Регіональний інформаційний центр з питань євроатлантичної інтеграції України в НАТО, який діє при відділі документів із гуманітарних, технічних та природничих наук Вінницької ОУНБ ім. К. А. Тімірязєва, підготував віртуальну виставку «Система колективної безпеки НАТО в сучасних умовах». Головною метою Північноатлантичного альянсу є захист свободи і безпеки всіх його членів політичними та військовими засобами відповідно до Статуту ООН. З самого початку існування НАТО працює над установленням справедливого і тривалого мирного порядку в Європі на засадах загальних демократичних цінностей, прав людини та верховенства права. Нині діяльність Альянсу дедалі розширюється, охоплюючи співпрацю з Україною та іншими державами, які не входять до складу НАТО, а також спрямована на те, щоб зробити Північноатлантичний альянс здатним запобігати новим викликам у галузі безпеки, які властиві ХХІ століттю.

1. Система
колективної безпеки
НАТО
в сучасних умовах

2. 2
Головною метою НАТО, могутнього
військово-політичного союзу 30 держав
Північної Америки і Європи, є захист свободи
і безпеки всіх його членів політичними та
військовими засобами відповідно до Статуту
ООН. З самого початку існування Альянс
працює над установленням справедливого і
тривалого мирного порядку в Європі на
засадах загальних демократичних цінностей,
прав людини та верховенства права.
Відповідно до Вашингтонського договору
кожна держава-член Північноатлантичного
альянсу несе додаткову відповідальність та
користується перевагами від участі в системі
колективної безпеки. Увесь договір
складається з 14 статей, ключовими з яких є 1,
2 та 5.

3. Стаття 1 констатує, що держави-члени НАТО зобов’язуються «вирішувати всі
міжнародні спори, учасниками яких вони можуть стати, мирними засобами і
таким чином, щоб не ставити під загрозу міжнародний мир, безпеку та
справедливість, а також утримуватись… від погроз силою чи застосування сили
у будь-який спосіб, несумісний з цілями Організації Об’єднаних Націй».
Стаття 2 фіксує намір держав-членів НАТО сприяти «подальшому розвитку
мирних і дружніх міжнародних відносин, зміцнюючи свої незалежні інституції,
домагаючись кращого розуміння принципів, на яких ці інституції засновані, та
створюючи умови для забезпечення стабільності і добробуту».
Стаття 5 безпосередньо говорить про те, що збройний напад на одного або на
кількох членів НАТО розглядатиметься як напад на всіх членів і що «вони
домовляються, що в разі здійснення такого нападу кожна з них… надасть
допомогу тій Стороні або Сторонам, які зазнали нападу, і одразу здійснить,
індивідуально чи спільно з іншими Сторонами, такі дії, які вважатимуться
необхідними, включаючи застосування збройної сили, з метою відновлення і
збереження безпеки у Північноатлантичному регіоні».
3

4. 4
У світі зростає напруженість у
навколишньому безпековому середовищі –
поява нових і загострення традиційних
глобальних викликів, регіональне та
геополітичне суперництво, зниження впливу
традиційних механізмів забезпечення безпеки.
З часів створення Організації
Північноатлантичного договору в міжнародних
відносинах з’явилося багато суперечностей
щодо членства, співпраці чи опозиції до цього
союзу. У статті досліджено програму
«Партнерство заради миру», яка сприяє
формуванню відносин у галузі безпеки між
НАТО та його партнерами в ім’я миру.
Муравйова, А. О. Партнерство
розширює альянс / А. О. Муравйова //
Оборон. вісн. – 2020. – № 8. – С. 8–13.

5. 5
Відзначення у 2019 році 70-ї річниці створення
Організації Північноатлантичного договору спонукало
багатьох експертів здійснити всебічний аналіз не лише
історичного шляху Альянсу, а й перспектив його існування з
точки зору традиційних і нових завдань, викликів та загроз.
На думку Генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга,
саме «нові безпекові виклики та глобальна зміна балансу сил
спонукають НАТО, як ніколи, до спільної роботи з метою
захисту інтересів та цінностей, які поділяють країни Альянсу,
до демонстрації солідарності й готовності щодо колективної
роботи над безпечним майбутнім».
У статті проаналізовано поточні програми та
пріоритети Північноатлантичного альянсу, включаючи
останні ініціативи з посилення оборонних спроможностей, а
також розглянуто основні напрями, за якими доцільно
активізувати співпрацю між Україною та НАТО у військовій
сфері.
Голопатюк, Л. С. Ареали альянсу / Л. С.
Голопатюк, Г. А. Коваленко // Оборон. вісн. – 2020. –
№ 2. – С. 4–9.

6. 6
Адаптація НАТО як унікального
міждержавного утворення до вимог сучасності
спирається на постійне ефективне планування
розвитку спроможностей та координації відповідних
зусиль держав-членів НАТО. Єдиним у своєму роді
процесом планування військового потенціалу
Північноатлантичного альянсу, що має відповідати
рівню сучасних викликів і загроз безпеці та амбітним
планам НАТО, є процес оборонного планування, що
дістав назву NATO Defence Planning Process (NDPP).
Прагнення досягти в найкоротший термін
оперативної та матеріальної взаємосумісності з
Північноатлантичним альянсом, а також перехід на
функціонування сектору безпеки і оборони України за
натовськими стандартами вимагають чіткого розуміння
всіх основних процесів життєдіяльності Альянсу.
Слюсар, В. І. Оборонне планування
альянсу / В. І. Слюсар, К. К. Кулагін // Оборон.
вісн. – 2020. – № 1. – С. 4–9.

7. 7
Зусилля Європейського Союзу і НАТО в
галузі безпеки та оборони суттєво сприяють
європейській безпеці, тому активізується спільна
робота та нарощування можливостей для захисту від
нової реальності гібридних загроз. 74 напрямки
сумісних зусиль охоплюють широкий спектр,
починаючи від політичного діалогу, гібридної та
кіберзагрози до оперативної співпраці на театрі дій,
розвитку потенціалу, підтримки партнерів,
стратегічних комунікацій та навчань.
Русич, С. Д. Чи буде Євросоюз без НАТО? /
С. Д. Русич // Оборон. вісн. – 2020. – № 6. – С. 18–23.

8. 8
Прагнення України вступити до Організації
Північноатлантичного договору та набути стандартів
НАТО вимагає проведення і виконання великого обсягу
заходів та завдань, особливо в секторі безпеки та
оборони. За останні роки Збройні сили України
навчилися діяти в режимі реальних бойових дій, а
розвиток обороноздатності став пріоритетним для
нашої держави. В умовах складної ситуації українська
армія впевнено модернізується. Поставлена мета –
нова українська армія, побудована за стандартами
Альянсу. На сьогодні їх існує понад тисячу. Від
калібрів стрілецької зброї й тактики бою до захисту
довкілля, авіаційної безпеки та зберігання боєприпасів.
Вєтров, В. І. Наблизитись до стандартів
НАТО / В. І. Вєтров, О. В. Вранешич // Оборон.
вісн. – 2020. – № 11. – С. 16–21.

9. 9
Багато завдань щодо формування державної
політики з питань національної безпеки у воєнній сфері,
визначення засад політики європейської та
євроатлантичної інтеграції в сфері оборони поклало на
себе Міністерство оборони України.
Обравши шлях на вступ до НАТО, наша країна
зобов’язалася реалізувати низку реформ, виконання яких
сприятиме скорішому досягненню європейських
стандартів та зміцненню сектору безпеки та оборони. На
сьогодні сформовано базис для комплексних та
системних перетворень, які спрямовані на розвиток
людського капіталу Збройних сил України, зокрема через
модернізацію освіти й науки, охорони здоров’я, культури,
соціального захисту, забезпечення гендерної рівності та
духовності.
Пунда, Ю. Кроки у напрямку реформ / Юрій
Пунда // Оборон. вісн. – 2020. – № 12. – С. 4–6.

10. 10
У статті розкрито зміст методики з
планування та проведення командно-штабних навчань,
яка реалізована в країнах-членах НАТО. Автори,
спираючись на досвід, здобутий під час участі в
багатонаціональних авіаційних навчаннях, пропонують
підходи, які дають можливість привести до єдиного
стандарту процес планування навчань, поліпшити
взаємодію та спільну роботу між органами військового
управління Збройних сил України та штабами Альянсу
й надалі досягти повної взаємосумісності у виконанні
спільних завдань у мирний та воєнний час.
Тюрін, В. В. Методика проведення
багатонаціональних командно-штабних навчань
за процедурами НАТО / В. В. Тюрін, А. Г. Салій, С.
М. Коротін // Наука і оборона. – 2019. – № 4. – С.
38–43.

11. 11
У статті розглянуто проблему наближення
дидактичних основ у підготовці військових фахівців з
вищою освітою до поглядів у цьому процесі,
притаманних військовим освітнім системам провідних
країн НАТО. Показано актуальність
дослідження даної проблеми, зумовлену політикою
держави з реформування сектору безпеки та оборони,
зміцнення обороноздатності Збройних сил України.
Приходько, Ю. І. Дидактичні основи
підготовки військових фахівців з вищою освітою в
контексті військових освітніх систем провідних
країн НАТО: історична ретроспектива, сучасність,
перспективи / Ю. І. Приходько // Наука і оборона. –
2020. – № 1. – С. 43–51.

12. Дякую за
увагу!
12
Презентацію підготувала Белоус Д. О., бібліотекар ІІ категорії
відділу документів із гуманітарних, технічних та природничих наук