Світличний Іван Олексійович 
1929 - 
1992
Мовознавець, літературний 
критик, поет, діяч 
українського руху опору 
1960-70-их років, репресований. 
Лауреат Державної премії ім. 
Т. Шевченка
1962 року закінчив факультет 
української літератури й мови 
Харківського університету і працював 
у словниковому відділі Інституту 
Мовознавства АН УРСР. Темою його 
кандидатської дисертації була теорія 
художнього образу.
За критику 
русофільської лінії 
інституту і виступи 
проти арештів і 
незаконних судів над 
діячами української 
культури та за 
поширення 
самвидавної 
літератури 
Світличного 
звільнено з роботи і 
влітку 1965 
заарештовано.
По 8 місяцях ув'язнення Світличний 
вийшов на волю, але не міг працювати 
за фахом, і в січні 1972 був 
заарештований удруге. 
А в березні 1973 засуджений «за антирадянську 
агітацію і пропаганду» до 12 років позбавлення 
волі (7 років концтаборів суворого режиму і 5 
років заслання).
Літературно-критичні статті Світличного присвячені 
головним чином творчості літературного покоління 
60-их років і критиці слабостей офіційної 
соцреалістичної літератури («Боги і наволоч», у 
журналі «Вітчизна», за 1961)
Іван Світличний писав також 
полемічно-критичні статті на 
мовознавчі теми: «Гармонія і альґебра» 
(в журналі «Дніпро», за 1965) та інше.
Найвищим перекладацьким здобутком 
Світличного-перекладача є його Беранже 
(майже вся збірка "Пісні"). З французької 
Світличний перекладав також Бодлера, 
Ронсара, Лафонтена, Леконта, де Ліля, Верлена, 
Елюара, Сюперв’єля.
Його переклади встигли вийти 1970 року в серії «Перлини світової 
лірики». 1990 року вийшла уже згадувана книжка «Серце для куль і для 
рим». Окрім оригінальних віршів і літературно-критичних статей, там 
було зібрано і його переклади; окрім названих – також зі Словацького, 
Норвіда, Десанки Максимович, Орхана, а також переспів «Слова про 
Ігореву січ».
Окремі твори 
• «Ґратовані 
сонети» 
• «Серце для куль 
і для рим» 
• «У мене тільки 
слово» 
• « Голос доби »
Презентацію 
підготувала 
Смольницька Ольга 
11-А

іван світличний

  • 1.
  • 2.
    Мовознавець, літературний критик,поет, діяч українського руху опору 1960-70-их років, репресований. Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка
  • 3.
    1962 року закінчивфакультет української літератури й мови Харківського університету і працював у словниковому відділі Інституту Мовознавства АН УРСР. Темою його кандидатської дисертації була теорія художнього образу.
  • 4.
    За критику русофільськоїлінії інституту і виступи проти арештів і незаконних судів над діячами української культури та за поширення самвидавної літератури Світличного звільнено з роботи і влітку 1965 заарештовано.
  • 5.
    По 8 місяцяхув'язнення Світличний вийшов на волю, але не міг працювати за фахом, і в січні 1972 був заарештований удруге. А в березні 1973 засуджений «за антирадянську агітацію і пропаганду» до 12 років позбавлення волі (7 років концтаборів суворого режиму і 5 років заслання).
  • 6.
    Літературно-критичні статті Світличногоприсвячені головним чином творчості літературного покоління 60-их років і критиці слабостей офіційної соцреалістичної літератури («Боги і наволоч», у журналі «Вітчизна», за 1961)
  • 7.
    Іван Світличний писавтакож полемічно-критичні статті на мовознавчі теми: «Гармонія і альґебра» (в журналі «Дніпро», за 1965) та інше.
  • 8.
    Найвищим перекладацьким здобутком Світличного-перекладача є його Беранже (майже вся збірка "Пісні"). З французької Світличний перекладав також Бодлера, Ронсара, Лафонтена, Леконта, де Ліля, Верлена, Елюара, Сюперв’єля.
  • 9.
    Його переклади встигливийти 1970 року в серії «Перлини світової лірики». 1990 року вийшла уже згадувана книжка «Серце для куль і для рим». Окрім оригінальних віршів і літературно-критичних статей, там було зібрано і його переклади; окрім названих – також зі Словацького, Норвіда, Десанки Максимович, Орхана, а також переспів «Слова про Ігореву січ».
  • 10.
    Окремі твори •«Ґратовані сонети» • «Серце для куль і для рим» • «У мене тільки слово» • « Голос доби »
  • 11.