Тривале милування природою, насолода від спокою і тиші, чисте повітря, цікаві пам’ятки: усе це можна знайти у парках, розташованих у самому серці української столиці. Краєзнавча пам’ятка знайомить з кращими парками Києва, історією їх створення та сьогоденням.

1. Відділ культури Дарницької районної в місті Києві
державної адміністрації
Централізована бібліотечна система
Дарницького району
Публічна бібліотека № 160 сімейного читання
Інформаційно-краєзнавча пам’ятка
Київ, 2019

2. 2
Смарагдове намисто Києва : інформаційно-
краєзнавча пам’ятка / укладач Н. А. Петренко. –
Київ : Публічна бібліотека №160 сімейного читання,
2019. – 60 с.
Столиця України є справжнім містом-парком,
квітучим садом, зеленим містом. Вона налічує понад 500
парків та скверів. 4 з них мають загальнодержавний
статус.
Тривале милування природою, насолода від спокою
і тиші, чисте повітря, цікаві пам’ятки: усе це можна
знайти у парках, розташованих у самому серці
української столиці.
Інформаційно-краєзнавча пам’ятка знайомить з
кращими парками Києва, історією їх створення та
сьогоденням.
Видання розраховане на широке коло
користувачів.
Укладач: Н.А. Петренко

3. 3
«Я бачив багато парків у містах, міста,
розташованого в парку, ще не бачив!»
Шарль де Ґоль
«Зеленими легенями» столиці прийнято
називати лісопаркову зону, яка тягнеться вздовж
високого правого берега Дніпра майже на 20 км,
забезпечуючи чисте повітря центральній частині
Києва. Тут, у центрі міста, розташовані
Університетський ботанічний сад ім. Фоміна,
Володимирська гірка, Аскольдова могила, Міський,
Хрещатий, Маріїнський, Печерський парки.
Радує око парк, розташований навпроти
головного корпусу Національного Університету -
Шевченківський, перший київський парк, розбитий
згідно з європейськими правилами садово-
паркового мистецтва.
Над Дніпром, в історичних місцевостях
Звіринець та Видубичі, розкинувся Ботанічний сад
Національної Академії наук України ім. Гришка -
один з найбільших в Європі ботанічних садів.
Навесні та влітку - смарагдовий, каштаново-
бузковий, восени - золотисто-багряний, взимку -
сріблясто - сніговий ...
Все це - наш Київ, місто парків, місто-сад,
чарівний і прекрасний в усі пори року.

4. 4
Ботанічний сад ім. О. В. Фоміна
Ботанічний сад імені Олександра Фоміна
розташований в історичному центрі Києва за
червоним корпусом університету ім. Т. Шевченка.
Загальна площа ботанічного саду складає 22,5 га.
Кияни за звичкою називають його «старим
ботсадом». Він розташований в історичному центрі
міста і є одним з найулюбленіших місць відпочинку
городян. Це своєрідний оазис, де, прогулюючись
по мальовничих алеях, відчуваєш себе абсолютно
ізольованим від міської суєти і шуму. Тут можна
повною мірою насолоджуватися красою природи і
чистим повітрям в будь-яку пору року.
Архітектор Вікентій Беретті, який є автором
проекту Київського університету, запропонував
розбити на пустирі за корпусом сад.

5. 5
Перші рослини були привезені до Києва з
Кременецького (нині Волинського) ліцею та
тимчасово висаджені в Царському саду. Закладка
саду затягнулася на кілька років через відсутність
необхідних коштів. Офіційною датою заснування
Київського ботанічного саду вважається 22 травня
1839, коли професор Р. Траутфеттер здійснив
перші посадки рослин.
По закінченні двох років ботанічний сад
отримав офіційний статус. Роботи по влаштуванню
саду були завершені в основному до 1850 року.
Його колекція на той час налічувала близько 25
500 дерев, більше 400 видів кущів і 4 тисяч видів
інших рослин. Розпочалася активна науково-
дослідна робота. Більш-менш завершений вигляд
університетський сад придбав лише в 1852 році,
коли територію обнесли огорожею.
З 1852 по 1914
роки сад змінив
кілька директорів,
кожен з яких
зробив свій внесок
у дослідження
флори та чиї
відкриття принесли
всесвітню славу
Ботанічному саду і Київському університету. З цього
часу сад став предметом постійної уваги вчених
багатьох країн світу.

6. 6
Майже чверть століття керував садом академік
О. В. Фомін, який створив журнал «Вісник
Київського ботанічного саду» і популяризував,
таким чином, ботанічну науку. Він зробив
неоціненний внесок у науково-дослідну роботу, а
завдяки його організаційної діяльності сад вижив у
важкі роки Першої світової війни, особливо в
сувору зиму 1919-1920 років. Його ім'ям Ботанічний
сад був названий після смерті вченого.
Важкі часи пережив сад під час Другої світової
війни. Дерева вирубали на дрова, постраждало,
загинуло та було вивезено окупантами багато
цінних рослин. Після звільнення Києва в 1943 році
почалася активна робота по відновленню саду, і в
травні 1944 року він був відкритий для
відвідування.
З 1960 року
Ботанічний сад
оголосили пам'яткою
садово-паркового
мистецтва
республіканського
значення, а через
дев'ять років він
отримав статус науково-дослідної установи.
З часу свого заснування територія Ботанічного
саду розділена на паркову й наукову частини.
Наукова частина займає нижню територію саду
і доступна для відвідування в супроводі

7. 7
екскурсовода. Тут, у середині XIX століття був
побудований оранжерейний комплекс, де і
сьогодні перебуває колекція тропічних і
субтропічних рослин: пальми, карликові банани,
кавове дерево і цілий ряд інших рідкісних і цінних
рослин.
Територія парку є зразком ландшафтної
архітектури та вільна для відвідування.
За радянських часів
досить руйнівним для
парку стало будівництво
станції метро
«Університет». Тодішні
партійні вожді не знайшли
для неї більш підходящого
місця, ніж центральний
вхід в сад. Красиву повітряну арку з колонами
зруйнували вщент, і з тих пір у ботанічному саду
немає головного входу. Споруджуючи станцію,
знищили все живе на площі пів гектара. Коли
директор саду Дмитро Проценко поскаржився на
цей вандалізм, його звільнили з роботи і
призначили нового.
Тільки в 1974 році столична влада
розпорядилася провести реконструкцію саду. Була
відновлена дренажна система, спланований
рельєф, висаджені нові дерева.

8. 8
У 1978 році побудували оранжерейний комплекс
з найвищим у світі на той час 32-метровим
кліматроном.
Височенний кліматрон
- тропічне царство
Києва. Тут дивує
своїми розмірами і
формами незвичайна
пальма – «Юбея
чудесна» з Чилі.
Їй понад 150 років, висота близько 20 м. У природі
цих рослин практично не залишилося - їх знищили
через солодкий сік. Цікава й 18-метрова пальма,
яка увічнена в гербі Куби. Є навіть динне дерево -
на ньому між гілок дозрівають
плоди, схожі на дині.
Загалом колекція пальм, що
нараховує 63 види, унікальна.
За деякими з них звертаються
навіть наукові установи країн,
з яких ці дерева родом.
Гордість саду - колекція кактусів та сукулентів. Їх
налічується більше 2,5 тисяч видів - при тому, що в
природі відомо близько трьох тисяч. Кактуси з
Києва замовляли навіть ботанічні сади Мексики –
батьківщини цих рослин.
Адреса: вул. Симона Петлюри, 1
Як дістатися: до метро Університет.

9. 9
Ботанічний сад ім. М. М. Гришка
Ботанічний сад ім. М. М. Гришка - величезна
науково-рекреаційна зона, що розкинулася на
придніпровських пагорбах над Видубицьким
монастирем. Зона створена штучно, втім, вона є
вдалим продовженням смуги правобережних
парків. Ботанічний сад був відкритий 29 травня
1964 року, хоча його створення планували ще в
1930-ті роки. Гуляти по території Ботанічного саду
можна годинами. Жоден з куточків саду не схожий
на попередні. Тут представлені найрізноманітніші
кліматичні зони України, а також Кавказу, Тибету,
Сибіру, Середньої Азії, де відтворені найдрібніші
деталі місцевості. Великою популярністю у
відвідувачів користується відомий на весь світ
бузковий сад, а також дендрарій, гірський сад та
багато іншого.

10. 10
На відміну від «старого», Університетського,
Ботанічний сад ім. Миколи Гришка кияни часто
називають «новим» ботанічним садом. Він
розкинувся в місцевості, що відома ще з часів
Київської Русі як Звіринець. Тут полювали київські
князі. Крім того, в цій місцевості знаходився
Красний двір - резиденція князя Всеволода
Ярославовича, що пізніше перейшла до Юрія
Долгорукого. На території Звіринця також
знаходилося два монастирі - Видубицький і
печерний Звіринецький.
У 1918 році при правлінні гетьмана
Скоропадського на території Звіринця стався вибух
складів, на яких зберігалися боєприпаси. У
результаті цього було зруйновано безліч будинків
на Печерську, близько 200 людей загинуло, багато
поранено, величезна кількість опинилася без даху
над головою. Подія увійшла до низки літературних
творів. Приблизно в цей же час вперше влада
підняла питання про створення на Звіринці
Ботанічного саду Української академії наук.
Основною перешкодою мирному будівництву
стала Друга світова війна. Самовіддані вчені, які
залишилися в окупованому Києві, намагалися
врятувати колекції рослин, проте багато було
знищено і вивезено до Німеччини. Як тільки Київ
звільнили, в 1944 році роботи відновили.
Тоді директором був призначений видатний
український генетик і ботанік Миколай

11. 11
Миколайович Гришко, ім'ям якого згодом і назвали
Ботанічний сад. До благоустрою території залучали
і німецьких військовополонених. Незабаром
Ботанічний сад перетворився в окрему наукову
структуру.
Відомий на весь світ сад бузку, дендрарій,
гірський сад і багато іншого розробив і втілив
чудовий ландшафтний архітектор Леонід Рубцов.
Офіційно Ботанічний сад відкрили 29 травня 1964
року. На жаль, один з його головних творців,
Миколай Гришко
не дожив до цієї
події кілька
місяців. У день
відкриття
заклали алею
дубів, яка існує і
сьогодні. У
перший же рік
парк відвідали
майже 100000 чоловік.
У 1983 році Ботанічний сад був внесений в
заповідний фонд країни. Сьогодні це - академічна
наукова установа і в той же час прекрасна зона
відпочинку, улюблена киянами і туристами.
У Ботанічному саду ім. М. Гришка представлені
кліматичні зони майже всієї України, а також
Кавказу, Тибету, Сибіру, Середньої Азії. Тут є
розарій, ділянка лікарських рослин, сосновий бір,

12. 12
плодовий сад, березовий гай, Корейський і
Альпійський сади. Особливо популярний серед
киян бузковий сад. У період його цвітіння сюди
приходять тисячі людей.
Не так давно на кошти меценатів на пагорбі
над Дніпром відтворили княжий Красний двір та
реконструювали частину старих оборонних
укріплень. Звідси відкриваються приголомшливі
панорами на Дніпро, міст Патона і Лівобережжя.
Адреса: вул. Тімірязєвська, 1.
Парк «Аскольдова могила»
Аскольдова могила – історичне урочище та
великий парковий комплекс, який розкинувся на
схилах Дніпра. Свою назву місцевість отримала на
честь київського князя Аскольда. За переказом на
цьому місці у 882 році Аскольда зрадницьки вбив
новгородський князь Олег, який хотів захопити
владу в Києві.
Тому на місці його поховання, уже під час
правління княгині Ольги,
в Х столітті звели
дерев’яну церкву на
честь Святого Миколи,
небесного покровителя
Аскольда.
Надалі навколо
церкви сформувався

13. 13
чоловічий монастир, який отримав назву Пустинно-
Микільського.
У XVII столітті на Аскольдовій могилі
сформувався монастирський некрополь. Наприкінці
XVIII століття він став загальноміським
кладовищем.
У 1809-1810 роках за проектом першого
міського архітектора Києва Андрія Меленського на
місці старої церкви спорудили цвинтарну церкву-
ротонду в класичному стилі. Гроші на будівництво
пожертвував купець Самуїл Мещеряков. Його
дружина була похована на Аскольдовій могилі, і
невтішний вдівець у такий спосіб хотів зберегти про
неї пам’ять. Поступово кладовище на місці загибелі
князя Аскольда перетворилося в елітний київський
некрополь.
У 1914 році на
Аскольдовій могилі з
почестями поховали
легендарного авіатора
Петра Нестерова. Він
героїчно загинув у бою,
зробивши перший в історії
повітряний таран.
Уже через чотири роки в землю на Аскольдовій
могилі лягли 28 юнаків, які віддали життя за
свободу України, біля залізничної станції Крути.

14. 14
З настанням радянської влади некрополь
спершу зачинили для захоронень, а в 1934 році
знищили. Деякі могили перенесли на інші київські
кладовища. Парк вирішили переробити в зону
відпочинку, а надгробні пам’ятники, що
залишилися, вирішили використовувати як
матеріал будівництва нових приміщень.
Тераси, на яких
розташовувалися могили,
просто розрівняли
бульдозерами. Храм
Св. Миколая руйнувати не
стали. Тут демонтували
купол і встановили замість
нього колонаду,
перетворивши святиню в
парковий павільйон. Деякий
час там навіть працював
ресторан.
Під час нацистської окупації 1941-1942 років
на цвинтарних терасах знову з’явилися хрести. Тут
ховали солдат і офіцерів Рейха.
Але найбільш масштабні зміни відбулися з
парком після Другої світової війни. На базі однієї з
опорних стін фортеці збудували відкритий Зелений
театр на 4000 глядацьких місць з рестораном у
верхній частині. Театр одразу став улюбленим для

15. 15
киян — тут демонстрували трофейні німецькі
фільми.
В 1950–1960-і роки в теплий період року в
парку влаштовували виставки квітів з красивими
різнобарвними інсталяціями. До Міжнародного
фестивалю молоді та студентів, що проходив у
СРСР в 1957 році, територією проклали
прогулянкову доріжку, названу Фестивальною
алеєю. Вона звивалася схилом гори від Аскольдової
могили до Паркового мосту на Труханів острів.
Від старого аристократичного кладовища до
нашого часу дивом вціліла
одна безіменна могила й
рештки двох склепів, нині
перетворені на каплиці.
Зараз храм Св. Миколая
знову працює. Його
реконструювали та
передали греко-католицькій
громаді. Віряни створили на
схилах парку імпровізовану
Голгофу — дорогу з хрестами, що відтворює шлях
Христа на страту.
У пам'ять про Героїв Крутів встановлено хрест.
До 200-річного ювілею Тараса Шевченка відкрито
знак, який нагадує, що Кобзар був у цих місцях,
коли робив замальовки Аскольдової могили.
Розташована Аскольдова могила на перехресті
Паркової дороги та Дніпровського узвозу.

16. 16
Парк Вічної Слави
Парк Вічної Слави з пам’ятником-стелою над
Вічним вогнем та Національний музей «Меморіал
жертв голодомору» розташовується над верхньою
Наддніпрянською терасою прилягає до валів Старої
Києво-Печерської фортеці поблизу території Києво-
Печерської лаври.
Історія створення
парку почалася ще на
початку 1890-х років.
Тоді комендант Києво-
Печерської фортеці
Олексій Аносов
перейнявся благоустроїм
території майбутнього
парку. На кошти самого Аносова і декількох
меценатів посадили дерева і кущі, розпланували
доріжки та збудували спортивний майданчик для
дітей з гімнастичними снарядами, турніками,
канатами, драбинами.
Міська скарбниця виділила невеликі гроші на
облаштування парку лавочками, фонтанами,
містками і буфетом. Кожного дня опівдні тут
стріляла гармата.
На честь засновника кияни називали парк
Комендантським садом або парком Аносова.

17. 17
Після того як в 1899 році засновник і головний
опікун саду генерал Аносов був переведений по
службі до Петербурга, ця зелена зона поступово
почала занепадати. А в 1919 році нова влада
вирішили перетворити частину парку на кладовище
і встановити там пам’ятник жертвам
контрреволюції. Пам’ятник так і не побудували, але
проте частково відродили зелену зону, посадивши
молоді дерева. У 1933 році братська могила в парку
була зруйнована великим зсувом. У роки окупації
Києва нацистами, на нижніх терасах проводили
поховання німецьких військових.
У 1956 році на
державному рівні було
прийнято рішення
створити на цьому місці
великий меморіальний
комплекс. На головну
алею парку перенесли
останки 35 полеглих
воїнів, серед яких
старшина Никифор
Шолуденко, який першим
увірвався до центру Києва
на танку під час бойових
дій за визволення столиці
України.
Алею завершує 27-
метрова стела — пам’ятник
Вічної Слави на Могилі

18. 18
невідомого солдата. Біля підніжжя монумента —
чаша Вічного вогню. З цього часу парк отримав
свою сучасну назву — парк Вічної Слави.
Нова сторінка парку розпочалася за часів
незалежної України. У нижній його частині, що
звернена до Аскольдової могили, в грудні 2000
року встановили Пам’ятний знак на честь 2000-
річчя Різдва Христового.
У 2008 році відкрили
першу чергу Національного
меморіального комплексу
пам'яті жертв голодоморів в
Україні. У центрі нього
розташований пам’ятник-
каплиця у формі свічки.
Інформаційно-музейна
частина розташована під
землею. На площі Пам’яті біля
Музею встановлена скульптура виснаженої голодом
маленької дівчинки, яка тримає в руках колоски, а
біля входу в Меморіал з вулиці Лаврської —
скульптури ангелів.
Розширився також і комплекс Вічної Слави. На
його території створили алею Військової Слави. Тут
встановили пам’ятники льотчикам Івану Кожедубу,
Георгію Береговому та Ахмет-Хан Султану,
партизанським командирам Олексію Федорову і
Сидору Ковпаку, радянським воєначальникам
Павлові Рибалко та Івану Черняхівському.

19. 19
У 2001 році на
Дніпровському узвозі
відбулося відкриття
пам’ятника льотчикам, які
загинули під час Другої
світової війни. Це —
скульптура актора і режисера
Леоніда Бикова, втіленого в
ролі героя фільму «У бій ідуть
лише «старі».
З оглядового майданчика парку відкривається
чудовий вид на лівий берег Києва.
Нижня частина парку Слави до сьогодні
зберіглася практично у первісному вигляді. Це
невпорядкований фрагмент Панкратьєвського яру,
що густо розрісся чагарниками. На його дні в 1926
році було споруджено величезний водозбірний
колодязь.
Парк Слави розташований між вулицею
Лаврською, площею Слави та Дніпровським
узвозом.
Парк «Володимирська гірка»
Парк розташований на верхньому майданчику і
схилах Михайлівської гори. Це одне з
найулюбленіших місць відпочинку киян багатьох
поколінь.

20. 20
Перший проект громадського парку на цій
території виник ще в 1831 році. Через деякий час
почалися підготовчі роботи з укріплення схилів і
розпланування гори на три тераси. У наступному
десятилітті з’явилася ідея встановити тут пам’ятник
рівноапостольному князю Володимиру, хрестителю
Русі.
Після довгих дебатів,
що супроводжували
спорудження
монумента, в 1853
році його, нарешті,
відкрили. Князя
зображено із
поглядом
спрямованим у напрямку Лівобережжя, а в руках
він тримає величезний хрест. Бронзовий Володимир
став невід’ємним атрибутом Києва.
У 1890-і роки пам’ятник підсвітили спочатку
газовими ліхтариками, а потім
електричними лампочками.
Яскраво освітлену статую
князя було видно на багато
кілометрів з боку Дніпра, і це
слугувало своєрідним маяком.
У 1870-і роки на краю
парку, що виходить на
Трьохсвятительську вулицю,
спорудили Михайлівську водонапірну вежу —
частину київського водогону.

21. 21
У 1905 році почав діяти Михайлівський
підйомник, більш відомий як фунікулер, який
з’єднав Поділ з Михайлівською площею. Павільйон
верхньої станції фунікулера прикрасив схил парку.
У ці ж роки продовжувались роботи з
благоустрою парку. Михайлівську гору зміцнювали і
підсипали, будували тераси і
оглядові майданчики. До кінця
ХІХ століття сформувалася
чудова рекреаційна зона,
доступна всім киянам — плата
за вхід до парку не бралася. У
1898 році на одному з виступів
гори встановили альтанку,
збудовану на кошти мецената
Кокорєва. Ще одна схожа конструкція, споруджена
за його ж кошти, розташована у верхній частині
Андріївського узвозу на майданчику біля
Андріївської церкви.
Цікаво, що у ХІХ столітті прогулянки
Володимирською
гіркою призначалися
медиками людям, що
страждали хворобами
дихальних шляхів, у
якості терапії.
У 1902 році на
вершині
Володимирської гірки
практично навпроти Олександрівського костьолу

22. 22
з’явився павільйон з панорамою «Голгофа». Вона
відтворювала біблійний сюжет про розп’яття
Христа. Встановленню панорами в Києві
передувала пожежа у Відні, де полотно згоріло.
Згодом його реставрували для Києва. Довжина
панорами сягала більше ста метрів, ширина —
дванадцять метрів. Очевидці відзначали неймовірну
деталізацію та реалістичність картини. На початку
1930-х років будівлю «Голгофи» розібрали, а саму
панораму перевезли до Лаври, де вона зникла
після того, як 1941 році підірвали Успенський
собор.
За радянської влади капітальний благоустрій
парку розпочали тільки після Другої світової війни.
У 1949 році відкрили літній кінотеатр.
В процесі будівництва на Європейській площі
величезної будівлі київського музею Леніна (зараз
це Український дім) частину гірки зрили до основи,
зруйнувавши доріжку з цегли та кінотеатр. Замість
них з’явився каскадний фонтан.
Сьогодні Володимирська гірка — чудове місце для
відпочинку.
У 2015 році відкрили
пам’ятник італійському
поету, філософу і
богослову Данте
Аліг’єрі. Виношуються
плани і з відродження
панорами «Голгофа».

23. 23
Дістатися до Володимирської гірки можна від
Поштової площі на фунікулері або піднявшись
вгору по Михайлівській вулиці від Площі
Незалежності.
Голосіївський парк ім. Рильського
В Голосієво знаходиться один з найбільших
парків столиці площею 140,9 га.
Голосіївський парк це перший в Україні
рукотворний парк, який був закладений в
1631 році Петром Могилою. Однак з часом він
повністю злився з навколишнім лісом.
В 1957 році на базі лісового масиву було
закладено один з найбільших парків культури та
відпочинку в Києві.
В 1960 році Голосіївський парк був оголошений
пам’яткою садово-паркового мистецтва
загальнодержавного значення, а у 1964 р. парку
присвоїли ім'я поета Максима Рильського, який жив
на околиці парку.
У Голосіївському
парку розташовані
окремі ландшафтні
секції. Парк розбитий на
кілька ділянок, тому тут
можна знайти зону
відпочинку і незаймані

24. 24
лісові ділянки, де цілком реально відшукати не
тільки вікові дуби, а й пірамідальні тополі, туї і
помилуватися незвичайними грабами і кленами.
Голосіївський парк – цікаве та багатогранне місце.
Варто зазначити, що у процесі оформлення
Голосіївського парку архітектори намагалися
максимально зберегти природність лісових
ландшафтів.
У парку встановлені багатоярусні живоплоти,
що чудово доповнюють картину лісу.
На території Голосіївського парку зберіглися
рослини, занесені до Червоної Книги, також ця
територія має досить багату фауну — понад десять
видів рідкісних тварин.
Родзинка парку –
каскад з чотирьох
ставків, які
розташувалися вздовж
долини річки Оріхуватка
загальною площею
близько 6 га.
На території
встановлено пам'ятник учасникам оборони Києва в
1941 році у вигляді
гранітної стели. Біля
центрального входу в парк
в 2003 році був
встановлений пам'ятник
Максиму Рильському. Його

25. 25
зобразили сидячим на лавці з величезною книгою
на колінах.
Голосіївський парк для вірян часто асоціюється
із Голосіївським пустирем – сюди їдуть паломники з
усього світу. Тут похована матушка Аліпія, яка мала
можливості зцілювати молитвами.
В парку є спортивний комплекс, зелений театр,
дитячі майданчики, бювети з артезіанською водою,
мотузковий парк, картинги, кінотеатр під відкритим
небом, човнова станція, екстремальна велотраса.
Потрапити в парк можна від ст. метро
«Голосіївська» або від ст. метро «Васильківська».
Адреса — проспект Голосіївський, 87.
Маріїнський і Міський парки розташовуються
вздовж вулиці Грушевського, обмежені з одного
боку крутим урвищем над Парковою дорогою, з
другого - стадіоном «Динамо». Це один з
мальовничих зелених масивів в поясі
придніпровських правобережних парків. Його
прийнято розділяти на Маріїнський парк — перед
головним входом в Маріїнський палац і Міський — з
тильного боку будівлі.
Маріїнський парк
Поява майбутнього Маріїнського парку була
обумовлена зведенням в 1750-1755 роках
царського палацу. Перед головним входом до нього
залишився незабудований простір, який називався
Дворцевою площею.

26. 26
У 1874 р. на прохання
імператриці Марії
Олександрівни, дружини
Олександра ІІ, садівник
Недзельський заклав парк,
який мав доповнювати
палацовий комплекс. Тож
не дивно, що і парк і палац
були названі на честь імператриці.
В парковий комплекс увійшла територія
навколо палацу і прилеглі схили.
Парк спланували в так званому пейзажному стилі.
Для нього характерні великі газони з групами кущів
та відсутність симетрії в розплануванні доріжок і
алей.
У 1890 році на околиці парку з’явилася
парафіяльна церква Олександра Невського для
жителів Липок. Це був гарний храм у
візантійському стилі, зведений знаменитим
академіком архітектури Володимиром Ніколаєвим.
На нижній терасі парку за кошти благодійників
побудували лікарню для хронічно хворих дітей. З
парком її з’єднали цегляними сходами, що
збереглися і до нині.
У 1900 році в
південно-східній частині
на перетині доріжок,
встановили чавунний
фонтан з великою

27. 27
чашею, виготовлений на заводі Термена.
Ще один такий же фонтан з’явився роком
раніше з тильного боку палацу. Парк обнесли
огорожею та в 1901 році облаштували ворота.
Загалом склався мальовничий і компактний
парковий комплекс, що дуже полюбився киянам.
У роки Громадянської війни в Маріїнському
парку з’явилися могили — поодинокі поховання
загиблих під час нескінченних змін влади, і
братські могили. У 1918 році тут поховали жертв
Січневого повстання, в 1927 році — колишнього
голову Київського губревкому Андрія Іванова, на
початку 1930-х — матір сподвижника Сталіна
Лазаря Кагановича. Парк став перетворюватися на
елітне кладовище і отримав назву Парк жертв
революції. В цей же час розібрали церкву
Олександра Невського.
У 1939 році навпроти місця, де розташовувався
храм, звели будівлю
Верховної Ради, а над
придніпровськими
схилами —
бельведер, звідки
відкривалися чудові
краєвиди на річку і
Лівобережжя.
Під час окупації Києва нацистами парк
практично не постраждав. У 1944 році на місці
церкви Олександра Невського поховали
радянського воєначальника Миколу Ватутіна, який

28. 28
помер в київському шпиталі. У 1948 році на могилі
генерала було встановлено гранітний пам’ятник
заввишки понад 8 метрів. Пізніше оновили
пам’ятники на братських могилах.
У 1960 році парк, що на той час іменувався
Радянським, отримав статус пам’ятки садово-
паркового мистецтва.
За незалежної України тут відбулися великі
зміни. У 2000 році його реконструювали,
відремонтували доріжки, встановили лавочки. Вхід
з боку вулиці Грушевського
прикрасили красивою
аркою з написом
"Маріїнський парк. Краєвид
з бельведера був
зіпсований комплексом
вертолітного майданчика, який збудували прямо
перед ним на Парковій дорозі. Аби хоч якось
компенсувати таку втрату, тут встановили
скульптурну групу «Режисер».

29. 29
У глибині парку з’явився ще один цікавий об’єкт —
інсталяція, що зображує розквітлі каштани.
Дійти до Маріїнського можна від Європейської
площі або від ст. метро Арсенальна.
Адреса: вул. Михайла Грушевського, 5
Міський парк
Доля другої частини парку, так званий Міський
парк — між палацом і
сучасним стадіоном
«Динамо» має іншу
історію.
Колись це був зразковий
Царський сад, заснований
за наказом Петра І. Після
зведення палацу на території,
яка опинилася з тильного боку
будівлі, створили сад з
оранжереєю, виноградниками,
Долиною троянд, красивими
озерами і доріжками,
прикрашеними
скульптурами.
З 1862 року на
території, де зараз
знаходиться стадіон
«Динамо», влаштували

30. 30
розважальний заклад Шато-де-Флер з театром,
ресторанами і літнім майданчиком.
Він проіснував до революції 1917 року.
На початку 20 століття, після прокладання в
1902-1912 роках Петровської алеї, через яку в
1910 році перекинули ажурний металевий
парковий міст за проектом Євгена Патона, частина
парку відійшла до Хрещатому парку. У роки
Громадянської війни в
парку вирубили частину
дерев, що пішли на
розпалювання печей.
Після Другої світової
війни він став називався
Первомайським. Там
розташована літня естрада,
на якій традиційно
проходять симфонічні
концерти під відкритим небом.
Наприкінці 1940-х біля естради
розпланували невелику алею, на
яку перенесли бюст композитора
Михайла Глінки.
У 1960-1970-і роки неподалік
встановили паркові скульптури Лесі Українки та
Марії Заньковецької. Зовсім недавно там з’явилася
ще одна скульптура — бюст Анни Ахматової.
Адреса: вул. Михайла Грушевського, 3

31. 31
Парк «Нивки»
Парк «Нивки» - один з найгарніших і, на жаль,
найбільш занедбаних на сьогодні парків Києва.
Парк «Нивки» розміщується на місці
колишнього хутора Васильчики, так званої
«Васильчикової дачі», історія якої пов'язана з ім'ям
київського генерал-губернатора Іларіона
Васильчикова. Раніше тут знаходилися відомі з
XVIII століття хутора Хмелівщина і Сеньковщина,
що стали в 1859 році за указом імператора
Олександра ІІ власністю генерал-губернатора
Васильчикова.
«Васильчиковська
дача» представляла
собою велику територію
в 55 десятин землі з
ділянками лісу. Там
розташовувалися
декілька ставків,
сіножаті, а також город і сад. Окрасою її служив
двоповерховий панський маєток.
Після смерті генерал-губернатора його вдова
Катерина Олексіївна, відома київська благодійниця,
подарувала власну садибу заснованому нею Свято-
Троїцькому монастирю на Звіринці.
«Васильчиковська дача» залишалася у володінні
монастиря до революції 1917 року, після чого ці
землі були націоналізовані.

32. 32
Нове життя «Васильчиковська дачі» почалася в
1930-х роках, коли на цю мальовничу і
відокремлену територію звернула увагу партійна
влада. Парк поруч з річкою Сирець був оточений
глухим парканом і перетворений на спецдачі
вищого партійного керівництва Києва. Ця дача
переходила з рук в руки: вона належала то
Любченко, то Кагановичу, то Хрущову, то
Коротченко.
У 1962 році цю територію передали місту, було
знесено паркани, парк відкрили для відвідування.
Тепер він став називатися Парк імені ХХІІ з'їзду
КПРС. Статус пам'ятки садово-паркового мистецтва
він отримав в 1972 році і був перейменований в
Парк Нивки. Два роки по тому біля входу в парк з
боку проспекту Перемоги встановили пам'ятник
партійному діячеві Д.С. Коротченко. Саме він був
останнім власником Васильчиківської дачі.
По території парка
протікає річка Сирець.
Саме вона і залізничне
полотно умовно ділять
парк на 2 частини.
Із західного боку -
залишки незабудованої
діброви в заплаві річки
Сирець. Діброва була
відокремлена від східної частини залізничними
коліями.

33. 33
У 1955 році тут був влаштований парк
Ленінського комсомол , в якому в 1961 році було
відкрито пам'ятник комсомольцям 1920-х років. У
1958 році тут з'явився Зелений театр, який на
сьогоднішній день вже не функціонує.
Східна частина парку Нивки - це 44,94 га
території, рельєф якої в більшості своїй горбистий,
на північному сході обладнано ставки, що займають
2 га площі. Як було вже зазначено раніше, на
території парку протікає річка Сирець. Вона
утворює декілька джерел, деякі з них питні,
особливо славиться своєю чистою питною водою
джерело, що б'є біля залізничної станції
«Рубежівська».
В цілому в парку ростуть понад 90 видів і форм
дерев і чагарників.
Біля залізничної станції «Рубежівська»,
недалеко від руїн номенклатурних дач, зберігся
древній дуб віком близько 300 років, з обхватом
стовбура 4,5 м, і висотою близько 30 м.
Дуб взято під охорону як ботанічну пам’ятку
природи, в 1999 році.
Адреса: проспект Перемоги, 82
Доїхати до «Нивок» можна на метро (червона
гілка). Вхід до західної частини парку біля станції
«Нивки», до східної – «Берестейська».

34. 34
Парк Партизанської слави
У 1965 році для облаштування районного
парку культури і відпочинку було виділено ділянку
Нікольського лісового масиву біля Червоного
хутору. За п'ять років, парк, побудований на честь
партизанів, які воювали в цих місцях в роки Другій
світовій, вже приймав відвідувачів. Загальна площа
території – 111,97 га, вона розділена на п’ять типів
садово-паркових зон.
Основою парку є меморіальна зона з Музеєм
партизанської слави
та амфітеатром.
Автори проекту –
архітектори
В.Г.Маєвська,
В.І.Крайнік,
В.П.Сегеда,
В.О.Спірідонов,
дендрологи
Е.Г.Гребенюк і О.
О.Скібченко.
У 1978 році в парку Партизанської слави був
встановлений пам'ятник радянським, польським і
словацьким партизанам. Архітектором пам'ятника
став К. Сидоров.
Тут збережені ландшафти природнього лісу, які
доповнені парковими рисами.

35. 35
Для дітей Парк Партизанської слави пропонує
містечко атракціонів, і навіть колесо огляду, яке
побудували у 1982 році. Висота його відносно
невелика - 26 метрів, але з нього відкривається
чудовий вид на Стару і Нову Дарницю, Харківський
масив і сам парк.
Родзинкою парку можна назвати стежку
здоров'я – трасу для бігу і велосипедних
прогулянок. Вона починається за вулицею
Старобориспільською та закінчується в
Нікольському лісі, який межує з парком. Стежка
добре втрамбована та має зручне покриття –
частково асфальт і гравій. Завдовжки вона 6,5 км,
ширина складає 2 м. Позначки зі стрілками
вказують подолану вами
відстань.
Сосновий ліс, на базі
якого закладений парк,
зберігся практично в
первозданному вигляді.
Його доповнюють дуби,
липи, берези та
горобини. Всього в парку росте понад 30 видів
дерев. У зоні парку розташовані озера. У літній
період на пляжах загоряють відпочивальники. А в
зимовий час фанати здорового способу життя
загартовуються в ополонці. Лід на озерах
використовується для катання на ковзанах і гри в
хокей.

36. 36
Мотузковий парк,
створений для активного
відпочинку всією сім'єю,
найбільший у Києві. Це
700 метрів мотузяних
стежок для будь-якого
віку.
А в жовтні 2012 року відбулося урочисте відкриття
«Дарницької
Пейзажки». У парку
зведені яскраві
художні скульптури
птахів і обладнані
місця для відпочинку
поруч з ними.
Автором групи
скульптур є творець
легендарної «Пейзажній алеї» в центрі столиці
Костянтин Скритуцький. Скульптури птахів в парку
партизанської слави так само як і на Пейзажній
алеї виконані з мозаїки.
Це дивовижний парк, в якому забуваєш, що ти
– у великому шумному місті. Тут відкриваються
незабутні краєвиди – пейзажі лісу та озер, де
можна повністю поринути у світ дикої природи,
набратися сил та енергії.
Адреса: вулиця Славгородська, 54
Як дістатися: до метро Червоний хутір

37. 37
Політехнічний парк
Політехнічний парк — міський парк,
розташований у Солом'янському районі міста
Києва, вздовж проспекту Перемоги, перед першими
корпусами Київського політехнічного інституту.
Не кожен університет може похвалитися
власним парком, тим більше таким великим та
доглянутим, як парк КПІ. Це гарне місце,
популярне серед жителів міста завдяки зручному
розташуванню, великій території та затишній
атмосфері.
Парк КПІ був закладений у 1899-1901 роках і
має загальну
площу 13.5 га.
Створення парку
передбачалося
проектом
архітектора
Ієроніма Кітнера,
за яким збудували
комплекс будівель
Київського політехнічного інституту. У ті часи
майбутня територія парку була колишнім
військовим полем, поритим канавами без жодного
деревця. На межі із теперішнім проспектом
Перемоги проходив рів глибиною понад 2 метри.
Парк КПІ було засаджено саджанцями Ботанічного
саду ім. Фоміна.

38. 38
Політехнічний парк спланований у
пейзажному, так званому європейському стилі.
Затишний, тінистий, зі старими липами, кленами і
каштанами — це унікальна пам’ятка паркового
мистецтва.
Алеї парку з’єднували найближчі вулиці із
навчальною та житловою зонами. Як правило, алеї
обсаджувались деревами і чагарником. До нас
дійшли і знаходяться в задовільному стані ясенева
алея в східній частині парку, липова алея від
четвертого корпусу до проспекту Перемоги, дубова
алея в південній частині парку, каштанові алеї на
проспекті Перемоги і біля першого корпусу.
Парк майже не постраждав під час Другої
світової війни, а з нагоди сторіччя було прийнято
рішення провести реконструкцію, що тривала
близько п’яти років. З того часу парк існує у такому
вигляді, яким ми бачимо його сьогодні. Алеї
викладені бруківкою. Сходинки з’єднують різні
яруси.

39. 39
Кожен підйом веде все глибше й глибше в
парк, ближче до навчальних корпусів і подалі від
міської метушні.
Не дивлячись
на каскад сходів,
котрі ведуть до
старого корпусу та
пам’ятнику
Менделєєву, алеї
зроблені таким
чином, що по всій
території парку можна переміщуватись не заходячи
на сходи. Бокові стежки пересікають парк КПІ по
всій довжині території. Для бажаючих подивитися
на пам’ятники, серед корпусів КПІ знаходиться
Алея Слави, та невеличкий музей під відкритим
небом. В тіні дерев, вздовж багатьох стежок
розташовані лавочки для відпочинку. Ввечері, при
світлі ліхтарів, парк стає особливо гарним.
Для прихильників бігу відома відстань повного
кругу довкола парку КПІ, вона становить біля двох
кілометрів. Вздовж проспекту, біля нижньої межі,
парк КПІ обладнано велосипедною доріжкою, яка
поєднує дві станції метро Шулявську та
Політехнічний інститут.
Як проїхати в Парк КПІ: метро Політехнічний
інститут
Адреса: просп. Перемоги 36

40. 40
Парк ім. Пушкіна
Восени 1899 року від глави садової комісії
міської думи Ромишовского надійшла пропозиція
приєднати ділянку Брест-Литовського шосе до межі
міста, і розбити на цьому
місці міський парк. Під
будівництво було
виділено 58 десятин
землі. У 1899 році
повинні були пройти
святкові заходи з нагоди
100-річчя від дня
народження Пушкіна, тому міська влада
постановила новий парк назвати його ім'ям.
У 1900 році військовослужбовці та городяни
організували на території майбутнього парку
розсадник на 100000 саджанців. У той же час
паралельно проводився конкурс на кращий проект
парку, який був завершений в 1901 році і
перемогло на ньому досить незвичайне рішення - в
парку передбачалися 2 широкі наскрізні алеї, які
були призначені для прогулянок не тільки пішим
ходом, але і верхи на коні і автомобілем.
У 1902 році в парку Пушкіна відбулася перша
висадка дерев, в честь чого було влаштоване
грандіозне свято. Всього було посаджено 2 тисячі
саджанців, які були подаровані відомою фірмою
«Садівництво та насіннєве госп-во В. Крістера».

41. 41
На посадку дерев були запрошені діти. Трамваї
привезли понад тисячу учнів з 53 міських училищ.
Дітям подарували брошури «Дерево и его
жизнь» та «Деревья и их польза». Під звуки
військових оркестрів у присутності «батьків міста»
почалася робота. Пригощала дітей адміністрація
Політехнічного інституту — м’ясом, хлібом,
пирогами, яблуками, чаєм та квасом. На двадцяти
гектарах були посаджені ялини, саджанці модрини,
молоді дуби, липи та інші дерева. Відмінною
особливістю Пушкінського від інших парків є те, що
дерева тут були посаджені окремими біологічними
групами і в результаті цього утворилися невеликі
гаї з різних різновидів дерев.
У 1936 в Пушкінському парку було додатково
висаджено ще дві тисячі саджанців і тринадцять
тисяч чагарників, влаштовано безліч квіткових
клумб, газонів, а також обладнані майданчики для
дітей.
Після завершення Другої світової війни у парку
розташували виставку військової трофейної
фашистської техніки, яку відкрив радянський
полководець Г. Жуков. Техніка перебувала в парку
до середини шістдесятих, а пізніше її переплавили.
З 1960-го року в парку існував відкритий
літній театр, який використовувався як концертний
майданчик і літній кінозал, павільйон для любителів
читати та шахово-шашковий клуб.

42. 42
2 червня 1962 року біля входу в парк було
встановлено пам'ятник О. Пушкіну.
Над пам'ятником працювали архітектор
В.Г.Гнєздилов і
скульптор
О.О.Ковальов.
Статуя поета
виконана з бронзи,
заввишки 3,5 метри,
знаходиться на
постаменті з чорного
лабрадориту, на якому вирізьблено
напис «Пушкіну — український
народ». Загальна висота
пам'ятника становить 7,6 метрів.
Пам'ятник Пушкіну став першим
київським пам'ятником, який
сидить.
Ще один пам’ятник
знаходиться на території парку. Це
дівчина з книжкою віршів Пушкіна.
У 2007 в парку проводилися
роботи з облаштування території: були посаджені
молоді каштани, деревця червоного дуба, саджанці
горобини, хвойні насадження, ясени, створені
ландшафтні композиції, встановлені квітники,
модернізували зовнішнє освітлення, проклали нові
доріжки і встановили лавочки.

43. 43
Парк розташовано у Шевченківському районі
Києва, між проспектом Перемоги, кіностудією ім.
Довженка та вулицею Дегтярівською.
Найзручніше добратися до метро «Політехнічний
інститут».
Адреса : проспект Перемоги, 40.
Сирецький дендропарк
Історія Сирецького дендропарку в Києві
розпочалася понад 125 років тому, коли тут був
показовий парк декоративних культур, відкритий
при квітковому
господарстві банкіра
Карла Мейєра.
Господарство займало
близько третини
території нинішнього
парку. Свідками тих
подій і яскравим
доказом такого поважного віку Сирецького
дендропарку є декоративні ландшафтні групи, що
дійшли до наших днів: тис далекосхідний,
висаджений у 1875 році, туя східна (1895 р.),
ялина Енгельмана і ялина колюча (1900 р.). Крім
того, на початку 20 століття в парку з'явилися:
клен звичайний, дуб звичайний і липа мілколистна.
Ця оаза стала початком створення Сирецького
дендропарку.

44. 44
З 1949 року тут вирощували саджанці для
відновлення парків у зруйнованих війною містах. За
реалізацію цього грандіозного проекту взявся
відомий дендролог і ботанік Микола Птіцин. За його
ініціативи унікальний парк-маточник став
притулком колекції з 450 видів дерев і кущів.
Зараз це науково-дослідна установа, що
займається
вивченням різних
рослин для їх
найбільш
ефективного
наукового,
культурного,
рекреаційного та іншого використання. Наразі в
парку є близько 500 видів деревних, 1300 видів
трав’янистих і 600 видів сукулентних рослин. Також
в парку є багато видів рослин занесених до
Червоної книги України.
Також парк має багату колекцію кактусів.
Першими з’явилися в 1977 році ехінокактуси
Грузона й астрофітум. Збережені екземпляри –
поважного віку та гігантських розмірів.
Сирецький дендропарк у Києві, що має статус
парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва
загальнодержавного значення, - це, перш за все,
різноманітна флора, а також великі можливості для
повноцінного відпочинку та гармонійного єднання з
природою.

45. 45
Сирецький дендропарк прекрасний у будь-яку
погоду і в будь-який час року. Навесні відвідувачів
радує буяння дейціі, барбарису, магнолії, спиреї,
вишень, каштанів, яблунь, півонії та інших рослин.
Влітку можна милуватися акацією, катальпою,
липою, тюльпановим деревом. Восени дерева
одягаються в різнокольорове вбрання: рясніють
своїми фарбами багряник японський, різні види
клена, кизил, свидина. Взимку відвідувачам на
радість красуються вічнозелені самшит і плющ, які
тішать око відтінками смарагдової палітри.
Як доїхати: від станції метро «СИРЕЦЬ»
маршруткою № 23, 47, 223, 439, тролейбусом №
23, 35 до зупинки за вимогою вул. Тираспільська
або пройти пішки територією «Сирецького гаю».
Адреса: м. Київ, вул. Тираспільська, 43.

46. 46
Парк «Феофанія»
Феофанія — це історична місцевість і садово-
парковий комплекс. Парк вважається одним із
найбільш мальовничих масивів зелених насаджень
у Києві, розташованих на значній відстані від
центральної частини міста. У Феофанії знаходиться
Свято-Пантелеймонівський жіночий монастир.
Історія
Феофанії сягає
своїм корінням
старовини. У
документах ХV
століття вона
згадується як
урочище
Лазарівщина. Свою сучасну назву місцевість
отримала за іменем єпископа Феофана, який
побудував тут в 1803 році храм на честь
Архистратига Михаїла. З 1901 року Феофанія стала
скитом. Тут звели Свято-Пантелеймонівський собор
і монастирський готель.
Але, з приходом до влади більшовиків,
монастир закрили, а майно реквізували. Наприкінці
1940-х років територію Феофанії передали Академії
наук УРСР.
У 1972 році колишні монастирські угіддя стали
парком-пам’яткою місцевого значення.

47. 47
З 2006 року це — садово-парковий комплекс
Національної академії наук України «Феофанія».
Тут збереглися 100-150-літні дуби, 100-літні клени
та липи.
У парку є паломницька стежка, на якій
розташовані джерела, одне з яких цілюще і має
назву «Сльози Божої Матері».
Трохи далі знаходиться інше джерело. Вода в
ньому влітку не більше +8 градусів, а взимку не
опускається нижче +4.
З 2017 року відвідування парку стало платним.
Феофанія розташована на південній околиці Києва
між вулицею Метрологічною та проспектом
Заболотного.
Адреса: вул. Академіка Лебедєва, 37.

48. 48
Хрещатий парк
Хрещатий парк - це пам’ятник садово-
паркового мистецтва місцевого значення. Він є
чудовим місцем для відпочинку, здавна
облюбованим киянами.
На схилах Дніпра, на місці, де за легендою
рівноапостольний князь Володимир хрестив своїх
синів, в 1802–1808 роках встановили колону. Тут
же знаходився басейн, до якого стікав
Хрещатицький струмок. Сюди здійснювалися хресні
ходи, а вода в джерелі вважалась святою.
В 1882 році північну
частину майбутнього
Хрещатого парку
орендували київські
купці. Під горою на
Царській (тепер
Європейській) площі
за проектом архітектора Володимира Ніколаєва
було споруджено будівлю Купецького зібрання. В
самому парку, що отримав
назву Купецького саду,
спорудили літній театр,
дерев’яні павільйони,
альтанки, естраду,
ресторан, встановили
античні статуї, поміж якими
звивалися посипані піском стежки.

49. 49
Так Купецький сад став одним із кращих в Києві.
За вхід здіймалася плата, тому парк
відвідувала загалом «чиста» публіка. Грав оркестр,
ставились театральні вистави. Відвідувачі
відзначали бездоганність парку, а одним з
поодиноких мінусів вважалися його невеликі
розміри.
В 1910 році
було прокладено
Петрівську алею, що
відділила Купецький
сад від сусіднього
Царського. Щоб
з’єднати дві частини
розділеного зеленого масиву над новоутвореним
яром перекинули ажурний стальний місток. Його
спроектував відомий інженер Євген Патон. В
ужиток серед киян назавжди увійшли назви «місток
закоханих», «чортів міст» та «міст самогубців». Тут
дійсно неодноразово зводили рахунки із життям
молоді люди, які кидалися
із страшної висоти донизу.
У 1911 році на площі
перед входом в парк
встановили пам’ятник
Олександру ІІ.
В роки Громадянської
війни та революції парк був занедбаний, всі
дерев’яні споруди розібрали на дрова.

50. 50
Статую царя демонтували, замість неї
встановили фігуру гігантського червоноармійця,
зроблену з фанери. Назву теж змінили, Купецький
сад став іменуватися Пролетарським. Тільки в
середині 1930-х років почались серйозні роботи з
благоустрою.
Спорудили кілька
капітальних павільйонів для
дітей, що збереглися і
дотепер, бельведер,
кінотеатр, фонтан «Слоник».
В 1937 році внизу біля
бельведера збудували літній
ресторан «Рів’єра». Оскільки
територію передали Палацові
піонерів, що розташувався в колишньому
Купецькому зібранні (тепер Національна
філармонія), сад отримав назву Піонерський.
Після закінчення Другої світової війни сад
привели до ладу. Встановили при вході нові
гранітні сходи з каскадним фонтаном, оновили
частково зруйновані павільйони. Біля фонтану в
літню пору працювало кафе «Слоник». А на місці
довоєнного літнього ресторану відкрили
танцювальний майданчик. Також збудували:
музичну естраду, колесо огляду, атракціони.
Через деякий час у парку з’явилась дитяча
екскурсійно-туристична станція.

51. 51
В наш час парк
змінився на краще
ще більше. Його
облаштували
великою кількістю
інсталяцій,
скульптур та
нових споруд. На
місці довоєнного
кінотеатру
«Дніпро» в 2005 році звели красиву будівлю
лялькового театру. При цьому зберегли стару
мозаїку із зображенням
павича.
Частину будівель
водогону віддали Водно-
інформаційному центру,
відомому як Музей води,
встановили скульптуру
величезної жаби-
скарбнички, наповнену
монетками. Існує
розповсюджена думка-байка, що коли вона
переповниться, всі накопичені скарби дістануться
останньому, хто вкине туди монету.
Із оглядового майданчика, що знаходиться на
території парку, відкриваються чудові краєвиди на
Поділ, Труханів острів та Лівобережжя.

52. 52
В центрі оглядового майданчика встановлена
гігантська арка, а перед нею — амфітеатр з
лавочками, де можна відпочити.
На території парку знаходиться «міст
закоханих», на перила
якого закохані пари
чіпляють замочки, як
символ їх вічної любові.
Перед мостом
встановлена знаменита
скульптурна композиція
«Історія кохання». Вона
присвячена романтичній зустрічі після 50-річної
розлуки італійського солдата та українки.
Хрещатий парк розкинувся на схилах Дніпра
вздовж Володимирського узвозу.
Вхід розташований на Європейській площі.
Найближчі станції метро – «Поштова площа» і
«Майдан Незалежності». Від останньої до парку
можна дійти по Хрещатику.
Парк Шевченка
Один з найпопулярніших парків Києва, який
розташований в центрі міста навпроти «червоного»
корпусу Київського національного університету

53. 53
імені Тараса Шевченка. Композиційним центром
зеленого куточка є пам’ятник Кобзарю.
У 1837 році був закладений знаменитий
«червоний» корпус Університету святого
Володимира. Довгий час навпроти нього був
великий пустир. Тут практично не було дерев і він
використовувався як плац для муштри солдатів.
Згодом дві третини пустиря викупили багаті
київські родини Терещенків, Ханенків, Толлі.
У 1870-і роки
міська влада
розділила на
ділянки під забудову
решту території, і
збиралася виставити
землю на продаж.
Але сталося так, що
в 1876 році до Києва приїхав бразильський
імператор Педро ІІ. У міському фольклорі
побутувала легенда, що саме завдяки цьому
візиту, доля
пустиря склалася
інакше.
У супроводі
генерал-
губернатора та
міського голови
імператор оглянув

54. 54
місто.
Біля Університету його увагу привернув
великий вільний майданчик. Він вирішив, що саме
тут спеціально залишили місце для майбутнього
парку та із захопленням висловився про те, як
мудро київське начальство поставилося до
планування міста. Міському голові не залишалося
нічого іншого, як підтвердити «думку» іноземного
гостя.
По-справжньому на парк це місце
перетворилося тільки на початку 1890-х років.
Головний вхід розташовувався навпроти
Університету. Біля входу стояли три лавочки для
бажаючих відпочити а по
периметру зробили металеву
огорожу. На території спланували
три фонтани. Два біля бічних
входів, а третій, який відтворює
контури Чорного моря, — в
глибині, ближче до вулиці
Терещенківської. За порядком у
парку стежив сторож, а на ніч входи зачинялися.
У 1896 році на перехресті алей постав
пам’ятник імператору Миколаю І, який давно
планували встановити на цьому місці.
Сам парк почав називатися Миколаївським.

55. 55
Після революції 1917 року і під час
Громадянської війни парк значно занепав і
спустошився. Через два роки пам’ятник Миколі І
скинули з постаменту. Кілька років він пролежав на
тому ж місці, а потім його відправили на
переплавку до заводу «Арсенал». Порожній
постамент, з якого обдерли царський вензель і
імперський герб, деякий час залишався в парку.
У 1939 році на місці скинутої скульптури
імператора
встановили пам’ятник
Тарасу Шевченку
роботи скульптора
Матвія Манізера.
Відкриття приурочили
до 125-ої річниці від
дня народження
Кобзаря.
З того часу парк отримав звичну для нас
сучасну назву.
У 2001 році парк реконструювали, частково
відновили насадження з дерев і реквізит. Сьогодні
в парку Шевченка є
кілька фонтанів,
збудованих на місці
старих, зберігся і
фонтан Чорне море.

56. 56
В останні роки тут з’явилося багато лавочок
різної форми і місткості, розроблених молодими
архітекторами.
Біля дитячого
майданчика є скульптура
бабусі, вона так і
називається «Бабця
класична», а сам парк
ім. Шевченко жартома
називають Зеленою корпусом Університету.
Парк розташований на вул. Терещенківська, 24.
Дійти до нього можна пішки від станції метро
Льва Толстого.

57. 57
Література
Андреєв. І. А. Історія освоєння дніпровських круч у
Києві. Володимирська гірка / І.А. Андреєв // Країна
знань. – 2018. – № 9-10. – С. 41-49.
Анисимов А. Л. Портрет в интерьере Вечности… :
Мой Киев / Александр Анисимов. – Киев : Жнец,
2007. – 320 с.
Гирич, І. Історичний путівник по Києву.
Український Київ ХІХ – поч. ХХ ст. :
культурологічний есей / Ігор Гирич. – Київ :
Українські пропілеї, 2016. – 710 с.
Гирич, І. Під захистом святого Володимира :
Університет та його околиці / Ігор Гирич. – Київ :
Либідь, 2014. – 80 с.
Іванцов, І. О. Стародавній Київ / І. О. Іванцов ; за
ред. Ю. В. Павленко. – Київ : Фенікс, 2003. – 368 с.
Крижановська, О. Паркові озера /
О. Крижановська // Колосок. – 2018. – № 3. –
С. 20-25.
Цуріка, Л. Подорож стародавнім Києвом / Людмила
Цуріка. – Київ : АВІАЗ, 2012. – 104 с.
Шнайдер, С.Л. 50 видатних дерев Києва /
С. Л. Шнайдер, В. Є. Борейко. – Киев : Киевский
эколого-культурный центр, 2014. – 192 с.

58. 58
Електронні ресурси
Голосеевский парк в Киеве [Електронний ресурс]. -
Режим доступу : http://kievskaya.com.ua/parki /
(Дата звернення 09.2019)
Найзеленіше місто Європи [Електронний ресурс]. —
Режим доступу : https://wondersholidays.com/uk
(Дата звернення 09.2019)
Парк партизанської слави [Електронний ресурс]. —
Режим доступу : https://zeft.in.ua/park-
partizanskoyi-slavi-kiyiv/ (Дата звернення 09.2019)
Природно-заповідний фонд Києва [Електронний
ресурс]. — Режим доступу :
http://pryroda.in.ua/kyiv-pzf/category/parky-
pamyatky (Дата звернення 09.2019)
Сирецький дендропарк : таємне диво Києва
[Електронний ресурс]. — Режим доступу :
https://moemisto.ua/kiev/siretskiy dendropark
(Дата звернення 09.2019)

59. 59
Зміст
Ботанічний сад ім. О. В. Фоміна ……………………………..4
Ботанічний сад ім. М. М. Гришка …………………………….9
Парк «Аскольдова могила» ……………………………………12
Парк Вічної Слави …………………………………………………..16
Парк «Володимирська гірка» …………………………………19
Голосіївський парк ім. Рильського ………………………..23
Маріїнський парк …………………………………………………….25
Міський парк ……………………………………………………………29
Парк «Нивки» ………………………………………………………….31
Парк Партизанської слави …………………………………….34
Політехнічний парк …………………………………………………37
Парк ім. Пушкіна …………………………………………………….40
Сирецький дендропарк ………………………………………….43
Парк «Феофанія» ……………………………………………………46
Хрещатий парк ……………………………………………………….48
Парк Шевченка ………………………………………………………52
Література ……………………………………………………………….57
Електронні ресурси…………………………………………………58