урок

1. Веди як пам’ятка
світової
літератури

2. СВІТОВИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ
ПРОЦЕС – невід’ємна частина
культурно-історичного процесу
людства – об’єднує літератури
різних народів.
У його розвитку, як і в розвитку
національних літератур, формуються певні
закономірності, внутрішні й
міжнаціональні зв’язки.
СВІТОВИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС
– невід’ємна частина культурно-
історичного процесу людства –
об’єднує літератури різних
народів.
У його розвитку, як і в розвитку
національних літератур,
формуються певні
закономірності, внутрішні й
міжнаціональні зв’язки.

3. СВІТОВИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ
ПРОЦЕС – невід’ємна частина
культурно-історичного процесу
людства – об’єднує літератури
різних народів.
У його розвитку, як і в розвитку
національних літератур, формуються певні
закономірності, внутрішні й
міжнаціональні зв’язки.
Веди, Біблія, Коран - найдавніші
пам’ятки світової літератури. Кожен із
цих творів має свої особливості.

4. Індія – багатонаціональна
та багаторелігійна країна.
Основною релігією Індії є
індуїзм.
Індуїзм
Ганеша – бог процвітання і
мудрості
Сурья – бог сонця
Індра – бог грози і
грому
Брахма, Вішну, Шива
Лакшмі – богиня
кохання
Агні – бог вогню Сарасваті – богиня науки
і мистецтва
Шива
та
Парва
ті

5. • Веди — це аж ніяк не релігія у
звичному сенсі, як це уявляють собі
багато сучасних обивателів. Веди —
це глибокепрадавнє знання, що дає
людям знання, чи науку, про:
• істинну природу людини;
• суть оточуючого світу;
• Бога;
• і взаємини людини з їй подібними,
навколишнім світом, та Богом.
• «Веди» у прямому значенні цього
слова означають «відати», чи знати,
тобто веди – це знання про устрій
цього світу в якому ми живемо.
Ведичний мудрець
В'ясадева —
літературне втілення
Бога — записує Веди

6. Веди (санскр. Veda – букв. – священне знання), або
Ведична література – давні пам'ятки індоєвропейської
словесності, що створені впродовж ІІ-І тис. до н.е.
Веди
Рігведа
(Книга
гімнів)
Самведа
(Веда мелодій)
Яджурведа
(Веда
жертвоприно-
шень)
Атхарваведа
(Книга заклять)
Усі вони містять космогонічні міфи, ритуальні дійства, а головне –
концепцію світотворення.
Збірки Вед – сам-хіти

7. Ведична література, крім іншого, містить:
брахмани -
Це коментарі до Сам-хітів, що мають
здебільшого ритуальний характер
арань'яки-
лісові тексти
упанішади –
сидіти поряд з
учителем із метою
пізнання істини
веданги -
Це правила для пустельників, старців,
які намагаються на самоті пізнавати
істину та її природу
Філософські твори. Створювали 108
авторів. Увагу перенесено на світ
людини, її психіку, мислення
трактати з фонетики, граматики,
етимології, віршування, астрономії про
правила ритуалів для жерців і простих
людей тощо.

8. Брахма
Протягом багатьох століть зі зміною вірувань відбувалися значні
зміни й у ведичних текстах : “ старі ” боги змінювалися “ новими ”.
У більш пізній міфології формується тріада.
Вішну Шіва
Виникнення двох релігійних течій у І тис. до н. е.
джайнізму буддизму

10. Рігведа
(Книга приношення)
Об’єднує 1028 гімнів,
які складають
10 книг. Гімни
присвячувалися
Богам.

11. Веди вважалися божественним одкровенням,
передавалися усно від одного покоління жерців до
іншого і таким чином зберігалися в їх середовищі.
Божественний рівень
(33 бога)
земні атмосферні небесні

12. Деви і асури
• В індуїзмі асури постають як ненаситні злі божества, що
повстають проти влади богів девів і воюють з Індрою.
Вони є аналогами давньогрецьких титанів або гігантів,
або дияволів та демонів з аврамічних релігій.
• Асури і деви вважаються дітьми прабатька усього
людства Каш'япи. В ранньому індуїзмі представники
обох груп не мали негативних рис: перші були
патронами моралі і основ суспільства, а другі були
володарями природних явищ. Проте у пізніх індуїстьких
текстах, таких як Пурани чи Ітіхаси, вони
протиставляються: асури описуються як демони, а
деви — як боги.

13. СВІТОВИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС – невід’ємна
частина культурно-історичного процесу людства –
об’єднує літератури різних народів.
У його розвитку, як і в розвитку національних літератур, формуються
певні закономірності, внутрішні й міжнаціональні зв’язки.
Найпопулярніший із
богів –
громовержець Індра,
який
переміг сили зла і
поклав початок
миру. Індра – древнє
ведичне божество дощу,
грому, блискавки.

14. СВІТОВИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС – невід’ємна
частина культурно-історичного процесу людства –
об’єднує літератури різних народів.
У його розвитку, як і в розвитку національних літератур, формуються
певні закономірності, внутрішні й міжнаціональні зв’язки.
Бог Агні уособлює і
священний, і
домашній вогонь, і таким
чином пов’язує
небо і землю.
Агні присвячено понад
200 гімнів. У гімнах
“Рігведи” цей бог постає у
вигляді вогняноволосого
воїна на блискучій
колісниці, запряжній
полум`янорудими кіньми
під прапором з диму. Гімн
до Агні відкриває
першу книгу “Рігведи”.

15. СВІТОВИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС – невід’ємна
частина культурно-історичного процесу людства –
об’єднує літератури різних народів.
У його розвитку, як і в розвитку національних літератур, формуються
певні закономірності, внутрішні й міжнаціональні зв’язки.
Ушас - богиня
Ранньої Зорі –
найяскравіша з
усіх ведійських
богинь: вона їздить
чудовою колісницею
з двома красенями
братами-
близнюками, які
уособлюють
дві зірки –
досвітню
та вечірню.

16. СВІТОВИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС – невід’ємна
частина культурно-історичного процесу людства –
об’єднує літератури різних народів.
У його розвитку, як і в розвитку національних літератур, формуються
певні закономірності, внутрішні й міжнаціональні зв’язки.
Бог сонця Сур’я –
джерело світла,
достатку, здоров’я. Його
чоло осяває
німб із промінням. Бог
виїжджає
повозом. У який
запряжено сім коней
(днів тижня).

17. СВІТОВИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС – невід’ємна
частина культурно-історичного процесу людства –
об’єднує літератури різних народів.
У його розвитку, як і в розвитку національних літератур, формуються
певні закономірності, внутрішні й міжнаціональні зв’язки.
Самведа
(Веда мелодій)

18. СВІТОВИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС – невід’ємна
частина культурно-історичного процесу людства –
об’єднує літератури різних народів.
У його розвитку, як і в розвитку національних літератур, формуються
певні закономірності, внутрішні й міжнаціональні зв’язки.
Яджурведа
(Веда жертвоприношення,
жертовних формул, описів
ритуалів)

19. СВІТОВИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС – невід’ємна
частина культурно-історичного процесу людства –
об’єднує літератури різних народів.
У його розвитку, як і в розвитку національних літератур, формуються
певні закономірності, внутрішні й міжнаціональні зв’язки.
Атхарваведа
(Веди заклять, магічних
формул).

20. СВІТОВИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ
ПРОЦЕС – невід’ємна частина
культурно-історичного процесу
людства – об’єднує літератури
різних народів.
У його розвитку, як і в розвитку
національних літератур, формуються певні
закономірності, внутрішні й
міжнаціональні зв’язки.
Поняття народження і смерті у
Ведах.

21. ВЕДИ: ЯКА ЇХНЯ МЕТА?
• Основне призначення Вед — повідати науку
духовного самопізнання (самореалізації), і тим самим привести людину до
звільнення від страждань.
• Ведичні вчителі кажуть, що навіть якщо ці страждання відсутні, ніхто не може
досягти щастя у цьому матеріальному світі — бо сили часу та смерті змушують
кожного, рано чи пізно, залишити своє «нагріте» місце. На санскриті Землю
називають Мрітйулока — обитель смерті. Її також визначають епітетами —
духкгалайам — місце страждань, та ашашватам — минуща.
• Веди про мету людського життя
• Веди стверджують, що мета людського життя не в тому, щоб змиритися з тлінним і
сповненим страждань світом, а в тому, щоб боротися за вічне щастя. Для людей,
які йдуть Ведичним шляхом, життя означає — можливість перемогти смерть. З
Ведичної точки зору, людина заперечує життя саме тоді, коли ототожнює себе з
ілюзорним матеріальним тілом, вважаючи, що матеріальний світ — є єдиною
реальністю. Такі люди втрачають можливість, що надана людині — можливість
запитувати про Вище.
• Веди про цінність людського життя
• Веди — описують звільнення як особливий привілей, що наданий саме людині, а
не нижчим видам життя, і переконують людей обрати саме цей
шлях. Тому людське тіло порівнюється з кораблем, на якому можна перетнути
океан перевтілень.
• Досвідчений учитель, який вивчив Веди, подібний до капітана, а ведичні гімни
подібні до попутного вітру. Людину, яка не перетинає цього океану, і не досягає
вічного звільнення, Веди називають нерозумною, бо будь-яке знання, що не веде
до звільнення від страждань, ведична філософія вважає безглуздим.

22. Читання 129-го гімну
И того, чего нет,— не было,
И не было того, что есть.
Ни воздуха, ни вечного неба,
Ни понятий ТАМ или ЗДЕСЬ.
Было только само движенье —
Безначально туда и сюда,
Было только тьмы напряженье,
И глубже глубин вода.
Ни смерти, ни бессмертия не было,
Как не было ни ночи, ни дня,
Только не задевавшее небо
Единое дыхание огня,
Ибо мрак в пучине таился,
В пучине безвидных вод,
И вот из огня явился
Мир жизни в безднах пустот.
Кто владеет тайной рожденья?
Кто в силах силою слов
Представить нам ход сотворенья
Сотворивших миры богов,
Что себя же создали сами?
Кто на это найдет ответ?
Даже Тот, Кто свыше следит за
мирами,—
Может быть, знает, а может — нет...
जन गण मन अधिनायक। जय हे।

23. Сонце святе, що все віда, встає перед поглядом світу,
Коні блискучі несуть його. І перед сонцем,
Оком світовим, зникають, як злодії, темрява й зорі.
Промені, наче палкії вогні, освітили живучих.
Сурія, прудкий їздець! Ти нам світло приносиш,
Сяєвом небо сповняєш! Перед богами ти сходиш,
Ти очищаєш, од лиха борониш! Ти світлом вкриваєш
Землю і люди, а небо й повітря ти нам заливаєш.
Міряєш ночі і дні, споглядаєш створіння наземні.
Сім ясних коней твій повіз везуть, о Сурія, боже!
Боже-споглядачу, маєш вінець ти з проміння над чолом.
їде твій повіз, сім коней упряг у ярма окремі.
Вглядівши сяйво твоє, що блищить після темряви ночі,
Падаєм ниць: ти найвищий з богів! Ти Найкращєє світло!
О доброчинець, зійшовши сьогодні високо на небо,
Тугу з серденька мого прожени, а з лиця мого блідість.
Кидаю блідість пташкам лісовим, щоб мені не марніти,
А жовтяницю на жовтії квіти я кину.
Син Адіти1 встав потужний,— він ворога мого поборе!
Сам же не маю я сили змагатися з лихом жерущим.
(Переклад Лесі Українки )
Гімн до Сонця
Сурія – бог сонця

24. СВІТОВИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС – невід’ємна
частина культурно-історичного процесу людства –
об’єднує літератури різних народів.
У його розвитку, як і в розвитку національних літератур, формуються
певні закономірності, внутрішні й міжнаціональні зв’язки.
Ведичні сюжети часто
використовуються у
світовій літературі. Так,
зокрема М.Драгоманов
знаходив аналоги між
Ведами та українськими
колядками.

25. СВІТОВИЙ ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС – невід’ємна частина культурно-
історичного процесу людства – об’єднує літератури різних народів.
У його розвитку, як і в розвитку національних літератур, формуються певні закономірності,
внутрішні й міжнаціональні зв’язки.
• Контрольні питання
Перший варіант
1. Книга пісень, мелодій – це...
а) «Ригведа»;
б) «Самаведа»;
в) „Атхарваведа».
2. Із скількох книг складаються Веди:
а) шести;
б) восьми;
в) чотирьох.
3. Книга гімнів – це...
а) «Ригведа»;
б) «Самаведа»;
в) „Атхарваведа».
4.Слово «веди» означає:
а) читання;
б) духовне знання;
в) одкровення.
5. Укажіть, коли були створені Веди:
а) ХІІ ст.. до н.е.;
б) ІІ ст.. до н.е.;
в) ІІ - І тис. до н.е.;
6. Араньяки буквально означають:
а) морські пісні;
б) степові тексти;
в) лісові тексти.