2. Звучить музика .
Вчитель: “ Прийди, весно, з радістю” - так називається наше свято. Весну
люблять усі і чекають з нетерпінням. Все починає оживати.
Повітря наповнюється легкою свіжістю, сонечко шле на землю
своє лагідне тепло. І вже не можна всидіти в приміщенні, хочеться
в природу, вдихати свіже повітря, ніжитися під сонячними
промінцями, спостерігати за пробудженням природи. Та зима
відступати ніяк не хоче і не раз накидає снігу, нашле морозу. Ніби
сердиться, що її царювання над природою закінчилося. А весні і
горя мало, вмиється сніжком, і знай собі усміхається, бо знає, що
зимі-кінець.
Учениця: Зима і Весна
- Насуплю я брови, - говорить зима, -
І вітер з морозом повіє:
Усе скрізь загине – рятунку нема !
Під снігом замре, заніміє.
- А я засміюся, - весна одмовля, -
І сонце пекуче засяє :
Прокинуться луки, ліси і поля.
Усе розцвіте, заспіває.
Вчитель: Одним з найцікавіших звичаїв наших предків є заклинання весни.
Люди створили поетичний образ весни у вигляді “дівчини -
паняночки”, а інколи у вигляді молодиці. Ця дівчина або жінка дуже
багата, від неї люди сподіваються щедрих дарів, а тому виглядають
її рано – вранці, до схід –сонця вибігають на горби, лізуть на дах
комори чи клуні – і запрошують закликають її піснями.
На одне із свят: “Явдохи”, “сорок мучеників”, “теплого Олекси”, а
то і напередодні “Благовіщення” жінки печуть з тіста пташок, ніби
на честь жайворонків, що вилітають з вирію. Хлопчики й дівчатка
тримаючи в руках символічного птаха, вибігали на околицю села,
щоб закликати в гості красну весну.
/Виходить гурт дітей в українських формах/
1. Благослови, мати, весну зустрічати.
Весну закликати, зиму проводжати !
Зимочка в возочку,
Літечко в човночку !
/Діти кланяються матері ( жінка в українській формі ),
вона дає їм жайворонків/
2. Пташок викликаю з теплого краю :
- Летіть, соловейки, на нашу земельку,
Спішіть, ластівоньки,
Пасти корівоньки !
/ Співають “Вийди, вийди, сонечко...” /
3. Вийди, вийди, сонечко,
На дідове полечко,
На бабине зіллячко,
На наше подвір’ячко,
На весняні квіточки,
На маленькі діточки.
Там вони граються,
Тебе дожидаються.
3. Прийди, весно, прийди,
Прийди, прийди, красна,
Принеси нам збіжжя,
Принеси нам красок (квітів)
4. Принеси нам літечко
І зелене зіллячко:
Хрещатий барвінок,
Запашний василечок.
5. Ой, весна, красна, що нам винесла ?
Ой, винеси тепло і доброє літечко !
Малим діточкам побіганнячко,
Старим бабонькам посіданнячко,
Красним дівонькам на співаннячко,
А господарям на робітоньку.
6. Ой, весна, весна – днем красна,
що ти нам, весно, принесла ?
Принеси нам літечко,
щоб родилось житечко,
ще й озимая пшениця,
ще й чарівні квіточки,
щоб квітчались діточки.
7. Сонечку, сонечку, уставай !
Красну весну – дівоньку розбуджай !
Хай встає косичиться у кіски,
Наливає росоньку в пелюстки.
А ми тую росоньку із черемх
Рученьками білими та й зберем.
А ми, весно, росоньку, як даси,
Зберемо на личенько для краси.
Веснянка .”Повертайся, ластівко,…”
З`являється Весна.
4. Учень: - Весняночка, - панночка,
Де ти зимувала ?
Весна: Зимувала у садочку, на колочку пряла.
Пряла на колочку горобцю на сорочку.
Що виведу нитку – горобцю на свитку, -
Що виведу другу – горобцю на пугу,
Що позоставались конці – горобцю на штанці.
Учень: - Ой, весна, весна – днем красна,
Що ж ти, весно, принесла?
Весна: - Принесла я вам літечко,
Ще й рожеву квіточку,
Хай вродиться житечко,
Ще й озимая пшениця,
І усякая пашниця.
Учень: - Весна красна,
Що ж ти нам принесла?
Весна: - Коробочку з веретенцями,
А скринечку з червінцями,
Старим дідам по кийочку,
Старим бабам по серпочку,
Малим дітям по яблучку,
А дівчатам по віночку,
А хлопчатам по батожку.
Учень: - Ой, весна, весна, днем красна,
Що ж ти нам, весно, принесла?
Весна: - Принесла я вам літечко
Ще й запашненьке зіллячко,
А вам, дівчата, по вінку
З хрещатого барвінку,
А вам, парубки, по кийку –
Гоніте товар на гірку,
А вам, бабусі по ціпку –
Попід хатами ходити,
Малих діточок глядіти.
Учень: - Ой, весна, весна, ти красна,
Що ж ти нам, весно, принесла ?
5. Весна: - Принесла я вам літечко,
Ще й запашненьке зіллячко,
Ще й зеленую травицю,
І холодную водицю.
Принесла я вам ягнятко
Ще й маленькеє телятко.
Веснянка ”А вже красне сонечко припекло...”
Весна: - А чи знаєте ви весняні місяці?
Діти називають
Я привела їх до вас на свято.
Ось перший місяць – Березень.
Березень: (Вклоняється Весні)
Ще зимові віхоли гуляють,
Та Весни розгін не зупинити,
І дзвінкі краплини починають
У промінні сонячнім бриніти.
Ми чуєм ніжні-ніжні голосочки!
То заспівали вже мої струмочки.
- А чи знаєте ви, діти, чому мене так називають?
Учень: У березні починають розвиватися берези.
Березень: Напевно, всі ми любимо природу,
Та чи завжди шануєм її вроду?
Ця сумна історія відбулася насправді. Я вам розповім про загублену
берізку.
У березневий день її зрубали,
Вона, немов лебідонька стояла,
Стан обвивали шовковисті коси,
Була нам мила в спеку і в морози.
У березневий день її зрубали,
Від болю затремтіла, застогнала,
Мов скошена, упала при дорозі,
Весняним соком пролилися сльози.
Той сік цілющий, а вона вже мертва.
Рука не заніміла, не затерпла.
Яке ж жорстоке серце треба мати,
Щоб ту красу навіки зруйнувати?
Стікали долу ще живі сльозинки…
А небо чисте, жодної хмаринки!
Весна ішла – життя всім дарувала,
А на землі берізка помирала…
6. Вчитель: Дуже сумна історія, аж посумнішали всі. Наші діти шанують
природу і берізки люблять.
Учень: Берізонька
Берізонько, берізонько,
Ти мавка лісова,
Зелені твої кісоньки
Вітрисько розвіва.
Стоїш ти при дорозі
У травах і кущах
І білі свої ноги
Все миєш на дощах.
Прошу вас, із берези
Ви соку не точіть,
Ви краще їй сестричку
Зелену посадіть.
Ви краще їй шпаківню
Поставте на гілках,
Щоб прилітав до неї
Друг лісу – добрий птах!
Вчитель: У березні, тільки-но сніг сходить, розправляє свої листочки
трав’яниста рослина – барвінок. Яка смілива рослина – не гине
зимою.
Учень: Барвінок
Недавно ще гула метелиця,
Іще лежить в низинах сніг,
А вже барвінку листя стелиться
Зеленим килимом до ніг.
Воно під снігом і під кригою
Всю зиму зелень берегло
І перше стрінуло з відлигою
Весняне сонце і тепло.
Вчитель: Барвінок – лікарська рослина. Його використовують при
внутрішніх кровотечах, полощуть рот при кровоточивості ясен та
зубному болю, хворобах горла, вживають при бронхітах та інших
хворобах.
Весна: У березні, коли вже земля пробудилася від зимового сну, в лісі
трапляється побачити таку картину: ніби клаптики блакитного
весняного неба впали на землю і синіють веред голого віття
лісових дерев та чагарників. Це квітує провісник весни –
пролісок.
7. Пролісок: Я перша квіточка весни,
Я пролісковий цвіт.
Я пережив зимові сни
І знов родивсь на світ.
У мене очі голубі,
Такі, як неба синь.
Росту між кленів, між дубів,
Люблю і сонце, й тінь.
Зелені рученьки мої
Листочками зовуть.
Я полюбив ліси, гаї,
Живу я здавна тут.
І вірю люблять всі мене,
Як весну золоту,
Бо знають, що зима мине,
Коли я розцвіту.
1-ий підсніжник: Ми підсніжники – теж ранні посланці зеленоокої весни.
Наші квіточки – наче виточені з коштовної порцеляни,
білосніжні дзвіночки звеселяють усе довкола.
2-ий підсніжник: Та не поспішайте нас зірвати. Пам’ятайте, ми потребуємо
охорони. У багатьох місцевостях, де колись підсніжників було
багато, вони зникають, або вже зовсім зникли, бо виривають їх з
цибулинами.
Вчитель: Квіточками краще милуватися, а не зривати їх. Проліски занесені
до Червоної книги. Бережіть ці чудові квіти!
У березні розвивається вербичка. На ній з’являються пухнасті
грудочки. Це – верба цвіте.
1-й учень: На вербі, на гіллі
Білі-білі котики,
Доторкнуться лагідно лоскотливим дотиком
Доторкнуться котики, білі, невеличкі,
До руки, до ротика, до моєї щічки.
2-й учень: Котики – воркотики в мене на вікні,
Котики – воркотики гості весняні.
Не глядить на котиків мій вусатий кіт.
Мабуть, зна, що котики – це вербовий цвіт.
Вчитель: На свято жінок – 8 Березня - часто дарують мамам та бабусям
розквітлі вербові гілочки. Зрізувати гілочки необхідно вміло та
обережно і небагато. Коли постоять ці гілочки в кімнаті, то
8. перецвітають і цвіт опадає. Не поспішайте викинути гілочки.
Посадіть їх у вологу землю і вони з часом перетворяться не
деревця.
Весна: У березні прилітають перші весняні пташки з далеких країв. Чи
знаєте ви, які це птахи?
Учень: Граки, дикі гуси, качки, жайворонки, шпаки.
Вчитель: А потім з’являються ключі журавлів. Цих птахів весною
називають веселиками. А ви знаєте чому?
Учень: Тому веселиками звуться журавлі,
Що прилітають до веселої землі,
Що теплий день приносять не крилі
І залишають в місці і селі.
Лиш навесні веселики вони,
А журавлями звуться восени,
Бо журяться, у вирій летючи,
Бо не заміниш рідний край нічим.
Весна: А ось другий місяць – Квітень.
Заходить, кланяється
Квітень: День у квітні довше сонцем квітне.
Сніг розтав на вигрітій землі.
Малюки на ручаї блакитні
Паперові носять кораблі.
Хоч немає ні дощів, ні зливи,
Квітень–місяць – справжній водолій.
Він вихлюпує річок розливи,
Підлива пісок береговий.
Підпливають верби кучеряві,
І синіють луки заливні,
Та на змоклій лісовій галяві
Зацвітають квіточки дрібні.
І безлиста розцвіла ліщина,
Загляда сережками в потік.
Заквітчатись поспіша вільшина…
Ліс – неначе весняний квітник.
Учень: Зійшли сніги, шумить вода,
Весною повіва;
Земля квіточки викида,
Буяє травка молода;
Все мертве ожива.
9. Веселе сонечко блищить,
Проміння щедро ллє;
Гайок привітно шелестить,
Неначе кличе пригостить;
Струмочок виграє.
Веснянка “Ой минула вже зима…”
Вчитель: У квітні сонечко прогріває землю і після Благовіщення – 7 квітня,
коли Бог поблагословив землю, можна було вже копати, орати, сіяти, садити.
1-й учень: Орали ми нивицю,
А сіяли пшеницю,
По горі й по долині,
Щоб було усій родині.
2-й учень: Гей прослала нива
Чорне полотно.
Ллється жовта злива,
Сіється зерно.
Сійся-родися, колосом розвийся,
Засівайся, ниво, людям на добро.
3-й учень: Виорем нивочку довгеньку,
Посієм гречечку чорненьку.
Гречка вродиться, женчики знайдуться:
Гречку чик-чик, чик-чик!
А з тої гречки – чорні вершечки,
А з того проса – русая коса,
А з тої пшениці – русі косиці.
4-й учень: Сонце стукає в віконце.
Ти не спи, як сходить сонце.
Прокидайся – й на зарядку,
А з зарядки та на кладку,
Через кладку – на лужок,
А з лужечка та в садок.
Там лежать граблі, лопата, -
То ямки берись копати:
Треба вчасно навесні
Посадити яблуні,
Груші, персики, горіхи
Добрим людям для утіхи
І для цвіту, і для плоду, -
На здоров’ячко народу.
10. Вчитель: Так, клопітливий місяць квітень. Все треба вчасно посадити та
посіяти.
А тепер гра – загадка. Відгадуєте слова, які я не договорюватиму.
Щоб город перекопати,
Що беруть до рук? (Лопату)
Потім з рук у м’яку грядку
Висівають що? (Зернятка)
Щоб зернятко ожило,
Треба сонце і…(тепло).
А чому рослинка сходить?
Бо корінчики п’ють…(воду).
Урожай ми враз потроїм,
Як внесемо…(перегною).
Молодці! Вірно відгадали. Мабуть, ви добре допомагаєте батькам на грядках
працювати.
Квітень: А чи знає хтось із вас, чому мене квітнем називають?
Учень: Бо у квітні цвіте багато рослин.
1-а конвалія: Із зеленої сорочки,
Що зіткав весною гай,
Білі дивляться дзвіночки,
Як зовуть їх – угадай?
Це конвалії у гаї
На галявині цвітуть,
І ніде, ніде не має
Кращих квіточок, мабуть!
2-а конвалія: В нас так пахощів багато,
У такій ми у красі…
Учень: Хай ростуть – не буду рвати,
Хай отут цвітуть усі!
3-я конвалія: Велике значення маємо ми в медицині. Але збирати нас для
лікувальних цілей треба обережно, бо конвалія – рослина
отруйна.
Вчитель: Конвалія теж знаходиться під охороною і занесена до Червоної
книги.
1-а кульбаба: Як припустить теплий дощик,
Я згорнусь в зелений кошик.
Подивись!
11. А коли година гожа,
Я на сонце в небі схожа.
Усміхнись!
Одцвіту я жовтим цвітом,
Одягну на себе літом капелюх!
Набіжить вітрець, повіє,
Капелюшок мій розвіє, наче пух!
2-а кульбаба: Зі свіжого молодого листя кульбаби можна приготувати салат:
залити їх попередньо на годину солоною водою, потім
промити чистою, обсушити, дрібно нарізати і змастити олією.
Через півгодини салат готовий.
Вчитель: Із квітів кульбаби можна зварити джем, або його ще називають
медом. Він добре допомагає при простуді. Корені можна промити,
розрізати, висушити, підсмажити і використовувати замість кави.
Дзвіночки: 1. Ми – дзвіночки, лісові дзвіночки,
Славим день, славим день.
Ми співаєм, дзвоном зустрічаєм:
День-дзень, день-дзень!
2. У полі на роздоллі
Дзвінок веселий ріс.
А чарівник побачив, -
Школярикам одніс.
Тихенько чарівничі
Слова промовив він, -
І став дзвіночок мідним,
Розсипав чистий дзвін.
І кожен учень в школі
На клич дзвіночка біг.
Учень про ромашку: На стрункій високій ніжці
Біля річки на лужку,
У хустинці-білосніжці
Стрів я квіточку таку.
Ясним оком жовтуватим
Усміхнулася мені.
Я хотів її зірвати,
А бджола сказала: “Ні”!
Ромашка: Від сонечка жовтого
Йдуть білі пелюстки,
Царівною між травами
Цвітуть мої квітки.
12. Красуюся до осені,
На сонці розімліла.
На золоте волосся
Вдягла віночок білий.
Вчитель: На цю квітку з білосніжним віночком-хустиною і яскраво-жовтим
очком серцевини можна натрапити і в лузі, і в полі, і біля доріжки. Є види
ромашок, які люди висаджують біля будинків. Серед усіх ромашок є
ромашка лікарська. ЇЇ використовують для полоскання горла, як
протизапальний засіб, можна варити чай. А ще дівчата ромашкою миють
коси, щоб вибілити їх, щоб були м’якими.
Царство квітів!.. Як приємно, коли їх цвіте багато.
Квіти танцюють
Вчитель: І над усім цим квітучим килимом літають барвисті метелики:
збирають нектар.
Танцюючи виходить метелик
Метелик: Метелик срібновійний,
Веселий і меткий,
Квітки цілує в вії
І в білі пелюстки.
А як вечірня втома
Огорне теплим сном,
Метелик, наче вдома,
Ночує під листком.
Бігає між квіточками, засинає.
Весна: Гарно про Квітень розповіли. А ось і третій місяць – Травень.
Травень: Уже весняне сонце припікає,
Вже сон-трава перецвітає.
Вже з вирію поприлітали гості,
Вони собі гніздечка мостять.
Цвітуть сади, цвітуть пишні,
Цвіт біліє на черешні,
На яблуні рожевіє, -
Всі квіточки сонце гріє.
Веселиться земля, зеленіють поля,
Розвилися гаї і діброви.
Соловейко в садку тьохка пісню дзвінку.
Од квіток дух несеться чудовий.
Все збудилось од сну,
Зустрічає весну…
І розкішна природа Вкраїни
У великій красі вабить погляди всі,
Наче личко вродливе дівчини.
13. Вчитель: А в травні продовжують розцвітати дерева, кущі та трав’янисті
рослини. Весна набирає повний розмах. Все буяє, зеленіє, розвивається.
Прилітають всі перелітні птахи, мостять гнізда, висиджують малят.
Учні читають вірші про весну
1. Т. Шевченко “Встала весна…”
2. Т. Шевченко “Вранці” (Защебетав жайворонок…)
3. Л. Глібов “Веснянка” (Весна прийшла…)
4. І. Франко “Навесні” (Надійшла весна прекрасна…)
5. Укр. нар. пісня “Вишні-черешні розвиваються…”
6. Б. Грінченко “Ластівка”
7. О. Олесь “Все навколо зеленіє”
8. Т. Шевченко “Зацвіла в долині…”
Пісня “Ой єсть в лісі калина…”
Вчитель: А чи знаєте ви про чудодійну силу калини? Калина – лікувальна
рослина. Лікує кашель, простудні захворювання. Калина разом з вербою –
рослинні символи України. В народі кажуть: “Без верби і калини – нема
України.”
Коли природа одяглася в буйну зелень, люди готувалися до веснянок та
гаївок. Переважно їх справляли у квітні або травні. Це залежало від того,
якою була весна, - ранньою чи пізньою. Дівчата водили хороводи, співали
веснянок, зверталися словами до природи, до весни.
Учень: Ти зозуленько сива,
Ти нас розвеселила,
Як почала кувати –
Повиходили з хати.
Ой вийшла сестра з братом,
Ой вийшла мама з татом,
Ой вишли усі дівоньки –
Виводять гаївоньки.
Вчитель: Хлопці виготовляли із соломи опудало зими, одягали в старе
лахміття, вкопували його серед лугу, де відбувалося свято. Потім це опудало
спалювали, а попіл розсівали довкола. Це означало, що весна остаточно
перемогла зиму.
Нерідко весняні обряди тривали кілька днів. Водили хороводи, співали
пісень, грали в ігри. А закінчувалися свята масовим хороводом
“Подоляночка”.
Хоровод-гра “Подоляночка”
Вчитель: Багато сьогодні було сказано про весну, про природу весною. Чого
б варті були б ми без цієї чудової краси, без співу солов’я, без ніжних
пахощів від цвітіння. Тому потрібно пам’ятати – бережіть і шануйте природу
не лише словами, а й душею!
14. Учні: Ми всі господарі природи!
Тож збережемо її вроду!
Учень: Земля врожаями багата.
Земля – годувальниця, мати.
І люди, і звірі, і квіти –
Ми, земле, усі твої діти.
Навколо розквітла весняна краса.
Сміється, дзвенить на пелюстках роса.
Ледь чутно дзвенить голосок з пелюсток:
“Не треба, не треба зривати квіток”.
Пісня “Рідний край”.
