урок мужності

1. Урок мужності в 4-А класi
Ми пам'ятаємо твій подвиг, солдате
Підготувала
вчитель початковихкласів
Писарева О.В.

2. ТЕМА: Ми пам`ятаємо твій подвиг, солдате
До Дня визволення України від німецько-фашистських загарбників
МЕТА: Познайомити дітей з історичними подіями періоду Великої
Вітчизняної війни. Допомогти учням зрозуміти поняття «сміливість»,
«мужність» на простих життєвих ситуаціях. Розвивати увагу, пам’ять.
Виховувати патріотизм, поважне ставлення до ветеранів.
.
ОБЛАДНАННЯ: Виставка ілюстрацій за темою; виставка книжок на воєнну
тематику; магнітофон, фонограми пісень, які використовуються під час
проведення уроку.
Девіз уроку: За право жить
завдячує народ
полеглим і посивілим солдатам
Хід уроку
Вчитель:
Все далі в історію відходять жорстокібитви Великої Вітчизняної війни, в
яких наш народ проявив справдігероїчнумужність, відстояв честь інезалежність
Батьківщини. Уже давно на місці руїн і попелищ виросли світлі вулиці сіл,
квартали міст, нові заводи і фабрики, здається, ніщо не нагадує про війну.
Учень:
У найтяжчийчас для нашої Вітчизни, 22 червня 1941 року пішли на фронт
тисячі солдат і матросів, до лав добровольців ставало багато юнаків, які ледве
закінчили школу. Багато з них приписували собіроки, щоб потрапити на фронт.
Але були й такі, хто в суворийвоєннийчас боровся з ворогамив глибокомутилу,
не жаліючи крові й самого життя.
Звучить запис пісні «Священная война»
Учениця:
Давним-давно закінчилась війна,
Лишила обеліски та кургани…
Під кулями ворожимисповна
За тишу заплатили ветерани.
Учень:
Священні місця і дороги,
Якими на подвигийшли.
Солдативесну Перемоги
Країніз боїв принесли.

3. Учениця:
Ми землю любимо свою –
Красивуі величну,
Яку в жорстокомубою
Нам збереглинавічно.
Учень:
Хай пам’ять зновунас веде
В рокидалекі, грізні,
За все «спасибі» від дітей
Ми кажемо Вітчизні!
Вчитель:
Ніколи не будуть забуті імена тих, хто в тяжкий для нашої країни час
здійснив героїчніподвиги, хто не пощадив свого життя, заради щастя нинішніх
поколінь. Ми радіємо, що можнаспокійно навчатися, мріяти, жити. Але потрібно
завжди пам’ятати, якою дорогою ціною завойоване наше щастя.
Учень:
Тут обелісків ціла рота.
Стрижі над кручею стрижуть.
Високі цвинтарні ворота
Високу тишу стережуть.
Учениця:
Звання, і прізвища, і дати.
Печалі бронзове лиття.
Лежать наморені солдати,
А не проживши й півжиття!
Вчитель:
1941 рік, червень, суботній день. Люди готувалися до недільного
відпочинку. Літо – найчарівніша пора в Україні. Уявіть собі … Усе навкруги в
красіта силі. Розквітають садиі луки, з поля чути п’янкийароматскошеної трави
… І раптом – війна.
Учениця:
Дорогою ціною дісталася нам Перемога. Я знаю, що пройдуть роки,
змінюватимуться люди, покоління і настане той час, коли зовсім не залишиться
живих свідків того страшного лихоліття, але я впевнена, залишиться пам’ять про
їхні подвиги, про ту жорстоку і бездушну війну, яка забрала життя мільйонів
людей, принесла біль на нашу українську землю.
Учень:
Від нас усіх залежить, щоб це залишилося у пам’яті наступних поколінь.
Бо без пам’яті немає майбутнього.
Уклонімося ж тим, хто поліг у бою… хто покрив рідну землю собою.
Учениця:
Вернулися живі з полків і рот

4. І мир подарували рідним хатам…
За право жить завдячує народ
Полеглим і посивілим солдатам.
Вчитель:
Це означає, що у кожному селі стоїть пам’ятник загиблим солдатам.
Їх встановлювали мешканці сіл разом з солдатами, яким пощастило
повернутися додому живими.
Учень:
Розцвiтай, Україно,
Ти квiтками калини
I рости, Україно, синiв,
Щоб вони тебе милу
Захищати зумiли
Вiд усiх чужакiв-ворогiв.
Учениця:
А дочкам своїм, рiдна,
Ти наказ рознеси всiм,
Щоб синочкiв ростили своїх,
До науки привчали
I добру щоб повчали
Та поваги до рiдних батькiв.
Учень:
Хай буде Україна
Багата та сильна,
Та щоб горя не знала вона,
Щоб була вона гарна,
Щоб була вона вiльна,
Україно моя чарiвна!..
Учениця:
Нам сам Бог помагає
Й землю благословляє,
В боротьбi за життя нас веде
За свою Батькiвщину,
Бо немає країни
Краще нашої бiльше нiде!..
Вчитель:
- Діти, нехай у вашій пам’яті назавжди залишиться цей урок мужності.
Будьте вдячними за нашу вільну Батьківщину, за наше мирне дитинство.
Пропоную виготовити власноруч наші символи пам’яті – «хоробрі
сердечка», якими засвідчимо нашувдячність і повагу героям, що виборювали
для нас мирне небо над головою.