Наталена Королева — українська письменниця, лексикограф, єгиптолог, археолог і театральна акторка. Графиня. Походить з роду Домонтовичів.

1. Наталена Королева - одна
з найзагадковіших
постатей в українській
культурі.

2. Зі слів авторки, а також з її автобіографічних повістей дізнаємося, що Кармен-
Альфонса-Фернанда-Естрелья-Наталена (повне ім’я Наталени Королевої) народилася
3 березня 1888 р. в містечку Сан-Педро де Карденья біля Бурґоса ( Іспанія). Батьком
письменниці був граф Адріян-Ґеорґ Дунін-Борковський зі старовинного шляхетського
роду. Мати Марія-Клара де Кастро де ла Серда Медінаселі (померла при пологах)
походила з не менш старовинного іспанського роду.

3. Знайомство Наталени Королевої з Україною
відбулося майже одразу після народження. Батько не
хотів дбати про своє дитя і погодився, щоб дівчинка
певний час жила у маєтку бабусі Теофілії у Великих
Борках на Волині.
По смерті бабусі п'ятирічну дівчинку забрав до
Іспанії материн брат Еухеніо. Наталену віддали
на виховання в монастир Нотр-Дам де Сіон у
французьких Піренеях, де вона пробула майже
дванадцать років. Найбільше її захоплювало
«Святе письмо стародавніх», тобто старогрецька
та староримська міфологія.

4. З 1899 року дівчинка жила у Мадриді з
тіткою Інес, завдяки якій мала можливість
перебувати при королівському дворі. Саме
там вона близько познайомилась з майбутнім
королем Іспанії Альфонсом ХІІІ.
У 16 років майбутня письменниця разом з татом
та його новою дружиною переїздить до Києва.
Тут, через наполягання мачухи, дівчина
розпочинає навчання в Інституті шляхетних
дівчат.
Уже в десять років Наталена знала
п’ять мов, а інші науки вивчала з
захопленням та цікавістю, з дитинства
тяглася до знань та нового.

5. Периферійне життя в Києві не вельми тішило
мачуху Людмилу Лось, тому родина
переїздить до Санкт-Петербурга, де Кармен
розпочинає навчання в Археологічному
інституті, відвідує лекції в Академії мистецтв та
бере уроки співу в консерваторії.

6. Аби не виходити заміж з примусу, Наталена йде
проти волі рідних і дебютує в петербурзькому
французькому театрі "Theatre Michel"
У цей непростий період мисткиня закохується і
заручається з перським князем Іскандером Гакгаманішем
ібн Курушем, але не погоджується змінити віру й залишає
нареченого.
Початок Першої світової війни застає Наталену в Києві. Через
неможливість виїзду закордон, майбутня письменниця працює
медсестрою. Переносить кілька поранень і захворювання на тиф. Під час
воєнних поневірянь Кармен таки одружується з перським князем, та
через кілька місяців ібн Куруш гине.

7. У 1919 році Наталені під іменем Наталії
Ковалевської вдається виїхати до Чехії, де вона
працює перекладачкою у дипломатичній місії УНР.
Там знайомиться з Василем Королівим –
письменником, видавцем, громадським і політичним
діячем

8. Під час німецької окупації 11 грудня 1941 року, після допиту в
гестапо, Василь Королів-Старий помирає від серцевого
нападу.
Після поразки Української Народної
Республіки подружжя поселилося у
чеському містечку Мельник, де купило
невеличкий будиночок і заробляло на
життя, окрім літератури, переважно
малярською працею.
Василь Королів на той час був уже зрілим чоловіком і запропонував
Наталені створити, як він це жартома називав "сімейну кооперативу", та
умовив її кинути французьку літературу і писати українською.

9. Після закінчення війни Наталена Королева переживала важкі
часи. Щоб хоч якось виживати, вона працювала на невеличкому
підприємстві, часом давала приватні уроки іноземних мов, та
вряди-годи отримувала гонорари за свої твори.
Письменниця відійшла у засвіт 1 липня 1966 року .

10. Публікуватися Наталена Королева, напевно, розпочала французькою, а першим
твором українською мовою стало оповідання під назвою "Гріх", яке було надруковане
у віденському часописі "Воля".
Художню прозу авторки умовно можна поділити на кілька груп:
• твори на релігійну тематику - збірка оповідань "Во дні они" (1935);
• твори, у яких присутні елементи сакрального - збірка "Інакший світ. Екзотичні
оповідання (1936);
• твори на історичну тематику - романи "Предок" (1937), "Сон тіні" (1938), та "Quid
est Veritas?" ("Що є істина?"), цикл оповідань "Легенди старокиївські" (1942);
• твори, в основі яких автобіографічні елементи - "Без коріння. Життєпис
сучасниці", "Шляхами і стежками життя".