твори

1. Глущенко Людмила
Басівська ЗОШ І – ІІІ ст.
Роменської районної ради
Сумської області

2. Підготувала
учениця 10 класу
Басівської ЗОШ І – ІІІ ст.
Глущенко Людмила
Управління освіти, молоді та спорту
Роменської райдержадміністрації
Методичний кабінет

3. FokinaLida.75@mail.ru
Світало… Сірий стомлений світ
сповнювався сили. Сонце своїми списами
сколювало сутінки, сповіщало сусіднє село:
- Спокій скінчився!
Садки спохвала струшували сон. Солодкі
суцвіття садовини спритно схоплювали світанок.
Сонце, степ, село сполучали сірі стежини.
Сива скатертина степу світлішала, сріблилася
самоцвітними сльозами.

4. FokinaLida.75@mail.ru
Смарагдами сяяли стеблини споришу. Сонячна симфонія, сполохавши
сонливість, сколихнулася суєтою.
Сич, сховавшись сновидою, сумно скрикував. Співав соловейко свій
споконвічний сонет. Сіре сімейство степу схвильовано слухало світанкову
сюїту. Сизий сокіл слідкував стрічки-стежини, сподіваючись спіймати
смачний сніданок.

5. FokinaLida.75@mail.ru
Скрекотала сорока:
- Сонце, схаменися, спочинку спошли спраглому серцю.
Свист, спів, сюрчання сповнили світанок.
- Скінчилося свавілля страху, – сурмили співучі солісти.

6. Одного разу пішла маленька дівчинка в ліс по хмиз і
заблукала. Була вже середина осені. Блукала дівчинка,
блукала, поки не зайшла в самі нетрі могутнього лісу.
Благала про допомогу, але її ніхто не чув. Була ніч, темна-
темна. Дівчинці здалася, ніби дерева, які оточили її з усіх
сторін своїми могутніми кронами, це страшні велетні, які от-
от з’їдять її. І в такому страсі дівчинка заснула. Приснився їй
дивний сон: якийсь таємничий голос говорив з нею уві сні:
– Тебе в цей ліс заманила нечиста сила.
– А чому тоді мене не визволив Лісовичок, адже якщо є
злі сили, то повинні бути і добрі? – запитала дівчинка.
– Злі сили на чолі з паном Страхом ув’язнили Лісовичка
і він не може тебе визволити, – озвався знову таємничий
голос.
– Але ж я на волі, я визволю його, – сказала Оксанка
(так звали дівчинку).
– Тоді ти повинна витримати багато випробувань.
Оксанка прокинулась і почала думати, як визволити
Лісовичка. І раптом перед нею з’явилася якась дивна жінка.
На ній була багряна сукня, прикрашена дарами осені, вінок
із сухого листя та осінніх квітів. Дівчинка здогадалася, що
перед нею стоїть сама Осінь. Вона розповіла дівчинці про
страшне лихо, що сталося з її другом Лісовичком, його
ув’язнили в темних володіннях Страха і потрапити туди дуже
важко. Оксанка з’ясувала, що той таємничий голос у сні
належав Осені. Перед тим як зникнути, Осінь попередила
дівчинку про небезпеку і попросила допомогти визволити
Лісовичка. Вона сказала:

7. – Оксанко, знищ Страха, інакше він ув’язнить і тебе у
підземеллі назавжди.
Дівчинка довго вагалася перед тим, як піти до Страха, але
все-таки вирішила це зробити.
Оксана вирушила в дорогу, коли сонечко з’явилося на
обрії і почався новий день. Вона йшла й обмірковувала, як
їй визволити Лісовичка. По дорозі наїлась солодких ягід, а
білочка поділилася з нею лісовими горішками. Піднявши
голову в небо, Оксана побачила, що вже обідня пора і їй
треба поспішати, бо Страха може вбити лише сонячне
світло.
Та ось і вхід у підземелля. Від страху у маленької
визволительки завмирало серце, та вона сміливо пішла
вперед. Коли її очі звикли до темряви, вона могла
пересуватися по темних коридорах. І ось нарешті вона
потрапила у приміщення, де сидів Страх. Він дуже
розлютився, що його спокій потурбувала якась маленька
дівчинка і погнався за нею, забувши про небезпеку. Він
вискочив на гору і тільки хотів піймати Оксанку, але
лопнув як мильна бульбашка. У цю ж мить перед нею
постав Лісовичок, а на тому місці, де був вхід у підземелля,
виріс кущ калини. Лісовик подякував своїй рятівниці і
відвів додому.
Вдома дівчинка побачила на столі кошик з лісовими
ласощами: яблуками, грушами, медом, горіхами. Оксанка
здогадалася, що то був дарунок Осені за її допомогу.
Дівчинка довго не могла збагнути, чи то їй все наснилось,
чи то справді з нею таке трапилося. Ось тільки повненький
кошик з ласощами манив до себе смачним ароматом осені.

8. Зима втрачає свої позиції. Тепле весняне сонце подірявило кожушину
зимового лісу. З – під невеликих проталин пахне весняним ароматом
ще мерзла земля. А на цих чорних острівцях вже кипить робота:
зимове птаство своїми дрібними ніжками розгрібає грунт у пошуках
якоїсь зернини чи комашки. Це звичайне явище притаманне для
весняної пори, і я вже хотіла пройти повз цю природню годівничку, як
раптом мені в очі впала невеличка пташка, але яка? ЇЇ витонченість і
краса були незрівнянними. Сіре пір’ячко рівненькими рядами
прикривало її крихітне тіло, на крилах сірі, чорні й білі пір’їнки
поєднувались і створювали химерну мозаїку. Синичка мала ще одну
прикрасу - яскраво – жовте оперення на животі. На пташиній голові,
мов дві дрібненькі намистинки, виблискували чорні очиці.
Я вже знайома з цією пташкою, бо часто бачила її коло годівнички
взимку, де вона смачно ласувала зерном, салом та різним насінням. Та
зараз годівничка пустує, бо, мабуть, синичці більше подобаються дари
природи,аніж людські гостинці.
Весна заглянула в душу людини і наповнила її радістю. Не оминула
вона і цю пташку. З грудей синички вирвалася дзвінка , весела
пісенька, яка полинула лісами, лугами, дібровами, поєдналася з
голосами інших птахів і створила пташину симфонію.
Я довго стояла і вслухалася у ці переспіви,та раптом налетів пустун –
вітерець і пташина зграйка сірою хмарою перелетіла на інше місце. А
в моїй уяві ще довго копошилася жовтогруда пташка у мерзлій землі.

9. Я одна у полі. Та ще ген на пагорбі маячить обцілована
вітрами дика розлога груша. Довкола – сліпуча білизна снігу,
помережена слідами зайців. Я йду, милуючись, до лісу, з – за
якого вийде сонце.
Заходжу в ліс, і мене відразу ж охоплює якесь тривожне
почуття – така довкола тиша, таємничість, урочистість. Мов у
казці .
З дерев на землю спадає сніг. Попереду чується стукіт.
Прямую на звуки. Помічаю санітара лісу дятлика, який
гострим довгим дзьобиком добуває з – під кори собі їжу.
Живиться він здебільшого комахами, черв’яками.
Цей птах має чорно – біле пір’я та червону голівку. У наших
краях дятлик живе цілий рік, навіть не покидає нас взимку.
Його можна часто зустріти і в наших садках, де він знищує
шкідників дерев.
Любить він заглянути і в годівнички, щоб поласувати
насінням, залишеним юними екологами.

10. У лісі, проколовши розволожену шапку снігу,
випнувся пролісок. Поглянув навкруги уважно. Вгорі
розлилася безкрайня голубінь, і сліпуче золоте сяйво
вигравало довкола. Сніг збляк, посірів. Сонячні
промінці ніжно торкалися кришталевих бурульок і вони,
розчулені весняним теплом, плакали блискучими
сльозинками.
-Дін! Дін! Дан! – наспівували вони, падаючи на
землю.
Вітерець-пустун прошмигнув між гіллям і,
побачивши зелений паросток, спустився нижче.
-Добрий день, квіточко! – ніжно поцілував і швидко
зник.
Пролісок розліпив долоньки листочків у лагідні
сонячні обійми й захитав голівкою, вітаючись із білим
світом.
-Весна прийшла, прокидайтесь, – тріпотіли білі
пелюсточки.

11. - Цінь! Цінь! Теплінь прийшла! – зацвірінькали
синички.
- Так, так! – затукав по сухому дереву дятел.
- Ой! Як довго я спала, час вставати, – виткнула
голівку комашка з-під кори на дереві.
Сонна муха теж виповзла із схову, гріючи на сонці
закляклі від холоду лапки.
Із дня на день ставало все тепліше. Сніг зійшов і
землю прошили тоненькі голочки молодої трави.
Усе навкруги ожило. Тільки пролісок утомлено
звісив голівку.
- Спати, спати, - шепотів він, згортаючи пелюстки.
- Годі спати, уже всі прокинулися, весна в розпалі,
– гомоніли мурахи. – Довкола вирує життя, а цей
пролісок засох.
І ніхто не здогадався, що саме він розбудив усіх із
зимової сплячки.

12. Чорна липнева ніч сховала в пазусі ранок. Але він
вирвався з темної задухи теплим рясним дощем. З-за хмар
прочунялося сонечко і залило золотим сяйвом усе навкруги. У
селі довгастим озерцем розлилася під парканом калюжа. Висока
кропива, розчісуючись після купелі, заглянула у воду. Пихатий
будяк аж піднявся на вшпиньки, набундточився і скоса
розглядав свою вроду. Горде військо реп'яхів низько схилило
свое листя аж до води.
Раптом тишу прорізали голоси півнів. До пташиного співу
приєдналося ревіння, кувікання. Бряжчали відра біля криниці,
хтось рубав дрова, далеко розносився спів коси. Було чути, як
господині наповнювали дійниці свіжим молоком. Село ожило.
Уже чулися гуки пастухів, які з6ирали корів на пасовисько.
З двору вийшов хлопчина років семи, виганяючи теличку. На
плечах у нього висіла торбина з харчами, у руках тримав
палицю.
– Ого, яка калюжа! - захоплено вигукнув він. - Для комах
справэкній океан!
Хлопчик долучив свою Веселку до гурту. Череда корів
хмарою посунула на пасовисько, бовтаючись у калюжі.
– Чвак-буль! Чвак-буль! - відтискалися відбитки важких
ратиць.
Далі воду знайшли гуси. 3адерши голови, випнувши груди,
похитуючись і перевалюючись, вони поважно підійшли до
калюжі. Вода радо розкрила їм свої обійми.

13. У неповних дев’ять років Сергійка важко чимось здивувати. Кожний наступний день його життя
майже нічим не відрізняється від попереднього. Місто, у якому жив хлопець, обмежувало політ його
душі сірими стінами багатоповерхівок, не давало можливість допитливій особі творчо розвиватися.
Та коли він приїжджає до бабусі в село, життя його різко змінюється. Тут інший світ, у якому
оживають казки й оповіді, дрімучі ліси ховають у своїй гущавині незвідані таємниці, невелике озеро в
очах дитини перетворюється на необмежене водяне царство.
Сергійко всім своїм серцем прикипів до сільського життя. Увесь вільний час хлопчина проводив із
вісімнадцятирічною подругою Софійкою. Вона, зеленоока, рудоволоса, струнка й гарна собою,
нагадувала дитині мавку чи русалку, в існування яких він вірив.
Дівчина охоче розповідала про природу різних трав. Іноді здається, що вона вміє читати думки.
- Бабусю, - не раз запитує Сергійко, - а ти бачила в лісі мавку?
- Що ти, внученьку, відмахується бабуся, - де ті мавки? То колись люди казали, а зараз… І ліс уже
не той. Колись, бувало, ідеш, а навкруги не дерева – велетні. Дивишся, а вони небо підпирають і
шумлять, шумлять… А роси медові в полях були великі, кришталеві, холодні, справжні діаманти. А
озера – безкраї плеса води. Увечері здається, що водойма золотом залита, а сонце перед спочинком
купає свої промені в ньому.
- Ні, бабусенько, мавки й досі живуть у чорному лісі, тільки вони ховаються від людей. І добрі
лісовики живуть, що розуміють мову пташок і тварин. От якби мені навчитися тієї мови! – мріяв
Сергійко вголос.
- Біжи до криниці по воду, час обід варити, - сміючись, говорить бабуся.
- А ти ще розкажеш про старовину?
- Та куди від тебе подінешся, - бурчить бабуся, а сама радіє, що може в розповідях знову
повернутися в дитинство.
Довго бабуся розповідала внукові захоплюючі історії, доки її погляд не спинився на старенькому
годиннику.

14. - Сергійку, - скрикнула вона, - ми з тобою анічогісінько не встигнем, мерщій біжи до магазину й
принеси мені борошна, пирогів напечем.
Хлопчина хутко схопився з місця й, узявши гроші, чимдуж помчав.
Та на середині шляху його увагу привернуло незвичайне пожвавлення. Хлопці й дівчата, утворивши
коло, сміялися й дивилися на щось. Малий із цікавістю підійшов до гурту. У центрі стояв Микола,
хлопець чотирнадцяти років, відомий на все село шибеник. Він тримав у руках магнітофон, а біля його
ніг танцювала звичайна біла курочка. Усі аплодували, а парубок гордо розправив плечі, почував себе
справжнім героєм.
- Концерт закінчено! – голосно сказав Микола.
Музика замовкла й, зловивши танцівницю, хлопець пошвендяв вулицею.
Малий Сергійко вже й забув про наказ бабусі, тепер усі його думки були прикуті до недавнього виступу.
Він з дитинства мріяв стати циркачем, тому, не роздумуючи, підтюпцем побіг за Миколою й благав:
- Миколо, розкажи, як ти навчив її танцювати?
- Так я тобі все й розкажу. Підростеш і навчишся.
Але Сергійко не відступав, а все просив, молив, наполягав.
- Добре, але це коштуватиме грошей. Оплата наперед, але дорослим ні слова, - заявив Микола.
У малого було десять гривень, що їх залишили батьки на морозиво, але хлопчик, не задумуючись,
віддасть їх. Подумати тільки, у нього буде курочка-танцівниця!

15. Наступного дня, поки бабуся місила тісто, Сергійко вловив
гарненьку зозулясту курочку й, озираючись, щоб ніхто не бачив,
помчав до Миколи.
- Давай гроші, - замість привітання сказав здоровань.
- Тримай, - простягнув тремтячу руку Сергійко.
- Цього мало, ще чогось «гаряченького» принеси.
Малий не зрозумів і здивовано дивився на псевдоциркача.
- Пива, - кажу, - купи! А курку давай сюди.
Розчарований хлопець вийшов з напіврозваленої хижини на
околиці села, але повертатися було пізно. У його кишені ще
залишилося трохи грошей, і він щодуху побіг до центральної
площі.
- Мені пляшку пива! – випалив Сергійко.
Продавець здивовано глянула на покупця.
-Пиво й горілку дітям не відпускаємо.
Хлопець почервонів і розгублено вийшов. Уже думав
покинути затіяне, як раптом побачив Соню. Вона неспішно йшла
вулицею до крамниці.
- Софійко, привіт! Допоможи мені. Бабуся наказала купити
пива, щоб пироги завдати, але дітям не продають.
Дівчина пильно подивилася в очі, мабуть, відчула щось
недобре, але взяла гроші й мовчки пішла до магазину. Через кілька
хвилин вийшла із пляшкою в руках.
- Ти ж зараз додому?
Сергійко, ледь стримуючи хвилювання, відповів:
- Звичайно.

16. Він так і не глянув Соні в очі, забрав пиво й майнув
у чужий город.
Коли зайшов до кімнати, побачив грубку, на якій
стояла його курочка й переступала з однієї ноги на іншу,
бо розпечене залізо дошкуляло бідоласі. І це все під
супровід веселої музики.
- Ти що робиш?! – крикнув Сергійко.
Він схопив зозулясту, жбурнув Миколі пляшку й
вискочив із хати. Біг не розбираючи дороги. Його
зупинив берег озера. Хлопчик сів на м’який мох і гірко
заплакав. У його руках трусилася перелякана пташина.
Скільки бруду, брехні, обману він узяв на свою чисту
дитячу душу! Сергійко не знав, як гляне у вічі рідним, і
по щоках покотилися рясні сльози. Образа й розпач
переповнювали його душу.

17. Раптом на широкий листочок вистрибнув сірий коник і
несміливо став грати на скрипці. Сергійко запримітив його й
вдячно всміхнувся.
- Ти прийшов заспокоїти мене, - зашепотів хлопчик до
скрипаля.
І коник не втік, а засюрчав спочатку тихо, а далі голосніше.
Малий поглянув навколо. Мурахи миготіли то тут, то там,
заклопотані своїми справами.
- Життя не зупиняється ні на мить, - шурхотіли вони
лапками.
Сергійко пильно дивився на цей світ, а в душі росло
переконання, що він ніколи не зможе навмисно зробити боляче,
тому що розуміє всіх, хто рухається, повзає, літає й бігає.
- Гей, Сергійку! – долинуло до нього, - я знаю, що ти тут, не
ховайся. Бабуся пробачила тебе, але поклянися мені, що ніколи
більше не скривдиш жодну живу істоту.
Між високих трав бігла до хлопчика таємнича зеленоока
русалка Софія, несучи в пакетику ще теплі рум’яні пиріжки.

18. Плюх! Пригнула в калюжу лупоока жаба.
– Як тут тепло! Кум! Кум!
Кілька хвилин сиділа вона непорушно, закривши очі від
задоволення, а потім подалася до канави.
– От халепа, не проїхати, не пройти! – лаялися перехожі,
які випадково вступали в калюжу.
Поволі спливав час. Сонечко сідало за обрій. Дерева і трави
струшували спеку, радіючи прохолоді. 3 поля поверталася
худоба. 3морені пастухи човгали вулицею. Корови заходили до
хлівів.
– Петрику! - долинуло з двору.
– Іду, – почувся голос хлопчика.
Але пастушок не поспітшав. Він стояв заворожений нічною
красою. Чиясь добра рука ввімкнула світло місяця й зірок, які
розглядали себе у маленькій калюжці. Петрик похапцем зняв
черевики й обережно зайшов у чорну прохолоду. Вода сягнула
до литок, і малий з радістю відчув, як розірвалися кайдани
втоми.
На мить дитині здалося, що це не калюжа, а два неба
злилися в одне і кожна зірочка усміхалася, ловлячи свое
відображення.
– Тут цілий світ! - в захопленні скрикнув малий мрійник.
– Як дивно! – мружилась вода. – Скільки зустрічей за день і
ніхто нічого цікавого в мені не знайтшов. Люди гидують,
помічаточи тільки брудну воду. І лише дитина зі світлою душею
розгледіла в простій калюжі Всесвіт!

19. Весна. 3відки вона приходить до нас? Мождкво, прилітає на крилах птахів, що летять із
теплих країв. Чи народжується з первоцвітами, які забавляють похмурий сірий ліс у яскраві
кольори, або ж припливає стрімкою течією річки, бо вона, звільнившись від зимових льодів, несе
свої води гей у далечінь. Та ні, весна починається з душі кожної людини, коли серце переповнює
радість, а душа хоче співати. Будьте певні, весна вже близько!
Я крокую лісовою стежкою. Очі заповнює яскраве сонце і краса первоцвітів. Блакитні озерця
пролісків заполонили весь світ. Мені навіть на хвилинку здалося, що на сухе торішнє листя
опустилися шматочки голубого неба.
Я довго милувалася весняною красою. Мертву тишу пронизували гучні пісні птахів. Ліс був
могутнім і таємничим, за товстими столітніми дубами крилося лісове життя. Проліски були
відкриті для людей, і кожний міг досхочу насолодитися їх красою. Я присіла біля них, проте навіть
не наважилася доторкнутися до цих тендітних і беззахисних квітів. Але вони дивилися на мене
блакитними очима, благаючи залишити незірваними.
Коли промені вечірнього сонця почали ковзати по землі, вирушила додому. Стежина привела
на узлісся, переді мною відкрився ще один лісовий краєвид – білокорі берізки. Вони були стрункі й
високі, а вітер-пустун розчісував їх віти.
Здавна ця березова арка символізує вхід у дивовижну таїну прадавнього лісу. Білокорі красуні
вийшли на узлісся привітати кожного, хто ступає до цієї могутньої царини. Стоять і очікують
путівника, аби привітно прошелестіти листям.
Яка багата, яка загадкова душа в цих білокорих красунь! Особливо навесні, коли
покриваються міріадами молодих листочків, і кожен із них говорить на свій лад.

20. Крокую далі – берізки збігаються в неглибоку балку. Та це не просто балка, це рана, залишена
Великою Вітчизняною війною. Саме в цьому місці, за розповіддю моєї прабабусі Марійки,
розбився радянський літак, загинули льотчики. Пізніше їх схоронили у братській могилі в центрі
села Басівка. Берізки обступили великий рів і проросли сльози матерів-солдаток. Про ті страшні
кровопролитні дні, місяці й роки шепочуть вітами дерева й до сьогодні.
Стоять берізки на узліссі і чомусь хочеться вірити в те, що завжди отак стоятимуть – і не
всохнуть, і буря не зламає. Взимку білітимуть від інію, восени видзвонюватимуть золотим листям,
навесні дзвенітимуть пташиними голосами.
Та раптом серце моє завмерло, поряд із цією красою я зустрілася з людською жорстокістю.
Одна з берез була підкручена для соку, який тоненькою цівочкою збігав у трилітрову банку. Мені
на хвилинку здалося, що це був не сік, а гіркі сльози, які береза проливала через нестерпний біль,
який їй завдала людина. Я підійшла ближче і побачила жахливі речі – дерево було розколупане, і
то там, то тут сочився сік. Я не могла уявити людину, яка так знущалася з дерева. Та факт
залишався незаперечним – дерево приречене на загибель через недбальство і жорстокість людей.
Дорогою додому я міркувала, невже всі люди такі жорстокі і бездушні. Невже не тьохнуло
серце душогубця, який на таке зважився. А перед очима і далі бігли сльози берізки-красуні,
стікаючи повільно, порушуючи тишу неголосним плесканням. Його відлуння ще довго дзвеніло в
моїй уяві як крик, як плач, волання про допомогу. І скільки таких знівечених дерев лишається
навесні по рідній землі, втрачаючи силу і снагу, яку ніколи вже не відновити.
Людино! Я наказую, я прошу, я благаю – зупинись! Озирнися на скоєне, покайся, і тоді по-
іншому зашелестять берізки на весні, наповнять душу радістю й красою.

21. Страшною химерою бовваніла над річкою гора, закривши лице напівпрозорою вуаллю
хмар. Вона час від часу скоса поглядала на свого сина, кам’янистого стрімчака, що із
цікавістю заглядав у тихі води річки.
- Сину, не схиляйся так низько над водою, ще зірвешся! – бубоніла гора.
- Мене міцно тримає коріння сосен, – відповідав син.
Та хіба можна було зізнатися матері, що він так ніжно закоханий у річку, цю вертляву
чудодійку, яка постійно змінювала вбрання. Він милувався нею, коли одягала сукню із
сонячних зайчиків, коли своїми хвилями гойдала рибальські човни. Вона прекрасна була
навіть у гніві, коли кидала брудне шмаття води й піною захлиналися берегові вибоїни. Він
кохав її безмірно, навіть її мінливість подобалася йому.
Та одного разу, заглянувши в тихі води, не знайшов себе. Синю прозорість неба
віддзеркалювала річка, кокетливо посміхалася до білих кучерявих хмаринок.
- Вона любить небо і простір! – шепотів вітер до берега. – Вони обоє так схожі
мінливістю й примхами.
- Нізащо-о-о! – зашумів сердито стрімчак соснам.

22. А ранком, коли сонячне проміння прошило обрій, небо скинуло на сонну воду
весільну сукню.
- Я роздавлю її, – горлав, скаженіючи від горя, стрімчак.
Із шаленіючою люттю кинувся униз, зриваючи гривасті вершечки хвиль,
заполонивши воду сльозами нерозділеної любові.
А річка сміялась у відповідь. Спритно перестрибувала водами розбите
каміння, весело ляскала в долоні пінними хвилями.
Гора заніміло дивилася на смерть сина й гнівом скипала вся її утроба. З
жагою помсти притягла небо до себе за кучеряві пасма хмаринок. Вітер здув вуаль,
і небо ніжно обійняло гору за плечі. Річка, відчувши біду, запетляла непевно
руслом і втекла глибоко під землю від туги.

23. Я часто люблю виходити в поле. Там, серед
мальовничої природи й тиші, задумуюсь і мрію. Чи
бачили ви коли-небудь, як росте хліб? Коли весною
все розквітає, тоненькі зелені стеблинки, гойдаючись
від подиху вітру, жадібно п’ють сонце. У той час, як
руде літо вступає у свої права, несучи спекотливі дні
й грози, молоді хліба радо виполіскують на вітрах
свої зелені гриви. Я спостерігала, як вночі стелиться
золота стежка поміж пшениці й розливається
променисте світло на землю. Денної пори хлібне
царство гарне по-особливому. Золоте море стиглого
колосся прикрашають краплинки блакитного неба, –
польові волошки, червоні вогники маку, де-не-де
розкинулися жовті острівці свиріпи. Та поле гарне не
тільки запашним цвітом,а й пшеничним колосом.
Адже він налитий золотом щедрого українського
сонця, напоєний краплинками вранішньої роси,
прикрашений тоненькими китицями, стане
вишуканою окрасою будь-чого.
Відпочиваєш день серед поля й бачиш: тепло-жовте
море хлюпає тугим прибоєм у далекі небесні береги,
над ними витають ластівки й інше птаство, час від
часу перегукуючись дзвінкими піснями, а в його
глибинах нишпорять невтомні гризуни – заповнюють
пшеничним зерном комірчини.

24. Люблю дивитися, коли в стиглі хліба заходять
кораблі-комбайни й починається урожайна заметіль
жнив. Як течуть у кузови машин золоті потоки
майбутнього достатку. Ми побачимо колосся
пшениці знову, тільки воно вже перетвориться на
рум’яні буханці свіжого хліба. Та щоб не забути, не
згубити в пам’яті красу літніх днів, я зриваю кілька
рослин цих розкішних злаків і крокую з ними до
оселі. Серед холоду морозних зимових днів колоски
на моєму столі зігріватимуть серце, нестимуть у собі
пахкі настої літа й щасливі спомини.
У цьому році я закінчую дев’ять класів. Кожен
день, проведений у школі, то новий колосок, що
ховає в собі знання зернини. Навесні шкільний
дзвінок сповістить про закінчення навчального
року. І тоді почнуться жнива екзаменів, що
покажуть урожай моїх знань. Дуже хочеться, щоб
туди не потрапили гіркі полини розчарувань і
порожні зернини згаяного часу. І колоситься в серці
надія, що десь серед широкого роздолля визріває моя
доля й бродить за далекими гонами ще не знайдена
любов.

26. Підготувала
учениця 10 класу
Басівської ЗОШ І – ІІІ ст.
Глущенко Людмила
Учитель Биченко Л. П.
Управління освіти, молоді та спорту
Роменської райдержадміністрації
Басівська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів
Роменської районної ради
На XІІІ Всеукраїнський конкурс
“Об’єднаймося ж, брати мої!”
( номінація “Література”)

27. FokinaLida.75@mail.ru
У чепурній хаті коло столу сидить Марія Ковалиха. Висока,
повновида, густе сиве волосся заплетене і викладене короною на голові.
Великі сірі очі тихо ясніють з-під темних вій. Важко спершись на стіл,
ковзнула поглядом по хаті. На вибілених стінах розцвіли барвисто
рушники. У хаті гарно, як у віночку. З усюди посміхаються квіти: з
килима, із скатертини, з доріжки під ногами. На ліжку гордо випнулися
подушки, радуючи око розмаїттям вишиванок. На покуті, разом з
образами, висить портрет Тараса Григоровича Шевченка. Довгими
зимовими вечорами Марія мережила на білому полотні величний образ
Кобзаря. Тепер він, увінчаний вишиваними рушниками, поглядає на
чепурну кімнату.
Та ніщо не тішить жінку. Самотність давно вже оселилася в
куточках опущених губ. Сама, одна… Тільки на світ благословилося, а
Марія вже на ногах. Ніколи вилежуватися, бо роботи вистачає і на
городі, і в хліві.
Жінка підклала сухого хмизу у вогонь, ставлячи в піч чавунець із
картоплею. А спогади виринають і летять у далеке дитинство і юність.
Ось вона молода дівчина, простуючи селом, повертається з
роботи. Вітер озвіріло кидається на одиноку постать, сіпає за спідницю і
хустку, обпікає морозним подихом, облизує жорстким язиком обличчя й
руки. Та вона вперто прямує далі. Втома ланцюгами закувала ноги й
спину, голод болісно стиснув пазурами шлунок. «Ще трошки і я буду
вдома», – підбадьорювала себе. Марія уявляла себе у маленькій теплій
хаті, де піч займає майже півкімнати. На стіні образи під рушниками, у
кутку сиротливо похнюпилася мамина скриня. Колись вона гордою
павою пишалася різьбленими боками, а в череві ховала багато добра.
Але голодні роки та війна з’їли майже все начиння.

28. FokinaLida.75@mail.ru
Та залишилася одна безцінна річ для господині – «Кобзар» Т. Шевченка.
Кожного вечора Марія перечитувала пожовклі сторінки книги і довго думала, якою
безжалісною може бути доля до людини. Вона берегла цю книгу, як зіницю ока, бо це
єдине, що залишилося в неї від батька.
«Ну ось і Марія повернулася, зараз вечеряти будемо», – скаже мати і витягне з
печі густий куліш.

29. FokinaLida.75@mail.ru
Жили вони із мамою удвох. Тато пропав безвісти ще у 1943-му. Він
так і не бачив донечку. Та кожного дня усміхався до неї злиняною
світлиною на стіні. Минуло вже багато років, але й досі жевріє іскра надії,
що повернеться тато. Адже безвісти, значить не вбито. Хай без рук, без
ніг, але живий!
Як заздрила вона дівчатам, у кого живі були батьки. Адже вони
мали і новенькі чобітки, і спідниці аж на п’ять пілок, і кожушки. А в неї
старі валянки, чорна, перешита з маминої, спідниця, зелена стара
фуфайка, картата хустка… – і сльози затремтіли на віях. А як же хочеться
гарно прибратися, особливо тепер, перед весіллям!
Сватає її Гнат, Пилипа Коваля син. Так треба ж дівці купити
одежину і взуванку до вінця. Ось продадуть теличку, це все, що мали, та
чи вистаче тих грошей! Мати рада небо прихилити до дитини та… – важкі
часи, скрутно…
Спливає час…Наче річка несе свої води неспішно, та не втримати в
руках прудку хвилю, не зупинити щасливу мить…
Марія любить свою хату. Простора, на чотири кімнати. Минули вже
дні бідності й нестатків. Дякувати Богу, усе є, і хата повниться
дзвіночками дитячих голосів.
І як грайливі пташки, розлетілися спогади в різні боки.
Час наближався до обіду. На обрії ні хмаринки, спека випила навіть
небесну синь і небо. Зав’язавши хустку, жінка вилами перевертає і
розпушує сіно на городі. «Треба під вечір зібрати сіно в копиці. Це ж
тільки перший укіс, а ще другий, третій… Вистачить Мусі кормів на всю
зиму», – радіє хазяйка. Розпашіле лице обіймає вітерець. Марія присіла
перепочити. Дістала пляшку з водою і жадібно зробила кілька ковтків.
Заховала пасмо неслухняного волосся, поправила хустку. Але ніяк не
сховаєш спогади.

30. Пригадується літо, довгі столи з наїдками в садку. Гуляє село – Гнат
віддає заміж дочку Надійку. Три дні лунала музика. Усе б добре, та наречений
закінчував військове училище, а через кілька місяців одержав направлення на
Сахалін. І полетіла Надійка голубкою за голубом, вити своє гніздечко на
далекому острові. Як листочок відірваний не приклеїти до дерева, так і не
повернути її сюди. У неї своє життя, своя доля.
Здоїла корову, випустила Муху за ворота і втомлено сіла на лаву в холодочку. А
думи й спогади вже знову лізуть у голову.
Гримить музика маршем. Гнат Коваль гуляє проводи своєму синові Василеві,
адже завтра треба прибути на призовний пункт. Високий, чорнявий, він дуже
скидався на батька, але очі успадкував від матері, і вони двома ясними
зірочками пломеніли з-під густих брів. Під ранок пішов перший сніг, а коли
треба було їхати, його насипало майже по коліна. Здавалося, сама земля не
відпускала Василя. «Не йти! Не йти!» – горлали ворони. І серце чомусь
стислося, ніби передчуваючи біду. «Я скоро повернуся, мамо», – прошепотів на
вухо син. І таки повернувся через півроку в закритій труні.

31. І досі не знає мати, де та спалена сонцем чужа
земля Афганістан, що жадно випила молоду гарячу
кров, обірвавши життя її сина. І щемить рана на
серці невимовним болем, не розвіяною тугою.
Навіщо люди починають війни, для чого
знищують один одного? Кому потрібна війна, кому
потрібні ріки крові, горе, нещастя?
Дві гарячі сльози обпекли її обличчя.
Швидко зітерла їх хусткою і пішла на город до
помідорів.

32. Стежка вела вниз до картоплі й кукурудзи, вибігала до моркви й
буряків, перескакувала через цибулю й огірки, баштан і помідори. А
далі, оминувши головату капусту, губилася на галявині із сіном. Марія
швидко підв’язує помідори. А думки, як нитки з нескінченного клубка,
розмотуються і немає їм кінця.
Два роки минуло після загибелі Василя й знову лихо – страшний
діагноз у Гната. Марія вірила в чудо, не допускала страшних думок.
Розривалася між лікарнею, господарством і роботою, забувала про їжу і
сон, щоб тільки все встигнути. Та чоловіка не стало…
Від спогадів потекли рясні сльози по блідому обличчю, капали на
руки, одежу, стежку. Важкою ходою ледве допленталася до хати й
опустилася на стілець біля столу. У хаті чисто, затишно. Але Марії з
усіх кутків віяла самотність.

33. І раптом її погляд зупинився на пишно
вбраному портреті Т. Шевченка. Одразу
пригадалося безталанне життя Катерини й Ганни,
героїнь творів поета. У юності Марія напам’ять
знала твори великого Кобзаря. Вона порівняла
своє минуле й долю цих жінок. Багато в них було
спільного, багато протилежного, але було й те, що
об’єднувало: надія, віра в майбуття.
«Ось так працює людина цілими днями, рік за
роком, спливає її сила, як теплий віск із свічки, і
згасає іскоркою мить, довжиною в життя!» -
вголос подумала Марія.
Тільки ніколи не треба втрачати надію на
щасливе життя!

34. Матюшенко Інна
Басівська ЗОШ І – ІІІ ст.
Роменської районної ради
Сумської області

35. На узліссі ріс могутній Дуб. Його крона була схожа на велетенську повітряну кулю,
сильне гілля ховало в листі гнізда птахів та дупла звірів. Дуб був добрим і лагідним. Під ним
жили Їжаки своєю дружною сім’єю, ріс кущ запашної лісової Малини, маленькі Мурахи
збудували хатинку. Усі почували Берізка. Чи то птахи занесли сюди її насіння, чи вітер закинув.
Кожної весни себе захищеними, бо дерево не дозволяло ображати близьких сусідів.
Одного разу Дуб побачив, що навесні з-під опалого листя пробивається велетень
спостерігав, як піднімається вгору білокора красуня, розправляє руки- віти, ніжно тріпоче
маленькими листочками.
Непомітно для себе Дуб став оберігати тендітну Берізку. Він підставляв своє
гілля, коли гроза безжально кидала на землю свої палаючі стріли. Ховав маленьке деревце
взимку від злих хурделиць, а влітку – від гарячого сонця. Тим часом Берізка виросла, розпустила
свої довгі коси до шовкової трави. Її помітив юний Вітерець, що розважався поряд: куйовдив
волосся золотокосій Пшениці, ганяв польовими дорогами й стежинами, хвилював сині води
глибокої Ріки. Вітерець закохався в молоду красуню. Він запропонував їй разом політати над
хмарами.

36. Берізці сподобався юний залицяльник. Він розповідав їй про дивний світ. Там гори
сягають до неба, велетенські хвилі біжать одна за одною, а потім розбиваються об скелястий
берег. Дерева також інші. На них ростуть чудернацькі м’ячі. Коли вони падають і розбиваються,
то витікає біле молоко. Птахи дивовижної краси співають на яскравих квітах. Звірів там дуже
багато. Одні схожі на полосатих коней. В інших довгі шиї, якими дотягуються до верхівок дерев.
А ще є здоровенні слони, які мають великий хобот і вуха-віяла.
Вітерець зацікавив Берізку побаченим, і та вирішила з ним полетіти в інший край. На
жаль, вона не розуміла, що коли відірве від землі своє коріння, то загине.
Дуб почув, про що розмовляла красуня-сусідка з молодим шибайголовою. Коли Вітерець
знову полетів у поле розважатися, Дуб попросив Берізку не залишати місця, де вона народилася.
Тендітна юнка не чула слів мудрого дерева. Вона була зачарована пустуном Вітерцем. Тоді Дуб
звернувся до своїх друзів: куща Малини, птахів, сім’ї Їжачків, маленьких Мурашок. Вони
обступили Берізку й почали говорити, що найкраще жити там, де ти народився й пустив своє
коріння. Бо саме ця земля для тебе рідна. Вона напуває цілющою вологою в спекотливе літо,
укутує теплом у суворі зимові морози, оберігає від хижих звірів.
Нічого не відповіла білокора красуня, лише схилила в задумі маленьку голівку. Налетів
Вітерець, покликав подругу з собою. Але Берізка промовила: «Мій дім тут. Ніякі дива світу його
не замінять. Я залишуся зі своїми друзями, а ти лети, а коли повернешся, то не забудь завітати в
гості».

37. Осінь-чарівниця вже повністю вступила у свої права. Розсипала позолоту на ліси,
луки, сади. Налила щедро соком червонобокі яблука, жовтаві груші, стиглі сливи.
Наповнила ранки прозорістю й свіжістю, а дні – останнім сонячним теплом. Розкидала
срібне мереживо бабиного літа по барвистому земному килимі…
А на вузенькій лісовій стежині розкрила свої лагідні оченята маленька кульбабка.
Ніжно підвела жовтеньку голівку, посміхнулася до сонця й почала розглядати все навколо.
І застигла від подиву… Чому листя на деревах жовтогаряче, багряне, червоне? Де рідні
зелені кольори? Де білі квіти на калині? Що це за червоні кетяги гнуть її гілля додолу?
Кульбабка розгубилася від розмаїття барв і нових вражень. «Мабуть, я ще сплю», -
подумала вона й закрила оченята. Потім поволі стала знову розглядати стежину, дерева, що
росли поряд. «Та ні! Це не сон!» - закричала так, що навіть пташки перестали співати. Не
побачила квіточка ні своїх кульбабок-подружок, ні яскраво-рожевої смолки, ні ромашок у
білосніжних сукнях.
Це був інший світ. Прекрасний, сонячний, але інший…
Раптом поряд із тоненькою берізкою кульбабка помітила знайомий блакитний колір.
То ріс стрункий дзвіночок. Вона привіталася й запитала: «Дзвіночку, а чому весна цього
року не зелена, а багряна?» Той посміхнувся й відповів: «Красуне, весна була звичайною, а
от ти запізнилася з народженням. Це осінь крокує по землі. Чарівниця осінь…»

38. Кульбабка розгубилася від розмаїття барв і
нових вражень. «Мабуть, я ще сплю», - подумала
вона й закрила оченята. Потім поволі стала знову
розглядати стежину, дерева, що росли поряд. «Та ні!
Це не сон!» - закричала так, що навіть пташки
перестали співати. Не побачила квіточка ні своїх
кульбабок-подружок, ні яскраво-рожевої смолки, ні
ромашок у білосніжних сукнях.
Це був інший світ. Прекрасний, сонячний, але
інший…
Раптом поряд із тоненькою берізкою
кульбабка помітила знайомий блакитний колір. То
ріс стрункий дзвіночок. Вона привіталася й
запитала: «Дзвіночку, а чому весна цього року не
зелена, а багряна?» Той посміхнувся й відповів:
«Красуне, весна була звичайною, а от ти запізнилася
з народженням. Це осінь крокує по землі. Чарівниця
осінь…»

39. FokinaLida.75@mail.ru
Жахлива літня спека нарешті була перервана кількома дощами. І природа
наповнювалася такою цілющою вологою. Особливо прекрасними були світанки.
Коли ранкова зоря губилася десь у небесних хмарах, а яскраве сонечко поволі
піднімалося на сході, тоді краплинки роси виблискували на травах, листі дерев,
яскравих квітах. Усе навколо прокидалося: птахи радісно щебетали, звірі
закінчували свої нічні лови й раділи прийдешньому дню. Лише хитрунки лисиці й
велетенські коршуни чатували біля людських осель, чекаючи, що якась
заклопотана господиня випустить їм на поживу курей чи качок.
Ліс також ожив, наповнився радісним гамором, освіжив дерева, кущі,
трави. Де земля напилася досхочу, виросли гриби: білі діди-велетні, поважні
бабки, рожеві сироїжки, кремезні піддубні, красуні лисички, червоноголові
підберезники, ніжні решітки. А на освітлених сонцем галявинах достигли смачні
суниці…
Ось такого ранку я вирішила прогулятися лісом, щоб назбирати грибів і
поласувати ягодами. Дорога привела в Басівське скіфське городище. Воно було
найкращим місцем для відпочинку й тихого полювання на лісові дарунки.
Високий вал підтримував вологу, а величезна галявина, оточена правічними
дубами, радувала зір барвистим килимом. Тут цвіли й яскраво-рожеві смолки,
тендітні ромашки, стрункі дзвіночки. А між ними ховали свої голівки сунички.
Спочатку я вирішила набрати ягід, щоб потім веселіше було блукати лісом у
пошуках грибів. Віяло прохолодою й свіжістю, у повітрі стояв легкий туманець. Я
пройшла вал, ступила на галявину. І стала, як укопана…

40. FokinaLida.75@mail.ru
Картина із далекого минулого постала перед очима. Ніби в ніжній
прозорій хмаринці я побачила молодого юнака, убраного в багаті шати. Обличчя
в хлопця було красивим і мужнім. Високий лоб прикривали пасма густого
волосся. Широкі брови нависали над блакитними, як спокійна ріка, очима.
Прямий ніс додавав виразу впевненості, сміливості. Вольове підборіддя давало
змогу зрозуміти, що це людина знатна.
Над юнаком виднівся силует поважної жінки. Їй на вигляд було близько
сорока років. Обличчя в неї бліде, але привабливе. Юнак і та жінка були схожі.
Очевидно, це були мати й син.
І тут, ніби в кіно, переді мною промайнула ціла низка подій. Чомусь я
зрозуміла, що молодий юнак, то скіфський цар Атей. Він уже два роки правив
державою. Батько Атея, сильний і мудрий володар, загинув від рук сарматів.
Його поховали з усіма почестями. Поряд із ним поклали в курган і красуню
дружину. Жінка не змогла винести втрати коханого чоловіка, і другого дня її
знайшли мертвою у своїй відпочивальні.
Новий цар був зовсім молодим, йому йшов сімнадцятий рік. Батько
навчив хлопця влучно стріляти з лука, виховав військову витривалість,
сміливість. Мати більше піклувалася, щоб син ріс чесним і справедливим. Жінка
розуміла: лише добро може перемогти зло, але також добре знала, що світ був
жорстоким. Тому син повинен навчитися боронити свою державу від ворогів.
Мати передала Атею свої знання про звичаї, традиції скіфських племен,
виховала любов і повагу до старших.

41. FokinaLida.75@mail.ru
І от тепер, коли син став володарем у державі, мати була спокійна за
нього. Атей - достойний продовжувач справ свого батька. Скіфія процвітала.
Жваво велася торгівля з греками. Ворожі племена сарматів бачили міць
держави, тому боялися нападати.
Жінка часто наглядала за сином. Невидимою хмаринкою вона
приходила на землю, годинами спостерігала, а потім поверталася до свого
останнього пристанища. Скільки разів їй хотілося підказати, порадити рідній
дитині, але не могла ні говорити, ні навіть торкнутися його волосся. Сьогодні
мати побачила, що син сумний. Неспокій заповнив її душу. Нібито й не хворий,
і новин поганих не отримував, а невеселий. Якби ж то вона знала, які думки
тривожать хлопця…
Атей замислено розглядав пектораль. Він виготовив її сам, бо хотів
зробити подарунок одній дівчині. Це була грецька красуня Ірина, яка рік тому
разом з батьком припливала до Скіфії. Греки прибули на переговори щодо
розширення торгівлі зброєю, прикрасами, винами. А юна 15-річна Ірина
вблагала батька взяти її в далеку подорож до незнаної країни. Дівчинка росла
«батьковою донею», тому всі забаганки він виконував, бо боявся засмутити її.
От і цього разу маленька пустунка добилася свого. Крім того, в Ірини померла
мама, і Василій не хотів залишати надовго дочку саму.

42. FokinaLida.75@mail.ru
Подорож була довгою, але для Ірини все було цікавим. Вона побачила
багато дивних рослин, дерев, звірів. Поки батько займався справами, дівчина
спостерігала, як скіфи працюють: виготовляють посуд, вирощують урожай,
доглядають коней. Одного разу красуню помітив Атей, який разом із грецькими
послами повертався з полювання. Радісна Ірина підбігла до батька, щоб
привітатися, і ледве не потрапила під копита скіфського царя. Атей побачив
красуню, заглянув у її карі очі… і закохався.
З того часу серце могутнього володаря не має спокою. Він зміг
поговорити з дівчиною, запросив на гостини ще раз. Через декілька днів посли
відпливли додому. А скіфський цар залишився наодинці з великим коханням…
Пройшли місяці, поки Атей від грецьких торговців довідався, що
Василій з Іриною навесні збираються до Скіфії. Для юнака це була
найрадісніша звістка. Він розглядав подарунок коханій і мріяв про недалеку
зустріч. Таким і застала його мати…
Переді мною виникло грецьке судно, на ньому струнка дівчина з
довгим пишним волоссям…
Раптом усе зникло. Залишилася сонячна галявина, правічні дуби,
спів птахів… Про гриби, ягоди не було й мови. Ноги самі несли мене додому,
де швидше хотілося сісти до столу й записати побачене. Наступного ранку я
знову прийшла на те місце. Але ні цього, ні другого ранку нічого не відбулося.
Я бігала й бігала на галявину, та не зустрілася зі своїми героями. Думаю, що
знову прийде літо, а з ним повернуться й мої знайомі. Тоді я зможу дописати
свою розповідь.