Ми пам’ятаємо, яким страшним лихом для українців була Друга світова війна. Пам’ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями Об’єднані Нації. Не забуваємо: той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам’ять робить нас сильнішими. Вона – запорука того, що в майбутньому подібна трагедія не повториться.
Сектор журнальної періодики запрошує до перегляду віртуальної виставки «Вони – у серці народу» (до 75-річчя перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (1945)).
Ми пам’ятаємо, яким страшним лихом для українців була Друга світова війна. Пам’ятаємо, що агресора зупинили спільними зусиллями Об’єднані Нації. Не забуваємо: той, хто захищає свою землю, завжди перемагає. Ця пам’ять робить нас сильнішими. Вона – запорука того, що в майбутньому подібна трагедія не повториться.
Сектор журнальної періодики запрошує до перегляду віртуальної виставки «Вони – у серці народу» (до 75-річчя перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (1945)).
До Міжнародного дня визволення в’язнів нацистських концтаборів, який щорічно відзначається 11 квітня за ініціативою ООН, вашій увазі представлена віртуальна виставка-пам’ять «Страшна сторінка історії – нацистські концтабори» підготовлена відділом краєзнавства.
11 квітня в усьому світі відзначають пам’ятну дату – Міжнародний день визволення в’язнів нацистських концтаборів. Він встановлений у пам’ять про повстання в’язнів концтабору Бухенвальд, яке відбулося 11 квітня 1945 року.
Система концтаборів, вибудувана нацистською Німеччиною, є однією з найжахливіших і найпотворніших речей, до яких докотилося людство.
Відділ документів із гуманітарних, технічних та природничих наук пропонує до уваги користувачів віртуальну виставку «Збережемо в пам’яті…».
До Міжнародного дня визволення в’язнів нацистських концтаборів, який щорічно відзначається 11 квітня за ініціативою ООН, вашій увазі представлена віртуальна виставка-пам’ять «Страшна сторінка історії – нацистські концтабори» підготовлена відділом краєзнавства.
11 квітня в усьому світі відзначають пам’ятну дату – Міжнародний день визволення в’язнів нацистських концтаборів. Він встановлений у пам’ять про повстання в’язнів концтабору Бухенвальд, яке відбулося 11 квітня 1945 року.
Система концтаборів, вибудувана нацистською Німеччиною, є однією з найжахливіших і найпотворніших речей, до яких докотилося людство.
Відділ документів із гуманітарних, технічних та природничих наук пропонує до уваги користувачів віртуальну виставку «Збережемо в пам’яті…».
Презентація про участь дітей в партизанському русі ІІ світової війни 1939-1945рр., про дітей-героїв України, про юних підпільників Олександрійщини, Кіровоградської області.
До Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту відділ документів із гуманітарних, технічних та природничих наук підготував віртуальну виставку «Голокост. Нацистські табори смерті».
Усього за період існування Третього рейху було створено 27 великих і понад 1100 менших таборів. Ці цифри не були сталими: одні табори зникали, натомість з’являлись нові. Через них, в період з 1933 по 1945 рік, пройшли приблизно 2,3 мільйона чоловіків, жінок, дітей. Більшість із них – понад 1,7 мільйона загинули.
Шість таборів були саме таборами смерті: Белжец, Собібор, Треблінка, Аушвіц, Хелмно, Майданек. Поступово, в міру захоплення нацистами нових земель, табори поширювалися на території всієї Європи.
Відповідно до програми біологічного знищення «нижчих рас», у 1941 році розроблювалася система швидкого проведення стерилізації двох-трьох мільйонів євреїв, визнаних працездатними, а також циган. В Аушвіці, наприклад, згідно з цією системою репродуктивні органи жертв стерилізували за допомогою рентгенівських променів або ін’єкцій з роз’їдаючих хімічних та рослинних препаратів. Такі експерименти у широких масштабах проводив головний лікар Аушвіца Йозеф Менгеле.
Головними складовими таборів смерті були газові камери та крематорії. Нацисти сконструювали газові камери, щоб підвищити ефективність масових убивств і зробити процес більш безособовим для катів. Уперше газові камери стали застосовуватися ще під час програми евтаназії психічно хворих німців у вересні 1939 – кінці літа 1941 років.
Типова послідовність дій, що відбувалися в Аушвіці та Майданеку над цивільними особами єврейської та циганської національностей відразу після прибуття (в дорозі багато людей помирало у вагонах від спраги та задухи): відбір на негайне знищення на виході з вагонів; негайна відправка відібраних для знищення в газові камери. У першу чергу відбирали жінок, дітей, людей похилого віку і непрацездатних. Тих, хто залишався, чекала каторжна праця, голод. Тих, хто хворів або просто слабшав від голоду, негайно відправляли в газові камери. Так у комплексі таборів Аушвіц було сім таких газових камер.
У Треблінці, Белжец, Собіборі в живих тимчасово залишали лише тих, хто допомагав прибирати з газових камер і спалювати трупи, а також сортувати речі вбитих, і тих, хто обслуговував охорону таборів. Усі інші підлягали негайному знищенню.
Пам’ятаймо, докладаймо всіляких зусиль, щоб нічого подібного більше не повторилось!
3. У братській могилі поховано 872
активіста антифашистського опору і
мирних жителів міста і району,
розстріляних або Закопане живими під
час окупації.
4. Пам'ятник було установлено у 1958 році.По вулиці
Інституцька біля хіміко-технологічного технікума (нині
коледжа)
5. 23 вересня 2010 року був
відкритий оновлений
пам'ятник;на пам'ятнику
установлені плити з
іменами загиблих.
6. Старий напис:Вічна
слава героям, загиблим
в боях за свободу і
незалежність нашої
Батьківщини.
Заміна напису
Новий напис: Патріотам
Вітчизни, який прийняв
мученицьку смерть, але не
стали на коліна перед ворогом.
Вічний Спокій Вам, Вічна
Пам'ять і Слава.
7. Пам’ятник «Скорботній
матері» отримав своє
ім’я на честь матерів,
які не дочекалися своїх
чоловіків і синів з війни,
а для того, щоб
постійно нагадувати
сучасній молоді про
великий подвиг
радянських солдаті
9. Ніщо не забуте...ніхто не забутий
Пам’ятник «Патриотам
Отчизны» стоїть біля
входу в технікум на місці
розстрілу німцями в
серпні 1942 року «840
мирних городян Шостки»
(«Зоря» 12.10.1946 р.).
10. Усі вони активісти соціалізму –
стахановці, комсомольці та комуністи
– виявилися беззахисними
патріотами в партизанському краї.
Можливо, їх не 840, а 260, якщо
вірити воронізькому краєзнавцю
Сірику Г. (1918-2002), який також
стверджує, що серед розстріляних
біля технікуму є й декілька
воронежців та хуторян, які
потрапили до гестапо за відмову
співпрацювати з підпільним
райкомом компартії, який очолював
начальник поліції, староста
Шосткинської торфорозробки Андрій
Корж-Корчик