Ганна Барвінок з тих унікальних жінок, про яких варто писати окремі жіночі романи. Але їхні імена кануть у забуття, прикриті іншими іменами – більш відомими, розтиражованими: чоловіків, батьків, родичів. Так сталося і з Ганною Барвінок (Олександрою Білозерською-Куліш). Ганна Барвінок – українська письменниця, яка увійшовши в історію української літератури ХІХ сторіччя, створила кілька десятків оповідань, новел, безліч дрібних ескізів «з народних уст», поезій у прозі, художніх нарисів, а також мемуарів. Письменниця зростала і формувалася в особливій атмосфері. Її оточували освічені люди, які вплинули на її світогляд і виховання. Творчість Ганни Барвінок дістала шанобливу оцінку Бориса Грінченка; Івана Франка; Дмитра Дорошенка, який вважав, що ряд творів Ганни Барвінок «можуть сміливо посісти місце поряд із всесвітніми літературними образами поетичної й ніжної жіночої вдачі». Проте попри такі відгуки в радянські часи книжки письменниці не виходили, її творчість замовчувалась. Зараз творчий псевдонім письменниці знають переважно літературознавці, шанувальники етнографії, хоча Ганна Барвінок писала не гірше за чоловіка – Пантелеймона Куліша, він навіть нахвалював її твори. Але саме через нього і задля нього вона займалася не своєю літературною кар’єрою, а його. І надала перевагу залишитися «ідеальною дружиною», а не «поетом жіночої долі», як назвав її сам Грінченко. Дізнатись більше про життя Ганни Барвінок можна з книги «Листи Ганни Барвінок до Іллі Шрага. Том 1», яка є в фонді Чернігівської обласної бібліотеки для дітей.

2. Народилася майбутня українська
письменниця Ганна Барвінок (у дівоцтві
– Олександра Михайлівна Білозерська)
5 травня 1828 року у містечку Борзні
Чернігівської губернії у небагатій родині
шляхетського маршал-предводителя
повітового дворянства.
Навчалась у дівочих пансіонах: спочатку – в селі
Кропивне Прилуцького повіту Полтавської губернії,
потім – у Конотопі. По закінченні навчання вільно
володіла французькою та німецькою мовами.

3. 15-річним дівчам познайомилася вона
зі своїм майбутнім чоловіком
Пантелеймоном Кулішем, який був
старшим за Олександру на дев’ять років.
Коли юнак посватався до Сані, мати
дівчини, Мотрона Василівна відмовила:
мовляв, рано ще молодшій доньці про
шлюб дбати. Не подобався їй нестерпний
характер самовпевненого юнака.
Побралися молодята 22 січня 1847 р. Їхнім весільним боярином був
молодий національний геній – Тарас Шевченко, найкращий друг
старшого брата нареченої Василя Білозерського. Ще недрукованими
поезіями, якого потім буде зачитуватися молоде подружжя.
Ганна Барвінок і Пантелеймон Куліш

4.  Писати оповідання з народного життя під псевдонімом Ганна
Барвінок почала 1847 року, у Варшаві, під час шлюбної подорожі.
 Псевдонім придумала собі сама, доручивши літературну долю
вічнозеленому в’юнкому барвінку, що вміє виживати за будь-яких
умов.
 За підписом Ганна Барвінок друком з’явилася її перша і єдина за
життя збірочка «З народних уст» (1902), складена із 30 оповідань,
особисто виданих Борисом Грінченком.
 Свідомо літературну діяльність Ганна Барвінок почала після
наполегливих спонукань чоловіка у 1858 році.
 Поступово її оповідання почали публікуватись у часописах: «Хата»,
«Руська хата», «Основа», «Киевская старина», «Літературно-
науковий вісник», – а затим в епохальних альманахах «Рада»
(1884) Михайла Старицького, «Перший вінок» (1887) та «Наша
доля» (1893) Наталі Кобринської.

5. До двох перших оповідань письменниці – «Лихо не без добра» та
«Восени літо», надрукованих 1860 р. в альманасі «Хата», передмову
написав Пантелеймон Куліш.
Мова письменниці барвиста й образна, пересипана народними
прислів'ями. Особливо колоритні оповідання «Русалка», «Квітка з
сльозами, сльози з квітками», «Восени літо».
Використовуючи чернігівські й полтавські говірки, знання сільських
звичаїв та фольклору створила драму «Материнська помста».
Після розгрому Кирило-Мефодіївського товариства й арешту
Пантелеймона Куліша, слідом за засланим чоловіком виїхала
до Тули.
З 1854 року подружжя Кулішів жили в Петербурзі, подорожували по
Європі (1858, 1861), перебували у Варшаві (1864–68), Відні (1871),
деякий час у Львові. З 1883 року оселилися в Мотронівці.
У біді та радості Ганна Барвінок завжди була поруч з чоловіком.

6. Коли згорів його рукопис українського перекладу Біблії, над яким
Куліш працював чверть століття, саме вона умовила літератора
заново розпочати роботу.
На зібрані кошти з видань авторських книжок Пантелеймон Куліш
викупив хутір Мотронівку у родичів Білозерських та на честь
дружини назвав його – Ганнина Пустинь.
По смерті Пантелеймона Олександровича 14 лютого 1897 р. вдова
упорядкувала його архів, спогади, листування, а щоб опублікувати
чималу творчу спадщину чоловіка, продала родинний хутір
Мотронівку.
Будинок подружжя на хуторі Мотронівка

7. Це перше найповніше
видання спадщини
письменниці у двох томах.
До першого тому ввійшли
художнi твори, до другого
– спогади, листування та
лiтературознавчi працi
про письменницю.
Видання адресоване
широкому загалу читачів.

8. Коли читаєш «Перстень Ганни Барвінок»,
то з’являється відчуття, що Корсак справді
добре знав не лише перебіг подій життя
героїні, її твори та листи (деякі з них ще
досі навіть не оприлюднені й зберігаються
в архівах), а й був також обізнаний з усім
написаним про Ганну Барвінок. Подекуди
в його романі простежується полеміка між
попередниками, особливо з ефектними
тезами Віктора Петрова.
Корсак переконує: мабуть, на всьому світі
була одна-єдина жінка, котра була
створена саме для Пантелеймона Куліша.

9. Чернігівський літературно-меморіальний
музей-заповідник Михайла Коцюбинського
презентував музейне видання «Листи
Ганни Барвінок до Іллі Шрага. Том 1».
У книзі зібрані листи, більшість із яких
друкуються вперше. В них – частина життя
письменниці та дружини Пантелеймона
Куліша Ганни Барвінок. Творчі й видавничі
плани, думки, тривоги, деталі побуту
за понад 70 літ.
А головне – спогади про Пантелеймона
Куліша. Кожен лист Ганни Барвінок дихає
любов’ю до чоловіка.