Аналіз уроку в системі контрольно-аналітичної діяльності заступника директора з навчально-виховної роботи.

1. Аналіз уроку в системі контрольно-аналітичної
діяльності заступника директора з навчально-
виховної роботи.
Куліш Г.І., заступник директора з навчально-виховної роботи
Добровеличківського НВК «ЗШ І-ІІІ ступенів №2-гімназія»
В умовах оновлення змісту освіти, реалізації інноваційних напрямків
навчання, впровадження передових освітніх технологій особливо актуальним є
питання підвищення ефективності сучасного уроку. У системі факторів, що
впливають на підвищення кваліфікації вчителів, особливе місце займає
відвідування та аналіз адміністрацією школи уроків.
Відвідування та аналіз уроків – один із багатьох посадових обов’язків
заступника директора з навчально-виховної роботи. Є багато літератури,
присвяченої цій темі. Саме урок у всіх його проявах – головний простір, у якому
протікає діяльність шкільного вчителя. Це сцена, на якій педагог переживає
хвилини тріумфу і гіркоту поразок.
Василь Сухомлинський писав: « Урок – у центрі уваги і турбот досвідченого
директора. Досвід переконує, що відвідування і аналіз уроків – найважливіша
робота директора, від його високого наукового рівня залежить дуже багато:
інтелектуальне багатство життя педагогічного й учнівського колективів,
методична майстерність педагогів, багатогранність запитів та інтересів
вихованців». Найважливіші аспекти роботи школи реалізуються через урок, його
ефективний аналіз: це і роботаз молодимивчителями, вивчення стану викладання
предметів, вивчення системи роботи вчителя на атестацію, предметні тижні,
реалізація самоосвітньоїтеми вчителів, узагальнення досвіду вчителів, підготовка
педрад, засідань педагогічної ради школи.
Головним при аналізі уроку має бути його результативність, яка визначається
ступенем близькості досягнутого результату до запланованого. Тому основну
увагу слід зосередити натому, якою мірою вчитель домігся сформованості якості
знань, умінь і навичок, притаманної змісту й типу уроку.
Аналіз уроку вимагає як всебічних знань про урок, так і спеціальних умінь
його спостереження та оцінювання. Складність аналізу уроку полягає як у його
багатоплановості, так і в специфічності окремих компонентів і типів залежно від
специфіки навчального предмета. Проте існують певні характеристики, які є
обов'язковими для кожного уроку. Це насамперед основні вимоги до сучасного
уроку з урахуванням мети, змісту й технології навчання відповідного предмета.
Даючи загальний аналіз уроку, я насамперед зосереджую увагу на його
цілеспрямованості, структурній цілісності й змістовності, активності учнів на

2. уроці, відповідності навчальної поведінки вчителя та учнів меті, змісту та умовам
навчання, його результативності.
Етапи контролю за якістю уроків:
1. Планування контролю.
2. Підготовка до відвідування уроку.
3. Відвідування уроку
4. Самоаналіз уроку вчителем.
5. Аналіз уроку заступником директора з навчально-виховної роботи.
6. Розробка рекомендацій. Використання вчителем результатів самоаналізу та
аналізу уроку керівником у подальшій роботі.
7. Контроль за виконанням рекомендацій.
Види аналізу уроків.
Дидактичний— аналіз реалізації мети, дотримання принципів дидактики, логіки
процесу навчання тощо.
Психологічний — вивчення психологічного клімату в класі, ставлення учнів до
навчання, відносини між учителем та учнями.
Виховний — вивчення рівня загального розвитку та вихованості учнів,
використання змісту уроку з метою виховання учнів, виховання волі, уваги,
зосередженості, працездатності тощо.
Методологічний—вивчення діяльності вчителя та учнів, їхньої взаємодії в
основних структурних компонентах уроку.
Організаційний— вивчення прийомів організації уроку, використання наочності,
технічних засобів навчання, дотримання санітарно-гігієнічних норм,
раціональність використання часу.
Підходи до аналізу уроку:
• лінійний -— хронологічне виокремлення результатів та прорахунків;
• поелементний — виокремлення змісту, методів і форм навчання;
• системний — установлення причин, які зумовили як позитивні, так і
негативні результати.

3. Правила проведення аналізу уроку:
• дружелюбність, доброзичливість;
• пошук в уроці кращого, а не гіршого;
• науковість, лаконічність висловлювань, основне на уроці — рівень
навчальних досягнень та вихованості школярів, не чіплятися до дрібниць;
• урок слід аналізувати, а не полемізувати з учителем;
• не повчайте вчителя, а давайте слушні рекомендації щодо підвищення
ефективності уроку.
Показники якісного аналізу уроку:
• чіткість постановки й реалізація мети;
• виокремлення головного, уміння бачити на уроці учня;
• лаконічність, переконливість, виокремлення найістотніших параметрів для
оцінювання уроку;
• встановлення причиново-наслідкових зв'язків;
• використання сучасних методик, показників і критеріїв оцінювання уроку;
• науковість, конкретність висновків, виконання їх учителем, практичним
психологом, класним керівником, бібліотекарем, вихователем групи подовженого
дня тощо.
Підготовка до відвідування уроків
1. Складання плану-графіка відвідування уроків (на основі розділу
«Внутрішньошкільний контроль» річного плану роботи закладу). Визначення
мети відвідування.
2. Вивчення матеріалів, що характеризують роботу вчителя на уроці (записи
висновків за матеріалами попередніх вивчень, аналіз стану виконання
рекомендацій, даних у ході відвідувань тощо).
3. Перегляд навчальних програм із предмета, підручника.
4. Перегляд інструктивних, методичних матеріалів, розпорядчих документів
щодо викладання предмета.

4. 5. Ознайомлення з календарним планом (за співбесідою з учителем) з темами
уроків, який планується відвідати, та з попереднього й наступного.
6. Ознайомлення за підручниками з матеріалом.
7. Вибір типу та виду аналізу уроку.
8. Розробка програми аналізу уроку.
Графік відвідування уроків
Терміни Предмет Учитель Відвідування уроків (клас / № уроку)
Понеділок Вівторок Середа Четвер П'ятниця
Заступник директораз навчально-виховної роботимає йти на урок, попередивши
про це вчителя (усно чи на основі графіка відвідування уроків на відповідний
період). Якщо вчитель уже в класі розпочав урок, то керівнику не рекомендується
йти на нього.
Основна мета відвідування та аналізу уроків:
• об'єктивно оцінювати стан та результативність навчально-виховної роботив
закладі;
• підбивати підсумки роботи за певний період;
• прогнозувати успіхи та недоліки в організації навчально-виховної роботи з
учнями на уроці;
• вживати конкретні заходи для ліквідації наявних і запобігання майбутнім
недолікам та підвищення ефективності навчально-виховного процесу загалом;
• виявляти резерви підвищення результативності уроку;
• регулювати та коригувати зміст і перебіг навчального процесу;
• окреслювати шляхи підвищення рівня навчальних досягнень та оптимізації
розвитку учнів;
• надавати допомогу вчителям щодо підвищення рівня їхньої педагогічної
культури, мотивувати до професійного зростання;

5. • об'єктивно оцінювати навчально-виховну роботу кожного вчителя окремо,
реально визначати його вклад у загальнношкільну справу навчання і виховання
учнів;
• реально співвідносити навчальні досягнення школярів із їхніми
навчальними можливостями через призму організації роботи з ними на уроці;
• складати реальні плани на майбутнє (проводитиїх корекцію) щодо розвитку
школи;
• визначати ефективність внутрішньошкільного управління.
Об'єкти внутрішньошкільного контролю на уроці:
• результати навчально-виховної роботи;
• якість організації навчально-виховного процесу: програмно-методичне
забезпечення, ефективність використання наявної навчально-матеріальної бази,
упровадження інноваційних педагогічних та інформаційних технологій;
• робота вчителів.
Принципи, на які має опиратися керівник під час відвідування та аналізу
уроку:
• науковість;
• компетентність;
• об'єктивність оцінювання ефективності та результативності уроку;
• доцільність;
• дотримання єдиних вимог (дидактичних, психологічних, педагогічних,
санітарно-гігієнічних);
• системність;
• конкретність;
• демократичність;
• нейтралітет (невтручання в техніку ведення уроку);
• урахування всіх чинників (професійний статус учителя, його стан здоров'я,
особливості класного колективу, рівень мотивації навчальної діяльності учнів,
навчально-матеріальне та навчально-методичне забезпечення уроку тощо);
• коректність;
• ритмічність;

6. • дотримання права вчителя на вільний вибір форм і методів ведення уроку;
• гласність;
доцільність вимог, які ставить до уроку керівник.
Аналізуючи тип і структуру уроку слід звернути увагу на:
• урок якого типу проведено;
• доцільність вибору типу уроку з огляду на тему й дидактичну мету;
• місце уроку в системі уроків усієї теми;
• зв'язок уроку з попередніми, як він здійснювався;
• відповідність структури уроку обраному типу;
• послідовність окремих етапів уроків;
• забезпечення цілісності й завершеності уроку;
як підбиваються підсумки.
План аналізу уроку
1. Тип і структура уроку.
1.1. Який тип уроку обрано?
1.2. Доцільність вибору з огляду на тему загалом і дидактичну мету уроку.
1.3. Місце уроку в системі занять усієї теми.
1.4. Зв'язок уроку з попередніми, як він здійснюється?
1.5. Чи відповідає структура уроку обраному типу?
1.6. Послідовність, логічна завершеність окремих етапів уроку.
1.7. Відповідність послідовності й розподілу в часі етапів уроку поставленим
цілям та віковим особливостям учнів, конкретним умовам навчання.
2. Організація окремих складових структури уроку.
2.1. Перевірка стану виконання учнями домашнього завдання:
• з'ясування рівня усвідомлення виконання домашнього завдання учнями,
перевірка засвоєння ними головного, істотного в навчальному матеріалі,
перевірка засвоєння тих способів діяльності, які необхідні для вивчення й
засвоєння нового матеріалу на уроці;
• співвідношення перевірки теоретичних і практичних завдань;

7. • індивідуальний і диференційований підхід у ході перевірки;
• раціональність вибору та реалізації вчителем форм, методів і засобів
перевірки виконання домашнього завдання;
• раціональність витрати часу на перевірку домашнього завдання;
• рівень само- та взаємоконтролю в процесі перевірки;
• вибір і реалізація форм, методів стимулювання роботи учнів у процесі
перевірки домашнього завдання, об'єктивність оцінювання;
• дотримання критеріїв оцінювання, навчальний, виховний та розвивальний
характер контролю, використання балу для стимулювання відповідального
ставлення учнів до навчання.
2.2. Вивчення нового матеріалу:
• оголошення вчителем і усвідомлення учнями мети й завдань вивчення
нового матеріалу, мотивація навчальної діяльності школярів. Раціональність
постановки мети через:
а) зміст навчального матеріалу, що вивчається на уроці (пояснити, розкрити
тощо);
б) внутрішні процеси інтелектуального, емоційного, особистісного розвитку
учнів (формувати, розвивати,
виховувати тощо);
в) діяльність учителя (розкрити, ознайомити, продемонструвати, описати
тощо);
г) навчальну діяльність учнів (розв'язувати задачі, вирішувати практичні
завдання, досліджувати, працювати з літературою тощо);
• відповідність змісту та обсягу навчального матеріалу темі, меті, завданням
уроку, вимогам програми та сучасному рівню розвитку науки. Як пов'язаний
навчальний матеріал із сучасністю, оточенням школи й життєвим досвідом учнів.
Як використовуються набуті раніше учнями знання для сприйняття ними нової
інформації;
• вибір та раціональність використання форм роботи (індивідуальних,
групових, фронтальних), методів і засобів викладання та навчання відповідно до
змісту теми, мети, завдань уроку, вікових та індивідуальних особливостей
школярів, особливостей класного колективу;

8. • способи педагогічного керівництва процесами виокремлення головного,
найбільш суттєвого в змісті навчального матеріалу, роботою над засвоєнням
основних теоретичних положень, закономірностей, узагальненням,
систематизацією знань;
• використання диференційованих дидактичних завдань у процесі вивчення
нового матеріалу;
• ефективність форм та засобів організації самостійної роботи учнів у процесі
вивчення нового матеріалу;
• способи управління навчально-пізнавальною діяльністю учнів (сприйняття,
осмислення, запам'ятовування нового матеріалу);
• здійснення міжпредметних та внутрішньопредметних зв'язків;
• рівень відповідності навчальних досягнень учнів поставленим цілям та
завданням уроку.
2.3. Закріплення, систематизація та узагальнення знань учнів:
• постановка та реалізація мети й завдань закріплення, систематизації та
узагальнення знань учнів;
• багаторазове повторення виокремленого основного, істотного в змісті
навчального матеріалу;
• навчально-матеріальне забезпечення закріплення, систематизації та
узагальнення знань (наочність, роздат- ковий матеріал, ТЗН тощо), використання
його учнями;
• оптимальність працездатності учнів;
• забезпечення надійного зворотнього зв'язку;
• контроль і корекція навчальних досягнень учнів.
2.4. Домашнє завдання:
• способи подачі та час (до дзвінка, усередині уроку, після дзвінка);
• відповідність домашнього завдання змісту вивченого матеріалу на
поточному та попередніх уроках;
• характер домашнього завдання (індивідуальне, групове, диференційоване,
творче, проблемне тощо);
• наскільки учні готові до виконання домашнього завдання (інструктаж,
пам'ятки, таблиці, додаткова література, узагальнені схеми, графіки тощо); к

9. • співвідношення домашнього завдання із завданнями, які виконувались на
уроці;
3. передбачення дотримання санітарно-гігієнічних норм щодо тривалості часу
на виконання домашнього завдання.
4. Принципи навчання. Методи, прийоми й засоби навчання.
4.1. Застосована система методів і прийомів.
4.2. їх відповідність змісту матеріалу, типу, меті, завданням уроку та віковим й
індивідуальним особливостям учнів.
4.3. Система роботи з мотивування до навчальної діяльності учнів упродовж
усього уроку. Застосовані для цього прийоми.
4.4. Реалізація дидактичних принципів.
4.5. Співвідношення репродуктивної і творчої діяльності учнів, шляхи
підвищення пізнавальних інтересів, самостійної навчальної роботи, творчості
школярів.
4.6. Прийоми забезпечення зворотнього зв'язку для керівництва процесом
навчання.
4.7. Формування загальнонавчальних та предметних умінь і навичок.
5. Навчально-матеріальне забезпечення й технічне оснащення уроку.
5.1. Раціональний відбір і використання на уроці відповідно до змісту теми,
мети та завдань навчання, вимог програми, наявних технічних засобів навчання,
пристроїв, наочних посібників, роздаткових матеріалів, літератури тощо.
5.2. Раціональність вибору й реалізації на уроці комплексу різних типів засобів
навчання (візуальні, аудіовізуальні, комп'ютер, лінгафонний кабінет тощо).
Автоматизація та технізація демонстративних процесів (пульт управління,
автоматичне зашторювання вікон тощо).
5.3. Наявність та використання на уроці комплектів приладів, реактивів,
навчальних завдань, пам'яток, інструктивних карток для виконання різних видів
начальної діяльності.
5.4. Формування в учнів умінь користуватися обладнанням, ТЗН, додатковою
літературою, підручником та іншими засобами навчання.
5.5. Залучення до навчального процесу помічників учителя із числа учнів
(лаборант, консультант, демонстратор, оператор).
5.6. Дотримання санітарно-гігієнічних норм щодо використання технічних
засобів навчання на уроці.

10. 6. Використання часу на уроці.
6.1. Своєчасність початку уроку.
6.2. Витрата часу на взаємне привітання, перевірку відсутніх. Огляд санітарного
стану класу та зовнішнього вигляду учнів, установлення порядку й дисципліни,
підготовка учнів до уроку (наявність на столах підручників, зошитів, щоденників,
приладдя). Чи була в цьому потреба?
6.3. Витрата часу на зміну виду діяльності школярів. Чіткість дозування та
корекція витрат часу на окремі структурні етапи уроку. Своєчасність закінчення
уроку.
7. Дотримання санітарно-гігієнічних норм.
7.1. Відповідність обладнання, навчально-матеріального оснащення приміщення
санітарно-гігієнічним нормам. Забезпечення:
• оптимального температурного режиму;
• вологості повітря;
• належного провітрювання;
• освітленості робочих місць;
• гігієна праці вчителя й учнів.
7.2. Раціональність організації праці вчителя та учнів з точки зору ергономіки.
7.3. Інтенсивність та емоційність спільної праці вчителя та учнів на уроці на
основі взаємної поваги і довіри.
8. Виховання на уроці.
8.1. Раціональність постановки виховних цілей і завдань уроку.
8.2. Виявлення та раціональна реалізація виховного потенціалу навчального
матеріалу.
8.3. Оптимальність вибору й використання методів, форм впливу на активність
у процесі навчання.
8.4. Забезпечення взаємодії внутрішніх і зовнішніх чинників виховного впливу
на учнів.
8.5. Ефективність управління виховним процесом на уроці.
8.6. Єдність мети й напрямів виховання:
• формування національної свідомості як однієї з найважливіших рис
особистості громадянина України;

11. • виховання високої духовної особистості;
• утвердження на національному грунті принципів загальнолюдської моралі;
• виховання трудової активності, формування творчої працелюбної
особистості;
• забезпечення повноцінного фізичного розвитку;
• виховання екологічної культури.
8. Морально-психологічна атмосфера.
8.1. Прийоми й засоби перенесення ваги з перерви на урок, з одного виду
діяльності на інший.
8.2. Розвиток спостережливості, мовленнєвих умінь, пам'яті й мислення,
інтересів, почуттів, вольових рис характеру.
8.3. Урахування в навчальному процесіособливостейуваги, сприйняття, пам'яті,
мислення окремих учнів.
8.4. Психологічний стан учнів на уроці (активність, упевненість, відчуття
комфорту, профілактика стомлюваності, страху, розгубленості тощо).
9. Поведінка вчителя.
9.1. Уміння володіти класом, організовувати його роботу, підвищувати інтерес,
активність, увагу учнів.
9.2. Взаємини з учнями, урахування індивідуальних особливостей кожного.
9.3. Тон і темп роботи. Педагогічний такт. Спостережливість, поміркованість,
акуратність. Культура мови, поза, міміка, жестикуляція. Авторитет в учнів.
10. Поведінка учнів.
10.1. Поведінка класного колективу та окремих учнів на уроці, чим вона
визначається.
10.2. Ставлення учнів до вчителя. Участь учнів в активній розумовій праці,
сконцентрованість їхньої уваги, зацікавленість, дисциплінованість.
11. Результати уроку.
11.1. Досягнення мети уроку.
11.2. Навчальне, виховне, розвивальне значення уроку.
11.3. Виконання плану уроку.

12. 11.4. Рівень еформованоеті знань, умінь та навичок (повнота, усвідомлення,
дієвість), удосконалення за- гальнонавчальних умінь та відповідність їх
поставленим цілям.
11.5. Оцінювання ефективності виховання учнів на уроці.
11.6. Характер навчально-пізнавальної діяльності учнів.
11.7. Аналіз позитивних результатів, тенденцій, що відбуваються в діяльності
вчителя, що цінного можна рекомендувати в практику роботи інших вчителів.
Шляхи закріплення й удосконалення позитивних якостей уроку. Аналіз причин
негативних результатів. Шляхи ліквідації недоліків.
Примітки:
1. Залежно від мети відвідування під час аналізу уроку орієнтовний план
можна використовувати повністю або частково змінювати послідовність аналізу.
Якщо відвідування здійснюється з метою розв'язання яких-небудь окремих
завдань, то під час аналізу уроку треба зважати на те, як учитель розв'язує їх. При
цьому інші елементи уроку аналізують у взаємозв'язку з розглядом основного
питання.
2.За основуаналізу треба брати вимогидо сучасного урокута програмнівимоги
щодо викладання конкретного предмета.
Орієнтовний план аналізу змісту уроку
• Чи досяг учитель усіх цілей, які він перед собою поставив? Як уклалися
окремі «блоки» уроку в часі? Чому деякі фрагменти тривали довше або менше,
ніж було задумано?
• Перевірка рівня організації вивчення нового матеріалу. Якщо фрагмент
виявився вдалим, потрібно розібратися, чому так вийшло. Аналіз причин вдалих
моментів уроку є не менш важливим, ніж невдалих.
• Чи правильно складений і реалізований план вивчення нового матеріалу? Чи
достатньо продумана методика подачі окремих «блоків» нового матеріалу? Чи
має вчитель достатні знання? Що впливало на зміни у вивченні нового матеріалу
й чому?
• Як відбулося закріплення основних положень нового матеріалу?
• Чи правильно використовувалася самостійна робота? Чи не занадто вона
була важка? Який її обсяг? Чи була достатньо індивідуалізована?
• Чи впоралися учні з домашнім завданням? Які причини невиконання? Чи
пов'язані вони з помилками, допущеними на попередньому уроці?

13. • Яке технічне оснащення уроку? Чи досяг учитель мети демонстрації? Чи все
можливе взято з демонстрацій?
• Чи правильно дане домашнє завдання? Чи всім воно зрозуміло? Чи
оптимальний його обсяг і зміст?
Зразки запитань до аналізу техніки ведення уроку
• Яка дисципліна на уроці й чому? Нудний чи цікавий урок?
• Чи акуратні записи на дошці? Який зовнішній вигляд стола вчителя? Що
потрібно змінити?
• Чи були зриви на уроці, пов'язані з поведінкою учнів? Якщо були, то чому?
• Чи достатньо клас залучався до роботи? Який темп уроку?
Орієнтовні основнівимоги до висновку за наслідками спостереження уроку
1. Органічний зв'язок із метою відвідування, фіксація ступеня її реалізації.
2. Бути обґрунтованими(охарактеризуватитенденції до змін, які відбуваються
в діяльності вчителя).
3. Розкрити причини позитивних результатів і недоліків.
4. Бути об'єктивними (виробляти їх на основі фактичних даних про рівень
навчання і виховання учнів на уроці).
5. Бути конкретними (торкатися певних аспектів уроку, що впливають на
якість навчально-виховного процесу).
6. Бути конкретними, переконливими, чіткими.
7. Мають бути сформовані на наукових засадах (на основі сучасної теорії
навчання і виховання).
Орієнтовні вимоги до рекомендацій, які дають після відвідування уроків
1. Відповідність висновкам і меті відвідування.
2. Орієнтувати вчителя на усунення причин, що зумовили недоліки. Залежно
від результатів уроку конкретні поради мають бути спрямовані на: поліпшення
підготовки вчителя до уроку, поліпшення виборуметодичних прийомів навчання,
удосконалення організаційних форм уроку, раціональність використання
допоміжних засобів навчання, поліпшення навчальної діяльності учнів тощо.
3. Бути реальними (учитель зможе їх виконати, а школа створити необхідні
умови).

14. 4. Бути конкретними.
5. Передбачити розвиток наявного в учителя досвіду.
6. Бути дієвими (передбачати подальший контроль їх виконання).
Рекомендації, які дають за наслідками відвідуванняуроку, мають орієнтувати
на:
• підвищення рівня навчальних досягнень учнів;
• підвищення мотивації учнів до навчальної праці;
• здійснення ефективної індивідуалізації та диференціації навчальної
діяльності учнів;
• ефективне використання наявної навчально-матеріальної бази;
• удосконалення змісту, структури уроку;
• реалізацію розвивального та виховного потенціалу навчального предмета;
• опрацювання вчителем науково-методичної літератури, залучення до
активної самоосвітньої підготовки;
• вивчення й упровадження вчителем педагогічного досвіду, інноваційних
педагогічних та інформаційних технологій;
• пропаганду результативної роботи вчителів серед членів педагогічного
колективу;
• залучення до активної співпраці з метою підвищення результативності
навчально-виховної роботи на уроці вчителів, практичного психолога,
соціального педагога, бібліотекаря, педагога-організатора, класних керівників,
вихователів груп подовженого дня, органи учнівського та громадського
самоврядування школи, батьків.
Орієнтовна структура запису висновків у книзі запису висновків і
рекомендацій за наслідками внутрішньошкільного контролю
1. Аналіз результативності уроку (якість підготовки учнів до уроку, рівень
знань, умінь і практичних навичок учнів, роль уроку в удосконаленні, формуванні
загальнонавчальних та предметних умінь і навичок). Рівень реалізації навчальної,
розвивальної та виховної мети. Роль уроку в підвищенні рівня навчальних
досягнень учнів, мотивації і підвищенні інтересу до предмета та навчальної
діяльності.
2. Аналіз реалізації мети відвідування уроку.

15. 3. Робота учнів на уроці (рівень працездатності — стійкість уваги,
зацікавленість; рівень охоплення всіх учнів класу активною навчальною
діяльністю; рівень самостійної навчальної діяльності учнів на різних етапах
уроку; рівень володіння учнями нормами наукової навчальної праці — уміння
раціонально використовувати час, обладнання, стан робочих учнівських місць).
4. Доцільність та ефективність використання наявної навчально-матеріальної
бази, технічних засобів навчання, роздаткового матеріалу, підручників,
додаткової літератури тощо.
5. Аналіз роботи вчителя (доцільність обраного типу уроку; реалізація
принципів навчання; відповідність методів, засобів навчання особливостям
змісту, типу, меті уроку та віку учнів; співвідношення часу активної роботи
вчителя й учнів; контроль за якістю навчальних досягнень учнів на різних етапах
уроку — методи, форми та засоби перевірки, їх доцільність, яку функцію вона
виконувала — контрольну, навчальну, розвивальну, який мала характер —
репродуктивний чи творчий; рівень оцінювальної діяльності; індивідуалізація та
диференціація навчальної діяльності школярів на різних етапах уроку;
внутрішньопредметні та міжпредметні зв'язки; рівень творчості, емоційності на
уроці тощо).
6. Роль особистостівчителя (робочемісце вчителя; професійний рівень, рівень
підготовки до уроку — поурочний план, дошка, обладнання тощо; ерудиція;
педагогічний такт; культура мовлення; естетика зовнішнього вигляду; контакт із
класом; вміння організувати роботу класу; знання індивідуальних особливостей
учнів та вміння їх враховувати; наукова організація праці).
7. Дотримання санітарно-гігієнічних норм та правил техніки безпеки.
8. Рекомендації.
Орієнтовна пам'ятка самоаналізу уроку
• Чи були враховані основні програмні вимоги до уроку? Місце уроку в
системі, його специфічні особливості.
• Як були враховані особливості класу при плануванні уроку?
• Які завдання (навчальні, виховні, розвивальні) планував учитель?
• На чому було наголошено в змісті навчального матеріалу? Які методи,
форми, засоби навчання були обрані вчителем на кожному етапі уроку? Чи
використовувався та якою мірою диференційований підхід до учнів, за до-
помогою яких форм і прийомів?
• На яких етапах здійснювався контроль засвоєння матеріалу? За допомогою
яких прийомів?

16. • Як використовувалися можливості навчального кабінету? Чи забезпечені
належні гігієнічні умови? Як визначався час і місце самостійної роботи на уроці?
• Чи обгрунтовані зміст, обсяг, складність домашнього завдання? Що
гарантує відсутність перевантаження учнів?
• Чи вдалося повністю реалізувати план уроку? Якщо ні, то які були
відхилення? Чому?
• Результати уроку (рівень вирішення поставлених завдань).
• Які висновки зробив учитель із цих результатів?