Новий рік і Різдво Христове – одні з найдавніших і найпопулярніших календарних свят. Це події, які протягом століть щорічно відзначають у всіх країнах і на всіх континентах, які знають, люблять і які з нетерпінням чекають люди, різні у своїх етнонаціональних традиціях і релігійних переконаннях. Кожен народ зустрічає ці свята у відповідності з національними традиціями і використовує для цього свою атрибутику. Як святкують Новий рік та Різдво українці, розповість віртуальна виставка «Новорічно-різдвяний серпантин», матеріали якої також представлені на відкритому доступі у відділі документів із гуманітарних, технічних та природничих наук.

1. Новорічно-різдвяний серпантин

2. Зима іде – свята веде / уклад.
В. Федієнко. – Харків : Школа, 2009. – 144 с.
19 грудня з особливим нетерпінням
чекають діти, бо свято Миколая пов’язане з
подарунками, гарним настроєм.
Св. Миколай народився 280 року в
Патері, лікійському місті в Малій Азії.
Отримавши спадок після смерті батька,
Миколай роздав його бідним. За
переказами, він допомагав найчастіше
таємно, особливо тим, хто соромився
просити.
Став єпископом міста Міри і Лікії, де
збереглися розповіді про те, як він
заступався за несправедливо засуджених,
про дива, які він творив при житті й після
смерті. Св. Миколая вважають
покровителем дітей та заступником рибалок
і моряків.
Збірка знайомить читачів з історією
виникнення зимових свят, цікавими
народними обрядами, піснями і колядками.

3. Килимник, С. Український рік у народних звичаях в історичному
освітленні : у 3 кн., 6 т. / С. Килимник. – Київ : Обереги, 1994. – Кн. І :
Т. І (Зимовий цикл), Т. 2 : (Весняний цикл). – 400 с.
«У Різдвяних та новорічних звичаях не
лише підіймаються високо релігійне й
загальнолюдське почуття, але тут глибоко
виявлено і колективно-громадське та
національне почуття солідарності, єдності…
– шанування людини»: писав видатний
дослідник української етнографії та
етнології із зарубіжжя С. Килимник.
У книзі розповідається, що українці
задовго до Різдва готувалися до цього
великого зимового свята. Господар з
косовиці відкладав найкраще запашне
зелене сіно; готував сухі добрі дрова.
Господиня завчасно закупляла нові
горшки, миски, ложки – все справлялося
нове до Різдва.
Менші готували рукавички для посівання,
вивчали колядки.
Старші дівчата завчасно плели вінки з
барвінку та іншого зілля, золотили
послідкою, оздоблювали качуровим пір’ям.

4. Різдвяні свята в Україні : етногр. нарис з доданням
укр. нар. пісень. – Київ : Муз. Україна, 1992. – 152 с.
У книзі описані звичаї підготовки до
різдвяних свят. З давніх часів в Україні словом
і ділом, словесним твором і магічним актом,
всією обстановкою люди створюють в це
свято образ багатства, щастя і спокою у
своєму домі.
Ще вдосвіта господиня приступала до
праці, доставала з покуття кремінь і кресало.
Перехрестившись тричі, ставши обличчям до
схід сонця, викресала «новий вогонь» і
починала готувати 12 страв на Свят-вечір:
настоювала узвар, варила горох, квасолю,
смажила капусту, ліпила вареники, готувала
бараболю, гриби, кашу гречану з конопляним
молоком, голубці з пшоном, рибу, коржі з
маком та кутю з товченої пшениці.
У цій багатій, але пісній вечері господиня
представляла найголовніші плоди поля,
городу і саду.

5. Скуратівський, В. Січень // Дідух: свята українського народу /
В. Скуратівський ; худ. оформ.: О. Коваля, Н. Коваля – Київ,
1995. – С. 5–40.
Кожне свято має свою символіку й
атрибутику. Новорічна обрядовість пов’язана з
яскравим світлом і нарядженою лісовою
красунею. А як прикрашали свої оселі на
різдвяно-новорічні свята наші пращури?
Наші предки були ревнивими прибічниками
й охоронцями природи. Дерева для них були
священними, тому роль сучасної ялинки
виконував Дідух. Слово Дідух має давнє
коріння – це дух діда. Традиційно в нашого
народу був розвинений високий культ
пращурів. У кожній родині поіменно знали і
шанували до сьомого коліна всіх
попередників.
Традиційно перед Багатою кутею
виготовляли обрядового Дідуха і на Різдво
господар поважно брав його і вносив до хати.
Якщо господарі берегли пам’ять свого
родоводу, то духи предків, освячені Дідухом,
оберігали родину.
Ще багато звичаїв наших предків, зв’язаних
з новорічними святами ми знайдемо в цій
книзі.

6. Воропай, О. Звичаї нашого народу. Народньо-календарні звичаї.
Український народній одяг : етнограф. нарис / О. Воропай ; худож.
оформ. І. Бородаєвої. – Київ : Пульсари, 2012. – 632 с.
У книзі зібрано звичаї та обряди різних
регіонів України, що пов’язані з народним
та релігійним календарями.
У святкуванні зимових свят автор
приділяє велику увагу Святій Вечері.
До хати входить батько і сповіщає
родині, що Святий Вечір вже почався, бо на
небі засяяла вечірня зоря. Але перш ніж
приступити до вечері, йому треба
нагодувати худобу. Господар бере миску,
підходить до столу і набирає по кілька
ложок кожної страви. Першим його
зустрічає вірний приятель і добрий
вартовий – кудлатий пес. Господар перед
псом кладе хліб і лій, а потім годує всю
свою худобу.
Вдарити в цей день будь-яку тварину –
великий гріх.

7. Артюх, Л. Святвечір. Різдво. Новий рік / Л. Артюх // Звичаї
українців у народному календарі / Л. Артюх. – Київ, 2012. – С. 8–47.
Різдво – велике свято. Колядники ходили
по селах з Вертепом і прославляли Немовля
Христа – театралізованою народною
виставою із життя Пресвятої Богородиці
Діви Марії та Святої Родини – й розповідали
про легендарну подію – Різдво Спасителя.
Цей день (7 січня), як Багата кутя (Святий
вечір), відповідає уявленням народу про
добробут, благополуччя, щастя і злагоду.
З Різдва Христового починалися зимові
м’ясниці. Усі страви готувалися заздалегідь,
оскільки існувала звичаєва заборона в цей
день користуватися ножем, сокирою та
іншими колючими й ріжучими знаряддями.
Навіть хліб ломили.
Частували й обдаровували колядників. На
них чекали, сподіваючись, що добрі
побажання здійсняться.

8. Сторожук, А. І. Новорічно-різдвяна пісенність та обрядова
традиція зими на Східному Поділлі / А. Сторожук ; Вінниц. обл.
центр нар. творчості. – Вінниця : Консоль, 2018. – 346 с.
Колядки та щедрівки давнини
ввібрали в себе все найкраще з
нашої історії, побуту, природньо
поєднавшись із пізнішими зразками
й обрядами християнства.
Багатющий світ колядниково-
щедрівникових барв супроводжує
всіх, чий духовний світ наповнений
любов’ю, щирістю.
Цінний новорічно-різдвяний
гостинець подарувала нашому
Поділлю літератор, фольклористка і
краєзнавець Антоніна Сторожук.

9. Сосенко, К. Різдво – Коляда і Щедрий Вечір. Культурологічна
оповідь / Ксенофонт Сосенко. – Київ : Укр. письменник, 1994. – 286 с.
Ця глибинна і прониклива народознавча
розвідка написана видатним українським
церковним діячем і вченим К. Сосенком.
Матеріал, яким оперує автор, відкриваючи
праглибини українського народознавства,
викликає нині особливий інтерес у читачів.
Коляда – це друга технічна назва свята.
Колядою наші предки називали і Дідуха, і
настільний калач або хліби на Святій Вечері.
Калачем чи хлібами складає народ свою
жертву Богові – це святочна жертва. Також
святовечірній хліб називають Корочуном.
Святочне сполучення хліба й меду є
висловом ідеалу українського рільника й
пасічника.
Пшениця, мед, віск і бджоли особливо
ідеалізовані колядками про створення світу.
Колядників-співаків, яких вважали за
небесних посланців, обдаровували хлібом-
колядою.

10. Вербенець, О. Обряди і страви Святого Вечора /
О. Вербенець. – Вид. 2-ге. – Львів : Свічадо, 2015. – 200 с.
Святий Вечір – особливий, незабутній
час у році. Надвечір’я Різдва Христового
сповнене глибоких церковних відправ,
багатих народних обрядів і звичаїв.
Чимало народних традицій, що сягають
ще язичницьких часів, набули
християнської символіки і несуть у собі
християнські ідеали любові, прощення,
щедрості, є яскравим свідченням
української ментальності – працьовитості,
гостинності, поваги до предків, відчуття
святості родини, дбайливого
господарювання.
З книги читач глибше пізнає суть
приготування до Різдва Христового,
довідається про обряди і традиції Свят-
вечора у різних місцевостях України.

11. Каленіченко, Л. Феєрія зимових свят /
Л. Каленіченко. – Вінниця : Твори, 2019. – 64 с.
Невеличка книжечка про різдвяно-новорічні
свята заслуговує на велике похвальне слово за
зміст викладеного матеріалу. У традиційній
формі описані обрядові страви на святковому
столі та кращі рецепти їх приготування.
У деяких місцевостях переддень Різдва
зветься сочельник і походить від слова «сочиво»
– солодка кутя, яка є основною ритуальною
стравою на цьому святі.
Кутя – це символ єднання, символ збільшення
благ. У християнську епоху вона є подякою
Богові за врожай.
У куті кожна складова має своє значення:
– пшениця – це життя, символ вічності;
– мак – це зорі на небі, символ множинності
Божих ласк;
– мед – це символ вічного, здоров’я, достатку;
– горіхи – це багатство і благополуччя;
– родзинки – це любов.

12. Коваленко, Г. (протоієрей). Навіщо українцям два Різдва /
протоієрей Г. Коваленко, В. Горшков. – Київ : Дух і Літера,
2017. – 72 с. : іл.
Декілька років тому загострилося питання:
коли святкувати українцям Різдво – 25 грудня
чи 7 січня? Виникло питання: чи реально
перенести? Будь-яка людина, знайома з
історією церковних суперечок через обряди чи
календар, скаже, що це майже нереально.
Більше того, результатом рішення про
перенесення дати будуть конфлікти і
розділення церковного середовища.
Тому це та інші питання обговорювали 25
грудня 2016 року, коли у Відкритому
Православному Університеті Святої Софії-
Премудрості започаткували святкування Open
Christmas (25 грудня), та 7 січня 2017 року,
коли святкується Наше Різдво.
У книзі знайдемо відповіді на такі питання:
– Коли насправді народився Ісус?
– Чим святий Миколай відрізняється від Діда
Мороза?
– Чи може історія 2000-річної давнини бути
цікавою й актуальною сьогодні?

13. Християнські зимові свята. Історія свят. Народні звичаї. Церковні
обряди та молитви. Домашні клопоти. Колядки та щедрівки / уклад.:
Є. Дісс, О. Кривич. – Харків : Торсінг, 2005. – 256 с. : іл.
Звичай установлювати ялинки з’явився
понад 300 років тому. Походить він з
Німеччини, першу історичну згадку про
нього знайдено 1605 р. у Страсбурзі.
У давнину вважали, що ялинкове гілля
приносить здоров’я, ріст та родючість. А
тепер вважають, що це деревце викликає у
всіх справжній різдвяний настрій. Не чуже
різдвяне дерево і для українців. Наші
предки називали ялинку деревом життя.
У цій книзі знаходимо багато цікавих
історій, оповідей, віршів та легенд,
пов’язаних з новорічними святами нашого
народу, описи традиційних християнських
свят та їх улаштування в себе вдома.

14. Дякую за увагу!
Підготувала
бібліотекар І категорії
відділу документів із
гуманітарних, технічних
та природничих наук
Лілія Заря