Письменників-фантастів не дарма називають творцями світів. Одним із таких «інженерів людських душ» випало стати Володимирові Миколайовичу Владкові. Його твори – чудовий приклад класичної пригодницько-фантастичної літератури

1. Володимир Владко: втілення
людської мрії
125 років від дня народження
українського письменника-фантаста
в и д а н н я з ф о н д у р і д к і с н и х т а ц і н н и х в и д а н ь Н Б У д л я д і т е й

2. Володимир Владко завжди мріяв стати винахідником
та інженером. Здобув глибокі та різнобічні знання.
Знав про всі найновіші відкриття в науці та техніці. Всі
ці досягнення знадобились йому в написанні
найвідоміших романів. Вільно володів англійською,
латиною, німецькою та французькою мовами.
Згодом достовірність, з якою були описані деякі явища,
які автор не мав змоги відчути, дивували фанатів
літератури.
Як і більшість фантастів, Владко володів даром
передбачення.
Твори Володимира Владка – чудовий приклад класичної пригодницько-фантастичної літератури.
Його вважають – батьком української наукової фантастики.

3. Майбутній письменник, Володимир Миколайович Єремченко (це справжнє
прізвище Владка), народився в Петербурзі 8 січня 1901 року в родині службовця.
Володимир закінчив реальне училище. Ці заклади
навчальним обладнанням та методами навчання
значно переважали гімназії, були ближчими до
реального життя (тому, очевидно, й називалися
реальними). Особливо багатими були навчальні
кабінети, викладачі не обмежувалися
демонструванням наочних посібників, а проводили
досить складні лабораторні роботи. Велика увага
приділялася вивченню предметів гуманітарного циклу,
іноземних мов – латинської, французької та німецької.
Володимир Миколайович закінчив згодом ще й
Інститут народної освіти, тому він мав глибокі та
всебічні знання.
Життя та творчість
Навчання

4. Історія виникнення псевдоніму «Володимир Владко» дещо
містична. Навчаючись в Інституті народної освіти, Володимир
був змушений допомагати своїй сім’ї, заробляючи гроші в
газетах та журналах, публікував фейлетони, нариси, рецензії.
Також давав приватні уроки та працював переписувачем.
Підписував свої статті завжди «Владимир Еремченко». Одного
разу верстат зіпсував підпис – від імені залишилось тільки
«Влад», а від прізвища «ко». Так з’явився Володимир Владко.
Уперше псевдонім зафіксований (після подання справжнього
прізвища) під оповіданням «Згадав...» в газеті «Харьковский
пролетарий» від 14 листопада 1926 року.
Творчість

5. З 1921 року Єремченко мешкав у Харкові. Працював
літературним співробітником редакції газети
«Харьковский пролетарий» (1921-1927),
кореспондентом харківської газети «За
індустріалізацію» (1927-1929) та відповідальним
секретарем харківського журналу «Радіо» (1929-1930).
З 1930 року закінчилася газетна робота Володимира –
він стає професійним письменником.
На початку 30-х років він публікував нариси, статті, окремі брошури та
книги в молодіжних та профспілкових видавництвах України про
досягнення у промисловості : «Балахна – країна паперова» (1930),
«Донбас – золота країна: нариси сучасного Донбасу» (1930), «140 тисяч
автомобілів на рік» (1930), «Про посуд» (1931), «Тракторобуд» (1931),
«Чорна кров землі – нафта» (1931), «Запряжене сонце» (1931), «1000
кілометрів паперу на добу» (1931) «Троє за одним маршрутом» (1931),
«Люди, кар’єри, домни» (1932).

6. Своє перше науково-фантастичне оповідання «Ракетоплан С-218»
Владко написав у 1926 році, але воно було опубліковано лише
через чотири роки. У 1929 році на сторінках журналу «Знання та
праця» було надруковано оповідання В. Владка «Помилка
Джонатана Говерса», яке стало першим нарисом до майбутньої
першої науково-фантастичної книги письменника – повісті «Ідуть
роботарі». Того ж 1929 року ця повість була відзначена премією
на Всеукраїнському конкурсі, а окремим виданням вона вийшла у
видавництві «Молодий більшовик» 1931 року.

7. У 1933 році журнали «Знання та праця» та
«Піонерія» друкують уривки з першого роману
письменника – «Аероторпеди повертають
назад». Військово-фантастичний роман Владка
малює вигадану війну. У боях супротивники
застосовують стратосферні літаки, стрибаючі
танки та радіокеровані, начинені вибухівкою
аероторпеди – праобраз сучасних безпілотних
літальних апаратів, а також засоби
радіоелектронної протидії їх використанню.
Відразу ж після виходу з друку у 1934 році
наклад книжки вилучили з продажу і знищили.
Ще у 1930-х письменник-фантаст Володимир Владко
передбачив появу бойових дронів та систем РЕБ.
Ілюстрації перешго видання роману Володимира Владка
«Аероторпеди повертають назад» (1934) авторства В. Невського

8. Історія з вилученням накладу відбилася на
долі наступного роману Володимира Владка,
який розповідає про космічну експедицію на
Венеру – «Аргонавти Всесвіту».
Письменник завершив цей твір у 1933 році.
Журнал «Знання та праця» оперативно подав
анонс: надрукуємо роман наступного року.
Проте цензура не квапилася дозволяти
новий твір автора, книгу якого щойно
заборонили. Твір нарешті почали друкувати з
січня 1935 року частинами протягом десяти
місяців. Вже під час публікації роман
викликав такий інтерес, що видавництво
«Дитвидав» терміново уклало з 34-річним
автором угоду. Книжка з'явилася одразу по
закінченні журнальної публікації у жовтні
1935 року накладом 20 тисяч примірників –
вражаюча цифра для україномовної книги
того часу.

9. У повісті «Чудесний генератор» (1935) письменник, полишивши
космічні світи, звертається до земних проблем, ніби передбачаючи
епоху радіолокації та телебачення, велике майбутнє хвиль
ультракороткого діапазону.
Зовсім в іншому, на перший погляд, навіть несподіваному
ракурсі написано роман «Нащадки скіфів» (1937).
Письменник спрямовує свій погляд не в майбутнє, як це
властиве науковій фантастиці, а в минуле.
«Мене свого часу дуже зацікавив світ давніх скіфів, – пояснював згодом Володимир Миколайович. – З’явилися вони невідомо звідки
і так само загадково зникли, не залишивши ніяких писемних пам’яток… Тривалий час я вивчав ці матеріали і вирішив написати роман
про життя і побут цих загадкових племен. Я не зумів би, зізнаюсь, написати історичний роман у повному розумінні цього слова. І
після довгих роздумів зупинився на своєму улюбленому жанрі наукової фантастики».*
*З сайту: «ДЗЕРКАЛО ТИЖНЯ. УКРАЇНА» : [вебсайт]. — Режим доступу:
https://zn.ua/ukr/SOCIUM/volodimir_vladko_ostanniy_ukrayinskiy_zhyul_vern.htm

10. У 1938-1940 роках, продовжуючи заглиблення у далеку
минувшину, Владко створює для дітей цикл переказів
давньогрецьких міфів, у яких висвітлює діяння таких
міфологічних персонажів: Прометей, Антей, Геракл,
Фаетон, Персей, Медуза Горгона та ін. Міфологічні
перекази друкувалися у журналі «Піонерія», деякі з цих
оповідей увійшли згодом до збірки «Чарівні оповідання»
(1962).

11. Наступний великий твір Владка – роман «Сивий капітан» (1941) має
антивоєнне спрямування, у якому головний герой виходить на
двобій із диктатурою. Але всі його зусилля закінчуються трагічно.
Після «Сивого капітана» письменник замовкнув у великій прозі аж на
15 років.

12. Лише в 1956 році повертається Владко до свого улюбленого жанру.
Пише повісті «Позичений час», «Фіолетова загибель», дарує
читачам збірку «Чарівні оповідання». Упродовж майже двох
десятиліть Володимир Владко вів численні авторські науково-
популярні радіопередачі для дітей (цикл «Бесіди професора
Глобуса»).
Найулюбленіший жанр літературної діяльності Володимира Владка
– театральна критика. Українською мовою Володимир
Миколайович переклав п’єси «Глибоке коріння» Дж. Гоу та А. д’Юссо
(1948), «Голос Америки» Б. Лавреньова (1950), «Шакали» А. Якобсона
(1953), «Будинки вдівця» Б. Шоу (1956). У 1966 році була видана
книга В. Владка «П’єса і вистава: нарис з театрознавства».
Помер письменник на 74 році життя 21 квітня 1974 року в
Києві.
Похований на Байковому кладовищі.
Твори В. Владка перекладено мовами багатьох народів
світу. Роман «Аргонавти Всесвіту» шість разів видавався в
Японії, з творами письменника знайомі читачі багатьох
європейських країн.

13. Владко В. Аргонавти всесвіту : роман / В. Владко ;
обкл. та худож. оформл. Й. Дайца. — Харків ; Одеса :
Дитвидав, 1935. — 223 с. : іл., портр.
Видання відділу рідкісних та цінних видань
Владко В. Аргонавти всесвіту : роман / В. Владко ; худож.
оформ. Й. Дайца. — Харків ; Одеса : Дитвидав, 1936. — 224
с. : іл., портр.
Книги

14. Владко В. Дванадцять оповідань / В. Владко ; оформл. А.
Гороховцева. — Харків ; Одеса : Дитвидав, 1936. — 227 с. : іл.
Владко В. Запряжене Сонце / В. Владко ; мал. А. Коротков. —
[Одеса] : Молодий більшовик, [1931]. — [15] с. : іл.

15. Владко В. Ідуть роботарі : соціял.-фантаст. повість / В.
Владко. — Одеса ; Харків : Молодий більшовик, 1931. — 200 с. :
іл. — (Повісті та романи для дітей ; N 8-9).
Владко В. Командир Штепсель / В. Владко ; мал. Б. Фрідкіна. —
[Одеса] : Дитвидав, 1935. — 21 с. : іл.

16. Владко В. Про посуд / В. Владко ; мал. З. Беньяш. — [Харків] :
Молодий більшовик, [1931]. — [15] с. : іл.
Владко В. Нащадки скіфів : роман / В. Владко ;
післямова С. Семенова-Зусера; обкл. та мал. А.
Гороховцева. — [Одеса] : Дитвидав, 1939. — 309 с. :
іл.

17. Владко В. Чудесний генератор : повість / В. Владко ; мал.
та обкл. Є. Рачова. — 2-ге вид., випр. — Харків ; Одеса :
Дитвидав, 1936. — 191 с. : іл.
Владко В. Тракторобуд / В. Владко ; обкл. та
оформл. Л. Кривінської. — Харків ; Київ : Молодий
більшовик, 1931. — 32 с. : іл.

18. Одна хвилина / В. Владко ; мал. С. Левицького // Барвінок. — 1947. — № 1.
Професор Глобус розповідає / В. Владко ; мал. О. Довгаля // Барвінок. —
1945. — № 6, №7-8, № 9 ; 1946. — № 2-3.
Періодичні видання
Журнал «Барвінок»

19. Ми перемагаємо природу / В. Владко ; мал. І. Манець // Барвінок. — 1948. — № 10.
Дорогоцінні дрібнички / В. Владко // Барвінок. — 1948. — № 11.

20. Журнал «Жовтеня»
Гроза гримить / В. Владко ; худ[ож.] А. Гороховцев //
Жовтеня. — 1935. — № 9.

21. Журнал «Піонервожатий»
Таємниця Смарагдового острова : оповідання / В. Владко // Піонервожатий. — 1940.
— № 23-24.
Галя у звірів / В. Владко // Піонервожатий. — 1941. — №
11.

22. Таємниця орхідеї / В. Владко ; мал. худ[ож.] В. Невського // Піонерія. — 1935. — № 9.
Хвилі над морем / В. Владко ; мал. худ[ож.] Л. Сидорова // Піонерія. — 1935. — №
5.
Журнал «Піонерія»

23. Медуза Горгона : міф / В. Владко ; мал. О. Довгаля // Піонерія. — 1938. — № 11.
Дорога скіфів : роман / В. Владко ; мал. Й. Дайца // Піонерія.
— 1937. — № 1, № 2, № 8, № 9, № 11, № 12.
Письменник відповідає / В. Владко // Піонерія. — 1938. — № 9.

24. Прометей : міф / В. Владко ; мал. О. Довгаля // Піонерія. — 1940. — № 10.
Магніт : оповідання / В. Владко ; мал. М. Хазановського // Піонерія. — 1940. —
№ 1.

25. Сивий капітан : роман / В. Владко ; мал. М. Штаєрмана // Піонерія.
— 1941. — № 1, № 2, № 3, № 4, № 5.
Фаетон : міф / В. Владко ; мал. О. Довгаля // Піонерія. — 1940. — № 12.

26. Перша вилазка / Владко ; іл. В. Невського // Червоні квіти. — 1929. — № 4.
Шлях Степана Веселки / Владко ; іл. В. Невського // Червоні квіти. — 1929. — №
2.
Журнал «Червоні квіти»
Пташачі справи Серьожки-Крокодила / Владко ; іл. В. Невського // Червоні квіти. —
1929. — № 7.
Свято фізкультури / Владко // Червоні квіти. — 1928. — № 17.
Так проходять перші дні / Владко ; іл. В. Невського // Червоні квіти. — 1928. — №
18.

27. У соляному місті / Владко // Червоні квіти. — 1929. — № 12.
Зустріч / Владко ; іл. В. Невського // Червоні квіти. — 1929. — № 12.
Наш олівець / Владко // Червоні квіти. — 1929. — № 13.
Ротфронт! Ура! / Владко ; іл. Й. Дайца // Червоні квіти. — 1929. —
№ 9.

28. Луганський «М» / Владко // Червоні квіти. — 1929. — № 19-20.
Шлях чайника / Владко // Червоні квіти. — 1929. — № 17-18.
Чорне золото / Владко // Червоні квіти. — 1929. — № 21-22.
Краматорські домни / Владко // Червоні квіти. — 1929. — № 14.
Курорт Донбасу – Слав’янське / Владко // Червоні квіти. — 1929. — № 13.

29. Вухо міста : (Харківська телефонна станція) / Владко // Червоні квіти. — 1930. — № 3.
Костянтинівський пляшковий завод / Владко // Червоні квіти. — 1929. — №
23-24.
Тракторний велетень / Владко // Червоні квіти. — 1930. — № 7.
Левкове змагання / Владко ; іл. А. Бондаренка // Червоні квіти. — 1930. — №
1.

30. Ударний завод «Світло шахтаря» / В. Владко // Червоні квіти. — 1930. — № 14.
Книжкова фабрика / Владко // Червоні квіти. — 1930. — № 9.
140 тисяч автомобілів щороку / В. Владко // Червоні квіти. — 1930. — № 19.
Галло! Говорить Харків! / В. Владко // Червоні квіти. — 1930. — № 15-
16.

31. Перший тракторний / В. Владко // Червоні квіти. — 1930. — № 23.
Астрахань – рибна сторона / В. Владко // Червоні квіти. — 1930. — № 21-22.
Униз Волгою-рікою / В. Владко // Червоні квіти. — 1930. — № 24.

32. По берегах річки Квірілли / В. Владко // Червоні квіти. — 1931. — № 2.
Баку – місто нафти / В. Владко // Червоні квіти. — 1931. — № 1.
Чорним морем – на північ / В. Владко // Червоні квіти. — 1931. — № 6.

33. Кар’єр №2 : оповідання / В. Владка ; іл. В. Невського // Червоні квіти. — 1931. — №
9.
Криворіжжя дає руду / В. Владко // Червоні квіти. — 1931. — № 9.
Ллється чавун / В. Владко // Червоні квіти. — 1931. — № 10.
Тракторобуд – справа чести / В. Владко // Червоні квіти. — 1931. — № 12.

34. Чудодійний дослідник / В. Владко // Юний натураліст. — 1940. — № 10, № 11.
Журнал «Юний натураліст»

35. Шахеди вигадав українець 90 років тому. Як у 1930-х письменник-фантаст
Володимир Владко передбачив появу бойових дронів та систем РЕБ
[Електронний ресурс] // Техно : [вебсайт]. — Режим доступу:
https://techno.nv.ua/ukr/innovations/shahedi-vigadav-ukrajinec-1934-go-fantast-volodimir-
vladko-opisav-u-svoyomu-romani-bpla-i-rebi-50528929.html
(дата звернення: 16.12.2025). — Назва з екрана.
Владко Володимир Миколайович [Електронний ресурс] // Енциклопедія
Сучасної України : [вебсайт]. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-35087
(дата звернення: 16.12.2025). — Назва з екрана.
Бурбан В. Володимир Владко. Останній «український Жюль Верн»?
[Електронний ресурс] / В. Бурбан // Дзеркало тижня : [вебсайт]. — Режим
доступу:
https://zn.ua/ukr/SOCIUM/volodimir_vladko_ostanniy_ukrayinskiy_zhyul_vern.html
(дата звернення: 16.12.2025). — Назва з екрана.
Використані джерела та вебресурси

36. Укладач Н. Турчин
Редактор В. Зеленська
Національна бібліотека України для дітей
https://chl.kiev.ua
Київ, вул. Януша Корчака, 60