про історію єврейської Жовкви

1. ВІДДІЛ ОСВІТИ ЖОВКІВСЬКОЇ РДА
“МОЯ МАЛЕНЬКА БАТЬКІВЩИНА – ДУШІ
ПОТІХА І РОЗРАДА”
“СТЕЖКАМИ НЕВІДОМОЇ
ЖОВКВИ: ЄВРЕЙСЬКЕ
МИНУЛЕ”

2. ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ
Країна Україна
Регіон Львівська область
Район/міськрада Жовківський район
Рада Жовківська міська рада
Засноване 1597 р. (с. Винники з XIV ст.)
Магдебурзьке право 1603
Статус міста з 1603 р. (м. Жовква) року
Населення ▲13629 (01.01.2014)[1]
Площа 7,6 км²
Густота населення 1793 осіб/км²
Поштові індекси 80300
Телефонний код +380-3252
Координати
50°03′18″ пн. ш. 23°58′36″ сх. д.
Координати:
50°03′18″ пн. ш. 23°58′36″ сх. д.
Висота над рівнем моря 150 м
Водойма р. Свиня
Міста-побратими Замостя
Найближча залізнична станція Жовква
До обл./респ. центру
- залізницею 32 км
- автошляхами 24 км
До Києва
Герб Жовкви
Прапор Жовкви

3. РИНКОВА (ВІЧЕВА) ПЛОЩА
На ній розташовані колишні єврейські
кам’яниці(будинки, крамниці з каменю),
загалом їх збереглося 16. Центральна площа у
давні часи була вигідним місцем для мешкання
купців та торгівців. Ринкові кам’яниці зводили
заможні міщани, не шкодуючи коштів на добрих
будівничих. Про престиж ринкових кам’яниць
можуть свідчити податки, які сплачували
мешканці міста на замок у XVIII ст. Якщо
кам’яниці навколо Ринку платили по 1 золотому
5 грошів, то всі інші будинки в мурах платили
по 18 грошів.
До найцінніших кам’яниць належить так
звана «Королівська кам’яниця» під № 13,
подарована Яном Собєським жовківському
юдеєві Бецалові, митникові Руського
воєводства.
В кам’яниці № 3, що є однією з найширших,
знаходилася друкарня Урі Фебуса Левіта –
юдея, котрий переселився до Жовкви в XVII
ст. з Амстердаму. В кам’яниці № 9 у XVII ст.
містився Венеційський консулат. Зберігся
давній герб у вигляді лежачого лева з
потворною головою. В цьому будинку, як
передає традиція, жив венеційський посол.

4. СИНАГОГА – ГОЛОВНА СВЯТИНЯ
Її постання пов’язане з іменем короля
Яна III Собєського. Ініціатором
мурованої будівлі був Арон Мошкович,
власник ділянки та дерев’яної божниці.
В історичній науці утвердилася думка,
що автором жовківської синагоги є
Петро Бебер, архітектор німецького
походження, який працював в Жовкві
у 1685-1694 роках.
Велика пожежа Жовкви 1833 року серед
інших споруд (парафіяльний костел з
дзвіницею, дзвіниця Василиянської
церкви, частина ринкових кам’яниць)
сильно пошкодила і синагогу.
Вже в перші дні німецької окупації, 1941
року, нацисти намагалися знищити
синагогу.
В радянський час будівлю
використовували як склад, незважаючи
на статус пам’ятки архітектури.

5. Внутрішній інтер’єр синагоги в (1941р).
Інтер’єр синагоги в середині XIX ст., відразу після ґрунтовної реконструкції, описав
Садок Баронч: « .Синагога збудована в стилі польського ренесансу Колони в
’ , ,інтер єрі з золоченими капітелями на які опирається склепіння а квіти при
. IIIвівтарі дивують делікатністю виконання На стінах синагоги з вдячності Яну
.жовківські юдеї помістили його родинний герб Яніна і польські орли На східній
: « ,стіні над Арон га Кодешом ще видніється гебрайський напис Отче Небесний
».відкрий браму небесну нашим молитвам

6. СУЧАСНИЙ ВИГЛЯД СИНАГОГИ (2015р)
Від початку 1990-х років
прикладаються зусилля
до необхідної реставрації
синагоги, яка почала
перетворюватися на
руїну. 2007 року головну
брилу синагоги вкрили
мідною бляхою. Поблизу
синагоги знаходиться
колишнє приміщення для
різні птиці.
Жовківська оборонна синагога занесена до
списку Нью-Йоркського фонду світових пам'яток
«100 пам'яток світу, які знаходяться в
загрозливому стані».
У майбутньому тут планується відкриття
Єврейського центру Галичини. Жовківська синагога
відома також завдяки наслідуванням; зокрема,
синагоги «Жовківського типу» є в Тель-Авіві.

7. КОЛИШНІЙ ЄВРЕЙСЬКИЙ ЦВИНТАР
Був розташований у самому центрі села Винники, досить далеко від замку, в північно-
західній частині міста. Територія цвинтаря – рівнинне плато, яке огинає річка Свиня. Ріст
єврейського населення обумовлював необхідність розширення територій поховання. Купівля
кагалом прилеглих до цвинтаря парцель інколи була причиною майнових суперечок з їх
власниками. 1696 року місцевий кагал остаточно викупив у Матіаша Скибицького прилеглі до
цвинтаря парк, будівлі та парцелі за 700 злотих.
На даний час єврейське кладовище втратило первісне призначення, тепер його територія
використовується як ринок.
Згідно з Йосифінською метрикою, площа цвинтаря у 1788 році становила вже 11065 квадратних
сажнів. Менш ніж за 10 років його розміри зростають майже вдвічі і становить близько 3.2
гектара, що відповідає сучасним розмірам.
Під час німецької окупації 1940-х років, каміння з розбитих мацев було використане для
замощення Львівської вулиці. Кладовище оточене мурованою огорожею. На початку 2000-х
років нащадки Сендера Шора – автора ряду релігійно-філософських творів та коментарів
Талмуду, збудували невеличку капличку, яка щільно примикає до внутрішньої огорожі
цвинтаря.

8. БУДИНОК КОЛИШНЬОГО
КАГАЛУ
Влада кагалу над
єврейською громадою була
майже повна: кагал
нормував і контролював
економічне, релігійне,
освітнє, ритуальне і навіть
особисте життя членів
громади і виконував над
ними судочинство на
підставі єврейського права.
В цьому будинку була каса
взаємодопомоги, клуб,
бібліотека і інші установи.
Кагали виникли на
українських землях, які
входили до складу Польщі і
Великого Князівства
Литовського в XVI ст. і були
наслідком широкої
автономії, що її мали євреї.
Управління Кагалом складалося здебільше з
семи осіб: старшин (рабин, суддя, писар і
"школьник"), які одержували від громади платню,
і почесних членів. Членів кагалу вибирала
єврейська громада: спочатку кожен мав право
голосу, згодом тільки багаті та впливові.

9. БУДИНОК КОЛИШНЬОГО
ХЕДЕРУ
Меламед переходив від однієї
групи до іншої, пояснював і
давав завдання для самостійної
праці. Ніяких офіційних програм
для хедерів не було, об’єм знань
залежав виключно від
особистості меламеда.
Він був першою ланкою освітньої
системи. Хедер був приватним
учбовим закладом, він
розміщався в одній із кімнат
помешкання меламеда (вчителя).
Особливість хедера полягала в
тому, що там навчалися діти
різного віку. Одні тільки починали
вивчати абетку, інші – вже вміли
читати і писати. Практично всі
діти, які відвідували хедер,
ділились на три групи за віком.

10. ЖОВКІВСЬКА БОЙНЯ
Вона розташована на краю жовківських Винник (вулиця Людкевича,
раніше Різницька), на березі Свині. Побудована в 1897 році і розміщена на
східному фасаді над виступаючою головою вола, яка підказує призначення
будівлі. Бойня в плані хрестова, цегляна, одноповерхова, вкрита
двосхилим дахом.
Сьогодні споруда перебуває в неналежному, катастрофічному стані та не
використовується за призначенням.

11. Колишній «Тарбут»
На розі вулиць Львівської та Вічева до Другої світової війни
знаходилось культурно-просвітнє товариство "Тарбут", що
виникло на початку 1920-х років ХХ століття.

12. Пам’ятник євреям жовківського гетто,
вбитих 25 березня 1943р.
В результаті облави нацисти
сконцентрували на
Домініканській площі біля
3500 тис. євреїв. Згодом їх
вивезли за місто (на
жовківське стрільбище),
розстріляли і закопали в
трьох ямах, викопаних
напередодні єврейськими
робітниками. Сьогодні, про
події того часу нагадує
встановлений пам’ятник
жертвам жовківського гетто.
Крім них, близько 170
працездатних євреїв в той же
день депортували в
Янівський табір.

13. В цьому будинку на Львівській у
міжвоєнний час проживала єврейська
сім’я Шварц. Сьогодні тут знаходиться
медична лабораторія
Багато років
потому вона
написала книгу
про ці події,
що стала
світовим
бестселлером
“Щоденник
Клари”.
Клара Шварц в
роки Другої
світової війни в
Жовкві
пережила
голокост євреїв.

14. Колишній будинок Мельманів
(сьогодні вул. Львівська № 35)
В цьому будинку в роки
війни переховувалися
близько 20 євреїв, серед
яких Клара Шварц.

15. ДЯКУЄМО ВСІМ
ЗА УВАГУ
АВТОР ПРЕЗЕНТАЦІЇ:
Вихованка гуртка
“Екскурсоводи-
краєзнавці” Жовківського
районного центру дитячої
та юнацької творчості.
Камінецька Софія
Володимирівна
КЕРІВНИК:
Скрипка Михайло
Степанович, керівник
гуртка, 0978647291,
miklesnow1988@gmail.com