життєвий

1. Народився:
27 грудня 1595
(6 січня 1596)
Помер:
25 липня
(6 серпня) 1657
Інші імена: Зиновій.
Титул: Гетьман.
Віроспові-
дання:
Православний.
Дружини:
Ганна Сомківна,
Мотрона
Чаплинська,
Ганна
Золотаренко.
Діти:
Тиміш, Юрій,
Катерина
(Олена),
Степанія.

2.  Про життя Богдана Хмельницького до 1647 р. відомо дуже мало. Рік народження
гетьмана - 1595 - вирахувано за відомостями венеціанського посла Сагредо, який у
1649 р. писав до сенйорії, що Хмельницькому 54 роки.
 М. Максимович висунув версію, що Богдан народився 27 грудня 1595р., на свято
Святого Федора Начертанного та одержав ім'я Богдан, від народної форми
церковного імені Теодор (Феодот). Однак ця версія не пояснювала друге ім'я Богдана
Хмельницького, Зиновій.
 Богдан Хмельницький походив з українців дрібно-шляхетського роду. Батько Богдана,
Михайло Хмельницький, був на службі у коронного гетьмана Станіслава
Жолкевського, а потім у його зятя Яна Даниловича. Матір Богдана була козачкою і,
найімовірніше, звалася Агафією. Відомо, що Богдан мав брата Григорія.
 Богдан отримав початкову домашню освіту, а далі навчався в
парафіяльній школі. Палеографічний аналіз власноруч
написаних гетьманом листів виявив почерк з прикметними
рисами Київської школи.
 У 1609р., на пропозицію гетьмана Жол-кєвського, батько
віддав його до Львівської єзуїтської колегії. Там навчався 5-7
років, де був добре обізнаний з всесвітньою історією,
латинською, польською мовою, а згодом навчився турецької,
кримськотатарської і французької мов.

3. Вступивши до реєстрового козацтва,
Хмельницький під час одного з боїв під Москвою
врятував королевича Владислава, і потім той
завжди прихильно до нього ставився.
У 1620р. у битві під Цецорою, Хмельницькі
потрапили у турецький полон. Існує думка, що
старший Хмельницький загинув у цій битві.
Знаходячись у Стамбулі, Богдан фактично
виконував обов'язки перекладача при одному з
командувачів турецького флоту, удосконаливши
своє знання турецької мови.
У 1622р. Хмельницький утік з полону, а батько
залишився в Туреччині і незабаром помер.

4.  Восени 1638р. Хмельницький був членом козацького посольства до
короля Володислава IV. Польська ординація 1638р. скасувала
автономію Війська Запорозького й поставила Козаччину в
безпосередню залежність від польської військової влади на Україні.
 Хмельницький втратив військове писарство і став одним з сотників
Чигиринського полку.
 Наступні роки Хмельницький присвятив своєму господарству на
Чигиринщині. Існує легенда про те, що у 1645р. він, разом з козацьким
загоном на 2 тисячі чоловік був на службі у французького уряду .
 А ще був таким відомим козацьким ватажком, що Володислав IV,
готуючи військову коаліцію проти Туреччини (в складі Польщі, Венеції
та ін. держав), вдався по допомогу до Богдана та Війська
Запорозького. Хмельницький був одним з козацьких делегатів, з якими
Володислав обговорював у Варшаві, у квітні 1646р. плани майбутньої
війни.
 Усе це піднесло авторитет Хмельницького на Україні, в Польщі, за
кордоном і створило йому широкі військово-політичні знайомства та
зв'язки.

5. Життя Богданове було бурхливе, тяжке й нестерпне. Похід
на Галичину літом 1656 р. став останнім походом старого
гетьмана, потім він став все більше упадати на силах і
здоров’ї.
Навесні 1656р. Богдан Хмельницький тяжко захворів. Богдан
тішився однією думкою, що передає булаву свою
гетьманську до рук сина Юраська. Та говорив, що до
булави треба й голови. Він пильно наставляв сина на
гетьманську справу.
На поч. 1657р. хвороба загострилася, а 27 липня (6 серпня
за новим стилем) гетьман помер у Чигирині. Ховали його в
церкві св. Іллі в Суботові. …Але костей Хмельницького там
зараз нема, бо кілька літ по тому предводитель поляків
Степан Чернецький наказав викинути кості Богдана на глум
та наругу. Та не здобув цим слави ні собі ні своїй дружині,
бо глумився над кістками чоловіка, якого не міг перемогти
живим…
 Пам’ять про Богдана зосталася на віки живою і дорогою для
козацького війська і нащадків усього народу українського. Народ

6. Життя Богданове було бурхливе, тяжке й нестерпне. Похід
на Галичину літом 1656 р. став останнім походом старого
гетьмана, потім він став все більше упадати на силах і
здоров’ї.
Навесні 1656р. Богдан Хмельницький тяжко захворів. Богдан
тішився однією думкою, що передає булаву свою
гетьманську до рук сина Юраська. Та говорив, що до
булави треба й голови. Він пильно наставляв сина на
гетьманську справу.
На поч. 1657р. хвороба загострилася, а 27 липня (6 серпня
за новим стилем) гетьман помер у Чигирині. Ховали його в
церкві св. Іллі в Суботові. …Але костей Хмельницького там
зараз нема, бо кілька літ по тому предводитель поляків
Степан Чернецький наказав викинути кості Богдана на глум
та наругу. Та не здобув цим слави ні собі ні своїй дружині,
бо глумився над кістками чоловіка, якого не міг перемогти
живим…
 Пам’ять про Богдана зосталася на віки живою і дорогою для
козацького війська і нащадків усього народу українського. Народ