прогонна

2. Юрій Іванович Яновський народився 27 серпня 1902 р. в селі Майєрове тепер Компаніївського району
Кіровоградської області в селянській родині.
У 1908 р. у пошуках кращого життя родина переїхала до Єлисаветграда.
Освіта
У 1919 р. Юрій на відмінно закінчив Єлисаветградське реальне училище, працював у
адміністративному відділі повітового виконкому, в повітовому статистичному бюро і водночас
навчався в механічному технікумі.
Вчився в Київському Політехнічному Інституті на перших двох курсах (1922—1923). Вчився разом з
майбутнім конструктором ракет С. Корольовим.

3. 1920-ті-1930-ті
У 1925—1926 рр. працював на Одеській кінофабриці художнім редактором. З 1927 жив у Харкові,
з 1939 — в Києві. Перший вірш «Море» надрукував російською мовою (1922), уперше виступив з
віршами українською мовою в 1924 році ,далі перейшов на прозу. Романтичні новели раннього
періоду творчості Яновського зібрані в збірці «Мамутові бивні» (1925) і «Кров землі» (1927).
Яновський, разом з М. Хвильовим — один з найвизначніших романтиків в українській літературі
першої половини XX ст., зокрема співець морської романтики, найяскравіше представленої в
першому його романі «Майстер корабля» (1928), після якого з'явився гостро критикований і
довгий час заборонений роман «Чотири шаблі» (1931), в якому знайшов романтичне зображення
стихійний народний рух відроджуваної України за доби відбудови державності. До тієї самої
теми революції на Україні, але під тиском критики вже з офіційної позиції, Яновський повернувся
в майстерно збудованому романі в новелах «Вершники» (1935), одна з новел якого, «Подвійне
коло», присвячена зображенню трагедії братовбивчих конфліктів за доби революції.

4. Друга світова війна і повоєнний
період

5. Останні роки життя
Яновський був слабого здоров'я, проте
довго витримував тиск безнастанних
репресій і капітулював щойно під кінець
життя збіркою з мистецького погляду
анемічних «Київських оповідань» (1948)
Помер Юрій 25 лютого 1954 року . Попри
це, твори Яновського поруч з творчістю
таких визначних майстрів слова, як П.
Тичина, М. Хвильовий, М. Зеров, М.
Рильський, Є. Плужник, увійшли в
класичний фонд літератури українського
відродження першої половини

6. Лютий 1924 р. У газеті “Більшовик” надруковано вірш”Дзвін”.
1925 р. Вихід першої збірки оповідань “Мамутові бивні”.
1927 р. П овість “Байгород”, збірка оповідань “Кров землі”.
1928 р. Видано роман “Майстер корабля”.
1928 р. Вихід єдиної поетичної збірки “Прекрасна Ут”.
1930 р. Цикл нарисів “Голлівуд на березі Чорного моря”.
1926-1929 рр. Робота над романом “Чотири шаблі”.
1935 р. Завершив роботу над романом “Вершники”.

7. 1937 р. П’єса “Дума про Британку”.
1940 р. Збірка оповідань “Короткі історії”.
1942 р. Драма “Син династії”.
1944 р. Збірка оповідань “Земля батьків”.
1947 р. Роман “Жива вода”.
1948 р. Збірка “Київські оповідання”.
1954 р. “Нова книга”.
1954 р. П’єса “Дочка прокурора”.

10.  новела має типові риси драматичного твору: єдність місця, часу, дії
 фрагменти громадянської війни підкреслені, тим, що по різні боки барикад
стоять рідні брати;
 умовна присутність батьків;
 велика увага приділена погоді, яка реагує на злочини;
 автор не зосереджує уваги на ході баталій:Яновський цікавить результат битви
і словесна дуель між братами тощо;

11.  Він був романтиком. Світ
бачив безмежним, загадковим
і мінливим.
 Мав палке життєлюбство,
нестримний потяг до краси
довколишнього світу, вмів цю
красу передавати
 Його спадщина:70 новел,
оповідань, чимало поезій,
повість, 4 романи, 7 п'єс
та ще кіносценарії.
 Ю.Яновського справедливо
називають сміливим
новатором в українській
літературі 20 ст.

12. Ю.Яновський у робочому кабінеті

13. с. Нечаївка. Меморіальний музей Ю. Яновського

14. с. Нечаївка. Пам’ятник Ю.Яновському

15. Київ. Байковий цвинтар.
Могила Ю.І.Яновського