адаптація

1. 1
Департамент освіти і науки, молоді та спортуЧернівецької ОДА
Інститут післядипломної педагогічної освітиЧернівецької області
Індивідуальний творчий проект
« Адаптація шестирічок до навчання в
школі в умовах нового державного
стандарту. »
Виконан слухачем курсів
підвищення кваліфікації
(шкіл з румунською мовою навчання)
Панчук Оленою Василівною
вчителя Тереблеченської ЗОШ І-ІІІ ст.
Глибоцького району
Чернівецької області
Чернівці

2. 2
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ І АДАПТАЦІЯ ШЕСТИРІЧОК ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ ……..4
1.1. Початокнавчання дитини у школі – психологічна характеристика цього
періоду …………………………………………………………………………….....4
1.2. Дезадаптація …………………..............................................…………………...5
1.3. Етапи адаптації ……………..………………......................................................7
1.4. Рівні адаптації…………………………………………………………... ……..8
1.5. Організація процесуадаптації першокласників……………………………..9
1.6. Програма діагностики адаптації……………………………………………..11
Висновки……………………………………………………………………….…..13
Список використаноїлітератури…………………………………………..…...15

3. 3
ВСТУП
Початок шкільного навчання — це час великих надій, великих
розчарувань, першихжиттєвих перемог і перших поразок, осягнення здобутків і
підрахунок втрат. Саме тут, у першому класі, і діти, і батьки складають свій
перший екзамен, який може визначити всю подальшу долю дитини: поганий
шкільний старт часто стає першопричиною всіх майбутніх невдач, оскільки
дитина потроху звикає до поразок, крок за кроком формує в собі самовідчуття
невдахи, нездатність активно протистояти життєвим труднощам.
Адаптація дитини до школи відбувається не одразу. Не один день і не
тиждень потрібні для того, щоб вона змогла призвичаїтися до навчального
закладу по-справжньому. Це досить складний процес, пов’язаний зі значним
напруженням усіх систем організму. Лише за 5—6 тижнів поступово підви-
щуються та стають стійкішими показники працездатності, спадають
напруження та тривожність.
Залежно від стану здоров’я, сімейної ситуації, відвідування чи
невідвідування дитячого садка адаптація до школи, до нових умов життя
може мати різний перебіг.
Для дитини прихід у школу — це своєрідне «оформлення на посаду» (за
влучним виразом Т. Нежнової). «Справжній школяр — це щасливий володар
портфеля і старанний виконавець шкільних правил. Він слухає вчителя,
піднімає руку й отримує оцінки» — зіграти в таку гру прагне практично будь-
який майбутній першокласник. За декілька днів або років дитина визнає себе
обдуреною, а вчителя — ошуканцем, з яким треба було, очевидно, грати
зовсім в інші ігри. Годинами сидіти за партою виявилося не так цікаво, як
гадалося.

4. 4
РОЗДІЛ І АДАПТАЦІЯ ШЕСТИРІЧОК ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ
1.1. Початок навчання дитини у школі – психологічна
характеристика цього періоду
Початок навчання дитини у школі — складний і відповідальний етап у
її житті. Малята 6—7 років переживають психологічну кризу, пов’язану з
необхідністю адаптації до школи. Які характеристики цього періоду слід
ураховувати, здійснюючи психологічну адаптацію дитини до школи?
По-перше, змінюється соціальна позиція дитини: з дошкільника вона
перетворюється на учня. У неї з’являються нові та складні обов’язки: робити
уроки, приходити вчасно до школи, бути уважною на заняттях,
дисциплінованою тощо. По суті, вперше у своєму житті малюк стає членом
суспільства зі своїми обов’язками. Учитель виступає представником соціуму:
він задає вимоги і норми, орієнтує школяра в тому, як йому слід поводитися,
що та як робити.
По-друге, у дитини відбувається зміна провідної діяльності. До початку
навчання у школі малята зайняті переважно грою. З приходом до школи вони
починають опановувати навчальну діяльність. Основна психологічна
відмінність ігрової і навчальної діяльності полягає в тому, що ігрова є віль-
ною, а навчальна — побудована на довільних зусиллях. Слід зазначити так
само і те, що власне перехід дитини від ігрової діяльності до навчальної
здійснюється не за її волі, не природним для неї шляхом, а є немовби
«нав’язаним».
По-третє, важливим чинником психологічної адаптації до школи є
соціальне оточення. Від ставлення вчителя до дитини залежить успішність її
подальшого навчання. Успішність процесу адаптації визначає ще й те,
наскільки міцно вона змогла ствердити свою позицію серед однолітків.
Активний та ініціативний першокласник стає лідером, починає добре
вчитися, тихий і податливий — перетворюється на аутсайдера, вчиться
неохоче або незадовільно.

5. 5
По-четверте, одна з гострих проблем — заборона рухової активності
ініціативних учнів і, навпаки, активізація млявих і пасивних.
Соціально-психологічна адаптація є процесом активного
пристосування, на відміну від адаптації фізіологічної, яка відбувається
немовби автоматично. Стосунки із середовищем, до якого треба
пристосовуватися, особливі. Не лише оточення впливає на людину, але і вона
сама змінює соціально-психологічну ситуацію.Тому адаптувати доводиться
не тільки дитину до класу, до свого місця у школі, до вчителя, але і самого
педагога до нових для нього малюків.
Деяка частина першокласників зазнає труднощів, перш за все, у
налагодженні взаємин з учителем і однокласниками, що нерідко
супроводжується низьким рівнем опанування шкільної програми. У виразі
їхніх облич можна побачити емоційний дискомфорт: печаль, тривогу, напру-
женість.
1.2. Дезадаптація
Дезадаптованість у певної частини учнів пов’язана з поведінковими
проблемами — низьке засвоєння шкільних норм поведінки. На уроках ці діти
неуважні, часто не слухають пояснень учителя, відволікаються на сторонні
заняття і розмови. Якщо ж вони зосереджуються на завданні, то виконують
його правильно. На перерві відбувається розрядка: вони бігають, кричать,
заважають іншим.
ПРИЧИНИ ДЕЗАДАПТАЦІЇ
Ми видокремили такі несприятливі чинники дезадаптації дитини:
• «неправильні» методи виховання в сім’ї;
• функціональна неготовність до навчання у школі;
• проблеми у спілкуванні з дорослими;
• неадекватне усвідомлення свого статусу в групі однолітків;

6. 6
• низький освітній рівень матері, батька;
• конфліктна ситуація в сім’ї через алкоголізм;
• негативний статус у колективі однолітків у дошкільному закладі;
• конфліктна ситуація в сім’ї;
• негативне ставлення до дітей учителя;
• неповна сім’я тощо.
Дослідники виділяють дві групи причин дезадаптації — біологічні та
соціально-психологічні.
Біологічні причини шкільної дезадаптації:
• соматична ослабленість дитини;
• нейродинамічні розлади, пов’язані з психомоторною
загальмованістю, з емоційною нестійкістю (гіпердинамічний синдром, рухова
розгальмованість);
• функціональні дефекти периферійних органів мовлення
(дислексія,.. );
• легкі когнітивні розлади (мінімальні мозкові дисфункції,
астенічний синдром тощо).
Соціально-психологічні причини:
• негативний виховний вплив сім’ї, що спричиняє недоліки
підготовки до школи;
• особливості стосунків з однолітками;
• неадекватність самооцінки;
• особистісні риси (агресивність, тривожність);
• неправильний педагогічний підхід учителя.

7. 7
1.3. Етапи адаптації
Процес адаптації дитини до школи можна розділити на декілька етапів,
кожен з яких має свої особливості й характеризується різною мірою
напруженості функціональних систем організму.
Перший етап — орієнтувальний, коли у відповідь на весь комплекс
нових дій, пов’язаних із початком систематичного спілкування, відповідають
бурхливою реакцією і значним напруженням практично всі системи
організму. Ця «фізіологічна буря» триває достатньо довго (2—3 тижні).
Другий етап — нестійке пристосування, коли організм шукає і
знаходить якісь оптимальні (або близькі до оптимальних) варіанти реакцій на
ці дії. На першому етапі про жодну економію ресурсів говорити не дово-
диться: організм витрачає все, що є, а інколи і «в борг бере». На другому
етапі ця ціна знижується, буря починає стихати.
Третій етап — період відносно стійкого пристосування, коли організм
знаходить найбільш відповідні варіанти реагування на навантаження, що
вимагають меншого напруження всіх систем. Хоч би яку роботу виконував
школяр, чи то розумова — засвоєння нових знань, статичне навантаження, чи
ж психологічне навантаження — спілкування у великому і різнорідному
колективі, організм, точніше, кожна з його систем, мають відреагувати
напруженням, своєю роботою.
Тому що більше напруження видаватиме кожна система, то більше
ресурсів витратить організм. А ми знаємо, що можливості дитячого організму
зовсім не безмежні, а тривале напруження та пов’язана з ним утома і
перевтома можуть коштувати організму здоров’я.
Тривалість усіх трьох фаз адаптації — приблизно 5—6 тижнів,
найважчим є перший місяць.

8. 8
1.4. Рівні адаптації
За рівнем адаптованості дітей можна умовно поділити на три групи.
Перша група (високий рівень) адаптується до школи протягом
перших двох місяців навчання. Ці малюки відносно швидко входять у
колектив, освоюються у школі, знаходять нових друзів у класі, у них майже
завжди гарний настрій, вони доброзичливі, сумлінно і без видимого
напруження виконують усі вимоги вчителя. Інколи в них трапляються
складнощі або в контактах із дітьми, або у стосунках з учителем, оскільки їм
ще важко виконувати всі вимоги правил поведінки. Але до кінця жовтня
відбувається засвоєння і нового статусу, і нових вимог, і нового режиму. Це
дозволяє їм із перших днів відчути свої досягнення, що ще більше підвищує
навчальну мотивацію. Легка форма адаптації.
Друга група дітей (середній рівень) має
тривалий період адаптації, невідповідність їхньої поведінки вимогам
школи затягується: вони не можуть прийняти ситуацію навчання,
спілкування з учителем, однокласниками. Як правило, їм важко опанувати
навчальну програму. Завдяки доброзичливому і тактовному ставленню
вчителя до кінця першого півріччя реакції таких дітей стають адекватнішими.
Це форма середнього рівня адаптації.
Третя група («група ризику») — діти, в яких соціально-психологічна
адаптація пов’язана зі значними труднощами. Вони не засвоюють навчальної
програми, у них проявляються негативні форми поведінки, різкі негативні
емоції. Саме на таких дітей найчастіше скаржаться вчителі, батьки. Постійні
невдачі в навчанні, відсутність контакту з учителем створюють відчуження і
негативне ставлення однолітків. Серед цих малят можуть бути ті, хто
потребує лікування, — учні з порушеннями психоневрологічної сфери, проте
можуть бути й учні, не готові до навчання у школі. Це «група ризику».

9. 9
1.5. Організація процесу адаптації першокласників
Ставлячи завдання визначити рівень адаптації учнів, слід перш за все
відмежувати поняття «діагностика рівня адаптації» від поняття «діагностика
рівня психологічної готовності до школи».
Психологічна готовність до школи на сучасному етапі розглядається
як комплексна характеристика дитини, в якій розкриваються рівні розвитку
психологічних рис, що є найважливішими передумовами для нормального
включення у шкільне життя і розвитку навичок навчальної діяльності на
етапі шкільного дитинства. Ці психологічні риси згруповані в основні
компоненти психологічної готовності до школи:
• інтелектуальна;
• мотиваційна;
• емоційно-вольова;
• комунікативна (готовність до спілкування з однокласниками і
вчителем).
Тому перед психологом, який супроводжує дитину на етапі
дошкільного дитинства, постає завдання вивчити рівень сформованості
кожного з компонентів.
Адаптація, як зазначалося вище, — це процес пристосуваннядо
успішного функціонування у певному середовищі і здатність до подальшого
психологічного, особистісного, соціального розвитку.
Відповідно, метою діагностики шкільного психолога є констатування
успішності чи неуспішності такого процесу та виявлення причин
дезадаптації.
Основна мета психолого-педагогічної підтримки першокласників у цей
період — створити педагогічні та соціально-психологічні умови, які
дозволяють дитині успішно розвиватися в навчальному середовищі.

10. 10
Адаптаційний процес першокласників побудований таким чином:
1. Дошкільний етап (березень — серпень), до якого входять:
• діагностика готовності до шкільного навчання;
• знайомство дітей зі школою та її територією (екскурсія);
• корекційно-розвивальні заняття з дітьми;
• групові та індивідуальні консультації батькам майбутніх
першокласників для повідомлення корисної інформації з організації життя
дитини перед початком шкільних занять.
Саме на цьому етапі починається співпраця психологів дошкільної і
початкової ланки. Маючи списки укомплектованих класів, психолог
загальноосвітнього закладу отримує інформацію з дошкільного закладу, де
зазначені результати діагностики психологічної готовності до школи,
зокрема виявлені малюки з низьким рівнем готовності. В ідеальному
варіанті, напередодні навчального року шкільному психологу потрібно
провести додаткову консультацію з батьками таких дітей. Під час адаптації
ця інформація дасть змогу виявити причини дезадаптації: неготовність до
школи чи щось інше.
2. Етап загальної адаптації (вересень — січень), який передбачає:
• педагогічну підтримку школярів в урочний і позаурочний час
(розвивальні заняття для пришвидшення знайомства одне з одним, зняття
надмірного психічного напруження тощо);
• моніторинг адаптації першокласників;
• спільну роботу педагогів і психологів, спрямовану на побудову
навчального процесу відповідно до індивідуальних особливостей і
можливостей школярів;
• консультування батьків.
3. Корекційний етап (друге півріччя першого класу), який включає:

11. 11
• індивідуальну та групову психо-корекційну роботу зі школярами,
які мають труднощі у навчанні, поведінці і спілкуванні з педагогами й
однолітками;
• консультування педагогів із питань навчання і спілкування з
проблемними школярами;
• індивідуальну роботу з батькам.
1.6. Програма діагностики адаптації
Вибір методик для загального дослідження процесу адаптації має
відповідати таким вимогам:
• вимірювати ключові параметри адаптації-дезадаптації ;
• видавати в результаті інформацію, яка не тільки констатує, але й
орієнтує психолога у причинах можливої дезадаптації;
• бути економічною за формою проведення і витратами часу.
Вивчення літератури і практика роботи показує, що процес адаптації у
першокласників характеризується такими основними змінами:
1. Відбувається фізіологічне підлаштовування діяльності
функціональних систем організму до нового режиму і навантаження.
2. Формуються і засвоюються способи та прийоми нової діяльності
— процесу навчання.
3. Емоційна сфера оцінює зміни в навколишній реальності як
суб’єктивно комфортні/дискомфортні і таким чином здійснює регуляцію
поведінки і діяльності.
Для загальної оцінки рівня адаптації першокласника до школи
необхідно отримати якісні показники цих змін, що здійснюється за
допомогою програми.
Отже, для оцінки рівня адаптації першокласників необхідно:

12. 12
1. Зібрати і проаналізувати дані про захворюваність за минулий
період.
2. Провести анкетування на батьківських зборах із питань адаптації.
3. Здійснити спостереження разом з учителем за допомогою
«Опитувальника для визначення рівня адаптації дитини до школи» (Л.
Ковальова, Н. Тарасенко).
4. Продіагностувати першокласників за допомогою методики
особистісних відносин, соціальних емоцій і ціннісних орієнтацій
«Будиночки» (О. Орєхова).
5. Провести проективну методику «Школа звірів» (автори Н.
В’юнова, К. Гайдар), яка дає змогу вивчити мотиваційну сферу, ставлення
дитини до вчителя, до однокласників, до навчання у школі, а також шкільну
тривожність.

13. 13
ВИСНОВКИ
Початок навчання в школі - один з найбільш складних і відповідальних
моментів в житті дітей, як в психологічному, так і у фізичному плані.
Поступивши в школу, дитина стає школярем далеко не відразу.
Цей момент є новим віковим періодом в житті дитини, провідною
діяльністю якої стає учбова діяльність.
На основі цієї діяльності розвиваються психологічні новоутворення: у
центр свідомості висувається мислення, відбувається перехід до стадії
формальних операцій, розвивається пам'ять. У цей період сприйняття стає
таким, що більш аналізує, приймає характер організованого навчання,
емоційний стан починає впливати на відносини з товаришами. Молодший
школяр стає імпульсним, з'являється схильність негайно діяти, загальна
недостатність волі.
До закінчення початкової школи у дитини формується працьовитість,
старанність, дисциплінованість, акуратність, змінюється відношення до учбової
діяльності, формується інтерес до результатів своєї праці, довільність.
Приступаючи до якої - або діяльності, людина адаптується до нових умов,
поступово звикає до них. У цьому йому допомагає накопичений досвід, який з
віком розширюється і збагачується.
Адаптація до школи - перебудова пізнавальної, мотиваційної і емоційно-
вольової сфер дитини при переході до систематичного організованого
шкільного навчання. Для досягнення ефективності в навчанні необхідно
формувати позитивне емоційне відношення до занять.
Оптимальний адаптаційний період складає один-два місяця. Залежно від
різних чинників рівень адаптації дітей до нових умовам може бути різним:
високим, нормальним і низьким. Адаптація дитини до школи - процес не
односторонній: не тільки нові умови впливають на малюка, але і сам він
намагається змінити соціально - психологічну ситуацію.
Головна роль в створенні сприятливого клімату в класі належить
вчителеві. Йому необхідно постійно працювати над підвищенням рівня учбової

14. 14
мотивації, створюючи дитині ситуації успіху на уроці, під час зміни, в
позашкільній діяльності, в спілкуванні з однокласникам.
Спільні зусилля вчителів, педагогів, батьків, лікарів, шкільного психолога
і соціального педагога здатні понизити ризик виникнення у дитини шкільної
дезадаптації і труднощів навчання.
Метою соціально - педагогічній діяльності є створення педагогічних
умов, що дозволяють дитині функціонувати і розвиватися в шкільній системі
відносин. Соціально - педагогічна діяльність по адаптації першокласників до
школи здійснюється роботою психолога, соціального педагога, класного
керівника, а також роботою з сім'єю. У забезпеченні комфортності навчання
велику роль грають дорослі учасники освітнього процесу.
Створення і розвиток загального позитивного емоційного фону відносин
в новому соціальному просторі, де співпрацю вчителя і батьків забезпечує
зниження рівня тривожності у всіх суб'єктів, що діють в нім. Це дозволяє
зробити період адаптації першокласників недовгим, а результати його -
високим.
Практичне дослідження всіх чинників, які впливають на процес
адаптації до школи, є необхідною умовою розвитку продуктивної активності і
творчості дитини. Вивчення цих показників відкриває можливості розробки
стратегії індивідуалізації навчально-виховної роботи з дітьми та психолого-
педагогічних рекомендацій щодо подолання різних форм дезадаптації в
молодших школярів. Це є актуальним завданням сучасної школи, робота якої
спрямована на гармонійне формування особистості, створення сприятливих
умов для самореалізації кожної дитини .

15. 15
Список використаної літератури
1. Активні методи в роботішкільного психолога / Під ред. И.В. Дубровіной. М.,
1991.
2. Безруких М.М., Ефімова С.П. Чи знаєте ви свого учня? - М. 1991.
3. Белкін А.С. Основи вікової педагогіки. М., 1991.
4. Битянова М.Г. Адаптація дитини в школі. М, 1998г.
5. Битянова М.Г. Організація психологічної роботи в школі. - М., 1997.
6. Бугаева Н.Н. Комфорт молодших школярів в освітній діяльності // Нач.
школа., 2004,b 2.
7. Варламова А.Я. Шкільна адаптація. Волгоград, 2005.
8. Гуткін Н.И. Психологічна готовність до школи. - М.: Освіта, 1996.
9. Діагностика шкільної дезадаптації. М., 1993
10. Діагностична і коректувальна робота шкільного психолога / Під ред. И.В.
Дубровіной. М., 1987.
11. Зеленова М.Б. Психологічні особливості педагогічного впливу на адаптацію
дитини в початковій школі: Канд. діс. М., 1991.
12. КравцоваЕ.Е. Психологічні проблемиготовностідітей до навчання в школі.
М. 1983.
13. Ніконенко В. К Адаптація першокласників до школи. // Інтернет-ресурс:
Netparents. ru., 02.10 2006.
14. Особливості психічного розвитку дітей 6 - 7 літнього віку. /Под ред.Д.Б.
Ельконіна, А.Л. Венгера / М. 1988.
15. Платонова А.А. Успішне завтра майбутнього першокласника // Нач. школа.,
2005, f 5.
16. Подласий И.П. Курс лекцій з коректувальної педагогіки. М., 2002.
17. Шинтар З.Л. Введення в шкільне життя: Навчань.-метод. допомога. -
Гродно: ГРГУ, 2002. - 119 з.