Медіаосвіта у Франції – Ганна Нестеренко, Вероніка Савченко (філфак ЗНУ, 4 курс)

1. Медіаосвіта
у Франції
Виконали
студентки філологічного
факультету,
4 курсу, групи 2332-2у
Нестеренко Г.О.
Савченко В.С.

2. Франція
— одна з країн з багатими
традиціями медіаосвіти.
Починаючи з 20-х років
XX ст., тут у багатьох
навчальних закладах
активно розвивається рух
юних журналістів,
випускаються шкільні,
ліцейські й університетські
газети.

3. Вже тоді медіаосвіта у
Франції була спрямована
на критичне, активне
осмислення засобів
масової інформації (у той
час — в основному
кінематографа і преси)
та розвиток творчих
здібностей аудиторії.

4. У французькому Центрі освіти і засобів
інформації (Centre de liaison de
l’enseignement et des moyens d’information
– CLEMI) представлена багата інформація,
що стосується історії і теорії медіаосвіти у
Франції.
Так, з документів, що зберігаються там,
можна дізнатися, що ще в жовтні 1947 р.
під патронатом
Міністерства
у справах молоді
і спорту Франції
був відкритий
Національний
інститут Молоді
та масової освіти.

5. Метою цієї організації підтримка
освіти молоді в усіх формах, у тому
числі й засобами медіа (її архів
налічує сьогодні понад 40 тис.
видань, включно з працями з
педагогіки).
І хоча курси з кіномистецтва та
журналістики викладалися майже у
всіх французьких університетах,
медіаосвіта в школах довгий час була в
основному факультативною.

6. Одна з перших спроб ввести медіаоствіту до шкільного
навчального плану була зроблена в середині 1960-х рр.
За ініціативою Ліонського інституту мов та Ліонського
католицького університету програми медіаосвіти були
впроваджені в ряді початкових і середніх шкіл Франції.

7. У 1960 р. виникла асоціація «Преса —
Інформація — Молодь». З 1972 р.
медіаосвітні аспекти включені в програмні
документи Міністерства освіти Франції, а в
1976 р. медіаосвіта вперше офіційно стала
компонентом національного навчального
плану середніх навчальних закладів.

8. Під патронатом декількох міністерств здійснювався
проект «Активний юний телеглядач». Він охоплював
дуже широкі шари суспільства — батьків, учителів,
організаторів молодіжних клубів. Проводилися
дослідження впливу телебачення на дитячу та
молодіжну аудиторію, з'ясовувалася роль ТБ в житті
молодих глядачів. Організація, яка виникла на основі
цього проекту, називається "Аудіовізуальні медіа в
освіті для всіх" (APTE).
Вона видає спеціальний
журнал, який виходить
тричі на рік.

9. Важливу роль у системі французької медіаосвіти
відіграє і Національний аудіовізуальний інститут,
створений у 1974 р. Його інноваційний відділ має
вражаючу колекцію досліджень, аудіовізуальних
матеріалів, публікацій, що стосуються медіа
(в основному — телебачення і радіо).

10. Через двадцять років, у 1995 р.,
науково-педагогічні організації у сфері
медіа були доповнені Дослідницькою
групою «Діти і медіа». Ця організація
працює над проектами з тематики
взаємин дітей, молоді та медіа,
проводить семінари й конференції
(наприклад, у співпраці з ЮНЕСКО).

11. У 1982 р. відомий французький
дослідник Ж. Гонне звернувся в
Міністерство освіти Франції з
пропозицією створити
Національний медіаосвітній
центр, який зміг би
допомогти педагогам
навчальних закладів різного
типу ефективно впроваджувати
засоби масової інформації
в освітній процес.
У 1983 р. в Парижі був офіційно
відкритий Центр зв’язку освіти і
засобів інформації (CLEMI).

12. Центр зв'язку освіти і засобів інформації здійснює свої програми у
співпраці з ЮНЕСКО, міністерствами освіти, культури та
закордонних справ Франції, Інститутом нової школи, що продовжує
справу С. Френе; такими організаціями, як "Комунікаційна
ініціатива» (ICOM), Активний юний телеглядач (JTA), "Проекти
освітньої дії» (PAE).
Центр зв'язку освіти і засобів інформації
володіє власною медіатекою (60 тис.
примірників різних шкільних журналів і
газет, сотні докторських та
магістерських дисертацій, звітів з
досліджень)
і працює не лише з учителями, студентами та
школярами, але також з організаторами дозвілля,
журналістами, бібліотекарями, журналістами.

13. На початку XXI ст. була розроблена
програма «Едюканет», покликана
розвивати критичне, самостійне
мислення по відношенню до інтернетної
інформації, відповідальність учнів при
роботі у «всесвітній павутині». Ця
програма, розрахована на французьких і
бельгійських учнів, отримала підтримку з
боку Європейського Союзу.

14. Найважливішим ключовим поняттям
медіаосвіти у Франції є
словосполучення «формування
критичного ставлення до медіа».
Мається на увазі, що учні повинні
не тільки критично, осмислено
сприймати і оцінювати твори
медіакультури, але й усвідомлювати,
яку роль вона відіграє в навколишній
дійсності (медіа як засіб
самовираження людини,
як засіб її
культурного розвитку),
розуміти, як медіа
впливають
на аудиторію.

15. Незважаючи на те, що французькі навчальні заклади (а
вони в основному державні) відчувають постійну нестачу
фінансування, ще в 1985-1986 рр. уряд Франції здійснив
знаменний проект комп'ютеризації шкіл у рамках програми
"Інформатика для всіх".
Правда, тоді була використана
система державного французького
концерну "Томпсон", вже і в той
час далеко не найсучасніша.
До того ж, у Франції існує власна мережева
комп'ютерна система (Minitel), яка, на жаль, певною мірою
ускладнює залучення французів
до міжнародної світової мережі.

16. Треба також враховувати, що деякими французьким
телеканалами і в пресі здійснювалась пропаганда,
спрямована проти Інтернету: в тенденційних текстах
ішлося тільки про негативні сторони (насильство,
дитяча порнографія та ін.) і про те, що для
користування веб-сайтами нібито необхідно
обов'язкове знання англійської .

17. З кінця 90-х років ХХ ст. у Франції реалізована нова
програма інформатизації шкіл, яка була фінансово
забезпечена регіональними державними установами
та Міністерством освіти.
Завдяки новим комунікаційним можливостям,
навчальні заклади навіть у невеликих населених пунктах
тісно взаємодіють між собою за напрямом медіаосвіти,
обмінюються інформацією
та матеріалами досліджень.