АРТКАЛЕНДАР.
Лютий
Ювіляри у царині світового
мистецтва
ЖОЗЕФ ФЕРНАН АНРІ ЛЕЖЕ
(1881-1955) — видатний
представник французького
мистецтва першої половини XX
століття, художник, скульптор,
кінорежисер, один із
засновників кубізму і «створив
його особливу форму».
Багатогранна творчість
Фернана Леже, як і яскраві
сторінки біографії, відображає
безперервне прагнення
свободи, красу звичайних
предметів та унікальний
художній погляд майстра. Його
картини наповнені сміливими
трактуваннями та
новаторськими підходами,
змушують глядача замислитися
та розглянути нові сенси.
Творити як художник
Фернан Леже почав у
віці 25 років. Його
перші роботи були
виконані в стилі
імпресіонізму та
постімпресіонізму під
вражаючим
враженням від
посмертної
ретроспективної
виставки Поля Сезана.
«Залізничний переїзд» (1919)
Після трирічної участі у Першій світовій війні, отруєння бойовим
газом та тривалого лікування, у творчості Фернана Леже
починається «механічний» період. Його предмети та фігури стають
трубчастими, машиноподібними. У композиціях з'являються
пропелери, циліндри, диски, шестерні.
На початку Другої світової
війни він переїжджає до
США, а після її
завершення повертається
до Франції, де через
десять років, 1955 року
помирає.
Деякі мистецтвознавці
вважають творчість
художника незаслужено
недооціненою. Тим не
менш, його роботи
займають визначні місця в
найпрестижніших
колекціях світу, часто
експонуються на
престижних світових
аукціонах, з кожним
роком підвищуються у
своїй вартості.
«Будівельники» (1951)
«Курці» (1912)
«Дама в блакитному» (1912)
«Читання. Портрет Наді Леже, дружини художника» (1949)
КЛЕМАН ФІЛІБЕР ЛЕО ДЕЛІБ
(1836 -1891) — французький
композитор, автор балетів, опер,
оперет.
Народився в Сен-Жермен-Дю-
Валь (входить до складу міста
Ла-Флеш) у сім'ї поштового
службовця і дочки співака
«Опера комік». Після смерті
батька у 1847 році сім'я
переїхала до Парижа. Ще
студентом Деліб став
органістом у церкві Сен-П’єр де
Шайо і концертмейстером у
Театрі Ліричної опери. Брав
участь у підготовці більшості
опер з репертуару театру.
Протягом 14 років Деліб писав
більше комічних опер.
Лео Деліб працював також як
критик; інспектор шкільної музики;
концертмейстер, а пізніше
хормейстер в паризькому театрі
Гранд-Опера.
У Гранд-Опера розпочалася нова
сторінка – кар’єра композитора
балетної музики.
У 1869 році Деліб написав свою
останню оперету для Variétés. У
1870 році він привернув увагу
ширшої публіки балетом
«Коппелія». Балет був одразу
успішним і залишився серед
найпопулярніших творів у
класичному балетному
репертуарі. У 1871 році Лео Деліб
звільнився з музичного колективу
Гранд-Опери і повністю присвятив
себе композиції.
Київський академічний
муніципальний театр опери
та балету (Київська опера)
У 1876 році композитор
повернувся до Гранд-Опера з
великим міфологічним
балетом «Сільвія».
Балети Деліба відзначалися
безпосередністю та
мелодійністю мови,
майстерно відшліфованою
формою, знанням законів
сцени.
У 1877 році Лео Деліб отримав
звання кавалера Почесного
легіону.
У 1883 році написав так звану
«орієнтальну» оперу «Лакме»,
яка принесла композитору
новий успіх і в подальшому
світове визнання.
Лео Деліб, який деякий час
періодично хворів, помер
1891 року в Парижі після
раптового колапсу
незадовго до свого 55-
річчя.
Визнання композитору
принесли кантата «Alger» і
балет «Струмок»,
поставлений в Гранд-
Опера; опери — «Так
сказав король», «Жан де
Нівель», «Лакме»; балети -
«Коппелія» і «Сільвія», які
вважаються
найвідомішими з творів
композитора.
ОГЮСТ РЕНУАР (1841-1919) –
французький художник, один із
найвидатніших представників
імпресіонізму.
Ренуар був дуже плідним
художником: за приблизними
даними він створив приблизно
6 тисяч картин за 60 років.
На сьогодні ці роботи
знаходяться в багатьох музеях
світу, в тому числі і в приватних
колекціях.
Ренуар в 1862 році успішно
складає іспити і вступає до
Школи мистецтв. Тут він
познайомився з іншими
художниками – Піссаро, Моне
і Базилем. Вони були захоплені
імпресіонізмом.
Огюст Ренуар був
першим художником,
який заробив капітал і
велику славу на картинах,
створених в стилі
імпресіонізму. У 1897 році
здоров’я художника різко
погіршилося внаслідок
перелому руки. Він став
страждати на ревматизм,
який прикував його до
інвалідного візка. Але, тим
не менше, малювати
Ренуар не перестав.
Він був просто
фанатиком своєї справи
– навіть важко хворіючи,
митець не випускав з рук
пензель.
«Жаб'ятник» (1868)
Ренуар вважав за краще
малювати моделей
далеких від класичних
ідеалів – це були
круглолиці, миловидні
жінки з пишними
формами, міцними
руками і сильним торсом.
Найчастіше моделями
були няні, служниці і
сільські дівчата.
Якщо розділити кількість
написаних ним шедеврів
на кількість років. То вийде,
що художник малював у
середньому по 100 картин
щороку, тобто по одній
картині щочотири дні!
Помер Огюст Ренуар у віці
78 років.
Дівчата біля піаніно, 1892
Через рік після смерті Ренуара відбулося три масштабні виставки
його творів. Дюран-Рюель виставив в Парижі 63 картини, 13
пастелей та кілька малюнків, а в Нью-Йорку – 41 картину
художника. На осінньому Салоні була представлена 31 картина
періоду 1915-1919 років.
Ціни на роботи Ренуара продовжують рости в геометричній
прогресії. Сьогодні картини Ренуара знаходяться в музеях по
всьому світу.
«Сніданок веслярів (у
солом'яних брилях)»
(1880-1881)

Арткалендар. Лютий. Ювіляри у царині світового мистецтва

  • 1.
  • 2.
    ЖОЗЕФ ФЕРНАН АНРІЛЕЖЕ (1881-1955) — видатний представник французького мистецтва першої половини XX століття, художник, скульптор, кінорежисер, один із засновників кубізму і «створив його особливу форму». Багатогранна творчість Фернана Леже, як і яскраві сторінки біографії, відображає безперервне прагнення свободи, красу звичайних предметів та унікальний художній погляд майстра. Його картини наповнені сміливими трактуваннями та новаторськими підходами, змушують глядача замислитися та розглянути нові сенси.
  • 3.
    Творити як художник ФернанЛеже почав у віці 25 років. Його перші роботи були виконані в стилі імпресіонізму та постімпресіонізму під вражаючим враженням від посмертної ретроспективної виставки Поля Сезана. «Залізничний переїзд» (1919) Після трирічної участі у Першій світовій війні, отруєння бойовим газом та тривалого лікування, у творчості Фернана Леже починається «механічний» період. Його предмети та фігури стають трубчастими, машиноподібними. У композиціях з'являються пропелери, циліндри, диски, шестерні.
  • 4.
    На початку Другоїсвітової війни він переїжджає до США, а після її завершення повертається до Франції, де через десять років, 1955 року помирає. Деякі мистецтвознавці вважають творчість художника незаслужено недооціненою. Тим не менш, його роботи займають визначні місця в найпрестижніших колекціях світу, часто експонуються на престижних світових аукціонах, з кожним роком підвищуються у своїй вартості. «Будівельники» (1951)
  • 5.
    «Курці» (1912) «Дама вблакитному» (1912) «Читання. Портрет Наді Леже, дружини художника» (1949)
  • 6.
    КЛЕМАН ФІЛІБЕР ЛЕОДЕЛІБ (1836 -1891) — французький композитор, автор балетів, опер, оперет. Народився в Сен-Жермен-Дю- Валь (входить до складу міста Ла-Флеш) у сім'ї поштового службовця і дочки співака «Опера комік». Після смерті батька у 1847 році сім'я переїхала до Парижа. Ще студентом Деліб став органістом у церкві Сен-П’єр де Шайо і концертмейстером у Театрі Ліричної опери. Брав участь у підготовці більшості опер з репертуару театру. Протягом 14 років Деліб писав більше комічних опер.
  • 7.
    Лео Деліб працювавтакож як критик; інспектор шкільної музики; концертмейстер, а пізніше хормейстер в паризькому театрі Гранд-Опера. У Гранд-Опера розпочалася нова сторінка – кар’єра композитора балетної музики. У 1869 році Деліб написав свою останню оперету для Variétés. У 1870 році він привернув увагу ширшої публіки балетом «Коппелія». Балет був одразу успішним і залишився серед найпопулярніших творів у класичному балетному репертуарі. У 1871 році Лео Деліб звільнився з музичного колективу Гранд-Опери і повністю присвятив себе композиції. Київський академічний муніципальний театр опери та балету (Київська опера)
  • 8.
    У 1876 роцікомпозитор повернувся до Гранд-Опера з великим міфологічним балетом «Сільвія». Балети Деліба відзначалися безпосередністю та мелодійністю мови, майстерно відшліфованою формою, знанням законів сцени. У 1877 році Лео Деліб отримав звання кавалера Почесного легіону. У 1883 році написав так звану «орієнтальну» оперу «Лакме», яка принесла композитору новий успіх і в подальшому світове визнання.
  • 9.
    Лео Деліб, якийдеякий час періодично хворів, помер 1891 року в Парижі після раптового колапсу незадовго до свого 55- річчя. Визнання композитору принесли кантата «Alger» і балет «Струмок», поставлений в Гранд- Опера; опери — «Так сказав король», «Жан де Нівель», «Лакме»; балети - «Коппелія» і «Сільвія», які вважаються найвідомішими з творів композитора.
  • 10.
    ОГЮСТ РЕНУАР (1841-1919)– французький художник, один із найвидатніших представників імпресіонізму. Ренуар був дуже плідним художником: за приблизними даними він створив приблизно 6 тисяч картин за 60 років. На сьогодні ці роботи знаходяться в багатьох музеях світу, в тому числі і в приватних колекціях. Ренуар в 1862 році успішно складає іспити і вступає до Школи мистецтв. Тут він познайомився з іншими художниками – Піссаро, Моне і Базилем. Вони були захоплені імпресіонізмом.
  • 11.
    Огюст Ренуар був першимхудожником, який заробив капітал і велику славу на картинах, створених в стилі імпресіонізму. У 1897 році здоров’я художника різко погіршилося внаслідок перелому руки. Він став страждати на ревматизм, який прикував його до інвалідного візка. Але, тим не менше, малювати Ренуар не перестав. Він був просто фанатиком своєї справи – навіть важко хворіючи, митець не випускав з рук пензель. «Жаб'ятник» (1868)
  • 12.
    Ренуар вважав закраще малювати моделей далеких від класичних ідеалів – це були круглолиці, миловидні жінки з пишними формами, міцними руками і сильним торсом. Найчастіше моделями були няні, служниці і сільські дівчата. Якщо розділити кількість написаних ним шедеврів на кількість років. То вийде, що художник малював у середньому по 100 картин щороку, тобто по одній картині щочотири дні! Помер Огюст Ренуар у віці 78 років. Дівчата біля піаніно, 1892
  • 13.
    Через рік післясмерті Ренуара відбулося три масштабні виставки його творів. Дюран-Рюель виставив в Парижі 63 картини, 13 пастелей та кілька малюнків, а в Нью-Йорку – 41 картину художника. На осінньому Салоні була представлена 31 картина періоду 1915-1919 років. Ціни на роботи Ренуара продовжують рости в геометричній прогресії. Сьогодні картини Ренуара знаходяться в музеях по всьому світу. «Сніданок веслярів (у солом'яних брилях)» (1880-1881)