Згідно з Указом Президента Володимира Зеленського відтепер щорічно 9 травня в Україні відзначатимуть День Європи спільно з державами Європейського Союзу. З нагоди свята відділ рідкісних і цінних видань підготував віртуальну виставку «Книгодрукування в Європі 200 років тому», в якій використані унікальні документи з фонду ВОУНБ ім. В. Отамановського.

2. Історія європейського книгодрукування розпочалася 30 вересня 1452 р. в
друкарні німецького ювеліра і винахідника Йоганна Ґутенберґа. Він випустив
першу в Європі велику друковану книгу – Біблію. До того майстер друкував лише
пробні маленькі книжечки на кшталт підручників. До кінця XV ст. на території
Європи існувало вже близько тисячі друкарень у 246 містах, в яких було випущено
близько 40 тис. видань тиражем 12 млн примірників. Масове читання книжок
стимулювало розвиток європейської філософської думки, в XVІ ст. з’являються
твори Еразма Ротердамського, Томаса Мора, Франсуа Рабле, Мартіна Лютера, які
були визначальними для культури. Велике значення для розвитку науки мали
надруковані праці Миколая Коперника, Джордано Бруно, Галілео Галілея. Без
друкарства була би неможливою Реформація, а з часом надруковані розкуті
думки Гуго Гроція, Френсіса Бекона, Томмазо Кампанелли, Томаса Гобса, Джона
Локка, Баруха Спінози формували суспільну свідомість цілої Європи, готуючи її
до епохи Просвітництва.
У 1494 р. перше видавниче підприємство в Європі заснувала італійська родина
Мануціїв. Видавнича фірма «Aldine Press» проіснувала близько ста років. В
Антверпені у 1555 р. друкар, видавець Крістоф Плантен відкрив власну
типографію, яка вважалася найбільшою в Європі, і мала філії в Лейдені та
Парижі. Родина нідерландських друкарів Ельзевірів створила видавничу фірму,
яка постачала книги на європейський ринок від 1581 до 1712 року. На території
сучасної України у XVІ–XVІІІ ст. книговидавничі центри були зосереджені у
Львові, Острозі, Почаєві, Києві, Новгород-Сіверському, Чернігові, Харкові.

3. Гравюра Джованні Страдано «Винахід друкарського верстата» (до
1605 р.) Музей Плантена-Моретуса, Антверпен, Бельгія.

4. На початку ХІХ ст. розпочалося технічне
удосконалення типографських машин.
Німецький винахідник Фрідріх Кеніг (1744–
1833) у 1811 р. отримав патент на
високошвидкісний циліндровий прес, який
здійснив революцію в книгодрукуванні. Через
кілька років Кеніг винайшов машину з двома
циліндрами, яка друкувала текст одночасно на
двох сторонах аркуша. Замовлення на технічну
новинку почали надходити з різних
європейських країн. У 1817 р. винахідник
заснував фірму «Кеніг та Бауер» з виробництва
друкарських машин. Пізніше він налагодив
виробництво друкарських машин, що друкують
двома фарбами.
*Портрет Фрідриха Кеніга.
*Паровий циліндровий прес Ф. Кеніга для друку
лондонської газети «The Times» (1814).

5. Європейські видання
ХІХ ст. з фонду
рідкісних і цінних
видань

6. The Edinburgh Review: or
critical journal. – Edinburgh,
1823. Vol. 38 : For Feb. 1823 – May
1823. – 280 p.
Часопис «Едінбург рев'ю» (англ.
Edinburgh Review) був заснований у
столиці Шотландії Единбурзі в 1802 р.
молодим адвокатом Френсісом Джеффрі
(1773–1850) і мав спочатку ліберальний
напрямок. У числі авторів були відомі
представники британської інтелектуальної
еліти: історик Томас Маколей, математик
Вільям Гамільтон, хімік Чарльз Макінтош,
письменники Томас Карлейль, Семюель
Кольрідж, великі політики і державні діячі.
До середини XIX ст. журнал став рупором
вігів. «Едінбург рев'ю» жваво відгукувався
не тільки на важливі суспільно-політичні
події, але й на помітні нові явища в
літературі.
Свого часу журналом володів Джон
Стюарт, чия дружина Луїза Хупер Стюарт
(1818–1918) була першою прихильницею
виборчого права для жінок у Великій
Британії.
Журнал припинив виходити у 1929 р.

7. Європейські популярні видання ХІХ ст.
презентує збірка «Байки для Священного
Союзу» ірландського поета Томаса Мура
(англ. Thomas Moore; 1779–1852). Він був
автором цілої низки сатир, спрямованих
проти англійської реакційної політики. У
1812 р. познайомився з Байроном, став
його близьким другом і одним із перших
біографів.
Поет здобув широку популярність і
навіть був запрошений на посаду
придворного поета, але відмовився від неї
через наполегливі поради друзів –
ліберальних буржуа.
Українською мовою поезію Томаса Мура
перекладали Іван Франко, Павло
Грабовський, Михайло Орест, Леонід
Череватенко, Марія Губко.
Moore, Thomas. Fables for
the Holy alliance, Rhymes on
the road, &c., &c. – London :
Printed for Longman, Hurst,
Rees, Orme and Brown, 1823. –
198 p.

8. Німецьке видавництво братів Шуманів у місті Цвікау існувало у
1808–1840 рр. Один із братів, письменник Август Шуман (1773–1826)
заснував в Роннебурзі (1799) видавництво, в якому друкувалися
переважно його власні твори. У 1808 р. до справи приєднався його
брат Фрідріх, і спільне підприємство вирішили перенести до Цвікау.
Брати Шумани, серед іншого, видали кишенькову бібліотечку
творів зарубіжних класиків у нових німецьких перекладах, яка
налічувала понад 250 томів. У той же час випускалися твори
англійських, французьких, італійських та іспанських письменників
мовою оригіналу. Серійні видання читачі мали можливість отримати
за підпискою.
Август Шуман мав сина Роберта Шумана (1810–1856) – видатного
німецького композитора-романтика, диригента, музичного критика
та громадського діяча. У дитинстві син привчився до професійної
літературної роботи, зокрема складав статті для енциклопедії, що
виходила у видавництві батька. У певний період юнацтва Р. Шуман
навіть вагався, чи ставати йому письменником, чи музикантом.

9. * Scott, Walter. Romane : Die Presbyterianer. – Zwickau : Gebrüder Schumann,
1823. – 223 s.
* Scott, Walter. Romane : Robin der Rothe. – Zwickau : Gebrüder Schumann, 1823.
– 192 s.
* Гербовий екслібрис на книгах свідчить про те, що вони походять з
родової бібліотеки Гейденів. Представники роду мали голланське коріння і
мешкали на Поділлі з 1897 р.

10. Місто Вільно (тепер Вільнюс) у другій пол. XVIII ст. внаслідок
культивування ідей Просвітництва, якісної реформи місцевого університету
й розвитку книговидавництва перетворилося на культурний центр регіону.
Після 3-го поділу Польщі (1795) Литва відійшла до Російської імперії, Вільно
отримало статус губернського міста, проте залишилося осередком
громадсько-політичного і культурного життя земель колишнього Великого
князівства Литовського.
У 1803 р. у місті відкрив невелику друкарню польський видавець Юзеф
Завадський (1781–1838). Через два роки, за підтримки Адама Казимира
Чарторійського, у його володіння перейшла друкарня Віленського
університету.
Засноване Завадським видавництво стало першим видавничим
підприємством нового типу у Вільно, яким його спадкоємці по черзі керували
до 1939 р. Видавець друкував та продавав перші книги Адама Міцкевича,
праці професорів університету, а також газети, журнали, календарі. У відділі
РіЦ є на збереженні надруковане Ю. Завадським унікальне дослідження
польських стародруків професора Віленського університету Йоахима
Лелевеля.
Польський історик, політичний діяч-демократ, один із організаторів польського
листопадового повстання Йоахим Лелевель (1786–1861) у 1815–1824 рр. очолював
кафедру історії Віленського університету. Окрім польської історіографії
вчений приділяв увагу теорії книгознавства й бібліографії.

11. * [Lelewel, Joachim]. Joachima Lelewela bibljograficznych ksiąg dwoje, w których
rozebrane i pomnożone zostały dwa dzieła Jerzego Samuela Bandtke: Historja drukarń
krakowskich - tudzież Historja Bibljoteki Uniw. Jagiell. w Krakowie, a przydany Katalog
inkunabulow polskich. – Wilno : Nakładem i drukiem Józefa Zawadzkiego , 1823. – T. 1. –
280 + 5 ark.
* Печатка на книзі з бібліотеки Ружі Собанської (1798–1880). Польська
аристократка, патріотична діячка мешкала у Василівці Брацлавського повіту з
1839 р., де зібрала значну бібліотеку.

12. * Ілюстративні додатки до праці Йоахима Лелевеля . (Зразки книжкових
оздоблень польських стародруків XVI ст.)

13. Польський книготорговець, видавець Натан Глюксберг (1780–1831) володів
друкарнею Варшавського Королівського університету. Видав понад 220 творів
польською мовою та івритом, переважно художніх та історичних. Крім того, з
друкарні Глюксберга виходило близько десятка назв журналів: у 1821–1822 рр.
«Gazeta Literacka», у 1823 р. «Pamiętnik Warszawski», з 1827 р. «Річник Лісничого
Корпусу Королівства Польського» тощо. Мав чотирьох синів, які продовжили
справу батька і були причетними до розвитку польської культури у ХІХ ст.
У фонді РіЦ з друкарні Н. Глюксберга маємо працю польського історика,
перекладача і публіциста Каєтана Квятковського (1769–1852), який був
королівським камергером Станіслава Августа (1790), брав активну участь у
повстанні Костюшка. Він зібрав значну колекцію історичних книг і рукописів.
Kwiatkowski, Kajetan. Dzieje
narodu polskiego za panowania
Władysława IV, króla polskiego i
szwedzkiego. – W Warszawie :
Nakładem i drukiem N.
Glűcksbergа, księgarza i typografa
Uniwersytetu Król., 1823. – 476 s.

14. Значний внесок у розвиток французького
друкарства зробили талановиті видавці –
відомий друкар Йоганн Трексель, Жан дю Пре,
знаменитий каліграф і мініатюрист Антуан
Верар, видавці-гуманісти Етьєн, Доле, Бадіус,
ліонський друкар-видавець С. Гріфіус, творець
нового шрифту Ф. Дідо і багато-багато інших,
імена яких вписані золотими літерами в історію
французького книговидання. У ХІХ ст.
великими тиражами видавалися наукові праці,
солідні енциклопедії та словники, розкішні
видання та дешеві книги для масового читача.
Книжкова продукція паризьких видавців і
книготорговців представлена виданням 1823 р.
Луї Тенре. У 1819 р. Тенре одружився з дочкою
великої родини книготорговців і друкарів
Босанж, завдяки шлюбу отримав патент на
торгівлю книгами. Володів книгарнею, яка
була розташована на вулиці Паон у
престижному районі бульвару Сен-Жермен.
У фонді відділу РіЦ з друкарні Тенре маємо
працю французького історика Луї П’єра
Анкетіля (1723–1808).
Anquetil, Louis-Pierre. Précis
de l'histoire universelle, ou
Tableau historique. – А Paris :
Chez Louis Tenré, 1823. T. 12. –
345 p.

15. Паризький видавець, письменник Алексіс Еймері був одим із головних
видавців навчальної літератури у 20-х рр. XIX ст. Його книжкова продукція
представлена історичним нарисом французького державного діяча,
дипломата, графа Луї-Філіппа де Сеґюра (1753–1830).
Ségur, Louis-Philippe.
Abrégé de l'histoire
universelle, ancienne et
moderne, a l'usage de la
jeunesse. – Paris : A la
librairie d'Éducation
d'Alexis Eymery, 1823. –
Т. 18. –203 р.

16. Koch, Christophe. Tableau des révolutios de l'Europe, depuis le bouleversement de
l'empire Romain en occident jusqu'a nos jours. – Paris : Librairie de Gide fils, 1823. – Т. 3.
– 411 р.
Паризьке видавництво «Gide fils» у 1823 р.
випустило історичне дослідження «Таблиця
революцій в Європі в епоху середньовіччя»
Христофора Вільгельма фон Коха (1737–1813),
яке вперше було опубліковано у 1790 р.
Протестантський дипломат, політик,
бібліотекар і письменник з Ельзасу став
популярним і надихаючим учителем, який
швидко зарекомендував себе у Страсбурзькому
університеті після 1770 р. Серед його учнів були
Гете, Монгелас, Меттерніх та Луї-Гійом Отто.
Часи, в які він жив, були відзначені як
ідеалізмом європейської освіти, так і тягарем та
невизначеністю війни. Кох ліквідував
культурний розрив між німцями та
французами, а також між абсолютистами та
лібералами.

17. Автор «Синопсису» достеменно
невідомий, хоча здебільшого приписують
його архімандриту Інокентієві Ґізелю (бл.
1600–1683). Уперше був випущений у 1674 р.
друкарнею Києво-Печерської лаври,
наступні два видання (1678 і 1680) містили
значні доповнення. До середини ХІХ ст. за
150 років «Синопсис» було перевидано
близько 30-ти разів. З погляду сучасної
історичної науки, «Синопсис» викладав не
встановлені історичні факти, а компіляцію
з уявлень та традиційних легенд, тому
вважається джерелом не стільки з історії,
скільки з історичної міфології.
Киевский синопсис или Краткое собрание от различных летописцов о начале
Славенороссийскаго народа и первоначальных князей богоспасаемого града
Киева. – 2-е изд. Киевское, исправнейшее. – Киев : Печатано в Тип.
Киевопечерской Лавры, 1823. – [8], 164 с.

18. Книга була і є не тільки джерелом
інформації. Вона протягом століть творить,
формує людську особистість і суспільство в
цілому. Через книгу передаються з покоління в
покоління знання та досвід, накопичені
тисячоліттями, які збагачують людство і
сприяють розвитку науки, культури й економіки
будь-якої держави.

19. Дякую за увагу!
Віртуальну виставку підготувала бібліотекар І категорії
відділу рідкісних і цінних видань
Ірина Валігура