ісаченко

5. Освіта В.Підмогильного почалася звідвідин церковно-
приходської школи. З 1910-го по 1918 рік він навчається в
Катеринославському реальному училищі. Про цей період
життя Валеріана Петровича мешканка села Чаплі
Ярушевська Г.Н. згадує так: "Валеріан був надзвичайно
здібним хлопцем. Було, послухає уважно урок і вже вдома не
повторює. А натомість набере в учителів і знайомих стоси
книг і просиджує над ними цілу ніч. Він дружив з моїм
братом Степаном. Був тихий, сором'язливий. Любив ходити
на сінокіс, на рибалку до Дніпра. І вже тоді мій брат
хвалився, що Валеріан пише вірші і оповідання".

6. У 1918 р. закінчує реальне
училище з «відзнакою»і вступає
на математичний факультет
Катеринославського університету
(згодом навчається на
правничому). У1919 р. через
скрутне матеріальне становище
Підмогильний залишає
навчання, працює вчителем. У
цей час пише оповідання
«Добрий Бог», «Гайдамака»,
«Пророк», «На селі», друкує у
катеринославському збірнику

7. У 1920 р. написав збірку оповідань
«Твори. Том 1»: «Собака», «Смерть»,
«В епідемічному бараці», «Остап
Шаптала». Цього ж року письменник
вирушає до Києва.

8. З1921 р. він працює бібліографом
Книжкової палат и в Києві. Невдовзі
виїжджає до міст ечка Ворзеля, де
одружуєт ься з донькою місцевого
священика Кат ериною Червінською,
акт рисою Теат ру юного глядача.

9. 1922 року Валеріан разом з дружиною
перебирається до Києва, де мешкає в
будинку недалеко від Сінного базару, на
розі Великої Житомирської.

10. Зліва направо: Борис Антоненко-
Давидович, Григорій Косинка,
Марія Галич, Євген Плужник,
Валер'ян Підмогильний, Тодось
Осьмачка. 1925 рік.
Ст ає акт ивним
членом щойно
ст вореного "Аспису"
(Асоціації
письменників). 1924
року ця організація
трансформувалася в
"Ланку", а з 1926
року носила назву
"Марс" ("Майст ерня
революційного
слова"), що ст ала,
по сут і, київською
філією "ВАПЛІТЕ".

11. «Коли б який-небудь т овариш
«спробував»написат и сонат у і сказав би, що
це гарна сонат а, бо в неї гарна ідеологія, т о
ніхт о не завагався б йому відповіст и, що це
музична нісеніт ниця, і ніхт о б т ієї сонат и не
слухав... У нас всякий т вір, коли він
абсолют но і кат егорично не відповідає
вимогам офіційної ідеології, засуджуют ь
незалежно від т ого, чи гарний він, чи
дійсний і чи пот рібний».
24 т равня 1925 р.
Підмогильний у великій
залі Всенародної
бібліот еки вист упив перед
предст авниками
літ ерат урно-громадських
організацій, вузівською
молоддю, міською
інт елігенцією на диспут і
«Шляхи розвит ку сучасної
літ ерат ури», зазначивши:

12. « …Класовий
ворог, це в нас
на кожному заводі
й у кожній
установі ніби
штатна посада, яку
хтось та повинен
займати...»
У1933 р. у
«Літературній газеті»
друкується новела «З
життя будинку», де
яскраво звучить
трагічне передчуття:

13. 8 грудня 1934 р. письменник був
безпідст авно заарешт ований у
харківському будинку «Слово»у справі
вбивст ва Кірова. Відбувся закрит ий суд:
письменник от римав вирок без
оскарження т а був засланий до
концт абору.
З лист опада 1937 р. В. Підмогильного
розст ріляно на Соловках. Є відомост і,
що в ув'язненні він написав кілька
оповідань і роман про колект ивізацію
«Осінь, 1929», але ці т вори, очевидно,
вт рачені.

14. Дружина Катерина після розстрілу
Підмогильного поневірялась по чужих квартирах
і намагалася перевидати його твори, проте
безуспішно. Її не стало у 60-ті. Син Роман, якого
у таборових листах Підмогильний ніжно називає
«Ромасиком», помер молодим через серцеву
хворобу.