2. Рене Карл Вільгельм Йоган Йозеф Марія Рільке
- австрійський поет, прозаїк та есеїст. Пройшовши
у своїй творчості шлях, яким розвивалась західна
поезія кінця XIX - початку XX ст., він сягнув
вершин модерністської літератури.
3. – Райнер Марія Рільке народився 4 грудня 1875
в Празі (тоді Австро-Угорщина) в сім'ї
чиновника по залізничному відомству Йозефа
Рільке і Софії Рільке(Ентц).
– Був у батьків первістком, потім в нього
з'явився молодший брат. Дитинство і юність не
були щасливими — через невдалий шлюб
батьків, який розпався 1884 року, коли
хлопцеві було 9 років.Мати, Софія Енц, не
могла забути своєї першої дитини — рано
померлої дочки, тому трактувала сина як
дівчинку, навіть одягала в сукні.
– До 1884 року навчався у початковій школі в
Празі.
– Після розлучення батьків у 1884 році, Рільке
залишається під опікою батька.
Рільке, три роки,
близько 1878-1879
4. – Батько, Йозеф Рільке, мріяв про військову кар'єру, але мусив стати
залізничним чиновником. Тому, всупереч волі сина, 1886 року віддав
його до військової академії. 1 вересня 1886 року Рільке вступив у
кадетське військове училище у Санкт-Пельтені (поблизу Відня). Тоді ж
з'являються перші дитячі вірші.
Сьогодні на місці училища
знаходиться науково-
дослідний інститут (військове
училище було зруйноване в
1945 році)
5. Після закінчення школи у Санкт-Пельтені з вересня до червня навчався у вищому
реальному військовому училищі у Мегріш-Вайскірхені (Граніце у теперішній Чехії),
звідки звільнився за станом здоров'я.
Спроби здобути вищу освіту здійснювалися у різних напрямах. У переліку вищих
навчальних закладів, які відвідував Рільке, фігурують торговельна академія у Лінці,
Празький, Мюнхенський, Берлінський університети, де він брався за вивчення то
юриспруденції, то філософії, то літератури й мистецтва. Однак кожна нова спроба
переконувала юнака в тому, що університетська система здобуття знань для нього
непридатна, а отже, єдиним продуктивним шляхом є самоосвіта.
6. – Свої перші вірші поет почав публікувати в празьких
газетах вже з 16 років , в 1891 році. Незважаючи на
те , що сам Рільке вважав, що в нього є покликання
до мистецтва, його батько зажадав , щоб той
займався поезією паралельно з військовою
професією чи юриспруденцією.
– У січні 1893 Рільке познайомився з племінницею
чеського поета Юліуса Цойера Валерією фон Давид-
Ронфельд. До різдва 1894 він випустив присвячену
їй поетичну збірку «Життя і пісні». Перша збірка
виявилась невдалою; пізніше поет вважав за
краще не згадувати про неї і навіть наполягав , щоб
та була вилучена з книжкових магазинів.
7. Через рік Рільке закінчує середню освіту. Виходить
книга імпресіоністичних віршів «Жертви ларам».
Книга засвідчила стрімке зростання ліричного
таланту поета-початківця : вірші збірки
відрізняються простотою , а в найбільш вдалих з них
вже помітно віртуозне поєднання музикальності і
конкретності образу , взагалі характерне для творчої
манери поета. Вірші , що увійшли до книги , навіяні
подіями з історії Чехії , чеським фольклором або ж
являють собою поетичні описи будівель старого
міста. «Жертви ларам» виявилися своєрідним
прощанням поета з батьківщиною : наприкінці
вересня 1896 Рільке , остаточно вирішив присвятити
себе мистецтву , порвав зі своєю сім'єю і був
змушений виїхати з Праги
8. Кілька років Рільке проводить у подорожах: він
відправляється в Мюнхен, де два семестри вивчає
філософію в місцевому університеті, потім
переїжджає в Берлін. Навесні 1898 поет здійснює
поїздку по Італії. У ці роки з'являються дві збірки
поета.
За час подорожі Рільке встиг також обувати і в
Україні. Під час мандрів він відвідав могилу
Тараса Шевченка у Каневі.
9. – В 1901 році одружується на
Кларі Вестгофф, дочці
скульптора. У грудні у пари
народилася донька Рут.
10. Наприкінці життя Рільке працював не так багато, але на диво легко,
майже без чернеток. Незадовго до смерті він написав книгу віршів
французькою мовою.
Помер Райнер Марія Рільке 29 грудня 1926 року у Валь-Монті на
березі Женевського озера. Похований у Рароні (Швейцарія).
11. Враження Рільке з відвідин України 1899 і
1900 років позначилися на циклі «Книга про
чернече життя», збірці «Часослов», як також
на книжці коротких розповідей «Про Господа
Бога та інше» (1900) (передусім два
оповідання з української тематики — «Як
старий Тимофій умирав співаючи» та «Пісня
про правду»).
Враженнями цієї подорожі навіяні вірші
Рільке з «Книги про паломництво» (зокрема,
поема «Карл XII, шведський король, їде
степами України»).
Зацікавившися тоді «Словом о полку
Ігоревім», Рільке переклав його у 1902–
1904 роках (опубліковано 1930 року).
