тьбт

1. Тимофієва Олена Сергіївна
вчитель початкових класів
ЛозуватськоїСЗШ№1
ім. Т. Г. Шевченка
Криворізького району
ПРОБЛЕМИ В ОРГАНІЗАЦІЇ НАСТУПНОСТІ У РОБОТІ
ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ТА ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
Анотація. В статті автор розкриває сучасне бачення проблеми
наступності, що має спрямуватись на створення умов для реалізації в
педагогічному процесі дитячого садка й школи єдиної, динамічної,
перспективної системи виховання й навчання.
Ключовіслова. Наступність,адаптація.
Модернізація дошкільної освіти є складовою процесуоновлення
освітніх систем. На часіреалізація впровадження в практику роботи
цілісного підходу до розвиткуособистості, формування життєздатної,
гнучкої, свідомої,творчоїлюдини. На це зорієнтована Базовапрограма
розвиткудитини дошкільного віку.
Мета статті: розкрити сучаснебачення проблеминаступності, яке має
спрямуватись на створення умов для реалізації в педагогічному процесі
дитячого садкай школи єдиної, динамічної, перспективної системи
виховання й навчання в продовженнівчителями того фізичного, психічного,
соціального, мовленнєвого розвитку дитини.
Програмарозвиткудітей старшого дошкільного віку «Впевнений
старт» пропонуєорієнтири змістового наповнення освітньої роботиз 5-
річними дітьми і націлює педагогів і батьків на особистіснийрозвитокдітей
6-го року життя за основниминапрямамита робить окремийакцент на
ігровій діяльності провідномувиді діяльності для всього дошкільного
дитинства, незамінному засобірозвиткудітей. Цим зумовлена структура
програми. Основний програмовий зміступорядковано за розділами:

2. «Фізичний розвиток», «Пізнавальний розвиток»,«Мовленнєвийрозвиток»,
«Художньо-естетичнийрозвиток», «Ігровадіяльність». У кожномурозділі
окреслюються ключовіосвіти і завдання, подаються порадибатькам
стосовно організації спільного буття дорослихз дітьми та визначаються
показники розвиткудітей[5].
Не варто вдаватися до надмірної інтенсифікації розумового
виховання, до чого останнім часом схиляються окреміпедагоги і батьки,
мотивуючице необхідністю якісної підготовки дитини до школи. Важливо
посилити саме розвивальнийі виховний аспекти розумовоговиховання,
приділити увагу формуванню мотивів пізнавальної діяльності, розвитку
інтелектуальних почуттів та вміння суспільної взаємодії.
Для успішного управління педагогічним процесом запринципом
наступності педагог, насамперед, має правильно сприймати й усвідомлювати
суть даного поняття, знати шляхи його реалізації. Однак більшість педагогів
розуміє наступність поверхово, обмежуючиїї загальноприйнятими
організаціями формами(екскурсії до школи, складання спільного плану
роботиз даного питання, взаємовідвідування тощо).
Низький рівень підготовленостіокремих вихователів дитячого садката
вчителів початковихкласів до здійснення наступності й перспективностіне
дозволяєїм усвідомлено обративаріативну програмунавчання (виховання), а
також адекватно її реалізувати. Це особливо прикро визнаватив умовах, коли
новітні програмита альтернативні системивиховання й навчання набувають
не часткового характеру, а стають реальною дійсністю кожного закладу
освіти.
Отже, сучасне бачення проблеми наступностімає спрямуватись на
створення умов для реалізації в педагогічному процесідитячого садкай
школи єдиної, динамічної, перспективної системивиховання й навчання в
продовженнівчителями того фізичного, психічного, соціального,
мовленнєвого розвиткудитини, який забезпечує довкілля.

3. Критерієм наступності та нормальної адаптованостідитини до
шкільного навчання є її позитивне ставлення до школи, розуміння
пояснюваного вчителем навчального матеріалу, самостійність, здатність
зосереджуватиувагу при виконанні завдань, охоче виконання громадських
обов'язків і доброзичливеставлення до однокласників. Усе це засвідчує
належну ефективність процесу соціальна-психологічної адаптації до школи -
активного пристосування дитини до класу, вчителя, свого місця у школі.
Високий рівень адаптації дитини забезпечують виховання її у повній
сім'ї, у якій нема конфліктних ситуацій; належний рівень освіти батька й
матері, правильні методивиховання у сім'ї; позитивне ставлення до дітей
вихователя старшої (підготовчоїдо школи) групи; позитивнеставлення до
дітей учителя першого класу; функціональна готовність дитини до навчання
у школі; сприятливийстатус дитини у групі до вступу в перший клас;
задоволеність спілкуванням із дорослими;адекватне усвідомлення свого
становища в групі однолітків. З урахуванням цього грузинськийпедагог-
новатор Шалва Амонашвілі стверджував, що дітей-шестиліток потрібно
готувати не просто до школи (навчання читання, письмо, лічба), а готувати
до роліучнів, щоб вони розуміли свою нову позицію, нову роль вчителя,
значення і зміст його вимог і оцінок.
Про наявність внутрішньої позиції школяра свідчать позитивне
ставлення до вступу в школу як до природного іобов'язковогоявища в
своємужитті; уявлення про школу та шкільний зміст занять, інтерес до
занять з навчання грамотиі лічби; надання переваги колективним заняттям
над індивідуальними; позитивнеставлення до вимог дисциплінованої
поведінки, очікування оцінки; визнання авторитету вчителя.
Період соціально-психологічної адаптації триває від 10-18 днів до 1-3
місяців і супроводжуєтьсязмінами в емоційній сфері дитини (зростання
внутрішньої напруженості, рівня тривожності, імпульсивна взаємодія з
дорослимитощо). Низькийрівень адаптації проявляєтьсяу негативному
ставленні до шкільного навчання, переважанні негативного настрою,

4. відсутності інтересу до навчальних занять, недбалому виконанні завдань,
небажанні самостійно працювати. Це засвідчує факт шкільної дезадаптації
дитини - проявупсихогенного формування особистості, що зумовлений
особливостямиїї об'єктивногоі суб'єктивного статусув школі та сім'ї і може
спричинитипорушення навчальної діяльностів майбутньому.
Труднощіадаптації дитини до шкільного навчання зумовлені
нерівномірністю розвиткупізнавальної сферита довільної регуляції
поведінки. Діти, які не встигають за шкільним ритмом, потребують особливої
уваги, індивідуальної роботивчителя. Складно адаптуються також діти з
недорозвиненоюдрібноюмоторикою. Нерідко вони відзначаються достатнім,
навіть високим рівнем мовленнєво-мислительнихоперацій, тому доросліне
відразу звертають увагу на їх труднощі в оволодінніписьмом (С. Ладивір).
Особливо важко першокласникам, які мають проблемирозвиткумовлення,
мислительних операцій (порівняння, узагальнення, аналіз, синтез,
умовисновки, розмірковування).
З оглядуна це в роботізі старшими дошкільниками вихователі повинні
уважно аналізувати особливостіїхнього розвитку, прогнозуватиімовірні
проблемив школі, спрямовувати зусилля на розвитокїхніх знань, умінь і
навичок, що максимально полегшило б адаптацію в шкільному середовищі.
Проблема наступності у навчанні дітей дошкільного та молодшого шкільного
віку є однією з актуальних у педагогічній теорії та практичній діяльності
сучасної неперервної освіти[3].
Дослідження Л. Венгера, О. Запорожця, Г. Костюка, М. Лісної, М.
Поддьяковата ін. обґрунтовують створення психологічної теорії розвитку
дошкільника, необхідність визначення етапу його до шкільного навчання, а
також психологічної готовностідо навчання у початковій школі[1].
Тож у контексті досліджуваної проблемивважаємо за доцільне
зосередитиувагу саме на наступностіу навчанні, яка забезпечує можливість
переходу від одних ступенів освіти до інших. Наступність розглядаєтьсяяк
одинз найголовніших психолого-дидактичнихпринципів, який передбачає

5. встановлення взаємозв'язків, зокрема, між дошкільною ланкою освіти та
початковоюшколою. Така взаємозалежність та взаємна орієнтація двох
послідовних освітніх ланок забезпечує процесам навчання та розвитку
неперервний та перспективний характер.
Тому освітні програмидля дошкільних навчальних закладів, які
спрямовують навчально-виховнийпроцес у них, мають повинні розроблятися
з обов'язковимурахуванням певного комплексу вимог. Водночас програми
навчання дітей у початковій школі мають бути зорієнтовані на підготовку,
яку забезпечують дошкільні навчальні заклади. Такі вчені, як В. Давидов, І.
Гарамова, О. Уланова, О. Рейпольськасправедливо вважають, що
наступність полягає у збереженні зв'язкуміж побудовою навчальних
предметів у початковій ланці освіти та тими життєвими знаннями, які набуті
дитиною під час перебування у дошкільному навчальному закладі [4].
Загальновідомим є те, що навчання у початковій школі спирається на ті
досягнення в розвитку дитини, з якими вона це навчання починає (Г. Костюк)
[2].
Відомий вчений, психолог О. Запорожець досліджував питання
розвиткута підготовки дітей старшого дошкільного віку до навчання у
початковій школі. Особливогозначення він надавав дошкільній ланці освіти,
а саме перебуванню дітей у старшій та підготовчій до школи групах
дошкільного навчального закладу, де, з одного боку, підсумовуються та
узагальнюються досягнення у вихованні дитини в ранньомута дошкільному
дитинстві, а, з іншого боку, здійснюється перехід до якісно нового вікового
періоду, до навчання у початковій школі.
Проблема наступності у навчанні була предметом досліджень таких
науковців, як М. Корольова, І. Лур'є, К. Нєшков та ін. Вони розуміють
наступність як систему цілеспрямованих та різноманітних психолого-
педагогічних дій, як інструмент, що дозволяє проникнутидо суті дидактико-
методичнихпроблем, досліджувати та керувати багатостороннім процесом
навчання, тощо. Учені вважають, що наступність може бути досягнута

6. завдякивідповідності способунавчання віковим особливостям дітей. Адже
тільки послідовне здійснення наступностінадає навчанню перспективний
характер, при якому навчальний матеріал розглядається не ізольовано від
подальшого його детальнішого вивчення у школі, але з обов'язковим
глибоким орієнтуванням на наступне навчання.
На мій погляд, слід указати на те, що дана проблемане є достатньо
дослідженою, вона набуває все більшої значностій актуальності особливо
при навчанні дітей англійської мови у дошкільному навчальному закладі та у
початковій школі. Раннє навчання дітей дошкільного віку англійської мови є
правомірним, бо надає можливість гнучкого переходудо поглибленого її
вивчення у початковій школі, дозволяє зберегтита поглибитипозитивну
мотивацію вивчення предмета у школі. Дана проблемагостро постає у
сучасній педагогічній практиці, але конкретних шляхів її вирішення поки не
запропоновано.
Так, психолого-педагогічнимидослідженнямивстановлено, що в
основібудь-якої діяльностілежить готовність людини до її виконання.
Готовність - це система знань, умінь та навичок, сутність якої певною мірою
визначається специфікою діяльності, показником якої вона є і яка
формується на основізовнішніх і внутрішніх умов.
Література:
1. Запорожець А.В. Педагогічні та психологічні проблемивсебічного
розвиткута підготовки до школи старших дошкільників // Дошкільне
виховання. – 2011. – № 4.
2. ПроскураО.В. Психологічна підготовка вчителя до роботиз
першокласниками. – К., 2000.
3. Амонашвілі Ш.О. В школу – з шести років. – М.: Педагогіка, 1986.
4. Базовапрограмарозвиткудітей дошкільного віку «Я у Світі».
5. Програмарозвиткудітей дошкільного віку «Впевнений старт».