Григір
Тютюник
(1931–1980)
Він був справжнім вулканом. Ніколи
сам не йшов ні на які компроміси,
ненавидів пристосуванців, казав їм у
вічі правдиві обвинувачення,
примножуючи кодло своїх
потенційних опонентів. «На кожного
Авеля по три Каїни», — так він
характеризує тогочасну моральну
атмосферу в Україні. В суспільстві він
бачив жахливу прірву між словом і
ділом. Біль душі злився зі злістю, що
клекотала в ньому, але нічого не
змінювала довкола. Душевний біль
дедалі поглиблювався. За всієї
зовнішньої сили та мужності
насправді був він незахищеним дитям
на цій землі, вразливим, щирим,
чесним…
Григір тютюнник народився
5 грудня 1931 року
В селянській родині у селі Шилівці на
Полтавщині.
1937 року, коли Григору було шість
років, його
батька заарештували органи НКВС, із
заслання він не повернувся.
Мати вийшла вдруге заміж, а малого
Григора забрав до себе на Донбас батьків
брат — Филимон Васильович Тютюнник, у
родині якого й виховувався майбутній
письменник.
У 1938 р. Григір пішов до школи в український, перший
клас, який нараховував сім учнів, а тому через деякий час
був розформований. Хлопця перевели в російський клас. З
того часу і до 1962 р. він розмовляв, писав листи (іноді
оповідання) винятково російською мовою.
У 1942 р. Григір змушений був пішки йти до
матері на Полтавщину, оскільки тітка не
могла сама прогодувати сім'ю (дядько
Филимон був у цей час на фронті).
Після п'ятого класу
Григір навчався в
Зіньківському
ремісничому училищі
№ 7. Закінчивши його,
працював на
Харківському заводі
ім. Малишева.
Захворів на легені,
повернувся до
Шилівки, не
відпрацювавши
належних трьох років,
за що відсидів 4 місяці
в колонії.
У 1951 р.
Тютюнник
пішов до армії,
служив у
морфлоті
радистом на
Далекому Сході.
Після
демобілізації
закінчив вечірню
школу, працював
токарем у
вагонному депо.
У 1957-1962 рр.
письменник
навчався в
Харківському
університеті
на
філологічному
факультеті.
Першу новелу «В сумерки», написану російською мовою,
надрукував в журналі «Крестьянка»у 1961 р. Після смерті
старшого брата Григорія Тютюнника (автора роману
«Вир») переклав свої «Сумерки»українською мовою — із
того часу писав лише українською.
У 1963 р. Григір Тютюнник переїхав до Києва,
працював у «Літературній Україні», потім у
сценарній майстерні кіностудії ім. О. Довженка
(написав сценарій за романом «Вир»), у
видавництвах «Радянський письменник»,
«Молодь», «Дніпро», «Веселка».
У 1966 р. вийшла перша книга
прозаїка — «Зав'язь».
У 70-х рр. побачили світ книги
новел ГригораТютюнника:
«Батьківські пороги»,
«Крайнебо»,
«Коріння»,
повісті «Климко»,
«Вогник далеко в степу»,
збірки для дітей
«Степова казка»,
«Ласочка»,
«Лісова сторожка».
7 березня 1980 р.
письменник наклав на
себе руки.
Премії:
Оповідання
«Деревій»(1968), що
дало назву збірці (1969),
було відзначено
премією всесоюзного
конкурсу, оголошеного
«Литературной
газетой».
За книги
«Климко»,
«Вогник далеко в
степу»у лютому
1980 р.
Г.Тютюнику
присуджено
премію ім. Лесі
Українки.
У 1984 р. посмертно з'явився двотомник
творів, за який у 1989 р. Григір
Тютюнник був удостоєний
Шевченківської премії.
Презентацію виконала:
Струтинська Наталія ^^

тютюннник

  • 1.
  • 2.
    Він був справжнімвулканом. Ніколи сам не йшов ні на які компроміси, ненавидів пристосуванців, казав їм у вічі правдиві обвинувачення, примножуючи кодло своїх потенційних опонентів. «На кожного Авеля по три Каїни», — так він характеризує тогочасну моральну атмосферу в Україні. В суспільстві він бачив жахливу прірву між словом і ділом. Біль душі злився зі злістю, що клекотала в ньому, але нічого не змінювала довкола. Душевний біль дедалі поглиблювався. За всієї зовнішньої сили та мужності насправді був він незахищеним дитям на цій землі, вразливим, щирим, чесним…
  • 3.
    Григір тютюнник народився 5грудня 1931 року В селянській родині у селі Шилівці на Полтавщині. 1937 року, коли Григору було шість років, його батька заарештували органи НКВС, із заслання він не повернувся. Мати вийшла вдруге заміж, а малого Григора забрав до себе на Донбас батьків брат — Филимон Васильович Тютюнник, у родині якого й виховувався майбутній письменник.
  • 4.
    У 1938 р.Григір пішов до школи в український, перший клас, який нараховував сім учнів, а тому через деякий час був розформований. Хлопця перевели в російський клас. З того часу і до 1962 р. він розмовляв, писав листи (іноді оповідання) винятково російською мовою. У 1942 р. Григір змушений був пішки йти до матері на Полтавщину, оскільки тітка не могла сама прогодувати сім'ю (дядько Филимон був у цей час на фронті).
  • 5.
    Після п'ятого класу Григірнавчався в Зіньківському ремісничому училищі № 7. Закінчивши його, працював на Харківському заводі ім. Малишева. Захворів на легені, повернувся до Шилівки, не відпрацювавши належних трьох років, за що відсидів 4 місяці в колонії.
  • 6.
    У 1951 р. Тютюнник пішовдо армії, служив у морфлоті радистом на Далекому Сході. Після демобілізації закінчив вечірню школу, працював токарем у вагонному депо. У 1957-1962 рр. письменник навчався в Харківському університеті на філологічному факультеті.
  • 7.
    Першу новелу «Всумерки», написану російською мовою, надрукував в журналі «Крестьянка»у 1961 р. Після смерті старшого брата Григорія Тютюнника (автора роману «Вир») переклав свої «Сумерки»українською мовою — із того часу писав лише українською.
  • 8.
    У 1963 р.Григір Тютюнник переїхав до Києва, працював у «Літературній Україні», потім у сценарній майстерні кіностудії ім. О. Довженка (написав сценарій за романом «Вир»), у видавництвах «Радянський письменник», «Молодь», «Дніпро», «Веселка».
  • 9.
    У 1966 р.вийшла перша книга прозаїка — «Зав'язь». У 70-х рр. побачили світ книги новел ГригораТютюнника: «Батьківські пороги», «Крайнебо», «Коріння», повісті «Климко», «Вогник далеко в степу», збірки для дітей «Степова казка», «Ласочка», «Лісова сторожка».
  • 10.
    7 березня 1980р. письменник наклав на себе руки.
  • 11.
    Премії: Оповідання «Деревій»(1968), що дало назвузбірці (1969), було відзначено премією всесоюзного конкурсу, оголошеного «Литературной газетой». За книги «Климко», «Вогник далеко в степу»у лютому 1980 р. Г.Тютюнику присуджено премію ім. Лесі Українки. У 1984 р. посмертно з'явився двотомник творів, за який у 1989 р. Григір Тютюнник був удостоєний Шевченківської премії.
  • 12.