Секрет дидактичної “універсальної” казки : методичні рекомендації з казкотерапії / уклад. І. В. Отверченко. — Миколаїв : ОБЮ, 2017. — 23 с. — (Виховання дорослих та дітей казкою).

2. Миколаїв, 2017
Методичні рекомендації з казкотерапії
УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ, НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ
ТА РЕЛІГІЙ МИКОЛАЇВСЬКОЇ
ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ
МИКОЛАЇВСЬКА ОБЛАСНА
БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ЮНАЦТВА
Виховання дорослих та дітей казкою
Секрет дидактичноїСекрет дидактичної
“універсальної” казки“універсальної” казки

3. 2
Виховання дорослих та дітей казкою
Секрет дидактичної “універсальної” казки : методичні рекомендації з
казкотерапії / уклад. І. В. Отверченко. — Миколаїв : ОБЮ, 2017. — 23 с. —
(Виховання дорослих та дітей казкою).
Даний матеріал розкриває “універсальність” дидактичних казок у
виховному та навчальному процесах.
Методичні рекомендації з казкотерапії стануть у нагоді бібліотечним
працівникам, психологам, педагогам, студентам.
© Миколаївська обласна бібліотека для
юнацтва, 2017

4. 3
Виховання дорослих та дітей казкою
«Якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумними, читайте їм
казки. Якщо ви хочете, щоб вони були ще розумнішими,
читайте їм більше казок»
Альберт Ейнштейн
Важливою рисою казкового епосу є яскраво виражена
дидактична спрямованість. У Максима Горького є таке цікаве
спостереження: “У світі немає нічого, що не може бути
повчальним” — немає і казок, які не містили б у собі матеріал
“дидактичний”, “повчальний”. З ним складно не погодитись.
Методика казкотерапії рекомендує скористатися повчальністю
казок.
Американський психолог Ерік Берн вірив, що кожна людина
живе згідно зі сценарієм своєї улюбленої дитячої казки, котра
подобалась їй у віці 6-7 років. Якщо довіряти його дослідженням,
то у дорослому житті нас оточують “Снігові Королеви”, котрі із
холодом і недовірою ставляться до близьких і не хочуть
створювати теплі взаємовідносини. Ще навколо нас живуть
“Попелюшки”, які мріють знайти свого “Принца”, котрий
вирішить їхні життєві проблеми і врятує від сірої буденності.
Багато “Попелюшок” трудяться в офісі і зітхають, що їм
доручили надто велику кількість завдань. Згадавши свою
улюблену казку, можна проаналізувати власну поведінку і
відкоригувати її. Цікаво, що підібравши відповідну казку, можна
сформувати сценарій майбутньої поведінки дитини і навіть
вплинути на її долю.
В даний час існує два основних види казок: народні і
авторські. І народні, і авторські казки у свою чергу можуть бути
розділені на казки про тварин, побутові, страшні й чарівні казки.
Крім цього авторські казки можуть мати психокорекційний,
психотерапевтичний, дидактичний характер.
Народні казки — це саме ті сюжети, де речі, рослини,
тварини, явища природи оживають і мають риси властиві людині,
активно із нею взаємодіють. Народні казки є втіленням життєвої

5. 4
Виховання дорослих та дітей казкою
мудрості, адже за відсутності мультфільмів та кінофільмів, народ
навчав дітей моральних принципів за допомогою казкових
розповідей.
Авторські казки — написані певним автором, котрий через
казку втілює певні переживання, бачення ситуації і повороту
подій. Авторські казки досить не прості у використанні, адже
часто автор переносить у написану казку свої проблеми і своє
бачення поведінки героя. Часто авторський задум не розуміють
до кінця, тому авторів “звинувачують” у нав’язуванні
неправильної моделі поведінки. Наприклад, казку Андерсена
“Русалонька” Компанія Волта Діснея переписала із власної
ініціативи.
Психокорекційні казки створені для м’якого впливу на
поведінку дитини. Існує певний механізм створення такої казки,
хоча багато батьків, не знаючи його, все ж складають чудові
казкові історії. Такі казки пропонують альтернативну поведінку
героя із альтернативним результатом. Обмеження використання
психокорекційних казок становить вік 11-13 років.
Психотерапевтичні казки у переважній більшості випадків
залишають людину із відкритим запитанням для подальшого
пошуку. Це казки, котрі створюються і опрацьовуються лише у
супроводі казкотерапевта або психолога, який використовує
метод казкотерапії. Психотерапевтичні казки торкаються
глибинних переживань дитини або дорослої людини.
Дидактичні казки створюються педагогами для презентації
навчального матеріалу. При цьому цифри, букви, символи,
терміни стають живими і несуть різні повідомлення для дитини.
Навчальний процес набуває яскравості, а запам’ятовування
матеріалу стає набагато легшим.
Зупинимося детально саме на дидактичних казках. Отож,
дидактична казка — це казка інформативного характеру, за
допомогою якої можна пропрацювати з дитиною ту чи іншу
ситуацію, модель поведінки, систему пошуку рішення.

6. 5
Виховання дорослих та дітей казкою
Ідеальний приклад дидактичної казки — “Крихітка-єнот”.
Крихітка-єнот не знав, хто такий той, хто живе у ставку, і як з
ним спілкуватися. Він злякався, що логічно для дитини, і вирішив
пригрозити йому палицею (згідно з принципом: “Боїшся сам —
налякай іншого”). А той, хто у ставку, теж у відповідь пригрозив
йому палкою. Крихітка-єнот злякався і побіг до мами. Мама
ласкаво пояснила сину, чому виник конфлікт, попросила
повернутися до ставка і посміхнутися тому, хто там сидить. І тоді
Крихітка-єнот зрозумів, як уникати конфлікту: методом
демонстрації дружелюбності.
Дидактична казка надає можливість урізноманітнити
навчальний процес, зробити його цікавим, доступним і
привабливим, активізує пізнавально-творчу діяльність. Секрет
дидактичної “універсальності” казки полягає, насамперед, в її
органічній відповідності особливостям сприймання і засвоєння
інформації та взагалі світосприйняття дітьми та підлітками.
Як працюють дидактичні казки? Дитина, яка раптом
опинилася сама, не буде відчувати себе розгубленою, якщо,
спираючись на знання, отримані за допомогою казки, обере
стратегію і буде їй слідувати. Якось дві маленькі пташки
загубилися. Одна пташка сховалася під кущиком, довго плакала і
її не знайшли. А друга пташка підійшла до дорослого птаха і
повідомила, що загубилася, попросила про допомогу і її швидко
повернули додому. Погодьтеся, така казка подіє краще, ніж
повчання. За допомогою дидактичної казки ви вкладаєте в дитину
досвід, допоможете їй зорієнтуватися і знайти вихід із складних
ситуацій. А коли ваш малюк виросте з казок, то алгоритм
ухвалення рішень залишиться, логічне мислення буде
розвиватися і вдосконалюватися.
Як створювати дидактичні казки? Пристосуйте казку до
потреб своєї дитини, до ситуацій, в які вона може потрапити в
житті. За допомогою вигаданих персонажів пояснюйте небезпеку.
Робіть персонажів реалістичними: не завжди злі персонажі —
страшні, не завжди добрі будуть ввічливими або приємними. Але

7. 6
Виховання дорослих та дітей казкою
все ж не перетворюйте антигероїв у нещасних, яким не
пощастило в житті. Вовк з'їв бабусю і Червону шапочку, значить
він — поганий. Не хочете “вбивати” вовка, відвезіть його до
лікарні. Там доктор Айболить акуратно під дією наркозу зробить
вовкові надріз, витягне бабусю разом з довірливою онукою і все
зашиє. А дроворуби (читай, поліцейські) посадять вовка у
в'язницю за скоєний злочин. Давайте вашим персонажам право
вибору, щоб змалювати як результат позитивного рішення, так і
негативного. Зайчик слухався маму, і було йому добре і весело, а
їжачок не слухався, і було йому погано і сумно.
Дидактичні казки створюються для кращого засвоєння
навчального матеріалу. При цьому абстрактні символи (цифри,
букви, звуки, арифметичні дії) оживають.
Алгоритм складання дидактичної казки:
1. Вступ до казкової країни, в якій живе символ, котрого ми
оживили. Далі — розповідь про звичаї, побут та життя у
казковому світі.
2. Руйнування миру та злагоди. В якості руйнівника можуть бути:
злі казкові персонажі (дракон, чаклун); стихійне лихо (ураган,
землетрус, злива); тяжкий емоційний стан (печаль, смуток); будь-
яка хвороба.
3. Пошук виходу із ситуації, порятунок.
Для прикладу візьмемо віршовану казку Самуїла Маршака,
яка комбінує знання з математики і рахунку та спрямована на
комплексне вивчення й закріплення вивченого матеріалу.
Ось ОДИН, чи ОДИНИЦЯ,
І тонка, й пряма, як спиця.
А оце ось цифра ДВА.
В неї кругла голова,

8. 7
Виховання дорослих та дітей казкою
Довгий хвіст, зігнута шийка,
Отака, як бачиш, двійка!
ТРІЙКУ, третій із значків,
Складено із двох гачків.
Ось ЧОТИРИ жартівливо
Випинає лікоть вліво.
Потім вийшла погулять
На папері цифра П'ЯТЬ,
Руки вправо простягнула,
Ніжку бубличком зігнула.
Цифра ШІСТЬ — немов замок:
Знизу — круг, вгорі — гачок.
Цифра СІМ — як кочерга:
В неї, бач, одна нога!
В цифри ВІСІМ — два кільця
Без початку, без кінця.
Цифра ДЕВ'ЯТЬ, чи ДЕВ'ЯТКА,
Наче в цирку акробатка
Сторчака як перевернеться,
Зразу шісткою обернеться!

9. 8
Виховання дорослих та дітей казкою
Кругла, наче буква О,
Цифра НУЛЬ, або ніщо.
Як стоїть він сам-самісінький,
То й не значить нічогісінько!
Та як одиницю поруч
Ми поставимо ліворуч,
То із двох значків у нас
Цифра ДЕСЯТЬ стане враз!
По порядку цифри ці
Запишіть на папірці.
На уроках важливо, щоб дитина “перейнялась” навчальним
матеріалом. Саме для цього і складають казки. Особливо цікавим
виявляється створення казок для уроків валеології, де діти та
підлітки осягають науку про здоровий спосіб життя.
Сатенік Казарян “Жили-були два мікроби”
Жили-були два мікроби — Каріус і Бактеріус. Вони
вселялися в зуби дівчаток і хлопчиків, влаштовувалися там
зручніше, обживалися і починали хуліганити. Як тільки невеликі
частинки їжі застрявали між зубів, Каріус і Бактеріус накидалися
на них і з жадібністю з'їдали, плямкаючи і хрюкаючи. При цьому
вони ставали товщі і товщі, і вже їм було незручно сидіти в
маленьких природних поглибленнях зуба, вони починали рити
собі нірки, руйнуючи навіть найсильніші зуби.
Треба сказати, що не у кожної дитини в зубах вони
приживалися. Були й такі дівчатка і хлопчики, які ретельно
стежили за чистотою своїх зубів, полоскали рот після їжі,
чистили зубки вранці і ввечері. Нещасні Каріус і Бактеріус

10. 9
Виховання дорослих та дітей казкою
худнули з кожним днем. Звичайно ж, їм доводилося залишати
своє житло і підшукувати інше місце.
Яке ж було роздолля, коли вони знаходили собі господаря,
котрий тижнями не торкався своєї зубної щітки! У них було
досить часу, щоб зробити багато нірок і лабіринтів для переходу з
одного зуба в інший. Вони шуміли, стукали, смітили в своїх
“хатинках”. У дітей починали боліти зуби, а потім і голова. Вони
не могли спати спокійно і їм снилися погані сни. Тоді батькам
доводилося терміново вести дітей до лікаря Стоматолога
Стоматологовича. Він-бо міг врятувати хлопчиків та дівчаток від
злих мікробів. Звільнившись від Каріуса і Бактеріуса, вони
більше ніколи не забували чистити зуби. А мікроби і досі ходять
від хати до хати і підшукують собі нове житло...
Як бачимо, у дидактичних казках досліджуваний матеріал
подається у яскравій і образній формі. В таких історіях символи і
предмети, до яких потрібно викликати інтерес, одушевляются і
потрапляють у казковий світ. Тобто навчальні завдання та
інформація “подаються” в формі дидактичних казок.
Говорячи про дидактичні казки, не можна не згадати і про
короткі захоплюючо-пізнавальні твори К. Ушинського. Його
казки містять безліч відомостей про електрику, годинник,
водолазів, тварин, рослин тощо. В них автор розповідає про те, у
кого які вуха, очі, хвости, мова, хто з комах, птахів і звірів в
якому будинку живе.
Чотири бажання
Була зима. Дмитрик досхочу накатався на санчатах і на
ковзанах, прибіг додому рожевий, веселий і каже батькові:
— Ой, як же весело взимку! Я хотів би, щоб завжди була зима.
— Запиши своє бажання в мою кишенькову книжечку, — сказав
батько.

11. 10
Виховання дорослих та дітей казкою
Дмитрик записав.
Прийшла весна. Дмитрик досхочу набігався за барвистими
метеликами в зеленому лузі, нарвав квітів, прибіг до батька й
говорить:
— Яка прекрасна весна! Я хотів би, щоб завжди була весна.
Батько знов витяг книжку і наказав Дмитрикові записати
своє бажання.
Настало літо. Дмитрик із батьком пішли на сіножать. Весь
довгий час розважався хлопчик: ловив рибу, збирав ягоди,
перекидався в запашному сіні, а ввечері сказав батькові:
— Я хотів би, щоб літу й кінця не було!
І це Дмитрикове бажання було записано в ту саму книжечку.
Настала осінь. У садку збирали фрукти — рожеві яблука і
жовті груші. Дмитрик сказав батькові:
— Ось найкраща пора року!
Батько розкрив свою записну книжку й показав Дмитрикові,
що він те саме казав і про весну, і про зиму, і про літо.
Дидактична казка надає навчальному процесу відчуття
особливої чарівності, втілюючи виклад необхідної інформації у
казкову (а значить, цікаву) форму, яка допомагає учневі на
доступних образах зрозуміти та міцно запам'ятати її сутність.
Таке “перекодування” навчального матеріалу мовою дитинства,
“перевтілення” його в улюблений дитячий жанр, як свідчить
практика, є дійовим фактором підвищення ефективності
розуміння та засвоєння навчальної інформації.
Для ознайомлення з музичною термінологією та згідно з
принципом “легко та цікаво — про складне” розроблено мережу
дидактичних казок. Наприклад, для засвоєння музичного поняття
“канон” запропоновано дидактичну казку “Колискова для
Дряпушка”.

12. 11
Виховання дорослих та дітей казкою
Колискова для Дряпушка
Він був іще зовсім маленький і дуже пухнастий — такий
собі світло-сірий клубочок. Але оченята вже блищали
пустотливими зеленими вогниками, і маленькі лапки міцно
трималися за іграшки, скатертини і долоні Великих людей у його
новому домі. Мабуть, тому кошеня й назвали Дряпушком.
Ще у будинку жила Дівчинка. Вона була маленька, але
здавалася Дряпушкові (та й собі) цілком дорослою. І поводилася
відповідно, особливо щодо кошеняти. Навіть колискову йому
співала. Так-так, справжню колискову пісню. Дівчинка склала її
сама, бо серед маминих колисанок потрібної не знайшлося:
Люлі-люлечки, Дряпушко,
спіть, всі лапки і два вушка.
Пройшло три роки. Дівчинка підросла і стала готуватися до
школи. Її життя сповнилося новими думками і справами, але
колискова пісенька для Дряпушка залишилася обов'язковою. І
великий зеленоокий пухнастий красень-кіт просто не міг заснути,
не почувши знайомої мелодії.
“Що буде з Дряпушком, коли я піду до школи?” —
хвилювалась Дівчинка. І тоді придумала: навчу колискової
Бабусю — хай вона співає.
Добра і лагідна Бабуся одразу ж погодилася співати
колискову. Але ніяк не могла запам'ятати мелодію. От Дівчинка і
каже: “Я починатиму, а ти співай за мною, але трохи пізніше”.
Раз проспівали, другий, третій — і вивчила Бабуся. А Дряпушкові
так сподобався спів Бабусі й Дівчинки, що він аж “підспівував”
від задоволення.
Як свідчить практика, дидактичні казки можуть бути
впроваджені на будь-якому етапі уроку, оскільки сприяють:
• створенню позитивної мотивації навчання;

13. 12
Виховання дорослих та дітей казкою
• пробудженню зацікавленості дітей;
• концентрації уваги;
• актуалізації опорних знань;
• викладу нового матеріалу в образній, цікавій, ігровій,
проблемно-пошуковій формі;
• опрацюванню та закріпленню здобутих відомостей;
• узагальненню тематичного матеріалу та визначенню його
місця у системі навчальних тем;
• попередньому мотиваційному переходу до наступної теми.
Дидактична казка виконує і таку функцію як закріплення
здобутих знань. Наприклад, казка “Пригоди маленької ноти”
допомагає юним музикантам краще засвоїти сутність,
призначення та зображення окремих музичних знаків: нот,
скрипкового ключа, нотного стану.
Пригоди маленької ноти
Жила-була нота. Одного разу набридло їй сидіти на нотному
стані. Зіскочила нота з лінії, стрибнула на квітку і заспівала:
Як красиво все навкруг!
Скільки квітів — цілий луг!
“Хто це співає?” — прогуділа трудівниця-бджілка. І раптом
побачила ноту: “Ах, яка маленька квіточка! Візьму її до свого
вулика”. “Ні. ні!” — зойкнула нота і спурхнула на дерево.
На сусідню гілочку сів веселий пухнастий горобець і радісно
зацвірінчав: “Ой, яке смачне зернятко випало з колосочка! Зараз я
його з'їм!” “Ой, ні!” — скрикнула нота і злетіла високо в небо, до
самого сонечка.
А сонечко здивувалося: “Звідки тут дощова краплинка? Ну ж
бо відправляйся до синьої хмари!”

14. 13
Виховання дорослих та дітей казкою
“Ні, — сказала синя хмара. — Усі мої краплинки ще зранку
пролилися на землю, вмили квіти і дерева”.
Засумувала нота: “А що гарне я зробила?”
Раптом чує: десь грає музика. Та якось дивно грає, ніби не
вистачає чогось! Підійшла ближче, а то коник-стрибунець завітав
до нотного стану зі своєю скрипочкою. А скрипковий ключ
сумує: “Загубилася одна нота! Не виходить мелодія!”
“От я! Зіграйте мене!” — зраділа нота і стрибнула на свою
лінію:
Щоб мелодія звучала,
Щоби пісенька лунала,
Ноти мешкати повинні
Там, де п'ять тоненьких ліній!
Найбільше цікавить дітвору не вигадка у казці, а специфічна
форма її подачі. Як вдало помітив Іван Франко: “... не тим цікава
байка, що говорить неправду, а тим, що під лушпиною тої
неправди криє звичайно велику правду”. До того ж, як зауважує
письменник,“оті простенькі сільські байки, як дрібні, тонкі
корінчики, вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова,
його краси, простоти і чарівної милозвучності. Тисячі річей у
житті забудете, а тих хвиль, коли вам люба мама чи бабуся
оповідала байки, не забудете до смерті”.
Розважально-дидактичні казки з’явилися у творчості Івана
Франка переважно саме тоді, коли письменник став батьком.
Однак, писані первісно для власних дітей: Андрія (1887 р. н.),
Тараса (1889 р. н.), Петра (1890 р. н.), Анни (1892 р. н.), а згодом
надруковані в дитячому журналі “Дзвінок” чи окремими
виданнями, ці твори стали скарбом для усієї тогочасної галицької
дітвори. Великою популярністю вони користуються і сьогодні.
До розважально-дидактичних казок І. Франка зараховуємо твори
“Ріпка” (1891), “Киця” (1891), “Суд святого Миколая” (1895) та

15. 14
Виховання дорослих та дітей казкою
казки зі збірки “Коли ще звірі говорили” — “Осел і Лев”, “Старе
добро забувається”, “Лисичка і Журавель”, “Лисичка і Рак”, “Лис
і Дрозд”, “Заєць і Їжак”, “Заєць і Медвідь”, “Ворона і Гадюка”,
“Лисичка-кума”, “Фарбований Лис”, “Байка про байку”.
Згадаємо знайому з дитинства казку Івана Франка про
хитрість та жадібність.
Лисичка і Журавель
Лисичка з Журавлем у велику приязнь зайшли, навіть десь
покумалися. От Лисичка і кличе Журавля до себе і гості.
— Приходи, кумцю! Приходи, любочку! Чим хата багата, тим і
погощу.
Іде Журавель на прошений обід, а Лисичка наварила кашки з
молоком, розмазала тонесенько по тарілці та й поставила перед
кумом.
— Живися, кумочку, не погордуй! Сама варила. Журавель стук-
стук дзьобом, — нічого не спіймав. А Лисичка тимчасом лиже та
й лиже кашку, аж поки сама всієї не з'їла. А коли кашки не стало,
вона й мовить:
— Вибачай, кумочку, більше не маю вас чим гостити.
— Спасибі й за те, — пісним голосом промовив Журавель. — А
ти б, кумонько, до мене завтра в гості прийшла!
— Добре, кумочку, прийду, чому не прийти, — мовить Лисичка.
На другий день приходить Лисичка, а Журавель наварив
м'яса, бурячків, квасольки, картофельки, покраяв усе те на дрібні
шматочки, зложив у високе горнятко з вузькою шийкою та й
поставив на столі перед Лисичкою.
— Живися, кумонько! Не погордуй, люба моя, — припрошує
Журавель.
Нюхає Лисичка — добра страва! Встромила голову до
горнятка, не йде голова! Пробує лапою, годі витягнути.

16. 15
Виховання дорослих та дітей казкою
Крутиться Лисичка, заскакує відси й відти довкола горнятка —
нічого не порадить. А Журавель не дармує, дзьоб-дзьоб у
горнятко та й їсть собі шматочок за шматочком, поки всього не
виїв.
— Вибачте, кумонько, — мовить, випорожнивши горнятко, —
чим хата багата, тим і рада.
Розсердилася Лисичка, навіть не подякувала за гостину.
Вона, бачите, думала, що на цілий тиждень наїсться, а тут
прийшлося додому йти облизня спіймавши. Відтоді й зареклася
Лисичка з Журавлями приязнь водити.
Запитання для обговорення у групі цієї казки:
• Чому Лисичка і Журавель спочатку дружили?
• Що стало причиною їх сварки?
• На вашу думку, що потрібно було зробити Лисичці і
Журавлю, щоб не допустити образи?
• Чи потрібно у житті вчитися спілкуватися? Чому?
Для своїх дітей спочатку писав казки і лауреат премії ім.
Лесі Українки Михайло Слабошпицький. Згодом його твори
стали популярними серед дітей та дорослих. У дидактичному
оповіданні “Вчителька Яринка” із збірки прозових творів “Папуга
з осінньої гілки” розповідається про те, як залучити дитину до
читання.
Вчителька Яринка
У Данилка ніколи не було книжок. У тата й мами
повнісінька етажерка ними заставлена. А в нього — жодної. Він
зовсім малий і ще не вміє читати. Лише літеру “О” знає. Така
кругленька, схожа на колесо від велосипеда. Тільки шпиць у
нього немає.

17. 16
Виховання дорослих та дітей казкою
— Я хочу, щоб у мене була своя книжка, — сказав якось
Данилко.
— Що ж ти з нею робитимеш? — запитав тато. — Ти ж читати не
вмієш і чомусь не хочеш учитися.
— А я малюнки дивитимусь, а може, й учитимусь читати по ній.
— Добре, буде тобі книжка, — пообіцяв тато. І не забув. Через
кілька днів поїхав до міста й привіз її.
У книжці було повнісінько літер і малюнків. Глянув
Данилко на літери — і злякався. І це всі йому треба вивчити? Та
стільки ж їх у голову не влізе! Зате малюнкам зрадів. От добре,
що так багато! Не треба й книжку читати — з малюнків і так
зрозуміло, про що вона. І як не прохали його тато з мамою
вивчати літери — відмовлявся:
— Я й без них усе взнаю! Тут же все намальовано!
Цілими днями гортав сторінки й розглядав дітей і звірів на
них. Якось мама взяла його книжку і стала вголос читати:
— У старезному-старезному, дрімучому-дрімучому лісі жило
собі веселе ведмежатко... А одного разу сталася з ним отака
дивна пригода, про яку ні в казці сказати, ні пером описати...
Данилко нашорошив вуха, щоб послухати про ту пригоду,
але мама раптом відклала книжку.
— Ой, мені ж треба вечерю для тата приготувати, бо скоро
прийде з роботи голодний!
— А далі що там було? — запитав Данилко.
— Я цієї казки, на жаль, не знаю, — відповіла мама.
Взяв Данило книжку. Дивився-дивився. А там було тільки
ведмежа намальоване. Воно чомусь ховалося за дерево. Од кого
ж воно ховалося? Навіть заснути довго не міг од тієї цікавості.
Наступного дня мама теж не мала часу прочитати. Але як їх
вивчиш? Он Яринці добре — всякі книжки читає. Яринка —
школярка, вже третьокласниця. Щодня йде з таким гарним

18. 17
Виховання дорослих та дітей казкою
портфелем і пісень наспівує таких, яких Данилко не знає. Мабуть,
у школі навчилася.
Пішов до Яринки. Вона саме вчила уроки.
— Навчи мене читати, — попрохав її Данилко.
— Це дуже просто, — мовила Яринка. — Головне — запам'ятати
літери. Потім і складатимеш із них слова.
— І все? — недовірливо запитав.
— І все.
— І довго треба вчити літери? Йому хотілося зразу все знати.
— Якщо ти здібний учень, то недовго.
Данилко подумав трохи й сказав:
— Мабуть, я здібний.
— А це ще ми перевіримо! — вигукнула Яринка.
І почали вони вчитися. Данилко щодня виглядав Яринку зі
школи. Сидів біля криниці й дивився на сусідський двір.
— Яринко! — гукав, побачивши її.
— Не Яринко, а Ярино Павлівно, — щораз поправляла його. — Я
ж тобі вчителька, то й називай, як у школі. Інакше уроку не буде.
Сподобалося Данилкові гратися в школу. Не любив тільки,
коли Яринка ставила йому двійки. Тоді сердито вигукував:
— Покину твою школу! Кого тоді вчитимеш?
Але двійки одержував у Яринки дуже рідко, бо виявився
справді старанним і здібним учнем. І настав той день, коли він
знав усі до єдиної літери, легко складав з них слова. І Данилко
сам прочитав усю подаровану йому книжку.
— То що, цікаві казки? — запитала мама.
— Дуже цікаві! І як добре, що я вже вмію читати!
Він і сам відчув, що тепер для нього змінилося надзвичайно
багато на світі...

19. 18
Виховання дорослих та дітей казкою
Запитання для обговорення у групі цього оповідання:
• Чому Данилкові захотілося мати книжку?
• Коли він зрозумів, що погано не вміти читати?
• Як Яринка стала вчителькою Данилкові? Чого вона вимагала
від хлопчика? Чому?
• Що відчував Данилко, навчившись читати?
• Розкажіть про свої почуття, коли ви прочитали свою першу
книжку. Чи пам'ятаєте цю книжку?
А зараз розглянемо, як за допомогою казки можна виховати
креативні здібності у дітей та підлітків.
Тренінг з казкотерапії, спрямований на формування
креативності
Мета: допомогти кожному учаснику тренінгу усвідомити
креативність у собі і необхідність її розвитку.
Креативність — це здатність особистості до креативного,
нестандартного мислення і поведінки.
Вступ. Ще й досі творяться казки й легенди як для дорослих,
так і для дітей. У казках є щось чарівливе, в них ми можемо
написати не те, що є, а те, що має бути. Власне, ми є Будівничими
світу казки, й це імпонує. Але написати гарну казку важко.
Недаремно великих казкарів пам'ятають так само, як і великих
поетів. Спробуємо потренуватися в написанні казок.
Завдання №1 “Пародія на казку”
Найпростішим і доступним способом змінити казку є
“перебріхування” її. У того, хто розповідає казку невірно
розвивається уява, а у того, хто слухає і виправляє — увага.
Наприклад, “перебріхуємо” казку “Колобок”:

20. 19
Виховання дорослих та дітей казкою
Жили собі тато з мамою.
— Не тато з мамою, а дід з бабою!
— Точно! І сказав дід: “Купи мені колобка!”
—Не купи, а спечи!
І так далі. Це схема вправи, яку можна використовувати
змалечку.
Завдання №2 “А що там далі?”
Ще однією можливістю для розвитку за допомогою казки є її
додумування. Необхідно відповісти на запитання: “А що було
потім з героями казки?”
Для цього необхідно знайти якісь недомовки в казці й
спробувати їх дооповісти. Також можна вловити якусь тенденцію
ходу подій (ситуація, стосунки) й розвинути її або зробити
другорядних героїв головними. Наприклад, цікаво було б
довідатися, звідки з'явився Буратіно, тобто з якого дерева було те
поліно. Одним з можливих варіантів продовження казки є пошук
братів і сестер Буратіно. Або, якщо продовжити тенденцію,
можна придумати, що Мальвіна вийшла заміж за Арлекіна (П'єро
ж — меланхолік і поет, та й луплять його, пожаліти — можна, а
жити — вибачте!), або того ж Арлекіна зробити головним героєм.
Це, звичайно, більш “дорослий” аналіз.
Завдання №3 “Інші шляхи”
Зовсім нову казку можна продовжити не тільки після її
закінчення, а, скажімо, в середині або ближче до початку.
Важливо знайти ті ключові моменти, від яких події розгорнуться
в інших площинах. Наприклад, простежити альтернативний
шлях, що було б, якби Іван-царевич поїхав ліворуч, праворуч...
Отже, навчаємось шукати альтернативу!
Завдання №4 “Салат із казки”
Це досить легкий і часто застосовуваний прийом. Необхідно
підібрати кілька казок, краще починати з двох і, об'єднавши їх,
створити нову казку. Потрібно вибрати головних героїв,

21. 20
Виховання дорослих та дітей казкою
визначити їхні характери, уявити, як вони будуть взаємодіяти.
Наприклад, зустрінуться Колобок і Буратіно. Разом вони
боротимуть усі труднощі, аж поки їм на шляху не зустрінеться
Лисиця Аліса. Або, наприклад, розповідаючи яку-небудь казку, в
ключових моментах ставити запитання: а як вчинив би тут
Буратіно, Іван-царевич, Іван-дурень та ін.
Завдання №5 “Стара казка — по-новому”
Узяти казку й розкрити через неї яку-небудь сучасну тему.
Наприклад, Золота рибка виконує бажання за гроші або робить
стару президентом країни.
Завдання №6 “Казка-калька”
Узяти сюжет казки, й, абстрагуючись від героїв, залишити тільки
схему розвитку подій. На основі цієї схеми створити іншу казку,
наприклад, “Колобок”. Тут схема така: хтось А і Б зробили Ікс
для власних цілей, але він утік, зустрівши Д, що хотів його
знищити... Спробуємо додати цій схемі інше звучання. Хтось
виховується в злодійському кублі, але він утік з банди,
захопивши із собою купу грошей, на шляху йому зустрічаються
колишні товариші, з якими він розправляється, але наприкінці він
зустрічається із чарівною рудою дівчиною. Найбільш суттєвий
момент у вправі: аналіз заданої казки. Ця операція носить
одночасно характер аналізу й синтезу, від конкретного до
абстрактного й знову до конкретного.
Можна вибрати в командах казку й на її основі зробити
сучасний журналістський репортаж, наприклад, для вечірніх
новин тощо.
Отже, тренінг демонструє, що креативність є важливим
фактором розвитку особистості і визначає її готовність
змінюватися, відмовлятися від стереотипів.
Таким чином, систематичне використання дидактичних
казок (поряд з традиційними формами та методами навчання)
надає можливість урізноманітнити виховний процес, зробити
його більш яскравим, цікавим, доступним і привабливим. Сприяє

22. 21
Виховання дорослих та дітей казкою
ефективнішому формуванню культури дітей та підлітків, їх
творчому й загальному розвитку.
Література:
1. Паскаль М. Казки для малят і дещо старших : тренінг,
спрямований на формування креативності / Марчел Паскаль //
Шкільний світ. — 2007. — № 23-24. — С. 33 — 35.
2. Слабошпицький М. Вчителька Яринка / Михайло
Слабошпицький // Мовчун А. Лауреати премії ім. Лесі Українки
дітям / Антоніна Мовчун, Леся Мовчун. — Луцьк : Волинська
обласна друкарня, 2012. — С. 86 — 90.
3. Франко І. Лисичка і журавель / Іван Франко // Казки / Іван
Франко. — Київ : Україна, 2003. — С. 16 — 17.
Електронні ресурси:
1. Бірюкова А. Дидактичні казки як метод психологічного
виховання дитини [Електронний ресурс] / Анна Бірюкова // Все
для жінок : портал. — Електрон. текст. дані. — Режим доступу :
http://xvatit.com.ua/vixovannya-ditej/4063-didaktichni-kazki-yak-
metod-psixologichnogo-vixovannya-ditini.html. — Назва з екрана.
— Дата перегляду : 07.11.2017.
2. Захаров В. А. Навчаємо мовою казки: дидактичні казки у
підручниках “Музика” [Електронний ресурс] / В. А. Захаров //
Дніпропетровська міська спеціалізована школа №144 з
поглибленим вивченням івриту, історії єврейського народу,
єврейських традицій. Блог Захаров В. А. — Електрон. текст. дані.
— Режим доступу :
http://school144.dnepredu.com/ru/article/navchaemo-movoiu-kazki-
didaktichni-kazki-u-pidruch.html. — Назва з екрана. — Дата
публікації : 28.12.2012. — Дата перегляду : 07.11.2017.

23. 22
Виховання дорослих та дітей казкою
3. Ушинський К. Чотири бажання / К. Ушинський [Електронний
ресурс] // Виховуємо та навчаємо дошкільників : сайт. —
Електрон. текст. дані. — Режим доступу :
https://doshkilnyk.in.ua/chotyry-bazhannja-k-ushynskyj/. — Назва з
екрана. — Дата публікації : 28.12.2013. — Дата перегляду :
26.10.2017.

24. 23
Виховання дорослих та дітей казкою
Зміст
Вступ ............................................................................................... 3
Як працюють дидактичні казки? .................................................. 5
Як створювати дидактичні казки? ................................................ 5
С. Маршак “Від одного до десяти” .............................................. 6
С. Казарян “Жили-були два мікроби” .......................................... 8
Пізнавальні твори К. Ушинського ................................................ 9
Використання дидактичних казок на уроці ..................................10
Дидактичні казки у творчості І. Франка ....................................... 13
Дидактичні казки у творчості М. Слабошпицького .................... 15
Тренінг з казкотерапії, спрямований
на формування креативності ..........................................................18

25. 24
Виховання дорослих та дітей казкою
Відповідальний
за випуск: директор обласної бібліотеки для юнацтва
Ткаченко Н. В.
Укладач: завідувач науково-методичного відділу
Отверченко І. В.
Редактор: провідний бібліотекар відділу автоматизації бібліотечних процесів
Гервасьєва Т. М.
Комп’ютерне
макетування: завідувач відділу автоматизації бібліотечних процесів
Намесник С. А.
Миколаївська обласна бібліотека для юнацтва
т/ф: (0512) 37-62-33, е-mail: unbib.mk@gmail.com, unbib.mk.ua
54001, вул. Велика Морська, 92, м. Миколаїв, Україна