Successfully reported this slideshow.
We use your LinkedIn profile and activity data to personalize ads and to show you more relevant ads. You can change your ad preferences anytime.

Постмодернізм

435 views

Published on

Література і мистецтво

Published in: Education
  • Be the first to comment

  • Be the first to like this

Постмодернізм

  1. 1. ПостмодернізмПостмодернізм як визначальнийяк визначальний напрям мистецтванапрям мистецтва другої половинидругої половини ХХ-початку ХХІ ст.ХХ-початку ХХІ ст. Автор ідеї та виконавець: Опришко І.Г. учитель-методист вищої категорії Мереф’янської ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 Харківської районної ради Харківської області
  2. 2. ЄВРОПЕЙСЬКА КУЛЬТУРА: Античність (Класика) Середньовіччя Відродження (Ренесанс) Бароко Класицизм Просвітництво Романтизм Реалізм Модернізм Постмодернізм Будівля у постмодерністському стилі м. Портленд, США
  3. 3. Витоки постмодернізму ХХ ст. (1950-1960-і р.р.) КРИЗА МОДЕРНІЗМУ ПОСТМОДЕРНІЗМ ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ (А.Камю) утвердження абсурдності людського буття ДЕКОНСТРУКТИВІЗМ (Ю.Крістева ) експеримент зі змістом текстуПОСТСТРУКТУРАЛІЗМ (Ж.Дерріда ) експеримет із формою твору
  4. 4. Постмодернізм постмодерністьпостмодерність постмодернізмпостмодернізм термін, який використовується на позначення історичної епохи, що прийшла на зміну епосі модернізму термін, який використовується для означення проявів постмодернізму у соціальній та культурній сферах З історії питання: Вперше термін «постмодернізм» згадується в роботі німецького філософа Рудольфа Панвіца "Криза європейської культури" (1914), але поширився він лише наприкінці 1960-х pp. спершу для означення стильових тенденцій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації, а невдовзі — у літературі, малярстві та музиці. Джефф Кунс. Скульптура “Цуценя” Г.Горецький, польський композитор-постмодерніст
  5. 5. Визначні представники Р.Барт, Ю.Крістева, Дж.Фаулз, М.Уельбек, Й.Бродський, Вен.Єрофєєв, Є.Євтушенко, В.Набоков, У.Еко, К.Рансмайр тощо Філософське підгрунтя постмодернізму Популярності постмодернізму сприяли міркування філософів Ж. Дерріди, Ж. Батая, Ж.-Ф. Ліотара, М. Фуко. Постмодерністи, завдяки гіркому історичному досвідові, переконалися у марноті спроб поліпшити світ, втратили ідеологічні ілюзії, вважаючи, що людина позбавлена змоги не лише змінити світ, а й осягнути, систематизувати його, що подія завжди випереджає теорію. Представники в Україні: Ю. Андрухович, Ю. Іздрик, Л. Дереш, О. Ульяненко, С. Процюк, В. Медвідь, О. Забужко та ін. Постмодернізм Ж.-Ф.Ліотар, Французький філософ, теоретик постмодернізму Ю.Крістєва, французька письменниця, дослідниця постмодернізму
  6. 6. Основні суперечності естетичних систем “модернізм-постмодернізм”: МОДЕРНІЗММОДЕРНІЗМ ПОСТМОДЕРНІЗМПОСТМОДЕРНІЗМ Скандальність Конформізм Антиміщанський пафос Відсутність пафосу Емоційне заперечення попереднього Ділове заперечення попереднього Первинність як позиція Вторинність як позиція Оціночне у самоназві: «Ми - нове» Безоціночне в самоназві: «Ми - все» Декларована елітарність Недекларована демократичність Переважання ідеального над матеріальним Комерційний успіх Віра у високе мистецтво Антиутопічність Фактична культурна спадкоємність Відмова від попередньої культурної парадигми Виразність кордону мистецтво- немистецтво Все може називатися мистецтвом
  7. 7. Постмодерністське світосприйняття “Рубіж ХХ-ХХІ століть – різке переключення часових швидкостей... Культура у міру багатовікового накопичення своїх матеріалів шукає найкомпактніші засоби їхнього пакування (тисячі томів бібліотеки пакують у тонкий диск комп’ютера)” (М.Епштейн) Ідеологічна криза напротивагу бурхливому розвитку мистецтва Руйнування “модерністських проектів”, зі збереженням модерністських принципів організації художнього тексту Формуваня постмодерністського літературного стилю “... У будь-якій епосі є власний постмодернізм” (У.Еко) М. Епштейн, професор російської літератури та філософії, університет Атланти, США
  8. 8. Етапи становлення постмодернізму 1960-і роки: початок становлення постмодернізму, коли новий напрям охоплює національні літератури, а теоретики мистецтва визначають певні “зрушення” в художній практиці, які вже не вписуються в естетичну модель модернізму 1980-і – початок ХХІ століття: період “зрілого постмодернізму”, який стає домінуючою тенденцією в сучасній культурі і дає імпульс широкому розвитку постмодерністського роману 2000-і – 2010-і роки: період “протомодернізму” (М.Епштейн) - наступний етап постмодерної доби, під час якого вібдувається аналіз, осмислення та переосмислення здобутків вже минулого постмодернізму.
  9. 9. Риси постмодернізму • культ незалежної особистості; • потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого; • прагнення поєднати, взаємодоповнити істини (часом полярно протилежні) багатьох людей, націй, культур, релігій, філософій; • бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу; • використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати на ненормальності, несправжньості, протиприродності панівного в реальності способу життя; • зумисне химерне переплетення різних стилів оповіді (високий класицистичний і сентиментальний чи грубо натуралістичний і казковий та ін.; у стиль художній нерідко вплітаються стилі науковий, публіцистичний, діловий тощо); • суміш багатьох традиційних жанрових різновидів; • сюжети творів — це легко замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети літератури попередніх епох; • запозичення, перегуки спостерігаються не лише на сюжетно- композиційному, а й на образному, мовному рівнях; • як правило, у постмодерному творі присутній образ оповідача; • іронічність та пародійність Умберто Еко, відомий письменник-постмодерніст “Ім’я троянди”
  10. 10. Типологічні ознаки постмодернізму: ЕКЛЕКТИКА Епоха постмодерну заперечує істини, які ще не так давно здавалися беззаперечними, - твердження про те, що «…традиція вичерпала себе і що мистецтво повинно шукати іншу форму» (Ортега-і-Гассет). Такий підхід призводить до демонстрації в сучасному мистецтві еклектики будь-яких форм традиції, ортодоксії та авангарду. «Цитування, симуляція, ре-апропріація — все це не просто терміни сьогочастного мистецтва, але його сутність»(Ж. Бодрійяр). Ж.Бодрійяр, французький філософ-постмодерніст
  11. 11. Типологічні ознаки постмодернізму: ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІСТЬ та “СМЕРТЬ АВТОРА” Інтертекстуальність (присутність на різних рівнях тексту інших текстів, які умисно чи підсвідомо у ньому закладені), а відтак і феномен “смерті автора” (як неможливості акту творення за умов відсутності у тексті нових думок та ідей) стають знаковими рисами постмодернізму. Академічним можна вважати визначення інтертекстуальності Р.Бартом: “Кожен текст є інтертекстом; інші тексти присутні в ньому на різних рівнях у більш чи менш зрозумілих формах: тексти попередньої культури і тексти нинішньої культури. Кожен текст є новою тканиною, зітканою із старих цитат. Уривки культурних кодів, формул, ритмічних структур, фрагменти соціальних ідіом тощо – всі вони поглинуті текстом і змішані в ньому…” Ролан Барт, філософ, теоретик постмодернізму
  12. 12. Типологічні ознаки постмодернізму: МАРГІНАЛЬНІСТЬ За умов такої тотальної інтертекстуальності у постмодерні злегка видозмінюється запозичений матеріал, а частіше виймається з природнього оточення або контексту і поміщується у нову чи невластиву йому площину-сферу. У цьому і полягає його глибока маргінальність. Будь-яка побутова чи художня форма, в першу чергу, є «…для нього тільки джерело будматеріалу» (В. Брайнін-Пассек) Валерій Брайнін-Пассек, американський дослідник
  13. 13. Типологічні ознаки постмодернізму: ІРОНІЯ та ПАСТИШ Іронія — ще одна типологічна ознака культури постмодерну. Авангардистській настанові на новизну протиставлено прагнення залучити до сучасного мистецтва весь світовий художній досвід шляхом іронічного цитування. Можливість вільно маніпулювати будь-якими готовими формами, а також художніми стилями минулого в іронічному ключі, звернення до позачасових сюжетів і вічних тем, ще недавно неможливе в мистецтві авангарду, дозволяє акцентувати увагу на їхньому аномальному стані в сучасному світі. Іронія постмодерністів звертається то до історії, то до найбільш актуальних подій, послуговуючись “мудрістю, гіркотою і фарсом”, а утворена суміш з усіх запозичених елементів і є пастишем (іт. «паштет»).
  14. 14. Типологічні ознаки постмодернізму: СИНТЕТИЧНІСТЬ Таким чином, постмодерн – це синтетичне, або ж синкретичне мистецтво. У постмодернізмі можна побачити сплав, буквальне зрощення різноманітних ознак, прийомів, рис та особливостей різних стилів, що являють собою нову авторську форму. Синтетичність дуже характерна для постмодернизму: його новизна — це сплав, суміш старого, минулого, вже використаного, тепер перенесеного в інший, маргінальний контекст. «The Painter Prince» (художник — Paul Salvator Goldengreen) Постмодерна архітектура музею у Мюнхені

×