проект про історичні та громадські споруди села Зіболки

2. Назва проекту: ЗІБОЛКИ:КРАСА МИНУЛОГО
ТА БІЛЬ СУЧАСНОСТІ.
Автори проекту: Вчитель Скрипка М.С.
учні 5-10 класів
Мета проекту: Дати можливість
учасникам проекту зібрати і
узагальнити дані про своє село, його
архітектурні та культурні об’єкти.
Дізнатися, як виникло село, звідки
пішла назва. Розкрити основні проблеми.
Подумати про те, що можна змінити
в селі, та як зробити його кращим.

3. Завдання проекту:
1. Зібрати матеріал про село, його основні
соціальні об’єкти .
2. Провести опитування мешканців села.
3. Знайти старі фотографії села та
зробити сучасні світлини.
4. Знайти або написати власноруч вірші
про село.
5. Написати твір “Що я хотів би змінити
в своєму селі?”

4. Для когось це просто «глубинка»
Позабуті Богом місця.
А для нас - це край наших предків,
Де на світ появились і ми.

5. У документах вперше ЗІБОЛКИ згадуються в 1398р.,коли
львіський архибіскуп Якуб де Стрепа записав 10 частину своїх
доходів з села на утримання католицького костелу в Куликові.
Назва “ЗІБОЛКИ” унікальна і єдина на карті України.
 деякі старожили твердять, що власницею тутешніх земель в XV
ст. була магнатка Дзібулецька і по її прізвищу почали називати
село .
 інші вважають , що у XIV ст цією територією проходили голодні
польські жовніри в пошуках харчу. Один ніс у руках здобуту булку,
його супутники запитали: “Гдзье булкі?” Жовнір показував рукою,
де він її дістав.
 М.Чучвара пов’язував назву із захопленням польської шляхти
до полювання – забав. Він вважав, що первісне село мало назву
“ЗАБАВКИ”. І поступово змінилося на ЗІБОЛКИ.
 інша версія про заселення нового місця – за балками.
 У Галицько - Волинському літописі 1262р. Згадується боярин
Ізеболк, який міг мати поселення в цих краях.
.

6. ПРАДАВНЄ СЕЛО
ЯК СВІДЧАТЬ ПЕРЕКАЗИ ДО XIVст
ДАВНЄ СЕЛО РОЗМІЩУВАЛОСЯ НА
600-620м НА СХІД ВІД СУЧАСНОЇ
ЦЕРКВИ. ЦЕ БУЛО ВІДКРИТЕ НА
ПІВДЕНЬ УЗВИШШЯ ВЗДОВЖ
ДОРОГИ НА ГОРИ. У XIIІст СЕЛО
СПАЛИВ ПОЛОВЕЦЬКИЙ ХАН
БУНЯК. ЛЮДИ ПОВЕРНУВШИСЬ ІЗ
СХОВАНОК В ЛІСАХ, ПОЧАЛИ
ОСВОЮВАТИСЯ НА 600 м НА
ПІВНІЧ, НА МІСЦІ ДЕ СЬОГОДНІ
РОЗТАШОВАНЕ СУЧАСНЕ СЕЛО
ЗІБОЛКИ. ЗАБУДОВА
РОЗПОЧАЛАСЯ З ШИРОКОЇ(вулиця
від зупинки на Гори) В НАПРЯМКУ
СУЧАСНОЇ ШКОЛИ.
НЕВІДОМА НАЗВА ЦЬОГО СЕЛА.
ІСНУЄ ВЕРСІЯ, ЩО ВОНО
НАЗИВАЛОСЯ “ГРЕБЕЛЬКИ”(від
слова гребля – земляної дамби,
насипаної для роботи водяного
млина) СЬОГОДНІ, ПРИ ВИЇЗДІ ІЗ
ЗІБОЛОК, МАНДРУЮЧИ В с.ГОРИ
МОЖНА ПОБАЧИТИ ЗЕМЛЯНІ
НАСИПИ ТА ХРЕСТ, ЯК ДОКАЗ
ІСНУВАННЯ ПРАДАВНЬОГО СЕЛА.

7. “ПЕЧОРКА”
При виїзді із Зіболок на
Гори була гора
“ПЕЧОРКА”. Ще в 50-ті
роки внаслідок обвалу
яру, можна було побачити
цегляну стіну з давньої
споруди. Існував
монастир і церква в ХV
ст. Недалеко знаходився
цвинтар, рештки якого
збереглися до нашого
часу.
Поля навколо були
придатні до
землеробства. Місцевість
від нападів ворогів
захищали ліси і болота.

8. ВІДОМІ
ВЛАСНИКИ
ЗІБОЛОК
ЯКУБ де СТРЕПА(1340-1409рр.
ГАЛИЦЬКО-ЛЬВІВСЬКИЙ
АРХІЄПИСКОП)
ЗА НЬОГО ВПЕРШЕ
ЗГАДУЄТЬСЯ СЕЛО ЗІБОЛКИ
ТЕОФІЛІЯ СОБЄСЬКА(1607-
1661) – ВНУЧКА
С.ЖОЛКЕВСЬКОГО,ПОЛЬСЬ
КА ШЛЯХТИЧКА. У1658р.
ДАРУЄ СЕЛО МОНАСТИРЕВІ
ДОМІНІКАНЦІВ У ЖОВКВІ.
КОНСТЯНТИН
КОРНЯКТ(1520-1603рр) –
ГРЕЦЬКИЙ
КУПЕЦЬ,МІЩАНИН
ЛЬВОВА.
У 80-х рр.ХVI ЗІБОЛКИ
ПЕРЕБУВАЛИ В ОРЕНДІ

9. Село моє, мій дивосвіт –
колисочка подій,
Лишило ти глибокий слід
у пам’яті моїй.
Все найдорожче зберегло,
що діялось-булось –
Моє найглибше джерело –
село, моє село.

10. Всім відомо, що без школи,
Без знань, що мусиш там набуть.
Не станеш у житті ніколи,
Тим, ким в дитинстві мрієш стать.
ЗІБОЛКІВСЬКА рідна школа
Відкриває двері школярам.
Жваво і цікаво, як ніколи
Гомонить у школі дітвора.

11. Перша згадка про школу в Зіболках датується
1658 роком. Теофілія Собеська, даруючи село
жовківським домініканцям в акті записала
сільську школу з вчителем.
У 1853 році в документі відзначається діюча при церкві
приходська школа з 27 учнями і вчителем В.Чабаном. В 1906 р.
Двокласну школу відвідувало 288 учнів. 1944року на школу впали
2 бомби, які частково її зруйнували.
1945р.діяло 6 класів. В 1964 році здійснено добудову школи,
обладнано центральне опалення. З 1975 рокузапроваджено
викладання автосправи для учнів 9-10 класів. Зі стін школи
вийшло чимало відомих людей: Загайко П., Забавський
Б.,Панчишин С. У 1998-1999 рр навчальний процес забезпечувало
27 вчителів, які навчали 327 учнів. У 2013році їх кількість
зменшилась до 185 учнів.

12. ЦЕРКВА св. КУЗЬМИ І
ДЕМ’ЯНА, 1901
ЦЕРКВА РОЗТАШОВАНА НА ПАГОРБІ ПІВДЕННОЇ
ЧАСТИНИ СЕЛА. НАЙДАВНІШІ ЗГАДКИ ПРО ЦЕРКВУ
ВІДНОСЯТЬСЯ ДО 1578р. У 1785 р. ДЕРЕВ’ЯНА
ЦЕРКВА ЗГОРІЛА. НА БУДІВНИЦТВО СУЧАСНОЇ
ЦЕРКВИ ВИТРАТИЛИ 62400 АВСТРІЙСЬКИХ КРОН.
В 1906р. ДІЯЛО БРАТСТВО ТВЕРЕЗОСТІ З 20
ЧЛЕНАМИ.
ПОДВІР’Я ЦЕРКВИ ОТОЧУЄ ЦВИНТАР, З
ПІВНІЧНОГО БОКУ Є ЗАХОРОНЕННЯ СВЯЩЕНИКІВ.
ЗОКРЕМА, ІВАНА ПАСТЕРНАКА – ДЕКАНА
КУЛИКІВСЬКОГО ДЕКАНАТУ, БАТЬКА ВІДОМОГО
АРХЕОЛОГА ЯРОСЛАВА ПАСТЕРНАКА.

13. ЗІБОЛКИ – БАТЬКІВЩИНА РОДИНИ
ПАСТЕРНАКІВ
ОТЕЦЬ ІВАН ПАСТЕРНАК,ЗЛІВА
ЙОГО ДОЧКИ,СПРАВА- СЕСТРА
ДРУЖИНИ ОЛЕКСАНДРА
МАЦЬОРАК І ЙОГО ОНУКА.
ЦЕРКОВНА ПАРОХІЯ
с.ЗІБОЛОК,ДЕ ПРОЖИВАВ ІЗ
РОДИНОЮ СВЯЩЕНИК
І.ПАСТЕРНАК У 1910- 1954рр.

14. МОГИЛА ІВАНА ПАСТЕРНАКА ТА
ЧЛЕНІВ ЙОГО РОДИНИ В ЗІБОЛКАХ
На території церкви похований
батько відомого археолога
Я.Пастернака – отець Іван. Разом
з ним спочивають
О.Мацьорак(1880-1943) та
І.Долошицька(1893-1910)

15. Восени 1944 року у хаті П.Чучвари відкрито фельдшерсько –
акушерський пункт. У 1953 році в будинку Г.Цісуна
організована дільнична лікарня на 10 ліжок. В 1967 році
лікарню перетворено на амбулаторію з лікарем та
стоматологом. З 1979 року ФАП перейшов у нове
приміщення. 1948 р.відкрито аптеку,1950р. Ветеринарний
пункт
Зіболківський фельдшерський пункт

16. літній театр Пошта
ПОБУДОВАНА В 60-Х РОКАХ XX СТ.
ЗАБЕЗПЕЧУЄ СЕЛО ПОШТОВИМИ
ЛИСТІВКАМИ,ГАЗЕТАМИ ТОЩО.
ПОТРЕБУЄ КАПІТАЛЬНОГО
РЕМОНТУ.
ВІДКРИТИЙ ЗА СПРИЯННЯ
ДЕПУТАТА ЛЬВІВСЬКОЇ
ОБЛАСНОЇ РАДИ Т.КОЗАКА
ТЕАТР, СТАВ МІСЦЕМ
ВІДПОЧИНКУ МОЛОДІ ТА
ПРОВЕДЕННЯ СІЛЬСЬКИХ
МАСОВИХ ЗАХОДІВ

17. Пам’ятник загиблим воїнам 1941-1945 рр.
В роки Великої Вітчизняної війни
брали участь 344 осіб. З них 132
загинуло захищаючи рідну
Вітчизну, 62 отримали нагороди.
Багато хто втратив чоловіка,
сина чи батька. Але імена тих,
хто приніс в жертву за для
щасливого майбутнього, навіки
залишаться в серцях наступних
поколінь.
Ми пам’ятаємо всіх,
Хто віддав життя за те,
Щоб не було війни нової,
Щоб сонце сяяло золоте,
Щоб не окоп чорнів на ниві –
Хліба цвіли, мов килими.
І щоб веселі і щасливі
До школи всі ходили ми!

18. ІМЕНА ГЕРОЇВ У НАШІЙ
ПАМ’ЯТІ

19. РАДЯНСЬКІ ДОТИ ЗБУДОВАНІ В СЕЛІ 1941 року НА ТАК
ЗВАНІЙ “ЛІНІЇ СТАЛІНА”. ЦЕЙ ДОТ ЗНАХОДИТЬСЯ В
ЗІБОЛКІВСЬКОМУ ЛІСІ НА СХІД,ПОБЛИЗУ с.ВЕРЕН
СТАРОЖИЛИ ГОВОРЯТЬ ПРО 4 ТАКИХ “МУРОВАНИХ
ОБ’ЄКТИ”. ДВА З НИХ РОЗІБРАЛИ НА БУДІВЕЛЬНІ
МАТЕРІАЛИ. А ІНШИЙ РОЗТАШОВАНИЙ У ПІВНІЧНІЙ
СТОРОНІ ВІД ТАБОРУ “РОСИНКА”(3-4 км).

20. Багате наше село своєю
історією.
На території школи
знаходиться могила
полеглим повстанцям,що
загинули в бою з
радянськими каральними
військами НКВС
Ймовірне місце бою між НКВС І
сотнею Галайда 22.03.1945 в
Зіболках

21. Рішенням районної ради та розпорядженням
голови райдержадміністрації у січні 2003 року
створено позашкільний заклад освіти -
Жовківський районний дитячий центр
оздоровлення, відпочинку та туризму «Росинка»,
який розміщений у селі Зіболки. У таборі
відпочиває протягом літа до тисячі школярів.

22. ТОРГІВЕЛЬНІ ЦЕНТРИ СЕЛА
В магазині знаходиться різний
асортимент товарів:
будівельні матеріали,
канцтовари, промислові товари
та все для похорону
Магазин продовольчих та
промислових товарів в центрі села
побудований за радянської влади.
Поруч знаходиться схоже
приміщення продовольчих товарів

23. Дитячий садок.
Здрастуй, хлопчику маленький!
Йди в кімнату, ручку дай.
Хоч у нас ти і новенький –
Не соромсь, за стіл сідай.
Будеш снідати із нами:
Ось оладки, осьде чай.
Плачеш? Хочеться до мами?
Ой, не треба, не скучай!
В нас ведмедик є і м'ячик.
Коник он стоїть в кутку...
Подивись, ніхто не плаче
У дитячому садку.
М. Познанська

24. Ставки“СТАВОК З ЦІЛЮЩОЮ ВОДОЮ…” РЯДКИ З
ВІРША, ЯКІ НА ЖАЛЬ У СЕЛІ ВІДХОДЯТЬ У
МИНУЛЕ З КОЖНИМ ДНЕМ. СЬОГОДНІ
СКЛАДНО ЗНАЙТИ СТАВОК, ЯКОГО БИ НЕ
ТОРКНУЛАСЯ РУКА ЛЮДИНИ. ПОТРІБНО
ЗАДУМАТИСЯ НАД СВОЇМИ ВЧИНКАМИ, ЩОБ
НАЗАВЖДИ НЕ ВТРАТИТИ ЦЕЙ ПОДАРУНОК
ПРИРОДИ….

25. ЖЕЛДЕЦЬ
РІЧКА ЖЕЛДЕЦЬ, ПРАВА
ПРИТОКА РАТИ, БЕРЕ ПОЧАТОК
НА ХУТОРІ КОЗОВІ І 4 КМ ЇЇ
РУСЛО ПРОХОДИТЬ ЧЕРЕЗ
ТЕРИТОРІЮ ЗІБОЛОК, ЗОКРЕМА
ВЗДОВЖ ШКОЛИ. РІЧКА
МІЛКОВОДНА.
ПІД ЧАС ЗЛИВ РІЧКА ЗАТОПЛЮЄ
ВСЕ СТАВИСЬКО, ЗОКРЕМА
ЧАСТИНИ СЕЛА ВОЛОХИ,
ОБОЛОНЯ, ПЕРЕГОРОДА.
СЬОГОДНІ ТРИВАЮТЬ ПРОЦЕСИ
ІЗ РОЗШИРЕННЯ РУСЛА РІЧКИ

26. ЗА РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ
ВЕТЕРИНАРНИЙ ПУНКТ
ВІДКРИТИЙ 1950 р. ІЗ
РОЗПАДОМ СРСР
ВИКОРИСТОВУЄТЬСЯ ЯК
СКЛАД.
ЗБУДОВАНЕ У 60- Х РОКАХ XX
СТ., ПРИМІЩЕННЯ
ВИКОРИСТОВУВАЛОСЯ ЯК
БІБЛІОТЕКА, СІЛЬСЬКА РАДА
ТА НАВІТЬ КАФЕ “ЗОРЕПАД”.
В ПЕРШІ ДЕСЯТИРІЧЧЯ XXIст.
БУДОВА ПУСТУЄ

27. Сільське господарство
В РАДЯНСЬКИЙ ПЕРІОД НА ТЕРИТОРІЇ СЕЛА
БУВ РОЗТАШОВАНИЙ КОЛГОСП ІМ.ЛЕНІНА,
ЩО УТРИМУВАВ 4430 ГА ЗЕМЛІ. ВІН
ЗМАГАВСЯ З КОЛГОСПАМИ СРСР
АЛТАЙСЬКОГО КРАЮ ТА РОСТОВСЬКОЇ
ОБЛАСТІ. З РОЗПАДОМ СОЮЗУ ЗАНЕПАВ І
КОЛГОСП.
ВСЕ, ЩО СЬОГОДНІ ЗАЛИШИЛОСЯ ВІД
КОЛГОСПУ…
ЗІБОЛКИ СЛАВЛЯТЬСЯ СВОЇМИ ГОРОДНІМИ
КУЛЬТУРАМИ

28. Моє село. Для мене ти єдине,
Оте село на рідній Україні,
Де народився я з роси і трав
І перше слово тут пізнав.
Де матінка мене малого
Щодня навчала всього того,
Що так потрібно у житті.

29. Юні таланти пера
Моє село – це чисті поля і луки.
Його я пам’ятатиму усе життя.
Бо тут я народилася й зростаю,
Бо це усе – моя земля…
Галанюк Наталя
Моє село,неначе чистий дивограй
У ньому пташки співучі й гарні квіти.
І сонечко завжди там вкрай
Такої землі немає в цілім світі.
Моє село
Моє село, як казка – чарівне.
Найкраще,найчарівніше й ласкаве.
Тут барви різні, гарні квіти
Моє село - найкраще в Україні.
Та що там в Україні, в цілім світі-
Нема села такого, як оце.
П’єкна Яна
В моїм селі живе моя сім’я,
живу тут я.
Мене зростила матінка моя
Своє село ніколи не забуду я,
Хоч навіть переїду в другий
край.
Погорілець Сергій

30. Моє село, моє село
Як в ньому жити весело
Тут школа,друзі,вчителі
Чудові люди у селі.
Тут і озера є Желдець тече
Ставок у центрі села є.
Тож приїзджайте у село
І всім нам буде весело.
Кохан Мар’яна
Село моє у ньому я зростаю
Село моє люблю і пам’ятаю.
В селі моєму є озеро і річка
Тече Желдець моя найкраща
річка.
Чучвара Юля
Село моє барвисте
Лагідне й красиве
Воно одне на цілий світ
Цвітом білим зацвітає.
Тут весь мій рід
Тут розцвітає моя душа.
Я намагаюся
прославити його
І лагідно говорячи про
нього
Лише чарівні та хороші
речі.
Івашків Марія

31. Моє село Зіболки, яке воно красиве
Я люблю його,бо народилася я в нім.
Воно неповторне у моїй красі,
Воно красиве, лагідне і ніжне.
Я люблю, що живу у нім.
Біла Олена
Село моє, яке воно красиве
І неповторне у своїй красі.
Та я тут виросла, живу
До школи ходжу й вчуся.
Тут матінка ріднесенька і татко
Дарують свою любов в достатку
Я люблю це село за доброту
За ласку,щедрість і красу.
Шкоропад Ярина
Це село де я народилася і живу в радості і сумі
Де навесні пахне квітами, а влітку травами.
Останні проміння сонця сяють
А взимку сніг мете,мороз пекучий.
Я люблю своє село,де є все що потрібно мені.
Забавська Марія

34. Твір – роздум “Що я хотів(ла) би змінити
в своєму селі?”
Я дуже люблю своє село. Воно велике і красиве. У моєму селі
живуть дуже працьовиті люди. І кожного року перед ними
постає питання: “Куди подіти урожай?” Коли б я була
сільським головою, то побудувала би великий завод для
переробки вирощеного. А ще в селі потрібні дитячі
майданчики, де завжди б панували радість і сміх.
УЧЕНИЦЯ 5 КЛАСУ БІЛА ОЛЕНА
Оскільки село Зіболки колись мало іншу назву то я б її
повернула,тому що Підлісне звучить набагато цікавіше. Потім
я б посадила дерева,кущі,квіти-тобто озеленення села. Можна
було б подбати про смітники, щоб не забруднювати
навколишнє середовище. Оскільки в центрі села є майданчик
можна було б проводити щонеділі, які не-будь розважальні
програми або щось таке.І все таки якщо біля школи є річка
Желдець, що дуже непомітно то варто було б її почистити і
поставити новий напис!
УЧЕНИЦЯ 9 КЛАСУ ГЕТНАРОВИЧ ЗОРЯНА

35. Щоб навести лад у нашому селі, варто позбутися хаосу в
мізках і навести елементарний порядок у думках. Це
стосується всіх сфер життєдіяльності, в тім числі, такої
важливої, як функціонування місцевого самоврядування.
Очевидно, що рівень місцевого самоврядування залежить від
здатності самофінансування. Без достатніх матеріальних
ресурсів неможливо ні дитячі садочки утримувати, ні дороги
ремонтувати, ні сміття вивозити…
Але правда і в іншому: матеріальний світ напряму залежить
від змісту, моральності, сили думки.
УЧЕНИЦЯ 9 КЛАСУ ЛИХОПАТЕР ЮЛІЯ
Я живу у красивому селі Зіболки . Село наше
велике, люди привітні і працьовиті . У нас є
школа, дитячий садок, амбулаторія, магазини,
кафе. Але багато чого потрібно ще зробити.
Поремонтувати дороги, зробити освітлення
вулиць, поставити баки і регулярно вивозити
сміття. Також я думаю, що селу дуже потрібна
"Просвіта" ,де було б багато гуртків і діти
цікаво проводили час.
Та для мене, не дивлячись ні на що,моє село
найкраще!
УЧЕНЬ 5 КЛАСУ КОЗАК ТАРАС

36. Наше село це надзвичайно мальовнича частинка
Жовківського району, тут є усе і безкраї поля, які влітку
колосяться житом, надзвичайно гарний ліс, річка. Так як
і у кожного населеного пункту є свої плюси і мінуси.
Багато чого не допрацьовано, не зроблено. Наприклад,
одним із великих мінусів є ставлення до навколишнього
середовища самого населення. З кожним роком наше
село стає кам’яним, тобто зрізуються дерева ,а натомість
мало хто на місце них садить нові, я б хотів ,щоб кожен
житель хоч якось посприяв місцевій фауні. Ще одна
проблема це є засміченість територій ,на кожному кроці
валяються якісь обгортки, пусті пляшки і так дальше, я
не хочу жити у смітнику. Так більше неможна. Наша
річка Желдець зараз майже перетворилася на
струмочок, а колись говорять старожили це була красива
річка, у ній панувало життя, водилася риба.Ще я б хотів,
щоб з’явилися якісь гуртки, щоб наша молодь мала чим
займатися, натомість наша молодь портить здоров’я
алкоголем у клубах. Наприклад можна створити
молодіжну футбольну команду, яка виступала в
першості району. Хочу, щоб проводилися дискотеки у
збудованім Тарасом Козаком павільйоні. Але одного
хочу мало, якщо кожен захоче, то зробимо усе для того,
щоб наше село стало взірцем для інших сіл Району….
УЧЕНЬ 10 КЛАСУ ДЕМЕЛЬКО
ПЕТРО

37. Село Зіболки це дивовижне село, де
працюють люди, цвітуть сади та квітне
рослина. У цьому селі можна сказати
пройшло все моє дитинство хоч і я в
ньому не мешкаю, в ньому я була у
дитсатку, а тепер навчаюсь в школі
уже 8-ий рік. Але у селі я б зробила
деякі зміни.Я б змінила у селі Зіболки
зупинку. Зробила ліхтарі на стовпах.
Побудувала смітники на всіх вулицях.
Поремонтувала дороги та сільські
вулиці. Змінила дискотеку для молоді
у центрі села. Хотілося б покращити
ставлення учнів у школі до вчителів.
Але хоч і це село потребує деяких
змін, воно всерівно для мене ЧУДОВЕ!
УЧЕНИЦЯ 8 КЛАСУ БАДЗЬ ВАСИЛИНА

38. Кожна людина ,яка живе у селі,
любить його, але завжди хоче щось
змінити. Я дуже також дуже люблю
своє мальовниче село,але хотіла б у
ньому змінити дороги,бо вони
жахливі. Скоро неможливо буде
переїхати. Також я б хотіла б бачити у
своєму селі будинок просвіти. Молодь
,яка виростає немає у вільний час
,куди піти. Де могли б проводити різні
гуртки,показувати кіно. Коли я б була
сільським головою я перш за все
виконала цих дві проблеми)!
УЧЕНИЦЯ 8 КЛАСУ П’ЄКНА МАРІАННА

39. Пісня про Зіболки
(сл. М.В.Загайка, муз. В.Лопишка)
• Де запахи лісу на хату осіли,
• І річка Желдець із минулих журчить,
• Село моє рідне, мій сонячний краю,
• Батьківська оселя стоїть 600 літ.
• Зіболки- серцю люба домівка,
• Зіболки- дитинства чарівне крило,
• Зіболки- долі нашої зірка,
• мого роду живе джерело.
• Із працею пісня здружилась крилато,
• Дівчата і хлопці стають у танок,
• Чудовими барвами осінь завзято,
• Гостинно мережить сільський рушничок.
• Зіболки- серцю люба домівка,
• Зіболки- дитинства чарівне крило,
• Зіболки- долі нашої зірка,
• мого роду живе джерело.
• Доріг і стежок є на світі багато
• Лиш рідна барвінком і рястом цвіте,
• З обжинками літ знов вертаєм до хати,
• Де матір і батько ростили тебе.

40. Дякуємо за увагу!
19 липня 1998 Зіболки відзначали своє 600 – річчя. Свято
об’єднало громаду і піднесло в кожного віру, що Україна буде
сильною і багатою.
Сьогодні, через 15 років, багато зіболківчан розчарувалися,
очікуючи на підтримку з боку держави.
Дорога, по якій крокують односельчани, не завжди виглядала
прямою і рівною, але це не ставало причиною для зневіри
людей, вони продовжували йти, зберігаючи душу українця.
І основне завдання теперішнього покоління плекати і
оберігати пам’ять минулого Зіболок.
АВТОР ПРЕЗЕНТАЦІЇ ВЧИТЕЛЬ ІСТОРІЇ
СКРИПКА М.С.