,
Сидя возле меня, ты венчалася,
Как густыми гирляндами
Из цветов и из зелени
Обвивала себе шею нежную.
20 Как прекрасноволосую
Умащала ты голову
Миррой, царственно благоухающей,
И как нежной рукой своей
Близ меня с ложа мягкого
25 За напитком ты сладким тянулася.
И ни жертвы, ни...
Ни... не было,
Где бы мы...
И ни рощи священной...
Псапфа — эолийская форма имени Сапфо.
[Вересаев В.]
31. Виразне читання вірша «До богів подібний…»
Бесіда за прочитаним.
- Чи схожий настрій цього вірша з попереднім?
- Ні, настрій першого життєрадісний, а другого – сумний, сповнений страждання
- Від чого страждає лірична героїня?
- Від кохання).
- В чому це проявляється?
- «мовить не можу», «язик німіє», «очі не бачать»…
- Це фізичні чи душевні прояви?
- Фізичні, але передають душевний стан
- Визначте тему та головну думку вірша.
- Як ви думаєте, чи міг би якийсь із тогочасних поетів-
чоловіків – Гомер, Тіртей, Алкей – написати подібну поезію? (Ні, їх насамперед цікавила
тема війни, слу- жіння батьківщині, громадянського обов’язку чи філо -софські
роздуми).
- Які художні засоби використала поетеса у вірші? (Декілька епітетів, порівняння;
метафора відсутня).
Висновок: Отже, Сапфо першою в літературі зображує душевний стан людини, її
внутрішній світ, підкреслює красу почуття закоханості і говорить про це, не хова
-ючись за метафорами..Вона першою починає відкрито писати про щире кохання
